Стратегія сучасної освіти полягає в тому, щоб надати мож­



Скачати 415.43 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації16.03.2016
Розмір415.43 Kb.
  1   2   3
ВСТУП

Формування та розвиток у дітей ключових компетентностей стало основним завданням початку XXI століття. Ця проблема набуває актуальності у зв'язку з тим, що сучасний світ харак­теризується стрімким соціальним, технологічним і політичним розвитком, який потребує від людини здатності робити духов­но-моральний вибір, мобільності та відповідальності у прийнят­ті рішень, вміння ефективно спілкуватися та бути успішним. В свою чергу це потребує переосмислення освітніх стратегій, виз­начення пріоритетів, характеру та нового змісту освіти, яка була б спрямована на формування життєздатної особистості.

Стратегія сучасної освіти полягає в тому, щоб надати мож­-
ливість всім, без винятку, учням виявити свої таланти, твор­-
чий потенціал та реалізувати свої особисті плани. Для цього
необхідно розвивати освітній процес, спираючись на наступні
дії: навчитися пізнавати (учитися); навчитися робити (працювати); навчитися жити разом; навчитися жити у злагоді з самим собою.

Як показує досвід, поряд із знаннями, вміннями та навич­ками, які учні отримують під час навчання у школі, набува­ють вагомості компетентності, оскільки саме вони є «тими індикаторами, які дозволяють визначити готовність учня-випускника до життя, його подальшого особистісного розвитку й до активної участі в житті суспільства» [14,7]. Тому в сучас­них умовах, результатом роботи вчителя має ста­ти переорієнтація навчально-виховного процесу на отримання учнями ключових компетентностей, які на думку І. Єрмакова «необхідні для розв'язання життєвих завдань і продуктивно­го здійснення життя як індивідуального проекту» [2].


У зв'язку зі становленням парадигми особистісно-орієнтованої освіти технологія проектів переживає друге своє на­родження як ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють становленню особистості учня як суб'єкта діяльності та соціальних відносин. Сьогодні очевид­ним є те, що реалізувати принципи особистісно-орієнтованого навчання при традиційному підході до освіти, традиційних засобах навчання, орієнтованих на класно-урочну форму за­нять, неможливо. Для включення кожного учня в активний пізнавальний процес, який застосовується на практиці повин­но бути створено адекватне навчально-предметне середовище, яке забезпечувало б можливість вільного доступу до різних джерел інформації, спілкування з ровесниками, працювати разом під час вирішення різних проблем. Найбільш перспек­тивним у цьому відношенні є технологія проектів.

Освітньо-виховний потенціал проектної технології полягає у можливості набуття учнями цілісних знань, у підвищенні мотивації школярів до здобуття додаткової інформації, опану­ванні найважливішими методами наукового пізнання (вису­нути та обґрунтувати задум, самостійно формулювати завдан­ня проекту, знайти метод аналізу ситуації тощо), навиками пошуково-дослідницької роботи, а також рефлексії та інтер­претації результатів.

Проектна технологія в свою чергу забезпечує перехід від традиційних освітніх технологій до нового типу навчання. Вона посилює його розвивальний характер, передбачає спіль­ну, обґрунтовану, сплановану й усвідомлену діяльність пар­тнерів, що вчаться. В свою чергу проектна технологія спрямо­вана на формування, в учнів певної системи інтелектуальних і практичних умінь, орієнтована на виконання соціальних ро­лей та удосконалення особистості.

Деякі дослідники вважають, що відмінною рисою нашо­го століття є «всепронизлива проектність». Проектують все і всі. Проектування стало стилем життя сучасного суспільства, оскільки «проектна діяльність набуває особистісної значу­щості, в процесі оволодіння нею проявляються вміння вра­ховувати і долати перешкоди для досягнення цілей проекту, формується стійка підпорядкованість мотивів, при цьому ак­тивна самодіяльність у навчальному процесі сприяє творчому і соціальному становленню особистості. Ступінь задоволення, отриманого при досягненні поставленої мети, впливає на по­ведінку людини у схожих ситуаціях у майбутньому» [9].

Мета випускної роботи – розкрити проектну технологію навчання на практиці роботи вчителя-словесника та з’ясувати його життєво-компетентнісний потенціал.

Задачі роботи:

- розкрити поняття «проектна технологія»;

- з’ясувати особливості проектної технології ;

- класифікувати типи проектів;

- освітити методику використання методу проектів в роботі вчителя-словесника;

- розкрити життєво-компетентісний потенціал методу проектів.

Випускна робота складається з вступу й чотирьох розділів,

висновку та списку використаної літератури . У вступній частині

розкрита актуальність цієї теми, визначена мета і задачі роботи

дан огляд використаної літератури.

У першому розділі з’ясовано зміст проектної технології,

визначені основні принципи проектного навчання та його

особливості.

У другому розділі проведена класифікація проектів.

У третьому розділі з’ясована роль методу проектів у

педагогіці життєтворчості та показаний його життєво-

компетентісний потенціал.

У четвертому розділі показана методика застосування

життєтворчих проектів у навчання української мови та літератури.

При написанні випускної роботи мною опрацьовано та використано

такі джерела інформації:

1.Василишин О.Школа життєвої компетентності//Кроки до

компетентності та інтеграції в суспільство:Наук.-метод.зб./Наук.ред.

І.Єрмаков.- К.:Контекст,2000.

2.Життєва компетентність особистості:Наук.-метод.посібник//За

ред..Л.В.Сохань, І.Г.Єрмакова, Г.М.Несен.-К.:Богдана,2003.

3.Абашина Н.С.Розвиток ключових компетентностей через метод

проектів//Метод проектів:традиції,перспективи, життєві результати:

Практико-зорієнтований збірник// За ред. І.Г.Єрмаков.-К.:Департамент,

2003.

Збірники розкривають найважливішу проблему яка постала перед



педагогами у ХХІ ст.. – формування життєвої компетентності

особистості.

4.Ісаєва Г.Метод проектів-ефективна технологія навчання//Підручник

для директора.-2005.

5.Логвін В. Метод проектів в контексті сучасної освіти//Завуч.-2002.-

№26.


6.Нищета В.А. Технологія життєтворчих проектів на уроках

української мови та літератури/Випуск 4(65).-Х.: «Основа» ,2009.

У цих збірниках презентовано теоретичний матеріал та методичні

відомості про одну із сучасних педагогічних технологій – метод

проектів. Наводяться зразки використання методу проектів при

вивченні української мови та літератури.




РОЗДІЛ І.

ЗМІСТ ПРОЕКТНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ

1.1.Проектна технологія – інноваційна технологія навчально-виховного процесу
Сьогодні в українській школі дедалі активніше використо­вується проектна технологія, як одна із інноваційних техно­логій навчально-виховного процесу. Сутність якої полягає у стимулюванні інтересу учнів до певних проблем, володінні певною системою знань, умінь, навичок при її вирішенні та формуванні життєвих навичок особистості школяра. Головним елементом проектної технології є процес проектування уч­нівського пошуку — від моделювання тренувальних умінь до постановки навчальної проблеми та її дослідження, до кон­струювання й визначення оптимальних шляхів її розв'язання у вигляді проекту. Результатом впровадження проектної тех­нології є інноваційно-розвивальне сере­довище, яке передбачає:

• інтерактивну організацію діяльності учнів;

• набуття учнями знань, умінь і навичок як самостійного,


так і колективного пошуку, постійну актуалізацію їх за­стосування;

•формування нового досвіду та розвиток необхідних пси­хологічних якостей;

• орієнтацію на особистісний та колективний успіх [5].

Технологія проектів передбачає постановку певної пробле­ми і наступне її розв'язання, з обов'язковою наявністю ідеї та гіпотези, чітким плануванням дій, розподілом (якщо групова робота) ролей, тобто наявністю завдань для кожного учасника за умов тісної взаємодії, відповідальності учасників проекту за свою частину роботи, регулярного обговорення проміжних кроків та результатів.

Вирішення певної навчальної чи виховної проблеми у ході проектної діяльності передбачає, з однієї сторони використан­ня різноманітних методів, засобів навчання, а з іншої - інтегру­вання знань, умінь, з різних галузей науки, техніки, творчо­сті [25,150].

Як зазначає О. Пєхота «результати виконання проектів по­винні

бути «відчутні»: якщо це теоретична проблема, то кон­кретне її

вирішення, якщо практична — конкретний резуль­тат, готовий до

впровадження.

За допомогою впровадження проектної технології у на­вчально-виховний процес можна навчити учнів:



  • виявляти та визначали проблеми;

  • проводити їх аналіз та знаходити шляхи їх розв'язання;

  • розвивати вміння шукати та працювати з інформацією;

  • застосовувати отриману інформацію з метою розв'язання
    поставлених завдань.

Технологія проектів є ефективною в тому випадку, коли в навчальному процесі поставлено певне дослідницьке, творче завдання, для розв'язування якого потрібні інтегровані знан­ня з різних галузей, а також застосування дослідницьких методик (наприклад, дослідження демографічних чи еконо­мічних проблем у різних регіонах світу, створення серії репор­тажів з різних регіонів за однією з проблем, які б розкривали певну тему тощо).

Проекти по праву відноситься до числа нетрадиційних тех­нологій навчання, оскільки вони спроможні забезпечити:



  • активність навіть тих учнів, які, як правило, віддають
    перевагу мовчанню;

  • розкриття учнями своїх здібностей, що формує у них
    впевненість в собі;

  • комфортність навчання для учнів, оскільки вони пере­
    стають боятися негативної оцінки;

  • удосконалення комунікативних навичок учнів, оскільки
    це дає змогу їм більше висловлюватись;

  • розвиток у учнів ряду здібностей (спільного прийняття
    рішень, уникнення конфліктів тощо);

  • розвиток творчого мислення, не просто відтворення за­своєних знань, але й використання їх у практично-орієнтованій діяльності.

Наряду з поняттям «проект» у психолого-педагогічній літературі використовуються і поняття «проектна діяль­ність», «творча проектна діяльність», «проектне навчан­ня», «метод проектів». В одному випадку проектна діяльність розглядається як частина навчальної діяльності, що
включає в себе елементи ігрової, пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної, перетворюючої, творчої та практичної: діяльності, яка несе в собі всі якості і компоненти діяльності (мо­тив, мету, способи, засоби, предмет, результат), В іншому
під проектним навчанням розуміють таке навчання, при
якому під керівництвом та за підтримки вчителя здійснюється активна творча самодіяльність учня в процесі його на­вчання на шляхах засвоєння таких цінностей, як майстер­ність, інтелектуальні та творчі здібності.

Дослідження доводять, що творча проектна діяльність:



  • формує навички самостійної орієнтації у навчальній, на­уково-методичній та довідковій літературі, вчить добу­вати необхідну інформацію самостійно;

  • активно розвиває в учнів основні види мислення;

  • сприяє психічному розвитку вихованців;

  • сприяє розвитку інтелектуальних здібностей, вчить мис­лити від абстрактного до конкретного;

  • залучає учнів до реальної самоосвіти;

  • допомагає учневі усвідомлювати себе творцем своєї ді­яльності;

  • посилює позитивну мотивацію до навчання, бо проект вибирається

та реалізується на основі власних інтересів, потреб та можливостей;

  • сприяє формуванню в учнів культури ділового «спілкування, умінню аргументовано захищати свої позиції;

  • посилює уяву, яка є значним стимулом для народження нових ідей, пошуку альтернативних рішень, їх аналізу та синтезу, як основи інноваційного мислення;

• формує внутрішній план дій та реалізує його на практиці.

На думку вчених, проектне навчання стимулює і посилює позитивну мотивацію до навчання, тому що воно:

• особистісно-орієнтоване;

• активізує безліч дидактичних підходів — навчання у


процесі діяльності, сумісне навчання, мозковий штурм,
рольові ігри, евристичне та проблемне навчання, диску­сія, командне навчання;

• самомотивуюче, що означає зростання інтересу та вклю­чення в роботу в міру її виконання;

• підтримує педагогічні цілі в когнітивній, афектній та психомоторній галузях на всіх рівнях — знання, розу­міння, застосування, аналіз, синтез;

• дозволяє вчитись на власному досвіді та досвіді інших


безпосередньо в конкретній справі;

• приносить задово­лення учням, які бачать продукт своєї власної праці.



1.2. Основні принципи проектного навчання
Основними принципами проектного навчання є:

  • добровільність вибору виду діяльності кожним школя­рем;

  • врахування інтересів та психологічних особливостей пев­ної вікової групи учнів;

  • посильність роботи, доведення її до логічного кінця;

  • формування основ культури праці, якісне виготовлення та естетичне оформлення об'єктів;

  • корисна значимість виконаних проектів.

Проектна діяльність також пов'язана з навчально-дослід­ницькою діяльністю школярів, але за низкою ознак вона ві­дрізняється тим, що:

• по-перше, на відміну від останньої, проектна технологія

має на меті всебічне тематичне дослідження проблеми і розробку конкретного кінцевого результату;

• по-друге, головним результатом навчально-дослідниць­кої роботи є дослідження істини, тоді як робота над про­ектом передбачає, перш за все, отримання практичного результату;

• по-третє, проект є результатом передусім колективних зусиль виконавців, тому що на завершальному етапі ді­яльності передбачає рефлексію спільної роботи, аналіз її повноти, глибини, інформаційного забезпечення, твор­чого внеску кожного учасника.

Таким чином, якщо навчально-дослідницька діяльність є індивідуальною за своєю суттю і спрямована на отримання но­вих знань, то метою проектування є вихід за рамки окремого дослідження, розвиток почуття відповідальності» самодисци­пліни, здатності до активної громадської участі й самоорга­нізації, вміння планувати свою роботу і час, бажання робити свою справу якісно, і вміння представити результати своєї ро­боти.

Такий процес здійснюється як у процесі навчання, так і в
ході спеціально організованої позакласної та позашкільної ді­яльності учнів.

Заслуговує на увагу при організації проектної діяльності створення мотиваційної ситуації та підтримання її у процесі роботи. Відповідно до «теорії життєвого досвіду» Дж. Д'юї, дія яка виходить із власної ініціативи, приносить більше за доведення та значно підвищує ймовірність її повторення, а ніж дія, що виконується примусово. Таким чином, мотивація школяра є дуже важливою рисою проектної технології.

Формуючи мотивацію досягнення успіху в процесі проекту­вальної діяльності як основу для створення позитивної атмосфе­ри, педагог може використовувати різні варіанти мотивації уч­нів для роботи над проектом, а саме: можливість здобути цікаву інформацію та самостійно виконати завдання; отримати повагу ровесників; бути кращим; усвідомити корисність власної діяль­ності для інших людей; знайомство з новими людьми.

Як правило, учні мають позитивну мотивацію для досліджен­ня у тому випадку, коли вони отримують не лише навчальний, але й соціальний досвід. Це відбувається за таких умов: якщо їхнє дослідження Спрямоване на розв'язання важливої соціаль­ної проблеми; тема дослідження для учнів є особисто цікавою, а процес дослідження захоплюючим. Водночас, важливим у про­цесі проектувального дослідження є й те, що учні повинні почу­вати себе у безпеці (фізичної емоційно); автономними (незалеж­ними); успішними (компетентними, творчими, професійними і знаючими); відчувати, що їх цінують та про них турбуються.


1.3. Особливості проектної технології

Можна виділити такі особли­вості проектної технології:



  1. Основою технології є не інформаційний підхід, зорієнто­ваний на розвиток пам'яті учнів, а діяльнісний, спрямований на формування комплексу різноманітних вмінь та навичок необхідних для успішної самореалізації.

  2. Проектна технологія передбачає створення мотиваційної ситуації, підтримання її у процесі роботи та покра­щення результативності навчання та виховання.

  3. Проектна технологія передбачає вирішення проблеми, яка має завершитися цілком реальним, практичним ре­зультатом, оформленим тим чи іншим чином.

  4. Проект — цілісна робота її не можна закінчити, зупи­нившись на півдорозі, оскільки оцінюється кінцевий продукт.

  5. Технологія передбачає врахування інтересів та потреб школярів та відповідає їх змісту навчання.

  6. Технологія включає різні види діяльності (аналіз, спостереження, синтез, порівняння тощо) є інтеграцією знань, умінь з різних галузей науки та передбачає безпо­середнє застосування набутих знань учнів під час прак­тичної діяльності,

  7. Проектна технологія одночасно є і способом і результа­том виховання школярів залучення їх до соціальних відносин, отримання власного життєвого досвіду, соціально значимих знань і умінь, які дозволяють упродовж життя успішно реалізуватися у особистісні та професій­ній діяльності.


РОЗДІЛ ІІ. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОЕКТІВ
Беручи за основу теоретичні положення та практичний до­свід вітчизняної й

зарубіжної педагогіки, розглянемо питан­ня класифікації типів проектів.

Значний внесок у розвиток теорії проектування робить ро­сійський дослідник

Є. Полат. Його класифікація дослідниць­ких проектів здійснена відповідно

до предметно-змістової спрямованості, виділяючи монопроекти, та

міжпредметні проекти .



Монопроекти виконуються на уроках одного предмету, хоча і передбачають під час виконання використання знань з інших дисциплін.

Міжпредметні проекти виконуються зазвичай у позаурочний час передбачають інтеграцію знань з декількох предметів та потребують кваліфікованої допомоги вчителів-предметників.

А. Клименко та О. Подколзіна класифікують проекти від­повідно до домінуючого методу чи діяльності .Прикладні проекти, відрізняються чітко визначеним ре­зультатом діяльності його учасників (наприклад, проект закону, довідкові матеріали, словник, аргументоване по­яснення будь-якого явища). Такі проекти передбачають ґрунтовне осмислення структури, розподіл функцій між. учасниками, оформлення результатів діяльності, їх по­дальшу презентацію та зовнішнє рецензування. Дослідницькі проекти, що мають на меті організацію діяльності учнів, спрямовану на розв'язання творчих завдань із заздалегідь невідомим результатом та пе­редбачають наявність певних етапів роботи (обґрун­тування актуальності теми дослідження, предмету та об'єкту, визначення цілей та завдань, виявлення ме­тодів пошуку та джерел інформації, висунення гіпо­тези, визначення шляхів розв'язання проблеми, збір даних, їх аналіз та синтез, обговорення та оформлення отриманих результатів, виступ з повідомленням чи до­повіддю, визначення нових проблем для подальшого аналізу).



  • Інформаційні проекти, котрі скеровані на вивчення ха­рактеристик будь-яких процесів, явищ, об'єктів і перед­бачають їх аналіз та узагальнення виявлених фактів;
    структура такого проекту схожа на структуру дослід­ницького, що часто є основою для їх поєднання.

  • Рольові проекти, в яких учасники виконують визначе­ні ролі, (літературних персонажів чи вигаданих героїв),зумовлені характерові і змістом проекту, імітують со­ціальні чи ділові відносини, ускладнені гіпотетичними ігровими ситуаціями; структура таких проектів лише окреслюється і залишається відкритою до завершення роботи. Такі проекти дозволяють не лише отримати нові знання, але й сприяють отриманню певного соціального досвіду.

Відповідно до класифікації українського дослідника О. Пєхоти проекти

розрізняють за певними критеріями .



Дослідницькі проекти — потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета дослід­ження для всіх учасників, соціальної значущості, проду­маності методів, у тому числі експериментальних методів обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру: визначення теми дослідження, аргументація її актуальності, визна­чення предмета й об'єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, висунення гіпотез розв'язання проблеми і намічення шляхів її розв'язання. Творчі проекти — не мають детально опрацьованої струк­тури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Вони заздалегідь домовляються про запланова­ні результати і форму їх представлення — рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, свято, тощо. І тоді потрібні сценарій фільму, програма свята, макет журналу, альбому, газети.

Ігрові проекти — учасники беруть собі визначені ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі осо­бистості, імітуються їх соціальні і ділові стосунки, які ускладнюються вигаданими учасниками ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже високий, але домінуючим видом діяльності все-таки є гра.

Інформаційні проекти — спрямовані на збирання інфор­мації про який-небудь об'єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і уза­гальнення фактів. Такі проекти потребують добре про­думаної структури, можливості систематичної корекції у ході роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його акту­альність; методи отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, у тому числі й електрон­ні інтерв'ю, анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); результат (стаття, доповідь реферат, відеофільм); презентація (публікація, у тому числі в електронній мережі, обговорення у телеконфе­ренції). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.

Практико-орієнтовані проекти — результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієн­тований на соціальні інтереси учасників (документ, про­грама, рекомендації, проект закону, словник, проект


шкільного саду), Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є організація ко­ординаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та
презентація одержаних результатів і можливих засобів їх упровадження у практику.

Якщо короткотермінові проекти можуть виконуватися на уроках з одного предмету, то довготермінові проекти (від одно­го місяця до року) присвячені доволі великій або декільком пов'язаним проблемам, і відповідно є міждисциплінарними та аналізуються здебільшого в позаурочний час. У реальній практиці здебільшого застосовуються змішані типи проектів, де, наприклад, поєднуються ознаки як предметних так і міжпредметних.

Змістовий аспект проекту визначає тематичну спрямова­ність проектів .

Залежно від ситуації добір тематики проектів може бути різним:

• в одних випадках, ця тематика може формулюватися науковцями, які працюють у галузі освіти, в рамках за­тверджених навчальних програм;

• в других, ініціативно висуватися вчителями з врахуванням навчальної ситуації та стану викладання предмету, природних професійних інтересів, уподобань та здібно­стей учнів;

• в третіх, тематика проектів може пропонуватися й уч­нями, які природно орієнтуються на власні інтереси, не лише пізнавальні, а й творчі, прикладні. Теми проектів найчастіше сьогодні стосуються конкретного практичного питання, що є актуальним для реального життя. Разом з тим, це вимагає залучення знань учнів не лише з одно­го предмету, але й з різних галузей, стимулює систематичне творче мислення, «вмикання» навичок дослідницької роботи. Саме таким чином досягається природна інтеграція знань.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка