Сутність та ґенеза поняття «відкрита освіта» Вступ



Скачати 192.86 Kb.
Дата конвертації18.03.2016
Розмір192.86 Kb.
УДК 371.315.7.014 Лещенко М.П.

д.пед.н., проф., провідний науковий співробітник,

Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України, м. Київ,

Яцишин А.В.

к.пед.н., с.н.с., докторант,

Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України, м. Київ


СУТНІСТЬ ТА ҐЕНЕЗА ПОНЯТТЯ «ВІДКРИТА ОСВІТА»

Вступ. Насьогодні в інформатизації суспільства особливе місце займають питання реалізації відкритої освіти. Цікавість до відкритої освіти пов'язана з новими освітніми можливостями, а саме: поглиблення демократизації (забезпечення на основі застосування ІКТ рівного доступу до освіти для всіх учасників навчального процесу незалежно від соціального, матеріального стану, стану здоров’я, расових, національних, гендерних ознак), гнучкість організації навчального процесу (за допомогою ІКТ здійснюється варіативне застосування просторово-часових характеристик навчального процесу: доступність учнів до навчання незалежно від місця їх перебування і в зручний для них час), індивідуалізація навчання (освітня діяльність з використанням ІКТ реалізується на основі врахування індивідуальних особливостей учнів шляхом конкретизації змісту, методів і засобів навчання, активізації самостійної діяльності) поглиблення і розширення джерельно-інформаційної бази навчально-дослідницьких проектів та ін. [12].

Тому, є актуальними дослідження сутності та ґенези категорії «відкрита освіта» і перспектив використання технологій відкритої освіти у навчально-виховному процесі.



Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми щодо відкритої освіти висвітлені у роботах українських та зарубіжних дослідників: В. Ю. Бикова [1; 2; 3], О. Є. Висоцької [7], О. А. Захарової [9], С. І. Здіорук [24], А. Ю. Іщенка [24], О. Г. Корольової [11], В. М. Лупанова [15], В. Мойсєєва [16], В. І. Солдаткіна [17; 23], В. І. Соколова [22], М. С. Чванової [25], Ж. М. Чупахіної [26] та в попередніх публікаціях авторів [5; 12-13].

Проаналізувавши наукову літературу, визначено наявність ряду теоретичних та методологічних проблем пов’язаних із використанням поняття «відкрита освіта» та застосуванням технологій відкритої освіти, що потребують дослідження. Метою публікації є визначення сутності та ґенези використання поняття «відкрита освіта».

Дослідження наукових праць свідчить про значний інтерес вітчизняних і зарубіжних учених до проблем інформатизації навчально-виховного процесу і, зокрема, до поширення відкритої освіти на основі застосування ІКТ.

Загальновідомо, що відкрита освіта набула інтенсивного розвитку в умовах інформатизації суспільства, водночас зазначимо, що категорія «відкритої освіти» почала застосовуватися більше, ніж сто років тому у зв’язку з процесами демократизації та гуманізації навчання.

У публікації [12], зазначено, що на початку ХХ століття у США, поняття «відкрита освіта» вживалася, коли відбувалося поширення сільськогосподарських знань серед широких верств американського населення, перш за все фермерів і сільськогосподарських працівників. У результаті функціонування сервісної служби, яка була започаткована Міністерством сільського господарства США і співпрацювала з аграрними ВНЗ кожного штату, американські громадяни отримали легкий безкоштовний доступ до інформації про результати наукових досліджень, не відвідуючи безпосередньо університетські коледжі. Навчальні програми і засоби пропонувались людям за місцем їх проживання і створювали можливості отримувати ті знання, які вони потребували у зручний для них час. Упродовж майже ста років сервісна служба нагромадила багатий досвід гнучкого поширення інформації серед населення, використовуючи при цьому новітні технології, серед яких однією з найбільш продуктивних виявився Інтернет. Таким чином, розвиток відкритої освіти інтенсифікувався за рахунок впровадження ІКТ. Започатковані у 2002 р. курси Массачусетського технологічного інституту, до якого згодом приєдналися понад 200 університетів, вважаються прикладом перших новітніх програм відкритої освіти.

У роботі Дж. Холта «Свобода і поза нею» [20] охарактеризовано переваги відкритої системи навчання, використані поняття «відкрита освіта», «відкрите навчання», «відкритий урок», розглянуто теоретичні засади відкритої освіти, що пов’язані з філософією екзистенціалізму, в якій наголошується на необхідності створення в навчанні умов вільної реалізації індивідуальних потреб учнів.

Вчений і педагог Г. Гутек [30, с. 110-132], зазначає, що найголовніші постулати філософії екзистенціалізму найяскравіше реалізуються в умовах інформаційного суспільства саме за рахунок розвитку систем відкритої освіти. Учений наголошує, що з одного боку інформатизація суспільства становить серйозну загрозу розвитку людської індивідуальності, оскільки ІКТ можуть спричиняти процеси нівеляції, дегуманізації і стандартизації реципієнтів інформаційних послуг. З іншого боку, застосування ІКТ спричинило новий розвиток системам відкритої освіти, тим самим на практиці вможлививши реалізацію індивідуального підходу до навчання, надавши йому рис демократичності, вільності, гнучкості, що так само є принципами філософії екзистенціалізму.

Наприклад, насьогодні в США функціонує консорціум коледжів (СССЕR), що об’єднує низку освітніх інституцій та організації, зокрема: окремі університети, а також їх об’єднання на регіональному і загальнодержавному рівні, консорціум відкритого навчання, лігу інновацій в університетській освіті тощо, метою яких є розвиток і впровадження відкритих освітніх ресурсів, відкритих навчальних програм і курсів для забезпечення відкритого доступу до навчання [29]. В той же час у Європі працюють численні організації, що інтенсифікують відкриту освіту, зокрема, у 2013 р. Європейська комісія розвитку відкритої освіти розпочала проект «Відкриті освітні ресурси в Європі» метою якого є розробка можливих сценаріїв розвитку відкритої освіти до 2030 р. [32]. Даний проект охоплює неперервну освіту, вищу і середню освіту.

Варто, досліджуючи поняття «відкрита освіта» розглянути взаємозв’язки з функціонально пов’язаними поняттями, такими як: «відкритість», «відкритий доступ», «технології відкритої освіти» тощо.

Термін «відкритість» ще з середини 70-х років ХХ століття набуває нового значення та вживається для характеристики показників різних гуманістично орієнтованих педагогічних концепцій, які спрямовані на гуманізацію освіти, приближення її змісту до реального життя на забезпечення гнучкості освітніх програм, перш за все, для підвищення кваліфікації та перепідготовки дорослих, подолання замкнутості школи як соціального інституту і та ін. [11, с.28.].

Тлумачення термінів «відкритість» та «відкрита освіта» в педагогічній теорії та практиці відрізняється різноманітністю підходів (синергетичний, антропологічний, системний) для розкриття їх сутності. Для нашого дослідження становлять науковий інтерес праці російських дослідників в яких висвітлюється зміст цих категорій.

В. І. Соколов, вказує на те, що «відкритість» часто розглядають як «прозорість» освітньої системи: 1) розуміння учасниками освітнього процесу, які представляють зовнішнє середовище – слухачі, студенти, замовники навчання, громадськість тощо, – цілей, цінностей, завдань, технологій; 2) участь суб’єктів – учасників освітнього процесу, в тому числі, які навчаються, в проектуванні і регулюванні освітньої системи [22, с. 143]. Учений продовжує, що відкрита освітня система є менше регламентована в порівнянні з традиційною, адже, на навчання у відкриту освітню установу залучаються всі бажаючі. Приклади освітніх установ, які успішно реалізують принципи відкритості – вечірні, або «відкриті», школи. А найбільшу відкритість вхідних характеристик забезпечують установи у яких впроваджено технології дистанційного навчання [22, с. 142].

У роботі [11, с. 28-29] зазначено, що наступним кроком у розвитку терміну «відкрита освіта» стає період становлення інформаційного суспільства та формування нової парадигми освіти (поява потреби безперервної освіти протягом життя). Центральним чинником відкритості сучасної освіти є її технологічність, що базується на використанні мережних інформаційних технологій, в більшості випадків ресурсів мережі Інтернет, технологій дистанційного навчання, гнучких навчальних модулів, що забезпечують інтенсифікацію, безперервність та індивідуалізацію навчання. Саме відкритість є ключовою характеристикою освітнього процесу, реалізація принципу відкритості визначає орієнтацію на учня як суб'єкта освітньої діяльності та максимальне врахування нових тенденцій розвитку культури суспільства для інтеграції освіти в суспільні процеси. Автор продовжує « … ідеї відкритості освіти, зазвичай, існують на трьох рівнях: системи освіти, освітнього процесу, освітньої установи [11, с. 28-29].

В сучасних умовах, концепція відкритої освіти перебуває ще на стадії формування, оскільки здебільшого описує основні орієнтири розвитку, і в меншій мірі реальну практику освіти, і все одно постає як фундаментальна стратегія сучасної освіти.

Для нашого дослідження, цікавим є підхід М. С. Чванової, яка вважає, що будь-яка система освіти є відкритою і саме застосування ІКТ спричинило її еволюцію. Ознаки відкритої освіти (за М. С. Чвановою): а) обмін інформацією/відомостями між вчителями і учням, так званий «зворотний зв’язок», з’являються нові цілі, засоби і методи навчання; б) зміна змісту освіти, адже вона вже не відповідає системі знань і вмінь учнів в даний момент; в) збільшення інформаційного простору, яке спричинило вивід зі стійкої рівноваги систему освіти. Дослідниця підкреслює: «… інформатизація системи відкритої освіти – процес, для якого характерна етапність і шляхом педагогічного впливу можливо забезпечити її еволюцію» [25, с. 108].

Доречною є думка переважної більшості дослідників про те, що відкрита освіта пов’язана з інформатизацією і глобалізацією освіти та вказує на випереджаючий розвиток суспільства. Зокрема, О. Висоцька [7] наголошує, що «відкрита освіта» є елементом соціальної системи, яка відзначається гнучкістю, швидким реагуванням на зміни соціально-економічної ситуації, може бути застосована для вирішення групових та індивідуальних освітніх потреб. Метою відкритої освіти є підготовка індивіда до повноцінної та ефективної участі у суспільному житті та професійній діяльності в умовах інформаційного суспільства.

Подібними є погляди О. А. Захарової, яка наголошує, що об’єктом відкритої освіти є взаємодія і зв’язок певних елементів системи, а саме «навчальна програма», «навчання», «методика навчання» та «освітня установа». Тобто, відкрита освіта є такою формою організації і самоорганізації, коли навчальний заклад створює умови з метою активного залучення учня до вибору індивідуальної освітньої траєкторії. Тільки відкрита освіта допоможе підняти освітній процес на рівень активної соціальної творчості і сприятиме інтеграції у відкрите соціальне середовище [9, с. 112].

За російським дослідником В. Мойсєєвим [16, с. 79-80] до головних засад освіти сьогодення відноситься: неперервність, гуманізація, фундаменталізація, доступність, випереджаючий характер та інформатизація, які пов’язані з її відкритістю. На початку ХХІ століття, на переконання російських учених, інформатизація суспільства сприяє створенню нових форм організації навчального процесу, однією з яких, є відкрита освіта [15; 16; 26].



В сучасних умовах відзначається відсутність цілісних наукових поглядів на відкриту освіту, що розвивається як соціальний інститут. Під час впровадження технологій дистанційного навчання у освітню практику виникла потреба в теоретичному обґрунтуванні та уточненні головних понять системи відкритої освіти.

Однією з ознак відкритої освіти є її синергетичність. У зв’язку з цим набувають особливої ваги дослідження російських учених щодо синергетичних можливостей відкритої освіти, таких як С. І. Смірнової і Д. В. Чаплигіна які у статті [21, с. 12-14] наголошують на необхідності створення партнерських стосунків між освітою і світом праці, що забезпечують синергію всіх секторів освіти, промисловості та економіки. Синергетична концепція передбачає перехід від закритої системи освіти (замкнутої усередині відомства) до відкритої (доступної для впливу суспільства). Саме у відкритій системі є можливість для прояву особистої думки, вибору свого життєвого шляху, побудови власної кар’єри. Забезпечення свободи для такого вибору – означає надання людині можливості отримувати освіту без зовнішніх обмежень. У відкритій системі освіти реальну можливість навчатися повинні мати громадяни, у яких є труднощі в отриманні освіти або ті, які не мали раніше базової чи професійної освіти: молодь з функціональними обмеженнями, випускники спеціальних шкіл, безробітні та інші категорії, які потребують соціального захисту [21].

Як зазначає Л. А. Проніна [18, c.28-29], відкритість освіти можлива лише в умовах відкритості інформаційно-освітнього простору, адже людина може взаємодіяти з різними компонентами інформаційно-освітнього простору протягом життя. Сьогодні на зміну принципам механічної картини світу прийшла культурна картина світу, і визначальною тенденцією сучасного освітнього процесу має стати інтеграція, де основою цілісного сприйняття і усвідомлення навколишнього світу стали ідеї і принципи синергетики.

Самою розвиненою системою освіти у світі вважається шведська, яка характеризується відкритістю, адже ІКТ забезпечують розвиток інформаційно-комунікативної компетентності, культурно-мовну освіту, навчання і працевлаштування широких верств громадян, включаючи іммігрантів. Підтвердженням високого рівня розвитку шведської системи відкритої освіти є те, що за даними світового економічного форуму про розвиток інформаційних технологій у різних країнах Швеція очолює рейтинг за індексом мережної готовності (Global Іnformation Technological Report 2012, Networked Readinnes Index, NRI). Цю лідерську позицію у застосуванні ІКТ технологій у різних сферах соціуму Швеція утримує упродовж п’яти років (2008-2012 рр.) [13].

Разом з поняттям «відкрита освіта», зустрічаємо категорію «відкритий доступ». Розглянувши детальніше «відкритий доступ» (Будапештська ініціатива, 2002 р.) наголосимо, що це необмежений доступ до наукових і освітніх матеріалів за допомогою комп’ютерних технологій, зокрема мережі Інтернет. Міжнародний рух за «Відкритий доступ» [28] має на меті забезпечення відкритого доступу для всіх людей до освітніх ресурсів, культурного надбання, результатів наукових досліджень. Цей рух у науковій і освітній спільноті набув поширення з початком 90-х років ХХ століття, із появою персональних комп’ютерів та Інтернету, що забезпечило технічні можливості для реалізації принципу відкритого доступу на якісно новому рівні. На практиці доступ до навчальних та наукових матеріалів є здебільшого обмеженим. У переважній більшості випадків це зумовлюється соціальними чинниками (політики обмеження доступу приватних або державних навчальних та наукових установ, видавництв, цифрових ресурсів тощо). З появою електронних бібліотек та журналів з відкритим доступом відслідковується тенденція до зростання ступеня відкритості інформаційних ресурсів.

Однією з фундаментальних праць, в українській науковій літературі, щодо визначення технологій відкритої освіти для інформатизації навчальних закладів є публікації академіка НАПН України В. Ю. Бикова  [1; 2; 3]. Вчений наголошує, що в учасників навчального середовища, завдяки його відкритості, є можливість самим здобувати потрібні дані/відомості, користуватися необмеженими інформаційними ресурсами та інформаційно-комунікаційними технологіями. Створення і використання технологій відкритого навчального середовища є якісно новим етапом розвитку систем мережного е-дистанційного навчання, яке характеризується формуванням і реалізацією в освітньому просторі єдиної освітньої політики, яка ґрунтується на принципах відкритої освіти.

На наше переконання, важливу роль у розвитку теорії і практики відкритої освіти в Україні стала діяльність Інституту інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України очолюваного В. Ю. Биковим [1; 2]. Наголосимо, що з виходом у 2008 р. монографії В.Ю. Бикова «Моделі організаційних систем відкритої освіти» розпочинається новий період інформатизації освітнього простору України, а саме реалізація концепції відкритої освіти.

В. М. Лупанов зазначає, що в системі відкритої освіти суттєво змінюється роль і функції викладача, він зобов’язаний відносини з учнями чи студентами будувати на основі співпраці і взаємодопомоги [15]. Діяльність викладача при використанні інтернет-технологій зумовлює певні вимоги до його професійної компетентності: викладач повинен знати свій предмет і вміти вільно в зрозумілій формі викладати; уміти конструювати свої знання за допомогою освітніх технологій, формуючи мотивацію учнів/студентів до навчання за допомогою комп’ютерно-опосередкованої комунікації; проведення занять в режимі відкритої освіти потребує високого рівня психолого-педагогічних знань в області електронної педагогіки та певного рівня інформаційної культури; навчання повинно формувати особистісні і компетентнісні якості.

У сучасному українському педагогічному просторі активно поширюються ідеї про розширення освітніх можливостей людини [4; 10; 13], які надає відкрита освіта, зокрема наголошується, що: 1) з’явилися нові засоби навчання: стало можливо організовувати, вебінари, телеконференції і форуми за окремими предметами; створювати дошки оголошень і листи розсилки навчальних матеріалів; проводити консультації і роботу в чат-групі на довільну тематику; спілкуватися в режимі off-line (e-mail) і on-line (ICQ, Skype); 2) застосування ІКТ сприяє підвищенню рівня самоосвіти, мотивації навчальної діяльності; створює нові можливості для творчості, отримання і закріплення різних професійних навичок, адже при роботі у мережі Інтернет учні/студенти залучаються до активної пізнавальної діяльності; 3) у процесі навчання учні вчаться не лише набувати і застосовувати знання, але і знаходити необхідні для них засоби навчання та джерела інформації, уміти працювати з цією інформацією/відомостями; 4) реалізується інтегративний підхід до вивчення предмету і застосування комп’ютерних технологій; 5) електронні підручники, посібники, тестові програми, додаткова література, дозволяють по-новому будувати заняття за допомогою мультимедійних засобів; 6) сучасні засоби навчання та інформаційні технології надають можливість вчителю застосовувати проблемно орієнтований чи конструктивістський методи для індивідуалізації навчання і врахування навчального ритму кожного учня та для здійснення новими засобами контролю за успішністю учнів [12].



Зарубіжні та вітчизняні дослідники, які розглядали проблеми відкритої освіти погоджуються з тим, що провідною тенденцією розвитку системи відкритої освіти є створення єдиного інформаційно-освітнього простору, який розкриває діяльність віртуальних центрів і навчальних закладів з метою надання освітніх послуг населенню. Відкрита освіта має включати в себе всі структурні компоненти підсистем, що є мережею віртуальних університетів і представництв, і об’єднує на єдиних принципах низку різних навчальних закладів.

Висновки. Сьогодні відкрита освіта є важливою складовою інформатизації суспільства, вона показує послідовний перехід освітніх процесів з одного стану в інший, формування визначального інформаційного і комунікаційного базису розвитку освіти. Метою відкритої освіти є підготовка учнів, студентів (тих хто навчається) до повноцінної участі в суспільному і професійному житті в сучасних умовах інформаційного суспільства. Ознаками відкритої освіти є: гнучкість, якість, доступність, випереджувальний характер, креативність. Адже навчальний процес стає відкритим і творчим, забезпечується вільний доступ до інформаційних ресурсів, свобода вибору, індивідуалізований підхід, створені умови спільного творчого освоєння світу. Розвиток поняття «відкрита освіта» починається з дефініцій, що описують демократичний, індивідуалізований, гнучкий процес отримання знань, який забезпечується, перш за все, цілеспрямованою діяльністю вчителя та керівництва навчального закладу. На сучасному етапі застосування цього поняття у переважній більшості випадків пов’язується з ІКТ, зокрема хмарними технологіями, завдяки використанню яких і реалізується доступність, індивідуалізація та гнучкість навчання.

Можна констатувати, що з 2008 р. розпочато новий період інформатизації освітнього простору України – впровадження концепції відкритої освіти. Саме у системі відкритої освіти створені умови для: навчання протягом усього життя, доступності в отриманні знань, відповідності запитами і потребами особистості та суспільства, також, змінено відносини учасників освітньої діяльності.

У наступних дослідженнях варто детально розглянути історичний розвиток інформатизації освіти та сутність даного терміну.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



  1. Биков В. Ю. Відкрита освіта в Єдиному інформаційному освітньому просторі / В. Ю. Биков // Педагогічний дискурс: зб. наукових праць, ХГПА. – 2010. – Вип. 7. – С. 30-35.

  2. Биков В. Ю. Інноваційний розвиток засобів і технологій систем відкритої освіти / В. Ю. Биков // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Зб.наук. праць: Редкол.: І.А.Зязюн (голова) та ін. – Випуск 29. – Київ-Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2012. – С. 32-40.

  3. Биков В. Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти: монографія / В. Ю. Биков. – К.: Атіка, 2008. – 684 с.

  4. Бужиков Р. П. Дидактичний потенціал Інтернет-технологій в сучасній системі освіти / Р. П. Бужиков // Проблеми освіти – 2011. – № 66. – С. 40-44.

  5. Вдовичин Т.Я. Застосування технологій відкритої освіти для інформатизації навчального процесу / Т.Я. Вдовичин, А.В. Яцишин // Інформаційні технології в освіті: зб. наук. пр. – Вип. 16. – Херсон: ХДУ, 2013. – С. 134-140.

  6. Виноградова Л. А. Инновационные формы и методы изучения курса «Органическая химия» в рамках заочной (открытой) формы образования / Л. А. Виноградова, Н. Е. Драница, Т. И. Ибе // Современные наукоемкие технологии. – 2010. – №9. – С. 78-79.

  7. Висоцька О. Є. Відкрита освіта як чинник випереджаючого розвитку суспільства [Електронний ресурс] / О. Є. Висоцька // Веб-кафедра менеджменту освіти та психології. – Режим доступу: http://virtkafedra.ucoz.-ua/el_gurnal/pages.pdf. – 28.05.13.

  8. Відкрита освіта: колективний розвиток освіти через відкриті технології, відкритий контент і відкрите знання / За ред. Торі Іійосі та М.С. Віджая Кумара; пер. з англ . А. Іщенко, А. Носика. – К.: Наука, 2009. – 256 c.

  9. Захарова О. А. Открытые системы в дистанционном образовании / О. А. Захарова // Мир образования – образование в мире. – 2011. – № 2. – С. 111-116.

  10. Капустян І. Шведський досвід проектної організації інформаційно-комп’ютерної освіти / Інга Капустян // Імідж сучасного педагога. – 2011. – № 1(110). – C. 40-41.

  11. Королёва Е. Г. Открытое образование как условие самореализации личности: социально-психологический аспект / Е. Г. Королёва // Человек и образование. – 2011. – № 2 (27). – С. 27-30.

  12. Лещенко М.П. Відкрита освіта у категоріальному полі вітчизняних і зарубіжних учених [Електронний ресурс] / М.П. Лещенко, А.В. Яцишин // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2014. – №1 (39). – С. 1-16. – Режим доступу: http://journal.iitta.gov.ua-/index.php/itlt/article/view/985#.VIWxVdKsX4U.

  13. Лещенко М.П. Информатизация непрерывного педагогического образования в Швеции [Електронний ресурс] / М.П. Лещенко., И.И. Капустян // Международный журнал «Образовательные технологии и общество». – 2013. – №1. – С. 800-845.http://ifets.ieee.org/russian/periodical/V_161_2013EE.html – 11.11.2013.

  14. Лунячек В.Е. Актуальні питання розвитку освіти в Україні // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: зб. н. пр. – Вип. 20. – Харків: Українська інженерно-педагогічна академія, 2008. – С. 259-265.

  15. Лупанов В. Н. Социология открытого образования: актуальные проблемы становления и развития / В. Н. Лупанов // Современные проблемы науки и образования. – Российская Академия Естествознания. – 2008. – 3. – Режим доступа : www.rae.ru. – 03.05.13.

  16. Моисеев В. Открытое образование: идеология формирования сети / В. Моисеев // Высшее образование в России – 2002. – № 6. – С. 78-83.

  17. Основы открытого образования: монография / отв. ред. В.И. Солдаткин. – Российский государственный институт открытого образования. – Т. 1. – М.: НИИЦ РАО, 2002. – 676 с.

  18. Пронина Л.А. Открытое информационно-образовательное пространство как компонент современного образования / Л.А. Пронина // Психолого-педагогический журнал Гаудеамус. – 2012. – №2 (20) – С. 28-30.

  19. Роберт И. В. Теория и методика информатизации образования (психолого-педагогический и технологический аспекты) / И. В. Роберт. – М. : ИИОРАО, 2008. – 274 с.

  20. Рубан Л. Комунікативна дидактика дорослих у педагогічній спадщині Джона Холта / Лариса Рубан // Калейдоскоп мов. – 2011. – № 1/8. – С. 66-68. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/isp/2011_1/8_kaleydoskop.pdf. – 28.11.2013.

  21. Смирнов С. И. Открытая система профессионального образования как системообразующий фактор современной организации практикоориентированного образования / С. И. Смирнов, Д. В. Чаплыгин // Проблемы и перспективы СПО, 2007. – № 11. – С.12-15.

  22. Соколов В. И. К вопросу о предмете исследования опережающего и открытого образования взрослых / В. И. Соколов // Акад. вестник Ин-та образования взрослых РАО. – 2009. – С. 140-146. – Режим доступа: http://obrazovanie21.narod.ru/Files/2009-1_p140-146.pdf. – 29.11.2013.

  23. Солдаткин В. И. Проблемы создания информационно-образовательной среды открытого образования (По материалам выступления) / В. И. Солдаткин // Университетское управление: практика и анализ. – 2001. – № 4(19). – С. 14-17.

  24. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку: аналітична доповідь [Електронний ресурс] / С. І. Здіорук, А. Ю. Іщенко, М. М. Карпенко – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles-/files.pdf. – 28.05.13.

  25. Чванова М. С. Синергетический подход к модернизации образовательных технологий в системе открытого образования / М. С. Чванова, М. В. Храмова // Вестник ТГУ. – 2011. – Выпуск 11 (103). – С. 95-109.

  26. Чупахина Ж. Н. Перспективы формирования открытого образования в России / Ж. Н. Чупахина // Информационные системы и технологии. – 2004. – № 4 (5). – С. 62-65.

  27. Bornstein David. Open education for a global economy [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://opinionator.blogs.nytimes.com/2012/07/11/open-education-for-a-global-economy – 15.11.2013.

  28. Budapest Open Access Initiative [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.opensocietyfoundations.org/openaccess/boai-10-recommendations. 28.11.2013.

  29. Community College Consortium for Open Educational Resources (CCCOER) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://oerconsortium.org/about/. – 15.11.2013.

  30. Gutek l. Gerald. Philosophical and ideological perspectives on education / Gerald l. Gutek. – Published by person education, Inc, publishing as Allyn & Bacon, 2003. – 348 p.

  31. Open Education – The Classroom, Philosophical Underpinnings, English Beginnings, The American Experience, Controversies Questions and Criticisms [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://education.stateuniversity.com/pages/2303/Open-Education.html. – 15.11.2013.

  32. Open Education 2030. A joint space for developing visions on the future of Open Education in Europe [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://blogs.ec.europa.eu/openeducation2030/. – 11.11.2013.





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка