«Світ очима дітей»



Скачати 187.02 Kb.
Дата конвертації21.02.2016
Розмір187.02 Kb.

ПРОЩАВАЙ, БУКВАРИКУ,

НАШ НАЙ ПЕРШИЙ ДРУЖЕ

Зал прикрашений гірляндами прапорців, на яких на­писані букви, дитячими малюнками на тему «Світ очима дітей».

На сцені — великі яскраві ворота, на яких у промінні сонця сяє напис «Місто Букварія».

Діти під веселу музику з різнокольоровими кульками у руках проходять до залу й сідають на стільці.
1-й учень.

Є святкових днів багато

На листках календаря.

А між ними й наше свято —

Вшанування Букваря.

2-й учень.

День вітання і прощання —

Свято наших букварів,

Перша сходинка зростання

Для найменших школярів.

Учитель. Любі діти! Ось і настав день, коли ви закін­чили працювати з першим у своєму житті підручником — Букварем. Пам'ятаєте, як 1-го вересня ви стали учнями, вам урочисто вручили Буквар. Пригадайте, як кортіло вам швидше зазирнути всередину: а що там?

Нині для вас Буквар — добрий знайомий. Він навчив швидко читати, ви вже знаєте, що є основною цеглинкою в побудові слова. Згодом ви познайомитеся з іншими під­ручниками, які будуть продовжувати його важливу справу. Але поради вашого першого друга запам'ятайте на все життя: любити свою прекрасну землю, цінувати, шанувати її працьовитих людей, берегти святині нашого народу — землю, мову, пісню, криницю, хліб, вербу, калину...

Ростіть здоровими й сильними, адже ваші руки обе­рігатимуть усе це від лихого. І не забувайте:


  • Хто багато читає, той багато знає.

  • Хто швидко читає, той багато зробити встигає.
    Успіхів вам!

3-й учень.

В першім класі урочистий

День прощання з Букварем.

Пригадай, що ти колись-то

Був маленьким школярем.

4-й учень.

Нам Буквар вже не потрібний, —

Гордо кажуть першачки. —

Ми й читаємо несхибно,

Ми вже й пишем залюбки.

5-й учень.

Ми навчилися читати,

Ми навчилися писати,

Ми зустріли в школі

Навчання зорю.

І сьогодні усі разом

Від щирого серця

Ми приносим подяку

Свою Букварю!




Учні виконують пісню «Буквар», муз. В.Верменича, п. М.Лисянського.
Учитель. Сьогодні, друзі, ми зібралися, щоб сказати збрі слова тому, хто був другом, хто кожну хвилину мовчав, але вчив вас трудитися.

6-й учень.

Є книг багато — радісних, печальних,

Товстих, тонких, барвистих, наче жар.

Але одна — книжкам усім начальник.

І звуть її по-простому — Буквар.

Із нього слів не вируба сокира.

Це маленятам кращий в світі дар.

І мова в нім — легка, співуча, щира.

Дитячі душі гріє він — Буквар.

7-й учень.


Мов краплин у Дніпрі,

Мов зірок угорі,

Мов листя на гіллі —

Стільки книг на землі.

Є великі й малі,

Є легкі і важкі.

В стелажі, на столі —

Наші друзі книжки.




8-й учень.

Та одна з-поміж них —

Перша книга із книг.

Ту, що звем Букварем,

Ми найперше берем.

Наче ключ срібляний,

Що мудрець дав у дар,

Дивосвіт чарівний

Відкрива нам Буквар.
9-й учень.


Букваря купила мама,

А Буквар із малюнками.

Є у тому Букварі,

Справжнісінькі школярі,

Є учитель, є і школа,

Є діброва, є і поле,

Є і заєць, і гусак,

І лисиця, і їжак.

Хоч я азбуки не знаю,

Та Буквар сестрі читаю:

Там, де сом, читаю «сом»,

Гусака зву гусаком,

Називаю зайця зайцем,

Ще й веду по книзі пальцем!

А сестриця все питає,

Чи насправді я читаю?



10-й учень.

Відлетіли сірі гуси,

В лісі осінь вже гуде,

І малесенька Настуся

З Букварем до школи йде.

В полі вибіг заєць шпарко,

Стрімголов побіг з гори,

І всміхається школярка:

Так біжиш ти й в Букварі.

Біля ставу у долині

Розгулялись снігурі,

І дивується дитина:

Чом нема їх в Букварі?

От зі школи повернуся,

Намалюю птиць і став,

Бо малює все Настуся,

Що Буквар не змалював.



Буквар. Ось і я, мої друзі, Дуже радий вам. Я щасливий Букварик! Я тому радію, Що всі діти-першачки Вже читати вміють.

Учитель. Шановний Букварю! Приймай парад війська букв від А до Я.

Буквар. Військо моє славне, шикуйся! Кроком руш!
(Під музику діти крокують по залу й шикуються обличчям до сцени. У центрі — Буквар.)
Голосні! Кроком руш! На­право! В обхід по залу кроком руш! (Зупиняються ліворуч від сцени.) Приголосні! Наліво! Кроком руш! (Зупиняються праворуч.)

Букви, увага! Починається серйозне випро­бовування — скласти слова.

Я називатиму їх, а потрібні букви шикуватимуться в центрі залу.
МИР

11-й учень.

Рідний голос, рідне слово —

Все народжене з любові.

Ранки роси в трави трусять,

Вітер роси в травах сушить.

На землі, що родить щиро,

Ростемо під сонцем миру.

ШКОЛА

12-й учень. Ми мрію любимо й книжки,

Життя у нас буя.

Вчимося в школі залюбки

від А до Я.



МОВА

13-й учень. Знай рідну мову і вивчай,

Вона твоя й моя.

Та перш за все

Абетку знай від А до Я.



БУКВАР

14-й учень.

Я віднині школяр,

Мовлю радісно я: —

Хай живе мій Буквар,

Перша книга моя!

Буквар. Дякую вам, мої друзі — букви алфавіту.

Учитель. Шановний Букварику! Діти хочуть подару­вати тобі і твоїм славним буквам вірші.
Діти.


Вмію я уже читати,

Тож беруся вчити брата.

Починаю з букви А.

Він мене питає: «Га?»

Називаю букву Б.

Він сміється: «Бе-бе-бе».

То ґелґоче гусаком,

То регоче бараном.

Знає він всі літери

Й пише трохи навіть,

Тільки дуже хитрий він

І оце лукавить.

Глянув якось у вікно —

Сонечко підбилось.

Братик каже: «Буква О

В небі покотилась».

Чує він, як на даху

Завиває буква У,

Бо невіглас-вітер

Більш не знає літер.

Прилетить до саду жук,

Братик зразу чує вже:

Жук дарує всім навкруг

Басовиті букви Ж.

Всі малята як малята —

Книжечки читають,

Ну а букви мого брата

Бігають, літають.

Кінь промчить біля воріт —

Не догнати й соколу.

Братик мовить: «З-під копит

Буква Ц процокала».

Він вважає: на подвір'ї

Кури стали учнями

І, погладжуючи пір'я,

Букву К заучують.

Та наука нелегка:

Кажуть «ко», а треба — «ка».

Ми над річкою гуляли,

Раптом букву відшукали:

Хвиля в тиші комиша

Загубила букву Ш.

Скільки літер ще довкола —

Шепеляві й грімкотливі...

Це така весела школа,

Це уроки жартівливі.


Я бачив у кіно: школяр читать учив канарку.

У лузі я розкрив буквар, почав учить собаку.

— Це буква «а», — я показав, — «а-а» — найлегша буква...

Собака гавкає: — Ґав-ґав! Нудна у нас наука.

Зелена жабка лугова озвалася між листя:

— Ква-ква, ква-ква! Ква-ква, бу-ква!
Сама бажає вчиться.
Буква А затемна встала, розбудила букву Бе:

— Чуєш? — злякано сказала, —

Мишка в закутку шкребе.

Бе зіскочила з полиці і термосить букву Ве:

Розшукать негайно кицю — всім завдання бойове!

Ве мерщій до Ге, Ґе, Де: хто з вас знає, киця де?

Ге, Ґе, Де того не знали та швиденько повставали,

Підняли Е, Є, Же, Зе: хто до киці повезе?

Тут вся азбука проснулась, одяглася та узулась:

У похід усі на мишку! Нащо турбувати кішку?!

Нас багато! — каже Зе. — Мишка нас не погризе!
Налякали букви мишу, утекла. Настала тиша.
Букви знову на полиці, та хоробрим вже не спиться,
Скоро візьмуть їх до школи Таня, Галя і Микола.
Розумнішає сестричка — наша біла рукавичка.

Не кричить, сміється любо, а мене скубе за чуба.

Пізнає мене манюнька, тільки рве моє малюнки.

Я не серджусь на сестричку, бо вона ще невеличка,

Ще не зводиться на ноги, лиш плазує до порога.

Як прийшло веселе літо, я сестричку став учити:

Букваря узяв у руки, показав їй перші букви.

І сестричка каже: «А» — тямить щось уже вона!




Не скажу і не просіть! —

Чом усі Тигри гарчать: «Гаррр!»,

Ворони кричать: «Каррр!»,

Коні харчать: «Харрр!»,

Двері риплять: «Раррр!».

Не скажу — і не просіть! —

Чом усі їжаки сопуть: «Фррр!»,

Літаки ревуть: «Дррр!»,

Трактори гудуть: «Тррр!»,

Катери пливуть: «Шррр!».

І не взнати вам, повірте,

Нізащо, що Тигри гарчать,

Ворони кричать.

Коні харчать,

Двері риплять,

Щоб Навчити хлоп'ят,

Щоб Навчити дівчат

«Ррр» нелегке вимовлять.



Учитель. Діти, а чи любите ви казки? Спробуйте від­гадати, про якого героя йдеться?

До школи прямує хлопчак дерев'яний,

Чомусь потрапляє у цирк полотняний.

Відома ця книжка тобі, чи не так?

В пригодах яких побував цей хлопчак?

(«Золотий ключик, або Пригоди Буратіно».)

Мальвіна. Добрий день, діти! Чи є тут поблизу бібліо­тека? А де ж бібліотекар?

Бібліотекар. Добрий день, дівчинко! Чим я можу тобі допомогти?

Мальвіна. Мені потрібний Буквар. У мене є учень Буратіно. Він продав свій Буквар, щоб потрапити на ви­ставу до театру. І тепер я навіть не знаю, як навчити його читати! Ви мені допоможете?

Бібліотекар. Звичайно. Я дам тобі Буквар. Але не одразу. Спочатку я маю виписати тобі читацький квиток. Без нього книги в бібліотеці одержати неможливо. А ти можеш поки що почитати або поговорити з дітьми.

Мальвіна. У вас так багато хлопчиків! Цікаво, хто за­ймається їх вихованням? Це така важка справа. Я недавно виховувала Буратіно. Знаєте, як він сидів? Підігнувши ноги під себе. Чай пив прямо з чайника, а у вазу з варенням стромляв пальці і потім їх облизував. Математики взагалі не знав. Читати не вміє й досі.

Буратіно. Привіт! Ось я вас усіх і знайшов. Тут не було такої... з великим голубим бантом? Ой. (Побачив Мальві ну.)

Мальвіна. Що Ви тут робите, неслухняний Бураті­но?

Буратіно. Я шукаю Буквар.

Мальвіна. Все-таки заговорила совість.

Буратіно. Так, так! Тортіла заговорила. Я тепер знаю, де золотий ключик. Він знаходиться... Я сховав недалеко звідси.

Мальвіна. Ось Буквар. Розпочнемо читати. Яка перша буква? А яке слово тут записане?

Буратіно. Арлекіно.

Мальвіна. А ось і неправильно.

Буратіно. Артемон.

Мальвіна. Дуже соромно. Хай вам допоможуть діти, а то у Вас, Буратіно, нічого не виходить.

Діти (хором). Азбука!

Бібліотекар. Хто-небудь знає, чому азбука так на­зивається? Буквар — це зрозуміло: у ньому букви, тому й Буквар. Слово ж «азбука» дуже давнє. Наші предки на­зивали букву А «аз», за нею йшла буква Б, яка називалась «буки». «Аз» та «буки» — ось і вийшла азбука.

Мальвіна. А зараз, Буратіно, назвіть правильно букви.
По черзі виходять букви, Буратіно називає одні букви правильно, інші — неправильно.

Букви читають вірші про себе.
Учитель. Буратіно, а ти хочеш ходити до школи? На­вчитися читати, писати, рахувати? Ми чули від Мальвіни, що ти дуже невихований. У школі не тільки вивчають бук­ви, а й вчать культури поведінки. Всі учні знають «чарівні слова». Ось зараз ми пограємо у гру «Не помились, будь ласка», і ти переконаєшся в цьому.

Учитель Команди слід виконувати лише тоді, коли я скажу «будь ласка».

Встаньте, будь ласка. (Діти встають.)

Під­німіть руку. (Команду не виконують.)

Будь ласка, поплес­кайте в долоні. (Діти плескають.)

Потупотіть. (Команду че виконують.)

Тихенько сядьте. (Команду не виконують.)

будь ласка, тихенько сядьте. (Діти сідають.)
Учитель А зараз пропоную переглянути інсценівки-загадки.


  • Коридором іде вчителька, у руках у неї книжки, сумка, ^зустріч їй учень: «Добрий день!» — і пішов далі. Що іав зробити хлопчик?

  • Вулицею йде старенька бабуся. Вона несе кошик яблуками. Раптом кошик випадає у неї з рук, яблука обсипаються. Назустріч їй біжить дівчинка. Вона зупи-чється, оглядається й біжить далі. Що повинна була юбити дівчинка?

  • Хлопчик сидить в автобусі біля вікна і з цікавістю роз-івляється навкруги. В автобус заходить жінка з дитиною, о повинен зробити хлопчик?

  • На вулиці хлопчик зустрів дівчинку-однокласницю. на йде з магазину й несе важку сумку. Що повинен збити хлопчик?


Мальвіна. Бачите, Буратіно, які виховані учні. Спо­діваюся, ви зрозуміли, які слова чарівні чому вони так називаються. Не забувайте про них, будь ласка.

Буратіно. Треба й мені швидше братися за навчання. Але де ж я візьму Буквар?

Мальвіна. Ваш Буквар знаходиться в країні «Букварії», але двері в цю країну можна відчинити лише золотим ключиком.

Буратіно. Зараз я швиденько збігаю за ним. А щоб ви не нудьгували без мене, хай Мальвіна перевірить, чи добре ви вмієте читати.
Гра «Відгадай пташку».

Дивна пташка прилетіла

І мерщій за діло:

— Тук-тук-тук! Тук-тук-тук!

Чи не тут сховався жук?

Відповідь на загадку ви знайдете, коли запишете в клітинках букви, що змінилися:

КРІТ

ДРІТ







КОЛОДА

КОЛЯДА







МИША

ТИША







БУТОН

БЕТОН \2.







КАВА

ЛАВА


Гра «Прочитай прислів'я».

Кожній матері треба працю любити.

Щоб добре жити, діточки свої милі.

За одного вченого їсти хліба печеного.

Не вчи ученого десять невчених дають.
Вірші-іграшки.

100ропілий сніжок за 100долу у 100жок. Гуси у по100ликах сидять коло 100лика.

А на 100лі — з молоком 100янці, а ще — 100сиком млинці.

У 100ножок по 100 ніжок, всі 100милися, всі 100милися.


Буратіно. Я так поспішав, я так поспішав, друзі мої. Подивіться: у мене в руках золотий ключик. Він допоможе відчинити двері в чудову країну Букварію.

Приніс чарівний ключик,

Дивіться — золотий.

Візьміть цей ключик, дітки,

Дарунок чарівний.

Учитель. Ми дуже раді, Буратіно, що ти подружився з дітьми, а головне: ти, як і всі діти, хочеш вчитися.

Буратіно. Ура! Ось мій Буквар! О! Та тут багато книжок, їх не прочитати всі зразу. Подарую їх дітям, хай читають, а вчительці, котра їх вчить, подарую квіти.
Буратіно дарує дітям книги, вчительці — квіти, бере свій Буквар і збирається йти.
Учитель. Куди ж ти, Буратіно? Ти ж навіть продав був свій Буквар, щоб сходити на виставу, а у нас зараз якраз теж буде вистава.

Буратіно. Мені дуже хочеться швидше наздогнати дітей у навчанні. Отже, я візьму свій новий Буквар і піду вчити азбуку, а ви переглядайте виставу. Бажаю успіхів, діти!

Учитель. Зачекай, Буратіно. Ми заспіваємо тобі на прощання пісню.
Діти виконують пісню «Чему учат в школе» (слова М.Пляцковського, музика В.Шаїнського).
Буквар. Бачите, діти, ви так цікаво розповідали про свою школу, показали, що вмієте, що й Буратіно захотів учитися.

Учитель. Дорогі діти, шановні гості! Ми запрошуємо вас на перегляд вистави «Сонце, Мороз і Вітер», яка присвячується вельмишановному Букварю.

Сонце, Мороз і Вітер

Дійові особи: Сонце, Мороз, Вітер, Школяр, Автор.


Автор. Де при шляху при широкім

Шелюга та чорнолоз,

Стрілись якось ненароком

Сонце, Вітер і Мороз.

По словечку, по словечку

Мов на подив та на сміх,

Учинили суперечку:

Котрий дужчий поміж них.



Вітер. Я!

Автор. І Вітер у дугу

Гне червону шелюгу.



Мороз. Я!

Автор. І кригою Мороз

Криє сизий чорнолоз.



Сонце. Я!

Автор. І Сонце припекло,

Долом злото розлило, —

У змаганні аж киплять,

А до згоди — ні на п'ядь.

Сонце глянь — іде школярик,

У руках несе букварик, —

Видно, ходить в перший клас.

Сонце. Нумо, хто буквар одняти

Скорше зможе у хлоп'яти,

Той і дужчий поміж нас.

Вітер. Згода!

Автор. Віє Вітер лунко.

Вітре. Я охочий до грабунку,

Раз дмухну — і відберу!



Автор. Рве, хапає, однімає,

А хлоп'я буквар тримає.



Школяр. Не віддам, хоч хай умру!

Автор. Вслід Мороз.

Мороз. А я те зможу:

Ручки хлопцю відморожу —

Кине книжку й побіжить!

Автор. Тільки хлопець не боїться,

Шасть руками в рукавиці,

А буквар чимдуж держить.

Сонце звабне. Сонце хитре.



Сонце. Кинь, Морозе, кинь-но, Вітре,

Не зашкодите йому!

Те, що силою узяти

Не змогли ви у хлоп'яти,

Я ладком за мить візьму.

Автор. Пестить хлопця та голубить,

Адже ласку кожен любить,

А дитина й поготів...

У блакиті ані хмарки,

Гарно, гарно, тільки жарко,

Геть школярик употів.

Сонце звабне. Сонце хитре.

Піт малому з личка витре,

Ставить пастку малюку.

Сонце. Це б скупатися, бо спека,

Он же річка недалеко,

Роздягаймось — і в ріку!

Автор. А само надію тішить:

Сонце. Лиш роздягнеться школяр,

То добро своє залишить,

Я й візьму його буквар!

Автор. А школярик був обачний,

Мовив Сонцю.



Школяр. Дуже вдячний,

Покупаюсь залюбки.

Тільки в дім зайду спочатку

Та буквар замкну в шухлядку,

А тоді вже й до ріки!

Автор. Там, де гнеться з літа в літо

Шелюга та чорнолоз,

Гомоніли сумовито Сонце, Вітер і Мороз.

Вітер плутався в бадиллі.



Вітер. Підупали ми на силі,

Раз не можем букваря

Одібрать у школяра.

Мороз. Ні.

Автор. Мороз йому на те.

Мороз. Щось тут, бачу, не пусте:

Певно, хлопець проти нас

Має чари про запас.

Автор. Сонце крутить вуса житні.

Сонце. Геть догадки нісенітні,

Не шукайте жодних чар:

Хто з книжками змалку дружить,

Той не дасть себе подужать,

Як не дався нам школяр.


Буквар. Дякую, діти. Мені сподобалося свято. Але час нам з вами прощатися.

Я вас прошу не ліпитись

І вчить уроки день при дні,

І берегти книжки!

Віднині

Найкращі друзі вам вони!


Буквар. Обіцяйте дбайливо ставитися до підручників!

Учні (хором). Обіцяємо!

Буквар. Обіцяйте стати активними читачами нашої бібліотеки.

Учні (хором). Обіцяємо! Обіцяємо!
У містах, у різних селах

Будь, Букварику, веселим! -

Хай тебе у гості ждуть!

І щасливим буде путь!



А ми будемо у школі.

Тут науки нам доволі.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка