Стрітення ( у залі з”являються дівчатка в барвистих хустках І хлопчики в шапках: кожний хлопчик, відвівши руки назад І подавши їх дівчинці, “везе” її по залу під веселу музику). Ведуча



Скачати 53.13 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір53.13 Kb.
СТРІТЕННЯ

( У залі з”являються дівчатка в барвистих хустках і хлопчики в шапках: кожний хлопчик, відвівши руки назад і подавши їх дівчинці, “везе” її по залу під веселу музику).


Ведуча: Ось зима на нашім краї


На санчатах роз”їжджає.

Сніжок сипле без упину –

Вже засипав всю країну.

1 учень: Де не гляну я надворі,

Всюди бачу білий колір.



2 учень: Сніг січе без перестану,

Зима трудиться із ранку!



3 учень: І мороз не угасає –

йому вітер помагає.



Всі: Не мети, не мети,

Зимонько, снігами,

А приходь ти до нас

З танками й піснями.



Зима: Іду-іду-у-у, снігу намету!

З вами разом потанцюю,

Бо ще силу свою чую.

(Співають пісню про зиму).

Зима: Дуже весело у вас. То я ще більше снігу натрушу

І морозу напущу.



(починає кружляти під музику)

Ведуча: Зимонько, зимонько,

Снігом не труси

І морозу морозити не вели.

Бач, он зайчики сидять

І від холоду тремтять.

Зайчики: Хто нас пожаліє, лапки нам погріє?

Діти: Ми вас пожаліємо,

Лапки вам зігріємо.

Лиш навчіться так, як ми,

У танку кружляти,

Бігати й стрибати.

(Виконується танок “Український гопачок”)

Поки діти граються, збоку на стільчик сідає ведмідь.

Ведуча: Ой, діти, а хто тут спить?

Діти: Ведмідь.

Ведуча: Т-с-с! Ми з вами так забарилися, що навіть не побачили, що тут ведмідь спить.

(Ведмідь тихо підкрадається)

Діти тікають, ведмідь їх лякає.

Ведуча: Прокинувся ведмідь від зимового сну й валить свій барліг, значить зимі кінець підходить. (Звертається до зими) – Дякуємо тобі, Зимонько, що завітала до нас із снігом, з мороза ми, принесла стільки радості дітворі. Цього року ти, як ніколи, потішила малят, але сьогодні свій час і пора. Бо в лютому, кажуть, сонце йде на літо, а зима а мороз. А ще кажуть, коли лютий дорогу підгриз – кидай сани, бери віз. Так що хочеш чи не хочеш, а тобі, Зимонько, доведеться з весною зустрітися. Адже 15 лютого – Стрітення. В цей день Зима з Весною змагаються і хто переможе, той і господарюватиме до кінця місяця.

Ведуча: Діти, а пригадайте, які ми знаємо прикмети, пов”язані з цим святом.

1 учень: Якщо на стрітення півень води під порогом нап”ється, то в травні віл напасеться.

2 учень: Коли на стрітення капає із стріх, то – в липні так капатиме мед.

3 учень: Якщо бурульки на стрісі довгі, то літо буде дощовим, а якщо малі – сухим, погожим.

4 учень: Лютий казав: “Якщо б мені та сила, що в січні, то я б бикові роги зломив”.

Ведуча: Але сили в нього не прибуває, а відбуває. Ось-ось, Зимонько, пропаде твоя силонька. Подивися – звірята вже вирушили в ліс Весну шукати.

(“Весняна казка”).

Зайчик: (виходить на галявину)

Ох надокучили мені морози та завії. Наголодувався ж я взимку! Кожушок геть обносився. Піду-но я Весну шукати.



(Звертається до синички, що летить йому назустріч).

Синичко! Ти всюди літаєш, все помічаєш. Скажи, чи не зустрічала ти десь Весну?



Синичка: Ще в нашому лісі сніги лежать. Та перший струмочок сьгодні продзвенів мені, що Весна вже близько.

Ведуча: І помандрували вони удвох, аж тут викотилося на небі ясне сонечко.

Сонечко: Добрий день, друзі!

Синичка і зайчик: Здрастуй, любе сонечко!

Сонечко: А куди це ви поспішаєте?

Синичка: Весну зустрічати.

Зайчик: Чи не видно тобі її згори?

Сонечко: Ану, пошлю свої гінці-промінці на всі стежки-доріжки, що ведуть до лісу…

(Музика, оббігає)

Зайчик: (нетерпляче) Чи бачиш ти Весну?

Сонечко:(радісно) Ой, бачу! Ген-ген, вона а високими дубами. Розсіває квіти, трави і сюди вже поспішає.

Кілька дівчаток: (звертаються до ведучої) – Благослови, мати, весну зустрічати!

Ведуча: Діти, давайте разом із Зайчиком та Синичкою покличемо Весну.

(звучать пташки-свистульки. Група дітей заносить пташок на паличках і співають веснянку: “Благослови, мати”).



Дівчинка: Ой, жаворонку, ти рання пташка! Ой, чого так рано з вирію вийшов?

Хлопчик: (з ключиком)

Жайворонок: Не сам же я вийшов,

Дажбог мене вислав.

В праву рученьку ключика видав.

З правої рученьки – літо відмикати.

З лівої рученьки – зиму замикати.

1 учень: По всіх усюдах пісня лине,

Усе пробуджує від сну.


І всі команшки, всі рослини


Вітають чарівну весну.

2 учень: Весна іде, весн іде!

Весну вітайте, діти!

Вона пісні нам принесе,

Вінки, чудові квіти…



3вучить весняна мелодія.

Ведуча: Чуєте, діти, весна вж зовсім близько. Прислухайтесь – це ж струмочок весняний співає, а от чуєте, як тане бурулька і дзенькає, падаючи на землю.

(Заходить Весна)

Весна: А ось і я – Весна-красна,

Куди ступлю, там – сонце сяє.

Усе навколо оживає,

Іду, пробуджую від сну

Всю землю чарівну!

Зима: Ой, лишенько! Весна іде, тепло несе.

Треба силу всю зібрати,

Щоб до бою з нею стати.

(Зима підходить до Весни, вириває – з неї квіти, а потім змучено присідає).

Усі діти: Утікай, утікай, біла зимонько.

Вже нема, вже нема – в тебе силоньки.

Йде весна, йде весна чарівниченька,

Потемніє, почорніє твоє личенько!


Зима: Насуплю я брови –

І вітер холодний повіє.

Усе захолоне, рятунку нема.

Під снігом замре, заніміє.


Весна: А я засміюся –


І сонце ласкаве засяє,

Прокинуться луки, ліси і поля,

Усе зацвіте, заспіває!

Ведуча: Зимо, Весно, не сперечайтеся, а краще позмагайтеся. Наші діти вам допоможуть.

(Перетягування канату. Гра).

Ведуча: Ви обидві хороші, добрі, даруєте радість людям.Але ти, Зимонько, втомилась і треба тобі відпочити, щоб Весні дорогу звільнити.

Зима: Що ж прощавайте, милі діти!

За зиму ви поздоровіли,

Пішли на користь і мороз, і сніг,

І щічки Ваші як порожевіли:

Неначе маки розцвіли на них!

Щасливі будьте! Через рік я знову

Свою вам казку принесу зимову.

Учень: Ясне сонечко усміхається,

Зима білая вже ховається!



(Хоровод “Ясне сонечко усміхається”)

Ведуча: Пішла вже від нас зима, а я згадала один звичай. На Стрітення люди йшли до церкви й святили свічку, яку потім називали стрітенською. Її зберігали цілий рік. Під час будь-якої негоди – бурі, грому, блискавки – запалювали цю свічку – хай вона захистить нас усіх і наш край, усю нашу рідну землю від біди, лиха.

Весна: Помандрую лугами, лісами,

Встелю землю килимами,

Я теплом людей зігрію

І здоров”я вам навію,

Щоб щасливими зростати,

Щоб звичаї пам”ятати.



(Весна пригощає всіх дітей і гостей випеченими пташками…жайворонками).

Ведуча: Побутував цікавий звичай, пов”язаний з цим святом. Напередодні його жінки випікали обрядове печиво у вигляді пташок-“жайворонків”. Люди вірили: птахи на своїх крилах приносять з далекого вирію весну, проганяють люту зиму.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка