Спадщина Василя Олександровича Сухомлинського



Скачати 49.34 Kb.
Дата конвертації08.03.2016
Розмір49.34 Kb.
Спадщина Василя Олександровича Сухомлинського

Моє знайомство з постаттю Василя Олександровича Сухомлинського відбулося досить давно – коли я була дев’ятирічною дівчинкою. Тоді мені страшенно подобалось годинами, сидячи у бабусі, вивчати її книжкові полиці. Одного разу я наштовхнулася на книгу «Сто порад учителеві». Певна річ, прочитати усе тоді мені забракло терпіння, про те одна фраза надовго закарбувалась у моїй пам’яті: « Життєдайним повітрям для слабенького вогника прагнення до знань є тільки успіх дитини у навчанні, тільки горде усвідомлення і переживання тієї думки, що я роблю крок уперед, піднімаюсь крутою стежиною пізнання» Ці слова згадуються мені щоразу, коли я радію результатам своєї праці, усвідомлюю що навчаюсь нового, все більше наближаюсь до омріяного майбутнього, до цілей, які поставила у своєму житті.

Щороку 28 вересня в Україні та світі відзначають день народження людини, творчість якої – унікальне явище в українській і світовій педагогіці. Це видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський. 22 роки він був директором Павлиської школи, до його думок прислухалися любили його. Він не лише наш сучасник. Він прогнозував майбутнє освіти, передбачав дефіцит емоційного спілкування, занепад етичної компетентності в суспільстві, тому, очевидно, так щедро в його творах представлене емоційне, естетичне виховання.

Василь Олександрович, як ніхто інший у вітчизняній педагогіці, мужньо ставив і розв'язував проблему формування в молоді національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного розв'язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам'яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. В його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи.

Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного.

Привселюдне зізнання, винесене в назву книги «Серце віддаю дітям», підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей». На мій погляд, ця теза має стати програмною для нашого вчительства і для наших державотворців. Звернення до педагогічної спадщини В.Сухомлинського, розгляд його педагогічної системи, наявність наукових шкіл та їх активна діяльність як наукова, так і просвітницька, свідчать про плідність і перспективність цього напряму досліджень не лише в структурі історико-педагогічної науки, а й значущість для розв'язання актуальних проблем сучасної освітньої та виховної практики.

« Юні мої друзі, щадіть серце і виховуйте почуття. Пам’ятайте, що в наш час людина з кожним роком усе більше відчуває вплив навколишнього середовища. В тебе будуть діти, пам’ятай: від того, як маленька дитина ставиться до птахів, квітів дерев, залежить її ставлення до людей. Виховуй в собі людину – ось що головне, інженером можна стати за п’ять років, вчитись на людину треба все життя.» ( «Сто порад учителеві»)

Коли ми пов’язуємо педагогічну спадщину Сухомлинського із сучасною реформою освіти, передусім маємо на увазі його погляди на школу, учителя.Найголовнішим, найглибшим і найміцнішим надійним каменем педагогічної системи В.О. Сухомлинського є виховання у кожного вихованця поваги до самого себе. Він вважав, що до того часу, поки є самоповага, існує й школа. Коли зникає повага до самого себе — немає школи, немає ні особистості, ні колективу, одухотворених благородними цілями, а є випадкове збіговисько..

Спадщина Сухомлинського має колосальне значення для українського національного виховання, яке передбачає цілеспрямований, систематичний, регульований педагогічний вплив, розрахований на прищеплення вихованцям любові до України, рідної мови й культури, утвердження в їхній свідомості відчуття етнічно-національної, духовної й мовної єдності, національну неповторність і вагомість.

Педагогічний досвід В.О.Сухомлинського переконує, що «учительська професія - це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється», і виконувати цю роботу може тільки той, хто має сформоване покликання до праці вчителя.

Це виплекані педагогом щирі мудрі поради, що йдуть від серця до серця і породжують розумові, моральні, естетичні почуття.

"Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим що можна. Перевіряй свої вчинки . Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре".

"Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобі щастя дитинства. Плати їм за це добром".

"Усі блага і радощі життя створюються працею. Без праці не можна чесно жити . Нероба, дармоїд — це трутень, що пожирає мед працьовитих бджіл. Навчання — твоя перша праця. Йдучи до школи, ти йдеш на роботу".

"Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним, товаришу в біді. Не завдавай людям прикрості. Поважай та шануй матір і батька, вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею".

"Не будь байдужим до зла. Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиримим до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство".

Працюючи в умовах авторитарної школи, учитель Сухомлинський ділився

своїм досвідом співпраці з молодшими школярами, гасло якого зараз

формулювалося б як гуманізація, демократизація, індивідуалізація

навчання. Уже тоді в педагогічній системі В.Сухомлинського були такі

ознаки особистісно орієнтованого навчання:

— зосередження уваги на потребах учня;

— переважання навчального діалогу;

— співпраця, співтворчість між учнями і вчителем;

— турбота про фізичне та емоційне благополуччя учнів;

— пристосування методики до навчальних можливостей дитини;

— стимулювання розвитку і саморозвитку учня.

Спадщина кожного митця і кожного вченого має свою долю. Одну досить

швидко забувають, іншу якийсь час тримають у полі зору. І лише

небагатьом випадає залишитися у «великому часі». Є всі підстави

стверджувати, що спадщина Василя Сухомлинського належить до останніх.

Вона не тільки ввійшла окремим значним розділом в історію педагогіки, а ділом в історію педагогіки, та й зберігла свою актуальність.

Плануючи свою роботу за новітньою особистісно орієнтованою технологією,

ми повинні спиратися на думки та напрацювання Василя Сухомлинського,

неодноразово звертатися до його спадщини.

Український педагог подарував нам цілісну педагогічну систему виразного

гуманістичного спрямування. І то вже наша проблема, як зуміємо

скористатися нею. Маємо підніматися до неї і серцем, і розумом.

Список літератури:

Антонець М. Гуманізм педагогічних нововведень В.О. Сухомлинського //

Початкова школа. – 1997. - №9. – с. 35-38.

ухомлинський В.О. Бібліографія. 1987-200/Уклад. Г.І. і О.В.

Сухомлинські.

Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості //

Вибрані твори: У 5-ти т. – К.: Рад.шк.., 1976. – Т.1 – С.5-502.

Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві // Вибр.твори: У 5-ти т. - .2. –



К., 1976. – С. 419-654.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка