Table of Contents
Table of Contents 2
Annotation 4
МИКОЛАЇВСЬКЕ НЕБО
Збірка оповідань
5
0 7
1 9
2 13
3 15
4 21
5 27
6 33
6,81 41
Василь Ґрозів
МИКОЛАЇВСЬКЕ НЕБО
44
* 44
Я немало слів придумав вам, 46
важу їх, і хочу, 46
аж розчулись, 46
щоб зробились 46
віршів 46
всіх моїх 46
слова 46
важучими, як слово «чуєш». 46
«товаришу москаль, 46
на Україну 46
зуби не скаль». 46
** 47
*** 48
**** 49
Анатолій Маляров
ГРА В МИНУЛЕ
52
*** 54
*** 56
*** 57
Ольга Бакк
БАГАТОЗІРКОВИЙ КУРОРТ «ВАРВАРІВКА»
58
Дмитро Тарабанов
МІКРОРАЙОН НА СИПУЧИХ ПІСКАХ
65
Сергій А. Вольнов
МИКОЛАЇВ ДЕНЬ
82
*** 89
*** 96
*** 104
*** 112
*** 116
Юрій Гельман
ЕНДШПІЛЬ АДМІРАЛА
120
Геннадій Молчанов
ЯК ОМЕЛЬКО БЕКОН СВАТОМ БУВ
143
1 143
2 144
*** 159
*** 160
ЗМІСТ
166
notes 166
Примітки
167
1
168
2
169
3
170
4
171
Annotation
У міста є душа. Її присутність відчуваєш у нічних вулицях, затоплених світлом ліхтарів, у геометрії скверів і монолітах багатоповерхівок, вона дихає бризом у благоговійні лиця закоханих, що прогулюються бетонним пірсом, і утробно завиває в мороці арок, застерігаючи від прихованого в тіні зловмисника.
У розповідях цієї збірки — душа Миколаєва. Така, як її відчули кращі фантасти міста. Знайома й парадоксальна, кумедна й до щему тужлива.
Завжди різна. Завжди — фантастична.
Розгорнувши книжку, ви відкриєте для себе новий, паралельний Миколаїв. Місто, де давно облаштувалися схожі на нас інопланетяни. Де відбулася перша антирекламна революція. Де минуле й сьогодення вступили в сутичку за право володіння світом, а сталкери влаштовують пікнік на узбіччі Намиву.
Готові до подорожі, яку запам’ятаєте надовго?
Тоді — перегортайте!
-
МИКОЛАЇВСЬКЕ НЕБО
-
ДЛЯ ЧОГО ЧИТАТИ ЦЮ КНИЖКУ?
-
Володимир Васильєв
-
Василь Ґрозів
-
Анатолій Маляров
-
Ольга Бакк
-
Дмитро Тарабанов
-
Сергій А. Вольнов
-
Юрій Гельман
-
Олександр Кудрявцев
-
Геннадій Молчанов
-
В’ячеслав Астров-Чубенко
-
Коротко про авторів
-
ЗМІСТ
-
notes
МИКОЛАЇВСЬКЕ НЕБО
Збірка оповідань
©  http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька література
Дякую керівникові Миколаївської мережі супермаркетів «П’ятий Океан» панові Сергію Тараненку за доброчинну допомогу у виданні цієї книжки.
Василь Фляк
Тексти друкуються в авторській редакції.
ДЛЯ ЧОГО ЧИТАТИ ЦЮ КНИЖКУ?
Мовою символів і алегорій «небо» означає щось духовне, високе, не пов’язане з матеріальним і непідвладне йому. Саме таке значення має назва збірки «Миколаївське небо». Її призначення — показати, що в нашому далекому від ідеалу (в матеріальному розумінні) місті є душа. І вона накладає свій відбиток на багатьох людей, що народилися або прожили в місті якийсь, хай навіть нетривалий, час.
Оповідання збірки розмаїті, написані різними людьми в різний час. Та всіх їх поєднує загадкове Щось. Це об’єднавче начало не завжди можна чітко побачити чи пояснити, але майже завжди можна його відчути. Якою мірою — це вже проблема кожного читача зокрема. Те, що лежить на поверхні, — загальна тема всіх оповідань — Миколаїв. Явно чи приховано він присутній у кожному творі. Усі автори — миколаївці, у тому числі й наш знаменитий земляк Володимир Васильєв, незважаючи на те, що зараз Він більше часу проводить у Москві. Задум цієї книги виник саме завдяки патріотичній складовій творчості Васильєва.
Використовуючи спортивну термінологію, можна сказати, що наш земляк у письменницькому світі — це гравець вищої ліги, який входить до збірної країн СНД і України. Любителям фантастики добре відомі його ім’я і творчість. На відміну від інших вихідців з Миколаєва, Володимир Васильєв не тільки ніколи не забуває Україну і свій Миколаїв, але й всіляко підкреслює своє походження. Росіянин по батькові й українець по материній лінії, Володимир визнає, що в нього дві батьківщини, і жодну з них він ніколи не зрадить. Більшість творів Васильєва підписані «Москва — Миколаїв». У багатьох з них явно й неявно присутня Україна та наше рідне місто. Миколаївці — часті герої в книгах Васильєва. До того ж герої симпатичні, такі, що дають фору й одеситам, і киянам, і тим же москвичам.
Перший твір, у якому добре видно промиколаївську спрямованість творчості Васильєва — це невелика повість «Хірурги». У ній фігурує і Миколаїв, і Намив, і Соляні, і приморське Коблеве. Ця повість цікава ще й тим, що містить передбачення майбутнього. Васильєв у «Хірургах», написаних за чотири роки до введення в Україні нової національної валюти гривні, передбачив і її назву, і те, що на купюрі буде зображений український гетьман, і досить точно спрогнозував її купівельну спроможність: «морозиво — п’ятірка, склянка масандри — двадцятник, а банка паршивого баварського пива сорок гривень!» А ще за дванадцять років до «помаранчевих» подій в Україні письменник чітко побачив три її центри: Київ, Львів, Донецьк.
Проукраїнська спрямованість творчості Васильєва також яскраво простежується в одному з кращих його романів — «Лик Чорної Пальміри». Невеличка деталь — герої роману сперечаються «про переваги українського пива над російським» — уже сама говорить багато про що. Кияни стверджують, що Київ — могутнє й тепле місто, яке любить людей, а люди люблять його. Москва ж, на думку персонажів-українців у романі, «байдужа до людей». Письменник, який об’їздив чи не увесь колишній Союз, вустами свого героя звертає увагу читачів на зроблене ним відкриття: «Ви ніколи не відчували волю міст, їхній настрій, їхню душу?». По суті, у цьому питанні й закладена головна ідея роману «Лик Чорної Пальміри». Ця ідея перенесена і в збірку «Миколаївське небо».
Повість Васильєва «Хірурги», безумовно, є «фронтом» збірки. Навіть ті, хто вже читав цю повість російською, безумовно отримають моральне й естетичне задоволення від філософського «послання» й оригінального стилю письменника, який в українському прояві набув особливого колориту.
Поруч з Васильєвим стоять також інші миколаївські автори, можливо, ще не такі знамениті, та не менш талановиті, які так само люблять наше місто й становлять частину його душі. Це миколаївці, якими ми можемо пишатися вже зараз.
Василь Фляк
Володимир Васильєв
ХІРУРГИ
Переклав Василь Фляк
|