Тарнавської Наталії Миколаївни



Скачати 166.08 Kb.
Дата конвертації04.03.2016
Розмір166.08 Kb.
З досвіду роботи

вчителя математики і фізики

Аполонівської неповної середньої

загальноосвітньої школи

Тарнавської

Наталії Миколаївни

Діяльність учителя надзвичайно багатогранна. Кожного дня і на кожному уроці він має вирішувати цілий комплекс завдань з навчання, виховання і розвитку своїх учнів. Складність його праці обумовлена не лише широким колом його завдань, а й зміною, неповторюваністю будь якої педагогічної ситуації, яка не дає можливості раз і назавжди знайти краще із розв’язань. Адже добре відомо, що копіювання навіть дуже вдалого уроку

В іншому класі або уроку колеги може бути вкрай невдалим.

Для того щоб забезпечити найефективніше розв’язання завдань навчання в конкретних умовах, від учителя вимагається цілеспрямований вибір найкращого варіанта побудови навчально-виховного процесу. Удосконалення методики проведення уроку розглядається як один із найважливіших напрямів підвищення якості навчання і виховання підростаючого покоління. У свою чергу, знання вчителем педагогічної науки та його майстерність оцінювати умови своєї роботи сприяють удосконаленню методики проведення уроку.

Підвищення професійної майстерності вчителя слід розглядати як найефективніший шлях удосконалення навчального процесу. Ріст професійної майстерності залежить не лише від сукупності відомих учителю прийомів роботи, а й від розуміння теоретичних основ розробки й аналізу уроку, які відповідають сучасному етапу розвитку педагогічної науки.

Сучасне викладання вимагає оригінального поєднання експериментального і теоретичного методів вивчення фізики, виявлення суті фізичних законів на основі доступних школярам понять.

Серед прийомів, які підвищують якість навчання фізики, особливе місце займає організація групової діяльності учнів. Під групою формою навчання розуміють таку організацію навчальних занять,при яких групі школярів ставиться одна пізнавальна задача, а для розв’язання необхідне об’єднання зусиль всіх її членів і їх взаємодія. Як правило, групова діяльність учнів при вивченні фізики в умовах класно-урочної системи поєднується з другими формами організації викладання.

Її особливості в тім, що слабо встигаючі учні отримали необхідну їм допомогу від своїх товаришів, навчаючу роботу веде не тільки вчитель, але й учні. Я розгляну деякі її аспекти.



Психологічні особливості групових занять.

З ціллю психологічної підготовки до взаємоконтролю застосовую таку пам’ятку: 1) уважно вислухай й зрозумій думку товариша по групі. 2) Якщо не зрозумів, спитай ще раз. 3) Висловлюй свої думки групі коротко і чітко.

4) Якщо не згідний відповіддю товариша, поясни чому. 5) Якщо не згідні з тобою з’ясуй чому. 6) Якщо довели невірність твоїх поглядів признай свою помилку. 7) Пам’ятай: розв’язання проблеми залежить від кожного члена групи.

Треба пам’ятати, що найкраща умова для групової роботи – товариські або нейтральні відносини.



Місце групової форми роботи на уроках фізики.

Аналіз можливостей застосування групових занять показав, що така форма організації навчання використовується в основному при вивченні нового матеріалу, на етапі первинного закріплення знань і при оцінювання в середині або в кінці уроку.



Типи групових занять.

Ця форма занять застосовується на уроках: 1) Групового вивчення нового матеріалу по підручнику. 2) Побудованих на взаємонавчанні учнів в групах.

3) На уроках поглиблення знань. 4) Розв’язання задач. 5) Уроках ділових або дидактичних ігор. 6) Уроках–змаганнях. 7) Прес–конференціях. 8) Семінарах.

9) На уроках які ведуть учні. 10) Уроках творчості. 11) Заняттях типу «Що. Де. Коли?» 12) Уроках консультаціях. 13) Заліках. 14) Екскурсіях.



Комплектування навчальних груп.

Краще його проводити на принципі добровільності. Враховуючи взаємовідносини учнів, не потрібно включати тих учнів, з якими не хоче працювати хоч би один учень. Групи можуть а) формуватись з учнів, що мають різні навчальні можливості, або одинакові б) бути тимчасовими, або постійними.



Роль учнів.

І при груповій роботі вчитель залишається центральною фігурою, яка організовує навчальний процес. Головна його функція – створити атмосферу співробітництва учнів. Він формує ціль уроку, розподіляє завдання між групами, допомагає наладити роботу в них, регулює хід виконання завдань, підводить підсумок.

Наведу приклади використання групової діяльності на уроках різних типів.

Урок вивчення нового навчального матеріалу по темі «Електризація тіл».

Створюю групу для виконання різних експериментальних завдань. Кожній групі даю приблизно однакове обладнання. Завдання таке: потерти «свою паличку» об «свою речовину», наприклад ебоніт об хутро і визначити знак зарядів на обох тілах, порівняти їх величини, зробити висновок, записати його в таблицю. Аналогічна таблиця накреслена на дошці: в ній такі колонки

1) речовина палички 2) речовина об яку труть паличку 3) результат електризації. В процесі заповнення здійснюється взаємоконтроль груп. Порівнюючи записи, формулюємо загальний висновок.



Урок розв’язування задач.

Задачі для групового розв’язування підбираю так, щоб кожна наступна включала себе складовим елементом попередню і була складніша. Це дозволяє просуватися в перед поступово, зробити кожну задачу посильною для слабо встигаючих, забезпечує повну наявність найбільш підготовленим учням. Плануючи цей урок, я застосовую методику групового розв’язування задач, що має плавну змінну ситуації. Заключається вона в наступному: учні розв’язують першу задачу; якщо хтось з групи розв’язує її, він показує знак решті учнів групи і зразу переходить до розв’язування другої. Якщо хтось з групи не зміг розв’язати за відведений час першу задачу, товариші по групі допомагають йому. При такій методиці забезпечується індивідуальний темп роботи, учні набували впевненості в своїх силах, надавали допомогу один одному.



Урок виконання лабораторних робіт.

Навчальний процес будується так. Групи з низьким і середнім рівнями підготовки роблять досліди керуючись інструкціями, а група з високими навчальними можливостями користуються планами виконання досліду: при цьому вони можуть виконати і додаткові операції.



Сьогодні особливу актуальність набувають активні дії кожного вчителя в пошуках нових форм і нетрадиційних методів навчання, в тому числі питання пов’язані з контролем знань учнів.

Як показує досвід, ефективним способом перевірки знань може бути такий, при якому дають задачі без цифрових даних. Наведу приклад: Тіло знаходиться в спокої. Потім на тіло подіяла сила в … ньютон і воно пройшло шлях … метрів за … секунду. Знайти масу тіла. Кожний учень придумує свої числові дані і розв’язує задачу використовуючи їх. Після того як учні добре оволоділи цим способом складання задач, можна завдання ускладнити. Складання умов задач з даними яких не вистачає.

В своїй роботі використовую «фізичне лото». Ця форма роботи дозволяє розвивати логічне мислення, зорову пам’ять. «Лото» можна використовувати при груповій і індивідуальній роботі з учнями. (Додаток 1). З такими завданнями добре справляються учні з середніми здібностями. В роботі з слабо встигаючими учнями я використовує «карти – підказки». Такі карти можна використовувати і при вивченні теоретичних питань і при розв’язанні задач. (Додаток 2)

Правильна організація контролю за засвоєнням навчального матеріалу сприяє розвитку пам’яті, мислення і мови учнів, допомагає привести в систему знання, судити про ефективність застосування різних методів навчання, своєчасно додати недоліки.

Крім цього, раціональні методи перевірки знань підвищують пізнавальну активність учнів сприяють введенню в практику наукової організації праці. Перевірку знань учнів проводжу усно або письмово, кожний з цих методів здійснюється індивідуальними або фронтальними шляхом.

Індивідуальний усний контроль – традиційне опитування розвиває у учня вміння ґрунтовно і логічно висловлювати думку і допомагає вчителю дізнатись про глибину суджень, але саме воно пов’язане з великою втратою часу. Повність відказуватися від усного опитування не можна, але я стараюсь всіма способами обійти й нейтралізувати його негативні моменти. Одна з таких мір – використання пам’яток для відповідей я даю їх на першому уроці і

учні записують її в своїх зошитах. При усній відповіді про фізичне явище придержуйтесь плану:



  1. Признаки явища.

  2. Умови, при яких воно спостерігається, або відбувається.

  3. Пояснення явища на основі наукової уяви.

  4. Зв’язок даного явища з другими.

  5. Використання на практиці.

Якщо при фронтальному опитуванні, яке направлене на перевірку знань

Формул, визнання понять і термінів, застосувати фізичні кросворди і чайнворди, то це внесе пожвавлення в навчальний процес.

Працюючи над темою «Розвиток креативного мислення учнів під час пізнавальної діяльності», спираюсь на активну модель навчання та частково на інтерактивну (робота в парах, групах), як спеціальну форму організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну,передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Використовую методи: дослідницький (старша школа), частково – пошуковий (основна школа); пояснювально – ілюстративний (на етапі підготовки дослідження).

У процесі педагогічної діяльності прийшла до висновку, що саме ігри, моделювання, розв’язання прикладних та винахідницьких задач, самостійна робота, дослідно – експериментальна діяльність, участь у семінарах і диспутах, робота над проектами сприяють формуванню креативної особливості.

У кожній навчальній темі з фізики можна створити умови для креативної діяльності. За опитуванням учнів, найбільшу перевагу вони надають роботі у групах та парах, що сприяє генерації різнопланових думок та ідей (іноді неймовірних). При цьому діти визнають, що колективна робота допомагає навчитися слухати та чути інших.

Уроки фізики планую таким чином, щоб:



  • навчальний процес мав позитивний емоційний зміст. Бо саме емоціонально - актуальний початок уроку сприяє формуванню творчої атмосфери. Для цього використовую афоризми, приказки та прислів’я, уривки віршів,картини відомих художників тощо;

  • учні розуміли, що творчість починається саме із сумніву. Дуже дієвим на даному етапі є створення проблемних ситуацій, формування проблемних питань, висування проблемно – пошукових гіпотез. Наприклад, під час вивчення теми «Потужність» з учнями розглядаємо таке питання: навіщо людству було створювати підйомний кран та подібні до нього пристрої, якщо вантаж на певну висоту можна підняти вручну. У Єгипті ж побудували піраміди?!

  • до проблеми, яка розглядається, було б знайдено кілька варіантів рішень. Наприклад, вивчаючи явища інерції, пропоную учням знайти способи переміщення склянки з водою на смужці паперу до краю столу так, щоб смужку витягнути з-під склянки на краю столу і склянка при цьому не впала. На даному етапі використовую загадковість,інтригу, таємничість, деяку театральність формування проблеми – це все підсилює мотивацію пошуку нових ідей;

  • на окремих уроках були б присутні питання відкритого типу, однозначну відповідь на які не завжди можна найти. Такі питання є розвиваючими. Наприклад, чому з давніх часів більшість філіжанок виготовляють ширшими в горі, а серед сучасних спостерігаємо філіжанки циліндричної форми?

  • були присутні елементи винахідницької діяльності учнів, не зважаючи на те, що ті відкриття, які вони можуть зробити на уроці, давно відомі людству. Наприклад, під час вивчення теми «Явище електромагнітної індукції» пропоную учням створити індукційний струм, якщо тільки маємо котушку, магніт та гальванометр.

Також не відкидаю самостійне ознайомлення учнів з додатковим інформаційним матеріалом із тих тем, які вивчаються чи будуть ще вивчатися.

Виміром креативності під час викладання фізики можуть бути допоміжні способи розв’язання задач, виконання різнорівневих тестів, участь у семінарах і тижнях фізики, проектній діяльності.

Під час роботи над темою, зіткнулася факторами, які заважають прояву креативних (творчих) здібностей: недостатній розвиток певних здібностей учнів; наявність таких особистісних рис, як схильність до конформізму, острах виглядати смішним у своїх судженнях та діях, побоювання робити рецензії на відповіді чи дії інших учнів із-за відплати; завищена оцінка значущості своїх власних ідей; конфлікт двох типів мислення: критичного та творчого.

Подолати вищезазначені труднощі можна створенням в пізнавальній діяльності учнів ситуації успіху та відчуття правильності виконання задачі, що досягається наявність відповідної мотивації, певним рівнем емоційного збудження. Учитель має кожен урок будувати так, щоб в учнів постійно був стійкий інтерес до предмету та процесу пізнавання, навчальна активність, бажання творити і пізнавати. Саме креативне навчання цьому й сприяє.

Зроблено спробу розглянути зміну процесу навчання і розкрити можливі шляхи розуміння особливостей організації уроку, виявити резерви інтенсифікації навчального процесу уроку фізики при усвідомленні вчителем сучасних педагогічних теорій і системи роботи з їх втілення в шкільну практику на основі узагальнення досвіду роботи.

Формування в учителя вміння оцінювати педагогічну ситуацію можливе на основі розгляду фізики як цілісної системи, в якій потрібно враховувати і особливості змісту, і процес навчання. Особливості змісту виражені в тому, що, плануючи урок, учитель виділяє ті види знань, які відповідають структурі фізичної теорії, продумує, як ознайомити учнів з методами пізнання фізики, і планує, як навчити їх користуватися засобами інформації знань.

Конструюючи урок, учитель має враховувати не лише особливості змісту, а й закономірності його засвоєння і процесу навчання, забезпечуючи при цьому активну самостійну діяльність учнів. Діяльність учня на уроці завжди пов’язана з головним завданням уроку – засвоєнням основних елементів знань на певному рівні. Активна робота учнів на уроці забезпечується через форми і засоби діяльності. Особливості змісту матеріалу та закономірності навчання обумовлюють і діяльність учителя. Його дії на уроці спрямовані на розкриття головних елементів змісту, на організацію діяльності учнів з їх засвоєння.

Фізика – експериментальна наука. Тому ця її риса низку специфічних завдань шкільного курсу фізики, спрямованих на засвоєння наукових методів пізнання. Завдяки навчальному фізичному експерименту учні оволодівають досвідом практичної діяльності людства в галузі здобуття фактів та їх попереднього узагальнення на рівні емпіричних уявлень, понять і законів. За таких умов він виконує функцію методу навчального пізнання, завдяки якому у свідомості учня утворюються нові зв’язки і відношення, формується суб’єктивно нове особистісне знання. Саме через навчальний фізичний експеримент найефективніше здійснюється розвиток критичного мислення учнів. Формує в учнів експериментальні вміння і дослідницькі навички, озброює їх інструментарієм дослідження, який стає засобом навчання.

Таким чином, навчальний фізичний експеримент як органічна складова методичної системи навчання фізики забезпечує формування в учнів необхідних практичних умінь, дослідницьких навичок та особистісного досвіду експериментальної діяльності, завдяки яким вони стають спроможними у межах набутих знань розв’язувати пізнавальні завдання засобами фізичного експерименту.

Критичне мислення: це оцінювання себе, світу і свого місця в світі. Щоб навчити дітей критично мислити при проведенні фізичного досліду необхідно передбачити


  • самостійний пошук роз’язання проблеми

  • залучення дітей до роботи в групах, парах

  • розв’язання завдань різними способами, творчі завдання

  • використання інформації з історії фізики

  • стимулювання учнів до висловлювання особистої точки зору

  • розвиток та удосконалення вміння учнів формувати мету і підбивати підсумки особистої діяльності

  • коментування учнями роз’язку задач, та результатів дослідів

  • підготовку учнями завдань, запитань для інших учнів

  • забезпечення толерантного спілкування учнів в процесі уроку та позакласних заходах

  • залучення додаткової інформації, залучення дітей до її використання

  • навчання учнів науковому інформаційному прогнозуванню

  • залучення учнів до роботи консультантами, інструкторами

  • використання творчих ситуацій, проблемного методу

Щоб передбачити отримання учнями певної сукупності умінь, та досягнення необхідного результату, необхідно

уміння планувати експеримент, тобто формувати його мету визначити експериментальний метод і давати йому теоретичне обґрунтування, складати план досліду і визначити найкращі умови його проведення, обирати оптимальні значення вимірюваних величин та умови спостережень, враховуючи наявні експериментальні засоби;

уміння підготувати експеримент, тобто обирати необхідне обладнання і вимірювальні прилади, збирати досліди установки чи моделі, раціонально розміщувати приладдя, домагаючись безперечного проведення досліду;

уміння спостерігати, визначати мету і об’єкт спостереження, встановлювати характерні риси плину фізичних явищ і процесів, виділяти їхні суттєві ознаки;

уміння вимірювати фізичні величини, користуючись різними вимірювальними приладами і мірами, тобто визначити ціну поділки, нижню верхню межу шкали приладу, знімати його покази;

уміння обробляти результати експерименту, знаходити значення величини, похибки вимірювань (у старшій школі), креслити пояснювальні схеми дослідів, складати таблиці одержаних даних, готувати звіт про проведену роботу , вести запис значень фізичних величин у стандартизованому вигляді тощо;

уміння інтерпретувати результати експерименту, описувати спостережувані явища і процеси, вживаючи фізичну термінологію, подавати результати у вигляді формул і рівнянь, функціональних залежностей, будувати графіки, робити висновки про проведене дослідження, виходячи з поставленої мети.

Продемонструю як навчити дітей критично мислити при проведенні досвідів на прикладі уроку з теми «Архімедові сила, Закон Архімеда»



Вчитель. Сьогоднішні наші дослідження допоможуть не тільки розібратися у фізичній сутності наведених явищ, а й зрозуміти, чому одні тіла плавають на поверхні рідини, а інші – тонуть, чому можливе плавання суден, підводних човнів, повітряних куль і дирижаблів. Давайте поспостерігаємо, як поводиться тенісна кулька і металевий циліндр, занурені у воду. (Демонструється дослід).

Чому кулька «вискочила» з води, а циліндр потонув?

Варіанти очікуваної відповіді:


  • на кульку вгору подіяла якась сила;

  • на циліндр така сила не подіяла;

  • на циліндр подіяла менша сила і т. д.

Вчитель. Я пропоную вам з допомогою приладів, які є на партах, виявити, чи діє на металевий циліндр, занурений в рідину, сила, подібна до тієї, що діє тенісну кульку. Як це можна зробити?

Очікуваний результат:

– підвісити циліндри до пружини динамометра, зафіксувати його покази динамометра з попередніми.



Вчитель. Я згоден з вами. Проробіть цей дослід, повторивши його для певності 2 – 3 рази. І який же результат?

Учень. Під час занурення тіла в рідину покази динамометра зменшуються.

Вчитель. Який же висновок можна зробити з цих спостережень? Разом з вчителем учні приходять до висновку про існування виштовхувальної сили, що діє на всі занурені в рідину тіла, встановлюють напрям дії цієї сили.

Природно припустити, що подібна сила на тіла і збоку газів. (Як аргумент, учні можуть запропонувати приклад з підніманням вгору гумової кульки, наповненої воднем, який легко реалізувати в класі).



Проблема. Яка причина виникнення виштовхувальної сили?

Аналіз версій висунутих учнями.

Пропозиції вчителя розглянути тіло, що має форму прямокутного паралелепіпеда, занурене в рідину так, що дві його грані паралельні поверхні рідини.

Вчитель. Що можна сказати про дію рідини на тіло?

Очікувана відповідь. Рідина чинить на нього тиск.

Вчитель. Що можна сказати про тиск всередині рідини на одній і тій же глибині?

Очікувана відповідь. На певній глибині всередині рідини тиск у всіх напрямках однаковий. Тому сили, які діють на бічні грані, попарно рівні протилежно напрямлені. Тому вони лише стискають тіло з боків і виштовхувальної дії чинити не можуть.

Висновок. Суттєву роль відіграють сили, напрямлені вздовж лінії дії сили тяжіння.

Вчитель. Тепер порівняйте тиск на рівні верхньої і нижньої граней бруска. Який висновок можна зробити?

Попрацюйте зміні – підручником.



Очікуваний результат. На рівні нижньої грані тіла води чинить більший тиск, ніж на рівні верхньої. Це тому, що нижня грань знаходиться на більшій глибині.

Висновок. Таким чином, причиною появи виштовхувальної сили є тиск рідини, зумовлений дією сили тяжіння, відповідь до закону Паскаля цей тиск діє не тільки на верхню грань, а й на нижню.

Проблема. Як практично визначити значення виштовхувальної сили?

Очікувана відповідь. Виштовхувальна сила дорівнює різниці між вагою тіла в повітрі і вагою цього ж тіла в рідині.

Проблема. А чи можна заздалегідь разрахувати виштовхувальну силу, не вдаючись до вимірювань? Що для цього треба зробити?

Очікувана відповідь. Треба знати, від чого залежить величина виштовхувальної сили.

Вчитель. Саме так. Ось і спробуйте це встановити у вас на столах є різні набори приладів.

Завдання 1. Визначте виштовхувальну силу, що діє на тіла, однакові за об’ємом, але з різних речовин. Чи залежить виштовхувальна сила від густини тіла?

Завдання 2. Визначте виштовхувальну силу, що діє на тіла різного об’єму виготовлені з однієї і тієї ж речовини. Чи залежить величина виштовхувальної сили від об’єму тіла?

Завдання 3. Зважте одне і теж тіло у воді і розчині солі. Де виштовхувальна сила більша? Чи залежить виштовхувальна сила від густини рідини?

Після проведення запропонованих досліджень учні доповідають про їх результати.



Висновок. Виштовхувальна сила залежить від об’єму тіла і густини рідини. Вона не залежить від густини тіла.

Вчитель. Ми з’ясували, чому на тіло діє виштовхувальна сила. Уперше виштовхувальну силу обчислив древньогрецький учений Архімед, що жив в 111 ст. до н. е. Тому її і називають архімедовою. Архімед у своїх дослідженнях спирався на дослід, спостереження, практичну діяльність, експеримент. З’ясуємо, від чого залежить Архімедові сила, як математично її можна обчислити. Запишемо, чому дорівнює Архімедові сила.

FA=F2 – F1

Чому дорівнює різниця стовпів рідини h2 й h1? Різниця висот дорівнює висоті бруска, а добуток площі основи на висоту дорівнює об’єму бруска. Добудок густини на об’єм дорівнює масі рідини в об’ємі тіла. Архімедові сила дорівнює вазі рідини в об’ємі зануреного тіла. Перевіримо на досліді отриманий висновок. Дослід із «відерцем Архімеда »

Зверніть увагу на первісне положення пружини. Відзначимо це положення на шкалі за допомогою покажчика. Тепер повністю зануримо циліндр у посудину з відливом. Як пеконатися у тому, що об’єм витиснутої тілом води дорівнює об’єму тіла?

Учень. Можна налити цю воду в цебро, об’єм якого дорівнює об’єму тіла. Крім того, змінилося розтягання пружини. Пружина скоротилася. Це скорочення спричинила сила Архімеда.

Вчитель. Проблемне питання. Якщо всю витиснуту тілом воду перелити в підвішене цебро, то яка буде діяти сила?

Учень. На пружину діятиме вага витиснутої води. Вливаємо воду в цебро. Пружина розтягується під дією ваги витиснутої води. Помітимо, що пружина розтяглася на стільки, на скільки скоротилася під дією архімедової сили.

Архімедові сила дорівнює візі рідини, витиснутої тілом.



Вчитель. Закон Архімеда можна сформулювати так: тіло, що перебуває в рідині (або газі), втрачає у своїй вазі стільки, скільки важить рідина (або газ) в об’ємі, витиснутому тілом.

Завдання додому. На поверхні води плаває дерев’яний брусок, у який убиті цвяхи. Як зміниться глибина занурення бруска, якщо цвяхи вбити повністю?


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка