Суди мене судом твоїм суворим, сучаснику



Скачати 179.08 Kb.
Дата конвертації11.03.2016
Розмір179.08 Kb.
Бабак Валентина Антонівна

Вчитель української мови та літератури

Малобурімської ЗОШ Чорнобаївського району Черкаської області

Клас -11

Урок №29

Тема: Суди мене судом твоїм суворим , сучаснику... (Екскурсія одного дня)

Мета: Ознайомити учнів із життям і творчістю Михайла Драй-Хмари;

удосконалювати уміння виступати перед аудиторією, виразно читати поетичні твори; формувати ціннісне ставлення до мистецтва, майстрів поетичного слова.



Обладнання: виставка книг за творчістю М.Драй-Хмари.

Тип уроку : нетрадиційний , екскурсія одного дня

Епіграф: Суди мене судом твоїм суворим

Сучаснику... Нащадки безсторонні

Простять мені і помилки й вагання,

І пізній сум , і радість передчасну,-

Їм промовлятиме моя спокійна щирість...

Є. Плужник



Основний зміст уроку.

Учитель: Діти, ми сьогодні вирушимо на заочну екскурсію до музею одного дня. Вона буде присвячена нашому славному земляку Михайлу Панасовичу Драй-Хмарі.

Нехай лейтмотивом нашої екскурсії будуть слова :

Народе мій, коли тобі проститься

Крик передсмертний і тяжка сльоза

Розстріляних , замучених, забутих

По Соловках, сибірах, магаданах...

Ось і вирушаймо разом на екскурсію по життєвому і творчому шляху поета, перекладача, просто людини – Михайла Драй-Хмари.

КІМНАТА ПЕРША „ ДИТИНСТВО І ЮНІСТЬ”.

Під блакиттю весняною

Сушить березень поля,

І співає підо мною

Почервонена земля...

М. Драй- Хмара



Екскурсовод: Михайло Панасович Драй- Хмара народився 28 вересня (10 жовтня) 1889 року в селі Малі Канівці на Полтавщині , тепер це Чорнобаївський район Черкаської області.

Батьки його були заможними селянами.



Учень – Драй-Хмара: Від природи я був спортсменом, сам собі змайстрував ковзани . Я міг легко плавати , переплівав Дніпро. Дуже любив грати у футбол. Мене зачаровувала природа.

Моя мати походила з козацького роду Брагінців. Вона мала добру душу. Напікала пиріжків і розносила бідним по селу.Померла в час епідемії тифу. Мені було три роки, коли померла мати. Якось захотів я навесні провідати могилу матері, повертаючись назад, застряв. Мене шукали і визволили з снігового полону.

Мій батько, Панас Драй , був родом із села Малі Канівці. Він був писарем, потім старостою. Міг залагоджувати справи. Навіть передплачував газети ,мав серед селян репутацію грамотного, владного , але й жорстокого.

Його нагороджено було медаллю «За врятування на пожежі». Ось як про це згадує односельчанка Параска Ємець :»Коли почалася пожежа, то Панас Драй кинувся в клуню, і виніс звідти двох маленьких дітей. «

Під час громадянської війни хата, де я народився згоріла. Батько побудував нову хату. На жаль ,батька було розкуркулено , а з хати зроблено комору.

Мій батько поставив за мету дати мені добру освіту, через що вимушений був продати землю…



Екскурсовод: спочатку хлопець ходив до початкової школи в місті Золотоноші . 9-річним його батько віддав вчителеві Циганкову з села Панського, що під Черкасами. Учитель готував Михайла до вступу в гімназію. Про той час набагато пізніше Драй-Хмара зробив один з перших щоденникових записів.

Драй- Хмара (пише): Спочатку монастирське житіє в Панському , від якого я , 9-літній хлопчик, буквально втік. Потім брудна Золотоноша. Далі гімназія…

Екскурсовод: Враження, як бачимо, не надто веселкові, та цілком природно як для дитини, вирваної з ідилії сільського родинного життя. Пейзажні картини Панського згадаються Михайлові Панасовичу пізніше, вже на колимському засланні , де він споглядатиме схожі картини поселень.

Навчання в Черкаській гімназії фактично поклали початок серйозній науково-навчальній роботі Михайла Драй-Хмари, його фактичному зростанню як філолога. І хоч сповнені були черкаські роки навчання бурсацькими пустощами, про які й сповідає поет у вірші „Черкаси”, але й було усвідомлення важливості, певної визначальності тих гімназійних літ. Коли прокидалися в Михайлові здібності поліглота.



Читець: М.Драй –Хмара „Черкаси”

Дніпром сосновим, бором і смолою

Повіяло від спогадів моїх...

Октави родяться ... Днедавній сум

Пливе з очей моїх за сині гори,

І лине за Дніпром, де срібний шум

Кипить під веслами, коли простори

П‘яніють од весни, од ярих дум...

Нехай минущий утриває час-

Ніколи не забуду я Черкас.

І дому на горі я не забуду,

Де вчився, де гімназія була...

Та я тоді до них нескоро звик,

Як сівши на дубовій шкільній лаві,

Уперше став ламати свій язик

На кшталт столичний і слова ласкаві

Міняти на чужі , немов індик,

Повторював я чудернацькі вправи.

Дарма наука в голову не йшла:

І серцем линув тільки до села.

Мені ввижалися лани, діброви ,

Завода кучерява і лунка;

Я чув леління рідної розмови

І тихий шепіт верб коло ставка...

А хитрий ментор вирушав на „лови” –

І раптом кремезна його рука

Мене виводила із царства мрій -

В кутку зникали всі мої надії,

З кутка я оглядав товаришів,

Зайдиголови бралися за штуки:

Одні з кишень пускали горобців,

А другі миттю натягнувши луки,

Стріляли в них...

КІМНАТА ДРУГА „ НАВЧАННЯ”

Екскурсовод: Михайла Драй-Хмару як кращого учня направляють до гімназії Павла Галагана , йому дано одяг і кошти.

У 1906 році за конкурсом вступає як стипендіат до колегії Павла Галагана – одного з кращих приватних закладів того часу. Вона відома добірним гроном імен випускників ,серед яких Агатангел Кримський.

Михайло Драй-Хмара знайомиться в її стінах зі своїм земляком Павлом Филиповичем. Дружні стосунки між ними були і вони продовжилися протягом багатьох років.

В атмосфері високої поваги до служіння науці і мистецтву Михайло Панасович засвоював мистецькі й культурні надбання попередніх епох, спрямувавши зусилля на вдосконалення знань із світової літератури, німецької та французької мов. Саме тут , у гімназії пробудилося і поетичне обдарування юнака: він почав віршувати, спочатку російською мовою.

Після закінчення колегії навчається на історико-філологічному факультеті Київського університету, де працював під керівництвом Перетца і вже на другому курсі опублікував працю , в якій досліджував інтермедії 18 століття.

За відрядженням Київського університету і Слов‘янського товариства їде за кордон з метою вивчення слов‘янських мов і літератур. Наслідком інтенсивної роботи в архівах Києва і Львова, Будапешта і Загреба, Бєлграда , Бухареста стало дослідження про маловідомий твір хорватського письменника 18 століття А.Качіча-Міошича „Приємна бесіда народу слов‘янського”. Головне те , що заглиблення в світ слов‘янської писемності, зокрема в епос і міфологію східних слов‘ян, остаточно визначили наукові інтереси молодого дослідника.

Після закінчення Київського університету в 1915 році він залишився на кафедрі слов‘янознавства . Його як професорського стипендіата відряджено до Петербурзького університету. Тут він спілкується не лише з філологічною елітою (Шахматов, Лавров, Бодуен де Куртене) , а й не пропускав жодного літературного вечора.Захоплюється Блоком, знайомиться з Єсеніним. Саме в Петербурзі додає до свого прізвища другу частину – Хмара, бо Драй звучало для антинімецьки настроєних росіян як німецьке , щоб не дратувати їх – він українізувався.

У 1917 році Драй-Хмара повернувся до Києва. А в 1918-23 роках читав лекції з поетики, слов‘янознавства , історії мови в Кам‘янець-Подільському університеті. В цей час надрукував у місцевих студентських газетах і журналах декілька віршів і перекладів. Підготовлену поетом збірку «Молода весна» надрукувати не вдалося.

У 1923-29 роках надзвичайно творча енергія поета без особливих перешкод вилилася в бурхливій , багатосторонній науковій діяльності. За ці короткі шість років було створено все основне. З чим увійшов він у історію світового письменства.

Драй – Хмара очолює кафедру українознавства в Київському медичному інституті, з 1924 року - він член Історико-літературного товариства при створеній у 1919 році Всеукраїнській академії наук, одночасно працює як нештатний науковий співробітник у Науково-дослідному інституті мовознавства ВУАН . У 1930 році вченого було обрано дійсним членом кафедри мовознавства. Спільно з академіком Агатангелом Кримським він редагував збірник комісії для дослідження історії української наукової мови.



Драй-Хмара (пише): Я встигав одночасно працювати в кількох тогочасних українських вузах :очолював кафедру загального мовознавства в Подільському педагогічному, кафедру українознавства в сільськогосподарському інституті. Був професором слов‘янського відділу в Українському інституті лінгвістичної освіти.

В цій колосальній праці надихала мене велика мета – розвиток молодої науки на Україні, підготовка національно творчої інтелігенції .

Я віддавав багато сил педагогічній діяльності. Знаходив час для виступів та популярних лекцій у робітничій, селянській, учительській аудиторіях.
КІМНАТА ТРЕТЯ «ЛІТЕРАТУРНА ДІЯЛЬНІСТЬ.»

Екскурсовод: Одна з перших поетичним спроб – вірш російською мовою був надрукований у 1910 році в журналі, що видавався в колегії Павла Галагана.

1917 -1922 році друкувався в студентських журналах «Нова думка», «Буяння», в газеті « Червона правда» декілька віршів і перекладів.

Підготовлену поетом у 1922 році збірку «Молода весна» надрукувати не вдалося через брак паперу.

Оскільки центр літературного життя на той час знаходився в Харкові, він поїхав туди ,щоб встановити контакти із столичними письменниками і видавництвами. Починаючи з цього року, він систематично виступає з віршами й поетичними перекладами в літературних журналах , що виходили в Києві, Харкові.

Більшість цих віршів склали першу і єдину опубліковану збірку «Проростень» (1922 року).Цього ж року вийшла його монографія «Леся Українка». Нарешті в 1929 році окремою книжкою віршів видано збірку видатного білоруського поета М.Богдановича «Вінок» у перекладі з передмовою та коментарем М.Драй-Хмари.

На цьому можна сказати і закінчився відносно світлий період у житті поета і науковця. Скінчився публікацією в «Літературному ярмарку» сонета «Лебеді», який викликав шаленну атаку на його автора, загалом на поетів-неокласиків. Оцінки цього твору, в якому противники читали не стільки текст, а підтекст неіснуючий, уже виходили за межі літературної полеміки і явно набирали характеру політичних доносів.

«Лебеді» стали воістину «лебединою піснею» для Драй-Хмари і неокласиків в обставинах. Які склалися на той час в літературному і суспільному житті.

Читець: Михайло Драй-Хмара «Лебеді».

На тихім озері, де мліють верболози,

Давно приборкані і влітку й восени

То плюскоталися, то плавали вони,

І шиї гнулися у них, як буйні лози.

Коли ж дзвінкі, як скло, надходили морози

І плесо шерхнуло , пірнувши в білі сни,

Плавці ламали враз ті крижані лани

І не страшні були зими погрози.

О гроно п‘ятірне нездоланих співців,

Крізь бурю й гнів гримить твій переможний спів,

Що розбиває лід одчаю і зневіри.

Дерзайте , лебеді: з неволі , з небуття

Веде вас у світи ясне сузір‘я Ліри,

Де пінить океан кипучого життя.

Екскурсовод: Літературну спадщину Драй – Хмари складають оригінальні твори та поетичні переклади з різних творів Західної та Східної Європи. Віршувати українською мовою і нею ж перекладати іншомовних авторів Михайло Панасович почав майже одночасно в 1919 роках. Відтоді його оригінальні твори і переклади доволі регулярно з‘являлися на шпальтах різних періодичних видань. Найчастіше в журналах „Червоний шлях” та „Життя й революція”, останній з яких небезпідставно вважався ледь не елітарним з погляду естетичного.

1926 року вийшла перша і як виявилося остання збірка його оригінальних поезій – „Проростень”, отримавши неоднозначні оцінки, що для бурхливих 20-х років не було дивиною. Були й об‘єктивні оцінки , в яких відзначався особливий індивідуальний голос молодого поета. Так М. Рильський писав :” Під обточеністю його вірша , вишуканістю його рим, під усім тим „неокласицизмом” чується подих живої людини. Це не трагічний оптимізм Плужника, це щось сильніше, яке може „чорноземна сила”.

Читець : 1. Мене хвилює синій обрій,



І вітер весняний , рвачкий,

Що всі думки мої недобрі

Розмає, як пухкі хмари,

І синявою молодою

Сповняється ущерть душа...

Он журавлі понад грядою

Назустріч з вирію спішать,

Не треба дум, вагань не треба:

Трудний до сонця переліт ,-

Та в голих, у безлистих вербах

Вже грає вітер на весь світ.

2.Зоріти ніч і бути з вами,

Холодно-росяні поля,

І слухать , як гуде з нестями,

І стугонить вночі земля...

Як в темряві усе завмерло!

Хрусткий на серці стигне лід,

І з неба падають, мов перли,

Огненні сльози Персеїд.

Учні читають поезії „Розлютився лютий надаремне..”, „Долі своєї я не клену...”, „ Лани – як хустка басагами...”



Екскурсовод : Поезія М. Драй-Хмари відзначалася цілих рядом виразних рис, які не тільки засвідчили творчу індивідуальність автора , але й різнили його з-поміж близьких за духом інших неокласиків з «грона п‘ятірного».

Юрій Шерех зауважив , що поезія Драй-Хмари - це типова поезія символіста і притому видатного символіста , що має право на своє окреме місце поруч інших «помітних представників нашого символізму».

Поезії М.Драй-Хмари мають стильовий малюнок. «Аналіз поетичної спадщини М. Драй – Хмари ,- пише Інна Мунтян, вказує на її глибинну символічність. Водночас об‘єктивне світосприйняття, строга форма традиційні алегорії - все це змушує визнати в особі М. Драй-Хмари поета-неокласика. Отже. Маємо своєрідний варіант неокласицизму».

Сам Драй-Хмара зазначив в одному з протоколів допису:» Я довгий час почувався символістом , культивував символістів російських і українських».

Драй-Хмара відчував наближення апокаліптичної пори, що у його віршах домінує настроєвий мінор, сумовитість.

Читець: Над озером рідкий туман

Мололи невидимі жорна,

І граб крізь сірий караван,

Темнів,мов шибениця чорна.

На ньому колихались трупи,

Чи, може, то здавалось так,

Бо й горбики були – як струпи,

А небо – як гнилий чердак.

Нудьга морочна і стара,

Немов історія Вкраїни,

Смоктала серце… То мара,

То – демон сивої руїни.

Читаються поезії »Виходь на путь сувору і тверезу…», «Героєві», « Григорію Косинці».



Екскурсовод: М.Драй –Хмара тісно був зв‘язаний з угрупуванням неокласиків, твори яких були написані оригінально, належно до європейських зразків.

В літературу прийшов з науки .Його називали «співцем споглядання» . Він був споглядачем - у нього було своє світобачення. У віршах звучить жива думка. Він не зраджував покликання, на долю не нарікав.


КІМНАТА ЧЕТВЕРТА „ Я – УКРАЇНСЬКИЙ ІНТЕЛІГЕНТ”

Долі своєї я не клену:

Бути луною ,будити луну.

Віршником був я рунних полів –

Гнівом на дуків дух мій горів...

М. Драй- Хмара



Історична довідка: Вперше М.Драй-Хмару було заарештовано 21 березня 1933 року. Причина арешту – звинувачення в приналежності до контрреволюційної організації в Кам‘янець – Подільському університеті .Однак тодішньому слідству забракло доказів і невдовзі, 2 травня , його випустили з-за грат. Та тільки 16 липня 1934 року його справу було припинено і професор Драй-Хмара нарешті був вільний від відписки про невиїзд.

Дружина : Уперше заарештували мого чоловіка не самого, а з нашим родичем - ректором музичного інституту Миколою Грінченком . Звинувачували в приналежності до якоїсь контрреволюційної підпільної організації, але вони не визнали . Протримали їх три місяці і звільнили.

Ніде професора М.Драй-Хмару не поновили , а виключили з спілки наукових працівників, вилучили його твори з бібліотек. З ним не віталися на вулиці, постійної роботи не мав, не брали. Доводилося продавати речі з хати, щоб прохарчуватися.



Екскурсовод: у 1934 році , одразу після вбивства Кірова було схоплено і розстріляно групу українських письменників, серед яких був і Григорій Косинка. Цим часом датований вірш Драй-Хмари , присвячений пам‘яті друга. Винищували найкращих. Драй-Хмара знав , що настала і його черга.

Історична довідка : 5 вересня 1935 року було виписано ордер номер 28 на арешт колишнього професора, а тоді рядового викладача української мови. Звинувачення стандартне: націоналістична контрреволюційна діяльність.

Обшук тривав до п‘ятої години ранку. Дружина сховала рукописи в ліжко до доньки.



Екскурсовод: Михайло Панасович вперто заперечував звинувачення. Тоді його справу під номером 10 30 жовтня 1935 року з‘єднали з справою П.Филиповича , а потім , 22 листопада 1935 року справи Пилиповича і Драй-Хмари були підверстані до справи номер 1377 „ Зерова і групи”. Проте й тут він вперто заперечував свою приналежність міфологічної організації і слідчі вимушені були знову повернутися до справи номер 101. Вона розглядалася 28 березня 1936 року на засіданні особливої наради при НКВС під № 88 . Вирок лаконічний:” Драй-Хмару Михайла Петровича за контрреволюційну діяльність направити у виправно-трудовий табір на 5 років, починаючи з 5.09 1935 року”.

Тут постановою Дальбуду від 28 травня 1938 року йому додадуть ще 10 років за нібито участь у антирадянській організації і антирадянську пропаганду в таборі.



Дружина: Він не міг зрозуміти абсурдної логіки винищування кращих синів і дочок рідного народу. Він не визнав , що належав до організації Зерова , що йому інкримінувалося. Мені під час першого побачення сказав 6” Я перейшов через усе, не сказав нічого ні на себе, ні на своїх товаришів. Тоді я запитала за що його арештовано , а він гордо сказав :” Тому що я – український інтелігент”.

Читець: Олесь Лупій

Де ви , неокласики двадцятих?

Де ви , Филипович і Зеров?

Хто вас , молодих ще і крилатих,

У нерівнім герці поборов!

Де ви , Рильський , Бургардт і Драй-Хмара!

Де ви , горді лицарі пера!

Як татари виникли примари,

Просто в серце кожному - удари ,-

Ані України, ні Дніпра.

Чорні сили всіх нас полонили,

І нема шляхів уже назад...

Тільки є Аскольдова могила,

Сад, який ви всі колись любили,

Неокласиків-поетів сад...

Донька (Оксана Ашер): Коли я востаннє бачила батька , показала йому аркуш паперу з віршем „Пролісок”, написаний акуратним дитячим почерком.. Я написала для тата цей наївний дитячий віршик, бо він мріяв, щоб я вправлялася в творенні поетичних образів. Мені так хотілось його порадувати. Принесла віршик разом із букетиком пролісків. Тато згодом повернув цей віршик , а на звороті записав:” Передано разом з букетиком пролісків до тюрподу 7.04 1935.”


КІМНАТА П‘ЯТА „Я В КАМ‘ЯНІМ МІШКУ...”

Поети , як ангели мила,

В поетів немає могил...

В. Базилевський

Екскурсовод: І все ж як більшість справжніх поетів, Драй –Хмара і після страшних ударів долі залишився оптимістом Він ще сподівається , що його невинність буде доведено і . що життя увійде в нормальне русло. Про такі настрої та поступову втрату ілюзій найкрасномовніше свідчать листи , надіслані до рідних. Вони зберігаються в Інституті літератури імені Т.Г.Шевченка Національної Академії наук України.

Листи почали надходити в Україну у травні 1936 року. До тих жахів , яких засланцям довелося зазнати після показових процесів і масових репресій 1937 року ще не дійшло . В написаних російською мовою рядках ще знаходиться місце для надії.



Михайло Драй –Хмара (пише листа): ... Їду в ешелоні, де знаходиться близько 1500 осіб .Двічі на день дають гаряче... Цукру в мене вистачить до Владивостока... Думаю , що в 1938 році буду з вами. Турбуйтесь про своє здоров‘я , не сумуйте, не падайте духом...

.... В Колимі рахується рік за два .І тому я сподіваюсь звільнитись раніше. Крім того покладаю надію на амністію 1937...

.... Якщо тобі , Нінусю , буде надто важко , якщо тобі не даватимуть можливість влаштуватись на роботі, то ти маєш право заради нашої улюбленої Оксаночки взяти зі мною розлучення. Мені важко про це писати, але я зобов‘язаний про це сказати , бо турбота про дитину повинна стояти на першому місці...

Дружина (читає листи): ... Я працюю, як працював і раніше, став ударником. За серпень отримав стаханівську картку на харчування...

... Оксаночко, моє дороге дитятко, як я скучаю за тобою! Як мені боляче, що я не слухаю твоєї музики, не читаю разом з тобою віршів , не допомагаю тобі робити уроки...

.... У мене розривається серце , що не можу вам допомогти. Я піду у вибій, де при напруженій роботі може щось допоможу...

Михайло Драй-Хмара: ... Здоров‘я ще не зруйноване , але всі кажуть, що я дуже постарів за цей рік... Поперек у мене трохи болить...

.... Прийдеш з роботи і так втомишся , що ні про що не хочеться думати, не те , що писати. Скоріше в ліжко і спати, щоб відпочили руки і ноги...

... Я весь час страждав від безсоння – не спав три тижні, бо не мав ні місця, ні ліжка, було холодно в неопаленій палатці, надворі стояв 40-градусний мороз...

... Коли я бутарю (протираю біжучу воду з породою, де є метал) і дивлюсь на захід, то часто згадую тебе. Мої думки теж витають коло тебе...

.... Цілуй всіх від мене і побажай їм щастя і благополуччя . Хай тільки я один буду позбавлений всього цього .Така моя доля. Обіймаю і цілую міцно...

Читець: М.Драй-Хмара „І знов обвугленими сірниками...”

І знов обвугленими сірниками

На сірих мурах сірі дні значу,

І без кінця топчу тюремний камінь,

І туги напиваюсь досхочу.

Напившись , запрягаю коні в шори,

І доганяю молоді літа,

Лечу в далекі голубі простори,

Де розцвітала юність золота.


  • Вернітеся, благаю,- хоч у гості!

  • Не вернемось ,- гукнули з далені.

Я на калиновім заплакав мості

І знов побачив мури ці сумні,

І клаптик неба , розп‘ятий на гратах,

І недріманне око у „вовчку”...

Ні, ні на воронім уже не грати:

Я – в кам‘янім , у кам‘янім мішку !

Інсценізація уривку з поеми „ Попіл імперій” Юрія Клена



Автор : Десь за горами край землі – Камчатка.

Ось Колима і присік Октукан.

О тут блакиттю квітне тільки згадка

Про те , що є на світі рідний лан,

Та згодом пориви приспить навіки

Північний вітром гой даний туман,

У натовпі, де майже всі каліки,

Я мов когось знайомого уздрів,

Що клав на тачку камені великі...

Я: Чи з дальніх ти країв?

Автор: І він на час важку урвавши працю,

Здивований на мене очі звів...

Драй-Хмара: У цьому стовпищі всіляких націй

Плекаю в серці простір Дніпра,

І степ , і млосні пахощі акацій...

О хтось єдиним розчерком пера,

Все загасив. Скололи гострі глиці

Мій мозок, душу обросла кора....

Якби побачити мені хоч верби

У звечоріло му промінні дня,

З якою радістю я завтра вмер би!

Один лиш вечір запашний страшні

Всі спогади з душі моєї стер би,

В минулому , немов у тумані,

Спливають кам‘яний мішок і грати

Там вірші я , голодний, на стіні

Вугіллям чорним пробував писати.

Минула молодість, немов у сні,

І вже на вороних мені не грати!

Я: За що марнуєш дні

Ти в пеклі цім і терпиш біль агоній?

Драй- Хмара: Лише за те , що покохав слова я повнодзвонні,

Слова п‘янкі , які глухі віки

Пролежали у глибині бездонній.

Я був один із лебедів, які

Належали до грона п‘ятірного

Нездоланних співців. О дні гіркі!

Коли мені служить не хочуть ноги,

Мене підвішують на мотузках,

І працювати до знемоги.

Тепер я замкнений у клітку птах...

І я в маленьке дивлячись віконце,

Спогадую Вкраїну в килимах

Зелено-жовтих. Простором Сибіру

Далекий страдницький пройшов я шлях.

Розбить би лід одчаю і зневіри !

Та тут мене із пітьми забуття

Вже не веде ясне сузір‘я Ліри

В той океан кипучого життя,

Де плив я лебедем. Найду розраду

Я в океані чорнім небуття...

Я(скрикнув): Чарівна Шехерезада

Для тебе знала тисячі казок!

Бо враз поета з нашої плеяди

Тоді впізнав. Ступив до нього крок.

У думі й радості простягши руки,

Та ніби дим їдкий все заволок,

І ярий вихор болю і розпуки

Нас завертів у крузі , як шаман,

Ще більш роздмухуючи пломінь муки...

Екскурсовод: Рідкісна Драй-Хмарина стійкість і мужність. Навіть загибель його оповили легендою.

Читець: І. Гнатюк „Аркагала”



Арка гала – берлагівська юдоль.

Вона мені і нині , як примара.

Я проглядів за сотнями сваволь;

Що був у ній розстріляний Драй-Хмара,

Давно ті дні вже терням заросли,

Не вбереглося й місця його страти...

Драй-Хмара теж як каторжник не мг

Із них зійти чи в далеч подивиться,

Якраз про це у споминах своїх

За крок до смерті свідчив очевидець.

Його жахливе свідчення таїть

В собі і біль , і щось несповідиме,-

Він бачив сам , як Драй –Хмара доброхіть

Своє життя віддав за побратима.

Сам помінявся місцем у ряду,

І вийшов п‘ятим – кат не промахнувся,

Так розрядив обойму на ходу,

Що кожний подих кров‘ю захлинувся,

Ця кров заляла цілу Колиму.

І труп Драй-Хмари , зігнутий удвоє,

Як жаль , що я хоч подумки йому,

Не поклонився , гнаний під конвоєм.

За стільки літ покори й німоти

Не вбереглося в пам‘яті нічого,

Можливо, що ніхто й розповісти

Мені тепер не зважився про нього.

Він лиш тепер , всьому наперекір,

Воскрес – вулкан, засипаний золою,

І може , десь, як місяць з-поза гір,

Криваво сходить над Аркагалою...

Екскурсовод: Одначе історія виявилася легендою. Загибель –смерть Михайла Драй-Хмари була значно буденнішою. Він помер 19 січня 1939 року від загального виснаження організму і серцевого нападу. Збереглися і знайдені документи про його смерть і поховання на правому березі річки Таутової. Це могила №3 за 30 метрів від річки. Саме так загинув Драй-Хмара на Колимі.

Реабілітований 28 листопада 1989 року.



Вчитель: Він справді був особливою людиною – Михайло Драй-Хмара. Таким він був і серед письменників ,у літературі , серед людей у цілому житті, такому ним люблячому і трагічному... Як підтвердженням цього я прочитаю рядки з його поезій:

Я вмру , а те , у що я вірю,

Залишиться і житиме без мене –

Напевно, житиме...




Література

1.М. Драй – Хмара Поезії . – Черкаси : Брама , 2004.- 166 с.

2.Золоті рядки української поезії .Розстріляне Відродження .- Донецьк : Бао, 2007. – 233 с.

3. Письменники Радянської України 20-30-ті роки .- К.: Радянський письменник . -1989.- С 235- 264.



4. М. Слабошпицький Поет із пекла ( Тодось Осьмачка) – вид-во Ярославів Вал.- 2003 .- С 188-192.

5. Я Славутич Розстріляна Муза.- К.: Либідь , 1992 . – 182 с.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка