Таврійський вісник освіти



Сторінка14/19
Дата конвертації09.03.2016
Розмір3.14 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

Крайник С.Д.

ОСОБЛИВИЙ ПІДХІД – ОСОБЛИВА УВАГА


Одним із основних напрямків реформування освіти є впровадження в практику роботи дошкільних закладів прогресивних технологій навчання та виховання дітей. Звичайно, справа це не проста. І головна причина її пробуксовування полягає в тому, що напрацювання науковців і практиків не доходять до основного загалу дошкільних працівників. Часто це призводить до того, що люди б’ються над якимись проблемами, важливими для роботи з дітьми, а вони, виявляється, вже давно розв’язані науковцями й успішно апробовані практиками. Така неекономна витрата сил, часу, творчого потенціалу педагогів шкодить справі виховання і навчання, знижує її ефективність.

Тож перед методичною службою постає актуальне завдання величезної ваги – донести до педагогів найновіші надбання науки і практики, визнані компетентними органами, і навчити користуватися ними в повсякденній роботі.

Сьогодні, як ніколи раніше, зростає роль свідомого ставлення кожного педагога до своєї професії, його налаштованості на оновлення змісту й технологій освітньо-виховної роботи.

Педагог має розуміти, що опікуватися слід насамперед розвитком дитини, дбати про її соціальну зрілість, формування особистісного стрижня, індивідуального обличчя. Адже Базовий компонент пов’язується не стільки з масовою соціалізацією дитячої групи, скільки з вихованням та освітою конкретної дитини, яка має навчитися ставити мету, приймати самостійні рішення, планувати свої дії, добирати відповідні засоби для реалізації задуманого, долати труднощі, обирати адекватну ситуації поведінку.

Сьогодні вирішується питання створення концепції розгорнутого науково-методичного додатку до Базового компонента дошкільної освіти.

Завершено роботу над обіцяним “Коментарем” до Базового компонента. Його рекомендовано до друку і вже розпочато підготовку до видання журналом “Дошкільне виховання”. Отже, в керівників освіти та практичних працівників з’явиться можливість, з одного боку, уточнити все те, що потребувало уточнення після ознайомлення з Базовим компонентом, з іншого – зорієнтуватися у стратегії побудови Державної базової програми, яка побачить світ у 2003 році. Терміни появи цих документів визначено державними нормативними документами. Тож освітянам-дошкільникам надано паузу для перебудови традиційної свідомості, звільнення від застарілих підходів до розвитку дитини. Бо ж як не можна новий замок відкрити старим ключем, так не можна будувати майбутнє, не позбувшись старих звичок.

В державному документі Національна доктрина розвитку освіти передбачається, що істотних змін потребує і саме дошкілля. У нас дуже часто перебування дитини в дитячому садку розглядають як спосіб підготовки її до школи, що є неправильним. Адже насправді це самодостатній етап розвитку дитини, на якому вона також має отримувати системний розвиток. Надолужити те, що було прогаяно в початковій ланці, дуже важко, а в подальшому житті й зовсім неможливо. Тож нам треба змінити ставлення до дошкільної освіти в суспільстві і часом у самих “дошкільників”. Ви помітили, що Закон названо “Про дошкільну освіту”, а не про дошкільне виховання? Це відповідає одній із тенденцій світової освіти до зниження віку початку організованого навчального процесу.

Нас непокоїть скорочення кількості дитячих садків. Щороку зменшується кількість дітей, які відвідують дошкільні навчальні заклади. На сьогодні їх контингент скоротився десь на третину. Ми докладаємо всіх зусиль, щоб, по-перше, відновити кількість дитячих садків, а по-друге, допомагати батькам правильно здійснювати дошкільну підготовку дітей у родині. Для цього розробляють відповідні програми. На часі створення та видання якщо не підручників, то посібників, за якими батьки могли б працювати з дітьми, розвиваючи їх упродовж певного часу перед вступом до школи.

Національна доктрина розвитку освіти спрямована на здійснення таких перетворень в освіті, які ставлять у центр уваги розвиток особистості. Вона заперечує широко відому тезу про те, що дитина – чистий аркуш, і ми, вчителі і батьки, можемо написати на ньому все що бажаємо. Насправді, дитина від самого народження – носій певних здібностей, які ми маємо виявити і допомогти розвинути з тим, щоб у дорослому житті людина змогла повністю себе реалізувати. Тобто весь освітньо-виховний процес повинен мати особистісно-орієнтоване спрямування. Така думка проходить червоною ниткою у Доктрині.

Пріоритетним напрямком державної політики щодо розвитку освіти є розвиток дошкільної освіти.

Держава повинна забезпечити наступність і безперервність освіти.

Закон України “Про дошкільну освіту” визначає, що дошкільна освіта є обов’язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні. Дошкільна освіта – цілісний процес, спрямований на забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду. Дошкільний вік – базовий етап фізичного, психологічного та соціального становлення особистості дитини.

Зміст дошкільної освіти визначається Базовим компонентом дошкільної освіти, який передбачає: формування основ соціальної адаптації та життєвої компетентності дитини; виховання елементів природодоцільного світогляду, розвиток позитивного емоційно-ціннісного ставлення до довкілля; утвердження емоційно-ціннісного ставлення до практичної та духовної діяльності людини; розвиток потреби в реалізації власних здібностей, особистісно орієнтований підхід до розвитку особистості дитини; демократизація та гуманізація педагогічного процесу.

Однією з проблем сучасної школи та дошкільного закладу є наступність та перспективність у навчанні та вихованні дошкільнят та молодших школярів.

Реалізація проблем наступності в сучасних умовах з урахуванням перспективних напрямів дошкільного виховання й початкового навчання можлива лише за умови відокремлення, усвідомлення та розуміння природних зв’язків, які мають місце в розвитку дітей, особливо в період переходу від дитинства до отроцтва.

На жаль, поки що відсутнє дидактико-методичне забезпечення дошкільної та шкільної практики з зазначеною категорією дітей. Тому, запропонований викладачем-методистом дошкільної педагогіки Бериславського педагогічного училища, заслуженим вчителем України Крайник С.Д., методичний посібник своєчасний і необхідний. Він розрахований на широке коло педагогічних працівників (вихователів, вчителів початкових класів, батьків).

У посібнику чітко визначено шляхи оновлення дошкільної і перебудови початкової шкільної освіти. Доцільним є окреслення особливостей навчально-виховної роботи з дітьми в старших групах в дошкільному навчальному закладі і першому класі школи, розкриття форм зв’язку роботи дошкільного навчального закладу зі школою. Обґрунтовано викладено зміст роботи з сім’єю.

Методичний посібник “Наступність та перспективність у навчанні й вихованні дошкільнят та молодших школярів”, рекомендований для впровадження в практику роботи дошкільних закладів та початкових класів.

Якщо говорити про те, чому вчителі-початківці мають учитися в дошкільників, слід виділити насамперед аспект, недостатньо опрацьований у початковій школі. Це, зокрема, різні засоби реалізації індивідуального підходу до дитини. Особистісно орієнтований підхід – це, по суті, давно відомий у нашій педагогіці принцип індивідуалізації та диференціації, просто названий інакше. В основі нової орієнтації педагогічної системи лежить глибоке знання дитини. І якщо педагоги-дошкільники в цьому досить обізнані, то вчителів початкових класів треба ще багато чого навчати, переконувати їх у перевагах змістовного психологічного вивчення кожного учня. Наші провідні завдання можна окреслити однією ключовою фразою: "Від управління кожним навчальним закладом до управління навчанням кожної дитини". Це, звичайно, не ідеал, але саме до цього нам слід прагнути.

У підготовці вчителів у деяких педагогічних інститутах є навіть інтегровані програми, що об’єднують, наприклад, окремі теми для опрацювання на факультетах дошкільної і початкової освіти. Такий підхід досить перспективний. Але, якщо говорити про кардинальні зміни, необхідні у первинній професійній підготовці вчителя, то тут передусім слід подбати про гармонізацію науково-предметних і світоглядних методологічних, дидактичних та психологічних знань. Поки що найістотніший недолік підготовки вчителів початкових класів – роз’єднаність психологічної, методичної і дидактичної підготовки. Саме з цієї причини щоразу, коли педагог намагається щось змінити у своїй діяльності, він вдається тільки до методичних питань. Отже, формування психолого-педагогічної культури вчителя, його особистості, яка повинна мати значний виховний потенціал, – це і є перспектива оновлення педагогічної освіти, бо, як зазначав Костянтин Ушинський "на особистість можна впливати лише особистістю".

Ще в 50-х роках В.О.Сухомлинський практично розв’язав проблему наступності, відкривши в Павлиській школі "школу радості", "школу під голубим небом", в якій він уперше почав навчати своїх шестирічок. У нашій свідомості міцно закріпилося його кредо “Серце віддаю дітям" як символ любові та відданості учням, педагогічній справі.

Другого вересня виповнилося 30 років відтоді, як не стало Василя Олександровича Сухомлинського, але його ідеї дають прекрасні плоди у різних країнах світу. Сповідуючи і надалі закладені ним принципи гуманістичної педагогіки, ми значно легше розв’яжемо проблеми наступності і перспективності у навчанні і вихованні дітей шестирічного віку.



Наступність – двобічний процес, коли зберігається самоцінність дошкільного дитинства і створюються передумови для успішного формування навчальної діяльності першокласників.

Початкова ланка, спираючись на досягнення дошкільного віку, підхоплює, зміцнює, розвиває накопичене до школи і на цьому ґрунті формує новоутворення молодшого шкільного віку.

У Державних стандартах сказано, що початкова школа має продовжити лінію дошкільного розвитку, закріпити й розвинути в умовах шкільного виховання надбання дошкільного дитинства.

У молодшому шкільному віці з’являються мотиви навчання, дошкільна допитливість переходить в елементарні пізнавальні інтереси розвивається самооцінка, критичність до себе і оточення, удосконалюються навички спілкування. Принципово важливо, що діти оволодівають повноцінними навичками читання, письма, обчислень, що засвідчує їх пізнавальне і соціальне зростання. У першокласників змінюється соціальний статус: навчання – це їхня праця, яка єднає з дорослим світом.

Зміст початкової освіти осучаснений таким чином, щоб забезпечити якнайповнішу реалізацію загальних пріоритетних щодо національного характеру школи, розвитку особистості, оздоровчої функції, гуманізації, диференціації й інтеграції змісту, посилення практичного і творчого спрямування навчальної діяльності.

Дотримання принципу наступності в системі освіти не викликає сумнівів. У Законі "Про освіту" та Державній національній програмі "Освіта" підкреслюється, що саме наступність дошкільного навчального закладу і школи – одна з необхідних умов безперервної освіти, яка певною мірою має забезпечувати єдність, взаємозв'язок мети, змісту, методів, способів, організаційних форм навчання і виховання з урахуванням вікових особливостей дітей.

О.Я.Савченко наголошує, що початкова школа "повинна дуже точно і повно враховувати досягнення дошкільного віку не тільки в змістовому та методичному плані, а й у плані формування особистісних якостей дітей, їх вольової сфери".

Головними проблемами наступності між дошкільним навчальним закладом і початковою школою вважається: своєчасне усунення психофізичних недоліків у розвитку дітей та подолання організаційно-педагогічних бар’єрів, що виникають у першому класі. На дошкільний навчальний заклад покладається завдання не тільки підготувати дитину до оволодіння навичками письма, лічби, читання, а й дати дітям різні можливості для старту в шкільному навчанні.



На часі є запровадження єдиного організаційно-педагогічного режиму для дошкільного навчального закладу і початкової школи, встановлення однакової кількості навчальних годин на тиждень, запровадження рівномірного дозування навчального навантаження.

1. Закон Украйни "Про освіту". – К., 1996.

2. 3акон України "Про дошкільну освіту"// Уряд. кур’єр. – 2001 – 8 серпня (№141).

3. Закон України "Про середню освіту" // Уряд. кур’єр. – 1999. – 8 липня (№125,126).

4. Концепція національного виховання // Освіта. – 1994. – 26 жовтня (№№71,72).

5. Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІст. Проект // Шкільний світ. – 2001.

6. Амоношвили Ш.А. Здравствуйте дети! – М, 1983.

7. Венгер А.В. Воспитание психологической готовности к систематическому обучению (старший дошкольный возраст) //Дошкольное воспитание. – 1985. – №7.

8. Виховна робота в підготовчій до школи групі. – К., 1972.

9. Возрастная и педагогическая психология /Под ред. А.В.Петровского. – М, 1979.

10. Воспитание и обучение детей 6-го года жизни. – М., 1987.

11. Выготокий Л.С. Детская психология /Собр. соч.: в 6 т. – М., 1984.

12. Завтра в школу /За ред. В.К.Котирло. – М., 1977.

ІЗ. Ковальчук Я.И.Индивидуальный подход в воспитательной работе. – М., 1985.

14. Коломенський Я.Л., Палько Е.А. Учителю о психологии детей 6-ти летнего возраста. – М., 1988.

15. Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей. – Минск, 1978.

16. Мир детства. Дошкольник / Под ред. А.Г.Хрипковой. – М., 1979.

17. Мир детства. Младший Школьник / Под ред. А.Г.Хрипковой. – М., 1981.

18. Навчання і виховання шестирічних першокласників. – К., 1990.

19. Обучение, воспитание и развитие детей шестилетнего возраста. – М., 1990.

20. Подготовительная к школе группа в детоком саду. – М., 1972.

21. Середняцька А. Підготовка до школи дітей, які не відвідують дошкільний заклад // Дошкільне виховання. – 2001. – №8.

22. Сухомлинський В.А. Сердце отдаю детям. – К., 1978.

23. Савченко О.Я. Наступність і перспектива в роботі двох перших ланок освіти // Дошкільне виховання. – 2000. – №11.



Кравченко І.Ф.

ПРОФЕСІОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ СТУДЕНТАМИ ПРОФЕСІЙ
НА ЗАНЯТТЯХ З ПРОФЕСІЙНОЇ ДІАГНОСТИКИ
І КАДРОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Навчальний курс "Професійна діагностика і кадровий менеджмент" викладається як окрема дисципліна при підготовці фахівців зі спеціальності “ПМСО. Трудове навчання” та спеціалізації "Основи підприємництва". Значущість цього курсу зумовлена загостренням проблеми підвищення ефективності кадрового забезпечення сучасного виробництва.

Метою курсу є вивчення психолого-педагогічних засад кадрової політики суспільного виробництва, опанування шляхів та засобів ефективного розподілу і регулювання використання трудових ресурсів на сучасному підприємстві.

При вивченні курсу реалізуються такі завдання:



  • озброєння фахівців знаннями про оптимальні шляхи та засоби регулювання процесів раціонального використання кадрового потенціалу виробництва;

  • формування умінь використовувати засоби профдіагностики та кадрового менеджменту у підборі та розподілі трудових ресурсів на підприємстві;

  • підготовка до організації та здійснення роботи із молоддю у сфері професійного та трудового навчання, а також профорієнтації.

Предметом курсу є система науково обґрунтованих закономірностей раціонального регулювання об'єктивних і суб'єктивних чинників кадрової політики суспільного виробництва, підбору та розподілу професійних кадрів з метою забезпечення відповідного рівня продуктивності праці та розвитку особистісного потенціалу виробничників. Місце дисципліни у навчальному процесі визначене як курс, що забезпечує методологічну та гносеологічну базу для опанування студентами іншими дисциплінами спеціалізації, зокрема "Менеджмент у виробництві", "Підприємництво у страховому бізнесі", "Методика трудового навчання за спеціалізацією", а також як логічне продовження і практичне екстраполювання змісту загальноосвітніх дисциплін: "Індустріально-педагогічна психологія", "Соціальна психологія", "Теорія та методика профорієнтації". Курс викладається у VII та VIII семестрах у формі лекційних і практичних занять.

За програмою курсу “Професійна діагностика і кадровий менеджмент” чільне місце відводиться вивченню структури та змісту професійної діяльності на сучасному виробництві. На заняттях з даного розділу використовується професіографічний аналіз професійної праці. Студенти спочатку ознайомлюються із зовнішньою стороною професійної діяльності, яку утворюють 4 компоненти професії - об'єкт, зміст, знаряддя та умови праці. Характерні ознаки цих компонентів визначають основні вимоги професії до людини-професіонала. Відповідним засобом ефективного пристосування людини до цих об’єктивних вимог є її індивідуальний стиль діяльності, тобто комплекс способів взаємодії людини із об’єктами та знаряддями праці, виконання професійних робіт (дій, прийомів та операцій), функціонування за певних умов праці.

Успішність індивідуального стилю діяльності у професії обумовлює у робітника необхідність наявності чотирьох груп професійно важливих якостей (відповідно до характерних ознак компонентів професії). Особливості та рівень прояву цих професійно важливих якостей безпосередньо залежить від індивідуальних та особистісних властивостей робітника, його психологічного та фізіологічного стану в професійній діяльності. Саме індивідуальні та особистісні властивості, психологічний та фізіологічний стан професіонала утворюють внутрішню (приховану) сторону професійної діяльності.

У процесі професіографічного аналізу інформації про професії студентам рекомендується користуватись спеціально розробленими показниками для складання характеристик основних компонентів професій, що значною мірою визначають вимоги праці до професіонала. Нами обґрунтовано і експери­менттально перевірено комплекси показників для самостійної характеристики студентами зовнішніх компонентів професій.

Показники для характеристики об'єктів праці згруповано у залежності від їх різновидів. Характеристику рослин та тварин ми рекомендуємо здійснювати за такими показниками як їх вага, розміри, особливості будови окремих частин та рослини у цілому, особливості вирощування, особливості поведінки тварин, умови існування та розплодження.

Коли за об'єкти праці виступають металеві та неметалеві вироби, механічне та електричне обладнання, транспортні засоби, увага звертається на їх призначення, властивості матеріалів, складність конструкції, вагу та розміри, вимоги до якості та художнього оформлення. Аналогічні показники використовуються для характеристики будинків, споруд, будівельних конструкцій. При вивченні продуктів як об’єктів праці до вищезазначених показників додаються характеристики запахів та смаку.

У характеристиках об’єктів професій, позначених контактами із людьми, ми рекомендуємо враховувати вік, стать, соціальний стан, освіту; фізіологічні та психічні особливості; розміри колективів та груп людей. При роботі з умовними знаками, буквами, цифрами, кодами, шифрами, природними чи штучними мовами відіграють роль розміри та кількість знаків; складність їх графічних елементів; кольорове оформлення; змістовна інформація знаків. Твори образотворчого, ужиткового, музичного мистецтва, літературно-художні та акторсько-сценічні образи характеризують за такими показниками як особливості складових елементів та умови їх побудування; емоційна насиченість, умовність явищ, які вони відображають; естетичні та моральні вимоги до них.

При вивченні змісту професійної діяльності увага студентів звертається на перелік робіт спочатку, впродовж та по закінченні робочого дня, а також характеристики робочих рухів та особливості розумових операцій при плануванні, виконанні та контролі професійних робіт. Коли вивчаються знаряддя праці, то враховується рівень матеріально-технічного оснащення того чи іншого виробництва. При цьому ручні, механізовані та автоматизовані знаряддя праці характеризуються за спільними показниками, що відображають їх призначення, розміри та вагу, складність та особливості конструкції, призначення окремих елементів у конструкції, вимоги до кольорового та естетичного оформлення. Для характеристики механізованих та автоматизованих знарядь праці додаються показники розташування робочих зон та зон обслуговування, швидкості роботи вузлів та механізмів у робочих зонах та зонах обслуговування.

У професіографічних характеристиках окремо виділяють санітарно-гігієнічні та соціально-економічні умови праці. Санітарно-гігієнічні умови праці студенти можуть характеризувати за показниками, які розкривають особливості виробництв та приміщень, де працюють професіонали; розташування робочого місця у виробничому приміщенні, температуру, вологість, запиленість, загазованість повітря, наявність різких запахів, рівень шуму та вібрації на робочому місці, особливості розташування обладнання, пристроїв, інструментів, сировини, готової продукції. При характеристиці соціально-економічних умов доцільно враховувати наявність у роботі факторів моральної відповідальності; форми організації праці, кількісний, віковий та соціальний склад трудового колективу; характер соціальних зв'язків та ділових контактів у роботі; особливості режиму праці та відпочинку.

При професіографічному аналізі інформації про професійну працю студенти мають вирішити такі завдання:



  • розробити основні методичні підходи до збору та аналізу інформації, яка стосується певних професій;

  • вивчити фактичні дані про професії;

  • обґрунтувати результати професіографічного аналізу за адитивною сумою характерних ознак професії;

  • створити певний науково-обґрунтований банк даних про професії, придатний до використання при вирішенні завдань кадрового менеджменту.

Збір інформації про професійну діяльність передбачає необхідність насамперед визначити загальні характерні ознаки та особливості праці у базових для певної професії галузях суспільного виробництва, підприємствах, виробництвах, цехах та виробничих дільницях. Для цього студенти користуються економічною, педагогічною та спеціального техніко-технологічного літературою.

У процесі ознайомлення з літературою увага звертається на ті відомості та факти з професійної діяльності, які потрібно зібрати для подальшого професіографічного аналізу.

Зміст зібраного матеріалу залежить як від особливостей професійної діяльності, що підлягає вивченню, так і від мети, призначення та структури професіографічного документу, який буде складено у результаті професіографічного аналізу.

Аналіз літературних джерел дозволяє скласти певне уявлення про професію, виявити деякі аспекти професійної діяльності. На цьому етапі ми рекомендуємо користуватись такою документацією, що відображає різні аспекти професійної діяльності:



  • єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт та професій складається з двох інформаційних розділів і містить перелік найбільш типових для даної професії і кваліфікації видів робіт та вимоги до кваліфікаційної підготовки професіонала;

  • посадові інструкції розробляються безпосередньо на кожному підприємстві на підставі єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника і відображають інформацію про обов’язки та права робітника, про вимоги до знань, умінь та кваліфікаційної підготовки;

  • у довідниках професіоналів надається інформація про види робіт, що виконує професіонал, його права та обов’язки; шляхи професійної підготовки, знаряддя та умови праці; виробничі, допоміжні приміщення, підприємства, де працюють професіонали; про режим та оплату праці;

  • різноманітна технологічна та технічна література включає відомості про технологічні процеси певних виробництв та знайомить із призначенням, будовою, принципами роботи обладнання, продукцією певних підприємств або послугами, що надають ці підприємства.

Після збору інформації передбачається якісний та кількісний аналіз отриманих відомостей та фактів з певної професійної діяльності.

Узагальнений аналіз документації та літературних джерел проводиться з метою складання орієнтовної картини процесу професійної діяльності, його організації, особливостей та ефективності здійснення, складу робітників та впливу праці на стан їх здоров'я. Порівняльний аналіз зібраної інформації дає змогу скласти якісну характеристику окремих компонентів процесу праці і виділити нетипові для даної професії факти та відомості, що обумовлені впливом негативних факторів виробництва.

Підставою для порівняльного аналізу є такі дані:


  • характеристики тих параметрів об’єкта праці, що обумовлюють наявність у професіонала комплексу професійно важливих якостей та здібностей;

  • поопераційний аналіз процесу праці та способів виконання виробничих операцій, внаслідок чого операції групуються за їх призначенням (підготовчі, виконавчі, контрольні) та способами виконання (ручні, механізовані, автоматизовані тощо);

  • індивідуальна організація робочих місць та прийоми роботи, на підставі яких оцінюється сформованість та особливості індивідуального стилю діяльності професіонала;

  • розташування органів управління, індикаторів та інших пристроїв, з якими працює професіонал, а також використання їх у процесі праці, в результаті чого визначається обумовленість психофізіологічних властивостей робітника.

Паралельно проводиться аналіз відхилень отриманих відомостей від типових, характерних для даної професії.

Для полегшення пошуково-аналітичної діяльності студентів щодо виявлення взаємозв'язків між зовнішньою та внутрішньою сторонами професійної праці нами обґрунтовано відповідності певних професійно важливих якостей та властивостей робітників характеристикам компонентів професій. Зокрема, виявлено, що неспроможність рослин, тварин та мікроорганізмів передавати свій стан за допомогою мови, потребує від професіонала концентрації уваги та спостережливості; здатність викликати алергічні реакції-стійкості до алергічних захворювань; агресивність поведінки тварин - сміливості, витримки людини.

Маленькі розміри об'єктів праці вимагають від працівника гостроти зору, вправності рухів рук. Дотримання рівності, точності контурних ліній у деталях неможливе без розвиненого окоміру та точності рухів рук. Якщо поверхня об'єктів праці має високу температуру, професіонал повинен бути обережним та уважним. Складність конструкції об'єктів взаємопов'язана із проявом технічних здібностей працюючих, а точність з'єднання та розташування деталей в конструкції забезпечується точними рухами рук під контролем зорового аналізатора.

При високохудожньому оформленні об'єктів необхідним є естетичний смак і творча уява. Поєднання різнокольорових елементів досягається за рахунок здатності працюючої людини розрізняти кольори та їх відтінки. Якщо наявність певних ароматів та смаків у об'єктах праці обумовлює необхідність розвитку у робітників нюхових та смакових відчуттів, то різкі запахи обумовлюють необхідність зниження здатності їх розрізняти.

Для тих, хто працює із різними людьми, професійно важливими є врівноваженість та витримка, розподіл та переключення уваги мають значення при роботі з колективами та групами людей. Якщо професіоналові доводиться обробляти велику кількість знаків, значну роль відіграють стійкість та концентрація уваги. Умовність художніх образів як об'єктів праці взаємопов'язана із творчою уявою, фантазією, а їх моральна спрямованість із відповідальністю та порядністю митців.

Різноманітні рухи водночас обома руками пов'язані із координацією дій, високий темп їх виконання - із швидкодією працівника, докладання значних фізичних зусиль - із розвиненою силою м'язів. Пошукові, оцінювальні, контрольні операції здебільшого передбачають порівняння дійсних явищ та об'єктів з уявними взірцями, встановлення їх відповідності певним нормативним вимогам. Для успішного виконання цих операцій професіоналам необхідні спостережливість, уважність, логічне мислення. Якщо робота пов'язана із створенням нових рішень, робітник повинен проявити творчі здібності, фантазію. Успішна організація роботи колективів людей неможлива без організаторських та комунікативних здібностей керівників.

При роботі на обладнанні, що має велику швидкість обертання вузлів та механізмів у зоні обслуговування; працівникам необхідна швидкодія. Коли механізми виконують операції автоматично, без участі робітників, а останні тільки слідкують за їх роботою, то на передній план виступають спостережливість, концентрація та стійкість уваги.

Якщо санітарно-гігієнічні умови праці характеризуються відхиленням від нормативів температури, вологості, загазованості, запиленості, рівня шуму тощо, то робітники повинні мати добре здоров'я та фізичну витривалість. За умов присутності у роботі моральної відповідальності за її результати доцільними будуть такі професійні якості як відповідальність, порядність, чесність, дисциплінованість. Колективна робота та наявність чисельних ділових контактів передбачають прояв у робітників комунікативних здібностей та розвиненого мовлення.

На наступному етапі проаналізовані факти про професійну діяльність обробляються з точки зору взаємозв’язку характеристик зовнішніх і внутрішніх компонентів. При цьому виключаються спотворені відомості для зменшення впливу на зміст професіографічного документу випадкових, нетипових для даної професії фактів. Професіографічний аналіз служить основою для об’єднання оброблених окремих даних про професію у певну форму професіографічного документу.

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка