Свято гумору та сатири від Олега Чорногуза



Скачати 158.89 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір158.89 Kb.
Тема: Свято гумору та сатири від Олега Чорногуза.

Мета: викликати інтерес до самостійного читання художніх творів; формувати навички свідомого вибору книг для читання, аналізу їхнього змісту, виділення моральних настанов, які вони містять; виховувати оптимістичний світогляд, позитивні якості характеру, любов до читання; розвивати критичність мислення, самостійність, увагу, уяву, зв’язне мовлення, акторські здібності учнів.

Тип уроку: урок позакласного читання.

Методи і прийоми: метод проекту, розгадування кросворда, рольова гра, евристична бесіда.

Обладнання: текст гуморесок з «Книги веселих порад», роман «“Аристократ” з Вапнярки», кросворди, портрет О.Чорногуза, мультимедійна дошка, проектор, учнівська презентація.

Міжпредметні зв’язки: мистецтво, етика, українська та іноземні мови, світова література.
Хід уроку
І. Вступне слово вчителя.

Учитель. Сьогодні урок ми проводимо після вивчення оповідань Олега Федоровича Чорногуза «Як поводитись у кіно» та «Як вибирати ім'я» з «Книги веселих порад». Оскільки ці твори гумористичні, то й урок позакласного читання ми назвали «Свято гумору та сатири від Олега Чорногуза». Що є головним атрибутом свята в наш час? Дійсно, телевізор. Отже, спробуємо провести урок, ніби переглядаючи відомі телепередачі.
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація вивчення матеріалу.

Учитель. Першою у нас у програмі передача «Битва екстрасенсів». Для виконання її завдань від кожного ряду запрошується по одному представнику. Спираючись на свої екстрасенсорні можливості, ви маєте визначити завдання, які нам потрібно буде вирішити за урок, виходячи із його теми та домашнього завдання, яке ви отримали на попередньому уроці.

Учні пропонують свої варіанти завдань, учитель їх узагальнює:

  • узагальнити відомості про життя і творчість Олега Федоровича Чорногуза;

  • познайомитись з іншими гуморесками з «Книги веселих порад»;

  • отримати загальні уявлення про інші твори О.Чорногуза;

  • закріпити знання понять з теорії літератури (гумор, сатира).


ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Учитель. Для узагальнення матеріалу про життя і творчість Олега Федоровича Чорногуза група учнів підготувала міні-фільм у програмі «Славетні чоловіки».

Перегляд презентації фільму, який озвучують учні, що його підготували.



Кадр 1

  • Оле́г Фе́дорович Чорногу́з) —Заслужений діяч мистецтв України (1996); Національна спілка письменників України, секретар (з 1988), член президії.



Кадр 2 Кадр 3

  • Українець; батько - Федір Данилович (1885-1948), лікар-ветеринар; мати - Оксана Андріївна (1891—1980), домогосподарка; дружина - Лідія Степанівна (1942), кандидат медичних наук, лікар-кардіолог лікарні «Феофанія»; син Ярослав (1963), журналіст, співак-бандурист, артист Національної заслуженої капели бандуристів.



Кадр 4

  • Освіта: Київський університет ім. Т. Шевченка, факультет журналістики (1959-1964).

  • 1961-1963 — зав. відділу листів Погребищенської райгазети.

  • 1963-1964 — зав. відділу сатири та гумору газети «Вінницька правда».

  • 1964-1983 — ст. фейлетоніст, зав. відділу фейлетонів журналу «Перець».

  • 1983-1986 — зав. редакції прози, директор видавництва «Радянський письменник».

  • З 1986 — головний редактор журналу «Перець».

  • Член НСПУ (з 1963), НСЖУ (з 1960).




Кадр 5


  • Автор книжок сатири і гумору: «Моральна підтримка», «Портрет ідеалу», «Сіамський слон», «Веселі поради», «Між нами кажучи», «Сповідь старого холостяка», «Як доглядати Зевса», «Плата за любов», «Українські колобки», «Українські кентаври», «Тиха ніч над хатою моєю» (збірка романсів і пісень написані разом з сином Ярославом), книжка публіцистики «Вуйко з Донецька», дитячі книжки - «Веселий зоопарк», «Карнавал», «Весела абетка», «Притча казка про козака Нетака».




  • Автор романів: «“Аристократ” із Вапнярки» (1979), «Претенденти на папаху» (1983), «Вавилон на Гудзоні» (1985), «Я хочу до моря» (1989), «Дари пігмеїв» (2005), «Примхи долі»(2006), «Той, що живе зі смертю»(2006), «Золотий скарабей»,(2007) «Ремезове болото»(2007), «Воскреслий із мертвих»(2009), «Гроші з неба»(2009), «Твори» (в 2 т., 1986), «Твори» (в 7 т., 2006). Перекладений на 22 мови світу, у тому числі на мову есперанто. За творами Олега Чорногуза створені п’єси, кінофільми.



Кадр 6

  • Лауреат премій ім. Остапа Вишні, ім. Івана Багряного, родини Воскобійників, Михайла Стельмаха, Олеся Гончара, лауреат Нобельської премії за сатиру і гумор.

  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (05.2006), орден - Хрест Івана Мазепи (23 лютого 2010 року).


ІV. Основна частина уроку.
1.Знайомство з гуморескою «Як дізнатись про походження свого прізвища».

Учитель. Дякую за повідомлення. Ми текстуально вивчили дві гуморески з «Книги веселих порад». Удома ви читали ще й інші. Телепередача «Що? Де? Коли?» пропонує вирішити наші питання.

Команда знавців відповідає на питання за гуморескою «Як дізнатись про походження свого прізвища». Інші учні можуть надавати свої варіанти відповідей, якщо знавці не знають, у вигляді допомоги клубу.

Учитель. Увага! Запитання: Доберіть італійські відповідники до українських прізвищ Мирон Деко, Антон Канава, Мазач, Кирпач, Мина Квасоля.

Учень 1. Відповідь на це питання така: італійські відповідники до українських прізвищ Мирон Деко – Декомирон, Антон Канава – Антоніо Канова, Мазач – Мазаччо, Кирпач – Кирпаччо, Мина Квасоля – Міно Фазолі.

Учитель. Абсолютно правильно. Наступне питання: Доберіть французькі відповідники до українських прізвищ Аделя Гроха, Філіпченко.

Учень 2. У нас відповідь така: французькі відповідники до українських прізвищ Аделя Гроха – А де ля Грохá, Філіпченко – Жерар де Філіп.

Учитель. Вірно. Наступне питання: Доберіть німецькі відповідники до українських прізвищ Вітер, Деригус.

Учень 3. Відповідь на це питання така: німецькі відповідники до українських прізвищ Вітер – Вінтер – Норберт Вінер, Деригус – Ван дер Гус.

Учитель. Абсолютно правильно. Наступне питання: Доберіть турецькі відповідники до українських прізвищ Алік Кнур, Кріт, Тхір, Міша Фіра.

Учень 4. Ми пропонуємо такий варіант відповіді на це питання: турецькі відповідники до українських прізвищ Алік Кнур – Алі Нурі, Кріт – Каріт, Тхір – Тахір, Міша Фіра – Ашім Аріф.

Учитель. Молодці! Ви уважно прочитали гумореску О.Чорногуза «Як дізнатись про походження свого прізвища». Тому одержали абсолютну перемогу. Але в мене залишилося ще одне питання і не лише до команди знавців: Чи не простіше пишатися своїм власним прізвищем, яке носили ваші гідні предки, ніж вигадувати у виправдання собі таку народно-етимологічну нісенітницю?

Учень 5. На мою думку, краще пишатися власним прізвищем, бо воно говорить про цікаву історію нашої сім'ї. Автор гуморески і натякає на те, що люди женуться за модою, міняють прізвища, доходячи до нечуваних нісенітниць. Але все це вказує лише на комплекси самої людини, а зовсім не на недолік прізвища.

Учитель. Дійсно, і така проблема піднімається не тільки в цьому творі, але й у романі «Аристократ з Вапнярки», де Євграф Сідалко стає графом Сідалковським. Та ще до О.Чорногуза у п’єсі І.Карпенка-Карого «Мартин Боруля» головний герой переймається проблемою: чи він Боруля, чи Беруля? А Микола Куліш у п’єсі «Мина Мазайло» пропонує своєму героєві декілька прізвищ, через що дискусія охоплює всю сім'ю. Отримавши нове прізвище Мазенін, він навіть втрачає роботу.
2. Знайомство з гуморескою «Як розгадувати кросворди».

Учитель. Удома ви прочитали гумореску «Як розгадувати кросворди». Перевіримо, чи уважними ви були під час прочитання. Вас запрошує телегра «Хто швидше». Телефонувати вам нікуди не треба. Кожна команда отримує завдання у вигляді двох кросвордів. Яка команда першою правильно відповідає на всі питання і читає зашифровані по вертикалі слова, та і перемагає.
Кросворд №1

1

 

 

 
















2

 

 

 

 

 

 







3

 

 

 

 




4

 

 

 

 













5

 

 
















6

 

 

 

 










  1. Домашні птиці, що врятували Рим.

  2. Назва кладовища, на якому поховано українського композитора Степового.

  3. Найзручніший вид міського транспорту.

  4. Свійська тварина.

  5. Прізвище видатного українського актора.

  6. Як звали батька Віри Павлівни з роману Чернишевського «Что делать?»


Кросворд №2

1

 

 

 

 
















2

 

 

 



















3

 

 

 










4

 

 










5

 

 

 









1. Місце битви Богдана Хмельницького з поляками.

2. Свійська тварина, самець.

3. Назва ресторану, де офіціантом працює зоотехнік.

4. Корабельний кухар.

5. Заразна хвороба.


Відповіді на кросворди


1 г

у

с

и
















2 б

а

й

к

о

в

е







3 т

а

к

с

і




4 с

в

и

н

я













5 ю

р

а
















6 п

а

в

л

о










1 б

а

т

і

г
















2 к

н

у

р



















3 м

л

и

н










4 к

о

к










5 я

щ

у

р













3. Узагальнення понять з теорії літератури.

Учитель. Пригадайте, що таке гумор і сатира?
Орієнтовні відповіді:

Гумор – вид комічного, коли про серйозне говориться із добродушною посмішкою, коли піддаються доброзичливому осміянню часткові вади загалом добрих людей, окремі смішні риси в їхньому характері, поведінці, зовнішньому вигляді; гумор спрямований на усунення недосконалостей у загалом позитивному в житті.

Сатира – спосіб художнього відображення явищ дійсності, який знаходить вияв у різкому висміюванні негативного. Сатирі властиві тенденційність, показ негативних явищ немов через побільшене скло, комізм характерів і ситуацій, підкреслене загострення картин та образів, сміливе використання засобів алегорії, гротеску, сарказму, бурлеску, карикатури, іронії, фантастики, пародіювання, гіперболізації зображуваного.


4. Знайомство з романом «“Аристократ” із Вапнярки».
4.1. Наш анонс :

Учениця. Дивіться на «першому національному» найсучасніший телесеріал «“Аристократ” із Вапнярки», за однойменним романом Олега Федоровича Чорногуза. Вас чекають надзвичайні пригоди, детективні колізії, шалене кохання, пошуки скарбів, далекі і близькі подорожі. Не пропустіть. За кілька хвилин ви зможете переглянути 20 серію під назвою «Таємниці існують, щоб їх розкривати».
4.2. Інсценування.

Філарет Карлович: Що вам ще від мене потрібно, Сідалковський? Навіщо ви залазите в душу? Для чого вам наші сімейні таєм­ниці?

Сідалковський: Таємниці існують для того, щоб їх розкривати.

Філарет Карлович: Але їх у мене нема.

Сідалковський: Філарете Карловичу! Коли б їх у вас не було, я до вас би не прийшов. Я не влаштовував би вам цього допиту. Ви ж мені так інтригуюче зашили в піджак десятку з профі­лем Миколи Другого. Для чого це? Або ось оця карта, оці ваші незрозумілі еполети... Ви що, у них так і спите? І сфін­кси, які поки що мовчать, як і ви.

Філарет Карлович: То так. Таємниці є в кож­ного з нас. Але в кожної людини настає той момент, коли вона хоче перед кимось висповідатися, перепрошую, очи­стити свою душу від непотрібного їй тягаря. Такий момент, перепрошую, сьогодні настав і для мене. Я дуже далеко зайшов. Старий уже, а й досі, як ви, Сідалковський, удаю з себе не того, ким є насправді. Ви запитаєте, для чого це мені? Запитайте. Не відповім. Перепрошую, але скажіть, як хоч вас звати, Сідалковський?

Сідалковський: Євграф!

Філарет Карлович: Тому вас і називають у «Фіндіпоші» графом?

Сідалковський: Може, й тому. А можливо, через щось інше...

Філарет Карлович: Я оце дивлюсь на вас, Сідалковський, і думаю: колись ви закінчите так, як я. Розчаруванням. Крахом. Коли я слухав ваші розповіді про кругосвітні подорожі, ви не повірите, дивився на вас, а бачив себе...

Сідалковський: Історія повторюється.

Філарет Карлович: Я гадав, що розбираюся в людях. Я ж стільки їх бачив на своєму віку! Ви мені здалися користолюбцем, практиком, і я подумав, що такі люди, як ви, заради грошей підуть на все. Я розіграв комедію. Але я помилився. Для мене це скінчилося драматично. Я все життя поми­лявся, Сідалковський. Мені все життя здавалося, що я створений для чогось особливого. У молодості теж мріяв про далекі порти і не звідані мною країни. Я шукав пригод і марив ночами морськими подорожами й портами, але чим я скінчив?!

Сідалковський: Генерал — це не так уже й погано. Щоправда, я не можу зрозуміти, який ви генерал: генерал-лейтенант чи генерал-полковник? Я ж ніколи не бачив ваших погонів...

Філарет Карлович: Йдіть ви до холери! Я та­кий генерал, як ви, Сідалковський, граф. Я все своє життя служив у ресторані. За швейцарські лампаси мене й про­звали «генералом»... Ви ж знаєте, які у нас на Україні лихі язики. От так я й став генералом. Генерал Чудловський Філарет Карлович. І ви на це клюнули?! Я продав свій старий дім і переїхав сюди. Гадав, тут мене так не називатимуть. Адреса змінилася, дім теж, а прізвисько так за мною й залишилося. Як воно перейшло сюди — мені й досі не відомо. Згодом, уже на пенсії, я сам повірив, що я генерал.

Сідалковський: А звідки у вас золоті монети?

Філарет Карлович: О, це теж дуже цікава історія. Ви, мабуть, чули про знамениту «шахиню» із ресторану «Столичний»? На зеко­номлених порціях вона стала за кілька років мільйонершею. Скуповувала сервізи, золото, магнітофони, кришталь, золоті годинники, діаманти. Один такий діамант носив на золотому ошийнику навіть її пес на кличку Цезар. Так-от саме того дня, коли вона «засипалася», до нас у ресторан завітав один з її помічників. Він пообідав і, одягаючись, раптом запідозрив, що за ним стежать. Він завжди був щедрий на чайові, але цього разу щедрість його сягнула апогею. Ви бачите, Сідалковський, яка у мене рука? Всі оті монети, що він мені висипав, ледь умістилися в моїй долоні. Я не на­дав цьому ніякого значення, гадав, мідяки. Все ж було так звично і природно. І тільки увечері, коли я почав підраховувати свій денний прибуток, ледь не знепритомнів: моя кишеня була набита золотом! Те золото я здав державі. Мені оплатили грішми, і згодом я купив за них отой мотор­ний човен, що стоїть у дворі. Ви не повірите, Сідалков­ський, але та десятка, що я вам подарував, була остання.

Сідалковський: А що означає ця карта, Філарете Карловичу?

Філарет Карлович: Карта? Я й не знаю, як вам про­стіше пояснити... Все це теж бутафорія. Дитяча гра на старості літ. Усі ж ми в молодості снили скарбами, і я перемалював цю карту з книги «Острів скарбів», а лі­тери поставив свої. Тепер ви мене зрозуміли?

Учитель. Якщо ви хочете дізнатися про інші пригоди, прочитайте роман О.Чорногуза «“Аристократ” із Вапнярки».
V. Узагальнення вивченого матеріалу.

Учитель. Що думає про свою діяльність автор ми зможемо дізнатися із програми «У гостях у Гордона» (матеріали взято із інтерв’ю та біографії самого письменника).

Гордон. Як ви пишете книжки? Чи багато написали?

Чорногуз. Все залежить від критичного погляду. Якщо дивиться той, що написав за все життя одну чи дві книжечки, то я начебто написав багато — понад 30 книжок з них півтора десятка романів. Якщо ж дивитися очима Івана Франка, який не знав, що таке кіно, телевізор та Інтернет, він написав начебто 200 фоліантів, то мої 30 книг — це майже ніщо. За художній рівень я вже мовчу. Бо про це не мені говорити. Знаю, що я писав також геніально. Майже як Шевченко, Франко, Леся Українка, Остап Вишня чи Василь Симоненко, поки ходив у літературних начальниках. Як тільки вийшов на пенсію, то постійно потрапляв в обойму наймодніших письменників нашого часу, де після невеличкого переліку сучасних геніїв, записували і мене під двома словами — „та інші".

Гордон. Чи були за вашими творами поставлені п'єси чи кіно?

Чорногуз. Питання риторичне, бо все наше життя — це кіно і п'єси, а я часто сам собою і скидаюся на актора з одним глядачем — моєю дружиною, оскільки діти й онуки зайняті і гадають, що світ, як і дорога в ньому така довга і безмежна, як горизонт. На вісімдесятому році життя, виявляється, що все це не так, і в тебе враження таке, що ти по землі промчав швидкісним поїздом, один раз тільки відчинив вікно. Підхопив хронічний бронхіт і досі його одкашлюєш.

Гордон. В українській літературі принаймні складається таке враження, що сатира і гумор відносяться до, як би це вам делікатніше сказати?..

Чорногуз. Можете сказати просто: до менш вартісного жанру або можете сказати інтелігентніше: сатира і гумор не в пошані в українській літературі чи в Спілці письменників України, а начебто – в ролі Попелюшки. Свідчення цьому – поет Павло Глазовий. Народний поет України, без перебільшення. Він – сатирик найвищого ґатунку, особливо за злободенністю, громадянською позицією істинного Поета. Йому присудили премію? Ні. Не отримав би такої премії і його попередник, класик нашої літератури, мій найближчий земляк, Степан Руданський. Це – однозначно. У наших чиновників – підхід сталінський, як і у Спілки. Я не за те, щоб її сьогодні розігнали. Борони, Боже. Це єдиний у нашій державі форпост, бастіон, хочете – останній рубіж по захисту української мови. Що ж до сатириків взагалі, то хотілося б сказати тим, хто ще й досі гадає, що сатира – це другорядна література. Це глибоко інтелектуальна література. Бо саме сатирики усіх часів і народів чи не найвідоміші у світовій літературі. Почнемо з Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Антона Чехова, перебігаючи до Свіфта, Рабле, Сервантеса, Діккенса, Твена, Гашека, Чапека, кінчаючи Ільфом і Петровим, Булгаковим, Марті Ларні, Азізом Несіном і десятками, десятками інших пречудових сатиричних світових імен.
VІ. Підсумок уроку.

Дайте відповіді на питання:



  • Чи сподобались вам прочитані твори О.Ф.Чорногуза?

  • Чи хотіли б ви прочитати ще щось із його доробку?

  • Як ви ставитесь до сатиричних творів?

  • Чи хотіли б прочитати твори інших жанрів у сучасній українській літературі?

  • Яких письменників-сучасників ви ще знаєте?

  • Як часто, на вашу думку, слід знайомитися із творами сучасних авторів?

Дякую всім за плідну роботу.
VІІ. Домашнє завдання.

  1. Повторити теоретичні поняття за підручником с. 288-289.

  2. Написати твір-роздум «Що я знаю про сучасну українську літературу?»




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка