Свято рідної мови, присвячене Дню української писемності і мови «Плекаймо рідне слово»



Скачати 101.98 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір101.98 Kb.
Свято рідної мови, присвячене Дню української писемності і мови

« Плекаймо рідне слово»

Вчитель української мови та літератури Вербецька Г.П.

Мета: виховувати в учнів любов до рідної мови, прагнення володіти літературною мовою;

формувати навички виразного читання поезії про мову;

виховувати любов до рідної мови.

( Святково прибрана кімната. На стінах плакати з висловами про рідну мову, слово. Тематична виставка книг. Виставка вишитих рушників)

Перебіг свята

Виходять господар і господиня. Хлопчик і дівчинка в українському одязі, тримають на вишитому рушникові коровай.



Господар. Доброго дня, шановна громадо! Зі святом Вас, шанувальники рідного слова!

Господиня. Щасливі ми, що народилися в багатій і чудовій Україні, що живемо на мальовничому Поділлі. Тут жили наші прадіди, діди, живуть наші батьки, живемо ми - тут коріння нашого роду, що сягає сивої давнини.

Господар. Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, рідного слова.

Господиня. Шановні діти, вчителі, гості! Запрошуємо Вас на свято рідної мови, на мудру бесіду, на дзвінку пісню, на веселу посмішку.

Господар. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо хлібом, любов’ю і миром.

Прийміть коровай наш із жита – пшениці.

( Діти вручають коровай гостям)



Вступне слово вчителя.

9 листопада, у день Преподобного Нестора – літописця, ми відзначаємо День української писемності та мови. І це закономірно. Адже українська земля народила сина, який усвідомлював значення всього, що відбувалося на ній, прагнув зберегти національну пам'ять з вірою в те, що її будуть примножувати наші нащадки. Нестор – літописець стояв біля витоків української писемності, збирав відомості про походження свого рідного міста – Києва, його засновників, розповідав про події, які відбувалися на його очах. 6 листопада 1997 року , до тисячоліття писемності, було видано Указ про відзначення цього свята. Тож і ми сьогодні розпочинаємо свято «Плекаймо рідну мову».

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова

І кривдити її не смій!

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно на світі жить!



Ведучий. Рідний край, рідна земля, Україна… Які це прості і разом з тим прекрасні і святі для нас слова! Рідний край починається для нас не лише з хрещатого барвінку, верби і калини, а й з рідної мови, калинової, соловїної, оспіваної у піснях, віршах.

До зали заходять дівчинка і хлопчик, одягнені в українські костюми.



Ведучий. Звідки ти і хто такий?

Хлопчик. Українець я малий

Ведуча. І яку ти знаєш мову?

Хлопчик. Українську, чорноброву.

Ведучий. Де живеш ти , хлопче, нині?

Хлопчик. В тополиній Україні

Ведуча ( звертається до дівчинки). А ти хто така?

Дівчинка. Українка я маленька,

Українці – батько й ненька.

На Вкраїні родилася,

В свою маму удалася.

Всім, хто рідний, помагаю.

Своє ціную, свого вчуся

І до рідного горнуся.

І чужого я навчаюсь,

Але свого не цураюсь.

Учитель. Бути українцем – значить пишатися своєю Вітчизною, пишатися давніми традиціями і звичаями, мудрістю наших дідів і прадідів. Бути українцем – це значить щиро вірити в Україну, як вірив у неї Тарас Шевченко, Леся Українка і Іван Франко. Адже усі ми сини і дочки нашої неньки – України. Нам з вами продовжувати славний літопис її ратних і трудових справ, передавати з покоління в покоління слова незабутнього Володимира Сосюри: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», які повинні для кожного із нас стати наказом – заповітом.

Поетична сторінка.( учениця 6 класу читає вірш)

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!


У барвінки зодягайся, українське слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.
Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,
Як з колиски дорогої мовоньку кохали.

Обіцяєм: Рідну Мову –


І співучу, й барвінкову
Будем завжди шанувати
Щоб почули - пам'ятати.
Ти - як зірка світанкова
Українська наша мово.

Боже, Отче милостивий.


Ти нам дав цю мову красну.
Поміж мовами найкращу,
Нашу рідну, нашу власну.

Тою мовою співала


Нам маленьким наша мати,
Тою мовою навчала
Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем


Величатись перед світом,
Бо між мовами ця мова, -
Мов троянда поміж світом.

Поможи, Небес Владико,


Хай буде по Твоїй Волі,
Щоб та мова гомоніла
Вільно в хаті, в церкві, в школі.

Дай діждатись пошанівку


Рідного, святого слова,
Щоб цвіла на славу Божу

Наша українська мова.



Ведучий . Ми діти великого українського народу, коріння якого сягає глибини віків. Древньою і водночас молодою є й наша мова: чарівна, барвиста, калинова, милозвучна…для нас вона рідна, і ми зобовязані її берегти.
Творчий звіт про роботу гуртка «Первоцвіт.» учні читають власні вірші.

Танець «Гопачок».
Пісня «Веселкова» музика О. Жилінського, слова О. Кононенка

( виконують учні 8 класу)



Ведуча. Нашу мову ганьбили, забороняли, зневажали, її вважали мужицькою. Але вона вистояла мужньо і нескоренно.бо вона мова великого народу.( учні зачитують дати в скорботному скорботному календарі української мови)
1720 рік – російський цар Петро заборонив друкувати книги українською мовою.
1769 рік – видано ропорядження російської церкви про вилучення у населення України українських букварів, текстів, церковних книг.
1775 рік – зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1862 рік –закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
1863 рік – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
1876 рік – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.
1884 рік – закрио усі українські театри.
1908 рік – уся культурно освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.
1938 рік - сталінський уряд видає постанову про обовязкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння українській мові.
1983 рік – видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи – російські та українські, що привело до нехтування рідної мови навіть бабагтьма укаоїнцями.
1989 рік – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як як офіційну загальнодержавну мову.
Інсценізація « Зустріч друзів»
Ведуча. Прибігає одного разу Василько до Михайлика й каже:

Василько. Пашлі на двір.

Ведуча. Михайликові хотілося виправити товариша, але побоявся, щоб той не образився, і не поправив.

Михайлик. Ходімо.

Василько. Ти за кого будеш боліти?

Михайлик. Та, напевно, за своїх уболіватиму.

Наталка. Пацани! Подождіть мене. Подивіться, який гарний у мене цвіток для побєдітєля!

Ведуча. Михайлик аж на обличчі мінився, але знову не захотів обраити друів.

Михайлик. Слухай, Василько, а твої батьки у відряджені?

Василько. Да. А чьо тихотів?

Михайлик. Та хотів попросити у твого тата один підручник. А коли вони повернуться?

Василько. Да на неділі.

Михайлик. Ти наєш, я ніколи не міг багнути, де ти таку мову вивчив, чи курси які закінчив? Мені соромно, що мій друг не поважає своєї мови, калічить її. Задумайся, Васильку, в якій країні ти живеш.( йде від друзів).

Наталка. Ну і двоюшник ти, Василько. Навчись говорити.

Василько. А ти сама як розмовляєш: двоюшник, цвіток. Де ти таких слів набралася?

Наталка. Злий ти, піду до Михайлика. ( втікає).

Василько. Наталко, зачекай. Яж не хотів тебе образити.
Ведуча. Кожна людина, яка поважає себе, країну, мову, не буде калічити своєї мови, бо вихована людина говорить грамотно і красиво, навіть про найбуденніші речі, бо мова не ділиться на святкову і буденну.
Ведучий. Наша мова нам рідна, як батько і мати, як та земля, на якій ми зростаємо. Бо це та мова, яку ми чуємо змалку, яка зрозуміла і рідна усім нам.

Ведуча. Наш народ створював свою мову віками. Її багатство і красу, витонченість і мелодійність визнано в усьому світі.

1-й учень

Яка ж багата рідна мова!


Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!

2-й учень

Вона про все тобі розкаже,


Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.

3-й учень

В ній стільки слів, що й не збагнути!


І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.

4-й учень

То ж мову вчи і прислухайся


До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить.

5-й учень

Вона ж у нас така багата,


Така чарівна, як весна!
І нею можна все сказати,
І найрідніша нам вона.

Звучить українські народні пісні

Ведуча. Відзначаючи свято рідної мови, ми повинні знати, як народилися наші літери. Запросимо Королеву Абетку і попросимо розповісти про походження нашого письма.

Королева Абетка

Понад тисячу років томуце зробив болгарський священник, вчений і просвітитель Кирило зі своїм братом Мефодієм. Для створення букв скористалися візантійським алфавітом, а своє письмо назвали глаголицею. Разом вони створили два письма. У першому, глаголиці, позначки були дивно закручені, нагадували ієрогліфи, писати ними було не легко. Довелося придумувати інші позначки. У новій абетці позначки простиі та зручні й пишуться швидко. Назвали Кирилицею, вона складалася з 43 букв. В її основі лежав грецький алфавіт. Кирилиця точно передавала на письмі звуки мови. Глаголиця мала 38 букв. У x століття вони існували одночасно. Пізніше почали користуватися лише кирилицею. Так виникла писемність, якою зараз користуємося. Тож, коли ви будете читати свої улюблені книги, то згадуйте про те, скільки пригод і змін довелося зазнати.



Ведучий. Мова - то наше багатство. Видатний педагог В. О. Су-хомлинський писав: « Слово - це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру.»

Ведуча. Багата милозвучна українська мова. Нею передаються найтонші Відтінки думок і почуттів. Ось як у цій пісні. ( звучить пісня «А мій милий вареничків хоче»).

1-й учень. Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова

І кривдити її не смій.



2-й учень. Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкаже і покаже,

Як правильно на світі жить.



3-й учень. Тож мову вчи і прислухайся

До того , як вона звучить,

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить!



4-й учень. Вона ж така у нас багата,

Така чарівна, як весна!

І нею можна все сказати.

І найрідніші нам слова!



5-й учень. Трембітна мово, музико, калино!

Звучи в розмові, повсякчас звучи.

Говориш ти – говорить Україна.

О рідне слово, більше не мовчи!



Ведучий. Тож хай ці слова будуть із чистої криниці. Чисті, красиві, образні

За допомогою кольорових стрічок учні створюють «асоціативну квітку» до слова «Мова.»

Звучить пісня Т. Петрененка «Україна».



1-й учень. Наша мова – Україна!

Наша мова – солов’їна.



2-й учень. Наша мова – ніжна, ласкава.

Наша мова – багата, цікава.



3-й учень. Наша мова – квітуча і барвиста.

Наша мова – прекрасна і чиста.



4-й учень. Наша мова, як джерельце дзюрчить,

Наша мова красиво, красиво звучить.



5-й учень. Вивчайте мову українську

Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну.

Прекрасну, милу і чудову,

як материнська пісня колискова.



Ведучий. Сьогодні ми ще раз впевнилися, що наша мова – це мамина колискова, мудре батьківське слово.

Ведуча Це - наша гордість. Бережімо її, гордо всім заявляймо: « Ми –українці! Сини і доньки цієї землі.пишаймося цим, любімо свій народ, свою землюі свою рідну мову!»

(Звучить пісня «На добро і надію». До святкової зали заходять всі учасники заходу.)


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка