Словник термінів з проблем управління1 Автократичний метод управління



Скачати 192.95 Kb.
Дата конвертації13.03.2016
Розмір192.95 Kb.

Василь ЛАВРУК

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
З ПРОБЛЕМ УПРАВЛІННЯ1

Автократичний метод управління — це метод, який будується на кри­терії одержання максимально можливого прибутку за одночасно низького соціального забезпечення працюючих.

Автомоніторинг — це внутрішнє індивідуальне самодослідження і само-корекція суб'єктом освітнього простору власних особистісних і професійних якостей.

Адаптація — складний комплекс процесів і дій, направлених на присто­сування до умов середовища.

Адаптивна система управління — здатність системи управління своє­часно перебудовуватися відповідно до змін оточуючого середовища; взаємов­плив, що викликає взаємопристосування поведінки суб'єктів діяльності на діа­логічній основі, яка забезпечується спільним виробленням реалістичної мети з наступним поєднанням зусиль і самопристосуванням дій на її досягнення.

Активні форми та методи взаємодії — характеризуються активізацією пізнавальної діяльності через постановку та розв'язання проблемних ситуа­цій і завдань та організаційними формами занять: проблемні лекції, ділові ігри, семінари, конференції тощо.

Алгоритмічний метод в управлінні полягає в тому, щоб, порівнюючи іде­альне і реальне, виявити управлінську суперечність або її причину та вжити заходів для їх ліквідації за допомогою невеликої кількості варіантів уже апро­бованої послідовності дій.

Апаратний метод управління — це формальний метод управління, принциповою особливістю якого є прагнення керівника уникнути відповідальності за прийняте рішення, ухилитися від виконання рішення.

Аналіз — розумова операція, яка дозволяє проводити розчленування ці­лого на частини.

Анкета: 1) опитувальний лист, який самостійно заповнюється опитуваним за вказаними в ньому правилами; 2) методичний засіб для одержання первинної інформації.

Аукціон — це форма творчого «продажу» і «купівлі» певних ідей, думок, винаходів.

Б

Бесіда — одна з основних форм ділового спілкування.

В

Валідність — критерій якості педагогічного моніторингу, технологій відстеження результативності діяльності освітньої системи; чим більш валідні ці технології, тим надійніше вивчається та вимірюється дана якість, критерій якості тесту, який визначає його придатність для вимірювання того, що він по­винен виміряти згідно з задумом.

Вибірка — група людей, на якій проводиться дослідження.

Вимірювання — виявлення кількісних характеристик педагогічних явищ, процесів, які вивчаються та оцінюються.

Внутрішній моніторинг—моніторинг, який здійснюється адміністрацією, педагогами навчального закладу освіти.

Внутрішньошкільний контроль — систематична, цілеспрямована пере­вірка роботи педагога адміністрацією закладу освіти.

Г

Гедоністична педагогіка — це освіта, від якої учні отримують насолоду.

Гіпотеза — науково обґрунтоване, цілком імовірне припущення, яке по­требує спеціального доказу для свого остаточного ствердження як теоретич­ного положення.

Групова консультація — форма науково-методичної роботи з групою пе­дагогів, зацікавлених вирішенням одних і тих само проблем.

Гуманізація управління — принцип управління, який полягає в організації спільної діяльності керівника та працівників на засадах партнерства, вра­хування керівником індивідуально-психологічних особливостей працівників і створення умов для їхнього особистісного та професійного саморозвитку й самовдосконалення.

Д

Дебати — обговорення будь-якого питання, обмін думками, полеміка, суперечка, дискусія.



Дедуктивний підхід або моделювання — методологічний підхід до проектування перспективного педагогічного досвіду, який грунтується на педаго­гічному експерименті.

Демократичний метод управління — метод, який характеризується пос­тійною орієнтацією керівника на підлеглих, врахуванням їхніх думок, вироб­ленням колегіального рішення, аналізом реальної ситуації, конкретних умов роботи, використанням творчого потенціалу підлеглих, їхніх знань, кваліфі­кації, умінь.

Делегування повноважень — передача прав на прийняття рішень іншій особі або ланці в системі управління.

Ділова гра — це метод навчання професійній діяльності через її моделювання, близьке до реальних умов, з обов'язковим динамічним розвитком ситуації, завдання чи проблеми, що розв'язується строго відповідно до характеру рішень та дій її учасників.



Дидактична гра — метод імітації (наслідування, відображення) прийняття управлінських рішень у різноманітних ситуаціях через гру (програвання, розігрування) за правилами, що вже вироблені або виробляються самими учасниками.

Дидактичний матеріал — особливий вид посібників для навчальних занять, використання яких сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів, еко­номії навчального часу.

Дидактичний менеджмент — це теорія і практика ефективного управління навчанням у групі або організаційна форма надання освітньої (дидак­тичної) послуги.

Дискусія — дослідження, колективне обговорення спірного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками.

Е

Екологічна (здоров'язберігаюча) педагогіка — це сукупність форм, методів, прийомів щодо створення психологічно комфортного, успішного навчаль­ного середовища з урахуванням сильних сторін навчального стилю кожного учня; технологія проектування імідж-траєкторій для кожного учня.

Експеримент — дослід, відтворення об'єкта пізнання перевірки гіпотези, метод пошукового пізнання.

Експертиза — сукупність вимірів, необхідних для одержання колективної оцінки педагогічного об'єкта, процесу або явища.

Експерт — спеціаліст певної галузі, компетентний у вирішенні даної проблеми.

Ж

Життєва компетентність — досягнення людиною успіхів у всіх сферах життєдіяльності, що характеризується розвиненим стратегічним мисленням, орієнтацією в будь-якій життєвій ситуації, гнучкістю, вмінням змінювати жит­тєві плани.

Життєтворчість — процес духовно-практичної діяльності особистості, що визначається активною життєвою позицією людини, її адаптованістю, цілеспрямованістю, здатністю до духовного зростання; особлива, вища форма виявлення творчої природи людини.

з

Завдання достатнього рівня — тип завдання, що діагностує уміння учнів застосовувати знання у стандартних умовах з вибором способів дій.



Завдання початкового рівня — завдання, які діагностують уміння учнів відтворювати фактичний матеріал (знання — розпізнавання).

Завдання середнього рівня — завдання, які діагностують уміння учнів відтворювати навчальний матеріал за алгоритмом (знання — розуміння).

Завдання високого рівня (творчі завдання) — це завдання, які діагностують уміння учнів застосовувати знання в нестандартних умовах з пошуком способів дій.

Застосування — розумова операція, яка дозволяє пояснити застосування вивченого матеріалу в конкретних умовах і нових ситуаціях. Застосування за­конів, правил, понять, теорій, методів і засобів.

Знання — розумова операція запам'ятовування і репродукування специфічної інформації (конкретних фактів, законів, теорій тощо).

Зовнішній моніторинг — моніторинг, який здійснюється управлінськими структурами освіти (управління освіти, методична служба тощо).

Захист інноваційного проекту — нова форма групової методичної роботи, пов'язана із попередньою розробкою та наступним публічним захистом інно­ваційних підходів до вирішення певної педагогічної проблеми.

І

Імідж освітньої організації — ступінь продуктивності (характер інтелектуально-духовного ресурсу) освітньої системи, конкурентоспроможності ор­ганізації в умовах ринку.

Імідж-траєкторія — це технологія самореалізації особистості суб'єктів освітнього простору, технологія творчого навчання і збагачення суб'єктного досвіду педагога та учня, технологія створення позитивної «Я-концепції» кож­ного суб'єкта освітнього середовища.

Індуктивний підхід — методологічний підхід до створення перспективно­го педагогічного досвіду, який включає такі етапи: виявлення, вивчення, уза­гальнення та розповсюдження.

Інновація — створення та впровадження різного виду нововведень, які породжують значні зміни в освіті та інших галузях.

Інноваційний менеджмент — особлива сукупність принципів, методів і форм управління інноваційним процесом, інноваційною діяльністю та від­повідним персоналом.

Інструментарій — сукупність знарядь, механізмів, приладів, пристосувань, що застосовуються для різноманітних дослідницьких операцій.

Інтелект — відносно стійка структура розумових здібностей індивіда.

Інтерактивні технології — технології, засновані на активній взаємодії. Характеризуються активізацією пізнавальної діяльності через забезпечення власне активної міжособистісної взаємодії їх учасників, яка досягається від­повідними засобами (організація аудиторії, застосування групових форм ро­боти тощо); організаційними формами занять (навчальні семінари-тренінги, соціально-психологічні тренінги тощо).

Інтерактивне навчання — різновид активного навчання, суть якого по­лягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами.

К

Керівництво — здійснення впливу на людей та налагодження з ними міжособистісних стосунків з метою виконання завдань, які стоять перед органі­зацією.

Кваліметрія — наука, яка вивчає методологію та проблематику розробки комплексних оцінок якості різних об'єктів та процесів; педагогічна квалімет­рія — наука про педагогічні виміри, кількісну та якісну оцінку психолого-пе-дагогічних та дидактичних об'єктів.

Ключові компетентності — це компетентності, які дають можливість осо­бистості ефективно брати участь у багатьох соціальних сферах і роблять внесок у розвиток якості суспільства та особистого успіху, що може бути застосовано до багатьох життєвих сфер.

Компетентність — це сфера складних умінь та якостей особистості; ступінь відповідності знань, умінь і досвіду осіб відповідного соціально-про­фесійного статусу реальному рівню складності виконуваних ними завдань і розв'язуваних проблем.

Компетентний — обізнаний, авторитетний у якій-небудь галузі, що володіє компетенцією, якими-небудь правами, повноваженнями. Бути компетен­тним — означає вміти мобілізувати у певній ситуації здобуті знання і досвід.

Компетенція — це загальна здатність, яка базується на знаннях, здібностях, досвіді, цінностях, які набуті завдяки навчанню; коло повноважень якої-небудь установи або особи; коло питань, у яких особа має знання, досвід; готовність учня використовувати засвоєні знання, навчальні уміння і навички, а також способи діяльності в житті для розв'язання теоретичних і практичних завдань.

Концепція — система поглядів, ідей, науково обґрунтований та переважно доведений вираз головного змісту теорії.

Кореляційний аналіз метод математико-статистичного аналізу, пов'язаний з обчисленням та вивченням коефіцієнтів кореляції між змінними.

Критерій — показник якості об'єкта, який характеризує одну з його властивостей, оцінка якої можлива за рахунок використання одного зі способів виміру або експертного методу; ознака, на основі якої відбувається оцінюван­ня, визначення або класифікація чого-небудь, мірило суджень, оцінки, засіб перевірки істинності або помилковості твердження, гіпотези.

Л

Ліберальний метод управління — метод, при якому керівник більше переймається власним становищем в організації, ніж проблемами виробництва і підлеглих.

Лонгітюдний моніторинг — систематичне вивчення одних і тих самих респондентів, об'єктів дослідження протягом довгого часу.

м

Маркетинг — діяльність, спрямована на задоволення потреб у товарах і послугах.



Мета в управлінні — ідеальний образ бажаного, можливого і необхідного стану об'єкта, відносно якого формулюється мета.

Менеджмент — ефективний тип управління бізнесом.

Метод експертної оцінки — метод, що опирається на думку людей як експертів, які добре знають оцінюване ними явище та здатні надати йому достовірні об'єктивні оцінки.

Метод проектів — система навчання, за якою учні набувають знань і вмінь у процесі планування й виконання практичних завдань-проектів, що поступо­во ускладнюються.

Методичний турнір — нетрадиційна колективна форма роботи з педагогічними працівниками, спрямована на пошук, розвиток, підтримку прогресивного педагогічного досвіду або пошук нових ідей, шляхів вирішення актуальних проблем освіти.

Методичний фестиваль — багатопланова разова форма методичної роботи з великою аудиторією педагогів та методистів, що передбачає пропаган­ду передового педагогічного досвіду і ставить за мету обмін досвідом роботи, впровадження нових педагогічних знахідок.

Місія — це глобальна мета закладу освіти, яка виражає її загальні цінності і погляди, пов'язана з культурою школи, підтримується всіма учасни­ками освітнього процесу, має певні наслідки для організації і стилю навчання та виховання.

Моделювання — дослідження яких-небудь явищ і процесів через побудову і вивчення їх моделей.

Моніторинг—система збору, обробки, збереження та розповсюдження інформації про освітню систему або окремі її компоненти, яка дозволяє зробити висновок про стан об'єкта у будь-який момент і дати прогноз його розвитку.

Н

Нарада — колективне обговорення окремих питань групою осіб, які мають безпосереднє відношення до їх вирішення.

Науково-практична конференція — одна із форм теоретичної і практичної підготовки педагогічних працівників на основі виявлення і узагальнення практичного передового досвіду.

Норми — це показники, одержані в процесі діагностичних досліджень і характерні для більшості піддослідних проблем у великих вибірках. У шкіль­ному оцінюванні можуть задаватися такі норми: кількості завдань, складності завдань, структури завдань, часу виконання, якості виконання, оцінювання.

О

Об'єкт дослідження — об'єкт, на якому проводиться наукове дослідження. Об'єктом дослідження може бути особистість, група людей, педагогічний процес тощо.

Оперативно-методичні наради — наради, які проводяться з метою оперативного обговорення окремих методичних питань, постановки поточних нав­чально-виховних завдань, поточного інструктування педагогів.

Оптимізація навчального процесу — вид управління навчальним процесом, що забезпечує оптимальне функціонування навчально-виховної системи.

Освітній менеджмент — це теорія і практика управління стратегічною галуззю держави в ринкових умовах.

Освітньо-педагогічна прогностика — це галузь наукових знань, яка розглядає принципи, закономірності і методи прогнозування стосовно об'єктів, які вивчаються науками про освіту.

Освітня послуга — продуктивний механізм задоволення індивідуальних потреб суб'єктів освітнього простору або механізм продуктивного управління психологічним комфортом педагогів та учнів.

Освітній простір — усі елементи соціокультурного середовища, які задіяні в освітньому просторі.

Оцінювання — розумова операція визначення цінності матеріалу, методів, коли визначені мета і критерії.

П

Параметр — змінна величина, від якої залежить значення іншої змінної величини.

Педагогічна виставка — показ досягнень педагогічного колективу у справі пропаганди нових зразків навчально-виховної роботи та науково-методичної діяльності педагогів, передового педагогічного досвіду.

Педагогічний експеримент — строго спрямована педагогічна діяльність щодо створення нових технологій навчання, виховання, розвитку дітей, уп­равління школою.

Педагогічний менеджмент — це комплекс принципів, методів, організаційних форм та технологічних прийомів управління освітнім процесом, спря­мований на підвищення його ефективності; теорія і практика управління пе­дагогічними системами в умовах ринку.

Педагогічний моніторинг — система збору, обробки, збереження і розповсюдження інформації про освітню систему на рівні вчителя (про рівень розвитку особистості, її просування в системі ключових компетентностей, рі­вень навчальних досягнень учнів, визначення можливостей дитини з метою проектування її подальшого розвитку) та на рівні адміністрації (це система внутрішньошкільного керівництва та контролю).

Педагогічна прогностика — педагогічна наука, яка займається проблемами прогнозування і перспективного планування в галузі освіти.

Перспективний педагогічний досвід (ППД) — це творчий інтелектуальний продукт педагога, який становить емпіричний базис теорії освіти.

Показник — свідчення, доказ, ознака чогось.

Популістський метод управління — метод, що використовує керівник, який з метою завоювання популярності намагається забезпечити максимум со­ціальних благ працівникам, зміщуючи інтереси виробництва на другий план.

Предмет дослідження — сторона об'єкта дослідження, яка в даному випадку вивчається. Наприклад, об'єктом дослідження може бути особистість, а предметом — особливості когнітивної сфери (пам'ять, увага, мислення тощо).

Прийняття управлінського рішення — вибір керівником найдоцільнішого способу розв'язання управлінської проблеми з кількох можливих варіантів; складний за своєю структурою поетапний процес певних логічно виважених дій, які забезпечують просування від визначення мети до її практичного вті­лення.

Проблема — складне пізнавальне завдання, розв'язок якого представляє суттєвий теоретичний чи практичний інтерес.

Проблемна ситуація — інтелектуальне ускладнення, яке виникає у лю­дини, коли вона не знає, як пояснити явище, факт, процес дійсності, не може досягнути мети відомими їй способами дій, що змушує її шукати нові спосо­би пояснення чи дії.

Проблемне завдання — елемент навчального процесу, коли учнів приво­дять у стан інтелектуального ускладнення.

Програма розвитку школи — стратегія та тактика переходу навчального закладу на якісно вищий рівень.

Програмно-цільовий підхід — один з ефективних дослідницьких підходів, основою реалізації якого є комплексна цільова програма, що включає такі компоненти: цільова, структурно-ресурсна, організаційно-виконавча частини.

Проект — форма побудови цілеспрямованої діяльності; певна форма організації великих і малих починань.

Проектування — спеціальна концептуально-обумовлена та технологічно забезпечена діяльність, спрямована на створення образу бажаної у майбутнь­ому системи.

Проект дослідження — програма експериментальної діяльності педагога (визначення об'єкта предмета дослідження, формулювання цілей та завдань до­слідження, гіпотези, прогнозування результатів, визначення методів та етапів).

Психолого-педагогічний семінар — одна з основних форм методичної роботи, яка полягає в ознайомленні з новітніми досягненнями психолого-педагогічної науки і передового педагогічного досвіду та в обговоренні слухачами повідомлень, доповідей, рефератів, виконаних ними за результатами дослід­жень самостійно під керівництвом спеціалістів у цій галузі.

Р

Ранжування — метод дослідження, який полягає у розташуванні респон­дентом або експертом перерахованих критеріїв за ранговими місцями (від пер­шого, вищого рангу до останнього за числом перерахованих критеріїв).

Рейтинг — термін, який означає суб'єктивну оцінку будь-якого явища за заданою шкалою.

Респондент — учасник соціологічного, педагогічного, психологічного дослідження.

Рефлексія — розумова діяльність, що виявляється в чітких думках у вигляді констатації того, що відбувається з іншими людьми і з самою людиною. Здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої дії, вчинки, моти­ви й зіставляти їх із суспільне значущими цінностями.

Рішення — це результат розумової діяльності, який приводить до необхідних висновків чи дій, спрямованих на реалізацію мети.

Розуміння — розумова операція, яка дозволяє пояснити явища і передба­чити подальший перебіг процесів, явищ тощо.

С

Самоменеджмент — внутрішній механізм розвитку особистісних якостей через самопізнання, самореалізацію або здатність особистості до цілеспрямо­ваної психічної роботи.

Самоорганізація — це перетворення, зміни, які підтримують та підвищу­ють організованість об'єкта і не потребують управління ззовні, здійснюються «самі собою»; це самовідновлення, результатом якого є сама система.

Самоосвіта — 1) одна із форм пізнавальної діяльності, вид самостійної роботи; 2) свідомий рух особистості від «Я» реального до «Я» ідеального (в пси­хологічному розумінні); 3) оволодіння знаннями з ініціативи самої особистості, а також самостійний вибір форм задоволення пізнавальних потреб та інтересів.

Самоосвітня компетентність — компетентність, яка пов'язана з потребою і готовністю навчатись як у професіональному аспекті, так і в особисто­му та суспільному житті.

Самооцінка — метод, який використовується в педагогічному моніторин­гу для оцінки особистістю самої себе, а також визначення її якості та місця се­ред інших людей.

Семінар — це форма науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, спрямована на підвищення їхньої кваліфікації.

Синтез — розумова операція, яка полягає у поєднанні різних елементів, сторін об'єктів у єдине ціле.

Ситуація — це сукупність взаємопов'язаних фактів, явищ, умов та обставин, яка характеризує конкретний стан, подію або період управлінської прак­тики і потребує від керівника відповідних оцінок, розпоряджень та інших ор­ганізаційних дій.

Система управління — сукупність дій, які визначають реальність управ­лінської діяльності.

Системний підхід — один із методологічних напрямів розвитку пізнання оточуючої дійсності, передбачає, що соціально-педагогічні об'єкти, явища, процеси розглядаються як цілісні системи.

Системно-аспектний підхід — це методологічний напрям управління соціально-педагогічними системами, який передбачає виділення основних аспек­тів проблеми (процесу, явища, об'єкта), об'єднання їх на об'єктивній основі, тобто за їх спільними ознаками, оцінку ефективності означеного аспекту про­цесу управління.

Системно-діяльнісний підхід — методологічний напрям управління соціально-педагогічними системами, який передбачає наявність взаємопов'язаних та взаємозумовлених видів діяльності суб'єктів педагогічного процесу (на­вчання, виховання, управління, розвиток, уміння тощо).

Системно-структурний підхід — методологічний напрям управління соціально-педагогічними системами, який передбачає наявність компонентів (підрозділів, складових) об'єктивних прямих і зворотніх взаємозв'язків між ними, їх взаємодію та ієрархічну підпорядкованість, зв'язок із зовнішнім се­редовищем.

Системно-функціональний підхід — методологічний напрям управління соціально-педагогічними системами, який передбачає наявність компо нентів, визначення функцій та узгодженості по горизонталі і вертикалі, тобто забезпечення координації і субординації у їх реалізації.

Співбесіда — спеціально організована бесіда з конкретної теми.

Спостереження — цілеспрямоване та організоване сприйняття предметів, явищ і процесів навчання.

Стартовий метод управління — це метод спроб і помилок.

Стратегічне управління — процес, за допомогою якого менеджери здійснюють довгострокове керування організацією, визначають специфічні цілі діяльності, розробляють стратегії для досягнення цих цілей, враховуючи всі найсуттєвіші зовнішні та внутрішні умови, що постійно розвиваються і змі­нюються.

Т

Такт педагогічний — дотримання педагогом принципу міри у взаємовідносинах з учнями, уміння знайти правильний підхід до них у процесі навчання та поза ним.

Творча група — це організований на громадських засадах невеликий колектив працівників освіти, які поглиблено вивчають пропоновану педагогіч­ною наукою проблему, сутність і технологію того чи іншого досвіду, а також забезпечують його творче застосування.

Таксономія цілей — класифікація і систематизація цілей, організаційних форм навчання, структурні етапи якої мають ієрархічну будову.

Тест — сукупність взаємопов'язаних контрольних завдань, які дозволяють надійно та валідно виміряти та оцінити знання, уміння та будь-які інші харак­теристики особистості.

Технологічна карта — опис процесу у вигляді покрокової, поетапної послідовності дій із позначенням застосованих засобів.

Технологія — це спосіб освоєння людиною матеріального світу за допомогою спеціально організованої діяльності, шо включає три компоненти: ін­формаційний (наукові принципи — як робити?), матеріальний (знаряддя пра­ці — чим робити?), соціальний (фахівці, які мають професійні навички, — хто це може робити?).

У

Уміння — засвоєний суб'єктом спосіб виконання дій.



Уміння виділяти головне — це вміння визначати суть питання, головну думку, ідею.

Уміння доводити — це вміння підтверджувати будь-які положення фактами або доказами.

Уміння класифікувати — це вміння розподіляти будь-які об'єкти за класами, відділами, розрядами залежно від їх загальних ознак.

Уміння порівнювати — це вміння встановлювати риси подібності (співставляти) та відмінності (протиставляти).

Уміння проводити аналогії — це вміння знаходити подібність у будь-якому відношенні між предметами, явищами або поняттями.

Уміння узагальнювати — це вміння виражати основні результати в загальному положенні, робити висновок, Надавати загального значення будь-чому.

Управління —• забезпечення ефективного функціонування та розвитку організації.

Успіх — результат впливу ситуації.

Я

Якість освіти — система соціальне обумовлених показників рівня знань, умінь, досвіду творчої діяльності, ціннісного ставлення до світу тощо.

Якість управління — комплекс характеристик управління, що відобра­жають потребу та можливість високої соціально-економічної ефективності управління.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Єльникова Г. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні. — К., 1999.

  2. Єльникова Г. Управлінська компетентність. — К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. — 128 с. — (Б-ка «Шк. світу»).

  3. Зайченко О., Островерхова Н., Даниленко Л. Теорія і практика управлінської діяльності районного відділу освіти: Монографія.—К.: ВПЦ Текпрінг, 2000. — 352 с.

  4. Закон України «Про загальну середню освіту». — 1999.

  5. Закон України «Про освіту». — 1996.

  6. Інспектування роботи школи / Упоряд. В. Лаврук. — К.: Ред. загальнопед. газ., 2007.— 128с.

  7. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті.—К., 2001.

  8. Подмазін С. Особистісно-орієнтований моніторинг діяльності закладівосвіти // Директор школи. — 2002. — № 33, вересень. — С. 8.

  9. Технологія рейтингової системи // Все для вчителя. — 1999. — № 4.

1 Лаврук В.В. Організація роботи відділу освіти / Василь Лаврук. – К.: Шк. світ, 2009. – 120 с.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка