Тема 22: Солдат в бою. Пересування в бою. Підготовка вогневої позиції



Скачати 131.51 Kb.
Дата конвертації12.03.2016
Розмір131.51 Kb.
Практичне заняття

ТЕМА 22: Солдат в бою. Пересування в бою. Підготовка вогневої позиції.
Мета: - сформувати у студентів поняття про місце та обов’язки солдата у загальновійськовому бою;

- вивчити з студентами обов’язки солдата в бою, особисту зброю та екіпіровку солдата;

- навчити студентів способам пересування на полі бою під час дій у пішому порядку;

- навчити студентів поряду вибору вогневих позицій, прийомам і правилам обладнання і маскування окопу для стрільби лежачи.


Навчальні питання:

1. Пересування в бою

2. Підготовка вогневої позиції
Студенти мають знати:

- способи пересування в бою,

- пересування в бою прискореним кроком (бігом),

- пересування в бою перебіганням,

- пересування в бою переповзанням,

- способи переповзання,

-

Студенти повинні засвоїти терміни і поняття:



- бру́ствер.
Місце заняття: клас захисту Вітчизни.

Час: 80 хв.

Метод проведення заняття: практичне заняття

Обладнання: спорт майданчик, навчальні гранати, макети автоматів.


Структура заняття

  1. Організаційний момент - 5 хв.

  2. Актуалізація опорних знань і умінь студентів - 5 хв.

  3. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.

  4. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.

  5. Підсумок заняття – 5 хв.

  6. Домашнє завдання – 5 хв.

Хід заняття



  1. Організаційний момент – 5 хв.

Шикування групи в одну (дві) шерен­ги черговим групи, перевірка за списком та зовнішнього стану студентів, віддача рапорту викладачу, привітання викладачу (тренування декілька раз – в разі потреби ).

Оголошення теми, мети та порядку вивчення матеріалу.



Перевірка домашнього завдання. Контрольні питання:

1. Назвіть основні характеристики бою.

2. Які ви знаєте види бою та їх мета?

3. Які ви знаєте види «вогню»?

4. Які ви знаєте види маневру?

5. Розкажіть про обов’язки солдата в бою.

6. Розкажіть про екіпіровку солдата.
II. Актуалізація опорних знань і умінь студентів – 5 хв.


  • Що означає «пересування в бою»?


III. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.

1. Пересування в бою

У всіх видах боїв основою бойових дій є пересування. Залежно від характеру місцевості, умов, обстановки і вогневих дій противника солдат, перебуваючи у пішому строю, може пересуватися:

1) кроком (бігом),

2) перебіганням,

3) переповзанням.

Прискорений крок або біг (на повний зріст або пригинаючись) застосовується для подолання ділянок місцевості, недоступної для спостереження і вогню противника. Темп прискореної ходьби у середньому 130--140 кроків за 1 хв., довжина кроку 80-90 см. Щоб подовжити крок, треба швидше і дужче розгинати ту ногу, що позаду, і більше виносити другу ногу стегном уперед. Оскільки тривале пересування прискореним кроком дуже стомлює, при швидкісному пересуванні доцільно чергувати ходьбу і біг.

У такий спосіб солдат рухається і в ході атаки, тримаючи зброю в положенні готовності до негайного відкриття вогню.

Ходьба пригинаючись застосовується для прихованого пересування місцевістю з невисокими укриттями (низькі кущі, висока трава, канава тощо). Потрібно зігнути ноги в колінах, податися корпусом уперед, дивитися перед собою і рухатися нешироким кроком. Усі рухи виконуються вільно, без напруження (мал.).

Рух угору здійснюється вкороченим кроком з нахилом корпуса вперед. При значній крутизні сходження краще робити зигзаги, тобто рухатися поперемінно то правим, то лівим боком до схилу на трохи зігнутих ногах, упираючись ребрами підошов у виступи гори. На схили можна також сходити прямо, тримаючись руками за гілки, кущі, густу траву тощо; ноги ставити на всю ступню "ялинкою", з розведеними вбік носками.

Вниз по схилу можна сходити вільним кроком, ногу ставити на п'яту, корпус відхиляти назад. Із крутого схилу можна спускатися боком, приставними кроками, тримаючись за нерівності схилу.

Пересування по грузькому і слизькому ґрунту здійснюється короткими кроками; ноги потрібно переставляти швидко, щоб вони не встигли глибоко загрузнути або зісковзнути з опори. Ногу слід ставити на всю ступню, намагаючись вибирати для опори твердіші ділянки: борозни, виступи, корені.

Повільним бігом долають довгі дистанції. Корпус під час бігу нахилено вперед трохи більше, ніж при ходьбі. Темп бігу 150-160 кроків за 1 хв., довжина кроку 70-90 см.

Біг у середньому темпі здійснюється вільним маршовим кроком. Корпус у цьому випадку тримають трохи нахиленим уперед. Енергійно відштовхуються тією ногою, що позаду, і, зігнувши її в коліні, виносять стегном уперед-вгору і ставлять на всю ступню.

Гомілка при цьому не виноситься дуже вперед, а ступня ставиться на землю далеко від проекції центра ваги тіла. Темп бігу 165-180 кроків за 1 хв., довжина кроку 85-90 см.

Швидкісним бігом перебігають з укриття до бойових і транспортних машин, розбігаються перед подоланням перешкод. Корпус нахиляється вперед значно більше, ніж під час бігу в середньому темпі, а відштовхування ногою і рух рукою ще енергійніші. Збільшення довжини кроку забезпечується за рахунок відштовхування ногою, що позаду, і швидкого перенесення ЇЇ стегном уперед. Нога після відштовхування виноситься вперед зігнутою в коліні й м'яко ставиться на передню частину стопи з наступною опорою на всю ступню. Темп бігу 180-200 кроків за 1 хв., довжина кроку 120-150 см.



Тренування в пересуванні на полі бою у наступі:

- прискореним кроком або бігом: здійснюю показ, тренування у повільному темпі, а потім швидше. Вишикую відділення у бойовий порядок (ланцюг) і ставлю задачі командирові відділення щодо ведення наступу (кроком та потім бігом).

- студенти тренуються пересуватися на повний зріст, а потім — пригинаючись з темпом 130—140 кроків/хв.

- у ході тренування звертаю увагу на дотримання інтервалів (6—8 м, або 8—12 кроків) та вирівнювання у бойовому ланцюгу.

- відпрацювати особливості пересування угору, вниз по схилах, по грузькій та слизькій місцевості.

- атака переднього краю противника супроводжується прискоренням з метанням гранати і веденням вогню з автомата (кулемета) і вигуком «Ура!».


Перебігання застосовується для швидкого зближення з противником на відкритій місцевості. Довжина перебігання залежить від рельєфу та інтенсивності вогню противника і в середньому має бути 20-40 кроків. Чим відкритіша місцевість і сильніший вогонь, тим коротшим має бути перебігання.

Для перебігання з положення лежачи необхідно спочатку поставити зброю на запобіжник, за попереджувальною командою визначити шлях руху і можливе укриття, потім за виконавчою командою стрімко перебігти у визначене місце. На місці зупинки лягти на землю, відповзти трохи вбік і, досягнувши вказаного командою місця, приготуватися до ведення вогню.



Тренування в перебігання в складі механізованого відділення на новий вогневий рубіж.

Перебігання застосовується для швидкого зближення з противником на відкритій місцевості, коли останній веде активний прицільний вогонь. Довжина перебіжки — 20—40 кроків (в залежності від інтенсивності вогню).

Послідовність:

- поставити зброю на запобіжник;

- визначити шлях руху;

- за командою («Вперед!») стрімко перебігти у визначене місце і залягти та відповзти або перекотитися трохи вбік;

- зайняти вогневу позицію та приготуватися для ведення вогню.
Показую та треную студентів по одному відрізку перебіжки роздільно.

Вишикую відділення в одну шеренгу з інтервалами 6—8 м. Та роздільно треную перебіжки з права по одному на визначену межу.


Переповзання застосовується:

- для непомітного наближення до противника;

- прихованого зайняття вигідних позицій для наступу;

- ведення оборони або спостереження за противником тощо.


Залежно від обстановки, рельєфу місцевості та вогню противника солдат може переповзати, способи :

- по-пластунському: лягти на землю, правою рукою взяти зброю за ремінь біля верхньої антабки і покласти її на передпліччя правої руки; підтягти праву (або ліву) ногу і водночас просунути ліву (праву) руку якомога далі, відштовхуючись зігнутою ногою, пересунутися вперед, підтягнути другу ногу, висунути другу руку і продовжувати рухатися так само, притискуючи до себе зброю;

- напівкарачки: стати на коліна і, спираючись на передпліччя або кисті рук, підняти зігнуту праву (ліву) ногу до грудей, водночас ліву (праву) руку просунути вперед; просунути тіло вперед до повного випрямлення правої (лівої) ноги, водночас підтягнувши другу зігнуту ногу, і, просуваючи вперед другу руку, продовжувати рух; зброю тримати: при опорі на передпліччя так само, як і при переповзанні по-пластунському; при опорі на кисті рук у правій руці;

- на боці: лягти на лівий бік, підтягти вперед ліву ногу і зігнути в коліні, спертися на передпліччя лівої руки, каблуком правої ноги впертися в землю якомога ближче до себе; розгинаючи праву ногу, просунути тіло вперед; не змінюючи положення, продовжувати рух; зброю тримати правою рукою, поклавши її на стегно лівої ноги.

Добре навчений солдат здатен швидко і непомітно пересуватися на полі бою, що надає йому перевагу над противником.


Усі способи в повільному темпі треную на рівній ділянці, а в подальшому з вибором вигідного рельєфу місцевості.
Актуалізація мислення студентів

- Назвати основні способи пересування в бою.

- Як здійснюється пересування в бою прискореним кроком або бігом?

- Як здійснюється пересування в бою способом перебіганням?

- Як здійснюється пересування в бою способом переповзанням?
2. Підготовка вогневої позиції

Вибір, обладнання і маскування вогневої позиції.

Важливе значення для здобуття перемоги має і те, наскільки правильно солдат вибере місце для ведення вогню і спостереження за противником.

Вибір позиції:

- максимальне застосування місцевості як захисту і непомітності для противника (природні укриття: канава, урвище, каміння, дерево тощо);


- вигідність місця для спостереження за противником та ведення вогню, зостаючись непомітним;

- можливість непомітного зайняття позиції (див. схему).




Після вибору позиції та ретельного вивчення місцевості, особливо напрямків, які противник застосує для скритого підходу, треба розпочати інженерне облаштування, при цьому постійно вести спостереження за противником, маскуючи свої дії.

Зброю кладе справа від себе на відстані простягненої руки стволом у напрямі противника.

Студенти обирають вогневі позиції на місцевості в бойовому порядку відділення з урахуванням місцевості (дерев, кущів, куп каміння, розвалин тощо).

Зайняття позиції повторюють декілька разів, поки кожен не навчиться правильно займати непомітну вогневу позицію.

На завершення проводжу тренування з маскування позиції природними матеріалами та підручними засобами.


Обладнання окопу для автоматника, кулеметника та створення позиції відділення.

Вивчивши місцевість і переконавшись у правильності вибору місця, солдат малою саперною лопаткою вимірює і починає рити окоп для стрільби лежачи, постійно маскуючись і спостерігаючи за противником.

Повернувшись на лівий бік, виймає піхотну лопатку і, тримаючи її за держак обома руками, ударами до себе підрізає дерен. Знявши дерен, складає його збоку, щоб після риття окопу його можна було використати для маскування бруствера; землю викидає спочатку вперед, потім убік, щоб захистити себе від куль, осколків снарядів, мін.

Під час роботи голову треба тримати якомога ближче до землі, але так, щоб можна було вести постійне спостереження за противником.

Викопавши передню частину окопу на глибину 20 см, солдат пересувається трохи назад і продовжує рити його далі. Ширина готового окопу - 60 см, довжина - 170 см.

Якщо перед окопом є чагарник або висока трава, то з метою поліпшення огляду й обстрілу потрібно розчистити їх непомітно для противника. Крім того, слід підготувати автомати кулемети для ведення вогню вночі. Для автомата робиться в бруствері жолобок з таким розрахунком, щоб покладений в нього автомат був наведений точно у вказаному командиром напрямі. Краї жолобка утрамбовують і обкладають дерном. Кілочки-обмежувачі забивають по два біля цівки і приклада автомата. По можливості кілочки замінюють рогатками.

Пересічно за станом міцності ґрунту (без каміння, коріння великих дерев тощо) солдат повинен облаштувати окоп для стрільби лежачи за 25—35 хв. та продовжити його поглиблювати для можливості вести вогонь з коліна (60—75 хв.), постійно спостерігаючи за противником і маскуючи позицію. За наявності часу, окоп виривається для стрільби стоячи і удосконалюється (бруствер доводиться до 30—60 см у висоту, стіни закріплюються підручними засобами: дошками або хворостом, облаштовується ніша для боєприпасів, дно окопу закривається гіллям або іншим матеріалом для збереження сухості, облаштовуються основний та запасний сектори стрільби).

Солдат може обладнати як основну так і запасні вогневі позиції, а при наявності часу перейти до з'єднання свого окопу з окопами сусідів свого відділення — так створюється вогнева позиція відділення.



Бру́ствер (нім. Brustwehr, від Brust — груди і Wehr — захист) — в архітектурі це земляний, мурований або дерев'яний насип для захисту бійців, або вертикальна загорода бойового ходу в оборонних спорудах

Актуалізація мислення студентів

- облаштувати окоп для стрільби лежачи.


IV. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.

1. Назвати основні способи пересування в бою.

2. Як здійснюється пересування в бою прискореним кроком або бігом?

3. Як здійснюється пересування в бою способом перебіганням?

4. Як здійснюється пересування в бою способом переповзанням?
Нормативи з тактичної підготовки

№ з/п

Норматив, умова (порядок) його виконання

Критерії оцінки

Помилки, які знижують оцінки на один бал

Помилки, що визначають низький

рівень підготовки



високий

достатній

середній

12

11

10

9

8

7

6

5

4

2

Пересування на полі бою.

Вихідне положення - вогнева позиція (місце для стрільби і спостереження). Студенту доводять тактичну обстановку, ставлять завдання вийти на новий рубіж. За командою «Студент Петренко, на такий-то рубіж — вперед!» студент, враховуючи місцевість, перебіжками не менше 50 м (2-3 перебіжки) і переповзанням не менше 40 м висувається на новий рубіж, займає місце для стрільби і готується до ведення вогню



Виконано

правильно,

чітко


Не більше двох поми­лок

Не більше трьох поми­лок

1. Не враховано особливості рельєфу і рослинність місцевості.

2. Неправильно ви­бране місце для стрільби і спостереження

3. Не велось спостере­ження за противником і місцевістю.

4. Не використо­вувались місцеві предмети для при­ховування.

5. Неправильне по­ложення корпусу, зброї під час руху і заняття місця для стрільби


Допущено більше трьох по­милок


40 с

42 с

43 с

45 с

47 с

50 с

53 с

55 с

60 с

3

Вибір місця для стрільби (спостереження), обладнання окопу для стрільби з автомату лежачи.

Вихідне положення – лежачі або стоячи. Студенту доводять тактичну обстановку, ставлять завдання на заданому рубежі вибрати місце для стрільби (спостережений) і обладнати окоп для стрільби лежачи. Відстань до рубежу не більше 50 м



30 хв

32 хв

35 хв

36 хв

38 хв

40 хв

41 хв

43 хв

45 хв

1. Неправильно вибране місце для стрільби.

2. Неправильне по­ложення зброї під час обладнання окопу.

3. Не велось спосте­реження за противником.

4. Неправильне поло­ження тіла під час обладнання окопу.

5. Не витримано розміри окопу


Допущено більше трьох по­милок

Окоп обладнано правильно

Не більше двох помилок

Не більше трьох помилок

V. Підсумок заняття – 5 хв.

Наголошення темі та % досягнення поставленої меті заняття.

Оголо­шення оцінок, особисті зауважен­ня, щодо відповіді студентів та термін усування недоліків.

VI. Домашнє завдання – 5 хв.

Підручник «Захист Вітчизни» ст.168 - 176

Підручник «Допризовна підготовка» ст. 179 - 191.

Книга вчителя предмета "Захист Вітчизни", Василенко Є.Ю. та ін., Торсінг, 2006.





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка