Струмок випуск №19 Художньо-естетичний напрям Додаток до науково-методичного вісника «істок» Харків 2014



Сторінка1/5
Дата конвертації12.03.2016
Розмір0.94 Mb.
  1   2   3   4   5


УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ АДМІНІСТРАЦІЇ ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
ПАЛАЦ ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ «ІСТОК»

ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
d:\ддют исток\фото исток 1 .jpg


СТРУМОК

Випуск № 19
Художньо-естетичний напрям

Додаток до науково-методичного вісника «ІСТОК»

Харків 2014

Висновки експертизи

1.Реєстраційний номер ___________________________

2.Напрям Позашкільна освіта

3.Розділ ________________________________________

Експерти

П.І.Б.

Дата

Загальний бал

Підпис





































Середній бал







Голова комісії ___________________________

П.І.Б. підпис

Дата_____________________________________________

Рекомендовано методичною радою методичного центру управління освіти адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради. Протокол № 3 від 18.12.2014

Рецензенти: Смірнов Д.Є., заступник директора з навчально-виховної роботи ПДЮТ «ІСТОК»

Коваленко Л.О., завідувач методичним відділом Палацу дитячої та юнацької творчості «ІСТОК» Харківської міської ради.



Автори: Доро Юлія Михайлівна, керівник Зразкового гуртка «Театр пісні «Експресія».
Використання комп’ютерних технологій у педагогічній діяльності музичного педагога позашкільного навчального закладу. – Харків, 2014. – 102 с.
У віснику вміщений досвід роботи з проведення майстер-класів з використання комп’ютерних програм у діяльності керівників вокально-музичних гуртків

Може бути корисним для керівників хореографічних колективів гуртків позашкільних навчальних закладів.


ПАЛАЦ ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАТСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ «ІСТОК»

ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Використання комп’ютерних технологій

у педагогічній діяльності музичного педагога

позашкільного навчального закладу

Доро Ю.М.

Харків 2014

Упорядник Жуганець Е.А.


Редакційна рада
Астапова В.Л., Афанасьєва М.М., Захарченко О.В., Каласовська Л.Є., Ладан  Н.А., Погребська Т.М., Смірнов Д.Є.
Відповідальний за випуск: Коваленко Л.О.
Технічний редактор Єлісєєнко С.Л.
Комп’ютерний набір Ніколаєнко Ю.І.

ЗМІСТ


Вступ

Розділ I Теоретичні питання використання комп’ютерних технологій у педагогічній діяльності музичного педагога позашкільного навчального закладу

    1. Сутність поняття «комп’ютерні технології».

    2. Специфіка використання комп’ютерних технологій у процесі методичної роботи з керівниками вокально-музичних гуртків позашкільних навчальних закладів.

1.2.1 Специфіка використання музичних електронних пристроїв. Комп’ютер і музика.

      1. Специфіка використання приладів обробки звуку.

    1. Теоретичне обґрунтування дидактичних умов використання комп’ютерних технологій.

Розділ II Організація методичної роботи з використання комп’ютерних технологій педагогічними працівниками позашкільного навчального закладу.

2.1 Методика проведення практичних заходів із застосування комп’ютерних технологій. 2.2 Організація майстер-класів



Висновки

Список використаних джерел

Додатки
Вступ.

У сучасних умовах комп’ютерні технології стали дійсністю і ввійшли в усі аспекти життя, отже важливим завданням музичної педагогіки можна вважати розробку з впровадження їх використання у навчальний процесі, позашкільних навчальних закладів зокрема. Поняття «комп’ютерні технології навчання» у педагогічних дослідженнях трактується як сукупність комп’ютерних засобів і способів їх функціонування, що використовуються для реалізації навчальної діяльності.

Сучасний музичний навчально-творчий процес вимагає впровадження новітніх технологій. Одним з нових напрямків є робота з персональним комп’ютером та використання його можливостей у музичному вихованні дітей у вокально-музичних гуртках позашкільних навчальних закладів.

Реалізація потенційних можливостей комп’ютерних технологій вимагає компетентності керівника будь-якого гуртка у цій галузі в т.ч. й вокально-музичного Розвиток цієї компетентності починається під час підготовки майбутніх учителів музики (окремо керівників гуртків не готують) у вищих навчальних закладах. Майбутнім вчителям музики даються не лише педагогічні знання, але й вміння використовувати музичне програмне забезпечення. Але набуття професійної компетенції керівників вокально-музичних гуртків здійснюється у навчально-творчому процесі вже у позашкільному навчальному закладі.



Актуальність даної теми зумовлюється широким використанням комп’ютера у сучасній музично-педагогічній практиці, значним обсягом наукових праць у сфері теорії комп’ютерних технологій і недостатнім його використанням у навчально-творчому процесі керівниками вокально-музичних гуртків позашкілля. Актуальність теми зумовлюється суперечностями, які стримують вирішення проблеми використання комп’ютерних технологій у музично-педагогічній освіті:

  • між об’єктивним станом комп’ютерної грамотності освітян та недостатнім рівнем використання комп’ютерних технологій у музично-педагогічній освіті;

  • між потребою освітньої практики у методичному забезпеченні музично-педагогічної освіті та недостатньою розробленістю цього питання у музичній педагогіці;

  • між вагомим потенціалом комп’ютерних технологій та недостатнім їх використанням у практиці музичної освіти.

  • між проблемою підготовки вчителя музики у вищому навчальному закладі і особливостями здійснення педагогічної діяльності керівника вокально-педагогічних гуртків у позашкільному навчальному закладі.

Суперечності, об’єктивна потреба суспільства у комп’ютерно-грамотних вчителях музики, керівників вокальних гуртків зокрема зумовили вибір теми цієї роботи: «Використання комп’ютерних технологій у формуванні компетентності керівника вокально-музичного гуртка позашкільного навчального заклад.

Питання про використання комп'ютерів в музично-творчій практиці розроблене ретельніше, ніж в системі професійної підготовки музиканта-педагога. Найбільшу цінність в цьому плані для нас мають роботи М.Гарднера, Д.Гросса, І.Б.Гутчина, Е.В.Денісова, Р.Х.Заріпова, Д.Н.Заріцкого, А.Моля, Р.Ю.Петеліна, Ю.В.Петеліна, Ю.Н.Рагса, В.Фукса і ін. Цікавими є роботи із загально-гуманітарних проблем комп'ютерного вчення (Ю.С.Брановський, В.А.Шаповалов, Е.С.Полат, А.Г.Щегольов, Е.С. Гесслер тощо), з впливу комп'ютерних технологій на психічні процеси в учнів, з використання їх для активізації навчання та виховання творчої особи (А.І.Єригин, В.В.Мазепус, С.П.Полозов, В.М.Цеханський і ін.). Актуальні питання вживання комп’ютерних технологій в музичній освіті розглядалися Ю.М.Кузнецовим, В.П.Морозовим, Г.Д.Семеновою, А.В.Харуто тощо. Проте можливості комп'ютерного навчання під час організацій методичної роботи до цих пір не піддавалися спеціальному науковому осмисленню і систематизації.



Мета - визначити вплив методичної роботи на рівень сформованості компетентностей керівника вокально-музичних гуртків позашкільного навчального закладу. Відповідно до мети були сформовані такі завдання:

  1. З’ясувати сутність поняття «комп’ютерні технології» і особливості їх використання у навчально-творчому процесі керівника гуртка на підставі аналізу наукової літератури.

  2. Практично застосувати комп’ютерні технологій у педагогічну діяльність, перевірити їх ефективність у музично-педагогічній освіті.

  3. Уточнити критерії та рівні компетентностей підготовки керівників вокально-музичних гуртків до використання комп’ютерних технологій у післядипломній освіті.

Об’єкт дослідження – процес музично-педагогічної освіти керівника вокально-музичних гуртків. період.

Предмет – умови організації методичної роботи з використання комп’ютерних технологій у педагогічній діяльності керівника вокально-музичних гуртків.

Гіпотеза дослідження виходить з положення про те, що використання комп'ютерних технологій в музично-педагогічній освіті буде більш ефективним, якщо у навчальному процесі будуть застосовуватися наступні умови: а) інтеграція комп’ютерних знань та умінь у навчальний процес; б) використання комп’ютерних технологій у процесі методичної роботи з керівниками вокально-музичних гуртків.
Розділ I. Теоретичні питання використання комп’ютерних технологій у педагогічній діяльності музичного педагога позашкільного навчального закладу

1.1 Сутність поняття «комп’ютерні технології».

Науково-технічний прогрес стає реальністю для всіх ланок освіти. Стає абсолютно природним комп’ютеризація навчально-виховного процесу, що дозволяє здійснювати освіту педагогічних працівників на високому рівні в всіх його ланках. У цей процес закономірно включаються комп'ютерні технології, сфера впливу яких на сучасному етапі розвитку досить широка. Високі інформаційні технології служать «провідниками» людини в майбутнє.

Створення нового суспільства у великій мірі залежить від застосування ІКТ в освіті.

За даними ЮНЕСКО, коли людина слухає, вона запам'ятовує 15 % мовної інформації, коли дивиться – 25 % інформації, яку бачить, коли дивиться і слухає – 65 % отримуваної інформації. «Мистецтво навчання не вимагає нічого іншого, окрім майстерного розподілу часу, предметів, методу», – ці чудові слова належать відомому чеському педагогу-дидакту Я.А. Коменському. Саме тому настільки активно все ХХ століття розроблялися методики, які допомагали б використовувати досягнення науки і техніки в навчальному процесі. Продовжується цей процес і сьогодні.

Методичні та дидактичні проблеми опанування інформаційними технологіями, спираючись на технологічний підхід до навчання, висвітлені в роботах С.Я.Батишева, Я.М.Глинського, Ю.О.Дорошенка, Н.М.Макарової, М.Б.Павлової, Ю.А.Шафріна та інших. Потреби сучасного інформаційного суспільства вимагають відійти від формального формування знань, умінь та навичок роботи за комп’ютером (так званих «пасивних знань») до формування інформативної компетентності («знання в дії»), яка б трансформувалася у педагога у власну життєву компетентність. А передумовою цього повинно стати формування інформаційно-технологічних вмінь. Тобто, у процесі навчання розв’язанню завдань з різних навчальних предметів необхідно робити акцент на використанні технологій (інформаційних технологій) або ж на навчанні технологічній діяльності, що передбачає постановку задачі, її формалізацію, конструювання алгоритму (як технології) розв’язання задачі та власне її розв’язання за допомогою певних програмних засобів, якісну оцінку результатів роботи.

Значення комп’ютера як інструмента педагогічної праці вийшло далеко за межі чергового технічного засобу навчання й розцінюється в сучасний час як самий потужний і об’єктивний фактор еволюції усіх систем освіти.

Комп’ютерні технології в наш час дістали широкого розвитку в усьому світі, оскільки під технологією розуміють радикальне оновлення інструментальних і методологічних засобів педагогіки за умов збереження спадкоємності в розвитку педагогічної науки навчальної практики. Під терміном «комп’ютерні технології» розуміють процеси отримання, обробки, збереження інформації, використання, створення навчальних матеріалів за допомогою комп’ютерних засобів. Комп’ютеризація освіти визначається як створення для педагога та учня умов вільного доступу до великих обсягів активної інформації й необхідного навчального матеріалу в базах даних, електронних архівах, підручниках, довідниках, словниках, енциклопедіях.

Комп’ютерні технології спрямовані на: а) підготовку особистості, що може вільно існувати у інформаційному суспільстві; б) формування умінь працювати з інформацією; в) розвиток комунікативних здібностей; формування дослідницьких умінь та умінь вибору оптимальних рішень. Комп’ютерний супровід дозволяє істотно змінити засоби управління навчальною діяльністю. Він дозволяє якісно змінити контроль за діяльністю учнів, забезпечуючи при цьому гнучкість управлінням навчальним процесом.

О.А. Баранов відмічає: «Необхідно прискорити роботу зі створення Національної системи інформаційних ресурсів, поступово перетворюючи різноманітні інформаційні продукти до вигляду, зручного для використання, зберігання і передачі за допомогою комп’ютерних мереж. По суті, це повинен бути розподілений банк даних і знань з різних галузей виробництва, науки, культури, освіти тощо. Для того, щоб мати в майбутньому можливість орієнтуватися в цьому морі інформаційних ресурсів, з самого початку треба організувати централізовану реєстрацію місця знаходження коректних інформаційних продуктів»[№ 8, с. 7].

Центром педагогічної діяльності стає інтенсивний розвиток якостей учня і динамічне зростання показників, таких як інформаційне забезпечення через інформаційні уміння, необхідність яких визначається як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками. До внутрішніх факторів відносяться якісні зміни в професійному середовищі фахівця. До них привів інтенсивний розвиток мікропроцесорної техніки і розробки нових інформаційних технологій. Тому виникає потреба на етапі вузівського навчання цілеспрямовано створювати в рамках окремих предметів навчально-інформаційне середовище, основна функція якого міститься в активізації процесу формування інформаційних умінь.

Поняття «комп’ютерні технології», в силу об’єктивних причин, набуває все більше фундаментальне значення і застосовується в усіх галузях. Тому виникає не тільки потреба формування в учня та педагога фундаментальних знань, пов’язаних з поняттями інформації, але й необхідність включення їх у практичну діяльність, отримання, відбору і переробки даних.

Внутрішній фактор визначається тими обставинами, що молоді фахівці не володіють достатньо сформованими комп’ютерними уміннями щодо запровадження їх у педагогічну практику майбутнього педагога Погоджуючись з тим, що навчання – це передача накопиченого соціального досвіду майбутньому поколінню, можна схарактеризувати цей процес як включення учня в оточуючий інформаційних простір через оволодіння ним досвідом діяльності в сучасному інформаційному середовищі. Передача накопиченого соціального досвіду передбачає головним чином, когнітивний підхід до навчання, орієнтацію на середнього учня, формування переважно репродуктивної основи діяльності. Цей підхід не дозволяє в повній мірі підготувати майбутніх вчителів до професійної діяльності в умовах сучасних інформаційних середовищ.

Безумовно, сучасна вища освіта має базуватися на інших принципах і підходах до використання комп’ютерних технологій. Ефективність сучасного навчання визначається наступними параметрами навчального середовища:


  1. Планування і створення емоційного клімату, підтримка зацікавленості роботою, почуття переборювання труднощів під час вирішення практичних пізнавальних завдань, відчуття значного розширення кругозору, почуття подяки навчальному закладу і викладачеві за можливість отримання актуальних знань.

  2. Управління пізнавальною діяльністю - це: розробка і створення пакетів індивідуалізованих завдань на кожне заняття; використання міні-текстів /ксерокопій; використання навчальних відеофільмів (в тому числі на комп’ютерах) з постановкою евристичних питань; підсиленням міжпредметних зв’язків з пройденими та майбутніми предметами; організація дискусій, дійових ігор тощо.

Окремим компонентом інформаційної підготовки є важливий елемент комп’ютерних умінь.

Особливе значення має процес побудови інформаційних моделей об’єктів, характерними рисами яких є, з одного боку, існування жорстко регламентованих правил побудови моделі, з іншого - наявність творчого натхнення.

Таким чином, формування комп’ютерних умінь нерозривно пов’язане з рівнем розвитку творчих здібностей особистості. Причому цей зв’язок носить однобокий характер. Формування комп’ютерних умінь призводить до розвитку творчих здібностей, а не навпаки. Наявність даного зв’язку дозволяє стверджувати, що навчальна діяльність, спрямована на формування та розвиток творчих здібностей майбутніх фахівців, являється творчою. І носить вона індивідуальний характер, що означає необхідність застосування особистісно-діяльнісного підходу до навчання, результатом якого є формування комп’ютерних умінь.

Застосування комп’ютерної техніки робить заняття привабливими та по-справжньому сучасним. Відбувається індивідуалізація навчання, контроль та підбиття підсумків проходять об’єктивно і своєчасно.

Український педагогічний словник визначає комп’ютерне навчання як «застосування комп’ютера в навчальному процесі з різною метою». Система комп’ютерного навчання включає технічне, програмове та навчальне забезпечення.

Шолохович В.Ф. трактує поняття «комп’ютерні технології навчання» як «сукупність комп’ютерних засобів і способів їх функціонування, що використовуються для реалізації навчальної діяльності»[№89, с. 13]. Комп’ютер разом з комп’ютерними технологіями відкриває принципово нові можливості в навчальній діяльності. Ефективність підвищення якості освіти і підготовки майбутніх учителів значною мірою визначається досягненнями комп’ютерних технологій, впроваджуваних в навчальний процес. На відміну від традиційних освітніх технологій комп’ютерна технологія має предметом і результатом праці інформацію, а знаряддям праці – комп’ютер.

Для того щоб в повній мірі розкрити питання комп’ютерних технологій, необхідно знати історію створення та імовірні напрямки подальшого розвитку комп’ютера і комп’ютерних технологій.

Назва комп'ютер (англ. computer - обчислювач) означає, що комп'ютер є передусім машиною для проведення обчислень. Проте сьогодні основними функціями комп'ютера є обробка та управління інформацією. За допомогою цих самих обчислень комп'ютер обробляє інформацію за заздалегідь визначеним алгоритмом. Більшість комп'ютерів можуть зберігати інформацію і здійснювати з нею будь-які дії, зокрема, виводити інформацію на різні види пристроїв, створених для виведення інформації (монітор, принтер тощо). Найбільшого поширення серед комп'ютерів набули так звані «електронно-обчислювальні машини». Власне, для переважної більшості людей, слова «електронно-обчислювальні машини» і «комп'ютери» стали словами-синонімами, хоча насправді це не так. Найбільш поширений тип комп'ютерів - електронний персональний комп'ютер.

Розвиток комп’ютерних технологій в сьогоденні ділиться на декілька поколінь. Перше покоління електронно-обчислювальних машин (1945-1954) - комп'ютери на електронних лампах (на зразок тих, що були в у старих телевізорах). Це доісторичні часи, епоха становлення обчислювальної техніки. Більшість машин першого покоління були експериментальними пристроями і будувалися з метою перевірки тих або інших теоретичних положень. Вага і розміри цих комп'ютерних динозаврів, які постійно вимагали для себе окремих будівель, давно стали легендою. Засновниками комп'ютерної науки вважаються К.Шеннон - творець теорії інформації, А.Тьюрінг - математик, що розробив теорію програм і алгоритмів, і Д.Нейман - автор конструкції обчислювальних пристроїв, яка до цих пір лежить в основі більшості комп'ютерів.

У другому поколінні комп'ютерів (1955-1964) замість електронних ламп використовувалися транзистори, а як пристрої пам'яті стали застосовуватися магнітні сердечники і магнітні барабани - далекі предки сучасних жорстких дисків. Все це дозволило різко зменшити габарити і вартість комп'ютерів, які тоді вперше стали будуватися на продаж. Але головні досягнення цієї епохи належать до області програм. На другому поколінні комп'ютерів вперше з'явилося те, що сьогодні називається операційною системою. Тоді ж були розроблені перші мови високого рівня - Фортран, Алгол, Кобол. Ці два важливі удосконалення дозволили значно спростити і прискорити написання програм для комп'ютерів; програмування, залишаючись наукою, набуває меж ремесла. Відповідно розширювалася і сфера вживання комп'ютерів. Тепер уже не лише вчені могли розраховувати на доступ до обчислювальної техніки; комп'ютери знайшли застосування в плануванні і управлінні, а деякі великі фірми навіть комп'ютеризували свою бухгалтерію, передбачаючи моду на двадцять років.

У третьому поколінні електронно обчислювальних машин (1965-1974) вперше стали використовуватися інтегральні схеми. В цей же час з'являється напівпровідникова пам'ять, яка і сьогодні використовується в персональних комп'ютерах як оперативна. У ці роки виробництва комп'ютерів набуває промисловий розмах. Фірма IBM, що пробилася в лідери, першою реалізувала сімейство електронно обчислювальних машин - серію повністю сумісних один з одним комп'ютерів від найменших, розміром з невелику шафу (менше тоді ще не робили), до найпотужніших і дорожчих моделей. Ще на початку 60-х з'являються перші міні-комп’ютері - невеликі малопотужні комп'ютери, доступні за ціною невеликим фірмам або лабораторіям. Міні-комп’ютері були першим кроком на шляху до персональних комп'ютерів, пробні зразки яких були випущені лише в середині 70-х років. Тим часом кількість елементів і з'єднань між ними, що уміщаються в одній мікросхемі, постійно зростала, і в 70-і роки інтегральні схеми містили вже тисячі транзисторів. Це дозволило об'єднати в єдиній маленькій детальці більшість компонентів комп'ютера - що і зробила в 1971 році фірма Intel, випустивши перший мікропроцесор, який призначався для настільних калькуляторів, що лише-лише з'явилися. Цьому винаходу призначено було зробити в наступному десятиріччі справжню революцію - адже мікропроцесор є серцем і душею нашого з вами персонального комп'ютера. У 1969 р. зародилася перша глобальна комп'ютерна мережа - зародок того, що ми зараз називаємо Інтернетом.

Перехід до комп'ютерів четвертого та п'ятого покоління передбачав перехід до нової архітектури, орієнтованої на створення штучного інтелекту. Основні вимоги до комп'ютерів п’ятого покоління: створення розвиненого людино-машинного інтерфейсу (розпізнавання мови, образів); розвиток логічного програмування для створення баз знань і систем штучного інтелекту; створення нових технологій у виробництві обчислювальної техніки; створення нової архітектури комп'ютерів і обчислювальних комплексів. Нові технічні можливості обчислювальної техніки повинні були розширити круг вирішуваних завдань і дозволити перейти до завдань створення штучного інтелекту.

Можливо, що замість цього станеться технологічний стрибок з тисячократним збільшенням потужності комп'ютерів. Останній сценарій дуже привабливий. Мало того, що цілий ряд технологій отримає необхідний розвиток, розробки в одних областях допоможуть просуванню інших. Інженер Р.Курцвейл називає це «законом взаємного посилення вигід». Коли в розвитку якоїсь області відбувається стрибок, час між відкриттями скорочується і попередні досягнення накладаються на наступні, що ще більше прискорює прогрес.

Роберт І. відмічає, що «незважаючи на динамічний розвиток комп’ютерних технологій у багатьох галузях, у навчальному процесі вищої школи їх використання є досить обмеженим. З багатьох педагогічних спеціальностей відсутні методичні рекомендації з використання комп'ютерних технологій під час підготовки майбутніх вчителів. А для реалізацій потенційних можливостей комп’ютерних технологій необхідна професійна і педагогічна компетентність учителя. Розвиток цієї компетентності треба починати ще під час підготовки майбутніх учителів у вищих навчальних закладах» [№ 79, с. 18].

Характеристиками компетентності в галузі комп’ютерних технологій можна назвати:


  • наявність мотивації в самоосвіті;

  • здатність до аналізу, оцінки й інтеграції досвіду в сучасному комп’ютерному середовищі;

  • прагнення до розвитку особистісних творчих якостей керівника гуртка;

  • наявність високого рівня загальної комунікативної культури учасників навчального процесу під час комп’ютерної взаємодії;

  • розвиток культури одержання, вибору, збереження, відтворення, переробки інформації;

  • вдосконалення способів презентації, передачі і відтворення навчальних матеріалів [№ 22, с.56].

Комп'ютер, технологія мультимедіа, Інтернет - всі ці новітні засоби комунікації забезпечують доступ до якісної інформації для музичної освіти. Вони дозволяють оптимізувати процес навчання в рамках як традиційних класних уроків, так і позашкільних занять за рахунок активізації самостійної пізнавальної діяльності вихованців, а також значно розширюють можливості дистанційного навчання і самонавчання в цій освітній області.

  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка