Старший науковий співробітник, кандидат біологічних наук Влащенко Сергій Васильович, Національний природний парк «Гомільшанські ліси»



Скачати 174.21 Kb.
Дата конвертації21.03.2016
Розмір174.21 Kb.
Педагогіка

УДК: 373.31

доцент кафедри спортивно-педагогічних

та біологічних дисциплін, кандидат біологічних наук

Воронцова Ірина Андріївна

Харківська гуманітарно-педагогічна академія (м. Харків),



старший науковий співробітник, кандидат біологічних наук

Влащенко Сергій Васильович,

Національний природний парк «Гомільшанські ліси» (м. Харків),



викладач кафедри фізичної реабілітації та спортивної медицині

Вишня Олена Володимирівна,

Харківський національний медичний університет (м. Харків).



РОЗРОБКА ТА ЗАСТОСУВАННЯ ПРОГРАМ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ СЕРЕД ШКІЛЬНОЇ ТА СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Аннотация. Рассмотрены вопросы значения охраны окружающей природной среды, которые в настояще время отнесены к вопросам национальной безопасности государства. Одним из ключевых факторов, который способствует деградационным процессам окружающей среды является низкий уровень экологического сознания общества и отсутствие экологической культуры, основу которых составляет так называемое экологическое мировоззрение. Экологическое образование становится сегодня приоритетным направлением государственной стратегии устойчивого развития многих стран. Экологическое воспитание молодежи, основано на программах, которые создаются по возрастным признакам обучающихся. Таким образом, их можно разделить на три этапа: дошкольное воспитание, которое включает воспитание в семье и детском дошкольном учреждении; экологическое воспитание в школе и экологическое воспитание в высшем учебном заведении.

Экологическое воспитание человека, начиная с дошкольного возраста, есть наиболее актуальным. Школьное экологическое образование является основой нового этапа развития ответственного отношения учеников к окружающей природной среде. Цель школьного экологического образования – воспитание граждан, имеющих экологическое мировоззрение и осуществляющих экологически целесообразную деятельность, которая направлена на улучшение качества жизни. Вузовское экологическое образование способствует формированию специалистов соответствующего профиля, которые владеют высоким интеллектуальным и культурным уровнем, имеюn глубокие знания, умения и привычки в области экологии и стойкого развития, способных интегрировать полученные знания в политические решения и программы государственного развития в будущей профессиональной деятельности.

Для школ и вузов разработаны программы с использованием метода «полевой экологии», которые могут применяться на территориях региональных и национальных природных парков.

Ключевые слова: экологическое воспитание, школьная и студенческая молодежь, экологическая культура.

Annotation. The Considered questions of importance guard surrounding natural ambience, which at the this time are referred to questions of national safety state. One of the key factor, which promotes the by degradation process surrounding ambiences there is low level of the ecological consciousness society and absences of the ecological culture, which base forms so named ecological world outlook. Ecological formation becomes today priority direction to state strategy of the firm development of the many countries. Ecological education youth, is founded on program, which create on age sign training. Thereby, their possible divide into three stages: preschool education, which includes education in family and baby preschool institution; ecological education in school and ecological education in высшем the educational institutions.

Ecological unbringing the person, as from preschool age, there is the most actual. School ecological formation is a base of the new stage of the development responsible relations pupil to surrounding natural ambience. The Purpose of the school ecological formation – an unbringing the people, having ecological world outlook and realizing ecological expedient activity, which is directed on improvement quality to lifes. Institute ecological formation promotes shaping высококвалифицированных specialist corresponding to profile, which having high knowledge-based and cultural level, having profound knowledges, skills and habits in the field of ecologies and rack of the development, capable to integrate the got knowledges in political decisions and program of the state development in future professional activity.

For schools and high school it is designed program with use the method "field ecology", which can be used on territory regional and national natural park.

Keywords: ecological education, school and student youth, ecological culture.

Вступ.

У сучасних складних і суперечливих тенденціях світу проблеми навколишнього середовища (екологічні проблеми) набули глобального масштабу. Вони торкаються основ цивілізації й багато в чому визначають можливість виживання людства.

До числа найважливіших глобальних проблем відносяться: ріст чисельності населення Землі, забезпечення людства продовольством, захист здоров'я людей від особливо небезпечних захворювань і негативних наслідків науково-технічного прогресу, забезпечення потреб світового господарства в енергії й природних ресурсах, охорона природного середовища від руйнівного антропогенного впливу. Серйозними екологічними проблемами стали забруднення біосфери, зміна фізичних, хімічних, біологічних якостей планети, зміна екосистем і погіршення здоров'я людини [7].

Екологічна ситуація набула такої гостроти, що виникла необхідність у якнайшвидших діях по збереженню життя на Землі. Охорона навколишнього природного середовища, на сьогоднішній день є питанням національної безпеки держави.

Ми наблизилися до критичної межі, але ще не пройшли так звану лінію не повернення. Можна вважати, що саме зараз відбувається розуміння істинного стану речей і як наслідок, необхідність термінового втручання у події, які відбуваються. Одним з ключових факторів, який спричиняє деградаційні процеси довкілля є низький рівень екологічної свідомості суспільства і відсутність екологічної культури, основу яких становить так званий екологічний світогляд. А, як відомо, світогляд починає формуватися разом з першими кроками дитини, отже, розраховувати на результат можливо винятково при організації безперервної екологічної освіти, починаючи із самого раннього віку. Тому, людство повинне створити нову культуру взаємин із природою [1,5].

Одним з найважливіших питань, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища є екологічне виховання. В першу чергу це стосується школярів та студентів, саме тієї частини населення країни, від яких в майбутньому буде залежати прийняття рішень і конкретні дії, що впливатимуть на природні процеси. Проте основу екологічних знань треба закладати ще з дитячого садка. Велике значення має виховання у сім'ї, але для цього батьки повинні самі бути екологічно освіченими.

Відповідне екологічне виховання, яке сприяє формуванню позитивного природоохоронного світогляду забезпечує країну стабільним розвитком. Необхідність цього починаєш гостро відчувати, коли виникають загрозливі ситуації, що спричиняють масштабні екологічні катастрофи, які все частіше виникають на земному шарі а зокрема на території України.

Необхідно зазначити, що на сьогодні рівень екологічної освіти, нажаль, ще дуже далекий від досконалості. І цьому є кілька причин: по-перше, це наявність дуже невеликої чисельність підготовлених викладацьких кадрів, які можуть на сучасному рівні надавати необхідні знання (це стосується шкіл та вузів); по-друге, необхідно створити відповідну базу для проведення практичних занять з екологічної освіти, оскільки без практичного навчання викладений матеріал втрачає дуже суттєву частину – наочність. Втретє, відсутня спеціальна програма, відповідно до якої у навчальний процес включаються елементи грамотного ставлення до навколишнього середовища, вивчення негативних та позитивних факторів взаємодії людини і природи, програми, яка повинна запускати у кожного механізм взаємодії з природою, її розуміння.



Формування мети статті та завдань.

Підсумком осмислення першої екологічної кризи в другій половині XIX - початку XX в. стала загальнотеоретична й світоглядна орієнтація, що одержала назву американського інвайронменталізму (від англ. environment – навколишнє середовище), що відзначилася в соціології, філософії, політекономії, правознавстві, етиці, естетиці, а також у суспільних екологічних рухах за якість середовища існування (Дж. Пиншо, Б. Фернау й ін.). Розуміння того, що антропоцентрична екологічна свідомість заводить у тупик, призвело до виникнення так званої "нової екологічної парадигми" основні постулати якої сформульовані в такий спосіб:

- хоча людина має виняткові характеристики (культура, технологія й т.п.), вона залишається одним з безлічі видів на Землі, взаємозалежних і включених у єдину глобальну екологічну систему;

- людська діяльність обумовлена не тільки соціальними й культурними факторами, але й складними біофізичними, екологічними зв'язками, які накладають на цю діяльність певні фізичні й біологічні обмеження. Нова екологічна свідомість не тільки кардинально міняє поводження людей стосовно природи: вона визначає екологічні цінності як абсолютні й універсальні. [1, 2].

Формування екологічної свідомості, нової системи цінностей, екологічної культури особистості – стають визначальними напрямками діяльності міжнародних екологічних організацій. Починаючи з 70-х рр. XX в. координацію зусиль різних країн у сфері екологічної освіти й охорони природи здійснює ЮНЕСКО, що вважає своїми стратегічними завданнями створення "глобальної мережі екологічної освіти", її інтеграцію із загальною освітою, виховну роботу з населенням по формуванню екологічної свідомості. Екологічна освіта висувається в розряд основних засобів гармонізації взаємодії людини й природи. Ще до початку 1975 р. ЮНЕСКО разом з комісією ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП) розробляють міжнародну програму освіти в області навколишнього середовища. В 1977 р. у Тбілісі на міжурядовій конференції з освіти в області навколишнього середовища вперше представлена концепція екологічної освіти, що одержала подальший розвиток на Міжнародному конгресі "Тбілісі+10" в 1987 р. у Москві. У суспільному усвідомленні значимості освіти в рішенні екологічних проблем важливу роль відіграла Декларація Конференції ООН про середовище людини [1,3,5].

Екологічна освіта стає сьогодні пріоритетним напрямком державної стратегії стійкого розвитку багатьох країн. Вона повинна сприяти рішенню екологічних проблем населення країни у швидко мінливих умовах навколишнього середовища. Така освіта покликана формувати суспільно-екологічний світогляд, правові позиції, комплекс наукових знань, здатність втілювати знання в практику, уміння співпрацювати один з одним, піднімати рівень культури людини й суспільства в цілому, удосконалювати моральні якості людей. Екологію повинен відрізняти моральний аспект, що потребує перегляду сучасного стану педагогічної системи.

Сьогодні необхідно включити розгляд екологічних проблем в усі навчальні програми, тому що ці проблеми стають настільки серйозними й конкретними, що повинні бути задіяні всі канали впливу на особистість. До здійснення ухваленого завдання зобов'язані приєднатися педагоги незалежно від спеціальності: екологи, біологи, географи повинні взяти участь у передачі екологічних знань, умінь і навичок, а у формуванні ставлення до природи, мети взаємодії з нею – всі педагоги особливо молодших класів та дошкільної освіти [8].

У період екологічної кризи, коли в біосфері відбуваються необоротні зміни, що обмежують життєві можливості людини, екологічна освіта здобуває ще й особливий соціальний зміст. Виникає розуміння того, що без подолання тільки споживчого відношення до природи не вирішити екологічних проблем, не вберегти суспільство від фізичної й духовної деградації. Нова система екологічних знань повинна допомогти сьогоднішнім і майбутнім фахівцям організувати людську діяльність в умовах твердого екологічного імперативу.



Виклад основного матеріалу статті.

Дуже важливим є розуміння і впровадження в екологічній освіті принципу безперервності та наступності екологічного виховання у системі родина-школа-вуз. Тільки тоді можливо отримати позитивні результати.

Особливо важливо якомога раніше почати формування у дітей правильного відношення до тварин і рослин, до природи в цілому, оскільки саме молодь уже із самої появи на світ зіштовхується з негативними наслідками деградації природного середовища [9].

В умовах швидкозмінного світу екологічне виховання людини, починаючи з дошкільного віку, є найбільш актуальним. Характер сучасного впливу на природу ставить дорослих перед необхідністю передачі дітям доступного й всебічного знання закономірностей функціонування й розвитку взаємин людини з навколишнім середовищем [8].

Основний принцип, що засвоюється в цьому віці й проходить надалі через все життя, є теза – «все живе повинне жити».

Термін «екологічна культура» є відносно новим і визначається як рівень сприйняття людьми природи, навколишнього світу й оцінка свого положення у вселеній та відношення людини до світу. Екологічну культуру можна розглядати як вектор гармонійного, стійкого розвитку, що гарантує відповідність соціальної діяльності у природному середовищі. Крім того, екологічна культура розглядається у своїй більшості як новий тип культури, підставою якого може стати екологічно орієнтоване мислення й світогляд, що органічно включає у себе моральний ідеал, прагнення до всебічного розвитку людини, суспільства й природи, а також глибоке усвідомлення самоцінності й взаємозалежності природного й соціального середовища існування [6].

Що стосується екологічного виховання молоді, то насамперед ці програми повинні створюватися за віковими ознаками. Таким чином їх можна поділити на наступні етапи:


  1. дошкільне виховання, яке включає виховання у сім’ї та дитячому дошкільному закладі;

  2. екологічне виховання у школі;

  3. екологічне виховання у вищому навчальному закладі.

Екологічна складова виховання починає проявлятися в дітей з 1, 5-2 літньому віці, коли з моменту пізнання навколишнього світу для дитини особливе місце займають тварини, а потім і рослини, які оточують його в житті. Можливість прямого «спілкування» з нашими міськими тваринами (голубами, горобцями, граками, галками та ін.) відкриває перед дитиною дивний світ живої природи. Це відбувається як би саме собою й завдання батьків сприяти цьому спілкуванню, допомагати розібратися у видах, що зустрічаються, на рівні розмірів, фарбування, та їх голосів. Що стосується останнього, то дитина починає ідентифікувати для себе звукові образи тварин, що зустрічаються, і своє відношення до них.

Якщо дитина починає, за допомогою батьків, підгодовувати тварин, що зустрічаються, то це є дуже важливим кроком, який дозволяє йому розуміти, що існування тої або іншої тваринки залежить від наявності корму в різні пори року.

Наступний етап формування екологічного світогляду – це відвідування зоопарків. Для багатьох дітей це стає незабутньою подією на все життя. Для дитини 2-3 літнього віку відкривається різноманітний мир тварин, що не обмежується тільки баченим їм у міському середовищі. Багато зоопарків продають набори овочів, якими можна підгодувати тварин і для дитини це стає своєрідним дійством участі в підтримці існування звірів, що сподобалися.

Проте не всі батьки можуть правильно підготувати дітей до сприйняття оточуючого світу. Головним фактором тут є недостатність власної екологічної освіти. На допомогу їм були розроблені спеціальні програми, які у доступній ігровій формі сприяють правильному спрямуванню уваги дітей до тієї або іншої теми. Ці програми є підґрунтям наступного екологічного виховання. Від правильності та якості їх засвоєння залежить подальша екологічна культура особистості.

Закладене добре відношення до навколишньої природи в родині знаходить подальший розвиток у дитячому садку, де за допомогою розроблених фахівцями програм триває розвиток дитини в екологічному плані. Завданням дошкільних установ є закласти основу гармонічного морального виховання особистості дитини в тісному співробітництві з родиною, школою й громадськістю.

З віком діти починають звертати увагу не тільки на тварин, але й на статичні рослини. Тут дуже важливо пояснити дитині, що рослини такі ж живі організми, тільки не можуть переміщатися. Саме тому вони ще більш уразливі перед людиною [8].

Діти старших груп вже можуть самостійно, або за допомогою батьків, проводити спостереження, ставити прості опити. Тому від вихователів вони отримують домашні завдання, які дозволять їм більш цілеспрямовано вивчати ті або інші особливості рослин або тварин, пророщувати насіння, вирощувати кімнатні рослини та інше. Дуже важливо, щоб дитина, зробивши які-небудь спостереження, розповіла про них перед групою своїх однолітків. Вихователь повинен усіляко підтримувати прагнення дітей до спостереження за навколишньою природою. Саме із цього моменту йде ознайомлення з таким поняттями як екологія, навколишнє середовище.

Програми дошкільного екологічного виховання дозволяють ще ширше відкрити чудовий світ навколишньої природи. Саме з дошкільного віку дитина здобуває основу під подальше сприйняття природного середовища, основу під екологічну освіту. Всі недогляди, які будуть допущені в цей час, надалі буде дуже важко виправити.

Без знання основ законів природи, різноманіття зв'язків, що існують у біосфері, без прогнозування наслідків вторгнення людини в навколишній світ, неможливо раціонально будувати відносини дитини із природою, знаходити оптимальні варіанти природокористування. Виходячи із цього, метою дошкільної екологічної освіти є – сприяти формуванню основ екологічної культури й творчого мислення у дітей дошкільного віку, а це зобов'язує підготовку та надання зрозумілої для дитини інформації:


  • про навколишнє середовище й місце людини в ньому і його значенню для людини;

  • формуванню любові до природи;

  • правильне поводження, що ґрунтується на принципах поваги до навколишнього природного середовища та всього живого [8].

Важливе місце у вихованні дітей займають екологічні ігри та екологічні свята. У грі дитина краще засвоює та сприймає відповідну інформацію, менше втомлюється і такий підхід стає дуже важливим елементом виховання.

В іграх дитина може, одержавши роль якої-небудь тварини, представити її, використовуючи свої знання, які отримані в результаті власних спостережень, почутих від батьків або вихователів. Важливим результатом таких ігор є два фактори:

- бажання надалі більше довідатися про той або інший вид;

- відчути через власне сприйняття проблеми існування виду тварин, який дитина повинна показати.

Екологічні свята займають особливе місце в екологічному вихованні, оскільки саме в найцікавішій для дитини формі – формі свята, розкривається можливість кращого розуміння та значення природного середовища й місця людини в ній.

Таким чином, взаємодія батьків у родині й вихователів у дитячій дошкільній установі дозволяють формувати грамотні основи екологічного підходу до сприйняття навколишнього природного середовища

Вивчення в школі таких предметів як природознавство, ботаніка, зоологія й інші будуть лягати на грамотно підготовлений фундамент загальної екологічної освіти.

Шкільна екологічна освіта є основою нового етапу розвитку відповідального відношення учнів до навколишнього природного середовища. Метою шкільної екологічної освіти – виховання громадян, які мають екологічний світогляд і на цьому підґрунті здійснюють екологічно доцільне поводження і діяльність, які спрямовані на покращення якості життя.

Людина пізнає світ протягом всього життя й найважливіший період цього розуміння – навчання в школі, коли закладаються основи наук, на базі яких у свідомості людини вибудовується наукова картина миру. Від цього надалі будуть залежати характер поглядів і переконань людини, його світорозуміння й вчинки.

От чому саме вчителеві приділяється відповідальна роль – не тільки навчити свого предмета, але й розвити кращі сторони особистості учня, закласти прагнення пізнати й поліпшити світ, у якому ми живемо.  Вчитель повинен стати провідником нового мислення – екологічного, здатного за умови найвищої моральності , освіченості, культури й професіоналізму вивести людство з екологічного тупика. Потрібно усвідомити, що сучасний стан природи – це відбиття тих явищ і процесів, які відбуваються усередині нас. Тому дуже важливо перейти від простої передачі знань, умінь і навичок, необхідних для існування в сучасному суспільстві, до готовності діяти й жити у швидко мінливих умовах, брати участь у плануванні соціального розвитку, учитися передбачати наслідки дій, що вживаються, у тому числі й можливі наслідки в сфері стійкості природних екосистем [8].

Сучасна шкільна екологічна освіта повинна вирішувати наступні завдання:


  • формування системи знань, необхідних для розуміння складних процесів в системі «людина-суспільство-техніка-природа», а також системи практичних навичок та вмінь екологічного характеру;

  • формування бережливого відношення до природи, яке засноване на почутті причепності та відповідальності по відношенні до неї;

  • розвиток здатності до причинно-слідчего аналізу екологічних проблем і прогнозу наслідків діяльності людини [8].

Екологічне виховання у школі можна поділити на три етапи. На першому (1 - 4 класи) закладаються основи всебічного розвитку дитини. У класах створюється атмосфера гуманності через естетичне, екологічне й моральне виховання школярів.  Стратегія освіти на даному етапі складається у формуванні цілісної картини світу, природи, суспільства, а також базових умінь і навичок.

На другому етапі (5 - 9 класи) починається поглиблене вивчання предметів природно-наукового циклу (хімія, географія, біологія, математика), вводяться факультативні курси й кружки.

На третьому етапі (10 - 11 класи) особистно-орієнтоване навчання з урахуванням утворювальних інтересів і потреб учнів і їхніх батьків.

Зміст екологічної освіти молодших школярів повинен визначатися з урахуванням віку дітей, розвитку основних видів діяльності, всебічного виховання на кращих національних традиціях і регіональних особливостях. Екологічне виховання молодших школярів повинне відбивати актуальні екологічні проблеми й шляхи їх вирішення, розширювати й поглиблювати екологічні знання, формувати нове відношення до навколишнього світу, реалізовувати можливості збереження й збільшення природних багатств.

У школі реалізується змішана модель екологічної освіти, яка поєднує класні заняття у школі з заняттями на природі. Саме на натуралістичному підході розроблений метод, який отримав назву «польова екологія». Цей підхід базується на формах та методах екологічного виховання, при яких учні вивчають світ, що їх оточує, безпосередньо у природному середовищі. Саме безпосереднє спілкування дитини з природою стає сьогодні предметом серйозних наукових досліджень європейських вчених. Польова екологічна освіта припускає, що основною формою виховання дітей є позакласні навчальні й дослідницькі заняття на екскурсіях, польових практикумах, у походах, експедиціях, таборах і т.п. Фактично, мова йде про вивчення природи в природних умовах. Проте із всіх численних напрямків екологічної освіти область «польової екології» і «натуралістичної» освіти виявилися, мабуть, найменш «освоєними» і поки що важкодоступними формами екологічної освіти, особливо в середній школі.

Метод «польової екології» повинен стати домінуючим у вищих навчальних закладах. Адже метою вузівської екологічної освіти є підготовка висококваліфікованих фахівців відповідного профілю, що володіють високим інтелектуальним і культурним рівнем, що мають глибокі знання, уміння й навички в області екології і стійкого розвитку, здатних інтегрувати отримані знання в політичні рішення й програми державного розвитку в майбутній професійній діяльності [4].

Натуралістичний підхід потребує підбор природних територій, на яких будуть проводитися заняття. На нашу думку, перспективним є поєднання зусиль навчальних закладів і установ природно-заповідного фонду, а саме національних природних парків. При такому підході можливо проводити розподіл роботи. Фахівці учбового закладу розробляють тематику занять, а працівники національних парків проводять заняття на своїй території. Таке поєднання дозволить підняти якість занять на високій науковий рівень, тому що саме національні парки мають в своїх штатах високопрофесійних фахівців з еколого-освітньої роботи.

Нами були розроблені та застосовані програми екологічних занять з шкільною та студентською молоддю на базі національного природного парку «Гомільшанські ліси», який розташований в 50-ти кілометрах від міста Харків. Програми передбачають проведення одноденних та багатоденних (польових таборів) навчальних занять, які включають в себе екскурсії, ознайомлення з різними проблемами природокористування та природо збереження, виконання самостійних дослідних та навчальних робіт, підготовка та проведення занять з молодшими дітьми та інше. Такі заняття показали високу ефективність засвоєння матеріалу. Спілкування з природою, особливо наочне дослідження проблемних питань, нікого не залишає байдужим.

Метод «польової екології» можливо застосовувати і для дошкільних закладів, але при умові підбору відповідних природних об'єктив ближче до міста (національні парки віддалені від міста, що створює транспортну проблему для малих діток).

У майбутньому можливо, що саме цей метод екологічного виховання на об’єктах природно-заповідного фонду буде провідним у середніх школах та вищих навчальних закладах.



Висновки.

Одним з найважливіших питань, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища є екологічне виховання. Для рішення такого складного завдання необхідно розробити принципово нову концепцію екологічної освіти. Розглядаючи екологічну освіту як складову частину загальної освіти, необхідно охопити всі вікові категорії суспільства. В першу чергу це стосується школярів та студентів, саме тієї частини населення країни, від яких в майбутньому буде залежати прийняття рішень і конкретні дії, що впливатимуть на природні процеси. Проте основу екологічних знань треба закладати ще з дитячого садка. Велике значення має виховання у сім'ї.

Екологічна освіта – це безперервний процес навчання, виховання та розвитку особистості. Тільки забезпечив постійне поповнення екологічних знань можливо вирішити протиріччя між особистим та суспільно необхідним. За виковими ознаками екологічне виховання можна поділити на три етапи: дошкільне виховання, включає виховання у сім’ї та дитячому дошкільному закладі; екологічне виховання у школі; екологічне виховання у вищому навчальному закладі. Відповідно до віку розробляються програми екологічного виховання.

Вже починаючи з шкільного віку починає застосовуватися натуралістичний підхід, який базується на методі «польової екології». Цей підхід базується на формах та методах екологічного виховання, при яких учні вивчають світ, що їх оточує, безпосередньо у природному середовищі. Польова екологічна освіта припускає, що основною формою виховання дітей є позакласні навчальні й дослідницькі заняття на екскурсіях, польових практикумах, у походах, експедиціях, таборах і т.п. Фактично, мова йде про вивчення природи в природних умовах. Місцем для проведення занять по цьому методу можуть бути національні природні парки, а для дошкільнят та молодших школярів – спеціально підготовлені майданчики.



Література:

1. Андреевская Е.Г.. Непрерывное экологическое образование – залог стабилизации экологической ситуации / Е.Г. Андреевская, А.Н. Андреевский // Фундаментальные исследования. – 2008. – № 2 – С. 90-91.

2. Бирюкова Н.А. Особенности экологического образования за рубежом. [Электронний ресурс]. – Режим доступа: httl//portalus/ru.
3. Воронцова І.А. Формування природоохоронного світогляду у шкільної та студентської молоді. / І.А. Воронцова, С.В. Влащенко, С.В. Разметаєв // Екологічний вісник. – 2010. – № 03-04. – С. 19-20.

4. Воронцова І.А. «Польова екологія» – як важливий елемент формування еколого-освідченного покоління. / І.А. Воронцова, С.В. Влащенко // Проблеми сучасної педагогіки. Серія: Педагогіка і психологія. – Ялта, 2013. – Вип. 39, ч. 3. – С. 63-68.

5. Гимильянова С.Г. Непрерывное экологическое образование будущих учителей в России и США. Автореферат диссертации. [Электронний ресурс]. – Режим доступа: httl//www. – Электронная библиотека диссертаций dslib.net.

6. Калинникова М.В. Роль вузовского образования в формировании экологической культуры. Вестник РУДН, серия Социология, 2003, №1(4), С.205-209.

7. Концепция непрерывного экологического образования. [Электронний ресурс]. – Режим доступа: httl//agroecoinfo.narod.ru.

8. Концепция непрерывного экологического образования. [Электронний ресурс]. – Режим доступа: httl//shkolnie.ru/>Школьные материалы

9. Лапшина С.В. Теоретичні основи екологічного виховання дітей дошкільного віку// Наукові записки кафедри педагогіки. – 2010. – XXIV – C. 109-117.



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка