Скажи своє слово про Україну



Скачати 121.67 Kb.
Дата конвертації21.02.2016
Розмір121.67 Kb.


Управління освіти, молоді та спорту

Баришівської райдержадміністрації

Районний методичний кабінет

Баришівської районної ради






Автор:

вчитель початкових класів

Лехнівської ЗОШ І-ІІІ ст.

Науменко Наталія Анатоліївна

2013 р.

Тема: Скажи своє слово про Україну.

Мета: Формувати в учнів знання про Україну як незалежну державу, рідну землю кожного з нас, розширювати і поглиблювати поняття громадянськості; збагачувати свої знання історичним і духовним спадком минулих поколінь; ви-

ховувати патріотичні почуття, національну свідомість, гідність, приналежність до рідної української землі, українського народу.



Обладнання: ілюстрації з зображенням природи рідного краю; фізична

карта України; символи України; вишитий рушник, колосся і

калина; штучні квіти для віночка; фонозаписи; робочі зошити;

комп’ютер.



Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку.

  1. Вступне слово вчителя:

- Дорогі діти! У кожної людини є свій рідний куточок на землі. Це край, де

вона народилася. Жити на рідній землі - це щастя. Людина назавжди зали-

шиться справжньою людиною, коли в її серці житиме пам’ять про благосло-

венний клаптик рідної землі, Вітчизни, який повинен бути для неї святим.



  1. Відгадування загадки.

На світі одна,

Всім потрібна вона.

(Батьківщина)

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Розповідь учителя.

- Діти, послухайте коротеньку розповідь:



« Одного разу вчителька запитала дітей, як вони розуміють, що таке Вітчизна, Батьківщина. Оксана ступила вперед, глибоко зітхнула, вперто звела докупи чорні брови й сказала:

- Батьківщина - це мій дім!

А Андрійко, спочатку трішки почервонівши, відповів тихо, але твердо:

- Батьківщина - це моя мама!

Всі діти заплескали в долоні.»

Запитання: 1) Чи згодні ви з відповіддями учнів?

2) Чому для кожної людини Батьківщина є неповторною і єдиною?



Висновок: Так, Батьківщина - це отча земля, рідний край, де ми народилися.

Це тихі озера, калинові гаї, народні пісні, які співали наші діди, наша рідна мова. Це безкрайні лани пшениці, вишневі сади, квітучі поля льону, білі хати.

Це гори Карпати і шахти Донбасу, це древній Київ і широкий Дніпро-Славутич,

який несе свої води у Чорне море. Її багатства - це хліб, цукор, сталь і вугілля,

літаки і комп’ютери.

Моя Україно!.. Скільки в цьому слові тепла, ніжності, любові. Ми порівнюємо її з образом матері - рідної, єдиної , дорогої. Не можна

уявити себе без України, без її колосистих нив, які тихенько розмовляють з віт-

ром; без її зелених лугів, що вражають своїми барвами. А небо? Ніде у світі не-

має такого блакитного неба, як над нашою Україною.

2. Читання дітьми віршів.

1. Моя Україно,

Я чую твій голос,

Пшеничний твій колос,

І душу мені засіває зерно.

Моя Україно,

Колиска-калина,

Пізнати тебе мені щастя дано.

2. Україно, ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік!

3. Україно, ти моя молитва,

Ти моя розпука вікова.

Гомонить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.



3. Розповідь легенди про виникнення слова «Україна».

- Звідки ж взялося слово «Україна»? Що воно означає?

Давайте послухаємо легенду.

« Колись давно Бог роздавав різним народам землі. А наш український народ

дуже трудолюбивий, і тому за працею не було коли вчасно з’явитись до Бо-

га. Але все-таки, коли наші прадіди і прабабусі прийшли, він сказав:

- Запізнились, я вже всі землі роздав. А чому ви так пізно прийшли?

Люди відповіли:

- Та не було часу за роботою.

Тоді Бог, подумавши, сказав:

- Ну, раз ви такі працьовиті люди, дам я вам землю на краю. Це край чудо-

вий, цілющий, з родючою землею».

- І так, діти, від слова «край» і утворилось слово «Україна», що означає -

земля, яка знаходиться на краю, а люди стали називатися українцями.

4. Робота над прислів'ями.

- Як ви, діти, розумієте слідуючі прислів’я?



  • Квітни, рідна сторона, ніби квітка весняна.

  • Чужая країна - не веселая година.

  • Рідна земля і в жмені мила.

  • Щаслива наша Батьківщина на щедрих нивах України.

  • Кожному птаху своє гніздо миле.

  • Де рідний край, там і рай.

5. Гра «Продовжити вірш».

Як риба без … (води),

Як обід без … (хліба),

Як дитина без … (матері),

Як літо без … (сонця),

Як зима без … (снігу),

Як дерево без … (плоду),

Як соловей без … (пісні),

Так людина без … (Батьківщини).

6. Читання вчителем оповідання Б.І.Антоновича «Що це є Батьківщина?».

- Що це є Батьківщина? – раз питалась Оля, а батько радо відповів на це

дитині:

- Знай, Батьківщина –

це ріка, що серед поля, поза селом, ген, попід лісом, тихо плине,

це в саді нашому дерева, зілля, квіти,

це на ланах пшениця золотокоса,

це той, що віє з піль, пахучий теплий вітер,

це на левадах скошена трава в покосах,

це наші всі пісні і молитви щоденні,

це рідна мова - скарб, якого ти не згубиш,

це небо, синє вдень, а серед ночі темне,

це, моя Олю, все, що ти так любиш.

7. Робота з малюнками.

- Діти, а які картини рідної природи вам допомогли уявити це оповідання?

1) Ось перед вами зображений дубовий гай [ дод.1], а ще на Україні говорять

«діброва».Уявіть, що ви стоїте серед цих велетнів. Що ви можете почути?

побачити?

Дуб - це дуже поширене дерево на Україні. Його висота до 50 м.

- Плоди як називаються? (Жолуді).

- А хто їх любить їсти? (Лісові звірі).

Деревина у дуба тверда, важка, не швидко гниє, тому з дуба будують бу-

динки, виготовляють меблі. Є на Україні такий звичай: якщо в сім’ї наро-

дився хлопчик, то батько повинен посадити …

- Як ви гадаєте, яке дерево? Чому?

(Щоб хлопчик ріс міцним, сильним, не боявся труднощів).


  1. А ось перед вами «Березовий гай» [дод.2].

  • На кого схожі берізки? (На наречених). Чому? (Білокорі).

  • Уявіть себе в цьому гаю. Яких би ви грибів назбирали? (Підберезників [дод.3]).

  • А квітів яких? (Пролісків, сон-трави, конвалію, мати-й-мачуху [дод.4]).

ІV. Фізкультхвилинка-переплутанка.

Зайчик прудко так літає (стрибає).

Пташка весело стрибає (літає).

Ведмідь швидко пробіжить (Лис).

Лис в той час в барлозі спить (Ведмідь).

V. Осмислення й узагальнення знань.

1. Бесіда з елементами розповіді:

- Діти, а чим відрізняється одна країна від іншої?

- У кожній країні, у кожнім краю живуть добрі, працьовиті люди. Часто вони тяжко працюють, обробляючи землю, працюючи в шахтах, будуючи будинки ...

Але в кожнім краю знають і поважають символи української землі.

- А які символи України відомі вам?

- Коли говорять про державну символіку, то мають на увазі передусім герб,

прапор і гімн.

Герб - це знак роду, міста,держави. У перекладі з нім. мови «герб» означає

«спадщина». Герби зображуються на знаменах, медалях, монетах, пе-

чатках. Він зустрічається ще з часів Київської Русі. Україна має Дер-

жавний Герб України - золотий Тризуб на синьому тлі.

Зверніть увагу, діти, на те, що слово «тризуб» містить слово

«три». Це число завжди вважалося магічним. У казках розповідається

про трьох богатирів, про три бажання та три завдання, які виконує ге-

рой, про три дороги … Герб символізує Мудрість, Знання, Любов. Або

єдність трьох стихій: землі, повітря і води. Також наш Герб - це

воля, слава й сила.


Прапор - це полотнище певного кольору і форми із емблемами та іншими при-

красами. Українські національні кольори - синій і жовтий. Їх сим-

волічне значення прекрасне. Це - знаки води і світла. Вони прові-

щають щедрість Божу, велич,шану, добробут, кличуть до слави, чес-

ті, вірності, миру і злагоди.

Здавен українська земля була краєм хліборобським. Синє

небо над золотою нивою - ось який прекрасний зміст вкладає нині у

національні кольори кожен українець-патріот.


З давніх-давен люди в урочистих обставинах виконували хва-

лебні пісні, які з часом стали називатися гімнами.



Гімн - це урочиста пісня, символ нашої держави, яку більше 100 років тому

написали поет Павло Чубинський та композитор Михайло Вербицький.

Називається він « Ще не вмерла України».

Вперше з нотами ця пісня була надрукована у 1885 році. Проте її

виконання довгий час заборонялось і переслідувалось. І тільки в неза-

лежній Україні ця пісня стала державним гімном.

- Де ми можемо почути Державний Гімн?

(Спортивні змагання, урочисті події, початок дня на радіо о 6.00).

- Державний Гімн прийнято слухати стоячи ( звучить фонограма).

- А які ще символи України, діти, ви знаєте?

(Мальви, калина, верба, тополя, барвінок, рута, чорнобривці).

- Кожний народ має свої улюблені рослини-символи: для канадців це клен, для росіян - це берізка, а для нас, українців, - верба і калина.

« Без верби і калини нема України», - говорить народна мудрість.

Українці здавна шанують вербу [дод.5]. Де тільки не використовували її у

господарстві! Із вербових колод майстри видовбували посуд, ночви, мірки, чов-

ни. Плели різноманітні каркасні переплетення, споруджували кошари, кошелі, клітки, кошики, робили огорожі-тини. Весною рубали молоді вербові паростки

і заливали їх водою. Через два-три тижні цей настій можна було вживати як ці-

лющий напій.

Широко використовується верба і у весняних обрядах. Шостий тиждень

Великого посту називають Вербним. На Вербному тижні у церквах освячують

вербові гілочки. Освячену вербу тримають на покуті за образами. Дерево, у яко-

му буяють весняні соки, символізує силу, здоров'я і вроду людини. В народі ка-

жуть: « Де срібліє вербиця - там чиста водиця».

Наймилішим для серця українця є кущ калини [дод.6]. По всіх куточ-

ках нашої країни цвітуть калинові кущі. Садять їх біля колодязів, щоб вода була

здоровою і смачною, попід вікнами будівель. На початку зими її червоні грона

звеселяють людські серця, прикрашають зимові садки. А навесні калина чарує

своїм чудовим квітінням. Квітне і плодоносить вона в луках і садочках, виграє

калинове диво зелено-біло-червоними барвами у прислів'ях, піснях, легендах,

казках.


Старі люди розповідають, що колись напали на українське село вороги.

Дівчина-красуня, яку схопили бусурмани, вирвалася і почала тікати.Але раптом

розірвалося її червоне намисто, і розсипалися по землі яскраві намистинки, а з

них через деякий час і повиростали калинові кущі. Зроду-віку калина була сим-

волом дівочої краси, кохання, вірності.

2. Робота із зошитом ( с. 3, завд.1).

- Яке прислів'я ви записали?

- Як ви його розумієте?

Грудочка рідної землі … Давній і добрий символ нашого народу, оберего-

ва пам'ять про рідний край. Вирушаючи на чужину не з власної волі, українці

брали із собою жменьку рідної землі як найдорожчий скарб.

Відомий український поет Т.Г. Шевченко, перебуваючи у засланні, писав:

Аби хоч крихітку землі

Із-за Дніпра мого святого

Святії вітри принесли,

Та й більш нічого …

3. Слухання й обговорення вірша С. Пушика «Грудка України».

Грудка України

Червонуваті зерна із калини

Кудись несе у дзьобі сивий птах.

Так землю, чорну землю України

Розносять по усіх материках.

Везуть, несуть її в маленьких вузликах,

А там, де не співають солов'ї,

Із грудочки йде солов'їна музика,

Сльозами люди скроплюють її.

І хлібом пахне, вишнями, соломою,

І піснею, яку співав козак,

Та грудочка землі стає солоною,

Як сіль чумацька на важких возах.

Назавжди попрощавшись з Україною,

Із грудкою Вкраїни -

Просто жах -

Розкидані то голодом, то війнами,

Кохані сплять на всіх материках.

І навіть там, де не цвіте калина,

Де слово зневажається моє,

Всі знають -

Є на світі Україна,

Не грудка,

А земля з народом є!
4. Бесіда за змістом вірша.

- Як ви зрозуміли вірш?

- Що ж означає грудка української землі для людини, яка народилась в Укра-

їні, і особливо для тих, хто живе за кордоном?

- Чому рідну країну ще називають Батьківщиною?

5. Слово вчителя про мову.

Ми - українці – велика родина,

Мова і пісня у нас солов'їна.

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх - Україна.

Гляньте, яка Україна чарівна,

Гарна, немовби казкова царівна!

Гори, гаї, голубі небеса -

Глибинна, безмежна, велична краса!

Милозвучне наше слово,

Ти - духовна міць моя.

Материнська люба мово,

Що без тебе був би я ?!

- Кожний народ - ніби дерево у лісі людства, а мова - це його цвітіння.

Якщо обривати цвіт - дерево не дасть плоду, засохне, так і не давши нащадків.

І не стане, наприклад, новорічної ялинки або чорної черешні. Збідніє наш різно-

манітний світ. А що буде, коли веселка втратить хоча б одну барву? Адже вона

вже не буде веселкою. Тому кожний народ плекає свою мову. Адже слова -

не просто звуки. Вони виражають думку і почуття.

Нашою державною мовою є українська мова.

Обов'язково треба, діти, берегти рідну мову, чистилище душі нашої, кри-

ницю невичерпної краси. Це мова нашого дитинства, це мова землі, вітру, сон-

ця і зір, росинки і травинки. А бере вона силу із людського духу, із любові до

землі, до нашої пам'яті. А кинемо її у небуття, то і власне життя безплідно про-

йде. Оглухнемо ми без неї, осліпнемо.

6. Читання дітьми віршів про мову.

1. Що у світі є іще миліш,

До серця близьке-близьке!

То мова рідної землі,

То пісня материнська.

2. Шануймо рідну мову!

Нехай завжди звучить в серцях,

Як заповітне слово:

« Шануймо матір і отця!

Шануймо рідну мову!».


VІ. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Конкурс на краще виконану українську пісню.

- А яка милозвучна українська пісня!

Пісня - це голос душі народної, вияв співучої вдачі. Вона безсмертна, як і

наш народ. Зароджуються пісні в праці, в забавах, під час обрядів. Пісні жи-

тимуть, поки житиме наш народ, а нашому народу - нема переводу.


  • Діти, а які ви знаєте українські народні пісні? Давайте позмагаємось.

  • А тепер давайте разом виконаємо якусь.

( Звучить фонограма укр. нар. пісні « Зеленеє жито, зелене»).

2. Гра « Сплітаємо віночок».

- Здавна в Україні дівчата і хлопці плели вінки. Хто вміє віночок вити - той

вміє життя любити. І нам з вами потрібно заплести віночок побажань для

України. Ось,на столі є оберемок квітів, кожна з яких є рідною українській

землі. Ви, називаючи побажання для України, «вплітаєте» квіти у вінок.

( На дошці намальоване коло, в центрі якого невеличка карта України.

Учень, виголошуючи побажання для України, бере квітку і прикріплює її

клейкою стрічкою).



VІІ. Підсумок уроку.

  • Життя іде. Барвистими маминими рушниками стеляться в широкий світ

дороги. Дорослішають діти, сивіють матері - такий закон життя, але ніко-

ли не старітиме наша квітуча українська земля. Її майбутнє - у ваших ру-

ках.

Бережіть історію України, її мову, природу!



Бережіть її оксамитову ніч і мрійливий світанок, крик птаха в тумані і

ніжну ромашку в росі!

Україно, будь вічно молода і щаслива, радуй нас щасливими голосами діт-

вори, золотою пшеницею, синім небом!



Любіть Україну, любіть свій край, бережіть його, плекайте!

Є багато країн на землі,

В них - озера, річки і долини …

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди - Батьківщина!

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у Рідному краю.

Є багато пташок голосних,

Любі, милі нам співи пташині,

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у Рідній країні.

І тому найдорожчою нам

Є і буде у кожну хвилину

Серед інших країн лиш одна, -

Дорога нам усім Україна!





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка