Система виховної роботи Любимівської зош І – ІІІ ступенів



Скачати 145.06 Kb.
Дата конвертації26.03.2016
Розмір145.06 Kb.
Система виховної роботи

Любимівської ЗОШ І – ІІІ ступенів
Створення системи виховної роботи у навчальному закладі – один з сучасних підходів до організації змістовного дозвілля школярів, залучення їх до значущої та корисної для них та суспільства діяльності.

Виховна системаце цілісний організм, який виникає у процесі інтеграції основних компонентів виховання (мета, суб'єкти виховання, їх діяльність, спілкування, відносини, кадровий потенціал, матеріальна база), що сприяє духовному розвитку і саморозвитку особистості, створенню своєрідного, за визначенням К.Ушинського, "духу школи".

Система виховної роботи школи починається зі створення Концепції виховної роботи з учнями в позакласний час, об,єктами якої є діти, педагоги, батьки, соціальна інфраструктура населеного пункту, запровадження моніторингу рівня вихованості учнів (індивідуально) та учнівських колективів, формування органів учнівського самоврядування.

Провідною ідеєю нашої роботи можна вважати слова українського педагога Софії Русової : «Виховання найкращих моральних заповідей і знання попередніх поколінь для того, щоб із дитини виробилася людина в найкращому значенні слова, найкраще фізично і духовно пристосована до умов життя». Вона передбачає реалізацію ідей розвитку, творчості, співпраці, відкритості.

Серед інтегрованих педагогічних ідей, які стали основою створення Концепції, слід відзначити такі:



  • гуманний підхід до дітей Я.А. Каменського;

  • виховання через середовище В.О. Сухомлинського;

  • технологія колективної творчої діяльності І. П. Іванова;

  • Виховання людини в людині В.А. Караковського.

Крім того нами вивчені основні положення нормативно – правових документів, які стосуються організації виховної роботи у загальноосвітньому навчальному закладі:

  • Закон України «Про освіту», «Про загальну середню освіту»;

  • Декларація прав дитини;

  • Державна програма патріотичного виховання населення, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства;

  • Концепція національного виховання;

  • Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти;

  • Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності;

  • Національна доктрина розвитку освіти;

  • Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні»;

  • Наказ МОН «Про Основні орієнтири виховання учнів 1 – 11 класів загальноосвітніх закладів України»

  • Положення про класного керівника.

Робота над вказаними документами та теоретико - практичною науковою літературою з педагогіки, що розкриває суть системи виховної роботи, сприяла вивченню ряду пріоритетних завдань щодо організації діяльності у позакласний час, а саме:

  • організація виховного процесу в класному колективі та в роботі з батьками на засадах проектної педагогіки;

  • створення програми виховання для окремого класу з урахуванням індивідуально-педагогічних можливостей класних керівників, батьків, а також - результатів вивчення рівнів фізичного, соціального, психічного та духовного розвитку учнів (згідно Основних орієнтирів виховання учнів 1 – 11 класів);

  • змістове наповнення програми виховання з урахуванням вікових особливостей учнів;

  • задоволення базових потреб особистості вихованця (фізіологічних потреб, потреби в безпеці, любові та прихильності, визнанні та оцінці, в самоактуалізації) в умовах окремого загальноосвітнього навчального закладу;

  • реалізація у процесі роботи особистісно орієнтованого, діяльнісного, системного, творчого та компетентнісного підходів до організації виховного процесу в шкільному та класному колективах;

  • оптимальне поєднання форм організації виховної роботи: індивідуальної, групової, масової;

  • створення належних умов для особистісного зростання кожного вихованця (створення ситуацій успіху та підтримки), його психолого-педагогічний супровід;

  • співпраця з органами учнівського самоврядування, дитячими громадськими організаціями;

- інтеграція зусиль батьківської громади позашкільних закладів, представників державної влади, громадських та благодійних організацій, правоохоронних органів та установ системи охорони здоров'я

Реалізація мети щодо виховання школярів за Концепцією здійснюється в таких аспектах:



  • організація позакласної діяльності;

  • забезпечення участі батьків у творчій діяльності дітей;

  • розвиток співпраці між молодшими і старшими учнями;

  • удосконалення взаємовідносин «учень – учитель – батьки».

Як результат, модель випускника школи – патріот, гуманіст, соціально зріла, самостійна, здорова, творча особистість з розвиненою потребою самореалізації та самовдосконалення.

Забезпечення мети та завдання щодо організації та проведення виховної роботи відстежується за вмінням здійснювати планування. При складанні плану враховується мета і завдання виховання, основні орієнтири виховання. Визначаються державні і нормативні документи, якими керується школа, можливість виховного середовища, досвід та кваліфікація педагогів, пропозиції дітей та батьків, календар знаменних та пам,ятних дат. Зміст плану спрямований на розвиток пізнавальної, трудової, суспільно-корисної, художньо-естетичної, фізкультурно-оздоровяч ціннісно-орієнтативної діяльністі школярів.



Основні принципи виховання
Принцип національної спрямованості.

Принцип культуровідповідності.

Принцип цілісності

Принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії

Принцип адекватності виховання до психологічних умов розвитку особистості.

Принцип особистісної орієнтації

Принцип превентивності

Принцип технологізації
У сучасних умовах колектив Любимівської ЗОШ І – ІІІ ступенів підійшов з розумінням того, що лише завдяки ефективній системі виховної роботи школи може задовольнити вимоги суспільства щодо формування справжнього громадянина своєї держави. У виховній роботі використовуємо різноманітні прийоми, методи, засоби виховання.

Методи виховання:



  • перспектива

  • заохочення і покарання

  • громадська думка

  • рефлексія

Засоби виховання:

  • праця

  • навчання

  • спілкування

  • слово

  • мистецтво

  • спорт

  • гра

  • елементи соціального середовища

  • робота шкільного самоврядування

Прийоми виховання

  • довіра

  • прохання

  • нагорода

  • методика колективної і групової діяльності.

Складний процес виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту і завдань виховної роботи, вікових особливостей, з урахуванням основних напрямків діяльності школярів:

  • інформаційно-масові (інтелектуальні ігри, вечори, заочні подорожі, вивчення історії школи (села), створення книг…)

  • діяльнісно-практичні, групові (творчі справи, огляди, конкурси, свята, екскурсії…)

  • інтерактивні (доручення, творчі завдання, презентації, звіти, індивідуальна робота, «круглі столи», тренінгові заняття…)

  • діалогічні (бесіди, класні збори, рольові ігри…)

  • наочні (виставки, тематичні стенди, презентації)

Напрямки виховання:

  • громадянське виховання

  • національно-патріотичне

  • морально-етичне

  • фізичне

  • екологічне

  • правове

  • валеологічне

  • трудове

Зміст виховання
Сучасний зміст виховання дітей та учнівської молоді в Україні — це науково обґрунтована система загальнокультурних і громадянських цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характе­ризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, праці, природи, мистецтва, самої себе. Виховання здійснюють для ідентифікації вихованця із загальновизнаними цінностями і якостями та самореалізації його сутнісних сил. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власне ставлення.

Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у патріотизмі, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин.

У молодшому шкільному віці у дитини формується здатність пізнавати себе як члена сім’ї, родини, дитячого об’єднання; як учня, жителя міста чи села; виховується любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи; до рідного слова та державної мови, побуту, традицій, культурних особливостей як рідного, так й інших етносів українського народу.

У підлітковому віці виховується духовно-осмислений, рефлексивний патріотизм, який поєднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх і чужих прав та свобод.

Тому у старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники не лише ідентифікують себе з українським народом, але й прагнуть жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її національного демократичного відродження; працювати на її благо, захищати її; поважати Конституцію України і дотримуватися Законів; володіти рідною та державною мовою; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість.

Традиційними стали в нашій школі проведення Місячника «Мій край, моя історія жива» (жовтень), Місячник правового виховання (листопад), «Вахта пам,яті» (травень). Під час місячників проводяться такі заходи: Уроки пам,яті до Дня Визволення та Дня перемоги, мітинги біля братських могил, зустріч з воїнами–афганцями, шкільна акція «Герой моєї родини», велопробіг «Місцями бойової слави», свято української мови «Наш скарб – рідна мова», акція «Засвіти свічку», заходи з попередження дитячої злочинності, заходи до Дня Соборнності України та пам,яті героїв Крут.


Ціннісне ставлення до людей виявляється у моральній активності особистості, прояві відповідальності, чесності, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совістливості, терпимості до іншого, доброзичливості, готовності допомогти іншим, обов'язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінні працювати з іншими; здатності прощати і просити пробачення, протистояти виявам несправедливості, жорстокості. Показник моральної вихованості особистості — це єдність моральної свідомості та поведінки, єдність слова і діла, наявність активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції.

Характер ставлення особистості до соціального довкілля змінюється з віком. У молодшому шкільному віці дитина оволодіває елементарним умінням та навичками підтримки та збереження міжособистісної злагоди, запобігання та мирного розв'язування конфліктів; здатністю брати до уваги думку товаришів та опонентів; орієнтацією на дорослого як носія суспільних еталонів та морального авторитета. У підлітковому віці зростає цінність дружби з однолітками, відбувається емансипація від безпосереднього впливу дорослих, розширюється сфера соціального спілкування, засвоюються суспільні цінності, формуються соціальні мотиви поведінки, виникає критичне ставлення до людей як регулятор поведінки. У юнацькому віці збільшується кількість виконуваних старшокласником соціальних ролей, зростають вимоги до відповідальності за дії та вчинки, формуються мотиви самовизначення, вдосконалюється вміння керуватися свідомо поставленою метою, зростає роль самостійних форм діяльності: формується суспільна активність. Традиційні заходи «Тиждень милосердя»: Уроки доброти, шефська допомога людям похилого віку, благодійні акції, зустрічі з ветеранами, представниками громадських організацій, шкільні вечори, концерти вітання до Дня працівників освіти, Дня працівників агропромислового комплексу, пошукова робота «Історія моєї школи».




Ціннісне ставлення до природи формується у процесі екологічного виховання і виявляється у таких ознаках: усвідомленні функцій природи в житті людини та її самоцінності; почутті особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатності особистості гармонійно співіснувати з природою; поводитися компетентно, екологічно безпечно; критичній оцінці споживацько-утилітарного ставлення до природи, яке призводить до порушення природної рівноваги, появи екологічної кризи; вмінні протистояти проявам такого ставлення доступними способами; активній участі у практичних природоохоронних заходах: здійсненні природоохоронної діяльності з власної ініціативи; посильному екологічному просвітництві. Ціннісне ставлення до природи і сформована на його основі екологічна культура є обов'язковою умовою сталого розвитку суспільства, узгодження економічних, екологічних і соціальних чинників розвитку.

Ставлення вихованців до природи має специфічні вікові особливості. Молодшому шкільному віку властиве непрагматичне ставлення, що грунтується на суб'єктифікації, коли природні об'єкти стають "значущими іншими"; посилюються мотиви спілкування з природою. Для підліткового віку характерне ставлення до природи як до об'єкта охорони, а не користі. Наприкінці цього віку виникає "об'єктна" настанова користі. При цьому виявляється суперечливість у ставленні до природи: прагматичні настанови декларуються природоохоронними мотивами. Юнацькому віку властиве об'єктно-непрагматичне ставлення до природи, що ґрунтується на естетичній настанові. Традиційно у квітні проводиться Місячник екологічного виховання, під час якого проводяться екологічні свята, лінійка-реквієм «Чорнобильські дзвони». Та екологічне виховання розпочинається з практичних дій – акція «Чистодів», «Посади дерево», збирання макулатури, трудові десанти по прибиранню шкільної ділянки, пришкільної території та території села.




Ціннісне ставлення до мистецтва формується у процесі естетичного виховання і виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов'язаних з мистецтвом. Особистість, якій властиве це ставлення, володіє системою елементарних мистецьких знань, адекватно сприймає художні твори, здатна збагнути та виразити власне ставлення до мистецтва, прагне та вміє здійснювати творчу діяльність у мистецькій сфері.

Естетичне виховання спрямоване на розвиток у зростаючої особистості широкого спектра почуттів — здатності збагнути та виразити власне ставлення до мистецтва. Важливим є сприймання об'єктів довкілля як естетичної цінності, ерудиція у галузі мистецтва (володіння системою елементарних мистецьких знань, понять, термінів, адекватне сприйняття художніх творів, творча діяльність в мистецькій сфері), власний погляд на світ, здатність радіти за інших як ознака духовної зрілості.

Використовуючи мистецтво як основний чинник естетичного виховання, педагог враховує вікові особливості школярів: відкритість учнів початкової школи до сприймання художніх творів, їхню емоційну мобільність та готовність з насолодою виконувати творчі завдання; концентрацію підлітків на пізнанні свого внутрішнього світу, а отже, використанні мистецтва як засобу духовного становлення, що проходить шлях від почуттєвого сприймання до осмислених естетичний дій; усвідомлення старшокласниками (вік, коли почуття набувають якісно нового характеру, переживання стають змістов­нішими і доволі глибоко впливають на емоційне сприйняття життя) того факту, що мистецтво безпосередньо пов'язане з життям народу, його культурою. Незважаючи, що рівень чи татської активності з кожним роком падає в нашій школі двічі на рік проводиться рейд «Живи, книго!», акція «Подаруй книгу бібліотеці», літературні свята, Шевченківські дні, вивчається творчість письменників рідного краю. Звичайно, діти сільської місцевості не завжди мають можливість відвідати мистецькі заклади, але ми намагаємося не нехтувати такими пропозиціями. В цьому навчальному році учні нашої школи відвідали циркові та театральні вистави.


Ціннісне ставлення до праці є визначальною складовою змісту виховання особистості, що спрямована на формування у неї розуміння особистої значущості праці як джерела саморозвитку і самовдосконалення.

Ціннісне ставлення до праці, складний змістовно-синтетичний компонент особистості, який включає в себе ставлення дітей та учнівської молоді до праці як однієї з важливих життєвих потреб, почуття задоволеності працею й наявності сукупності найважливіших моральних якостей, що визначають ставлення до трудової діяльності загалом (працьовитість, відповідальність, охайність, бережливість, вміння раціонально розподіляти робочий час і т.п.).

Трудове виховання – це процес цілеспрямованого й усвідомленого прилучення зростаючої особистості до суспільних цінностей праці, які формуються у неї за допомогою пізнавальних і конкретно перетворювальних видів діяльності перманентно зростаючої складності.

Рівень розвитку трудової вихованості визначає ініціативність й активність учня на уроках, вміння зосередити свої зусилля на подоланні труднощів, пов'язаних із навчальною діяльністю й самоосвітою, вмінням знаходити свої місце у працюючому колективі, допомоги ближнім, ставленні до оточуючих, володіння комунікативними навичками, позитивна взаємодія з учителями, працьовитість у всіх формах трудової діяльності, ретельність та сумлінність виконання доручень, негативне, критичне ставиться до власного ледарства та ледарства оточуючих, прояв бережливості в процесі будь-якої діяльності, охайність, вміння раціонально розподіляти робочий час, здатність до продуктивної діяльності, прояв об'єктивного самоконтролю.

Провідною метою трудового виховання у початковій школі є виховання у молодших школярів позитивного ставлення до праці засобами організації різноманітних форм предметно-перетворювальних практичних дій. При цьому має відбуватися розвиток особистості, набуття молодшими школярами первинних уявлень про важливість праці для них самих, родини і суспільства в цілому, засвоєння правил безпеки життя під час виконання трудових завдань, пропедевтичне ознайомлення із сучасним світом професій.

Мета трудового виховання у основній школі полягає у формуванні розуміння учнів значення правильного вибору професії для особистості та сучасного суспільства; уявлень про сучасний ринок праці, знань про складові головного та резервного професійного плану; відмінності між окремими напрямами профільного навчання у старшій школі; навичок пошуку необхідної інформації про можливості продовження навчання за обраним профілем і побудови індивідуальної освітньої траєкторії.

Метою трудового виховання у старшій школі є формування в учнів готовності до свідомого професійного самовизначення та морально-психологічна підготовка до майбутньої професійної діяльності.Тавдиційно в нашій школі проводяться профорієнтаційні зустрічі, зустрічі з виїздом до ВПУ 52 на День відкритих дверей.



Ціннісне ставлення до себе передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил. Воно є важливою умовою формування у дітей та учнівської молоді активної життєвої позиції.


Ціннісне ставлення до свого фізичного "Я" — це вміння особистості оцінювати свою зовнішність, тілобудову, поставу, роз­виток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу праце­здатність, функціональну спроможність, здатність відновлювати силу після фізичного навантаження, вольові риси, статеву належність, гігієнічні навички, корисні звички, стан свого здоров'я та турбуватися про безпеку власної життєдіяльності, вести здоровий спосіб життя, активно відпочивати.

Навчальний рік розпочинається Тижнем безпеки: проведення заходів з дотримання правил дорожнього руху, правил пішоходів, пасажирів громадського транспорту, правил протипожежної безпеки. У вересні ми відкриваємо шкільну спартакіаду, проводимо День здоров,я. Протягом навчального року проводяться спортивні змагання «Тато, мама, я – спортивна сім,я», «Веселі старти», «Ну-мо, хлопці!», «Зірниця».




Ціннісне ставлення до свого психічного "Я" передбачає вихованість у дітей та учнівської молоді культури пізнання власного внутрішнього світу — думок, переживань, станів, намірів, прагнень, цілей, життєвих перспектив, ідеалів, цінностей, ставлень. Важливо навчити зростаючу особистість сприймати себе такою, якою вона є, знати свої позитивні і негативні якості, сприяти формуванню у неї реалістичної Я-концепції, готовності та здатності до самовдосконалення, конструктивної самокритичності. Зрозуміти розібратися дитині в цьому складному світі та знайти місце в ньому допомагає класний керівник та практичний психолог.

.

Ціннісне ставлення до свого соціального "Я" виявляється у таких ознаках: здатності орієнтуватися та пристосовуватися до нових умов життя, конструктивно на них впливати; визначенні свого статусу в соціальній групі, налагодженні спільної праці з дорослими та однолітками; вмінні запобігати конфліктам, справедливому і шляхетному ставленні до інших людей; позиції активного суб’єкта громадянського суспільства, який може і має впливати на долю країни.

Характер ціннісного ставлення особистості до себе істотно змінюється з віком. У молодшому шкільному віці розвивається рефлексія, формується вміння оцінювати себе як предмет змін. У підлітковому віці формується прагнення до самоствердження, з'являється хворобливе переживання неуспіху, зростає роль самооцінки в регуляції поведінки. У юнацькому віці актуалізується потреба у самовизначенні, оцінці своїх здібностей і можливостей; виникає процес визначення сенсу життя та свого місця в ньому.





Такий підхід до організації виховної роботи в школі забезпечує реалізацію основних виховних завдань нашої школи.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка