Текстологічний проект посткультури в контексті проблеми «відкритої інтерпретації»



Дата конвертації09.03.2016
Розмір33.6 Kb.
Бензюк Олександр Олексійович

здобувач кафедри культурології та

культурно-мистецьких проектів

Національна академія керівних кадрів



культури і мистецтв (Київ)
ТЕКСТОЛОГІЧНИЙ ПРОЕКТ ПОСТКУЛЬТУРИ

В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ «ВІДКРИТОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ»
Постмодернізм   багатовимірне теоретичне відображення духовного повороту в самосвідомості сучасної цивілізації, особливо в сфері мистецтва і філософії. Постмодерністське мистецтво створює і досліджує таку картину світу, яка не «прив'язана» до жорстких моделей, а це значить, що твір мистецтва сприяє усвідомленню особливої свободи в реципієнті, спонукає його до формування власної моделі світу, іншими словами, художній твір (в широкому сенсі цього слова) стає «відкритим». Вімовляючись від класичної філософії, посткультура «пропонує» створювати інтерпретації буття, тобто проекти. Для розуміння сутності «відкритої інтерпретації» необхідно зупинитись на характеристиці одного з найрепрезентативних проектів    «текстологічного».

«Текстологічний проект» передбачає (або включає в себе) деконструкцію, інтертекстуальність, «пастиш». В цьому проекті текст реконструюється до конструкції таким чином, що його відновлення в первинному вигляді стає не можливим і, головне, не потрібним, адже реципієнтові дається можливість «конструювати» та реконструювати текст за власним розумінням. За висловом Ж. Дерріда, це боротьба тексту зі смислом. Як слушно зауважила Н. Маньковська, «результатом деконструкції є не кінець, але закриття, стиск метафізики, перетворення зовнішнього у внутрішньотекстове, тобто філософії   в пост філософію. … В процесі деконструкції ніби повторюється шлях будівництва та руйнування Вавилонської вежі, чий результат   нове розставання з універсальною художньою мовою, змішання мов, жанрів, стилів літератури, архітектури, живопису, театру, кінематографа, руйнування меж між ними» [2, 18-19].

У постмодерністської текстології у зв'язку з проблемою «смерті автора», традиційне поняття «автор» змінилося поняттям «скриптор» (той, що пише). За Р. Бартом, скриптор «народжується одночасно з текстом, У нього немає ніякого буття до і поза письма, він аж ніяк не той суб'єкт, по відношенню до якого його книга була б предикатом; залишається тільки один час   час мовного акту, і всякий текст вічно пишеться тут і зараз» [1, 386]. Як відмічає теоретик, скриптор, що прийшов на зміну автору, несе в собі не пристрасті, настрої, почуття або враження, а тільки такий неосяжний словник, з якого він черпає своє письмо, яке не знає зупинки; життя лише наслідує книзі, а книга сама зіткана з знаків, сама наслідує чомусь вже забутому, і так до нескінченності. Схожу думку висловлює й Ю. Крістєва.

Однак, на наш погляд, текстологічний проект в постпосткультурі і тим більш у протокультурі, вже не передбачає деконструкцію в деррідіанському сенсі. Його можна розглядати як метод культурологічної герменевтики, що дозволяє розкривати текст за допомогою різноманітних підходів, адже внутрішня інформативність художнього тексту потенційно є високою1, такою, що містить варіативність художнього світу. Прикладом такого тексту можуть слугувати романи сучасних як зарубіжних письменників (Х. Муракамі, М. Барбері, К. Альвтеген, Г. Нормінтон), так і українських (Ю. Андрухович, С. Жадан, О. Забужко, Ю. Іздрик, О. Михед та ін.).

Відкриті твори ніби запрошують реципієнта створювати твір разом з його автором. Вони відкриті для постійного породження нових внутрішніх взаємозв'язків, які реципієнт повинен відкривати й вибирати сам в процесі свого сприйняття всієї сукупності стимулів, що надходять. Поетика «відкритого» твору створює новий тип відносин між художником і публікою, новий механізм естетичного сприйняття, інше положення художнього твору в суспільстві, ставить нові практичні проблеми, створюючи комунікативні ситуації, встановлюючи нове відношення між спогляданням і використанням твору мистецтва. В постмодернізмі текст-особистість   це одночасно і автор, і читач, і інтерпретатор. Текст виступає простором людської свободи.


Список літератури:

  1. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика / Ролан Барт [пер. с фр., общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова]   М. : Прогресс, 1989  616 с.

  2. Маньковская Н. Б. Эстетика постмодернизма / Н. Б. Маньковская – С-П. : Алетейя, 2000 – 347 с.




1 Безумовно, може бути й навпаки, і інтерпретатор може надати тексту сенсів, яких просто не існує, але ми будемо мати на увазі лише високохудожні тексти.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка