Свято рідної мови «мова моя калинова, мова моя барвінкова» Підготувала та провела волошин лідія михайлівна



Скачати 97.29 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір97.29 Kb.
СВЯТО РІДНОЇ МОВИ


«МОВА МОЯ КАЛИНОВА,


МОВА МОЯ БАРВІНКОВА»


Підготувала та провела

ВОЛОШИН

ЛІДІЯ МИХАЙЛІВНА

2 КЛАС

ЯБЛУНЕВА ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ

2014


ТЕМА

Рідне слово –диво калинове

(до Дня української писемності і мови)
МЕТА

Формувати в учнів розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ані народ, ані Україна як держава.

Розширювати знання про красу і багатство української мови.

Розвивати навички виразного читання віршових творів.

Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського.
Оформлення свята:

святково прибраний навчальний кабінет,

учні у вишиванках,

вислови про мову,

фонограма пісень,

костюм Королеви Абетки.

«Рідна мова дорога людині, як саме життя», - говорить народна мудрість. І це так. Адже без мови не може існувати народ та його культура. Підкреслюючи значення слова в людському житті, народна мудрість ставить його поряд з хлібом.

Сьогодні, мої дорогі друзі, ми будемо говорити про мову. Це свято присвячується Дню української мови і писемності.

Для кожного народу дорога його рідна мова, а нам найдорожча – українська. Наша мова співуча, мелодійна, багата… До кожного з нас вона приходить з ніжною, заспокійливою колисковою, маминою піснею, татовим віршиком, бабусиною казочкою чи дідусевою бувальщиною.

Наша мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу.

Мова є одним з найдивовижніших скарбів, які людина створила за свою історію.
1.Купана,цілована хвилями Дніпровими. Люблена, голублена сивими дібровами. З колоска пахучого, з кореня цілющого, із усмішки і сльози, сонця, вітру і грози.
2.Добрий день, наші мами, добрий день, татусі, добрий день, любі дітки, бабусі й дідусі, і, звичайно, гості всі!
3.Вітаємо вас у господі. І нас врятує від негоди щира пісня, рідна мова, мудра бесіда – розмова.
Мамина пісня, бабусина казка, дідусеві нагороди, татове мудре слово – це все наша родовідна пам’ять. Тяжка доля нашого народу – це наша історія.

Протягом багатьох віків складалась культура нашого народу: традиції, обряди, звичаї. Але головним скарбом нашого народу вважається мова. Наша мова дуже давня, і зазнала вона багато лиха. Над нею глумилися, хотіли знищити, забороняли людям говорити рідною мовою, її вважали мужицькою. Але через усі ці терни вона йшла мужньо і нескорено, бо вона – мова великого народу, бо вона дарована нам самим БОГОМ. З того часу, як Україна стала державою вільною і незалежною, ставлення до мови змінилося на краще. Вона стала державною, а це значить, що українська мова нарешті посіла почесне місце серед інших мов світу.

Українська мова – це безмежний океан. Вона мелодійна. Як пісня солов’їна. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись виплеканою народом у віках рідною мовою.
4. Спитай себе, дитино, хто ти є, і в серці обізветься рідна мова, і в голосі яснім ім’я твоє просяє, наче зірка світанкова.
5. У просторах, яким немає меж, не згубишся, як на вітрах полова. Моря перелетиш і не впадеш, допоки буде в серці рідна мова.
6. Із слова починається людина, із мови починається мій рід. Моя ласкава, мамина, єдина щебече соловейком на весь світ.
Вчитель

Ніжна, мила, світанкова, ясна, чиста, колискова,

Мелодійна, дзвінкотюча, дивна, радісна, співуча,

Лагідна, жива, казкова, красна, чарівна, казкова,

Найдорожча, добра, власна, мудра, сонячна, прекрасна,

Солов’їна, барвінкова українська мова!


Прислухайтеся, з ранку й до вечора навколо вас звучить мова. У кімнаті розмовляє мама, чується голос диктора, з вулиці долітають голоси людей. Ми звикли до цього, і майже не помічаємо звучання мови. Ми її чуємо лише тоді, коли вона звернена до нас безпосередньо.
Відзначаючи День української писемності та мови, ми маємо знати, як народилися наші літери, адже мовознавці твердять, що наша мова – давня. Запросимо на наше свято Королеву Абетку і попросимо розповісти про походження нашого письма.
КОРОЛЕВА АБЕТКА

Понад тисячу років тому це зробив болгарський священик, учений і просвітитель Кирило разом зі своїм братом Мефодієм. Для створення букв скористалися візантійським алфавітом, а своє письмо назвали глаголицею. Разом вони створили два письма. У глаголиці букви були закручені, нагадували ієрогліфи, писати ними було нелегко. Довелося придумувати інші значки. У новій абетці позначки прості та зручні й пишуться легко. Назвали кирилицею. Вона складалася з сорока трьох букв. В її основі лежав грецький алфавіт. Кирилиця точно передавала на письмі звуки мови. У Х столітті кирилиця і глаголиця існували одночасно. Пізніше почали користуватися лише кирилицею. Так виникла писемність, якою ми зараз користуємося.




  1. Мова – то чиста криниця, де б’є, мов сльоза джерело. Мова – це наша світлиця, вона, як добірне зерно.




  1. Яка ж багата рідна мова! Увесь чарівний світ у ній! Вона барвиста і чудова, і нищити її не смій!




  1. Вона про все тобі розкаже, чарівних слів тебе навчить, усе розкаже і покаже, як правильно на світі жить.

  2. В ній стільки слів, що й не збагнути! І приказок, і порівнянь. А мову знаючи, здобути ти зможеш просто безліч знань.




  1. Тож мову вчи і прислухайся, до того, як вона звучить. І розмовляти так старайся, щоб всім її хотілось вчить.




  1. Вона ж у нас така багата, така чарівна, як весна! І нею можна все сказати, і найрідніша нам вона.

Наша рідна мова – цілюще джерело, з якого черпають живодайну силу наші пісні, думи, легенди. Цураючись мови материнської, ми цураємось свого роду, Бога, який дав нам цей вічний і неоціненний дар, невмирущий скарб.


( Пісня «ПРЕКРАСНІ ЗВЕРТАННЯ»)

  1. Є в нашій мові прекрасні звертання,

Добрі і старі чудові слова,

Тими словами усі без вагання

Маму найкращу свою назива:

Мама, матусенько, мамочко, ненько,

Матінко, усміх твій ніжно ловлю.

Мамочко, рідна моя дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю!


  1. Я і до тата умію звертатись,

Хочу в словах передати тепло,

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

І щоб в душі його сонце цвіло.

Тату, татусеньку,таточку, татку,

Кращого в світі немає навкруг.

Таточку, хочу тебе я обняти,

Ти мій порадник, заступник і друг.


  1. Я до бабусі з любов’ю звертаюсь,

Бабцю, бабуню, бабусю моя,

І до бабусиних рук притуляюсь,

Та відчуваю в них лагідність я.

І до дідуся іду по науку,

Діду, дідуню, навчи в світі жить.

Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблястим струмочком біжить.


  1. Слово чарівне! Яка в ньому сила,

Скажеш з любов’ю і радість росте.

Слово ласкаве народжує крила,

Ви не забудьте ніколи про те.

Донечко, синку, сестрице, братусю,

Дружна, велика, весела сім’я.

Таточко, мамочко, бабцю, дідусю –

Мій оберіг і родина моя!
Любов до Батьківщини починається з любові до маминої пісні, свого родоводу, до мудрості народної.

Наш народ багатий на народні ігри зі співаночками. Одна із них «Подоляночка». Зараз і ми пограємось у цю гру


( Гра «Подоляночка»)
Кожному в дар Божий дана мова. Всі живі створіння на Землі спілкуються між собою: одні – мовою жестів, інші – мовою звуків. Лише нам, людям, найдосконалішим із мешканців Землі, подарована можливість спілкуватися за допомогою мови. Наша мова, як і кожна, легко, без зусиль, сама до рук не дається. Не шкодуйте часу й зусиль для вивчення рідної української мови. Вона – наш вірний друг і помічник протягом усього життя.


  • Український народ склав дуже багато загадок.

  1. У нашої бабусі сидить звір у кожусі,

Біля пічки гріється, без водички миється. (Котик)

  1. На городі в нас росте сонце ясне, золоте.

Жовте око, жовті вії, та чомусь воно не гріє. (Соняшник)

  1. У хазяйстві я господар,

Воджу череду пташок,

Вранці рано розбуджу вас,

Дасте проса нам кульок. (Півень)


  1. В нашій кухні кілька літ

Він воркоче, наче кіт.

І ховає справжню зиму

За надійними дверима. (Холодильник)

5) Із неба диво золоте і світить нам, і гріє,

Ніщо без нього не росте, і всі йому радіють. (Соняшник)


  1. У лісі цей звір живе,

Під кущиком ховається,

Всіх тварин боїться

І зветься він … (Заєць)

7) Круглий, смугастий, до того ж хвостатий,

Червона серединка, хоч зелений бік,

Має смачний солодкий сік. (Кавун)



  1. Біле, як сніг, надуте, як міх,

Лопатами ходить, по болоту бродить. ( Гусак)
Що для мене рідна мова?

Це мова мого дитинства, моїх дідуня і бабусі, мова пісень і казок. Без прикраси, від чистого серця скажу, що це мова землі, трави, яка вибивається з цієї землі, мова золотої бджоли й вишневого цвіту, над яким вона в’ється.

Це слово синього неба і гомін нашої героїчної, нещасної і щасливої історії.

Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Бо в ній материнська любов і ласка, світ добра, краси і справедливості, щира віра в магічну силу слова.


13. О сонячне сяйво і спів солов’я, півонії, мальви й жоржини, моря бриліантів – це мова моя, це мова моєї Вкраїни.
14.Яка у ній сила і кличе й сія, яка в ній мелодія лине в натхненні хвилини. О мово моя! Душа голосна України!


  1. Це матері мова. Я звуки твої люблю, наче очі дитини… О, мово вкраїнська, хто любить її, той любить мою Україну.




  1. Мова – державна перлина, нею завжди дорожіть. Без мови немає Вкраїни - мову, як матір любіть!

У кожної людини є своя маленька батьківщина – це дім, де ви народилися і виросли, це край, де жили пращури, живуть батьки, там завжди чекають і туди завжди хочеться повертатися. Там людина почувається в захищеності і любові. Батьківщина – це все те, що нас оточує: і природа, і батьки, і вірні друзі, і школа, і книги, і навіть наші мрії і прагнення. Від цього неможливо відмовитись, це неможливо забути! Ось що таке батьківщина. А наш спільний дім – це наша земля, Україна! Тож Батьківщина – це наша рідна українська мова, наші традиції, звичаї, видатні люди. Хто шанує і любить усе це – той любить Батьківщину.





  1. Задушевна наша пісня, щиросердне слово, серед мов – блиск діаманта, українська мова. Дзвенить жайворонком в небі, піснею в джерельці, поселилася навічно і в моєму серці.




  1. Свята мова наших вічних верби і калини, криниць чистих і гаїв матері Вкраїни!

19. В Аргентині і в Канаді її зберігають, в Україні ж українську дехто зневажає. Часто чуємо російську, і вона хай буде, та державна, українська, нехай звучить всюди.


20. Бо земля в нас – українська, а ми – її діти! Українською ж говорять і трави, і квіти!
21. Славні прадіди великі нам заповідали: бережіть мову – святиню, навічно нам дану!

22. Мови інші поважаймо (вони теж чудові), збережімо для нащадків прадідівську мову!

23. І поки на небі сонце, поки живуть люди, українська звучатиме, і народ наш буде!

24. Не загине наша пісня, не вмре рідне слово! Буде жити Україна й українська мова!


Любити Батьківщину, любити Україну – означає також любити рідну мову, знати її, берегти як наш безцінний скарб, і передати її майбутнім поколінням. Пам’ятайте, що майбутнє нашої держави твориться вже сьогодні, бо саме ви, сьогоднішні школярі, - це майбутнє нашої держави, молодої ще, нової України.
( Пісня «Молитва за Україну»)
МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ


  1. Матінка земля в нас одна-єдина,

І одна-єдина ненька-Україна.

І поля безкраї, і сади квітучі,

Ріки повноводні і могучі.
Приспів

Я здійму до неба крильця-рученята,

Помолюсь за маму, помолюсь за тата,

За сестру і брата, за усю родину,

І за рідну неньку-Україну.


  1. Захисти нас, Боже, від лихої долі,

Уроди доволі житечка на полі,

Щоб сміялись дзвінко діти в кожній хаті,

Щоб були щасливі і багаті.
Приспів
Ми дуже раді і щасливі, що сьогоднішнє свято заронило у ваші серця ще одну краплину любові до рідної землі, до рідної мови, до України.
Вивчаймо мову українську

Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,



Прекрасну, милу і чудову,

Як материнську пісню колискову!


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка