Сузір’я творчих думок Учитель ліцею: від професіональної самоосвіти



Сторінка1/6
Дата конвертації16.03.2016
Розмір1.03 Mb.
  1   2   3   4   5   6
Харківський ліцей № 89

Харківської міської ради

Харківської області


Сузір’я творчих думок

Учитель ліцею:

від професіональної самоосвіти

до реалізації творчої майстерності

Науково-методичний журнал

Випуск № 3


Харків

2014
Схвалено методичною радою Харківського ліцею № 89

Протокол № 5 від 17.11.2013



Керівник проекту:

Кіриченко С.В., директор Харківського ліцею № 89, учитель вищої кваліфікаційної категорії, учитель-методист
Головний редактор:

Кіриченко С.В., директорХарківського ліцею № 89, учитель вищої кваліфікаційної категорії, учитель-методист
Автор-упорядник:

Гладаренко І.В., заступник директора з навчально-виховної роботи Харківського ліцею № 89, учитель вищої кваліфікаційної категорії, учитель-методист

Сузір’я творчих думок. Учитель ліцею: від професіональної самоосвіти до реалізації творчої майстерності: Науково-методичний журнал. ‒ Випуск № 3. ‒ Харків: Харківський ліцей № 89, 2014. ‒ 92 с.


©Харківський ліцей № 89 Харківської міської ради Харківської області



Зміст

Створення власної моделі вчителя шляхом модернізації підходів до організації методичної служби ліцею

Кіриченко С.В., директор

5

Педагогічний самоменеджмент як головний напрям науково-методичної роботи у ліцеї

Кіриченко С.В., директор,

Гладаренко І.В., заступник директора

13

Учитель-пошуковець. Створення умов для розкриття індивідуальності учнів на уроках географії

Гладаренко І.В., учитель географії

24

Учитель-експериментатор. Створення відеокліпів до пісень на слова Т. Г. Шевченка як сучасний засіб формування та реалізації творчих здібностей учнів (до 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка)

Полєшко О.Г., учитель української мови та літератури

29

Учитель-дослідник. Національний менталітет українців, загальнолюдські цінності та відображення їх у символіці (на прикладі аудіовізуальної творчості учнів)

Полєшко О.Г., учитель української мови та літератури

35

Учитель-самореалізатор. Самовдосконалення вчителя як психолого-педагогічна проблема

Морарь О.І., учитель економіки

40

Учитель-партнер. Про різні форми роботи на уроках математики

Савченко І.М., учитель математики

51

Учитель-наставник. Із досвіду роботи вчителя в інноваційному підході до організації роботи з учнями  при підготовці науково-дослідних робіт фізико-математичного та технічного профілів Малої Академії Наук України

Сарій Т.А., учитель фізики

64

Учитель-порадник. Графічний організатор як засіб організації самостійної роботи учнів на уроках англійської мови

Іванченко Г.А., учитель англійської мови

70

Учитель-винахідник. Виховання майбутніх науковців через залучення учнів до участі в турнірі «Юних винахідників й раціоналізаторів»

Істоміна В.В., учитель фізики

73

Бібліотекар-бібліоменеджер. Роль сучасної шкільної бібліотеки як інформаційного та науково-методичного центра, підрозділу дослідницької діяльності у ліцеї: досягнення та перспективи

Жукова І.Ю., бібліотекар

83


Створення власної моделі вчителя шляхом модернізації підходів

до організації методичної служби ліцею

Кіриченко С.В., директор
Соціально-економічні вимоги суспільства до системи освіти сьогодні можуть бути сформульовані як завдання створення умов для:

- всебічного і гармонійного розвитку особистості як індивіда і члена суспільства;

- становлення і відтворення у підростаючого покоління соціальної, національної і світової культури;

- формування системи цінностей (загальнолюдських і загальнокультурних);

- формування в особистості дитини здатності до соціально значущих видів діяльності, що забезпечує її конкурентоздатність на ринках праці й, таким чином, можливість активної участі у подальшому в соціально-економічному житті суспільства.

Саме такі завдання покликана вирішувати школа. У таких умовах зростає роль шкіл, від яких залежить розкриття людини у майбутньому.

Академік Ю. К. Бабанський вказував на те, що приблизно 30 – 40 % приросту національного доходу дає освіта. Відомо також, що 3,5 % обдарованих людей забезпечують 95 – 97 % національного доходу. Умови для розвитку й саморозвитку особистості дитини, її максимальної самореалізації, розкриття потенціалу обдарованості й покликані були створити інноваційні школи, які з’явилися в Україні наприкінці 80-х на початку 90-х років.

Ще у 1991 році Асоціація інноваційних шкіл визнала інноваційним освітній заклад, у діяльності якого проявляються такі риси:



  • розробляється і реалізується інша, ніж у масовій школі, модель устрою життя дитини;

  • розробляється принципово відмінний від традиційного зміст освіти, що включає освоєння умінь і засобів самосвідомості, саморегуляції, самоосвіти, самовизначення;

  • ведеться пошук іншого змісту праці педагога, апробуються нові засоби і способи його роботи, спрямовані на розвиток творчих рис особистості вчителя, особистої відповідальності за зміст і результати своєї праці.

Ліцеї стали тими інноваційними загальноосвітніми навчальними закладами, робота яких була спрямована на пошук нових організаційних форм у роботі з учнями, формування нового змісту освіти, орієнтацію на нові результати навчання.

Діяльність ліцеїв як закладів освіти нового типу завжди була актуальною для дослідження вітчизняними і зарубіжними науковцями. Вивченню історико-педагогічних аспектів їх виникнення і діяльності були присвячені праці П. Батюшкова, М. Василенка, С. Коляденка, М. Лавровського, Т. Локоть, А. Лопухівської, І Міхневича, С. Чуйко, Б. Чижевського та багатьох інших. Представниками сучасної педагогічної науки, що досліджують створення і функціонування закладів освіти різних типів, у тому числі й ліцеїв, є В. Алфімов, О. Борисов, О. Бугайов, Д. Дейкун, Л. Калініна, О. Остапчук, М. Рябуха, В. Паламарчук, Г. Сазоненко, Б. Чижевський та інші.

Цікаву точку зору щодо діяльності ліцеїв висловлює В. Паламарчук, стверджуючи, що основним завданням, яке покликані вирішувати ліцеї, є «задоволення потреб суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуальних громадянах, оновлення національної свідомості, відродження духовності».

Б. Чижевський у своїх працях зауважує, що «ліцей – це заклад академічного рівня, який забезпечує здобуття учнями освіти понад державний мінімум і здійснює науково-практичну підготовку здібної і обдарованої молоді».

Наш ліцей № 89 був створений у 1990 році як професійно-орієнтований навчальний заклад, який мав забезпечити більш високий рівень загальної середньої освіти в поєднанні з профільною підготовкою учнів за напрямами і спеціальностями вищої школи і протягом багатьох років наш навчальний заклад виправдовував своє призначення.

2008 рік став роком, коли актуалізувалися питання якості освіти (вийшов Указ Президента від 04.07.2008р. «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні»), набула значущості концепція компетентнісного підходу, почала впроваджуватися система зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), система моніторингу якості освіти, почалася реалізація Програми інформатизації освітньої галузі, набула актуальності Концепція громадсько-державного управління навчальним закладом. За таких умов школа потрапила в центр педагогічних перетворень і вимушена була будувати індивідуалізовану конкурентоздатну освітню політику, брати на себе відповідальність за обраний шлях, проводити зміни у своєму освітньому середовищі, створювати власний інноваційний освітній простір.

Усе перелічене вимагало внесення змін практично у всі сфери діяльності закладу, але найголовніший напрямок змін – це, безумовно, науково-методична робота в ліцеї, оскільки саме вона формує, спрямовує, коригує діяльність учителя, який завжди був і є одним із головних учасників навчально-виховного процесу. Ми зорієнтували науково-методичну роботу на:


  • формування у вчителів ліцею нового погляду на якість освіти, компоненти освіти;

  • зміни у методах та прийомах реалізації педагогічної діяльності, методології ведення уроку;

  • розвиток у педагогів ліцею готовності до самоосвіти, прагнення до творчого зростання, ставлення до організаційних змін та інновацій.

Нами були визначеніскладові педагогічної культури вчителя ліцею, а саме:
1. Методологічна культура – інтегральна характеристика ступеня володіння вчителем сучасними методологічними знаннями, вміннями та здібностями щодо застосування на практиці наукових принципів, методів і засобів педагогічного дослідження.

2. Дослідницька культура – сукупність знань, умінь і навичок вчителя, необхідних і достатніх для самостійної дослідницької діяльності.

3. Інтелектуальна культура – це цілісна сукупність наступних рис характеру вчителя: педагогічна уважність і спостережливість; кмітливість; ясність розуму і розвинена мова; глибина, широта і критичність розуму; хороша професійна пам’ять; здатність до педагогічного прогнозування, педагогічна допитливість і хороша професійна підготовка за фахом.

4. Духовно-моральна культура вчителя визначається високим рівнем розвитку моральної свідомості, почуттів і поведінки, його духовним багатством у спілкуванні з дітьми, дорослими людьми і природою, постійно поповнюваним заняттями наукою і мистецтвом.

5. Культура спілкування – здатність вчителя будувати стосунки з дітьми, їх батьками та колегами на основі педагогічної етики.

6. Культура мови – це її відповідність нормам літературної мови; правильний відбір мовних засобів для адекватного вираження змісту висловлювання; логічність і чистота мови вчителя.

7. Дидактична культура – це здатність вчителя визначити зміст, форми, методи і засоби навчання учнів на основі сучасної теорії навчання та освіти.
8. Технологічна культура – це інтегральне особистісне утворення вчителя, яке поєднує в собі гуманістичну спрямованість операційного складу педагогічної діяльності; інваріантні педагогічні вміння, що відображають технологію педагогічної діяльності; індивідуально-творчий стиль педагогічної діяльності та творче втілення її в технології навчання і виховання дітей.

9. Методична культура – професійна якість вчителя, що визначає рівень його підготовленості до організації та ведення навчально-виховної роботи на основі раціональних методів, прийомів і засобів навчання та виховання учнів.


10. Естетична культура – сукупність естетичних цінностей, створюваних і використовуваних учителем у своїй професійній діяльності. Проявляється вона в його знаннях законів краси, у здібностях естетичного сприйняття навколишнього світу, в естетичних прагненнях у всіх своїх справах, у зовнішньому вигляді і культурі побуту, в утвердженні прекрасного в людині, природі, речі і художніх творах.

11. Фізична культура вчителя – це сукупність знань, умінь і навичок, необхідних для нормального фізичного розвитку, зміцнення здоров’я, дотримання правил особистої гігієни, занять спортом.

12. Економічна культура вчителя – це володіння основами економічних знань і вміння організовувати і підтримувати в порядку своє робоче місце, цінувати час, визначати витрати робочого часу на навчально-виховну роботу, економити і берегти суспільну власність, застосовувати передові методи і прийоми навчання і виховання, грамотно вести ділову документацію, поєднувати кількісні та якісні показники праці і вміло вести своє домашнє господарство.
13. Екологічна культура – це знання вчителем провідних ідей, основних понять і наукових фактів оптимальної взаємодії людини з природою, вміння вивчати і оцінювати стан навколишнього середовища і приймати правильне рішення по її поліпшенню, а також ставлення до природи як до джерела морально-естетичних переживань.

14. Політична культура вчителя визначається рівнем його професійної підготовленості до аналізу соціально-політичних подій, що відбуваються в країні і за кордоном і його активністю в громадському житті.


15. Правова культура – це система знань, умінь і навичок, необхідних для активного і свідомого виконання вчителем свого громадянського обов’язку перед Батьківщиною, точного виконання законів, правових норм і правил гуртожитку і творчої участі у праці та суспільного життя.

16. Управлінська культура вчителя – це система знань, умінь і навичок, а також його організаторські здібності, необхідні для роботи з колективами дітей, батьків і вчителів на основі сучасної теорії і практики управління.


17. Діагностична культура – це система знань, умінь і навичок вчителя, необхідних для науково-обґрунтованого діагностичного висновку про стан навчально-виховної роботи школи.

18. Комп’ютерна культура вчителя – це знання і вміння працювати з обчислювальними та інформаційними системами, базами даних і електронними таблицями, персональними комп’ютерами та інформаційними мережами в постановці і вирішенні педагогічних завдань.

19. Культура роботи з книгою – це сукупність знань, умінь і навичок підбирати необхідну літературу, раціонально читати, аналізувати, відбирати потрібну інформацію, систематизувати її і уміло використовувати в роботі з дітьми.
20. Інноваційна культура – це професійна якість учителя, яка визначається постійним пошуком нового в цілепокладанні, змісті, методах і формі навчання і виховання учнів; створення педагогічних нововведень, їх оцінка та освоєння педагогічним співтовариством; використання і застосування всього нового, прогресивного на практиці.

Нами були визначені потенційні результати, до досягнення яких повинен прагнути ліцей і які, по суті, визначають стратегічні напрями його розвитку. Такими стали:



  1. модернізація змістовної і технологічної сторін освітнього процесу в ліцеї;

  2. створення в рамках ліцею відкритого інформаційного освітнього простору;

  3. створення умов, що забезпечують особистісне зростання всіх суб’єктів освітнього процесу.

Досягнення зазначеної мети ми здійснювали шляхом:

  • введення в освітній процес навчально-дослідних, проектних, творчо-пізнавальних, соціально-культурних та інших інноваційних практик, що спрямовані на розвиток компетентності педагога;

  • підвищення професійної компетентності педагогів ліцею щодо оволодіння інноваційними соціальними та педагогічними технологіями в роботі з обдарованими дітьми;

  • введення мотиваційного управління, спрямованого на активізацію інноваційної діяльності вчителів, що є вимогою сучасного менеджменту в освітіі виділяється як самостійна проблема;

  • заохочення вчителів для участі в творчих інтелектуальних конкурсах і конференціях регіонального та всеукраїнського рівнів, індивідуальних творчих проектах різної спрямованості;

  • удосконалення системи інформаційного забезпечення навчально-виховного процесу з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій;

  • організації мережевої взаємодії з освітніми установами, установами додаткової освіти, підприємствами та вищими навчальними закладами м. Харкова з метою вирішення проблеми підвищення рівня компетентності вчителів ліцею;

- створення умов для цілеспрямованого професійного самовизначення педагогів;

- підвищення професійної компетентності педагогів ліцею щодо оволодіння інноваційними соціальними та педагогічними технологіями в роботі з обдарованими дітьми;

- створення розширеного інформаційного простору ліцею;

- активізації діяльності психологічної служби у визначенні перспектив розвитку ліцею;

- демократизації управління ліцеєм і взаємин учительського та учнівського колективів.

Вирішення поставлених завдань привело ліцей до створення власної моделі вчителя-ліцею.



Учитель ліцею

Спеціаліст

Людина

Робітник

  • знання педагогічної теорії;

  • володіння педагогічною майстерністю;
    - знання психології;

  • володіння технологіями;

  • навчання і виховання;

  • уміння раціонально організувати працю;

  • любов до справи;

  • любов до учнів;

  • віра в людину;

  • педагогічні здібності;

  • загальна ерудиція

  • високі моральні якості;

  • активна участь у громадському житті;

  • активна життєва позиція;

  • особистий приклад у всьому;

  • повага до законів держави;

  • терплячість;

  • оптимізм;

  • стриманість;

  • винахідливість;

  • душевна щедрість;

  • емоційна врівноваженість;

  • уміння слухати;

  • міцне здоров'я




- уміння поставити мету і досягти її;

- уміння розподіляти час;

- систематичне і планомірне
підвищення кваліфікації;

- націленість на підвищення продуктивності праці;

- здатність до творчості;

- всебічна освіченість;

- розумний оптимізм;

- бажання трудитися;

- відданість справі;

- умінняп рацювати в колективі;

- дисциплінованість;

- відповідальність;

- готовність взяти на себе
відповідальність


Сьогодні перед учителем стоїть зовсім непросте завдання – створити умови для розвитку творчих здібностей учнів, розвивати в них прагнення до творчого сприйняття знань, вчити їх самостійно мислити, повніше реалізувати їх потреби, підвищувати мотивацію до вивчення предметів, заохочувати їх індивідуальні схильності і обдарування. Педагогу треба не тільки передавати, відтворювати накопичені знання та вміння, але практично безперервно адаптуватися до змін в освітньому середовищі, зростання щільності інформаційних потоків, безперервної реформи освіти та іншим факторам, визначаючим конфігурацію освітнього простору. Учитель у сучасній школі повинен знаходити способи проектування своєї педагогічної діяльності, щоб забезпечити стабільність і безперервність освітнього процесу, знаходити способи і форми поєднання варіативності навчання з його науковою домінантою. Професійна компетентність педагога повинна визначатись продуктивним синтезом його базової підготовки з досвідом педагогічного проектування, сформованої здатністю до педагогічної рефлексії. Всі ці складові професійної компетентності педагога формуються безпосередньо в процесі практичної діяльності, а сама компетентність педагога повинна проявлятись в адекватності його дій при вирішенні виникаючих проблем.У зв’язку з цим змінюються функції методичного супроводу, що забезпечує діяльність вчителя, модернізуються підходи до організації методичної служби, яка повинна бути динамічною и гнучкою, спрямованою на якісний та комплексний розвиток професійних можливостей учителя до досягнення оптимальних результатів виховання, навчання та розвитку.

Учитель ліцею сьогодні – це учитель-пошуковець, учитель-експериментатор, учитель-дослідник, учитель-самореалізатор, учитель-партнер, учитель-винахідник, учитель з особистісно-гуманістічною орієнтацією, креативністю мислення, з основами рефлексивної культури, здатний до інтеграції, із сучасним інноваційнім досвідом, який володіє сучасними педагогічними технологіями, має високі комунікабельні здібності, добре орієнтується у предметній області, прагне до самовдосконалення.



Педагогічний самоменеджмент

як головний напрям науково-методичної роботи

у Харківському ліцеї № 89

Кіриченко С.В., директор Харківського ліцею № 89

Гладаренко І.В., заступник директора

з навчально-виховної роботи Харківського ліцею № 89
Учитель живе доти, доки вчиться.

Як тільки він перестає вчитися, у ньому вмирає учитель.

К. Ушинський

Менеджмент в освіті – це комплекс принципів, методів, організаційних форм та технологічних прийомів управління освітнім процесом, спрямований на підвищення його ефективності. Фахівці з проблем освітнього менеджменту виділяють такі його функції:



  • прийняття розумного рішення;

  • організація виконання прийнятих рішень, створення належних умов для ефективної роботи освітнього закладу, кожного учасника освітнього процесу, забезпечення мотивів та стимулів їх діяльності;

  • контроль виконання рішень [1, 5].

Однією з форм менеджменту в освіті є управління науково-методичною роботою. З метою удосконалення професійної компетентності педагогічних працівників та підвищення ефективності навчально-виховного процесу в ліцеї створено систему аналітичної, організаційної, діагностичної, пошуково-дослідницької, науково-практичної, інформаційної діяльності, яка реалізується через традиційні форми науково-методичної роботи:

Колективні форми (педради, теоретичні та практичні семінари, конференції) використовуються з метою вироблення єдиного підходу до вирішення певних проблем, обговорення актуальних питань організації навчально-виховного процесу, аналізу результатів колективної діяльності, вивчення і поширення кращого педагогічного досвіду, науково-технічної та педагогічної інформації.

Групові форми (творчі групи, ШМУ, навчально-методичні кафедри, а саме: «Країнознавство», «Філологія», «Інтеграл», «Natura», «Lingva»; психолого-педагогічні консиліуми) організовуються з метою поглибленого вивчення найбільш важливих питань навчально-виховного процесу, пропаганди та впровадження конкретного передового досвіду і проводяться диференційовано залежно від поставлених завдань, складу педагогічних працівників, рівня їх професійної компетентності.

Індивідуальні форми (самоосвітня робота над методичною темою, конкурси фахової майстерності, виставки – ярмарки педагогічних ідей та технологій, курсова перепідготовка, наставництво, узагальнення досвіду) використовуються для задоволення особистих потреб і конкретних запитів педагогічних працівників, а вибір форми роботи залежить від рівня освіти, професійної компетентності, специфіки діяльності, індивідуальних можливостей та інших характеристик педагогічних працівників.

Для удосконалення діяльності з підвищення рівня педагогічної компетенції вчителів адміністрація ліцею проаналізувала ефективність традиційних форм науково-методичної роботи, рейтинг досягнень учителів та учнів. Моніторинг результативності форм науково-методичної роботи та ефективності навчально-виховного процесу показав, що результативність участі вчителів у традиційних формах науково-методичної роботи не гарантує досягнення результативності в роботі вчителя та не є запорукою результативності учнів. Найкращі результати з підвищення ефективності навчально-виховного процесу отримують ті вчителі, що займаються самоосвітою.

Адміністрацією ліцею було проведено діагностування учителів з виявлення готовності педагогів до самоосвітньої діяльності. Моніторинг проводився з використанням методик оцінки рівня самоосвітнього потенціалу педагогічного колективу, оцінки здібностей педагога до творчого саморозвитку, а також анкетування для визначення творчого потенціалу вчителя.

Дослідження мотивації педагогів до самоосвітньої діяльності показало, що вчителів ліцею можна об’єднати у наступні групи:



  • педагоги, для яких характерне прагнення до творчого зростання, активність в самоосвітній діяльності.

  • педагоги, для яких характерне як прагнення до досягнення успіхів у своїй професійній діяльності, так і орієнтація на саморозвиток;

  • педагоги, які негативно ставляться до організаційних змін та інновацій у педагогічній діяльності.

Методична рада ліцею прийняла рішення створити умови, знайти мотивацію та стимули для успішної самоосвітньої діяльності педагогів ліцею. З метою оновлення традиційних форм науково-методичної роботи, в ліцеї було створено «Академію самоменеджменту». Основна мета діяльності «Академії самоменеджменту» роз’яснення сутності самоменеджменту та надання практичної допомоги вчителям з оволодіння функціями самоменеджменту. Прогнозований результат досягнення кожним учителем успіхів у професійній діяльності.

Перший крок ми зробили, коли запропонували учителю обрати науково-методичну тему, над якою він буде працюватиме у міжатестаційний період.

У процесі роботи над темою вчитель проходить від виявлення та вивчення педагогічного досвіду до його узагальнення та розповсюдження. Важливим етапом роботи із самоосвітньої діяльності є складання дійсно працюючого перспективного та річного плану самоосвіти. Для складання плану вчителі використовують матеріали діагностики з проблем підвищення ефективності навчально-виховного процесу, опрацьовують літературу й матеріали передового досвіду, ознайомлюються з психолого-педагогічною та методичною літературою з теми. Вчителі, які мають певний досвід роботи з науково-методичної теми проводять аналіз та узагальнення зібраних фактів, підходять до практичного застосування набутих знань, перевірки нових методів роботи.

Дуже важливим із позицій менеджменту виявляється підсумково-контрольний етап, на якому педагог підбиває підсумки своєї самоосвітньої роботи, узагальнює спостереження, оформлює результати, а також, що дуже важливо, визначає перспективи в роботі.

Для допомоги вчителям ліцею в опануванні теоретичних засад, в межах роботи «Академії самоменеджменту» було проведено теоретичні семінари, які ознайомили вчителів із складовими самоменеджменту:


  • «Самоорганізація особистості – основа удосконалення професійної компетентності»;

  • «Сутність планування як функції самоменеджменту»

  • «Самопрезентація — це управління враженням»;

  • «Тайм-менеджмент як система управління часом»;

  • «Професійна мобільність - сучасна педагогічна проблема».

Сутність педагогічного самоменеджменту було опрацьовано на практичних заняттях, які допомогли учителю відчути себе: самопроектувальником, самопрограмістом, самоорганізатором, самодослідником, самоконтролером професійної діяльності.

Ми відчуваємо, що послідовно і цілеспрямовано, використовуючи випробувані практичні методи роботи у повсякденній діяльності, вчителі мають змогу максимально використовувати власні можливості, свідомо керувати планом свого життя (самовизначатися) і долати зовнішні обставини як на роботі, так і в особистому житті.

З метою самопізнання себе та навколишнього світу, для вчителів ліцею було проведено цикл психологічних тренінгів, який розкрив:


  • якості особистості, необхідні для ефективного входження в педагогічну професію (гностична діяльність);

  • можливості встановлення і підтримування як прямого, так і особливо зворотного інформаційного зв’язку з самим собою;

  • процес саморегуляції власної поведінки і дій на кожному з етапів навчально-виховного процесу.

Для проведення семінарів і практичних занять ми залучали до роботи не тільки адміністрацію ліцею, практичного психолога, вчителів-методистів, а й кандидата економічних наук, доцента кафедри обліку і аудиту Харківського торгівельно-економічного інституту, Київського національного торгівельно-економічного університету Шубіну С. В., доктора психологічних наук, професора кафедри психології ХНУВС Євдакімову О. О.

У методичному кабінеті на допомогу вчителям у їхній самоосвітній діяльності сформовано банк матеріалів: списки рекомендованої для самостійного опрацювання літератури; матеріали з ЕПД; варіанти планів із самоосвітньої роботи; новинки психолого-педагогічної літератури.

У бібліотеці ліцею створено середовище, яке сприяє інтелектуальному, емоційному та соціальному розвитку всіх учасників освітнього процесу. Розширюється асортимент бібліотечно-інформаційних послуг для вирішення завдань зі сприяння підвищенню методичної, педагогічної майстерності вчителів шляхом пропаганди педагогічної літератури, використання різних форм і методів бібліотечної роботи.

Поширення інформаційного простору, наявність зони WI-FI на всьому ліцейському просторі, доступ до мережі Інтернет у кожному навчальному, адміністративному, методичному кабінетах та бібліотеці робить процес самоосвітньої діяльності безперервним як для педагогів, так і для учнів ліцею.

Участь учителів у роботі «Академії самоменеджменту» допомогла вчителям у плануванні стратегій і тактик поведінки на кожному з етапів педагогічної діяльності шляхом відпрацювання конкретних алгоритмів професійних дій та їх послідовності у процесі вирішення педагогічних завдань, що простежується на діаграмах і графіках, відображаючих динаміку результативності методичної роботи кожного учителя та педагогічного колективу ліцею в цілому.

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка