Система роботи з удосконалення навичок говоріння в учнів 5-6 класів на уроках української мови



Сторінка8/14
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.91 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   14

контрольний зріз


Контрольно-

корекційний

етап- 6 клас

2 півріччя

Перевірка рівня засвоєння учнями мовленнєвих понять і умінь та навичок аналізувати, оцінювати й редагувати висловлювання з погляду його змісту, будови, задуму й мовного оформлення.

Оволодіти вміннями й навичками культурного мовленнєвоетикетного спілкування


- Створювати монологічні й діалогічні висловлювання ,обираючи відповідно до запропонованої ситуації спілкування тип, стиль, жанр, мовні засоби;

- оцінювати мовленнєве повідомлення з погляду його змісту, форми, задуму й мовного оформлення;

- контролювати й редагувати власні монологічні й діалогічні висловлювання різних типів, стилів і жанрів у різноманітних ситуаціях відповідно до норм української літературної мови й правил мовленнєвого етикету


Ситуативно-

уявні завдання,

творчі завдання, таблиці, плакати – пам’ятки, серія малюнків, картин, звукові фільми



- Відтворення текстів різних стилів, типів, жанрів мовлення, висловлюючи власне ставлення до предмета мовлення;

- складання діалогу й монологу відповідно до ситуації спілкування;

- аналіз і переказування художніх і наукових текстів;

- редагування усних висловлювань;

- усне повідомлення на лінгвістичну тему;

- складання твору – оповідання;

- проведення міні-дискусії



На першому етапі учні засвоювали мовленнєвознавчі поняття, необхідні для вдосконалення навичок говоріння: мовлення і спілкування, текст як результат мовленнєвої діяльності, тема й основна думка, тип, стиль, жанр мовлення. Значне місце відводилося аналізу тексту, мовленнєвої ситуації й умов спілкування, прогнозуванню композиції й структури залежно від теми висловлювання, спостереженню особливостей змісту й мовленнєвого оформлення усних висловлювань, умінню планувати зміст, аналізувати й переказувати тексти, підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, з дотриманням комунікативного завдання, композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму, ставити запитання й формулювати відповіді на них. Одночасно із засвоєнням понятійної й операційної основи мовленнєвого розвитку учнів удосконалювалося вміння конструювати усні діалогічні й монологічні висловлювання у визначеній мовленнєвій ситуації. Завершувався етап аналізом складеної усної відповіді, виправленням недоліків і помилок у змісті, побудові й мовному оформленні.

Другим етапом дослідження передбачалося удосконалення вмінь вільно оперувати мовними засобами під час говоріння, доречно добирати слова з метою уточнення смислу висловлювання, створення його образності, виразності, стилістичної й комунікативної доцільності. Завдання цього етапу – учити дітей добирати й логічно упорядковувати матеріал, відтворювати зміст тексту, продукувати усні діалогічні й монологічні висловлювання різних стилів, типів і жанрів, необхідних у різноманітних життєвих ситуаціях, редагувати створені висловлювання.

На цьому етапі учні виокремлювали компоненти мовленнєвої діяльності, поглиблювали знання про мовленнєву ситуацію, збирали й систематизували матеріал на основі різних джерел для забезпечення змістовності самостійних висловлювань, осмислювали й переказували тексти зазначених у програмі видів, типів, стилів і жанрів, складали усні монологічні висловлювання, обираючи відповідний до ситуації спілкування та задуму стиль, тип і жанр мовлення, мовні засоби, ураховуючи особливості ситуації спілкування, відповідно до заданої структури, комунікативного завдання; будували та розігрували діалоги, досягаючи комунікативної мети, аргументуючи висловлювання, додержуючи норм української літературної мови та основних правил спілкування. Також в учнів формувалася здатність вступати в спілкування, ураховувати характеристику співрозмовників, прогнозувати їхню мовленнєву поведінку.

На третьому – контрольно-корекційному етапі – основна увага приділялася розвиткові вмінь під час відтворення текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення висловлювати власне ставлення до предмета мовлення, доцільно добирати й подавати матеріал під час міні-дискусії, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами в різних життєвих ситуаціях під час створення усних монологічних і діалогічних висловлювань з дотриманням правил мовленнєвого етикету, контролювати, оцінювати, редагувати й удосконалювати власні та чужі висловлювання з погляду змісту, форми, задуму й мовного оформлення.

Кожний з цих етапів передбачав подальше вдосконалення навичок користуватися усним мовленням. У процесі дослідного навчання закладалися основи вдосконалення навичок говоріння в проспекції всіх видів мовленнєвої діяльності.

В основу експериментальної програми було покладено загальнодидактичні й методичні принципи навчання. Ми керувалися основними загальнодидактичними принципами, що спрямовані на вдосконалення навичок говоріння учнів 5-6 класів:принцип науковості (ураховує дані науки про особливості процесу говоріння, спілкування за допомогою мови); систематичності й послідовності (виявляє взаємозв’язок засвоєних явищ, подання їх у певній послідовності з наростанням складності й залучає до активної комунікативної діяльності); наступності й перспективності (безперервне цілеспрямоване навчання створювати усні висловлювання різних типів, стилів і жанрів, що реалізується через опору на засвоєний і вивчений учнями матеріал і забезпечує розвиток комунікативної компетенції в процесі говоріння з перспективою на майбутнє); доступності (здійснює відбір матеріалу з урахуванням вікових особливостей школярів та дотриманням норм поступового ускладнення практичних завдань); зв’язку теорії з практикою (спрямований на обов’язкове виконання практичних вправ і завдань); свідомості (забезпечує свідоме використання мовного матеріалу); емоційності (формує вміння й навички поліпшувати й увиразнювати зміст висловлювання в конкретній ситуації); наочності (сприяє інтелектуальному та емоційному розвитку, полегшує засвоєння мовленнєвих понять); проблемності (допомагає орієнтуватися в ситуації спілкування, максимально наближеній до життя), культуровідповідності (передбачає дотримання лексичних, граматичних і стилістичних норм української літературної мови, а також правильної вимови звуків і вживання нормативних наголосів у словах).

Спираючись на праці С. Карамана, М. Пентилюк, К. Плиско, Л. Федоренко, ми виділили найважливіші для нашого дослідження методичні принципи:

функціонально-стилістична й комунікативна спрямованість у навчанні мови;

єдність розвитку мовлення й мислення (забезпечує активну роботу думки в процесі говоріння та зумовлює когнітивну методику навчання мови й мовлення в школі, коли учень спостерігає дійсність і вчиться осмислювати, аналізувати, узагальнювати й переконувати в правильності своїх думок в процесі спілкування);

випереджальне навчання усного мовлення (є запорукою успішного формування комунікативної компетенції учнів, передбачає швидке реагування школярів на правильність використання мовних засобів, адекватних завданням та умовам спілкування);

зв’язок розвитку мовлення з формуванням мовної компетенції (спрямовує на оволодіння вмінням висловлювати власні думки відповідно до норм літературної мови, сформованих мовних умінь і навичок як засобу пізнання, спілкування, самовираження);

зв’язок розвитку мовлення з вивченням літератури та інших предметів (конструювання власних висловлювань відбувається на основі знань, набутих на уроках з інших предметів);

вироблення навичок виразного мовлення (забезпечує свідоме використання виражальних засобів мови під час створення усних висловлювань у різних ситуаціях спілкування).

Ураховуючи комунікативне спрямування говоріння, у дослідному навчанні спиралися на принципи, виділені в працях Е. Палихати:

• принцип комунікативності (передбачає поступове вдосконалення в учнів основних механізмів мовлення, уміння користуватися мовою як засобом спілкування та пізнання за допомогою комунікативних ситуацій реального життя);

ситуативності (здійснення мовленнєвих вчинків в умовах реальних і навчальних ситуацій, що підвищують практичну спрямованість навчання);

домінувальної ролі вправ (передбачає виконання учнями вправ, що спонукають їх до здійснення мовленнєвих дій, в основі яких лежать певні мовленнєво-розумові операції) [152, с.146-148].

Реалізація цих принципів здійснювалася через методи і прийоми, підпорядковані експериментальній програмі. До найефективніших методів дослідного навчання віднесли метод розповіді вчителя, за допомогою якого учні ознайомлюються з процесом говоріння, правилами, умовами, способами; метод бесіди, що передбачає діалогічне спілкування, за допомогою якого здійснюється залучення учнів до активної розумової діяльності; метод конструювання, завданням якого є наближення учнів до роботи над створенням усних власних висловлювань, розвиток інтересу до природного мовлення; метод реконструювання, що полягає в тому, щоб учні правильно розпочали, продовжили чи завершили висловлювання; метод продукування (комунікативний), згідно з яким мовні вміння й навички формуються в умовах, подібних до умов комунікації; метод вправ, спрямований на практичне ознайомлення з особливостями процесу говоріння, кінцевою метою якого є створення усних діалогічних і монологічних висловлювань, використання їх у спілкуванні; метод спостереження над мовою.

Ефективність процесу вдосконалення навичок говоріння учнів 5-6 класів залежить також від застосування елементів інноваційних технологій навчання, як – от: технології колективної та групової доцільності; ігрової технології пізнавального, розвивального, творчого, комунікативного характеру; технології ситуативного моделювання; технології опрацювання дискусійних питань. Для нашого дослідження виділяємо імітаційний метод (розігрування ролей, ігрове проектування, ігри), що дає змогу моделювати ситуації реального спілкування і відрізняється свободою і спонтанністю мовленнєвої і немовленнєвої поведінки учасників, розвиває аналітичні здібності, метод мозкового штурму, що сприяє вільному вираженню думок усіх учасників, метод міні-дискусії, що спонукає диспутантів висловлювати різні погляди під час обговорення проблеми й пошуку істини, «Прес» - для вироблення вміння аргументувати свою позицію, висловлюючи думки з певної проблеми, «сенкан» - синтезування інформації й фактів у стисле висловлювання тощо.

В експериментальній роботі знайшли відображення прийоми, що сприяють удосконаленню навичок говоріння: визначення, тлумачення, характеристика ознак мовленнєвознавчих понять; порівняння, наслідування дій, редагування висловлювань, аналіз мовленнєвих явищ, тексту, вибору доцільних мовленнєвих одиниць, побудови за аналогією, продукування за допоміжними опорами, добір формул мовленнєвого етикету, урахування ситуації спілкування.

Важливим засобом формування навичок говоріння була спеціально розроблена нами система вправ. У відборі завдань до системи вправ з удосконалення навичок говоріння враховано такі критерії:

- цілеспрямоване ускладнення завдань з поступовим переходом до продукування власних висловлювань;

- систематичність і послідовність навчання мови;

- доступність змісту матеріалів для учнів підліткового віку;

- природна ситуативність навчання;

- використання правил мовленнєвого етикету, норм поведінки відповідно до ситуації спілкування, дотримання вимог культури мовлення;

- комунікативне спрямування завдань.

Система вправ і завдань передбачала формування в учнів підліткового віку вмінь і навичок усного монологічного й діалогічного мовлення, збагачення їхнього словникового запасу за рахунок реалізації мовленнєвої змістової лінії програми з української мови, забезпечення розвитку комунікативних здібностей учнів, удосконалення культури мовлення, діалогічного мислення, тобто вміння думати, переконувати, поважати іншу людину, створення усних висловлювань різних типів, стилів і жанрів у різних ситуаціях спілкування. За основу взяли класифікацію вправ, запропоновану А. Нікітіною, М. Пентилюк, оскільки вона програмує діяльність учнів на засвоєння мовленнєвознавчих понять й оволодіння вміннями та навичками створення власних висловлювань, що формує комунікативну компетенцію школярів. За цією класифікацією всі вправи поділяються на пропедевтичні, кумуляційні, тренувально-мовленнєві, творчі[132, с.280].

Систему вправ і завдань ми поділили на такі групи:

1) за метою проведення:


  • пропедевтичні, спрямовані на активізацію опорних знань учнів і практичне засвоєння мовленнєвознавчих понять, виконання мовленнєвих дій на основі несформульованого поняття про говоріння, спілкування. Основна мета вправ – сформувати в учнів пізнавальну й психологічну потребу правильно висловлювати думки в процесі говоріння;

  • кумуляційні, що допомагають усвідомити правила, виробити вміння й навички застосовувати теоретичний матеріал на практиці, добирати матеріал до вираження змісту висловлювань;

  • тренувально-мовленнєві передбачали вдосконалення практичних умінь створювати усні висловлювання діалогічного й монологічного характеру в процесі говоріння;

  • творчі, що стимулюють продукування висловлювань на основі власного досвіду в конкретній ситуації спілкування, вираження свого ставлення до того чи іншого факту, створюють умови для спілкування.

2) за місцем проведення: класні вправи застосовувалися з метою систематичного й цілеспрямованого вдосконалення навичок говоріння підлітків; домашні вправи сприяли усвідомленню важливості оволодіння спеціальним понятійним апаратом, що є основою мовленнєвого розвитку. Домашні вправи здебільшого мали творчий характер.

3) за ступенем самостійності: групові, колективні вправи використовувалися з метою перевірки рівня засвоєння учнями мовленнєвих понять та сформованості мовленнєвих умінь і навичок, а також залучення школярів до умов, наближених до природної комунікації, створення невимушеної, творчої атмосфери. Індивідуальні вправи виконувалися кожним учнем самостійно й передбачали аналіз, переказування, створення монологічних і діалогічних висловлювань в усній формі. Усі види вправ активно використовували в ході експерименту, але по-різному. Так, на I етапі – пропедевтичні, а вправи за ступенем самостійності – на всіх етапах.

Отже, експериментальна методика складалася з визначення етапів дослідного навчання, визначала вміння й навички, необхідні для продукування усних монологічних і діалогічних висловлювань; створення системи вправ, програми експериментального навчання і визначення місця цієї роботи в загальному курсі української мови. Експериментальна робота була спрямована на вдосконалення необхідних для продукування учнями 5-6 класів усних висловлювань комунікативних умінь, що забезпечують розвиток мовної особистості в процесі мовленнєвої діяльності, яка реалізується в спілкуванні. В основу навчання мови було покладено комунікативно-діяльнісний підхід, що передбачав пріоритетним розвиток умінь і навичок усіх видів мовленнєвої діяльності, і насамперед говоріння, яке є складовою комунікативної компетенції. Такий підхід сприяв активній мовленнєвій взаємодії людей, формував комунікативно-пізнавальну потребу, забезпечував виховання мовної особистості.
3.2.Система роботи з удосконалення навичок говоріння за експериментальною методикою

Експериментальне навчання проводилося поетапно за розробленою програмою в загальноосвітніх школах № 1, 4, 5, 16 м. Слов’янська, Іванопільської загальноосвітньої школи Костянтинівського району Донецької області, середньої Ланнівської школи Карлівського району Полтавської області, №53 м. Миколаєва, № 1 м. Луцька Волинської області, № 50 м. Херсона.

В експериментальному навчанні взяло участь 68 учителів української мови. Зрізові роботи виконували 445 учнів 5 класу, серед них 225 школярів з експериментальних класів і 220 – з контрольних, 447 учнів 6 класу, серед них 247 учнів з експериментальних класів і 220 – з контрольних.

Обов’язковою умовою експериментального навчання було те, що учні контрольних класів навчатимуться за чинною програмою для загальноосвітніх навчальних закладів, а експериментальних класів – за розробленою нами програмою.

На початку експерименту з учителями – словесниками проводилися бесіди та консультації, у процесі яких було визначено особливості цієї роботи, що сприяло точнішому визначенню умов проведення дослідного навчання:

• під час поділу класів на експериментальні й контрольні ураховувався приблизно однаковий рівень знань мовленнєвознавчих понять і комунікативних умінь і навичок учнів;

• учні експериментальних класів обов’язково проходили всі етапи дослідного навчання за розробленою програмою;

• контрольні зрізи наприкінці кожного етапу дослідного навчання проводилися в експериментальних і контрольних класах за однакових умов і вимог, з дотриманням однакових критеріїв оцінювання;

• навантаження учнів контрольних та експериментальних класів було однаковим;

• навчання в експериментальних класах проводилося з узгодженням вимог чинної програми й дотриманням вимог програми експериментального навчання.

Система роботи з удосконалення навичок говоріння була побудована таким чином: від засвоєння елементарних мовленнєвих понять до їх використання під час продукування висловлювань у будь-якій життєвій ситуації, від спостережень над мовленнєвими взірцями-текстами діалогічного, монологічного, полілогічного характеру, їх аналізу до створення власних висловлювань, удосконалення комунікативної компетенції в процесі говоріння.

Для здійснення експериментальної перевірки системи вправ і завдань нами визначено вимоги до сформованості навичок говоріння учнів 5 – 6 класів відповідно до етапів навчання:

• брати до уваги мовленнєву ситуацію й умови спілкування, визначати адресата мовлення, мотив і мету, предмет, стиль, тип і жанр висловлювання;

• уміння формулювати задум майбутнього висловлювання, збирати й систематизувати необхідний матеріал, користуватися різними джерелами інформації, прогнозувати зміст, визначати єдність теми й основної думки, складати план;

• композиційно узгоджувати складові частини висловлювань;

• самостійно вибирати й використовувати мовні засоби, що служать вираженню змісту, увідповіднювати їх із ситуацією мовлення;

• інтонаційно правильно оформлювати висловлювання, передавати зміст з доречним використанням невербальних засобів;

• контролювати й удосконалювати власні монологічні й діалогічні висловлювання різних типів, стилів і жанрів у різноманітних ситуаціях відповідно до норм української літературної мови й правил мовленнєвого етикету;

• використання вербальних і невербальних засобів спілкування з метою встановлення контакту з адресантом;

• усне переказування діалогів і монологів.

Результати констатувального зрізу показали, що рівень умінь і навичок говоріння учнів контрольних і експериментальних класів суттєво не відрізнявся. Тому в процесі дослідного навчання робота з удосконалення навичок говоріння проводилася систематично, поетапно, з урахуванням вікових особливостей учнів, поступовим підвищенням вимог до учнів під час виконання вправ і завдань.

3.2.1. Підготовчий етап

Мета підготовчого етапу експериментального навчання – активізувати вміння учнів за допомогою змістово-композиційного аналізу висловлювання орієнтуватися в ситуації спілкування, аналізувати її, визначаючи компоненти мовленнєвої діяльності (адресата й адресанта мовлення, мотив і мету, предмет і зміст, форму, стиль, тип і жанр висловлювання), єдність теми й основної думки, виявити залежність мовних засобів від мовленнєвої ситуації, відповідно до цього прогнозувати структуру майбутнього висловлювання, увідповіднюючи мовні засоби із ситуацією мовлення.

До основних завдань цього етапу відносили:


    • виокремлення компонентів мовленнєвої діяльності як понятійної основи вдосконалення навичок говоріння, аналіз усного мовлення;

    • спостереження за текстами, в яких функціонують одиниці всіх мовних рівнів, об’єднані відповідно до законів текстотворення, що передбачають збереження логіко-змістової єдності висловлювання з урахуванням жанрово-стильових особливостей. Це дало підстави стверджувати, що використання на підготовчому етапі текстового матеріалу ознайомлює учнів 5-6 класів із характерними особливостями зв’язку висловлювань й готує для створення власних висловлювань;

    • відтворення чужого мовлення;

    • розвиток умінь продукувати усні висловлювання за допомогою аналізу мовленнєвої ситуації;

    • будувати й аналізувати висловлювання.


З метою реалізації завдань на першому етапі передбачали текстові зразки висловлювань певного типу і стилю мовлення, на основі яких формується основна понятійна база. До цих понять належать мовлення і спілкування, стиль мовлення, говоріння як вид мовленнєвої діяльності, адресат і адресант мовлення, монологічне й діалогічне мовлення, текст як результат мовленнєвої діяльності, тема й основна думка, відоме і нове в реченнях тексту, вимоги до мовлення, засоби зв’язку речень у тексті, вербальні й невербальні засоби мовлення, відповідність їх цілям, умовам, ситуації, структура мовлення, типи мовлення, жанри. Одночасно із засвоєнням понять удосконалювалися вміння та навички відтворювати текст, ураховуючи мовленнєву ситуацію, і створювати усні діалогічні та монологічні висловлювання різних стилів, типів та жанрів, необхідних у життєвих ситуаціях. Тому, на нашу думку, для навчання говоріння як засобу спілкування мовленнєвий матеріал необхідно організувати навколо ситуацій як системи взаємовідносин співрозмовників, а змістом ситуацій стануть проблеми, що відповідають інтересам 5 – 6 класів.

На першому уроці «Значення мови в житті суспільства» через спостереження й переказування учнями текстів удосконалювалися вміння визначати тему й основну думку, окремі мовні засоби в конкретній ситуації, ураховувати особливості адресата мовлення, усвідомлювати задум автора, ставити запитання, враховувати ситуацію спілкування:



     Найчастіше мову називають другом, наставником, порадником, знаряддям, коштовністю. Поясніть сусідові, чому саме ці слова добирають. Поставте один одному запитання за текстами.



1. Рідна мова

Рідна мова – найбільша духовна коштовність, у якій народ звеличує себе, якою являє світові найцінніші набутки свого серця і мудрості, передає з покоління в покоління досвід, культуру і життєдайні традиції. Рідна мова – незборна таїна, яка робить народ народом і увічнює найтонші порухи його душі. Заглиблюючись у таїну мови, ми засвоюємо золоті скарби народного досвіду і виховуємо у собі творчу особистість. Яка радість чекає кожного, хто відчув глибінь слова серцем і розумом, усвідомив необхідність свого постійного вдосконалення, пізнав щастя духовності. І скрізь на шляхах зростання з нами мова. Вона веде на вершини знань і відчиняє двері до духовної скарбниці людства. Мова – наш найкращий друг, наставник, постійний порадник і найдосконаліше знаряддя (І. Вихованець).

2. Рідна мова

Вона з шляхетного лицарства, що йому ніщо найстрашніші муки й тортури. Вона як напнуті паруси волі, зіткані з останнього поклику воїнів і борців повстання, революції, битв за волю, честь і незалежність; вся змочена удовиною сльозою, повита дівочою тугою. Вона з полум’я очей, відчайдушної усмішки, рішучого вихору з-під каблука; вся спрямована в стрімкий лет, щоб наша доля не цуралась.

Ніжна й тендітна, а міцніша броньованої броні, бо єднає дух і тіло, бо в її основі – непорочність, цнота й чистота (Б. Харчук).


    • Поясніть значення слів: ставитися – відноситися; засвоювати – освоювати; відчинити – відкрити; таємний – таємничий – секретний; головний – основний.

    • Доберіть синоніми до слів: вершина, воїн, водночас.



На етапі закріплення вивченого матеріалу вчитель, використовуючи прийом подиву, запропонував завдання : «Уявіть, що мова зникла. Що відбудеться в суспільстві?». У результаті усних відповідей виявлено бажання не тільки щиро й безпосередньо висловлювати думки, що спричинено внутрішньою потребою підлітків пізнати та емоційним ставленням до дійсності, а й користуватися виражальними засобами залежно від мети й завдань висловлювання.

Зміст роботи розділу «Повторення вивченого в початкових класах» передбачав виокремлення компонентів мовленнєвої діяльності, необхідних для продукування висловлювань (мотив, мета, зміст, мовленнєві дії.) Значну увагу відведено аналізу текстів, що містять точку зору мовця, емоційно оформлені, інтонаційно виразні, допомагають організувати реальне спілкування, а також аналізу мовленнєвої ситуації, складанню усних висловлювань відповідно до мети, використанню активних методів і прийомів навчання (прийом взаємних запитань, метод ґронування), що дають змогу співпрацювати в режимі діалогу. Наведемо приклади вправ:

 Прослухайте записаний на магнітофонній плівці текст. Визначте тему й основну думку тексту. У якій мовленнєвій ситуації може звучати поданий текст? Яка мета (обмінятися враженнями, дати інформацію, пояснити, створити образ, спонукати слухача до дії)? Які мовні засоби використано? Визначте ключові слова й словосполучення, на основі яких можна побудувати переказ тексту.

Першоджерела нашої духовності

Писемній спадщині українського народу більш як 1000 літ. Наші пращури за цей час створили праці, які століттями були й тепер є невичерпним джерелом духовних настанов прийдешнім поколінням, вчать добра, збуджують інтерес до освіти, науки, культури.

Справжньою перлиною давньоруської морально – настановчої літератури є «Повчання» дітям Володимира Мономаха. Син Всеволода Ярославича і дочки візантійського імператора Костянтина Мономаха (звідси і його прізвисько) великий князь Київський Володимир Мономах залишив безсмертний твір своїм нащадкам. Просто й глибоко гуманно звучать його настанови щодо доброчинного життя. «Усього ж паче, - писав наш далекий предок, - убогих не забувайте, але наскільки є змога … годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину». Князівська «грамотка», як він сам називав своє «Повчання», закликала до високих чеснот у стосунках між людьми: «Старих шануйте, як отця, а молодих, як братів», «Недужого одвідайте…», «І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте».

З власного життя, досвіду Мономах описував уроки працелюбства, воїнської відваги і державної мудрості. Його «Повчання» лягло в основу багатьох моральних кодексів. Не цураймося ж і ми черпати з тої духовної скарбниці моральні чесноти «на добро, на злагоду» (З календаря).
Для довідок: гуманний – людяний у своїх діях і ставленні до інших людей, перейнятий турботою про людину; чеснота – позитивна моральна риса в характері людини; доброчесність.


    * Поясніть значення слів: писемний – письмовий – писаний; писемність – письменність – письменництво – письменство; військовий – воєнний – воїнський.

* Доберіть синоніми до слів сміливість, працелюбність.

 1. Визначте тему, мету, тип і стиль мовлення, сферу використання.

2. У яких словах сконцентрована головна думка? Яка ? Чи доніс автор свою думку до слухача? Що допомогло йому це зробити?

3. Назвіть ключові слова та словосполучення, на основі яких можна побудувати переказ тексту.

4. Що відчуваєте, коли чуєте рядки тексту? Про що подумали?

5. Які спогади (асоціації) вони викликали?

6. Які запитання виникли у вас до автора?

7. Чи згодні з думкою автора? Обґрунтуйте або заперечте її.

8. Яким тоном, темпом мовлення скористалися б, переказуючи текст? Перекажіть, дотримуючись структури, мовних засобів і логічності викладу.

9. Чи є у вас родинні реліквії? Розкажіть про них.

10. Що успадкували ви від своєї родини?

Родовідна пам'ять

Вивішений на стіні портрет дідуся чи бабусі - це не просто данина традиції, це і пам'ять про тих, хто творив історію, з кого треба брати приклад, який би унаслідували наші діти. Там, де зникають пошанівні форми, переростаючи в лайливе „старомодництво", у штучно приклеєні ярлики „міщанство", обов'язково зросте чортополохом панібратського ставлення до батьків, старших, до святих істин...

Родовідна пам'ять обіймає всю сферу нашої духовності - звичаї і обряди, пісні та історичні перекази, мову, культуру народу. Якщо, скажімо, заросла чортополохом безіменна криниця, забута мова твоєї матері чи понівечена нашою байдужістю могилка - про яку родовідну пам'ять може йтися?

Але народжується легкодухість, а відтак і бездушність з найпростішого - забутого на підвіконні листа, припалого пилюкою портрета найдорожчої людини чи занедбаної на околиці пам'ятки нашої історії (В. Скуратівський).


    Запитання до текстів як зразків чужого монологічного та діалогічного мовлення уможливлюють розв’язання комунікативного завдання в конкретній ситуації спілкування (посперечатися, дати пораду, висловити незгоду, уточнити, пояснити тощо), забезпечують мотиваційну готовність учнів висловлюватися з приводу обговорюваного, розвивають когнітивні (уміння відчувати, ставити запитання, робити висновки), креативні (виявляти гнучкість розуму, фантазії, натхнення), комунікативні (виявляти ініціативу й мати точку зору, програмувати мовленнєві дії) якості особистості.

Особливу увагу було приділено аналізу ключових слів, що містять найважливіші, істотні відомості про інформацію, відображають особливості мовленнєвої ситуації.

Під час вивчення розділу „Текст, його ознаки. Мовні засоби зв’язку речень у тексті” система роботи передбачала вироблення в школярів умінь і навичок змістово-композиційного аналізу висловлювань (основні поняття: текст, його тема, головна думка, план), стилістичного аналізу (основні поняття: стиль мовлення, його особливості, жанрові різновиди), типологічного аналізу (основні поняття: тип мовлення, його структура).

Ефективність процесу говоріння також залежить від засвоєння учнями найважливіших правил поведінки під час висловлення й оформлення думки, що формують потребу користуватися нормами в повсякденній мовленнєвій діяльності, розвивають комунікативні здібності, формування морально-етичних цінностей. Відтак підліткам пропонувалися вправи типу:

Прочитайте. Визначте тему тексту, його основну думку. З’ясуйте стиль. Який тип мовлення покладено в основу тексту? Що вам відомо про побудову роздуму? Виділіть слова, що виражають ставлення мовця до висловленої думки. Які думки та почуття вони виражають? Порадьте своїм однокласникам, що потрібно робити, щоб бути приємним співрозмовником.

Як ми говоримо

Мабуть, немає людини, якій би було байдуже, чи слухають її в товаристві, чи ні. А досягти загальної уваги вміють не всі. Запам’ятай: тебе слухатимуть, якщо ти маєш сказати щось цікаве. До того ж, треба вміти висловити свою інформацію.

Прислухайся до людей, які ведуть між собою бесіду, і зрозумієш: і мова, і манера говорити кожного – дзеркало його культури.

Хіба ж приємні, наприклад, крикуни? Від них швидко втомлюєшся і перестаєш сприймати зміст того, що вони кажуть. Як від тих, хто сипле словами, мов горохом, ковтаючи закінчення, склади. А який непривабливий вигляд має той, хто, перебиваючи свого співрозмовника, прагне захопити лідерство в обговоренні того чи іншого питання.

Є люди, дотепні за своєю природою: скаже слово – всі сміються. З ними весело, слухати їх саме задоволення.

Уміння слухати – цінна людська риса. Це, певне, кожен знає по собі. Про того, хто вміє слухати, кажуть: доброзичливий, тактовний. В умінні слухати великою мірою виявляється внутрішня культура людини (Л. Феофілов).



  • Поясніть лексичне значення слів: тактичний – тактовний; дотеп – дотепність; вигляд – вид.

  • Доберіть синоніми до слів: мабуть, байдуже.

  • За складеним планом стисло перекажіть текст, додавши початок та кінцівку – висновок.

Пропонована робота з текстами дозволила актуалізувати сутність мовленнєвих понять, необхідних для правильної побудови висловлювань, сприяла усвідомленню мовних особливостей, розширила уявлення учнів про виражально-зображувальні можливості говоріння, була підготовкою до складання власних висловлювань, передбачала удосконалення вмінь учнів орієнтуватися в змісті висловлювання й осмислювати загальну його структуру, створювати початкове уявлення про можливий варіант змісту висловлювання, прогнозуючи його загальний характер на основі визначеної теми висловлювання. Важливою на цьому етапі є інформація про емоційний стан мовця, тому спонукали учнів до виявлення емоційно–почуттєвого ставлення в процесі обміркування деталей висловлювань, аналізу особливостей змісту, формулювання запитань, а також з’ясування ролі мовленнєвої поведінки мовця в процесі визначення мовленнєвих дій.

До системи вправ на підготовчому етапі ми включали завдання, що сприяють осмисленню загальної культури висловлювання, виділенню логіко-смислових частин текстів та створюваних висловлювань.



    • Прочитайте уривок казки. Проаналізуйте ситуацію спілкування (тему й основну думку діалогу, мету й умови спілкування). Назвіть учасників діалогу. Визначте ключові слова (словосполучення, речення). Перекажіть текст, дотримуючись його структури, мовних засобів і логічності викладу. Які прислів’я чи приказки згадали, коли почули зміст.

Обговоріть вчинок хлопця. Дайте йому оцінку. Обґрунтуйте справедливість сказаного в останньому реченні.

Визначте ритміко-інтонаційну структуру легенди за планом:

1). Інтонування й емоційний зміст різних частин тексту (задушевно, схвильовано, замислено, спокійно тощо)

2). Ритміка різних частин (повільно, бадьоро, жваво, урочисто).

Спробуйте передбачити, як далі розвиватимуться події у творі. Інсценізуйте текст з доречними мімікою і жестами.

Без чого людині не обійтись

– Скажи мені, сину, без чого людині не обійтись?

– Без грошей, тату. У багатого повно золота та срібла, тому вони і їдять смачно, і одяг гарний носять. Ніхто краще за них не живе.

– Ні, синку, – похитав головою батько, – не вгадав.

– Тоді без рису і пшениці. У людини досить сил, щоб і поле орати, і хліб жати, і хмиз у горах збирати лише тоді, коли вона сита...

Батько знову похитав головою:

– Рис та пшениця, безперечно, дуже потрібні людям, але без них можна на світі прожити.

Замислився син. Думав довго, але чогось путнього так і не зміг придумати.

– Синку, – зрозумівши, що той неспроможний розгадати цієї загадки, звернувся до нього батько, – я скоро помру і залишу тобі у спадок оцю стару хатину, латаний-перелатаний одяг та трохи збіжжя. Такої спадщини тобі надовго не вистачить, тож доведеться покладатись лише на свій розум та руки. Кмітливий розум та вправні руки – ось що найпотрібніше людині! (Китайська народна казка)



  • Виразно прочитайте текст. У якій ситуації спілкування доречне таке висловлювання? Думку обґрунтуйте. До яких роздумів спонукала одержана інформація? Чи можна стверджувати, що в основу тексту покладено міркування? Вказати в тексті експозицію, роздуми – пояснення, роздуми – доведення та висновки.

Щоб вчинок став звичкою

Вихованість слід виховувати. Коли, зустрівши на вулиці знайомого, вітаємося з ним, ми робимо це автоматично, бо навчені змалку вітатися із знайомими людьми.

Настав час, коли кожна людина має спинитися й замислитися над тим, як ми жили й живемо, як спілкуємося, чи культурні, ввічливі, чи уважні один до одного в сім’ї, школі, у транспорті, у нашому повсякденні. Чи часто в житті робимо шляхетні вчинки?

Вчинок складається з таких основних елементів: стимулу, мотиву, вибору рішення, певної дії, уміння оцінити свій вчинок та ставлення інших людей до цього вчинку.

Чи можна, озброївшись книжками, засвоївши правила поведінки та етикету, вважати себе вихованою та культурною людиною? Ні, бо головним підручником мудрості є життя, а для того, щоб вчинок став звичкою, потрібні, крім знань, воля, характер, високі ідеали та шляхетні почуття. Слід не тільки знати правила поводження, а й виконувати їх (Л. Феофілов).

• З’ясувати значення слів: проблема – проблематика; етика – етичність; звичка – навичка.

 Запитайте у своїх однокласників, як вони розуміють зміст поданого речення. Складіть полілог. До якого композиційного компонента його можна віднести: тези, доказів, висновку?

Грамотна, багата мова – не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів, а й вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову (О. Федик).

 Прочитайте. Перебудуйте текст, розташовуючи в певній послідовності дані частини. Доберіть заголовок. Визначте тему, мету тексту. Поставте один одному запитання за текстом. Уважно вислухайте відповіді. При потребі ввічливо уточніть чи виправте однокласника.

Загадки здавна мали вагоме значення в духовному бутті народу. Вони були тісно пов’язані з трудовою діяльністю людини, обрядами. Загадуючи й відгадуючи їх, люди прагнули впливати на природу і тваринний світ, підкоряти їх собі, проникати в їх таємниці. Звичаї вимагали вміння складати і розгадувати алегорію. Отже, загадки розвивали кмітливість, учили мислити поетичними образами. З часом вони набули розважального значення. У наш час загадки використовуються з виховною метою, допомагають справі навчання, розвитку мовлення і мислення дітей. Так, пояснюючи школярам правила користування олівцем, зошитом, книжкою, говорячи, для чого необхідно навчатися грамоті, учитель може скористатись такими загадками: Добре бачить, а сліпий (неписьменний). Не сорочка, а зшита, не кущ, а з листочками (зошит). Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє (письмо). Чорні криві, від роду німі, а стануть у ряд, враз говорять (літери) (З календаря).



  • Поясніть значення слів: користатися – користуватися; книжка – книга; книжковий – книжний.

 До якого стилю мовлення належить поданий текст? Доберіть заголовок. Продовжіть діалог Ігорка та Михея Хомича, використовуючи інформацію про прикмети. Інсценуйте текст із доречними мімікою й жестами.

– Зима йде люта! – каже Михей Хомич. – Треба, щоб худобі тепло було.

Ігорок здивовано подивився на лісника: осінь стоїть така тепла, сонячна.

– Не помиляєтесь? – запитав недовірливо.

– А принеси-но мені з комори цибулину!

Ігорок вибрав добрячу, з кулак завбільшки цибулину, подав.

– Глянь, хлопче, як багато на ній лусочок, – став лісник обчищати цибулину. Найперша ознака, що зима йде холодна. А тепер пригадай, яке було бабине літо цього року?

– Бабине літо... Тепле, зовсім як справжнє. – Ігорок згадав, що тоді літало багато павутиння, він ловив його й роздивлявся маленьких павучків-мандрівників, які в такий спосіб розселяються.

– Так ось знай – велика кількість павутинок під час бабиного літа теж ознака холодної зими. І ще скажи, як цієї осені пройшов у лісі листопад – швидко чи повільно?

– Не дуже швидко. Окремі листочки он і досі з гілочок не зриваються. Та яке це має відношення до холодної зими? – дивувався хлопець.

– Безпосереднє. Народна приказка мовить: „Якщо з дерева опадає не все листя – бути зимі суворій!”. А ще я помітив, що зайці нагуляли цієї осені багато жиру. Миші й кроти зробили чималі запаси їжі. Кроти ще й соломи в свої підземелля понатягували. Це правдива ознака того, що зима буде не лише холодна, а й із завірюхами. Снігу випаде багато (З календаря).

Робота з текстом продемонструвала п’ятикласникам, що з засвоєнням понятійної основи мовленнєвого розвитку (тема й основна думка, частини (мікротеми), відоме і нове в реченнях тексту, смислові зв’язки між частинами тексту та реченнями, мовні засоби відповідно до комунікативної мети, стиль, тип, жанр) формулюється система умінь і навичок: орієнтуватися в ситуації спілкування, добирати основний матеріал для розкриття задуму (розмежовувати основне й другорядне), зв’язувати між собою факти, думки, розташовувати логічно завершені частини, виділяти слова, важливі для висловлення думки. Отже, створення усних монологічних і діалогічних висловлювань різних стилів, типів і жанрів вимагало оволодіння спеціальним понятійним апаратом за допомогою аналізу текстів, переказування й продукування на їх основі власних висловлювань діалогічного, монологічного й полілогічного характеру.

„Відомості з синтаксису і пунктуації ” передбачали спостереження учнів за інтонацією, що передає ставлення мовця до предмета висловленої думки, до співрозмовника, фактів у момент спілкування, виражає емоційний стан, а також висотою, силою голосу, тембром, темпом тощо, засобами логічної виразності(паузи, логічна мелодія). На цих уроках п’ятикласники визначали роль фразеологізмів, прислів’їв і приказок у процесі складання усних висловлювань з урахуванням адресата мовлення, підпорядковуючи їх темі, основній думці, меті спілкування. Для цього учням пропонувалися такі вправи:

 Прослухайте текст. Визначте тему, мету, тип і стиль мовлення. Поясніть як ви це зробили. Інтонаційно правильно вимовте речення з вставними словами, дотримуючись невеличких пауз, швидкого темпу, пониження чи підвищення голосу. Доповніть текст характеристикою свого краю. Розіграйте діалоги.

Знай свій край

У кожного є мала батьківщина: місце(село, селище, місто чи хутір), де ми народилися, зростали, а може, й живемо все життя. Місце те має своє ім’я, що стає частиною характеристики нас самих - харків’яни, львів’яни, одесити, черкащани.

Рано чи пізно, мабуть, кожен з нас замислюється: а чому саме так зветься його рідне село чи місто, де витоки тієї назви, що вона означає? Утім, чимало серед них цілком „прозорих”. Вони не потребують особливого пояснення. Іванівка, Петрівка, Олександрівка походять від імен. Щоправда, відразу виникає цікавість: на честь якого Івана або Петра нарекли даний населений пункт? І чому?

Багато назв сіл, міст, як і географічних назв взагалі в Україні, має таємниці свого походження. Людям допитливим, таким, які люблять рідний край, дбають про нього, звичайно ж, не байдужа ця таємничість. А коли пізнаємо її, розкриваємо, стає милішим, ще дорожчим свій край і вся Батьківщина. Вивченням географічних назв (гір, вод, населених пунктів) займається окрема наука – топоніміка. Відомі мовознавці присвятили цій цікавій і корисній справі десятки книг (З народного календаря).



  • Запитайте в однокласника значення слів батьківщина, Батьківщина. Перевірте наголос у цих словах за орфоепічним словником.

  • Користуючись нижче наведеними прислів’ями, розкажіть, чому любите рідний край. Опишіть ситуації, де їх вживання було б доречне.

  1. З рідного краю і ворона мила.

  2. У чужім краю і солов’ї лиш цвірінькають.

  3. Де рідний край, там і під ялиною рай.

  4. Що хуторок, то говорок, що сільце, то інше слівце.

 Прочитайте речення, вимовляючи узагальнювальне слово з попереджувальною інтонацією, а однорідні члени – з перелічувальною. Визначте тему і мету. Доведіть істинність цих рядків у діалозі з однокласниками. Що малює Ваша уява, коли розповідаєте про хліб?

Хліб


У хлібі все: і райдуги степів,

І сонця сплав, і роси променисті,

І хліборобів невгамовний спів,

І радість смаглочолих трактористів.

Д. Луценко

 Визначте слова, на які падає логічний наголос. Як ви їх будете вимовляти? Зверніть увагу на змістову різницю речень, у яких можливі різні варіанти розділових знаків. Проведіть спостереження над зміною інтонації при однорідних членах речення.



  1. Налякали її слова батька, збудили тривогу в душі.

  2. Впорядкую скирти, накрию зерно на току, поїду до пасіки.

Впорядкую скирти, накрию зерно та току – поїду до пасіки.

  1. Земля притихає, вчувається в молитви матерів, приймає до себе синів, проклинає татарів. Земля притихає, вчувається у молитві матерів – приймає до себе синів, проклинає татарів.

  2. Я сходжу до тітки, приготую вівсянку, догляну за вередливими малятами. Я сходжу до тітки, приготую вівсянку – догляну за вередливими малятами.

  3. Він подумав трохи, підійшов до свого двору, з протилежного кінця вулиці знову з’явилися вершники.

 Прочитайте вірш. Скажіть, які типи речень за метою висловлювання та інтонацією використані? Які почуття вони допомагають передати авторові? До кого звертається автор? Якого відтінку надають колисковій звертання?

Над колискою

Спи, мій малесенький, спи, мій синок...

Я розкажу тобі безліч казок.

Нащо ж ти віченьки знову розкрив?

Спи, моя пташко, то вітер завив.

Стогне і виє уже він давно,

Б’ється і стука у наше вікно...

Геть, розбишако, в далекі степи!

Спи, моя ластівко, солодко спи О. Олесь

• Пригадайте колискову, яку співала мати. Чи пам’ятаєте слова, мотив? Розкажіть або проспівайте.

 Прочитайте виразно текст, додержуючись пауз, логічного наголосу, перелічувальної інтонації. Визначте тему і основну думку. Поясніть, з якою метою автор використав у тексті речення з однорідними членами. Як зміниться текст, якщо вилучити з нього однорідні члени речення?

Як ставали запорожцями

Щоб стати справжніми козаками, слід було пройти нелегку школу навчання і суворі іспити, які витримували не всі. Тому новачки, незалежно од віку, приймалися спочатку в „молодики”. Молодик 7 років учився вправно фехтувати, влучно стріляти, реп’яхом на коні сидіти, розвивав силу, спритність. Керували навчанням досвідчені воїни, полководці, при яких юні служили джурами. Наприкінці кожен мусив узяти участь в морському поході на Туреччину.

І лише тоді кандидат у козаки допускався до іспиту на звання запорожця. Спочатку мав з’їсти миску сильно наперченого борщу, випити кварту горілки. Опісля пройти по колоді, перекинутій між скелями на березі Дніпра, й не впасти у воду. Наступне випробування – подолати всі пороги, пливучи човном знизу вгору по Дніпру. На завершення молодик, осідлавши необ’їждженого коня задом наперед, без сідла і вуздечки мав проскакати по степу й вернутися благополучно. Перевіряли новачка й на такі якості, як кмітливість, товариськість – уміння не розгублюватися в складних ситуаціях (В. Балашок).


  • Які риси характеру козаків вам подобаються? Перекажіть текст від імені кандидатів у козаки. Почніть так: „Щоб ми стали...”

  • Запитайте в однокласника, які ще випробування мали витримати козаки.

 Визначте тему, основну думку.

  • Назвіть слова, які допомагають передати почуття любові до України. Прочитайте цей уривок вірша майже пошепки, але так, щоб вас почули присутні.

На роковини

Не він один її любив,

немов „красу – дівчину”

поети славили в піснях

віддавна Україну.

Від неї переймали сміх,

її байки, немов квітки,

сплітали у віночки.

Той в ній давнину покохав,

той мрію молоденьку.

Він перший полюбив її,

як син кохає неньку.

Хоч би була вона стара,

сумна, змарніла, бідна,

для сина вірного вона

єдина, люба, рідна...

Леся Українка



  • Розкажіть, чим для Вас є Україна.

 Яка тема, мета? Визначте стиль, тип і жанр мовлення. Як гадаєте, кому він адресований? Побудуйте художній опис лісу

Ліс


Ліс – це угрупування дерев і кущів, зв’язаних з ґрунтом, атмосферою, гідросферою, тваринним світом та мікроорганізмами. Під впливом лісу докорінно змінюється кліматичний і гідрологічний режим місцевості, хід ґрунтоутримання, склад флори і фауни. Зелений океан виконує багато корисних функцій: регулює вологу та оберігає ріки від висихання, створює мікроклімат для розвитку сільськогосподарських культур.

Охорона лісу – це особлива галузь лісового господарства, покликана зберігати і примножувати народне багатство (З журналу).

За допомогою таких вправ учні доходять висновку про залежність сили голосу від умов спілкування чи змісту висловлювання, усвідомлюють значення логічного наголосу, що акцентує увагу адресанта на найважливіші слова, інтонаційно правильно оформлюють висловлювання, передають зміст з доречним використанням невербальних засобів.

Переказування текстів художнього й наукового стилів мовлення полягало не тільки в удосконаленні вмінь і навичок орієнтуватися в ситуації спілкування (ураховувати умови, обставини, адресата спілкування, прогнозувати загальний характер висловлювання на основі теми), у змісті висловлювання (формулювати думку, утримувати в пам’яті деталі змісту, особливості жанрово-композиційного мовленнєвого оформлення, аналізувати їх), осмислювати загальну структуру висловлювань, а й висловлювати власну думку, робити висновки.

 Поясніть зміст останнього речення. Перекажіть текст. Чи є у вас собака? Опишіть його.

Уявіть, що ваш собака заговорив. Що б особисто вам сказав?

Шарко

У дворі в нас один хлопчак тримає песика Шарка на ланцюгу - ще цуциком його посадив, змалечку.



Виніс я йому одного разу курячих кісточок, іще теплих, пахучих, а тут саме хлопчик спустив бідолаху побігати двором. Сніг на дворі пухнастий, щедрий. Шарко вистрибує, як заєць, скаче то на передні лапки, то на задні, із закутка в закуток, з кутка в куток, і морда в снігу.

Підбіг до мене, волохатий, мене обстрибав, кістки понюхав - і знову геть, брьохати животом по снігу!

Не треба мені, мовляв, ваших кісток – відпустіть лишень на волю!.. (О.Солженіцин)

 До якого типу й стилю мовлення належить уривок? Обґрунтуйте свою думку.

Що таке філологія?

Поняття „філологія” зародилося в період відродження наук та мистецтва в Західній Європі в 15-17 ст. і спершу обіймало знання про античний світ. Пізніше назва „філологія” почала охоплювати загальну сукупність вивчень історії, літератури, права, мистецтва того чи іншого народу. В наші часи під філологією в тісному розумінні узвичаєно вживати науку про художню творчість людини, яка створює словесні пам’ятки, тобто філологія вивчає тепер мови й літератури – дві галузі, тісно зв’язані в багатовіковому процесі творення(В. Шевчук).

• З’ясуйте значення слів: античний – стосовно давньогрецької або давньоримської культури, мистецтва, суспільного ладу і т. ін.; пам’ятка – це предмет збереженої матеріальної культури минулого (церкви, замки, первісні вали, городища тощо), твори писемності.

• Доберіть синоніми до слів: вживати, створювати, охоплювати, з’ясувати.

Основна робота на уроці складання усного повідомлення в науковому стилі була спрямована на осмислення загальної структури висловлювання, вироблення навичок знаходити відповідні мовні засоби та вдосконалення мовлення за змістом, структурою, мовним оформленням відповідно до поставленої мети. З цією метою було запропоновано завдання:

 Визначте складові ситуації спілкування. Підготуйте повідомлення, спираючись на схему. Висловлювання якого стилю створюватимете? Ілюструйте правила прикладами.



  • Як ви думаєте, від чого залежить мовлення? Що впливає на добір мовних засобів?

Аналізуючи відповіді учнів, ми звернули увагу на свідоме користування науковою термінологією у змодельованій ситуації, доцільність мовних засобів, що відповідають змістові висловлювання, здійснюють вплив на слухача, допомагають переконати, спонукають передати почуття в логічній послідовності, здійснювати контроль для забезпечення зворотного зв’язку.

Робота з удосконалення навичок говоріння на першому етапі експерименту буде ефективною за умови поступового переходу від ознайомлення з вимогами усного мовлення, ситуаціями спілкування, правилами поведінки в процесі говоріння, основами культурного спілкування до оволодіння мовленнєвими діями за допомогою відповідей на запитання, спостереження над текстами, мовленнєвими ситуаціями, аналізом змісту, структури, доцільності мовних і позамовних засобів, переказуванням та конструюванням власних висловлювань.



3.2.2. Конструктивно – формувальний етап

На другому (конструктивно – формувальному) етапі вдосконалення навичок говоріння навчання було спрямовано на створення усних діалогічних і монологічних висловлювань різних типів і жанрів, необхідних у життєвих ситуаціях. Протягом другого етапу навчання основну увагу було зосереджено не тільки на мовленнєвих взірцях, а й ситуативних завданнях творчого характеру, творчих переказах, складанні текстів. За осонову ми взяли систему вправ на засвоєння мовленнєвознавчих понять, запропоновану А. Нікітіною, М. Пентилюк: пропедевтичні, кумуляційні, тренувально-мовленнєві, творчі.

Мета етапу – навчити школярів виконувати мовленнєві дії і вчинки на основі не сформульованого поняття про говоріння і спілкування, зокрема оцінити ситуацію під час продукування інформації, визначити адресанта й адресата – його можливості, реакцію, інтереси, настрій, почуття, потреби в спілкуванні тощо, вільно оперувати мовними засобами, досягаючи якісних характеристик мовлення, як змістовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність. Вправи мають такі завдання: дати характеристику ситуації, визначити мету, єдність теми й основної думки висловлювання, комунікативну спрямованість взаємодії, мовні засоби, що служать вираженню змісту.

На другому етапі також визначено вимоги до сформованості навичок говоріння учнів 5-6 класів:

- осмислення й аналіз мовленнєвої ситуації, тобто сукупності умов, мовленнєвих і немовленнєвих, необхідних та достатніх для того, щоб здійснити мовленнєву дію;

- оперування мовними засобами, доречний добір й вільна заміна слова з метою уточнення смислу висловлювання, створення його образності, виразності, стилістичної і комунікативної доцільності;

- користування формулами мовленнєвого етикету, засобами ввічливості, нормами поведінки відповідно до ситуації спілкування;

- створення власних усних висловлювань на основі мовленнєвих ситуацій;

- забезпечення зворотного зв’язку.

Відповідно до розділу «Лексика. Фразеологія» заплановано формування умінь доречно використовувати мовні засоби у стандартних і нестандартних мовленнєвих ситуаціях, добирати й вільно замінювати слова з метою уточнення смислу висловлення, створення його образності, виразності, комунікативної доцільності. Цьому сприяє адекватне розуміння смислу слова в тексті та пояснення його значення.



    На цьому етапі дослідного навчання робота з удосконалення навичок говоріння передбачала збагачення мовлення учнів.Методика активного збагачення словника підлітків зосереджується на завданнях, визначених Н. Бондаренко:

  • активізувати процес природного спонтанного засвоєння учнями лексики української мови;

  • максимально розширювати й цілеспрямовано поповнювати словниковий запас учнів з урахуванням їхніх вікових можливостей, пізнавальних інтересів та комунікативних потреб;

  • навчити вживати слова у найточнішому їх значенні, найдоречніші у конкретній ситуації спілкування відповідно до типу, стилю і жанру мовлення;

  • виховувати в учнів дбайливе ставлення до власного мовлення, прагнення позбутися слів, що не відповідають мовній нормі [26 , с.8-9].

    П’ятикласникам було запропоновано аналіз ключових слів, уточнення словника – словниково-стилістична робота, активізацію словника через включення слів у висловлювання – введення в переказ, діалог, бесіду, розповідь, засвоєння слів та їх значень. Це й створило основу для уведення в мовну свідомість учнів лексико-семантичних груп, синонімічних рядів, де слова відрізняються смисловими відтінками, емоційно-експресивним забарвленням, стилістичними особливостями, антонімічних пар, що дозволяє відбирати для будь-якого висловлювання найдоречніші слова відповідно до комунікативної мети і логіки його розгортання.

     Прочитайте. Які слова в тексті несуть основне смислове навантаження? Яка основна думка тексту? До якого стилю і типу мовлення належить? Свою думку аргументуйте.



Сусіди – найближчі родичі

Стосунки між людьми, які живуть поруч або в окремій хаті на селі, чи в міській квартирі, багато в чому визначають комфортність життя, несучи в нього спокій, радість чи, навпаки, нотки роздратування, неприязні.

Увічнені піснями, приказками, ці стосунки намагались будувати на засадах співпраці та товариства. Сусіди були першими, кого кликали на новосілля – входини в нову хату, до них звертались по допомогу під час нагальних господарських робіт за найнеобхіднішим (позичити солі чи хліба). Взаємна підтримка сусідів (супряга – об’єднання реманентом, технікою, кіньми для виконання трудоємких процесів) давала можливість швидше і легше впоратися з такими важкими роботами, як вивезення добрив, заготівля дров чи корму для худоби, будівництво житла.

У випадку якихось сімейних урочистостей (хрестини, весілля) сусідки були помічницями господині на кухні.

В народі надавали великого значення тому, хто першого дня великих свят провідає оселю. Візит жінки в перший день Нового року, Різдва вважався небажаним, тому, якщо в родині були хлопчики, їх посилали до сусідів засіяти зерном, привітати зі святом.

Хороших сусідів запрошували на обід «просто так, по-сусідськи» і обдаровували їх свіжиною, пирогами. Звичаї ці ще й досі не перевелись в Україні, як, власне, й добрі сусіди (Г. Бондаренко).

Поясніть, як розумієте вислів «сусіди – найближчі родичі»? Чи згодні з цією думкою? Наведіть приклади своїх стосунків з сусідами. Використовуючи текст, складіть діалог і розіграйте його.


  • Поясніть лексичне значення слова «реманент».

  • Вимовте слово «сусіди» так, щоб воно виражало повагу, іронію, розчарування, симпатію. Не забувайте про жести, міміку.

    Розігрування життєвих ситуацій сприяло досягненню поставленої мети з використанням відповідної інтонації, жестів, міміки, що сприяють продукуванню висловлювань.

 Обґрунтуйте справедливість афоризмів і прислів’їв. Як у них тлумачаться якості мовлення? Відповідно до них сформулюйте правила мовця. Визначте, на яке слово в кожному реченні падає логічний наголос.

  • Треба знати, де що сказати.

  • Сміх - то не гріх, але час від часу сповідатися за нього треба.

  • Всякому слову свій час.

  • Добре слово краще м’якого пирога.

  • Меле, як порожній млин.

  • Заговори, щоб я тебе побачив.

  • Що маєш сказати, то наперед обміркуй.

Застосування кумуляційної вправи допомогло усвідомити правила, виробити вміння застосовувати теоретичний матеріал на практиці, зосередити увагу на осмисленні висловлювання (теми, фактів, доказів, головного й другорядного, логіки викладу), уживати афоризми й прислів’я відповідно до їх ситуативного значення.

 Як ви гадаєте, яку людину можна назвати доброю? Як можна виявити добрі почуття до оточуючих тебе людей? Пригадайте оповідання, в яких ідеться про таких людей. Які прислів’я про чуйність і уважність знаєте? (Слово - ранить, слово - лікує). Чи є у вашому житті вчинок, який би ви назвали добрим? Розкажіть своєму товаришеві.

 Чи доводилось зустрічатися з таким хлопчиком, як Помагай? Яку рису людини прославляє автор? Чи схвалюєте поведінку хлопця? Обґрунтуйте свою думку.

Помагай


Через поле, через гай

Ходить хлопчик Помагай.

Бачить хлопчик – садять сад,

Він поміг кінчати ряд,

Вмить приніс відро води

І полив аж два ряди.

Ось і ти часу не гай, -

Будь, як хлопчик Помагай.

П. Воронько

 Прочитайте прислів’я. З’ясуйте, чи пов’язані вони між собою. Відповідь обґрунтуйте. Скажіть, яку ситуацію вони допомагають створити авторові? Укажіть слова, на які падає логічний наголос. Виберіть із запропонованих прислів’їв те, що може бути темою висловлювання, а інші розташуйте в такій послідовності, щоб можна було розкрити тему. Розіграйте діалог, в основі якого одне з прислів’їв. Вивчіть прислів’я та приказки напам’ять.

- Слухай перший, говори останній.

- Будь першим на банкеті, а останнім у лихослов’ї.

- Одне погане слово скажеш – почуєш десять.

- Де багато слів, там мало мудрості.

- Рис розсипав – ще збереш, сказав слово – не вернеш.

- Доброго тримайся, поганого остерігайся.

- Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане.

• Пригадайте, які українські фразеологізми знаєте зі словами, що виділені?

• Визначте слова з протилежним значенням. З якою метою їх використано?

Такі вправи сприяли розвиткові вміння добирати найдоречніші слова для вираження думки, створення власних висловлювань, а також послідовно за планом створювати діалог, дискутувати, правильно розуміти роль прислів’їв.

Під час виконання вправ ми намагалися врахувати міжпредметні зв’язки української мови з іншими профільними напрямами. З цією метою ми використовували матеріали з математики, історії, етики, культурології. Це допомогло залучити учнів до активної комунікативної діяльності, спрямованої на формування інтелектуально – креативних здібностей: мислення, мовного чуття, мовлення, уяви, спостережливості, уваги тощо. Наведемо приклади вправ

 Прочитайте текст. З якими новими словами ознайомилися?

Як розумієте вислови «У коваля руки золоті», «Неук кує – коней псує», «Кований на всі чотири копита», «Коли на дворі льодок – тоді ковалеві медок». Коротко охарактеризувавши кожне, вкажіть, у якій ситуації ви можете їх використати? Які назви ковальської справи? (кузня, молот, плуг, залізо, криця). Складіть і розіграйте діалог між вами і товаришами про важливість професії коваля, використовуючи поданий початок. Ким працюють ваші батьки? Чи всі професії є важливими? Чому?

Підкова на щастя

Знахарем і чарівником вважався в Київській Русі коваль. Говорили, що він може визначити людські долі. Заможна верхівка просила коваля «взувати своїх коней у срібні й золоті підкови». А вони іноді губилися. Радів той, хто знаходив таку коштовну річ. Тому й народився пізніше вислів «підкова на щастя» (З журналу).

 Як Ви звертаєтеся до своїх дідусів і бабусь? Які пестливі форми можете утворити від слів „дід”, „баба”? Складіть і розіграйте діалог між Вами, бабусею й дідусем.

 Складіть діалог за ситуацією, опорними словами та словосполученнями. Уявіть, що ви з подругою (другом) посварилися. І тепер хочете помиритись.

Опорні слова: привіт, ображаєшся, вибач, будь ласка, мені теж прикро, намагалася виправити, все гаразд, до зустрічі, бувай.

 Чи вітаєтеся ви з учителями, які не викладають у Вашому класі, але працюють у школі? Чому?

Такі вправи формували вміння підлітків ураховувати умови, обставини, місце, спосіб і адресата спілкування, створювати початкове уявлення про можливий варіант змісту висловлювання, прогнозуючи його загальний характер на основі визначеної теми.

Запитання до учнів удосконалювали вміння орієнтуватися в мовленнєвих ситуаціях, використовуючи власний життєвий досвід, стимулювали бажання підлітків висловлюватися, викликати мовленнєву реакцію, програмували побудову власних висловлювань.

 Спробуйте передбачити, як далі розвиватимуться події. Пригадайте подібні ситуації, свідком або учасником яких вам довелося бути. Як допомагали вам у таких випадках правильно зрозуміти прислів’я? Як ви розумієте перше речення.

– Ніколи не відкладай на завтра того, що можна зробити сьогодні,- сказала мама синові.

– Добре, мамочко,- весело відповів хлопчик і побіг до сусідньої кімнати

– Що ти збираєшся робити?

– Хочу з’їсти завтрашню порцію халви.

 Послухайте уважно діалог – гумореску. Як відбувається розмова ? Чи є правила ведення такого діалогу ? Скорегуйте відповідно до етикетних норм.

Батько та мати поїхали з дому, а Данилко, лишившись на господарстві, до школи не пішов.

Раптом телефонний дзвінок … Данилко впізнав по голосу свою вчительку:

– Чому сьогодні Данилко не прийшов до школи ?

– Тому що він захворів.

– А хто це розмовляє зі мною ?

– Мій тато …

• З чого слід починати розмову ? Як закінчувати її ? Чи важливо знати правила етикету ?

 Добро

– Дідусю, це правда, що на будь – яке зло завжди треба відповідати добром ?



– Істинна правда, онучку.

– Тоді дай мені морозиво, бо я розбив твої окуляри …

*Чи поділяєте точку зору дідуся ? Чому ?


  • Руками краще

Мати вчить сина:

– Ніколи не тягнись, синку, за їдою через весь стіл. Хіба в тебе немає язика?

– Є. Але руки довші …

• Розкажіть правила поведінки за столом.

• Як правильно: за стіл чи до столу ?
 Прочитайте сміховинку, дотримуючись відповідної інтонації при звертанні. Визначте тему, мету, тип, стиль тексту. Подумайте, з якими жестами та виразом обличчя слід промовляти рядки.

Дотепний хлопчик

Василько дістав од тітки, яка була в них у гостях, кілька солодких пиріжків. Його мама засоромилася, що він не подякував, і нагадала йому:

– Васильку, а як говорять, коли щось дають ?

– Дайте ще, – одповів хлопчина.

• Що Василько повинен був сказати ?

• Прочитайте виразно висловлювання за дійовими особами, щоб передати настрій героїв, виразити своє ставлення.


'



'
Уявіть, що Вас пригостили. Складіть діалог, використовуючи слова мовного етикету: будь ласка, дякую, прошу …

• Подумайте й скажіть, коли треба використовувати слова прошу – прошу.



    Запропоновані пропедевтичні вправи формують уміння орієнтуватися в ситуації й умовах спілкування, ураховуючи місце, час, мету, соціальний стан, а відповідно до врахованого – вибір формул мовленнєвого етикету. Визначення мовленнєвої ситуації дозволяє планувати хід власних думок, розвивати уяву, мислення, уміння прогнозувати зміст, утримувати в пам’яті деталі, відповідати на запитання й ставити їх, сприяє природному збагаченню словника учнів комунікативно значущою лексикою.

Кумуляційні вправи сприяли засвоєнню понятійної основи мовленнєвого розвитку (адресат, адресант, тема, основна думка, абзац, мовленнєві дії, намір, потреба, мотив, задум, форма, стиль, тип, жанр) з усвідомленням їх суті, визначень, формулювань. Завдання передбачали осмислення предмета говоріння (те, про що), виокремлювати компоненти мовленнєвої діяльності, виявляти залежність мовних засобів від мовленнєвої ситуації, аналізувати мовленнєву ситуацію.

Основним напрямом роботи з удосконалення навичок говоріння є створення мовленнєвих ситуацій, що передбачають наявність адресата й адресанта, мотиву, мети й змісту ( теми та основної думки) мовлення і визначають його форму, стиль. тип і жанр, прогнозують загальний характер висловлювань. Моделювання реальних мовленнєвих ситуацій, які проектує вчитель, допомагає учням усвідомити, що процес продукування висловлювань залежить від мовленнєвої ситуації. Створюючи таку ситуацію, ми запропонували учням уявити, що 1) треба привітати іменинника й віддати подарунок.

Аналізуємо ситуацію так: адресант – учень; адресат – однокласник; мотив – зустріч з другом з нагоди іменин; мета – правильно привітати, сказати добрі слова, тема висловлювання - зичення здоров’я, тепла, добра; основна думка - друзі шанують однокласника, з радістю вітають його.

Інша мовленнєва ситуація - 2) розмова по телефону. Телефонують і питають батька, якого нема вдома. Складіть можливий діалог (співрозмовникам запропоновано взяти в руки телефони). Учні мають з’ясувати, як їм поводитися, якою буде мовленнєва поведінка, хто починає й завершує розмову.


1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   14


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка