Сутність, зміст процесу виховання



Сторінка8/13
Дата конвертації27.03.2016
Розмір2.55 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

ЛЕКЦІЯ 8


ТЕМА: Виховна робота з педагогічно занедбаними дітьми

ПЛАН:

  1. Поняття « педагогічно занедбані діти».

  2. Принципи, шляхи і засоби перевиховання.

1. Поняття «педагогічно занедбані діти»

Особистість дитини є складною психофізіологічною си­стемою. Оскільки вихованням дітей часто займаються не-підготовлені люди, це призводить до помилок, навіть тра­гедій, у результаті чого з'являються «важкі», педагогічно занедбані, важковиховувані діти.

Важковиховувані — категорія осіб, в яких під впливом несприят­ливих для розвитку соціальних, психолого-педагогічнихта медико-біологічних умов з'являється негативне ставлення до навчання, норм поведінки, відбувається зниження або втрата почуття відпо­відальності за свої вчинки.

Таким особам властиві;

— неправильно сформовані потреби: матеріальні пе­реважають над моральними; більшість матеріальних потреб мають аморальний характер; для їх задоволення важковиховувані особи використовують засоби, які не завжди відповідають нормам моралі (вживання алкого-

лю, наркотиків, крадіжки), що призводить до деградації особистості;

— нерозвиненість соціально-політичних потреб;

— прагнення до спілкування з подібними до себе, пе­ребування поза зв'язками з постійними учнівськими ко­лективами;

— нерозвинута потреба пізнання навколишнього сві­ту; незадовільне навчання, ігнорування методів пізнаваль­ної діяльності;

— спотворені естетичні потреби;

— нерозвинута, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова;

— непослідовність, суперечливість у поглядах і пере­конаннях;

— брак уявлень про норми поведінки, обмежені по­чуття відповідальності за свої вчинки;

— обмежені інтелектуальні інтереси; перевага утиліта­рних інтересів над духовними позбавляє їх перспективи розвитку, інтелектуального і морального вдосконалення;

— приховування своїх вчинків від батьків, учителів та однокласників.

За ступенем педагогічної занедбаності «важких» дітей поділяють на чотири групи:



1. Важковиховувані діти, які байдуже ставляться до навчання, періодично порушують правила поведінки і дисци­пліну. Їм властиві: грубощі, брехливість, нечесність тощо.

2. Педагогічна занедбані підлітки, які негативно став­ляться до навчання й суспільне корисної діяльності. Вони систематично порушують дисципліну й правила поведінки, постійно проявляють негативні моральні якості особистості.

3. Підлітки-правопорушники, які перебувають на об­ліку в інспекціях у справах неповнолітніх або направлені до спецшкіл і спеціальних професійно-технічних училищ.



4. Неповнолітні злочинці, які скоїли кримінальні зло­чини, порушили правові норми й направлені судом до ви­правно-трудових колоній.

Перевиховання педагогічне занедбаних дітей є важ­ким завданням, яке людство по-різному намагалось вирі­шити впродовж своєї історії.



Перевиховання — виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості, що формувалися під впливом не­сприятливих умов виховання.

Упродовж XX ст. на теренах нашої держави (спочатку в царській Росії, потім у Радянському Союзі, і, нарешті, в

Україні) було кілька «спалахів» такого соціального яви­ща, як поява педагогічне занедбаних дітей, зумовлених соціально-історичними та економічними причинами:

— період Першої світової війни (1914—1918 pp.): воєнна розруха, сирітство дітей через загибель батьків у війні, і окупація територій чужоземними військами;

— громадянська війна (1918—1922 pp.): руйнування І народного господарства, масштабне переміщення певних І прошарків населення в країні та за її межі, безробіття, І хвороби, голод та ін.;

— 30-ті роки: голодомор, масові репресії;

— Друга світова війна (1939—1945 pp.): смерть бать-1 ків, окупація, голод, сирітство, значні економічні труд-

нощі;


— останні десятиріччя XX ст.: зниження рівня життя населення у зв'язку з трансформацією соціально-еконо­мічної системи, послаблення відповідальності за вихован­ня дітей.

Проблеми важковиховуваних дітей криється переду­сім у соціальній сфері. Ще англійський соціаліст-утопіст Роберт Оуен (1771—1858) стверджував, що асоціаційна, злочинна поведінка індивіда залежить не від нього, а від системи, в якій він виховувався. Знищіть обставини, які сприяють створенню злочинних характерів, і злочинців більше не буде; замініть їх обставинами, які розраховані на створення звичок порядку, регулярності, стриманості, праці, — і людина буде володіти цими якостями».

Негативні чинники, що зумовлюють появу важкови­ховуваних дітей:

1. Неблагополуччя в сім'ї: неповна сім'я, батьки-п'я­ниці, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя; без­відповідальність батьків за виховання дітей, їх психоло-го-педагогічна неграмотність; негативні приклади в мо­ральній поведінці; брак доброти, сімейного затишку, любові до дітей справжнього батьківського авторитету; про­яви насильства, жорстокості; матеріальні нестатки.

2. Низька педагогічна культура в благополучній сім'ї:

батько й мати працюють, освічені, інтелектуально розви­нені, є матеріальний достаток, що проявляється у створен­ні для дітей «парникових» умов, призводить до ослаблен­ня внутрішніх сил особистості, матеріального перенасичен­ня, вседозволеності, несформованості системи самовимог і самоконтролю.

3. Недостатній виховний рівень роботи загальноосвіт­ніх закладах: проявляється у перевантаженості програм навчальним матеріалом, який учень не може засвоїти. Це породжує негативізм, опір, намагання «втекти» від навчаль­ної діяльності, почуття власної неповноцінності, меншо­вартості порівняно з іншими учнями; прояви негативізму з боку вчителів-вихователів до учнів з моральними вада­ми; недостатній рівень педагогічної культури вихователів (нетактовність, грубощі, авторитаризм та ін.); ізоляція, від­сторонення від цікавих колективних справ тощо.

2. Принципи, шляхи і засоби перевиховання

На педагогічне занедбаних дітей педагоги, батьки, всі, хто спілкується з ними, повинні звертати особливу увагу, аби перевиховання дало позитивні результати.

Перевиховання — процес досить складний і тривалий, ґрунтується на загальних принципах виховання і виконує відновну, компенсаційну, виправну, стимулюючу функції.

У роботі з педагогічне недбалими дітьми варто вико­ристовувати такі принципи: зв'язку перевиховання з ціка­вою продуктивною працею; організації дитячого колекти­ву, який забезпечував би позитивний вплив на вихован­ця; опори на позитивні якості виховуваного й позитивний соціальний досвід; органічного поєднання поваги до вихо­ванців з існуючою системою вимог; єдності і систематич­ності педагогічних впливів; індивідуального підходу до неї; гуманного, об'єктивного ставлення до дитини у про­цесі її перевиховання; стриманості, розважливості, недо­пустимості афективної поведінки педагога.

У виховній практиці важливими є упереджуючі захо­ди, які дають змогу запобігти масовій появі важковихо-вуваних дітей, з одночасним формуванням соціальних пе­редумов для попередження їх появи.

У процесі подолання «моральної хвороби» окремих ді­тей виділяють кілька етапів:

1. Діагностичний. Вивчають, аналізують позитивні й негативні фактори виховання, умови, що їх зумовили, ви­значають шляхи і засоби нейтралізації негативних тен­денцій та актуалізації позитивного в поведінці дитини. Учитель мусить мати детальну характеристику педагогіч­не занедбаного вихованця.

2. Планування і визначення змісту роботи. На цьому етапі класний керівник спільно з вихователями, які спіл­

куються з «важким» учнем, розробляє детальний план перевиховання, визначає місце і роль у цьому процесі кож­ного вихователя.

3. Цілеспрямованої педагогічної діяльності. Передбачає реалізацію планів щодо перевиховання конкретної особис­тості. Це відбувається із залученням всіх, хто може пози­тивно впливати на неї (батьків, родичів, однокласників, учителів-вихователів та ін.). Координує роботу класний ке­рівник, аналізуючи соціально-психологічні зміни у пове­дінці вихованця, розробляє подальші виховні заходи.

У педагогічній практиці трапляються складні випад­ки своєрідного «морального захворювання» дітей. Тому для правильної організації роботи з ними проводять педа­гогічні консиліуми за участю шкільного психолога, вчи­телів, батьків дитини, під час яких всебічно аналізують причини, що спричинили труднощі у житті дітей, особли­вості їх поведінки і накреслюють шляхи та методи пере­виховання. Незважаючи на складність і тривалість про­цесу перевиховання, педагоги мають вірити в силу вихов­ного впливу на особистість.

Результативність перевиховання залежить від вразли­вості, пластичності та сили біологічних задатків, від три­валості негативного досвіду особистості, її готовності до виправлення. Процес перевиховання не однаково впливає на дітей. Найефективніше виявляється він щодо психоло­гічно податливих дітей. Перевиховання може бути мало­ефективним, якщо діти протидіятимуть йому або не сприй­матимуть його позитивно. Наслідки виховного процесу за­лежать від уміння педагога використати наявну позитивну базу особистості, привчити її до активної співпраці над собою. Важливо залучати дитину до корисної діяльності, забезпечити високий темп, емоційну насиченість життя відповідно до індивідуальних і вікових особливостей. Вод­ночас необхідно налагоджувати доброзичливі стосунки ді­тей з батьками, вчителями, ровесниками.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка