Tacis проект uk02



Сторінка2/9
Дата конвертації09.03.2016
Розмір2.57 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

3.1. Документи, які використовуються для підтвердження походження

Залежно від процедурних вимог використовуються три основних форми документів про походження:



Сертифікат походження за формою А (як правило, називається "Формою А") Декларація на рахунку-фактурі - Сертифікат про пересування EUR1

3.2. Органи або особи, які видають документи про походження

Форма А та EUR1 повинні видаватися компетентними органами.

Декларація на рахунку-фактурі може видаватися експортером у країні-бенефіціарі, якщо вартість партії не перевищує 6000 євро.

Експортери в ЄС також можуть використовувати цей спосіб для перевезення матеріалів:



14

якщо вартість партії не перевищує 6000 євро; або

якщо він є уповноваженим експортером. У цьому випадку він навіть не повинен заповнювати декларацію.

Декларація на рахунку-фактурі може здійснюватися на самому рахунку, накладній або інших комерційних документах, які супроводжують партію товару.

Вона виконується англійською або французькою мовою та скріплюється підписом. Декларація повинна стосуватися лише однієї партії товару, а експортер у будь-який час повинен бути готовий на вимогу надати всю відповідну документацію для підтвердження походження партії.

Для товарів:

які пересилаються у малих пакетах вартістю не більше 500 євро; або

які становлять частину особистого багажу пасажирів, і вартість яких не перевищує 1200 євро,

не потребується документального підтвердження походження.

Форма А в Україні видається Торгово-промисловою палатою та її представництвами.

Це є винятком, оскільки зазвичай форма А видається митними органами або урядовою установою; але перед ЄС було доведено, що ТПП уповноважені виконувати ці функції.

Безумовну відповідальність за точність та правильність даних про походження, внесених у заявку на отримання сертифіката походження за формою А, несе експортер. Він повинен знати та виконувати правила походження. У разі сумнівів він повинен проконсультуватися у відповідних органах.

Виявлення при імпорті або післяекспортній перевірці неправильних або сфальсифікованих відомостей про походження товарів призведе до стягнення з експортера в ЄС мита у повному обсязі.

Вибірково або у випадку обґрунтованих сумнівів митні органи імпортуючої країни-члена ЄС на підставі Статті 94 Постанови можуть вимагати верифікації сертифікатів походження за формою А та декларацій на рахунку-фактурі (післяекспортні перевірки, Див.: Розділ 6.2).

У Додатку 1 наведена інформація про заповнення сертифікатів походження за формою А.

ТПП має право визначати, які супровідні документи вимагати для посвідчення декларації експортера.

Отже, доцільно подавати декларацію до того, як партія буде готова до відвантаження.

15

Сертифікат про пересування EUR1 видається митними органами країн-членів ЄС; він використовується для матеріалів, які відправляються для обробки або переробки в Україну, якщо застосування декларації на рахунку-фактурі неможливе.

4. Правила перевезень

4.1. Застосування прямих перевезень для запобігання зловживанням з ГСП

Для запобігання махінаціям під час перевезень територією третіх країн, товари, які експортуються з країни-бенефіціара, повинні перевозитися безпосередньо до країни призначення.



4.2. Умови перевезень територією третіх країн

Якщо перевезення здійснюється територією третьої країни, або якщо перевезення або тимчасового складування у третій країні не можна запобігти, вони повинні здійснюватися під контролем митних органів такої країни.

Продукція, яка транспортується територією іншої країни у трубопроводі, отримує преференції, якщо таке транспортування здійснюється безперервно.

Виконання вимог прямих перевезень підтверджується або єдиним транспортним документом, або митними органами, які безпосередньо оформлювали перевезення. При цьому надаються точний опис товарів, дати розвантаження та перевантаження, назви суден чи інших використаних транспортних засобів.



4.3. Винятки для товарів, що пересилаються на виставки

Товари, які були відправлені на виставку до іншої країни, а після цього продані до ЄС, також можуть отримати преференційний режим за умови, що вони були відправлені до ЄС негайно після виставки і не були використані з іншими цілями, ніж для виставки.

Виставка повинна бути публічною демонстрацією або ярмарком, організованими не у приватних цілях.

При імпорті товарів з виставки повинна подаватися форма А із зазначенням назви виставки.

Протягом виставки продукція повинна залишатися під митним контролем.

16


5. Спеціальні умови для сертифікатів походження за формою А: термін дії, видачі після вивозу продукції; заміна викрадених, знищених або загублених сертифікатів

5.1. Термін дії

Форма А, як правило, дійсна протягом десяти місяців з дати видачі. Існують винятки, які повинні відповідати спеціальним вимогам (Стаття 90Ь).

5.2. Видача після вивозу продукції

У виняткових випадках форма А може видаватися після експорту товарів, якщо вона не була видана під час вивозу через помилки, ненавмисні упущення або інші особливі обставини, або не була прийнята з технічних причин.

Органи, що видають таку форму А після вивозу, повинні перевірити виконання всіх відповідних вимог до таких сертифікатів.

Графа 4 форми А повинна містити примітку "Issued retrospectively" або "Delivre a posteriori" (Стаття 85).

5.3. Заміна викрадених, знищених або загублених сертифікатів за формою А

Експортер може звертатися до компетентних органів з проханням про видачу дубліката сертифіката в разі його втрати, викрадення або знищення.

Графа 4 сертифіката повинна містити примітку "Duplicate" або "Duplicata"2, а також дату та порядковий номер оригіналу.

6. Адміністративне співробітництво між краіною-експортером та країною-ім портером

6.1. Органи країни-бенефіціара, що видають сертифікати за формою А

Уряд країни-бенефіціара повинен надати Європейській Комісії назви органів, уповноважених видавати сертифікат походження за формою А, разом зі зразками використовуваних печаток та іменами уповноважених осіб. Європейська Комісія передає ці відомості митним органам країн-членів ЄС. Аналогічно надаються назви та адреси органів, відповідальних за контроль декларацій на рахунку-фактурі.

Як виняток із загальної практики, в Україні ТПП мають статус органів, що видають сертифікати.

1 3 англ. та фр. - "Видано після вивозу продукції""

2 3 англ. та фр. - "Дублікат"

17

У випадку застосування двосторонньої кумуляції з матеріалами, що походять з ЄС, українські уповноважені органи можуть повертати до ЄС сертифікат про пересування EUR1.



6.2. Запити від митних органів ЄС про перевірку (верифікацію) сертифікатів;
зберігання документів

Відповідні органи країни-бенефіціара повинні щонайменше протягом трьох років зберігати копії виданих сертифікатів походження за формою А та супровідних документів.

Відповідь на запит про верифікацію надається протягом шести місяців. Якщо існує обґрунтований сумнів щодо правильності оформлення сертифіката, а органи, які видали сертифікат, протягом чотирьох місяців не надали відповідь на другий запит, право на тарифні преференції може бути скасовано (Стаття 94).

6.3. Органи в Україні, відповідальні за верифікацію сертифікатів

Згідно з вимогою ЄС, митні органи України є відповідальними за надання відповідей на запити країн - членів ЄС.

18

ДОДАТОК 1

Порядок заповнення сертифіката походження за формою А

Слід використовувати офіційний бланк форми А. На його звороті містяться деякі вказівки щодо заповнення, перелік країн, які використовують форму А для застосування ГСП, а також деякі особливі вимоги інших країн-донорів.

Форма А заповнюється англійською або французькою мовою.


  1. У графі 1 слід зазначити повну назву та службову адресу експортера.

  2. Графа 2: заповнювати цю графу необов'язково, але рекомендується вказати назву
    вантажоотримувача, якщо вона відома; якщо товар направляється на виставку, слід
    зазначити її назву та місце проведення.

  3. У графі 3 слід, якщо можливо, надати відомості про перевезення.

  4. Графа 4 призначена для службового використання органом, який засвідчує
    сертифікат.

  5. Графа 5: якщо у партію входять товари різних видів, ці види повинні бути
    пронумеровані, а номер виду товару зазначений у цій графі.

  6. У графі 6 слід вказати позначки та номери, що містяться на зовнішній стороні
    упаковок.

  7. У графі 7 слід зазначити кількість і тип упаковок (або "насипом", якщо товар не
    упаковано), кількість товарів відповідно до рахунку-фактури; опис товарів
    відповідно до рахунку-фактури (якщо у рахунку наведено детальний опис, то у
    сертифікаті можна описати товари більш загально). Невикористане місце слід
    прокреслити літерою "Z" для того, щоб запобігти дописувань.

(h) Графа 8 є вирішальною для визначення походження партії товарів і повинна заповнюватися правильно. У ній зазначається правило походження, яке було застосоване до товарів. Якщо у розумінні правил походження товар був "повністю отриманий у країні-бенефіціарі", перед номером товарної позиції слід поставити літеру "w".

(і) У графі 10 слід зазначити номер і дату рахунка-фактури.

0) Графа 11 призначена для використання органом, що засвідчує сертифікат.

(k) У графі 12 експортер або особа, уповноважена ним, повинні задекларувати правильність наведених відомостей та поставити підпис (надання невірних відомостей може призвести до стягнень); зазначити країну походження та країну призначення (або "Європейський Союз" або назву країни — члена ЄС).

19

ДОДАТОК 2

Порядок визначення походження товарів

Схема визначення походження товарів для отримання преференційного режиму:

1. Чи була продукція повністю отримана у країні-бенефіціарі? (Див.: Розділ 2.1).

Так: статус походження для преференційного режиму надається Ні: переходьте до наступного пункту

2. Чи здійснювалися з продукцією, яка не походить з країни-бенефіціара, лише
мінімальні операції? (Див.: Розділ 2.5).

Так: статус походження для преференційного режиму не надається Ні: переходьте до наступного пункту

3. Чи відповідає продукція вимогам достатньої обробки або переробки? (Див.:
Розділ 2.3).

Так: статус походження для преференційного режиму надається Ні: переходьте до наступного пункту

4. Чи відповідає частка матеріалів у кінцевій продукції, які не мають статусу
походження, вимогам щодо максимального вмісту таких матеріалів? (Див.:
Розділ 2.7).

Так: статус походження для преференційного режиму надається Ні: статус походження для преференційного режиму не надається



TACIS ПРОЕКТ UK02

МЕТОДИКА ДОСЯГНЕННЯ ЗНИЖЕННЯ МИТА ЗГІДНО 3 ГЕНЕРАЛЬНОЮ СХЕМОЮ ТОРГОВИХ ПРЕФЕРЕНЦІЙ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

ГЕНЕРАЛІЗОВАНА СИСТЕМА ПРЕФЕРЕНЦІЙ ПРАВИЛА ПОХОДЖЕННЯ

Неофіційний переклад

Витяг з ПОСТАНОВИ (ЄЕК) №2454/93

зі змінами і доповненнями, внесеними

ПОСТАНОВАМИ (ЄК) №№12/97 та 1602/2000

Преференційне походження

Стаття 66

Для цілей цієї Глави:



  1. "виробництво" означає будь-який вид обробки або переробки, в тому числі збірку
    або конкретні виробничі операції;

  2. "матеріал" означає будь-який інгредієнт, сировину, компонент або частину тоїмо,
    яка використовується у виробництві продукції;

  3. "продукція" означає продукцію, що виробляється, навіть якщо її призначено для
    подальшого використання в іншій виробничій операції;

  1. "товари" означають як матеріали (сировину для виробництва), так і продукцію;

  1. "митна вартість" означає вартість, як її визначено у відповідності до Угоди про
    застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994р. (Угоди
    COT про митну оцінку);

  2. "ціна франко-підприємство" у таблиці Додатку 15 означає ціну, яка сплачується
    за продукцію на умовах франко-підприємство виробникові, на підприємстві якого
    було здійснено останню обробку або переробку продукції, за умови, що ця ціна
    включає вартість всіх використаних матеріалів за винятком будь-яких внутрішні1"
    податків, які відшкодовуються або можуть відшкодовуватися у випадку, коа..
    отримана продукція експортується;

  3. "вартість матеріалів" у таблиці Додатку 15 означає митну вартість на момент
    імпорту використовуваних матеріалів, які не походять з країни, або - якщо вона
    невідома або не може бути підтверджена, першу ціну, яку може бути
    підтверджено, що сплачується за ці матеріали у ЄС, або у країні-бенефіціарі у
    розумінні Статті 67(1), або у республіці-бенефіціарі у розумінні Статті 98(1). У
    випадках, коли необхідно визначити вартість матеріалів, які походять з країни,
    цей підпараграф застосовується mutatis mutandis1.

1 лат. - з відповідними, необхідними змінами (прим, пер.)

(h) "групи" і "товарні позиції"" означають групи і товарні позиції (чотиризначні коди), які використовуються у номенклатурі, що складає Гармонізовану систему опису та кодування товарів;

(і) "класифікований" стосується класифікації продукції або матеріалів за конкретною товарною позицією;
(j) "партія" означає продукцію, яка або одночасно відправляється від одного експортера до одного вантажоодержувача, або яка супроводжується єдиним транспортним документом, який охоплює його поставку від такого експортера до такого вантажоодержувача або, у разі відсутності такого документа, - єдиним рахунком-факгурою.

'



Розділ 1

Генералізована система преференцій
Підрозділ 1

Визначення поняття "продукції, яка походить з країни"

Стаття 67

*

1. Для цілей положень, що стосуються генералізованих тарифних преференцій, які


надаються ЄС по відношенню до продукції, яка походить з країн, що розвиваються
(надалі - "країни-бенефіціари), наступна продукція вважається такою, що походить з
країни-бенефіціара:

  1. продукція, яку повністю отримано у цій країні у розумінні Статті 68;

  2. продукція, яку отримано у цій країні, і у виробництві якої не використовувалася
    продукція, зазначена у підпараграфі (а), за умови, що вона була піддана
    достатній обробці або переробці у розумінні Статті 69.




  1. Для цілей цього Розділу продукція, що походить з ЄС, у розумінні параграфу З,
    яка у країні- бенефіціарі піддається обробці або переробці у ступені, що перевищує
    вимоги Статті 70, вважається такою, що походить з країни-бенефіціара.

  2. Параграф 1 застосовується mutatis mutandis1 для визначення походження
    продукції, отриманої в ЄС.

  3. Оскільки Норвегія та Швейцарія надають генералізовані тарифні преференції по
    відношенню до продукції, що походить з країн-бенефіціарів у розумінні параграфу 1, а
    також застосовують поняття походження, яке відповідає визначенням у цьому Розділі,
    продукція, що походить з ЄС, Норвегії та Швейцарії, яка у країні-бенефіціарі
    піддається обробці або переробці у ступені, що перевищує вимоги Статті 70,
    вважається такою, що походить з країни-бенефіціара.

Положення першого підпараграфу застосовуються лише до продукції, що походить з ЄС, Норвегії або Швейцарії (відповідно до правил походження, які стосуються тарифних преференцій), які експортуються безпосередньо до країни-бенефіціара.

Європейська Комісія публікує в Офіційному журналі Європейських Співтовариств (серія С) дату, з якої починається застосування положень першого та другого підпараграфів.

5. Положення параграфу 4 застосовуються за умови, що Норвегія та Швейцарія на
взаємних засадах нададуть такий самий режим по відношенню до продукції ЄС.

4

Стаття 68

1. Наступні види продукції вважаються такими, що повністю отримані у країні-
бенефіціарі або у ЄС:

(a) мінеральні продукти, які було видобуто з надр їх землі або з морського дна;



  1. рослинна продукція, яку було зібрано у такій країні;

  2. живі тварини, народжені та вирощені у такій країні;

  3. продукція живих тварин, вирощених у такій країні;

  4. продукція, отримана шляхом полювання або риболовства, що велося у такій
    країні;

  5. продукція морського риболовства та інша продукція, отримана з моря за
    межами територіальних вод такої країни на її суднах;

  6. продукція, вироблена на борту її плавучих рибозаводів виключно з продукції,
    зазначеної у підпараграфі (f);

(h) вироби, що були у використанні, які було зібрано у країні, і які придатні лише для відновлення з них сировини;

(і) відходи та брухт, які отримуються в результаті виробничих операцій, що ведуться у такій країні;

(j) продукція, що видобувається з морського дна та його надр за межами територіальних вод такої країни, за умови, що вона має виключні права на розробку такого дна та його надр;

(k) товари, які вироблено у такій країні виключно з продукції, яку зазначено у підпараграфах (a)-(j).

2. Термін "її судна" та "її плавучі рибозаводи" у підпараграфах l(f) та (g)
поширюється лише на судна та плавучі заводи:

які зареєстровано або які знаходяться на обліку в країні-бенефіціарі або у країні-члені ЄС;

які ходять під прапором країни-бенефіціара або країни-члена ЄС;

принаймні 50 відсотків власності яких належить громадянам країни-бенефіціара або країни-члена ЄС, або компанії, штаб-квартира якої знаходиться в країні-бенефіціарі або у країні-члені ЄС, або менеджер або менеджери якої, Голова ради директорів або наглядової ради та більшість членів таких рад є громадянами країни-бенефіціара або країни-члена ЄС. Крім того, у такій компанії щонайменше половина капіталу повинна належати країні-бенефіціару

5

або країні-члену ЄС, або державним органам чи громадянам країни-бенефіціара або країни-члена ЄС;



- власником або офіцерами якої є громадяни країни-бенефіціара або країни-члена ЄС; а також

- принаймні 75 відсотків команди яких є громадянами країни-бенефіціара або країни-члена ЄС.



  1. Терміни "країна-бенефіціар" та "ЄС" означають також територіальні води
    країни-бенефіціара або країни-члена ЄС.

  2. Судна, що ведуть діяльність у відкритому морі, включаючи плавучі рибозаводи,
    на яких вироблена риба піддається обробці або переробці, вважаються частиною
    території країни-бенефіціара або країни-члена ЄС, якій вони належать, за умови
    виконання вимог параграфу 2.

Стаття 69

Для цілей Статті 67 продукція, яку не було повністю отримано у країні-бенефіціарі або країні-члені ЄС, вважається такою, що має достатній ступінь обробки або переробки, за умови виконання вимог, передбачених таблицею Додатку 15.

Ці вимоги визначають (для всієї продукції, на яку поширюється цей Розділ), обробку та переробку, яким повинні піддаватися матеріали, що не походять з країни-бенефіціара або країни-члена ЄС і використовуються у виробництві, та поширюються лише на такі матеріали.

Якщо продукція, яка набула статусу походження через виконання умов таблиці, використовується у виробництві другої продукції, то умови, які застосовуються до другої продукції, на неї не поширюються, незважаючи на те, що у виробництві першої продукції могли використовуватися матеріали, які не походять з даної країни.



Стаття 70

1. Не обмежуючи зміст параграфу 2, наступні операції вважаються за такі, що мають ступінь обробки або переробки, недостатній для того, щоб отримати статус продукції, яка походить з даної країни, незалежно від того, чи виконуються вимоги Статті 69:



  1. операції із забезпечення утримання продукції у належному стані під час її
    перевезення або зберігання (вентиляція, розстилання, сушка, охолодження,
    утримання в солі, двооксиді сірки або інших водяних розчинах, видалення
    пошкоджених частин та аналогічні операції);

  2. прості операції, які складаються з видалення пилу, просіювання або
    відсіювання, сортування, класифікації, комплектування (у тому числі збирання
    комплектів виробів), мийка, фарбування, підрізання;

6

С) (і) зміна упаковки, а також розукомплектування і укомплектування пакувальних одиниць;

(іі) просте розміщення у пляшки, флакони, торби, ящики, коробки, закріплення на картках або дошках тощо, а також інші прості операції з пакування;



  1. наклеювання марок, етикеток та інших розпізнавальних знаків та продукцію або
    її упаковку;

  2. просте змішування продукції, одного або різних видів, коли один або більше
    компонентів такого змішування не відповідають умовам цього Розділу для того,
    щоб такі компоненти могли вважатися як такі, що походять з країни-бенефіціара
    або країни-члена ЄС;

  3. просте збирання частин для того, щоб вони разом складали закінчений виріб;

(g) комбінація двох або більше операцій, зазначених у підпараграфах (a)-(f);
^..) забій худоби.

2. При визначенні того, чи повинен вважатися ступінь здійсненої обробки чи переробки продукції недостатнім у розумінні параграфу 1, всі операції, що здійснюються як у країні-бенефіціарі, так і у країні-члені ЄС щодо такої продукції, розглядаються разом.



Стаття 70а

1. Одиницею кваліфікації для застосування положень цього Розділу є окремий товар, який вважається базовою одиницею при визначенні класифікації за номенклатурою Гармонізованої системи.

Звідси випливає, що:

у випадках, коли продукція, яка складається з групи або набору виробів, класифікується за однією товарною позицією Гармонізованої системи, вся вона разом становить одиницю кваліфікації;

(Ь) коли партія складається з низки ідентичних товарів, які класифікуються за однією товарною позицією Гармонізованої системи, при застосуванні положень цього Розділу кожен товар повинен розглядатися окремо.

У випадках, коли за загальним правилом 5 Гармонізованої системи упаковка включається до складу продукції для цілей класифікації, вона включатиметься також і Для цілей визначення походження.

7

Стаття 71

1. Незважаючи на положення Статті 69, матеріали, які не походять з країни
можуть використовуватися у виробництві певної продукції за умови, що їх загальна
вартість не перевищує 10 відсотків від ціни продукції на умовах франко-підприємство.

У випадках, коли таблицею Додатку 15 передбачені один або декілька відсоткових показників максимальної вартості матеріалів, які не походять з країни, вони не можуть перевищуватися через застосування першого підпараграфу.

2. Параграф 1 не поширюється на продукцію Груп 50-63 Гармонізованої системи.
Стаття 72


  1. Незважаючи на положення Статті 67, для визначення у її розумінні, чи походить
    продукція з країни-бенефіціара, що є членом регіонального угруповання, продукція,
    яка походить з будь-якої країни цього регіонального угруповання і використовується у
    подальшому виробництві в іншій країні угруповання, вважається такою, що походить
    країни подальшого виробництва (принцип регіонального накопичення).

  2. Країна походження кінцевої продукції визначається у відповідності зі Статтею
    72а.

  3. Принцип регіонального накопичення застосовується до чотирьох окремих груп
    країн-бенефіціарів, на які розповсюджується Генералізована система преференцій:




  1. Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) (Бруней-Даруссалам,
    Камбоджа2, Індонезія, Лаос, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд, В'єтнам);

  2. Центральноамериканський єдиний ринок (САСМ) (Коста-Ріка, Гондурас,
    Гватемала, Нікарагуа, Панама3, Сальвадор);

  3. Андська група (Болівія, Колумбія, Еквадор, Перу, Венесуела);

--у

(d) Південноазійська асоціація регіонального співробітництва (SAAKx,j


(Бангладеш, Бутан, Індія, Мальдивські острови, Непал, Пакістан, Шрі-Ланка)4.

4. Вираз "регіональне угруповання", залежно від ситуації, означає АСЕАН,


САСМ, Андську групу або SAARC.

Стаття 72а

У випадках, коли продукція, що походить з країни-члена регіонального угруповання, піддається обробці або переробці у іншій країні-члені того ж регіонального угруповання, вона матиме статус походження з тієї країни-члена


2 3 01.09.1999р.

3 3 01.07.2000р.

4 Європейська Комісія опублікує в Офіційному журналі Європейських Співтовариств (серія С) дату, з
якої почнеться застосування положень Статті 72Ь по відношенню до цих країн

8

регіонального угруповання, в якій було здійснено останню обробку або переробку, за наступних умов:



  1. додана вартість у цій продукції, визначена у параграфі 3, перевищує найбільшу
    митну вартість використаної продукції, що походить з будь-якої з решти країн-
    членів регіонального угруповання; а також

  2. ступінь обробки або переробки є більшою за операції, зазначені у Статті 70, а у
    випадку текстильної продукції - також більшою за операції, зазначені у Додатку
    16.




  1. У випадку невідповідності вимогам підпараграфів 1(а) та (Ь), продукція
    вважається такою, що походить з тієї країни-члена регіонального угруповання, якій
    належить найвища митна вартість серед продукції, яка була використана у виробництві
    і походить з інших країн-членів регіонального угруповання.

  2. "Додана вартість" розраховується як ціна франко-підприємство за мінусом
    митної вартості кожної продукції, що була використана у виробництві і походить з
    іншої країни регіонального угруповання.

  3. Доказом статусу походження товарів, що експортуються з країни-члена
    регіонального угруповання до іншої країни того ж угруповання, і які підлягатимуть
    подальшій обробці чи переробці або реекспорту без подальшої обробки чи переробки,
    є сертифікат походження за формою А, виданий у першій країні.

  4. Доказом статусу походження, що набувається або зберігається у відповідності
    до Статті 72, цієї Статті та Статті 72Ь, для товарів, які експортуються з країни-члена
    регіонального угруповання до ЄС, є сертифікат походження за формою А або
    декларація на рахунку-фактурі, видані у цій країні на підставі сертифікату походження
    за формою А, виданого у відповідності до положень параграфу 4.

  5. Країна походження зазначається у графі 12 сертифікату походження за формою
    А або у декларації на рахунку-фактурі. При цьому:




  • у випадку експорту продукції без додаткової обробки або переробки згідно
    параграфу 4, країною походження вважається країна виробництва;

  • у випадку експорту продукції, що була піддана додатковій обробці або
    переробці, країна походження визначається у відповідності до параграфу 1.

Стаття 72Ь

1 - Статті 72 та 72а застосовуються лише за наступних умов:

(а) якщо норми, які визначають принцип регіонального накопичення та діють між країнами-членами регіонального угруповання, ідентичні тим, що визначені у цьому Розділі;

9

(b) якщо кожна країна-член регіонального угруповання зобов'язалася виконувати або забезпечити виконання вимог цього Розділу і здійснювати адміністративне співробітництво, необхідне для того, щоб ЄС та інші країни-члени регіонального угруповання були в змозі забезпечити правильну видачу сертифікатів походження за формою А, а також верифікацію сертифікатів за формою А та декларацій на рахунку-фактурі.



Таке зобов'язання передається до Європейської Комісії через Секретаріат регіонального угруповання.

Такими Секретаріатами, залежно від ситуації, є:



  • the ASEAN General Secretariat;

  • Secretaria de Integration Economica Centroamericana (SIECA);

  • the Junta del Acuerdo de Cartagena;

  • the SAARC Secretariat.




  1. Європейська Комісія інформує країни-члени ЄС про виконання кожі. .
    регіональним угрупованням вимог параграфу 1.

  2. Стаття 78(1)(Ь) не застосовується до продукції, що походить з будь-якої країни-
    члена регіонального угруповання та переміщується територією будь-якої іншої країни-
    члена регіонального угруповання, незалежно від того, чи відбувається у такій іншій
    країні подальша обробка або переробка.

Стаття 73

Аксесуари, запасні частини та інструменти, які відвантажуються разом з одиницею обладнання, машиною, апаратом або транспортним засобом, і які є частиною стандартного обладнання та включаються до його ціни, або на які не видається окремий рахунок-фактура, вважаються такими, що входять до складу обладнання, машини, апарату або транспортного засобу.



Стаття 74

Комплекти, як їх визначено у загальному правилі 3 Гармонізованої системи, вважаються за такі, що походять з країни, коли всі їх складові є продукцією, що походить з країни. Незважаючи на це, коли комплект складається з продукції, яка походить і яка не походить з країни, комплекти в цілому вважатимуться за такі, що походять з країни, за умови, що вартість продукції, яка не походить з країни, в його складі не перевищує 15 відсотків від ціни комплекту на умовах франко-підприємство.



Стаття 75

Для визначення того, чи походить продукція з країни, не є обов'язковим визначати походження наступних факторів, які можуть використовуватися у її виробництві:

10

(а) енергоносії та пальне;



(b) промислове устаткування та обладнання;

(c) машини та інструменти;

(d) товари, які не входять або не призначені до входження до кінцевого складу
продукції.

Стаття 76

1. Звільнення від вимог цього Розділу можуть надаватися найменш розвиненим


країнам-бенефіціарам Генераліз'ованої системи преференцій, якщо такі звільнення
виправдані необхідністю розвитку існуючих галузей промисловості або створенням
нових. Перелік найменш розвинених країн наведено у Постановах Ради ЄС та
Рішеннях ЄСВС5 щодо застосування генералізованих тарифних преференцій. Для

, отримання таких звільнень країна подає до ЄС заяву про надання звільнень з обгрунтуванням згідно параграфу 3.

2. При вивченні заяв увага приділяється, зокрема, наступному:


  1. випадкам, в яких застосування чинних правил походження може суттєво
    вплинути на здатність країни продовжувати свій експорт до ЄС, в особливості
    випадкам, коли існує загроза закриття підприємств;

  2. окремим випадках, в яких може бути чітко доведено, що надходження значних
    інвестицій до галузі промисловості може стримуватися правилами походження,
    і в яких звільнення, що стимулюватимуть інвестиційні програми, можуть
    забезпечити поетапне виконання правил походження;

  3. економічний та соціальний вплив рішення про звільнення, особливо на
    зайнятість населення у країнах-бенефіціарах та ЄС.

3. З метою прискорення розгляду заяв про надання звільнень, країна-заявник подає
разом із заявою якомога повну інформацію, яка описує, зокрема, наступне:

  • опис кінцевої продукції;

  • природу та кількість матеріалів, що походять з третіх країн;
    виробничий процес;

  • додану вартість;

кількість працівників підприємства, щодо продукції 'якого вимагається звільнення;

Європейське співтовариство вуглю та сталі (прим, пер.)

ІГ


  • очікуваний обсяг експорту до ЄС;

  • інші можливі джерела постачання сировини;

  • обгрунтування запропонованої тривалості звільнень;

  • інші відомості.




  1. Комісія подає заяву про звільнення до Комітету6, яка розглядається у порядку,
    встановленому Статтею 249 Митного кодексу ЄС.

  2. Якщо продукція постачається з використанням звільнення, у графі 4
    сертифікату походження за формою А або у декларації на рахунку-фактурі, вимоги до
    якої встановлено у Статті 89, робиться наступний запис:

"Звільнення - Постанова (ЄК) №.../...".

6. Положення параграфів 1-5 застосовуються до будь-яких продовжень тривалості


звільнень.

Стаття 77

Умови, передбачені цим Розділом стосовно набуття статусу походження, повинні постійно виконуватися на території країни-бенефіціара або ЄС.

Якщо продукція, що походить з країни-бенефіціара або ЄС та експортується з них до іншої країни, повертається до першої, вона повинна розглядатися як така, що не походить з країни, якщо тільки митним органам не буде доведено, що:


  • повернена продукція є такою ж самою, яка була експортована;

  • продукція не була піддана будь-яким операціям, окрім необхідних для
    збереження її в належному стані протягом перебування в другій країні 'о
    протягом експортування.

Стаття 78

1. Наступна продукція вважається такою, що прямо перевозиться з країни-бенефіціара до ЄС або з ЄС до країни-бенефіціара:



  • продукція, що перевозиться без проходження територією будь-якої іншої
    країни, окрім випадків перевезення територією іншої країни-члена одного
    регіонального угруповання, в яких застосовується Стаття 72;

  • продукція, яка становить єдину партію, що перевозиться територією країн, які
    не є країнами-бенефіціарами або країнами-членами ЄС, у разі необхідності - з

6 Комітет ЄС з питань правил походження (прим, пер.)

12

перевалкою або тимчасовим складуванням на територіях таких країн, за умови, що вона залишається під наглядом митних органів у країні транзиту або складування і не піддається іншим операціям, крім розвантаження, повторного навантаження або іншим операціям, які мають на меті збереження продукції у належному стані;



. - продукція, що перевозиться територією Норвегії або Швейцарії і згодом ре­
експортується повністю або частково до ЄС або країни-бенефіціара, за умови,
що вона залишається під наглядом митних органів у країні .транзиту або
складування і не піддається іншим операціям, крім розвантаження, повторного
навантаження або іншим операціям, які мають на меті збереження продукції у
належному стані;

- продукція, яка без зупинбк транспортується через трубопровід територією, що не є територією експортуючої країни-бенефіціара або ЄС.

2. Компетентним митним органам надаються свідчення виконання умов, передбачених параграфами 1(Ь) та (с), шляхом пред'явлення:

(a) єдиного транспортного документу, який поширюється на проходження продукції з країни-експортера через країну транзиту; або

(b) сертифікату, виданого митними органами країни транзиту:


  • який містить докладний опис продукції;

  • у якому зазначено дати розвантаження і повторного навантаження
    продукції, а у разі доцільності - назви суден або інших використовуваних
    транспортних засобів; а також

  • який засвідчує умови, за яких знаходилася продукція у країні транзиту;

(c) або, за відсутності вищезазначених документів - будь-яких підтвердних
документів.

^таття 79

1. Продукція, яка походить з країни-бенефіціара і відправляється на виставку до іншої країни, а також продається після виставки для імпорту до ЄС, користується при імпорті тарифними преференціями, передбаченими Статтею 67, за умови, що продукція задовольняє вимогам цього Розділу щодо визнання їх походження з країни-бенефіціара, і за умови, що компетентним митним органам ЄС буде доведено, що:



  1. експортер відвантажив цю продукцію безпосередньо з країни-бенефіціара до
    країни, у якій проводиться виставка, і експонував продукцію на виставці;

  2. продукцію було продано або іншим чином відчужено таким експортером особі з
    ЄС;

13

  1. продукцію було відвантажено протягом виставки або відразу ж після неї у тому
    ж стані, у якому її було відправлено на виставку;

  2. з моменту відправки на виставку продукція не використовувалася для жодних
    цілей, крім, демонстрації на виставці.




  1. Сертифікат походження за формою А подається до митних органів ЄС у
    звичайному порядку. На цьому документі повинні бути зазначені назва та адреса
    виставки. У разі необхідності можуть вимагатися додаткові документальні свідчення
    характеру продукції та умов, за яких продукція демонструвалася на виставці.

  2. Параграф 1 поширюється на будь-які торгові, промислові, сільськогосподарські
    або ремісницькі виставки, ярмарки або подібні публічні покази або демонстрації, що не
    організовуються у приватних цілях у магазинах або у робочих приміщеннях з метою
    продажу іноземних товарів, і під час яких продукція залишається під митним
    контролем.

Підрозділ 2
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка