Таврійський вісник освіти



Сторінка19/19
Дата конвертації09.03.2016
Розмір3.14 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

Вивчення спецкурсу по літературі Англії і США учні школи гуманітарної праці починають з 7 класу по 1 годині на тиждень, тобто 30 –31 годин протягом навчального року (див. таблицю 1).

Таблиця 1

ЛІТЕРАТУРА АНГЛІЇ І США

Клас

Назва спецкурсу

Кількість годин

Методичне забезпечення


5

Грецька міфологія (частина 1)

17

Методичний посібник, розроблений учителем школи Заболотською О.А.; навчальний посібник “World Myths”

6

Грецька міфологія (частина 2)

16

Методичний посібник, розроблений учителем школи

Скабеліною Т.М.



7

Англійська література (частина 1) (з появи до середини 17 століття)

30

Методичний посібник, розроблений учителем школи Бойко Т.М., література для домашнього читання авторів даного періоду, відеофільм “Великий Мерлін”

8

Англійська література (частина 2) (із середини 17 століття до кінця 19 століття)

29

Методичний посібник, розроблений учителями школи Бойко Т.М. і Скабеліною Т.М., література для домашнього читання авторів даного періоду, відеофільм «Аліса в країні чудес»

9

Англійська література (частина 3) (20 століття)

26

Методичний посібник, розроблений учителем школи Скабеліною Т.М.. література для домашнього читання

10

Американська література*

30

у процесі розробки


Навчання англійській мові ставить за мету формувати у учнів не тільки “мовну”, а і соціально-культурну грамотність. Цього можливо досягти, зокрема, при поглибленому вивченні мови через художню літературу. При цьому важливо правильно підібрати художні твори. Їх вибір обумовлений різноманітними факторами.

Художні твори підвищують інтерес учнів до вивчення іноземної мови.

Через художні твори учні всебічно пізнають історію, сучасне становище, культуру, традиції, етичні та естетичні норми життя народу країни, мову якої вони вивчають. Розвивається також їх пізнавальна діяльність.

Художня література активізує мислення, впливає на почуття та емоції тих, хто їх читає, формує художній смак, пробуджує асоціації з особистим життєвим досвідом.

Через вивчення художніх творів підвищується мовна культура, відчуття різноманітних відтінків мови, особливостей, відмінностей від інших мов.

Художні твори, особливо поетичні та пісенні відіграють важливу роль у розвитку навичок читання, активізації граматичних структур, введення їх у усну мову, активізації роботи над вимовлянням та виразним читанням.

Соціокультурний елемент художніх творів розглядається з двох точок зору: як поняття лінгвістичне та екстралінгвістичне.

З лінгвістичної точки зору соціокультурний елемент може бути представлено на словесному рівні, тобто лексичними одиницями – реаліями. Реалії, в свою чергу, діляться на донативи (або безеквівалентну лексику) – слова і явища, які не мають аналогів у інших культурах, а також конотативи – слова, які набули в даній мові особливе значення, дякуючи культурно-історичним асоціаціям, властивим лише цій культурі. Крім цього, соціокультурна інформація може передаватися вільними словосполученнями та фразеологізмами, афористичною лексикою. В стилістичному плані соціокультурна інформація може висловлюватись лексикою високого стилю, нейтральною та розмовною.

Екстралінгвістичний аспект соціокультурної інформації проявляється у соціокультурному фоні художнього твору. Це – фонові значення, які формують смисловий рівень знань і частіше існують у вигляді різних імплікацій та пресупозицій. Це – єдність знань культурно- /матеріально-/ історико- географічного та прагматичного плану, яким володіють носії мови; а також широка екстралінгвістична інформація, яка необхідна для адекватного спілкування та взаєморозуміння в умовах інтеркомунікації та спілкування між носіями різних мов та культур.

Таким чином, соціокультурна інформація художніх текстів може бути як експліцитною, так і імпліцитною.

У роботі з художніми творами в навчальному процесі слід виділяти декілька етапів.

Першим і надзвичайно важливим є чітке визначення цілей, напрямів перед текстових завдань, які спрямовані на:



  • пробудження інтересу в учнів до іноземної культури;

  • мотивацію читання художніх творів;

  • усунення лінгвістичних, структурно – смислових, краєзнавчих труднощів тексту художнього твору.

Вся передтекстова робота проводиться під керівництвом вчителя з врахуванням особливостей учнів конкретного класу, їх бажань, потреб, здібностей.

Основними, безумовно, є мотивація, інтерес до читання художнього твору. Компонентами мотивації може стати: зацікавленість учнів в одержанні нової інформації; почуття самозадоволення від читання шедеврів світової літератури в оригіналі, насолода від мови та стилю майстра художнього слова; бажання знати більше про країну, мова якої вивчається.

Передтекстові завдання мають на меті привернути увагу учнів до іншомовної соціокультурної інформації, моделювання необхідних знань про країну, мова якої вивчається, образне узагальнення інокультурної діяльності. У передтекстових завданнях слід приділити увагу також інформації, яку можна отримати з уривків художніх творів, цитат з науково-популярних видань, газет чи журналів.

Другий етап роботи з художніми творами є текстові завдання. Його мета: формування навичок пізнання та відчуття різноманітних лінгвістичних та екстралінгвістичних реалій в процесі читання художніх творів, а також їх адекватного розуміння. В ході текстового етапу вчитель заздалегідь дає завдання учням, які самостійно працюють над ним. Дається також завдання в ході читання знайти в художньому тексті: реалії мови, афоризми, фразеологізми, денотативну та конототивну лексику, скласти план сюжету та ін. Вчитель постійно контролює виконання учнями текстового завдання.

Третій етап – це післятекстові завдання, які виконують дві функції – контролюючу та закріплення одержаних знань. Післятекстові завдання виконуються на уроках під час проведення позакласних заходів, додаткових занять, науково - дослідницьких робіт. Це можуть бути письмові, усні відповіді, різноманітні наукові роботи (доповіді, реферати), моделювання різноманітних ситуацій. Їх мета: допомогти учням використовувати набуті знання, вміння, навички в умовах вірогідної інтеркомунікації.

У вивченні і вдосконаленні знання англійської мови особливо велике значення має поезія, вірші. Це пояснюється наступним:



  • Поезія апелює не тільки до розуму, але й до почуттів, розвиває фантазію.

  • Думка в поетичних текстах висловлюється в образній формі. Саме це сприяє сприйняттю звукового і змістового аспектів не тільки англійської, а і рідної мови.

  • У віршах неодноразово повторюються елементи мови, що дозволяє використовувати поетичний текст не тільки як ілюстрацію мовного явища, але і як ефективну вправу.

Окремо хотілося б відзначити повтор граматичних фігур, роль яких у створенні художнього цілого не менша, ніж роль інших прийомів поетичного мовлення . Наприклад вірш Альфреда Теннісона:

The Brook


Grumbling, stumbling,

Fumbling all the day;

Fluttering, stuttering,

Muttering away;



Rustling, hustling,

Bustling as it flows,

That is how the brook talks,

Bubbling as it goes.



Вражає відбір граматичних форм у вірші. Із 26 слів 10 виступають у формі Participle I. Однорідність літературного матеріалу направляє увагу учнів на одне-єдине мовне явище, оскільки воно легко запам’ятовується.

Вірші не тільки знайомлять учнів з англійською поезією, а й із англійською культурою, національними особливостями традицій, побуту.

Досвід використання цієї методики дозволяє говорити про позитивні результати. Учні легко вивчають важкий граматичний матеріал, а також розвивають свої здібності.
Творчий портрет

Чабаненко В.О.



ПЕДАГОГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ Є.П.ГОЛОБОРОДЬКО

У педагогіці, як і в кожній сфері творчої діяльності, є постаті, які помітно впливають на розвиток наукової думки та освітянської практики, стають беззаперечним авторитетом і користуються широким суспільним визнанням. Вони виділяються значним, непересічним внеском у педагогічну культуру нації, уяскравлюють духовний стан і ауру суспільства, виконують місію просвітителів та учителів життя.

В українській педагогіці другої половини ХХ століття і початку ХХІ століття до таких постатей належить Євдокія Голобородько, життя й творчі здобутки якої тісно пов’язані з освітянською системою Таврійського краю.

Голобородько Євдокія Петрівна народилася 14 березня 1937 року в селі Проценково (нині – с.Зеленівка), розташованому у передмісті Херсона, в багатодітній родині. Батьки – Петро Васильович та Варвара Гнатівна Жакоміни виховували десятьох дітей у працелюбстві, шанобливому ставленні до інших людей та повазі до народних звичаїв, традицій і канонів життя.

Спочатку Є.Голобородько навчалася у Проценківській початковій школі, яку на “відмінно” закінчила 1949 року. Наступною була Зеленівська семирічна школа, що її вона з відмінними оцінками закінчила 1952 року й вступила до Херсонського педагогічного училища. В ньому навчання тривало чотири роки, і Є.Голобородько закінчила його 1956 року, одержавши диплом із відзнакою. Далі прийшов період навчання на мовно-літературному факультеті Херсонського державного педагогічного інституту (1956 – 1960).

На формування педагогічних інтересів Є.П.Голобородько значний вплив мали вчителі Проценківської і Зеленівської шкіл – Г.П.П’ятько, педагогічна династія Панчиних, В.Ю. Ніколаєвська та інші, педагоги Херсонського педучилища – його директор, Заслужений вчитель України П.К.Плахтій, завуч М.З.Дудка, класний керівник Н.А.Кислиця, викладачі Г.М.Зінченко, О.С.Чернявська, викладачі педінституту – професор В.П.Ковальов, доценти К.О.Лаврунов, І.Ф. Федірко і М.М.Федірко, А.В.Богданович, Є.М.Юпашевська, М.Т.Єфімова та ін. Вміла вчитися вона і у колег.

Згодом на розвій педагогічних пріоритетів молодого обдарованого педагога Є.П.Голобородько вплинули педагогічна культура й практика широковідомого на Херсонщині освітянина, Заслуженого вчителя України К.Й.Голобородька, який тривалий час був директором Станіславської середньої школи і розвивав у своїх вихованців незмінний інтерес до знань, бажання постійного професійного зростання, стратегію працелюбства, уміння шанувати інші погляди й думки.

У Є.П.Голобородько надзвичайно багатий і різноаспектний педагогічний шлях. Відомий вчений-педагог пройшла майже всі ланки освіти.

У 1960 – 1964 рр. вона працювала в середній школі-інтернаті № 1 м.Херсона вчителем української мови та вихователем, у 1964 – 1967 рр. викладала українську та російську мови в Бериславському педагогічному училищі на Херсонщині.

З 1967 року Є.П.Голобородько працює в Херсонському педінституті (нині – Херсонському державному університеті), де обіймала різноманітні викладацькі й адміністративні посади: викладача, старшого викладача, доцента, заступника декана філологічного факультету, завідувача кафедри російської мови, завідувача кафедри лінгводидактики.

У 70-х роках Є.П.Голобородько розпочала систематичну наукову діяльність, яка невдовзі почала приносити вагомі суспільнозначущі результати.

В 1978 році Є.Голобородько блискуче захищає кандидатську дисертацію, 1991 року так само успішно здобуває ступінь доктора педагогічних наук, а ще через два роки одержує вчене звання професора. У 1994 році її обирають член-кореспондентом Академії педагогічних наук України, а 1996 року – дійсним членом (академіком) Академії педагогічних і соціальних наук.

Вона має чимало державних відзнак, з-поміж яких виділяються такі: Відмінник народної освіти Узбецької РСР (1971), Відмінник освіти України (1996), почесні грамоти, медалі

Наукові студії Є.П.Голобородько суттєво збагатили теоретичні підвалини й практично-організаційні засади української педагогіки. Серед домінуючих напрямків наукової роботи відомого вченого варто виділити такі: методика викладання російської та української мов, особливості вивчення морфології російської мови в умовах українсько-російського мовного середовища, функціональний підхід до вивчення мов, формування мовленнєвої компетенції учнів, підготовка вчителя-словесника, педагогічна інноватика.

Близько сорока років Є.П.Голобородько регулярно друкується в провідних науково-методичних журналах і видавництвах держави. Її статті публікувалися й публікуються у журналах “Українська мова і література в школі”, “Народное образование”, “Начальная школа”, “Русский язык и литература в школах УССР”, “Русский язык и литература в узбекской школе”, “Русский язык и литература в азербайджанской школе”, “Всесвітня література в середніх навчальних закладах України”, “Шлях освіти”, в численних наукових і науково-методичних збірках. Її підручники виходять друком у київському видавництві “Освіта”.

Вчений є автором близько 200 наукових і науково-методичних праць, тривалий час керує творчим колективом, який написав і випустив серію підручників “Русский язык” для 5 – 9 класів шкіл з російською мовою викладання, окремі з них були виставлені в павільйоні “Освіта” на ВДНГ в Москві. Доцільно підкреслити, що ці підручники неодноразово перевидавалися раніше й продовжують перевидаватися на початку ХХІ століття.

Серед жанрів наукових та науково-методичних робіт Є.П.Голобородько – методичний посібник “Методика изучения русского языка” для шкіл з українською мовою навчання (у співавторстві), методичні вказівки до підручників, розробки уроків з російської мови, робочі зошити з російської мови, звукові посібники з російської мови для шкіл з українською мови навчання, методичні рекомендації. У 1994 році її дослідницька діяльність була відзначена ІІ грантом Міжнародного фонду “Відродження”.

Є.П.Голобородько активно займається підготовкою високорівневих науково-педагогічних кадрів. За останні 10 років вона виховала й підготувала 1 доктора наук і 8 кандидатів наук (з проблем педагогіки). Є членом редколегій ряду наукових збірників та науково-методичних журналів.

Вчений продовжує активну лекторську й науково-організаційну діяльність. Вона регулярно виступає з лекціями на сучасні морально-етичні теми перед слухачами Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, є науковим консультантом експериментальної школи-родини м.Цюрупинська (ЗОШ І-ІІ ст. № 2), Зміївської школи-родини Бериславського району Херсонської області.

Віддана високим ідеалам у справі навчання і виховання, залюблена у свою професію, Є.П.Голобородько завжди брала активну участь у громадському житті. Очолювала обласну раду зі стажування молодих спеціалістів, Народний університет пам’яток культури і історії, була Президентом Херсонського відділення МАН України. Зараз керує психолого-педагогічним комплексом Херсонського державного університету, науковим міжкафедральним семінаром психолого-педагогічних наук, тематичним семінаром аспірантів та проблемною студентською групою.

Є.П.Голобородько є представником педагогічної династії, яку було закладено ще у 20-х роках ХХ століття К.Й.Голобородьком. Разом з письменником і педагогом Ю.К.Голобородьком вона виховала синів-педагогів – доктора наук, професора Я.Ю.Голобородька і кандидата наук, доцента К.Ю.Голобородька.

Про Є.П.Голобородько протягом майже 40 років активно пише обласна й всеукраїнська педагогічна преса. Публікації та статті про неї друкувалися в обласних виданнях (“Наддніпрянській правді”, “Джерелах”, “Кафедрі”), у довідниках АПН України та АПСН, “Педагогічному словнику”, в престижних довідниках “Жінки України”, “Хто є хто в Україні”, “Імена України”, “Кто есть кто в Херсоне”.



Є.П.Голобородько є однією з найбільш знаних і заслужених педагогічних постатей Таврійського краю. Десятки тисяч її вихованців – учителів, завучів і директорів шкіл, молодих вчених – творчо працюють не лише в Україні, а й у межах близького й далекого зарубіжжя – у країнах Західної Європи, Близького Сходу, Америки, допомагаючи формуватися новим талановитим особистостям і майбутнім “зіркам”.

Голобородько Євдокія Петрівна – доктор педагогічних наук, професор кафедри виховної роботи Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічнх кадрів, член-кореспондент АПН України, науковий консультант експерименту “Школи-родини” (м.Цюрупинськ).

Сидоренко Віктор Костянтинович – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри трудового навчання та креслення Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.

Пентилюк Марія Іванівна – доктор педагогічних наук, професор кафедри українознавства Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Голобородько Ярослав Юрійович – завідувач кафедри українознавства Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, доктор філологічних наук, професор, академік Академії педагогічних та соціальних наук, член Асоціації українських письменників.

Попова Олена Володимирівна – професор кафедри педагогіки Харківського державного педагогічного університету.

Грицай Юрій Олександрович – кандидат педагогічних наук, професор,завідувач кафедри педагогіки Миколаївського державного університету.

Гедвілло Олександр Іванович – кандидат педагогічних наук, професор кафедри трудового навчання Херсонського державного університету.

Чабаненко Валентина Олександрівна – доцент кафедри наукових основ управлінської діяльності, проректор з методичної роботи Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Пустовіт Григорій Петрович – кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, вчений секретар Відділення теорії та історії педагогіки АПН України.

Слободенюк Лідія Іванівна – завідувач кафедри психології і педагогіки Південноукраїнського регіонального інституту пслядипломної освіти педагогічних кадрів, кандидат психологічних наук.

Черепанова Галина Леонідівна – завідувач кафедри виховної роботи Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, кандидат педагогічних наук, доцент.

Титаренко Валентина Петрівна – завідувач кафедри методики трудового навчання, кандидат сільськогосподарських наук, доцент Полтавського державного педагогічного університету.

Зайцева Тетяна Григорівна – завідувач кафедри соціально-економічних дисциплін Херсонського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ, кандидат педагогічних наук, доцент.

Новіков Микола Михайлович – начальник кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС Херсонського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук.

Слюсаренко Ніна Віталіївна – спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист ЗОШ №13 м. Херсона, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології Херсонського державного університету.

Плоткін Яків Давидович – кандидат математичних наук, доцент кафедри природничо-математичних дисциплін Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Кравченко Ірина Федорівна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри трудового навчання Херсонського державного університету.

Литвиненко Ольга Іванівна – кандидат біологічних наук, доцент кафедри природничо-математичних дисциплін Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Назаренко Людмила Миколаївна – директор Цюрупинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, вчитель-методист, вчитель вищої категорії.

Чабан Наталя Іванівна – старший викладач кафедри теорії та історії української культури Херсонського державного університету.

Окуневич Тетяна Григорівна – старший викладач кафедри українського мовознавства Херсонського державного університету.

Юрженко В.В. – старший викладач кафедри трудового навчання та креслення Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.

Тур Раїса Йосипівна – старший викладач кафедри педагогіки і психології Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, магістр.

Товстуха Наталія Вікторівна – викладач кафедри наукових основ управлінської діяльності Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Ляшкевич Антоніна Іванівна – викладач кафедри українського мовознавства Херсонського державного університету.

Ігнатюк Любов Миколаївна – старший викладач Академічного ліцею при Херсонському державному університеті, Заслужений учитель України, доцент кафедри зоології.

Крайник Станіслава Данилівна – завідувач дошкільного відділу Бериславського педагагічного училища, Заслужений учитель України.

Гора Тетяна Володимирівна – магістр, методист кабінету іноземних мов Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Скабеліна Тетяна Михайлівна – викладач мовних курсів “Інтерлінгва”, м. Херсон.

Шпак Валентина Павлівна – докторант Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка.

Абібуллаєва Лєнура Нурідінівна – учитель обслуговуючої праці школи-гімназії №3 м. Армянська, Автономна Республіка Крим.

Ошмаріна Лариса Степанівна – студентка-дипломниця Інституту правознавства Херсонського державного університету.

Коваленко Інна В’ячеславівна – аспірантка кафедри українського мовознавства Херсонського державного університету.



 Каптерев П.Ф. Избранные педагогические сочинения. – М.: Педагогика, 1982. Часть вторая. Дидактические очерки. Теория образования, С. 325.

 Ільченко А.О. Тлумачний словник української мови. – Харків: Фоліо, 2000.



1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка