Таврійський вісник освіти



Сторінка15/19
Дата конвертації09.03.2016
Розмір3.14 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

Таким чином, професійна діяльність вивчається і описується студентами не як застигла категорія, а розкривається динаміка розвитку професії і професіонала у ній.



Пустовіт Г.П.

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ У ПОЗАШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Для українського суспільства початку ХХІ століття характерним є не лише здійснення соціально-економічних реформ, але й вирішення надзвичайно важливих проблем формування майбутніх громадян, яким мають бути притаманні високий професіоналізм, людяність, повага і толерантне ставлення до інших людей їх думок і устремлінь, високий патріотизм, бажання працювати на благо своєї Батьківщини.

Соціальні й духовні зрушення, що відбуваються в останні роки в Україні спричинили об’єктивну необхідність модернізації змісту виховання учнівської молоді. Звідси і зміни виховної парадигми, загальнотеоретичною основою якої сьогодні є парадигма особистісно орієнтованого виховання. Сутність останньої полягає у формуванні наукових уявлень: про потреби особистості і суспільства та про особливості їх взаємодії; про можливі цілі і завдання виховання в особистісному і соціальному аспектах; про дитину її можливості і потреби; про основні характеристики особистості вчителя, цілі і способи його діяльності; уявлення про взаємодію особистості, громадянського суспільства й держави.

Це вимагає внесення сутєвих корективів у навчання, виховання та підготовку майбутніх фахівців, які будуть втілювати соціально-екномічні реформи в життя і мають забезпечити усім громадянам рівні стартові можливості для розвитку й застосування їхніх потенційних можливостей в сучасному соціокультурному середовищі. Отже, актуальність громадянського виховання учнівської молоді у сучасному українському суспільстві переважно зумовлюється необхідністю державотворчих процесів на засадах гуманізму, демократії та соціальної справедливості.

Посилення уваги до громадянського виховання особистості в умовах позашкільного закладу пояснюється тим, що ця система визначально орієнтована на вільний вибір цією особистістю видів і форм діяльності, засобів і певних умов формування її уявлень про соціокультурне і соціоприродне середовище, розвиток пізнавальної мотивації і творчих якостей.

Тому, ми можемо констатувати, що сучасна позашкільна освіта в Україні за такого підходу має розглядатись як така, що виявляє найближчі перспективи розвитку (виховання і формування у їх взаємозв’язку) особистості в різних соціальних й освітньо-виховних інститутах, де позашкільні заклади мають стати центрами мотиваційного розвитку особистості, її самореалізації і професійного самовизначення.

Отже, перехід позашкільних закладів у новий якісний стан співпадає у часі з усвідомленням позашкільної освіти не тільки як надзвичайно актуального явища для подальшого розвитку освітнього простору України, але і як однієї із складових педагогіки розвитку і громадянського становлення особистості. Тоді ми можемо зробити абсолютно аргументований висновок, що позашкільна освіта не може розглядатись як придаток до школи, цей вид освіти – самостійний, самоційний – ніколи ніякою школою замінений не буде, оскільки чим вище якісний рівень шкільної освіти, тим ширший стає спектр освітніх інтересів і запитів особистості, тим вищі вимоги щодо виховання особи­стості які сама загальноосвітня школа задовольнити не в змозі.

Таким чином, позашкільні заклади мають розглядатись як такі, що компенсують недоліки і протиріччя не окремо взятих шкіл, а шкільної освіти і виховання в цілому. Зміст їх роботи визначається завданнями інтелектуального, духовного, морального і фізичного розвитку, тобто завданнями формування тих незаперечно важливих компонентів, що є складовими сутності поняття “світ людини” [1].

Оскільки сформувати означені якості особистсоті не можливо без формування її наукового світогляду, ціннісно-мотиваційної сфери і практичної перевірки здобутих знань і умінь у практичній діяльності, то висновок напрошується сам собою, що важливу роль у цих процесах відіграють всі ланки освіти, впершу чергу загальноосвітня школа, позашкільний і вищий навчальний заклад. Значить, формування громадянських якостей учня має здійснюватись у певній системі, наступності та послідовності, з урахуванням сучасних тенденцій розвитку суспільства, реформування освітнього простору України, міжнародних соціально-економічних і політичних змін, аналізу досвіду зарубіжних держав з побудови громадянського суспільства. Тобто, йде мова про визначення і застосування ряду наукових підходів у процесах формування громадянськості особистості учня, розробку і запровадження таких педагогічних умов у позашкільних навчальних закладах, які б забезпечували формування і розвиток наукового світогляду і духовно-моральних якостей особистості.

Важливим за таких умов є врахування конкретно-історичних передумов, регіональних, етнічних особливостей життєдіяльності окремої громади чи суспільства в цілому. Тому визначення і застосування конкретно-історичного підходу у формуванні особистості дозволяє чітко виокремити і зрозуміти найбільш специфічні та актуальні на цьому етапі розвитку суспільства завдання громадянського виховання учнівської молоді, обгрунтувати форми та методи його здійснення у навчально-виховному процесі позашкільного закладу. Оскільки цей заклад має значно більше переваг та можливостей у порівнянні з загальноосвітньою школою у формуванні таких важливих якостей характеру учня як: патріотизм, усвідомлення необхідності і власної причетності до процесів, що відбуваються в суспільстві, їхньої національної гідності, поваги і толерантного ставлення до історичного минулого і сучасного єтносів і народів котрі населяють Україну.

Саме тому, системний підхід у здійсненні громадянського виховання у навчально-виховному процесі позашкільного закладу перебуваючи у тісній взаємодії з попереднім науковим підходом забезпечує не лише розгляд багаторівневих і комплексних процесів формування громадянськості сучасного учня, але й дозволяє в умовах прогресуючої спеціалізації освіти забезпечити умови для ефективного здійснення процесів громадянського виховання у певній системі і взаємодії всіх соціальних інститутів сучасного українського суспільства [2].

Це актуалізує небхідність здійснення громадянського виховання не тільки в загалі учнівської молоді в позашкільному навчальному закладі, а обов’язково з виходом у навчально-виховному процесі на конкретну особистість чи окрему групу учнів. Саме тому особливого значення ми надаємо застосуванню особистісно орієнтованого підходу у процесах громадянського виховання особистості у позашкільному закладі. В основу якого покладено інтереси і запити учня, що зокрема дозволяє конкретизувати і спрямувати навчально-виховну діяльність педагогічного колективу позашкільного навчального закладу на задоволення цих інтересів та запитів, тобто поставити особистість у центр освітньої і виховної системи, тим самим через формування у кожної особистості ціннісної сфери з’являється реальна можливість реалізувати демократичну модель її виховання в дусі громадянськості [2].

Однак, як підтверджеє аналіз широкої педагогічної практики сформувати в кожної особистості певні громадянські якості є лише першою частиною, першим етапов вирішення означеної нами проблеми. Не менш важливим і навіть головним тут є виробити уміння для реального входження кожної особистості у соціальну діяльність, у процесі якої колективом, громадою чи самостійно особистістю перевіряються на практиці відповідно сформовані її громадянські якості.

Оскільки, навчально-виховний процес позашкільного закладу побудований на певних дидактичних принципах, то і процес громадянського виховання особистості учня чи студента підпорядковується принципам: демократизації, гуманізації та гуманітаризації; культуровідповідності; системності, наступності і безперервності; комплексності та міждисциплінарної інтегративності; самостійності і активності особистості; інтеркультурності.

Саме принцип інтеркультурності передбачає інтегрованість українського національної культури в контекст європейських і світових цінностей, у загальнолюдську культуру, тоді у процесі його реалізації має відбуватись входження і усвідомлення особистістю цінностей світової культури, а основою цих процесів є глибоке розуміння і духовний зв’язок особистості з власною національною культурою, історією свого народу [2].

Отже, узагальнюючи, ми визначаємо метою громадянського виховання особистості у позашкільному навчальному закладі - формування свідомої, соціально активної, інтелектуально і духовно розвиненої, професійно компетентної особистості, патріота - якому притаманна відданість у служінні Батьківщині.

Продовжуючи розгляд проблеми і доповнюючи попередню думку, є необхідність розглянути деякі теоретичні аспекти формування змісту громадянського виховання учнівської молоді, де першим визначено спрямування змісту громадянського виховання на розвиток патріотизму, національної самосвідомості – любові до свого народу, до України. Наступним є формування та розвиток політичної культури особистості, яка включає наявність політичної компетентності, тобто критичного ставлення людей до держави, а отже здатності громадян брати участь у формуванні рішень, що мають вплив на діяльність влади.

З останнім, безпосередньо пов’язано формування моральності особистості, яка включає в себе совість і чесність, доброту і милосердя, національну гідність і справедливість, терпимість і повагу до своєї родини, роду, інших людей [3].

Зазаначені вище якості особистості тісно пов’язані з правилами поведінки і співіснування особистості в соціомі – тобто формування культури поведінки особистості є важливим завданням діяльності педагогічних колективів позашкільних навчальних закладів [4].

Загальна культура особистості має однією з складових екологічну культуру, тобто культуру поведінки і діяльності в навколишньому середовищі. Сьогодні екологічні проблеми, поряд з проблемами соціально-економічного характеру займають провідні позициції в діяльності членів суспільства. На жаль, рівень екологічної культури суспільства з кожним роком знижується. Це є парадоксом сучасного соціокультурного середовища, однак це залишається фактом і врахування особливостей взаємодії людини з навколишнім середовищем є важливим елементом формування громадянських якостей особистості учнівської молоді. Ставлення особистості до навколишнього середовища прослідковується у її поведінці і діяльності в довкіллі, тому вироблення умінь співіснувати з природою на парітетних позиціях сьогодні виступає одним з важливих завдань громадянського виховання учнівської молоді у позашкільних закладах.

Наступною важливою позицією є розвиток мотивації до праці, тобто усвідомлення життєвої необхідності трудової активності, ініціативи, розуміння економічних законів і проблем та шляхів їх розв’зання. Головним тут виступає готовність особистості до розвитку творчих рис, творчої самосвідомості, розвитку творчих якостей інтелекту, постійному зростанню потенціалу творчої діяльності, формуванню психічних якостей творчої особистості та її творчої спрямованості [5].

Важливе місце у змісті громадянського виховання учнівської молоді у позашкільних закладах посідає формування культури міжетнічних стосунків, яка сприяє реалізації взаємозалежних інтересів етносів і народностей у процесі економічнного і політичного життя суспільства.

Зміст громадянського виховання особистості учня реалізується у формах і методах, що є складовими навчально-виховного процесу позашкільного навчального закладу. Оскільки процес громадянського виховання особистості значною мірою зумовлюється змістовими характеристиками освітніх предметів, які в свою чергу забезпечують оволодіння системою знань про людину і суспільство, їх сутнісні характеристики і складають основу світоглядних орієнтацій особистості, формування власної філософії життєдіяльності. Отже, застосування активних форм і методів громадянського виховання учнівської молоді у навчально-виховному процесі позашкільного закладу значною мірою посилює ефективність цих процесів.

Оскільки громадянського виховання особистості учня посилюється сьогодні внутрішніми соціальними і політичними процесами, які відбуваються в суспільстві, тому весь навчально-виховний процес позашкільного закладу, і особливо навчальні програми соціально-гуманітарного профілю мають бути насичені різними аспектами громадянського виховання. Провідне місце тут мають займати активні форми і методи, серед яких – інноваційні, а саме: мозкові атаки, ситуаційно-рольові та інтелектуальні ігри, соціально-психологічні тренінги, ігри-драматизації тощо, так і традиційні: бесіди, семінари, конференції, різноманітні масові заходи, диспути, лекції та ін.

Важливим сьогодні є залучення до вирішення проблем громадянського виховання сім’ї та громадських організацій, саме тих, змістом діяльності яких є формування громадянських якостей особистості.

В сукупності застосування означених форм і методів в навчально-виховному процесі позашкільного навчального закладу має забезпечити формування у свідомості особистості когнітивні, нормативні та поведінкові норми, набуття умінь та навичок адаптації до нових суспільних відносин, а отже стимулювати розвиток самоорганізації, самоуправління учнів у соціумі.

Зрозуміло, що інститути які забезпечують громадянське виховання учнів, не можуть залишатися індеферентними виконавцями поставлених завдань в сучасних складних умовах перехідного періоду, хоча сьогодні вони виступають на жаль окремими, автономними суб’єктами процесу громадянського виховання особистості. Важливим, на нашу думку є не тільки тип навчального закладу, контингент дітей, ступінь його автономності закладу, а в першу чергу етнічні та регіональні особливості, і навіть психологічні та конфесійні відмінності дітей котрі відвідують позашкільний навчальний заклад та можливість об’єднання зусиль педагогічних колективів цих закладів у загальну неперервну ланку, яка має забезпечити ефективність процесів громадянського виховання особистості.

Це дозволяє визначити, що сьогодні основними напрямами реалізації громадянського виховання учнів у навчально-виховному процесі позашкільних навчальних закладів є:



  • активізація процесів демократизації, гуманізації та гуманітаризації у позашкільних навчально-виховних закладах різних типів, переорієнтація діяльності їх педагогічних колективів на особистісно орієнтовані методики виховання учнів;

  • наукове обгрунтування та розробка проблематики громадянського виховання науковими установами та вищими навчальними закладами, організація науково-теоретичних семінарів і конференцій з проблем громадянського виховання;

  • створення експериментальних майданчиків на базі позашкільних закладів для розробки та експериментального апробування інноваційних форм та методик громадянського виховання особистості;

  • посилення процесів демократизації в управлінні навчаль­ними закладами різних типів, корегування змісту, форм і методів їх навчально-виховної діяльності, розробка нових програм і методик громадянського виховання учнівської молоді;

  • науково-методичне забезпечення підготовки педагогічних кадрів у галузі громадянського виховання учнів та студентів;

  • організація та науково-методичне забезпечення психолого-педагогічної підготовки батьків, використання з цією метою не лише потенційних можливостеей позашкільних навчальних закладів, громадскості та засобів масової інформації;

  • аналіз та запровадження світового педагогічного досвіду з розв’язання проблем громадянського виховання особистості у навчальних закладах різних типів;

1. Пустовіт Г.П. Деякі аспекти методології позашкільної освіти. //Шлях освіти. – 2000. - №2. – С.11-15.

2. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності. //Педагогічна газета. – №6 (72). – 2000. – С. 4 – 6.

3. Сухомлинська О.В. Ідеї громадянськості й школа в Україні. //Шлях освіти. – 2000. - №4. – С. 20-25.

4. Трубачова С.Е., Корсак О.К. Зміст шкільної освіти як основа забезпечення соціалізації особистості. //Шлях освіти.-2002. - №2.- С. 6-9.

5. Концепція позашкільної освіти і виховання. Зб. мат. Міністерства освіти України № 7. – 1997. - 32с.
Плоткін Я.Д.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЦИКЛУ ЗАНЯТЬ МАТЕМАТИЧНОГО ГУРТКА "ФУНКЦІОНАЛЬНІ РІВНЯННЯ"

За шкільною програмою для середніх загальноосвітніх шкіл не передбачено вивчення теорії функціональних рівнянь, методів їх розв'язування, застосування. На сьогоднішній день немає також програми для факультативного курсу, присвяченого функціональним рівнянням. А оскільки функціональні рівняння з недавнього часу почали з'являтися на математичних олімпіадах, розв'язанню функціональних рівнянь доцільно приділити увагу на заняттях математичного гуртка. Перш за все це стосується класів з поглибленим вивченням математики.

Мотивацією навчальної діяльності на заняттях гуртка для учнів математичних класів буде саме той факт, що функціональні рівняння можуть зустрітися на олімпіаді. Слід також надалі використати функціональні рівняння на шкільній олімпіаді і попередити про це учнів.

Для ознайомлення з нескладними рівняннями, які, звичайно, повинні бути першими розглянуті на математичних гуртках, учні мають достатньо знань у старших класах. По-перше, це поняття функції, суперпозиції функцій. Крім цього, функціональні рівняння є настільки загальним об'єктом, що не можна говорити про відсутність їх взагалі у шкільному курсі математики, бо такі поняття як парність чи непарність та періодичність функції розкриваються за допомогою функціональних співвідношень. Вивчаючи геометричний і фізичний зміст первісної, похідної учні знайомляться з окремим випадком функціональних рівнянь – диференційними рівняннями.

В даній методичній розробці міститься шість занять математичного гуртка. Форма гурткової роботи – тематичне заняття. Більшість часу (60-70%) рекомендується приділити розв'язуванню рівнянь. Така рекомендація базується на ґрунті того, що учні математичних класів – потенційні учасники математичних олімпіад. Тому оволодіння вміннями та навичками розв'язування функціональних рівнянь визначено як обов'язко­вий зміст однієї з головних розвиваючих цілей циклу гурткових занять. Решту часу можна приділити обговоренню статей з науково-популярних видань, що стосуються теми окремого заняття, відповідних глав посібників, присвячених функціональним рівнянням або присвятити цей час поясненню нового матеріалу.

В зв'язку з різноманітністю видів та методів розв'язування функціональних рівнянь, обираючи теми математичних гуртків головним критерієм були доступність і посильність для старшокласників.

Перше заняття присвячено вправам, для розв'язування яких учням необхідно згадати поняття функції, парності непарності функції її суперпозиції. При вивчені згаданих понять за шкільною програмою учням вже могли зустрічатися подібні вправи, можливо простіші. З них і доцільно почати заняття.

Друге заняття присвячено методу підстановок. Для розв'язування обрані рівняння, що розв'язуються нескладними підстановками.

На третьому занятті можна розглянути метод невизначених коефіцієнтів. На четвертому – розв'язування рівнянь за допомогою рекурентних послідовностей. На п'ятому – розв'язування рівнянь з використанням елементів математичного аналізу. Шосте заняття присвячено розв'язанню рівнянь, що вже зустрічалися на математичних олімпіадах.

Крім розв'язання рівнянь на занятті вчителю слід рекомендувати учням літературу для самостійного поглибленого вивчення інших методів розв'язування функціональних рівнянь. Звичайно, не обов'язково обмежуватись шістьма заняттями. За наявністю часу можна присвятити функціональним рівнянням, які вже використовувались на олімпіадах більше уваги. Доцільно запропонувати учням проглянути збірники олімпіадних задач і розглянути на заняттях розв'язування функціональних рівнянь, які їх зацікавлять.

Далі наведені чотири плани-конспекти перших занять і два плани, за якими можуть бути побудовані наступні заняття.

Заняття №1.

Тема: "Функціональні співвідношення"

Дидактична мета: закріпити навички знаходження суперпозиції функції, розв'язування вправ з використанням поняття парності і непарності функції.

План

1. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань.

3. Колективне розв'язування вправ.

4. Постановка завдання додому.

Література:

1. Призва Г.Й. Функціональні співвідношення. - В кн. У світі математики. – К.: Рад. школа, 1979. - вип.10. - С.5-71.

2. Смишляєв В.К., Смишляєва М.В. Найпростіші функціональні рівняння. - В кн..: У світі математики. К.: Рад.школа, 1978. - вип.9. - С.203-211.

2. Перед розв'язком вправ слід актуалізувати слідуючи поняття: функція та область її визначення, парна та непарна функція, суперпозиція функцій.

При актуалізації зазначених понять особливу увагу слід звернути на точні розуміння функціональних співвідношень, за допомогою яких розкриваються поняття.

3. Вправи розв'язуються при колективному обговоренні методів розв'язування запропонованих учнями. Приклади, які слід розглянути на першому та наступних заняттях містяться у додатку II.

4. Частину задач, які містяться у відповідному додатку можна задати учням додому. Крім цього, учням слід порадити ознайомитись з статтею Призва Г.Й. "Функціональні співвідношення”. В кн. У світі математики. – К.: Рад.школа, 1979. - вип.10. - Стр.5-71. Звернути увагу на частину статті, яка називається "Найпростіші функціональні рівняння".

Заняття №2.

Тема: "Розв'язування функціональних рівнянь методом підстановок"

Дидактична мета: ознайомити учнів з прийомом розв'язування простіших функціональних рівнянь методом підстановок.

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка