Сучасний зарубіжний досвід розвитку професійно-педагогічної культури у соціального працівника/соціального педагога Постановка проблеми



Скачати 135.38 Kb.
Дата конвертації24.03.2016
Розмір135.38 Kb.




УДК: 37.02:372.8.(477)

Гомонюк О.М.,

м. Хмельницький

Сучасний зарубіжний досвід розвитку професійно-педагогічної культури у соціального працівника/соціального педагога
Постановка проблеми. Для сучасної педагогічної науки актуальним є вивчення тенденцій розвитку соціальної освіти в міжнародному освітньому просторі та їхній вплив на систему освіти України.

Аналіз останніх публікацій. Особливості загального реформування системи освіти, модернізації інфраструктури навчальних закладів, їхньої наукової, матеріально-технічної бази, зміст ступеневої підготовки соціальних працівників в Україні та за кордоном вивчають Н. Лавриненко, І. Курляк, О.Іванова, О. Бартош – Пічкар, Н.Видишко, К. Ливрінц, В. Поліщук, О.Пришляк.

Невирішені раніше частини проблеми. Аналіз вітчизняного й зарубіжного англомовного педагогічного тезауруса підтверджує наявність досить високого наукового інтересу в галузі опису, вивчення й оцінки діяльності соціальних педагогів. Однак жодний із термінів, що використовується зарубіжними вченими, не передає того змісту, що ми звикли вкладати в термін “професійно-педагогічна культура”.

Мета статті. У нашій статті ми розглянемо деякі аспекти формування професійно-педагогічної культури майбутнього соціального педагога/соціального працівника у зарубіжних країнах.

Виклад основного матеріалу. Для оцінки діяльності педагога в англомовній зарубіжній літературі, опису його готовності до професійної праці зазвичай використовуються вирази: teache’'s talent (педагогічний талант), teacher’s skills (педагогічні навички, уміння); teaching effectiveness (ефективність викладання); effective teacher (ефективний учитель) і т.д. Дослідники, в основному, вживають ці вирази як синонімічні та відзначають високий рівень розвитку педагогічних навичок педагога [13, 198], уміння організовувати навчальну діяльність для досягнення бажаного результату [14, 161].

Найбільш загальним і комплексним серед словосполучень, що несуть у собі оцінку діяльності педагога, є “ефективний учитель”. У вітчизняній літературі цей термін зустрічається рідко. Він використовується при перекладі зарубіжних джерел, тому що знайти для нього адекватне значення досить складно.

У Росії під такою назвою видано оригінальний навчальний посібник А.Крупеніна [3], котрий побудовано на аналізі іноземної літератури.

Дискусії про те, кого можна назвати “ефективним учителем”, ведуться вже протягом декількох століть. На думку одних дослідників, ефективними педагогами називаються люди, котрим удалося встановити ділову атмосферу в класі, що сповнена турботою про учня й сприяє його розвитку [11, 26]. Інші вважають, що тільки людина, що має любов до викладання й володіє глибокими знаннями свого предмета, може вважатися сучасним учителем. А треті думають, що завдання вчителя полягає в мотивації учнів до участі в створенні більше справедливого й гуманного суспільства.

Отже, в англомовній педагогічній літературі “ефективний учитель”, як свого роду термінологічний еквівалент в обсязі значення поняття “професійно-педагогічна культура”, визначається на основі особистісного, діяльнісного й технологічного підходів. У цьому понятті увага акцентується на комплексі знань, умінь і навичок, котрими володіє сам педагог, способами їх найбільш оптимальної передачі учням, що базуються на активізації їхньої самостійної діяльності, інтересу до досліджуваного матеріалу й орієнтації на безперервне підвищення кваліфікації.

Аналіз вітчизняного й зарубіжного англомовного педагогічного тезауруса підтверджує наявність досить високого наукового інтересу в галузі опису, вивчення й оцінки діяльності соціальних педагогів. Однак жодний із термінів, що використовується зарубіжними вченими, не передає того змісту, що ми звикли вкладати в термін “професійно-педагогічна культура”.

Проблема розвитку теоретичних засад соціальної роботи цікавить багатьох українських науковців, серед яких М. Лукашевич, І. Минович, В.Полтавець, Г.Попович, І. Грига.

Особливості загального реформування системи освіти, модернізації інфраструктури навчальних закладів, їхньої наукової, матеріально-технічної бази, зміст ступеневої підготовки соціальних працівників в Україні вивчають Н. Лавриненко, І. Курляк, О. Іванова.

Порівняльному аналізу моделей професійної підготовки фахівців соціальної сфери присвячено посібник В. Поліщук “Професійна підготовка фахівців соціальної сфери: зарубіжний досвід”, в якому розкриваються особливості американської моделі соціальної освіти, зміст і технології підготовки відповідних фахівців у західноєвропейських країнах, аналізуються особливості становлення і розвитку соціальної освіти у центральних та східноєвропейських країнах [5, 22].

Автор підкреслює, що в більшості країн світу, які входять у Міжнародну асоціацію шкіл соціальної роботи, до кандидатів щодо навчання соціальній роботі висувається ціла система вимог. Найбільш поширеними серед них є певні вікові обмеження (у Швейцарії, Німеччині, Фінляндії, США, Канаді, Індонезії) та освітній рівень (у США, Канаді, Австралії, Коста-Риці). В Австралії, наприклад, до претендентів висувається вимога мати завершену університетську освіту або спеціальність типу “людина - людина”; у Коста–Риці – один рік навчання на гуманітарному факультеті. У таких країнах, як Австралія, Індонезія, Канада, Німеччина, Нова Гвінея, США, Швейцарії до абітурієнтів пред’являється вимога мати досвід практичної соціальної роботи [5, 45].

У своїй роботі “Професійна підготовка соціальних педагогів у вищих навчальних закладах Німеччини” (2008 р.) О. Пришляк здійснила аналіз німецького досвіду підготовки соціальних педагогів, а також порівняла його з особливостями функціонування вітчизняної системи соціально-педагогічної освіти. На основі цього авторка зробила висновок про те, що детального вивчення заслуговують: подальший розвиток партнерських взаємин вищих навчальних закладів із соціальними/соціально-педагогічними установами; здійснення професійної підготовки соціальних педагогів в Україні відповідно до світових стандартів [6].

Дослідження особливостей соціальної роботи в Бельгії дозволило К.Ливрінц виокремити функції соціального працівника:



  • сприяє дітям і дорослим, які потребують опіки і піклування;

  • влаштовує у лікувальні та навчально-виховні заклади;

  • організовує отримання матеріальної та соціально-побутової допомоги;

  • співпрацює з неповнолітніми правопорушниками;

  • у деяких випадках виступає в ролі суспільного захисника в суді;

  • займається проблемами всиновлення, встановлення опіки, соціальної реабілітації;

  • бере участь у роботі по створенню центрів соціальної допомоги сім’ї, будівників для людей похилого віку; молодіжних, підліткових, дитячих центрів, клубів, асоціація, об’єднань за інтересами тощо;

  • організує та координує роботу з проблем соціальної адаптації та реабілітації осіб, які повернулися зі спеціальних навчально-виховних закладів та місць позбавлення волі [4, 67-68].

Отже, високий рівень володіння професійно-педагогічною культурою дозволить і зарубіжному, в даному випадку бельгійському, соціальному працівнику, успішно виконати покладені на нього завдання.

Н. Видишко, вивчивши досвід підготовки фахівців із соціальної роботи в коледжах Канади, підкреслює, що важливою стороною соціальної роботи в Канаді є зростаюча кількість талановитих молодих соціальних працівників із високою мотивацією, прагнучих до кар’єри в соціальній роботі [2, 23]. На її думку, всі, хто задіяні в системі підготовки майбутніх соціальних працівників, зацікавлені в оптимальному складанні навчального плану й високому рівні викладання навчального матеріалу, оскільки канадські школи і факультети соціальної роботи активно залучають студентів з якісно високим рівнем знань [Там, само С.23].

Авторка зазначає, що кожна професійна школа соціальної роботи повинна розробити реальний план, котрий визначає потреби в безперервній освіті соціальних працівників у своєму регіоні й реалізовувати цей план самостійно або в співпраці з іншими професійними організаціями й установами... А освітні програми повинні гарантувати:


  • знання в галузі гуманітарних предметів, які належать до них, соціальним наукам про поведінку людини, включаючи базу знань, котрі належать до розвитку й людської поведінки в довкіллі;

  • критичний аналіз соціальної роботи й історії соціального добробуту, соціальної політики як соціальних інститутів і їх взаємозв’язок із соціальною роботою;

  • практичні навики, необхідні для аналізу ситуацій і подальшої професійної роботи з клієнтом;

  • систематичне дослідження і критичне оцінювання теоретичних і концептуальних основ практики соціальної роботи;

  • розуміння цілей, практики, етики, розвиток цінностей соціальної роботи й професійної думки;

  • розвиток у студентів необхідності в постійному професійному удосконаленні [2,24].

Отже, канадський досвід підготовки фахівців соціальної сфери підтверджує нашу думку про те, що необхідно навчити майбутніх фахівців соціальної сфери прагнути до постійного професійного удосконалення, тобто працювати над розвитком їх професійно-педагогічної культури.

О. Бартош – Пічкар, розглянувши особливості професійної підготовки майбутніх соціальних працівників до роботи з дітьми у Великій Британії, доходить до висновку, що соціальні працівники відіграють провідну роль у захисті найбільш уразливої верстви населення – дітей. Тому необхідно, щоб програма підготовки спеціаліста соціальної роботи (honour degree in Social Work) у Великій Британії відповідно озброювала майбутніх професіоналів знаннями, уміннями та розумінням того, що їм доведеться вирішувати нагальні проблеми опіки над дітьми та проблеми їх захисту [1,12]. Зокрема, британські вчені П.Редер та С.Дунган (P.Reder, S. Duncan) стверджують, що ключовою метою підготовки спеціалістів для соціальної сфери є “озброїти практиків знаннями, уміннями та можливостями мислити [Там само]. Саме ці принципи є основою ключових вимог до професійної підготовки соціальних працівників у сфері опіки над дітьми та їх захисту (Key Capabilities in Child Care and Protection) і відображені в третьому розділі “Професійна компетентність та конфіденційність”. Другий та четвертий розділи цих вимог (“Знання та розуміння проблеми”, “Цінності та етика в практиці соціального працівника”) передбачають, що студенти займатимуться та цікавитимуться новітніми дослідженнями та літературою на всіх етапах їх академічної кар’єри, а особливо – практики [1,14].]

Проблема підготовки компетентного соціального педагога актуальна і для зарубіжних фахівців. Про це свідчать питання, що обговорюються ними на різних міжнародних конференціях, семінарах, наукових статтях.

Так, Франц Гамбургер, голова кваліфікаційної комісії наукової роботи з соціальної педагогіки і соціальної роботи в Німеччині, висловив стурбованість у зв’язку з поширеною роллю соціального педагога - ремісника. Це пов’язано з тим, що більшість з них - 60%, отримують підготовку в училищах, а лише - 30% в інститутах, і 10% в університетах. Важливість проблеми полягає в тому, відзначає професор з Німеччини, що немає чітко розробленої моделі професіоналізму фахівця. Вирішення проблеми німецький дослідник бачить в розвитку у соціального педагога різного виду рефлексії і оволодіння комплексними методами дослідження [7, 97].

Професор університету Ростока Ханс-уве Отто відзначає, що вища освіта повинна стимулювати загальний розвиток особистості, а для цього необхідний соціальний, громадський, індивідуальний розвиток людини як суб’єкта культури [Там само].

“У переважній більшості розвинутих країн світу сутність соціальної освіти обумовлюється вимогами до якості підготовки спеціалістів з боку держави і з боку громадян, для яких освіта виступає як умова виживання, особистого успіху, засіб реалізації особистісних і професійних планів”, - підкреслює доктор педагогічних наук, професор В. Поліщук [5, 6.].

На думку автора, багаторічний досвід соціальної освіти у Швеції, ФРН, Великій Британії, Швейцарії та інших країнах свідчить, як важливо сформувати відкритий освітній простір, для якого були б характерними такі аксіологічні та організаційні ідеї: варіативність програм підготовки, різноманітність термінів навчання, форм атестацій, методів і технологій навчання [Там само]

Переважна частина соціальних працівників у західних країнах вважають, що їхня професія ґрунтується на цінностях і переконаннях, що реалізує принципи, корті стверджують і підтримують працю та гідність людини. Це спонукає їхню професійну діяльність. Із цих позицій здавалося б нелогічно стверджувати, що людина залежна, що вона не вільна, що її поведінка “безпричинна”, тобто не визначається нею самою [7, 25].

Інші соціальні працівники вважають, що в основі будь-якої поведінки людини лежить зовнішній вплив і вплив сім'ї, друзів і суспільства. Вони відкидають думку про істинно вільну й незалежну людину. Замість цього вони стверджують, що всі люди - результат впливу на них навколишнього середовища. Тому, якщо в наші дні потрібно інший тип людини, кажуть вони, потрібно просто змінити оточуюче середовище, а людські істоти - не що інше, як сума впливів на їхнє життя з боку інших людей, речей. У цьому змісті й майбутнє людини визначено [9, 34], [10, 61.]

Противники подібних поглядів стверджують, що така позиція заперечує основний у соціальній роботі принцип - принцип цінності людини. Цінність людини, її значимість та гідність, полягає саме в її здатності самостійно прагнути до добра й справедливості та створювати таку мотивацію для інших.

На думку дослідника А. Щеклеїної, у західних країнах склалася загальноприйнята система цінностей соціального працівника, тобто “звичаї, етичні стандарти й принципи, суттєві для даної культури, групи людей або індивіда” [7, 26].

Специфічними цінностями соціальних працівників як професійної групи, що стали принципами їхньої діяльності, на думку вчених, є:



  1. Прагнення до переваги індивіда відносно суспільства.

  2. Повага конфіденційності у взаєминах із клієнтами.

  3. Готовність відокремити особисті почуття й потреби від професійних стосунків.

  4. Прагнення до соціальних змін, що відповідають соціально пізнаним потребам.

  5. Прагнення до передачі знань та умінь іншим.

  6. Повага до індивідуальних і групових розходжень, гідне їхнє оцінювання.

  7. Прагнення до розвитку здатності підопічного допомагати собі самому.

  8. Готовність діяти від імені підопічного, незважаючи на можливі фрустрації.

  9. Прагнення до соціальної справедливості, до економічного, фізичного, розумового благополуччя для всіх членів соціуму.

  10. Прагнення до високих стандартів особистої та професійної етики [10, 16], [7, 26].

Визнання цієї системи цінностей у загальносвітовому масштабі є спільним, що об’єднує соціальну роботу як практичну діяльність та соціальну педагогіку як її наукову основу.

У Великій Британії і США студенти вивчають соціальну роботу на двох рівнях: на рівні коледжу і агентства. Коледж основну увагу приділяє процесу навчання студентів та аналізу його результатів. Агентства забезпечують функціонування соціальних служб і контроль за якістю їхньої роботи.

У Німеччині та Росії соціальний педагог розглядається як професійно підготовлений фахівець в галузі педагогіки відносин у соціумі. У сім’ї та сімейно-сусідській спільноті, у сільській громаді, на вулиці і на підприємстві, у загальноосвітній і професійній школі, у лікарні, притулку, дитячому будинку або інтернаті для людей похилого віку, у виправній установі, у в’язниці - соціальний педагог впливає на формування вихованця, на розвиток гуманістичних, моральних і психологічно комфортних міжособистісних відносин у соціумі.

Незважаючи на багато спільного у функціях, принципах, методах, тенденціях розвитку соціальна робота в кожній країні зберігає свою національну специфіку, обумовлену соціально-економічними та політичними умовами, історичними, духовно-моральними, культурними й етичними особливостями [7, 27].

Перспективи розвитку соціальної роботи фахівці бачать у злитті національного досвіду та світової практики в цілому, подальшому розвитку й впровадженню інноваційних ідей, виведених з досягнень різних країн, в удосконаленні методики з урахуванням місцевих умов й оптимізації всіх напрямів соціальної діяльності [5, 84 с.].

У міжнародній практиці обґрунтовані пріоритети в предметно-змістовній діяльності соціальних працівників різних країн, що поєднують їх та мають велике значення для людей усього світу і перспективи подальшого розвитку. Принаймні - це три основних напрями: гуманізм, мир і міжнародне громадянство [7, 26].

У світлі основних завдань, що обумовили особливу актуальність соціальної педагогіки в Німеччині, відбуваються істотні зміни й у її статусі, що у свою чергу визначає систему підготовки кадрів для соціальної педагогіки. Так, у даний момент майже повсюдно відбулася реорганізація більшості соціально-педагогічних закладів, що готують соціальних педагогів у спеціальні вищі школи. Крім того, збільшується попит на дипломованих соціальних педагогів для дошкільного виховання, загальноосвітніх шкіл, “соціальних клінік” та ін. Це сприяє створенню спеціалізованих факультетів соціальної педагогіки в ряді університетів. За даними прогнозів цей попит буде увесь час збільшуватися [7, 69].

Освоєння зарубіжного досвіду професійної підготовки вчителів і соціальних педагогів різних спеціалізацій вимагає об’єктивної й всебічної оцінки, оскільки за ним стоять традиції, що відрізняються від українських.


Література

  1. Бартош – Пічкар О. До питання про професійну підготовку майбутніх соціальних працівників до роботи з дітьми у Великій Британії//Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія “Педагогіка. Соціальна робота”. - №15. – С.12. 2. Н.В.Видишко Основи підготовки фахівців із соціальної роботи в коледжах Канади// Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми// Зб. наук. пр. – Випуск 22/ Редколег.: І.А. Зязюн (голова) та ін.. – Вінниця: ТОВ фірма “Планер”, 2009. – С.23. 3. Крупенин А.Л., Крохина И.М. Эффективный учитель. Практическая психология для педагогов. - Ростов н/Д: Изд-во «Феникс», 1995, - 480 с. 4. Ливрінц К.Е. Особливості соціальної роботи в Бельгії// Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія “Педагогіка. Соціальна робота”. - №11. – С.67-68. 5. Поліщук В.А. Професійна підготовка фахівців соціальної сфери: зарубіжний досвід. Посібник. Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003. – 184 с. 6. Пришляк О.Ю. Професійна підготовка соціальних педагогів у вищих навчальних закладах Німеччини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” /О.Ю.Пришляк. – Тернопіль, 2008. – 21 с. 7. Щеклеина А.В. Педагогические условия взаимодействия субъектов социальной работы в зарубежном опыте: Дисс. на соиск. уч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.06 “Теория и методика воспитания (социальное воспитание)”/А.В. Щеклеина – Москва, 1999. – 165 с. 8.Энциклопедия социальной работы, т. 3. Пер. с англ. - М: Центр общечеловеческих ценностей. – М, 1993. - 286 с. 9. Яркина Т.Ф. Человек как объект социальной педагогики и социальной работы: теоретико-методический аспект (в контексте мирового опыта) - М., 1996. – С. 34. 10.Яркина Т.Ф. Социальная педагогика и социальная работа в контексте международного сотрудничества. -М.: АСОПиР, 1998. - 62 с. 11. Guienne Veronique. Le travail social piege // Logiques socials, L’Harmattan. – 1990. 12. Creative Classroom Activities / Eds.: by T. Krai. Selected Articles from the English Teaching Forum 1989 - 1993. English Language Programs Division. United States Information Agency, 1995. - p.6- 10. 13. Reagan B.R. Quality Assurance in Education: Borrowing a Lesson from Business // American Education. -1974. December. - p.198. 14.White Paper "Teaching and Learning: Towards the Learning Society" /Report of the European Commission. - United Europe Editorial House, 1999. – p. 161.



Анотація


Гомонюк О.М.

Сучасний зарубіжний досвід розвитку професійно-педагогічної культури у соціального працівника/соціального педагога

Для сучасної педагогічної науки актуальним є вивчення тенденцій розвитку соціальної освіти в міжнародному освітньому просторі та їхній вплив на систему освіти України. Освоєння зарубіжного досвіду професійної підготовки соціальних працівників/ соціальних педагогів вимагає об’єктивної й всебічної оцінки, оскільки за ним стоять традиції, що відрізняються від українських. Формуванню професійно-педагогічної культури майбутніх фахівців соціальної сфери у різних країнах світу присвячена наша стаття.



Ключові слова: професійне становлення, самовизначення майбутнього фахівця, професійно-педагогічна культура, майбутній соціальний педагог.

Summary


O.M. Gomon’yuk

Today’s foreign experience of the professional-pedagogical culture development in social worker /social pedagogue

For today’s pedagogies the problem of studying the social educational tendencies development in the international education sphere and their impact on the Ukrainian education system is urgent. The adaptation of the foreign experience in professional training for social worker /social pedagogue needs the objective and all - sided estimation because of is background traditions that differ from Ukrainian ones.

Our article deals with the professional-pedagogical culture forming in future specialists of social sphere in different countries all over the world.

Key words. Of professional development process, self-realization of the future professional, professional pedagogical culture, of future social pedagogues.

Гомонюк Е.М.

Аннотация



Современный зарубежный опыт развития профессионально-педагогической культуры у социального работника/социального педагога

Для современной педагогической науки актуальным является изучение тенденций развития социального образования в международном образовательном пространстве и их влияние на систему образования Украины. Освоение зарубежного опыта профессиональной подготовки социальных работников/социальных педагогов требует объективной и всесторонней оценки, поскольку за ним стоят традиции, которые отличаются от украинских. Формированию профессионально-педагогической культуры будущих специалистов социальной сферы в разных странах мира посвящена наша статья.



Ключевые слова: профессиональное становление, самоопределение будущего специалиста, профессионально-педагогическая культура, будущий социальный педагог.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка