«Совість учитель людини»



Скачати 59.78 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір59.78 Kb.
Виховна година Дата____________

Тема: «Совість – учитель людини»

Мета: допомогти усвідомити й конкретизувати поняття "совість", "муки сумління»; розвивати здібності розуміти і аналізувати вчинки інших людей; вчити розбиратися у людських недоліках, представлених у літературних творах; допомогти дітям зазирнути у свій внутрішній світ й "поговорити " із своєю совістю.

Матеріали: роздатковий матеріал: паперові серденька, смужки паперу, аркуші паперу для записів; підставка із свічкою для спалювання поганих думок;

музичний супровід; книги В.О.Сухомлинського; оформлення дошки: українські народні поговірки, намальоване крейдою велике серце.



Хід занятт

І. Організаційний момент

Доброго дня бажаю вам я,

Дітки кмітливі, ви - дружна сім 'я. Бачу, ви працювати охочі,

Тому і сяють допитливі очі,

Один одному посміхнемося

І мерщій до роботи берімося.

- Діти, до нас сьогодні завітали гості. А коли в домі гості це свято. То ж
давайте і нашу класну годину ми проведемо святково і подаруємо нашим
гостям вітання

Учениця. Доброго дня! Мовим за звичаєм.

Доброго дня! Всім вам ми зичимо.

Щастя й здоров'я вам кожної днини,

Миру і злагоди вашій родині.

- Діти, сьогодні мені хочеться розглянути дуже важливу тему: Що таке


совість. Що значить жити за совістю. Безсовісність та втрата совісті.
Сьогодні нам у цьому допоможуть книги В.О.Сухомлинського та народна
мудрість.


ІІ. Вступне слово вчителя

1. Ви, мабуть, досить часто чули від дорослих, які вас оточують, наступне: "Як вам не совісно?", "Де ви совість свою загубили?".

В мудрій книзі написано, що совість - це один із засобів, яким душа вчить

людину правильним вчинкам. Совість - це "крик душі".

2. Совість - це потужний голос серця на захист іншого і сила, яка руйнує людський егоїзм.

Я пропоную на прикладах розібратися у тонкощах цього поняття. Але спочатку група бібліографів нагадає нам хто такий Василь Сухомлинський, та розкажуть про його життя

ІІІ. Виступ учнів


1. Народився Василь Олександрович Сухомлинський у 1918 р. в с. Василівка на Кіровоградщині в незаможній сім'ї.

2. Батько його, Олександр Омелянович, орав, працював столяром і теслею, майстрував інструменти та колеса.

3. Мама, Оксана Юдівна, працювала в колгоспі. У Василя Олександровича було двоє братів — Іван і Сергій і сестра Меланія.

4. Зимовими вечорами, коли мама сиділа над шитвом, вона розказувала дітям казки. Змалку батьки виховувати в дітей любов до книги.

5. Василь Олександрович ріс допитливим і цікавим. Любив малювати, мав чудову пам'ять.

6. Понад 35 років працював Василь Олександрович учителем і директором Павлишської школи.

7. У педагогічному щоденнику він записував свої спостереження за поведінкою дітей. А потім складав повчальні оповідання та казки.

8. Вірш «Слово про вчителя»

Вчитель, герой і поет, Світлі ідеї його

З серцем палаючим Данко, Вічні, як води Дніпрові

Справжній поет-гуманіст Він видатний педагог,

Щастя творив до останку. Повен добра і любові.

Дітям життя присвятив, Василь Сухомлинський -

Все їм віддав без вагання, вчитель народний поправу,

Він їх безмежно любив, Як нам його не любить!

Знав їх сердець поривання. Він наша гордість і слава.



(Зачитуються оповідання В. О.Сухомлинського "Образливе слово" та

"А серце тобі нічого не підказало?").

- Ось ви прослухали дві історії. І давайте спробуємо розібратися, у яких людей є совість, хто живе за совістю, а у кого совість відсутня. (Йде бесіда, діти висловлюють свої думки щодо прочитаного).

1. Якщо людина зробила щось погане, починає себе звинувачувати й сварити, кається, жалкує про скоєне, то кажуть, що у людини (в серці) є совість, прокинулася, заговорила совість. Коли у людини є совість, вона розуміє, що поступила неправильно і некрасиво.

2. Коли людина ненавидить себе і страждає через свій негарний вчинок, говорять, що людина відчуває муки сумління. В народі у такому випадку говорять: " Стид, хоч і не дим, а очі виїсть".

3. Безсовісною називають людину, яка не вміє слухати голос серця, яка любить сильно тільки саму себе і не думає про інших, майже не знає, що таке совість. Вона робить погані вчинки і не відчуває своєї провини

4. Людина без совісті не бачить зла і неподобства. Вона поступово стає все гірше і гірше, тому що не відчуває мук сумління після поганих вчинків.

5. Кажуть : "Совість - учитель людини". Яким же чином нам жити?

6. Поступати за совістю. Навчитися зазирати у серце, а воно підкаже, як правильно чинити. Адже совість живе у серці.

7. Чим повинно бути наповнене серце, щоб жити за совістю, за правилами честі

(Роздуми дітей і заповнення відповідями намальованого на дошці серця людськими якостями: милосердя, совість, чесність, справедливість, любов до ближніх, шанобливість, доброта, лінивство, безсоромність, гнів, злість, жадність, гординя, заздрість, щедрість. Добрі якості поміщаємо у серце, а злі – викидаємо).

8. Дитина, яка живе за совістю, має багато друзів, вона усміхається життю, вона чесна і порядна, їй радісно і легко живеться, а батькам учителі дякують за гарне виховання.



Учитель. Як же людині боротися з муками сумління? (Відповіді дітей).

- Існує прекрасна традиція серед людей - це один день на рік, коли всі люди просять один у одного прощення. Цей день так і називається - Прощена неділя. Можливо, вдома хтось із вас і дотримується такої традиції.

- Я хочу вам запропонувати ще однин крок до очищення сумління. Вам на парти покладено паперові серденька двох кольорів: червоне і чорне. На червоному я пропоную вам написати ту рису характеру, яку ви хотіли б мати (можна підглянути до нашого великого серця на дошці). А на чорних напишіть негативну рису, якої ви хотіли б позбавитись. Можете бути щирими і чесними, тому що ніхто без вашого дозволу не читатиме ваші одкровення. А й більше: чорні сердечка ми складемо ось на цю тацю (вчитель тримає металеву тацю, на якій стоїть свічка). Ми після заняття вийдемо на вулицю, запалимо свічку - світло миру та любові і спалимо всі наші негативні риси.

(Діти виконують запропоновані види роботи).

- Вашим домашнім завданням було підготувати прислів'я про совість. Прошу поділіться хто знайшов.

Від людини втаїш, а від совісті не втаїш.

Нечиста совість спати не дає.

Совість без зубів, а гризе.

Той, хто не має совісті вдома, не матиме й на людях.

Хто знав стид, той має совість.

Страшно буває тому, в кого совість нечиста.

Ні стиду, ні сорому, в ніяку сторону.

Совість - це наглядач і суддя доброчинства

У кого совісті нема нема й сорому.

Голосок дзвенячий, а совість свиняча.

Яка совість, така й честь.

Душа християнська, та совість циганська.

Хоч совість і беззуба, а до смерті загризти може.

- Буває і так, що ми втрачаємо Божий дарунок, коли не хочемо робити добра собі й іншим людям. Хтось із нас сердиться, ображається, лінується, не слухається батьків і не допомагає їм, отже, зло також знаходить місце в душі. Але наш Творець не залишає нас, він дав нам у душі особливий голос. Цей голос підказує нам, що добре, а що погано. Він є в душі кожної людини і називається совістю. Совість спонукає соромитися лихих вчинків і перемагати зло добром. Совість у нашій душі — це неначе вогник свічки (запалюю свічку), коли совість не спить — світло в душі людській. Якщо ми не забуватимемо про неї, питатимемо її: "Чи добре те, що я роблю?", то совість наша ніколи не згасне. А якщо не берегти її — будемо злими, байдужими до людей, ледачими, і вогник погасне, у душі запанує пітьма, і ніхто не підкаже, як робити добро і не чинити зла.

Учень. Сказав Господь: "Збирай скарби на небі".

А як їх там збирати, знаєш те?

-В журбі і в щасті, в будь-якій потребі

Плекай свій скарб: це - серце золоте.

Роби добро і не чекай подяки,

Шукай повсюди чисте і святе,

Та обминай спокуси усілякі

- Отак здобудеш серце золоте.

Ти добрий з усіма і не ледачий,

Та журишся і думаєш про те,

Що справ твоїх ніхто, мовляв, не бачить?

- Бог бачить твоє серце золоте.

І у лиху, нерадісну годину,

Як посмішка недобра розцвіте,

Звелить Господь:

" Облиште цю дитину!

У неї серце справді золоте!"

Вірш «Доброта»

Донечка:


Мамо, люба, глянь, як сяють ясні зорі золоті!

Мати:


Кажуть люди: то не зорі,

Сяють душі то святі.

Кажуть, хто у нас на світі

Вік свій праведно прожив,

Хто умів людей любити,

Зла нікому не робив,

Бог послав того на небо,

Ясной зіркою сіять...

Донечка:

- Правда, мамо, то все душі,

А не зорі там горять.

Так навчи ж мене, голубко,

Щоб і я так прожила,

Щоб добро робити вміла,

І робить не вміла зла.

- Я думаю, що ви сьогодні зрозуміли хоч трішки, що таке совість, що добре, а що погано. Що людина не може вважатися справжньою людиною, якщо у неї немає совісті.



ІV. Заключне слово вчителя

Учитель. Живи, добро звершай,

Та нагород за це не вимагай,

Хай оживає істина стара:

Усі. Людина починається з добра.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка