Сюжетно-рольові ігри



Сторінка1/4
Дата конвертації10.03.2016
Розмір0.61 Mb.
  1   2   3   4
СЮЖЕТНО-РОЛЬОВІ ІГРИ

Сюжетно-рольова гра — образна гра за певним задумом дітей, що розкривається через відповідні події (сюжет) і розігрування ролей.

Дійсність, у якій живе дитина, можна умовно поділити на сферу природних та створених руками людини предметів (речей) і на сферу діяльності людей та стосунків, у які вони вступають під час різних видів діяльності. Для дітей молодщого шкільного віку надзвичайно привабливою є навколишня дійсність, особливо світ дорослих. У них з'являється потреба діяти, наслідуючи дорослих, робити все самотужки. Однак, вони не можуть брати участь у «дорослій життєвій ситуації», оскільки їм бракує відповідних умінь, знань, навичок. Суперечності між прагненням усе зробити самотужки і реальними можливостями спонукають дитину реалізовувати свої інтереси в сюжетно-рольовій грі.

Такі ігри пов'язані зі сферою людської діяльності й людських стосунків, оскільки своїм змістом вони відтворюють саме цей аспект дійсності. Удаючись до них, діти намагаються по-своєму відтворити дії, взаємини дорослих, створюючи спеціальні ігрові ситуації.

Сюжетна рольова гра є динамічним феноменом, її розвиток виявляється насамперед у виникненні нових сюжетів — утілених у певних подіях образних відтворень задумів. Різноманітність сюжетів залежить від масштабу і глибини пізнання дітьми навколишнього світу.

Протягом молодшого шкільного віку сюжети ігор не тільки урізноманітнюються, але й стають тривалішими. Діти можуть грати від кількох годин до навіть до кількох днів. Це означає, що діти цього віку збагачують гру новим змістом, надають їй іншого спрямування завдяки поглибленню й розширенню знань, розвитку мислення, уяви.

Протягом молодшого шкільного віку сюжети ігор не тільки урізноманітнюються, але й стають тривалішими. Молодші школярі можуть розігрувати один і той самий сюжет кілька годин і навіть днів. Це означає, знань, розвитку мислення, уяви.

Діти відображають у грі предметну трудову діяльність дорослих (приготування їжі, ремонт квартири), стосунки між людьми, суспільну сутність їх діяльності («лікар» уважно вислуховує своїх «пацієнтів», призначає «лікування»). Конкретні взаємини між персонажами гри можуть різнитися: співпраця, взаємодопомога, турбота одне про одного. Іноді вони виявляють ворожість, грубість, жорстокість, що залежить від конкретних соціальних умов життя і виховання дитини.

Поглиблення змісту гри виявляється в розвитку здатності дітей до продукування і втілення задуму. Учні молодшого шкільного віку заздалегідь обговорюють задум гри, добирають, а іноді самостійно готують матеріал для неї. Ігри їх з кожним роком стають тривалішими, постійно ускладнюються і доповнюються новими епізодами, фрагментами, образами. Вони виявляють вищий рівень ігрової творчості, комбінування знань, життєвих вражень, отриманих зі спостережень, книг, розповідей дорослих, спілкування з однолітками. Усе це стимулює розвиток почуттів дитини, які у процесі виникнення, обґрунтування, реалізації ігрового задуму ускладнюються, поглиблюються, набувають усвідомленості.

Отже, у процесі сюжетно-рольової гри у молодших школярів розвивається здатність до творення і реалізації задуму, який, залишаючись спочатку спонтанним, поступово постає як свідомо задумана тема, реалізуючи яку, діти не тільки механічно копіюють дії дорослих, а відтворюють почуття, переживання, наснажують їх особистісним смислом.

Формування взаємин дітей у сюжетно-рольовій грі

Гра — самостійна діяльність молодшого школяра. У грі, як і у будь-якій творчій колективній діяльності, відбувається зіткнення розуму, характерів, задумів. Саме в цьому зіткненні формується особистість дитини, складається дитячий колектив. При цьому зазвичай спостерігається взаємодія ігрових і реальних взаємин. Якщо дитина захоплена своїм задумом, своєю роллю, тоді ігрові взаємини перемагають. Якщо ж вона байдуже ставиться до гри, то роль недостатньо впливає на її поведінку, її взаємини з друзями. Тільки та гра, що захоплює дитину, мобілізує її розум і волю, збуджує сильні почуття, може підпорядкувати задуму егоїстичні спонукання, погані звички.

Дитячий колектив у грі формується поступово, під впливом роботи класного керівника.

Формування ігрового колективу залежить від змісту гри, багатства задуму, а сам факт створення колективу, у свою чергу, виливає на розвиток ігрової творчості. Уміння організувати гру, домовлятися, розподіляти ролі необхідні для того, щоб вийшла цікава гра. Навіть із достатніми знаннями, багатими враженнями про те, що зображується, задум не втілюється, якщо у дітей не сформовані моральні якості, що необхідні для колективної творчої гри.

Організація дитячого колективу в грі — це і передумова успіху роботи, й один з її результатів. Для того щоб підтримувати і розвивати інтереси дітей, їх активність, самостійність, цілеспрямованість, необхідна організація дитячого колективу, а сформованість, наявність названих вище якостей допомагають установленню дружніх взаємин, набуттю навичок колективних дій. Високий рівень ігрової творчості, багатий зміст ігор, згуртований загальними інтересами колектив — усе це досягається завдяки тривалій роботі класного керівника.

Існує два взаємопов'язаних шляхи формування дитячого колективу:



  • через ігровий образ;

  • через виконання прийнятих у групі норм поведінки.,

З одного боку, у грі виявляється культура поведінки, вихована у дітей поза грою. З другого боку, цікавий зміст дитячих ігор сприяє розвитку дружніх почуттів і об'єднує дітей. Така єдність ігрових і реальних взаємин допомагає створити етичну спрямованість поведінки дітей.

Рекомендації для класних керівників

З перших днів перебування дитини у школі важливо привернути її до вчителя (вихователя групи подовженого дня), товаришів, полегшити перехід до нових умов життя. У дитячому куточку повинна міститися достатня кількість іграшок для того, щоб дитина мала можливість обрати найпривабливішу. Класному керівникові (вихователю групи подовженого дня) необхідно з'ясувати (за допомогою спостережень), у що полюбляє гратися кожна дитина, як кожний із них ставиться до однолітків, хто вміє гратися разом.

Необхідно створювати умови для індивідуальних ігор, а також для «ігор поруч». З цією метою класний керівник повинен сам грати з дітьми.

Початок спільних ігор ще не означає, що дитина дружньо ставиться до товаришів. Їй весело грати з ними, але вона дбає не про них, а про власне задоволення. Завдання класного керівника (вихователя групи подовженого дня) — збудити в грі почуття симпатії.

Робота класного керівника (вихователя групи подовженого дня) щодо виховання у дітей дружніх почуттів повинна розпочинатися з того, що він повинен привчати дітей дбайливо, з повагою ставитися до гри товаришів. Дитина побудувала будиночок, доклавши багато зусиль, щоб зробити його гарним. Класний керівник (вихователь групи подовженого дня) повинен звернути увагу всіх дітей на споруду, запропонувати обережно обійти її, щоб ненавмисно не зруйнувати, обов'язково подати приклад.

У молодшому шкільному віці, розмовляючи з дитиною про її поведінку, впливаючи на її свідомість, класному керівникові (вихователеві групи подовженого дня) слід наводити приклади поведінки улюблених героїв, людей, яких дитина наслідує.

Необхідно спільно обговорювати хід гри, учити погоджувати свої дії.

Соромливі діти потребують індивідуальної роботи. Дитина не наважується взяти участь у колективній грі, хоча їй хочеться гратися, вона покірливо поступається іграшкою, мовчки, але гірко переживаючи образу. Особливо важко зрозуміти дитину, у якої соромливість маскується витівками, а загальмованість інколи перетворюється на зайве збудження. Може здатися на перший погляд, що у невпевнених, боязких дітей недостатньо розвинене самолюбство, але ця думка хибна. Навпаки, соромливість часто є наслідком хворобливого самолюбства. Звідси виникає зайва образливість, а іноді навіть агресивність. У міру того, як дитина починає вірити у свої сили, вона позбавляється цих недоліків.

Для того щоб допомогти малоактивній дитині увійти до дитячого колективу, класний керівник (вихователь групи подовженого дня) повинен знайти їй відповідного товариша, дібрати роль у колективній грі, допомогти добре її виконати і тим завоювати визнання товаришів. Спочатку такій дитині пропонується цікава, але нескладна роль, що не вимагає організаторських умінь, наприклад, стати листоношею або касиром, але поступово таку дитину слід залучати і до складніших ролей. Вихователь повинен намагатися підтримувати її ініціативу, усіляко схвалювати її, підвищувати її авторитет.

Вихователь перш за все своїм прикладом навчає дітей різних прийомів організації гри, допомагає у розв'язанні організаторських завдань.

Найскладнішим для дітей виявляється навчитися самостійно і справедливо розв'язувати суперечливі питання, з повагою ставитися до думки товариша, зважати на нього, виявляти самокритичність. У цьому можуть допомогти розмови, бесіди з дітьми під час виникнення таких ситуацій, при цьому вихователеві необхідно бути об'єктивним, спостережливим, справедливим.

ЛІКАРНЯ. МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ



Мета: розвивати інтерес і пошану до професії лікаря; поглиблювати зміст взаємин виконавців ігрових ролей лікаря, медсестри, провізора, санітарки (взаємовиручка, чуйність, прагнення допомогти хворому, потерпілому); створювати ситуації для виявлення пацієнтами поваги, вдячності до медичних працівників; удосконалювати вміння спілкуватися одне з одним під час гри, виявляючи співпереживання, доброзичливість, співчуття; давати відповідну оцінку вчинкам товаришів; засуджувати прояви байдужості, неуважності, безвідповідальності; допомагати дітям налагоджувати взаємодії в спільній грі.

Ролі

Рольові дії

Головний лікар

Приймає на роботу медичних працівників; організовує роботу; контролює її; розмовляє з хворими

Лікар-фахівець

Приймає пацієнта; вислуховує його; ирослуховує; призначає лікування; дає поради; видає лікарняний лист

Медсестра

Виконує призначення лікаря; розмовляє з хворими; миє інструменти

Санітарка

Прибирає медичний кабінет (миє підлогу, протирає пил)

Реєстратор

Записує хворих на прийом; видає талон на прийом і медичну карту

Пацієнт

Приходить на прийом до лікаря з талоном і медичною картою; розповідає і показує, що болить; виконує всі поради та призначення лікаря

Побудова рольового діалогу




Головний лікар

Медсестра

Пацієнт

Лікар-фахівець

Організовує роботу; контролює; забезпечує медикаментами та устаткуванням

Виконує вказівки та призначення лікаря; допомагає лікареві

Приходить на прийом зі скаргами; просить призначити лікування; дякує













Санітарка

Контролює роботу

Організовує роботу




Реєстратор

Організовує роботу; контролює

Приносить медичні карти хворих із реєстратури

Записується на прийом до лікаря

Шофер

Дає вказівки про доставку медикаментів та обладнання

Контролює

Їздить допомагати хворим у домашніх умовах


ПОЛІКЛІНІКА. ЛІКАРНЯ. МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ

Мета: ознайомити дітей із діяльністю медичного персоналу; формувати уміння творчо розвивати сюжет гри; виховувати повагу до професії лікаря.

Ігровий матеріал: іграшковий набір «Ляльковий лікар» (термометри, шприц, крапельниця, вата, бинт, пігулки, краплі, мікстура, ліки); саморобні іграшки з картону; предмети-замінники.

Підготовка до гри: екскурсія до поліклініки; бесіда з медичним персоналом поліклініки; відвідування медичного кабінету у дитячому садку; перегляд фільму про лікарів та мультфільму «Айболить»; розглядання ілюстрацій на цю тему; виготовлення атрибутів для гри.

Ігрові ролі: лікарі різної спеціалізації, медсестра, пацієнти.

Хід гри

Підготовку до гри класний керівник (вихователь групи подовженого дня) розпочинає з екскурсії до поліклініки і бесіди з медичним персоналом. У поліклініці необхідно показати дітям різні кабінети: рентгенівський, стоматологічний, терапевтичний та інші, пояснити все, що вони побачать.

Після відвідування поліклініки обов'язково необхідно підбити підсумки: про що вони дізналися і запам'ятали зі своїх попередніх відвідувань. Допомогти цьому може розглядання малюнків, на яких зображені різноманітні моменти діяльності лікаря. Класний керівник (вихователь групи подовженого дня) запитує дітей про зміст картинок. Потім ці картинки вивішують у класній (груповій) кімнаті, щоб надалі діти розглядали їх самостійно.

У школі класний керівник (вихователь групи подовженого дня) проводить із дітьми екскурсію до медичного кабінету, ознайомлює їх із різними медичними інструментами, розповідаючи про їх призначення, показує, як необхідно користуватися ними. Після цієї екскурсії дітям також слід продемонструвати картинки (які вони ще не бачили).

Перед грою можна прочитати оповідання, переглянути фільм, де розповідається про діяльність лікаря.

Після цього діти разом із класним керівником (вихователем групи подовженого дня) виготовляють атрибути до гри. Класний керівник (вихователь групи подовженого дня) роздає кожній дитині аркуш картону, на якому зображені медикаменти і деякі медичні інструменти. Наприклад, кружечки із зображення мікстури, таблеток, термометра, шприца тощо. Кожна дитина по контуру вирізає намальовані предмети, для порошків і таблеток склеює коробочки.

Коли атрибути для гри готові, класний керівник ( вихователь групи подовженого дня) ознайомлює дітей із грою, розповідає, як необхідно користуватися цими предметами, для чого вони потрібні. Під час їх виготовлення та обігравання діти повинні засвоїти їх назви. Для організації гри класний керівник (вихователь групи подовженого дня) як ігровий матеріал може використовувати ігровий набір «Ляльковий лікар», саморобні іграшки з картону, предмети-замінники, деякі реальні предмети, але не слід застосовувати забагато реальних предметів, їх кількість має бути мінімальною.

Для першої гри класний керівник ( вихователь групи подовженого дня) із дітьми облаштовують «кабінет лікаря» та «приймальню», де пацієнти чекатимуть на свою чергу. У «кабінеті лікаря» до «прийому пацієнтів» повинні бути приготовані «ліки», «інструменти». Під час першої гри роль «лікаря» виконує класний керівник (вихователь групи подовженого дня). Він показує дітям не тільки ігрові прийоми, але й ігрові можливості ролі, допомагаючи налагодити контакт під час гри. Виконуючи роль «лікаря», класний керівник ( вихователь групи подовженого дня) розмовляє з «пацієнтами», тим самим навчає дітей вести необхідну під час гри бесіду, що спрямовує більшу кількість ігрових дій.

Наступного дня класний керівник ( вихователь групи подовженого дня) може доручити ролі «лікаря» і «медсестри» дітям групи, а сам виконує роль «пацієнта». У подальшому гру повинна бути змінена додаванням готових іграшок або реальних предметів, що, у свою чергу, пожвавить інтерес до цієї гри, посилить бажання грати. У подальшому розвиток гри повинен відбуватися відповідно до спеціалізації лікаря. Класний керівник ( вихователь групи подовженого дня) може ознайомити дітей із різними спеціальностями лікарів: окуліст, терапевт, хірург тощо.

Через деякий час для розвитку гри з дітьми можна розглянути цікаві малюнки, на яких зображені діти, які лікують різних тваринок. З цією метою можна продемонструвати і пояснити дітям ілюстрації до казки К. Чуковського «Айболить» або мультфільм за цією казкою. Згодом можна об'єднати дві гри «Лікар» і «Зоопарк».



ШКОЛА

Мета: створювати умови для практичної реалізації інтересу дітей до школи, до діяльності вчителя, його взаємин з учнями; підтримувати у дітей бажання вчитися, бути старанними; створювати ігрові ситуації для активізації стосунків дітей на основі їх уявлень про доброзичливі, гуманні стосунки, взаємозалежність і відповідальність у спільній справі; ознайомлювати і привчати учнів до режиму шкільного життя.



Ролі

Рольові дії

Учитель

Веде урок; запитує дітей; пише на дошці; перевіряє зошити; ставить оцінки

Учні

Сидять за партою; пишуть у зошитах та на дошці; відповідають на питання; підводять руки

Директор

Дає розпорядження вчителям; орієнтує на уроки; складає розклад уроків; розподіляє учнів за класами

Вахтер

Охороняє школу від хуліганів; стежить за дисципліною на перервах; перевіряє змінне взуття; дає дзвінок.

Побудова рольового діалогу







Учень

Батько

Учитель іншого класу




Учитель

Відповідає на уроці; виконує доручення; пише під диктування; слухає вчителів

Цікавиться успіхами своєї дитини; проводжає у клас; приходить на батьківські збори

Дають поради; розмовляють про роботу




Учень.

Спілкуються на перервах; діляться інформацією; допомагає у навчанні

Запитує про успішність; допомагає вивчати уроки; дає поради

Звертається з проханням; робить зауваження




Директор

Виконує доручення, отримані вчителем

Просить перевести в інший клас; дізнається про зарахування в школу

Скаржиться на окремих учнів; дотримується вказівок












Вахтер

Дотримується правил поведінки у школі

Повідомляє, з якого питання він прийшов


Просить пропустити кого- небудь


Ігровий матеріал: зошити, підручники, ручки, олівці, дзвінок, портфелі, пенали, картон.

Підготовка до гри: екскурсія по школі; бесіда з працівниками школи: учителем, директором, прибиральницею, спостереження за їх працею; розглядання і читання дитячих книг за темою «Школа»; перегляд фільму або мультфільму про шкільне життя; бесіда за картиною «На уроці».

Ігрові ролі: учитель, учні, директор, прибиральниця.

Хід гри

Підготовку до гри класний керівник ( вихователь групи подовженого дня) може розпочати з бесіди про те, що діти прийшли до школи і повинні добре лічити, грати, відповідати на запитання, добре поводитися один до одного, старших.

Про екскурсію по школі класний керівник ( вихователь групи подовженого дня) попереджає дітей за декілька днів, щоб вони чекали її, щоб у них створився особливий, піднесений, навіть урочистий настрій.

Класний керівник (вихователь групи подовженого дня). Завтра ми проведемо екскурсію по школі. Необхідно добре поводитися.

Під час екскурсії класний керівник ( вихователь групи подовженого дня) звертає увагу на розташування кабінету директора, вчительської, бібліотеки, актового залу, туалетів, їдальні, спортивного залу. Учні слухають, як дзвенить дзвінок, закріплюють знання про те, що дзвінок є сигналом початку та завершення уроків. Можна вийти на шкільне подвір’я і розповісти їм, що школа нова, красива, світла; її спорудили будівельники для того, щоб дітям у ній було зручно навчатися, а також наголошує на тому, що школу потрібно берегти.

Класний керівник (вихователь групи подовженого дня). Ви — «тата» і «мами». Це ваші «діти». їм слід учитися в школі. Потрібно придбати в магазині портфелі, зошити, альбоми, олівці, пластилін, пенал; у перукарні підстригти «дочку» або «сина»; «відвідати лікаря», щоб він оглянув, чи здорові ваші діти. Якщо «дочка» або «син хворі», необхідно «вилікувати» їх, а потім вести до «школи». Потім «тата» і «мами» повинні «привести дітей до школи», тому що «діти ще не знають дорогу».

Після цього гра розпочинається. Діти йдуть до «магазину за покупками», потім до «перукарні», «поліклініки». Коли «тата» і «мами» приводять своїх «дітей до школи», то там їх зустрічає «вчитель» (перший раз цю роль бере на себе класний керівник (вихователь ГПД). «Учитель» вітається з «дітьми», знайомиться з ними і говорить, що вона їх навчатиме. Після цього пропонує «батькам» попрощатися з «дітьми» і відводить їх до «школи», де пояснює їм, показуючи «клас», що вони тут учитимуться писати, малювати, ліпити, потім веде їх у «коридор», «залу» та ін., дорогою розповідаючи, що і де вони робитимуть.

У класі «вчитель» розсаджує «дітей» за парти, вішає їх портфелі на місце і «починає урок». Під час перерви «діти» виходять із «класу», ходять «коридором», граються, «снідають у їдальні» тощо.

Гра в «Школу» завершується тим, що «дітей» відпускають додому, їх зустрічають «батьки», вони «готують із дітьми уроки».

Під час подальшого проведення гри класний керівник ( вихователь ГПД ) пропонує дітям пограти самостійно. Діти розподіляють ігрові ролі — «учитель», «учні», «директор», «вахтер», «прибиральниця»; вони домовляються про те, що всі ролі розігруватимуть по черзі. Потім обговорюють, які у них сьогодні будуть уроки.

Гра починається. «Учитель веде уроки», «ставить оцінки», «учні» виконують усі його вимоги; «директор» присутній на «уроці», стежить за його ходом, за поведінкою «учнів» і робить записи в своєму зошиті; «прибиральниця прибирає» коридор, «вахтер» дає дзвінок.

Після проведення всіх уроків за розкладом діти міняються ролями.


  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка