Тема досвіду



Сторінка3/5
Дата конвертації21.02.2016
Розмір1.11 Mb.
1   2   3   4   5
Тема. Загальні відомості про “золоту добу” римської культури та літератури. Короткі відомості про долю Вергілія. Історія створення та загальна характеристика сюжету “Енеїди”.

Мета. Подати загальні відомості про “золоту добу” римської культури та літератури, висвітлити віхи життя Вергілія, розкрити історію створення “Енеїди”, дати загальну характеристику сюжету поеми; розвивати навички дослідницької діяльності учнів, вміння готувати повідомлення на задану тему, формувати навички самостійної роботи; розвивати творчі здібності учнів; виховувати інтерес до давньої римської літератури та культури.

Обладнання. Репродукції творів римського мистецтва “золотої доби”.

Тип уроку. Формування знань, умінь, навичок.
Хід уроку

І мотиваційний етап.

1. З’ясування емоційної готовності до уроку.

Обмін побажаннями.

2. Актуалізація суб’єктивного досвіду й опорних знань.

(«Незакінчене речення»: «Думаю, зустріч у мистецтвознавчому салоні буде цікавою, тому що…»)
Мужик із Мантуї, повільний і смаглявий,

З дитинства ніжного колисаний селом,

Звеличив кий і плуг, і мідяний шолом,

І знявся до вершин нечуваної слави.

Бо скрізь огонь і дим усобиці іржавій

Побачив кращий вік і проспівав псалом,

Як спочиває світ під цезарським орлом

У лагіднім ярмі безсмертної держави.

Той час минув – і Рим, і цезарів діла

Рука історії до трун поволокла,

Де сплять усіх часів ілюзії й корони.

Та він живе, і дзвін гучних його поем

Донині сниться нам риданнями Дідони,

Бряжчанням панцирів і сплесками трирем.

Так писав про славнозвісного римського поета Публія Вергілія Марона український неокласик Микола Зеров у своєму сонеті “Вергілій”. У цьому сонеті йде мова про “золоту добу” римської історії, про період, що став часом утвердження Риму у світі. На думку Зерова, “той час минув”, “і цезарів діла рука історії до трун поволокла”, однак мистецтво не вмирає. І серед тих, хто створював справжню велич Римської держави як культурної столиці, був Вергілій. Інший поет-неокласик Павло Пилипович писав про нього: “Вергілій – той, хто співав славу Риму, хто відтворював цю славу у своїх невмирущих рядках, і слава Риму живе по сьогодні передовсім завдяки його таланту”.



ІІ Цілевизначення та планування.

Сьогодні ми ознайомимося із “золотою добою” римської культури та літератури, а також з її видатним представником – поетом Вергілієм, автором безсмертної “Енеїди”. Зустріч наша сьогодні не звичайна, адже в гості нас запросила сама муза історії Кліо.



  • Ігровий прийом «Дерево мудрості».

Але спочатку я хочу порадити вам бути дуже уважними, і якщо виникне якесь запитання, чи щось вам буде не зрозумілим, запишіть його на маленькому аркуші паперу. Папірець скрутіть трубочкою, зав’яжіть ниткою і в кінці уроку прикріпіть до дерева, ніби прикрашаючи ялинку. Коли ми «одягнемо» наше дерево, тоді до роботи підключаться наші «небожителі» - Зевс та Афіна, а також Уранія – небесна муза, покровителька науки про зорі. Вони й дадуть на ваші запитання відповіді.

  • Інсценізовані повідомлення учнів.

/ Кліо, хлопці-«історики», Мнемозіна, Горацій, Овідій, Вергілій, Калліопа/

Кліо (із сувієм в руках).

Добрий день. Я – Кліо, муза історії, дочка Зевса і Мнемозіни, богині поезії, мистецтв і наук. У Римі мене і 8 моїх сестер називають КАМЕНАМИ. Я запрошую вас до історико-літературного салону “Сива давнина”, де до нас завітає безліч цікавих гостей. Але все по порядку.

Римські митці орієнтувалися передовсім на великих майстрів Греції, оскільки мистецькі традиції в Римі були доволі слабкими. Однак, ставши сильною державою, Рим створив свою самобутню культуру. Орієнтуючись на здобутки грецьких митців, римські поети, художники, скульптори розвинули їх, надали їм іншого звучання, переосмислили міфологічні образи.

Визначну роль у розвитку Римської держави зіграв імператор Октавіан Август, ім’я якого огорнене серпанком міфів і легенд, утім залишилось і чимало історичних свідчень про нього...

В деякі часи в деяких частинах світу розвиток цивілізації досяг незвичайних висот, а люди звершували величні справи. Одним з таких періодів був “золотий вік” римської культури та літератури.

Наприкінці І ст. до н.е. Римська держава з аристократичної республіки перетворилася на імперію. Так званий “римський мир” – період тимчасового затишшя у класовій боротьбі, що настав із приходом до влади Октавіана Августа, - дав поштовх до розквіту культури та літератури. Античні історики характеризують період правління Августа (27 р. до н.е. – 14 р. н.е.) як “золотий вік” Римської держави. Із цією добою пов’язані імена архітектора Вітрувія, історика Тіта Лівія (який упродовж 45 років працював над основним твором свого життя – художнім викладом історії Риму. Підтримував політику Августа відновлення старих звичаїв, зображуючи славних попередників, які дотримувались високої моралі.), поетів Вергілія, Овідія, Горація.

Офіційним напрямом у мистецтві став “августівський класицизм”, що вимагав певних канонів, прославлення ідеї Римської державності, взірцевих форм.

Настав час запросити до нашого салону вірних учнів та послідовників видатного давньогрецького історика Геродота, якого вважають “батьком історії”. Я теж маю певне відношення до нього. Адже Геродот відомий насамперед своїм твором з історії греко-перських війн. Александрійськими вченими твір Геродота було поділено на 9 книжок і кожну названо ім’ям однієї з моїх сестер і моїм ім’ям. Таким чином, історичний твір Геродота має назву “Музи”.

А чи знаєте ви, що відомості Геродота – найбільш раннє свідчення про життя у південно-західній частині нинішньої території України (характеристика племен, що населяють цю територію, грецьких міст у Північному Причорномор’ї, річки Борисфен (Дніпра) як важливої водної артерії).

/Виходить група хлопців -“істориків” у римських тогах/


  • Перший “історик”

Так, дійсно, ім’я імператора Октавіана Августа огорнене серпанком міфів і легенд.

Гай Октавій народився 23 вересня 63 року до н.е. в Римі. Він рано втратив батька, і вирішальну роль у його житті відіграли родинні зв’язки з Юлієм Цезарем (Октавіан був онуком сестри Цезаря). Після вбивства Цезаря Октавіан успадкував три чверті його багатства і владу. До речі, одну чверть спадку Юлій Цезар заповів римському народові, й Октавіанові довелося виконати останню волю великого імператора. Усі гроші Цезаря після його вбивства були перенесені у будинок Марка Антонія, консула і найближчого соратника Цезаря. Таким чином, Октавій змушений був неминуче зіткнутися з Марком Антонієм, котрий теж претендував на престол. Октавій звернувся до Марка Антонія, щоб той віддав гроші Цезаря, але останній оголосив, що справи загиблого імператора були надто заплутаними, і не віддав багатства. Тоді Октавіан продав частину власності Цезаря, що була в нього, а також частину своєї власності і таки роздав гроші народу, чим одразу привернув римський люд на свій бік.

Слава Юлія Цезаря, навіть померлого, підтримувала Октавіана, а той, хто успадкував ім’я Цезаря, миттєво перетворився із хлопчиська на першого серед римлян. Ім’я Цезаря стало талісманом, який захищав Октавіана від могутності й ворожнечі Антонія. Молодий Октавіан мав худорляву статуру, приємну зовнішність, слабке здоров’я і жорстоке властолюбство, зміїну хитрість і безсердечність. Зовні він умів бути скромним і люб’язним, але при цьому ніколи не забував, чого він прагне.



  • Другий “історик”

Врешті-решт Октавіан здобув владу, пройшовши через роки інтриг і переслідувань. Він протиставив Марку Антонію Цицерона, котрий вислав його з Риму і умовив сенат прийняти Октавіана як правителя. Шлях Октавіана до трону був густо политий кров’ю його ворогів. Війни, голод, міжусобиці знесилили Римську державу, тому мир, який запропонував Октавіан, був довгоочікуваним і бажаним. Уже давно не було Марка Антонія, що добровільно прийняв смерть після поразки у битві біля берегів північної Африки, не було й Цицерона, котрому перерізали горло в одній із сутичок, і Октавіан міг насолоджуватися владою одноосібно, додавши до свого імені ім’я Цезаря. Так склалася традиція називати всіх римських правителів цезарями.

Октавіан Август дуже пишався тим, що встановив мир у Римі й зробив його сильною державою. У Римі Август започаткував культ особливого божества мирного часу – Рах Аugusta (Августів мир) – і звелів побудувати на Марсовому полі розкішний мармуровий Вівтар Миру.



  • Третій “історик”.

Август прикрасив Рим величними будівлями. Він говорив, що здобув Рим цегляним, а зробив його мармуровим.

Октавіан намагався привернути до себе увагу громадськості. Він допомагав поетам, які прославляли його. Хоча він не дозволив побудувати в Римі храм на свою честь, йому дуже сподобалося, що Вергілій у поемі “Енеїда” прирівняв його до богів. Вергілій, не задоволений твором, заповів знищити текст після його смерті, однак імператор не виконав його останню волю, а навпаки, наказав друзям поета доробити і якнайшвидше опублікувати “Енеїду”.

Август удавав скромну і високоморальну людину. Він навіть видав кілька законів, щоб зміцнити шлюб і сім’ю, боровся із розбещеністю римлян. Утім сам імператор не був ідеалом. Він двічі одружувався із політичних міркувань, а третю дружину Лівію фактично відібрав у її чоловіка, хоча вона мала сина і чекала на другу дитину. Він мав багато коханок. За часів Августа в Римі з’явилися професійні донощики.

Один із Августових прибічників доніс на поета Овідія. Що стало приводом для доносу, і досі невідомо. Можливо, твір Овідія “Наука кохання”, де звучала іронія з приводу лицемірства Августа, а може, Овідій, наближений до двору, почув чи побачив щось заборонене... Хто знає... Втім, відомого поета невдовзі не стало в Римі, а серед його друзів поширилися “Сумні елегії” – скарги на долю й молитви про повернення до Рима, як він писав на березі Чорного моря у місті Томи.



Державний порядок, встановлений Августом, виявився напрочуд стійким. Сам Август благополучно царював до самої смерті. Хоча від природи у нього було слабке здоров’я, однак він дожив до 76 років і помер 19 серпня 14 р. н .е. Смерть була легкою і швидкою. Перед смертю він запитав своїх друзів, чи гарно він зіграв комедію життя? І сказав останні слова:

Як добре ми зіграли, аплодуйте,

І проведіть належно в іншу путь...

  • Кліо. Август похований у Римі, у мавзолеї, руїни якого збереглися до нашого часу. Після смерті він був офіційно визнаний одним із богів. За античною традицією, Август вважається найщасливішим з усіх римських імператорів. Зараз тільки історичні джерела можуть розповісти про всі перипетії періоду правління Августа. Сучасне покоління мало хвилюють всі криваві чвари, війни за владу, інтриги й доноси, що супроводжували правління Августа. Проте вічним пам’ятником тій добі стали витвори культури, які дозволяють назвати Августів час “золотим”.

А зараз Мнемозіна богиня поезії, мистецтв і наук, розповість нам про те:

  • Який вплив Давнього Риму на розвиток світового мистецтва?

  • Чим славетний Колізей?

  • Що таке Пантеон?

    • Мнемозіна. Римляни були здебільшого “упорядниками середовища” і в буквальному значенні принесли цивілізацію в навколишній світ.

  • У містах і провінціях вони створили:

  • мережу зручних, до цього дня функціонуючих, доріг;

  • кам’яні мости;

  • басейни;

  • бані-терми;

  • бібліотеки;

  • тріумфальні арки.

  • Римляни винайшли бетон, що зробило справжню революцію в будівельній справі. Спочатку бетон застосовувався при будівництві доріг, а потім знайшов широке застосування в архітектурі.

  • Римляни створювали багато скульптур, але ще більше копіювали. Практично всі втрачені грецькі шедеври – наприклад, “Дискобол” Мірона, “Дорифор” і “Діадумен” Поліклета, “Вакханка” Скопаса – відомі лише завдяки римським копіям.




  • Значне місце в римському мистецтві належить скульптурному портрету. На відміну від грецьких майстрів, що частіше за все створювали статуї, римські скульптури звичайно виконували бюсти, особливу увагу приділяючи обличчю людини. Так виникли чудові за виразністю і майстерністю виконання портретів імператорів Рима. Вони передають не тільки зовнішню схожість, але й розкривають характер людини, дозволяють відчути дух епохи, в яку вона жила.




  • Найвеличніший архітектурний витвір Давнього Риму – амфітеатр Колізей. Амфітеатр – римський винахід. Він складався з арени еліптичної форми, що оточена ярусами рядів сидячих трибун, знаходячись на яких, численна публіка, не піддаючи себе ризику, могла спостерігати захоплюючі кровопролитні видовища. Тут проводилися бої гладіаторів і виводили на показ екзотичних диких звірів, щоб потім на очах завороженого натовпу нацькувати їх один на одного в смертельній сутичці. У колі Колізей сягає майже 500 метрів, у висоту – 48,5 м. Завдяки багатій технічній оснащеності і чіткій організації розміщення глядачів, Колізей придбав славу архітектурної споруди, що набагато випередила свою епоху. Конструктивні принципи його споруди вражають і понині.




  • Найдовершенішим з архітектурних пам’ятників, що збереглися, є прекрасний римський Пантеон, “Храм усіх богів” (висотою 43 м.). Грандіозний простір Пантеону увінчує могутній купол. Він має відкритий верх діаметром 9 м. Храм з отвором в даху символізує зв’язок неба і землі. Через купол на відвідувачів храму ллються потоки сонячного світла; час немовби зупинився. Людина задумується про свою душу, про своє місце в світі, про вічність. Закладена в Пантеоні ідея вже близька християнству. Пантеон функціонував як храм-мавзолей: тут поховані Рафаель й інші великі люди Італії.

  • Кліо. А зараз я запрошую до нашого історико-літературного салону видатних поетів Риму – Горація, Овідія і Вергілія, котрі розкажуть нам про себе і прочитають рядки, що хвилювали давніх римлян.

  • Горацій. Я – Квінт Горацій Фланк. Одним із найвидатніших поетів часів Августа. Народився 9 грудня 65 р. у Венузії, римський колонії на півдні Італії. Мій батько був рабом, відпущеним на волю. І хоча діти вільновідпущеників зрівнювалися у правах із вільно народженими, все ж таки рабське походження було плямою на моїй репутації, і я глибоко переживав цю несправедливість. Батько дав мені гарну освіту у Римі, щоб я міг увійти у найосвіченіші кола суспільства. Мої заняття філософією в Афінах були перервані громадянською війною, яка почалася після вбивства Цезаря (44 р.н.е.). До Афін прибув Брут, котрий вербував прихильників республіканського ладу для боротьби з наступниками Цезаря, і я вступив у його армію. В армії я навіть посів посаду військового трибуна, тобто командира легіону. Після поразки армії Брута при Філіппах (42 р.н.е.) я скористався амністією і повернувся до Італії, але там моє майно повністю було конфісковане і мені довелося починати все своє життя наново.

У своїй літературній діяльності я орієнтувався на Варія та Вергілія, котрі взяли мене під опіку, представили мене Меценатові, а він наблизив мене до себе і навіть дав невеличке помістя, щоб я міг займатися тільки літературою. Близькість до Мецената дала мені можливість увійти до оточення Августа, втім мене не приваблювала слава придворного поета. Відмовився я і від посади секретаря при імператорі. Однак саме Августові я завдячую своїм найкращим твором – “Одами”, в яких я прославив імператора. Але в “Одах” возвеличуються й людські почуття: дружба, кохання, радість життя, захоплення красою. Писав я й інші твори: “Сатури” (сатири), “Еподи” (власне “приспіви”, в яких довгий вірш закінчується коротким приспівом), “Послання”.

(Учень зачитує вірш Горація «До Мельпомени».)



  • Овідій. Я – Публій Овідій Назон. Моя доля нагадує долю міфічного співця Аріона. Здобувши славу великого поета, я став вигнанцем і змушений був доживати своє життя на чужині. І ніхто не міг допомогти мені – ні друзі, ні сам імператор Август, бо він, прихильний до інших, був жорстоким зі мною. Я народився 43 р. до н.е. в місті Сульмоні і прибув до Рима після завершення освіти в Греції та Малій Азії. Батько мій походив зі старовинного роду “вершників” і прагнув дати нам із братом найкращу освіту, сподіваючись, що ми зможемо обійняти державні посади й стати шанованими громадянами Риму. Втім не судилося здійснитись мріям старого батька... Мій старший брат помер, а я, побувши трохи членом колегії тріумвірів, так зненавидів службу, що полишив її назавжди і зайнявся поезією, яка стала моїм справжнім покликанням. У Римі я познайомився із видатними поетами – Тібуллом і Проперцієм, котрі залучили мене до літературних кіл. А шлюб із шляхетною римлянкою приніс мені багатство і відчинив двері до імператорського палацу.

Першими моїми творами стали збірки любовних елегій (“Аmores”) і віршовані послання міфічних героїнь до своїх коханців (“Героїди”). Любовні елегії читали всі – від простих громадян до імператора. Мене назвали першим поетом Рима. Пізніше я створив “Науку кохання” – поради для всіх закоханих. Однак головним своїм твором вважаю міфологічну поему “Метаморфози”, в якій я розповів про всілякі перетворення всього живого: людей – у рослини, тварин, зірки, струмки тощо. Я замислив пояснити все, що відбувається у цьому світі, тому оповідь охоплює період з початку створення Богом людства до правління римських імператорів. Водночас із “Метаморфозами” розпочав інший твір – “Фасти”, своєрідний літопис міфів, звичаїв, історичних подій, пов’язаних з історією Риму. І раптом Октавіан Август у 8 р. н.е. прогнівався на мене і зіслав у містечко Томи біля гирла Дунаю. Десять років я прожив далеко від рідної вітчизни. І навіть “Сумні елегії”, які я писав на чужині, не могли полегшити мій біль вигнанця...

(Учень зачитує уривок із «сумних елегій» Овідія.)



  • Вергілій. А я – Публій Вергілій Марон. Мені судилося стати улюбленцем Августа. Втім я ніколи не прагнув слави, був надто сором’язливим і скромним, щоб бажати стати першим серед поетів. Август хотів, щоб я прославив його діяння у своїх творах, і я написав “Енеїду” – свій найкращий твір, однак не вважаю його довершеним, бо мені хотілося знайти відповідну форму для прославлення не тільки Августа, а й Римської держави, а в деяких рядках до досконалості ще було далеко. Відчуваючи відповідальність, яка лягла на мої плечі, я з усім сумлінням творив свій шедевр, але оскільки не зміг завершити його, наказав спалити його після моєї смерті. Не знаю, чи виконав Август мою останню волю...

  • Кліо. Ми вже знаємо, що Август не виконав останню волю Вергілія. Імператор залишив “Енеїду” для нащадків як твір, що уславлює його владу, однак значення поеми Вергілія більше: вона утверджує ідею національної єдності заради процвітання держави, і саме це робить її актуальною за будь-яких часів. Втім давайте ближче познайомимося з Вергілієм, із його життям і творчістю.

... Втім давайте ближче познайомимося з Вергілієм, з його життям і творчістю. А допоможе нам у цьому моя сестра – Калліопа.

  • Калліопа. Вергілій народився поблизу міста Мантуя 15 жовтня 70 р. н.е. Батько його був заможною людиною, він володів не лише землею, але й майстернею з виготовлення керамічних витворів: вишукані цизальпійські вази користувалися популярністю по всьому Середземномор’ю. Про матір Вергілія нічого не відомо, крім легенд, які приписують їй віщий сон, пов’язаний із народженням її великого сина.

Батько відправив Вергілія навчатися спочатку до Кремонки, а потім до Мілану. У п’ятнадцять років Вергілій приїхав до Рима і почав навчатися у відомого педагога Епідія. Сам вступ до цієї школи, де навчалися вихідці зі знатних сімей, свідчить про те, що батько Вергілія належав до вищої верстви. До речі, тут здобував освіту і Октавіан Август, майбутній імператор. Він був молодшим за Вергілія на шість років, проте, оскільки навчання тривало довго, можна припустити, що поет уже в школі познайомився з ним. Октавіан усе життя опікувався Вергілієм, ставився до нього з великою приязню.

Вергілій сумлінно вивчав філософію, багато читав, цікавився медициною, математикою, фізикою. Батько хотів, щоб він став адвокатом, ця професія відкривала шлях до державних посад, але Вергілій не мав хисту промовця. До того ж він був надто сором’язливим і нерішучим, щоб займатися суспільною службою або політикою. У 45 році Вергілій переїхав до Неаполя до філософа Сирона і став власником невеличкого маєтку, де він усе своє життя на лоні природи займався літературною працею. До речі, тут, у Сирона, він зустрічався і з поетом Горацієм.

Смерть Цезаря, війни, боротьба за владу між Марком Антонієм і Октавіаном, втеча Марка Антонія слідом за Клеопатрою і їхня смерть, а потім перехід Римської держави під владу Октавіана – усе це відбувалося на очах Вергілія, однак він стояв осторонь, не забуваючи свого головного призначення: поезії. Лише один раз він був змушений відірватися від улюбленої справи. Із Мантуї прийшла недобра звістка. Октавіан конфіскував землі у багатьох землевласників, серед яких опинився й батько Вергілія. Поет приїхав у Рим, щоб врятувати родовий маєток.

Три головні твори Вергілія: “Буколіки” (бл. 42-39 рр. до н.е.), “Георгіки” (36-29 рр. до н.е.) і “Енеїда” (26-19 рр. до н.е.).

На могильній плиті Вергілія викарбувано напис:

У Мантуї родився, Калабрією взятий. Спочиваю

в Партенопеї. Оспівав пасовища, села, вождів.

Ці рядки вважають стислою автобіографією Вергілія. Справді, народившись у Мантуї і померши у Неаполі (Партенопеї), він написав твори, в яких оспівуються пастуше життя, мирні пейзажі (“Буколіки”), землеробська праця (“Георгіки"), а також міфічні герої, котрі заснували, Римську державу ("Енеїда").

Вергілій помер у 19 році до н.е. Ще в античні часи його могила вважалася священною. До неї ходили вклонятися, як до храму. І зараз могилу Вергілія позначають на всіх сучасних путівниках по Італії.


  • Кліо Міф про Енея вже в середині ІІІ ст. отримав у Римі офіційне визнання. Рим вважався оновленою Троєю. Знатні роди намагалися пов’язати свої генеалогії з Енеєм та його супутниками. Видатний учений І ст. Варрон навіть написав трактат “Про троянські сімейства”. Наприклад, рід Юліїв пов’язував себе із сином Енея Асканієм; стверджувалося, що друге ім’я Асканія, Іл, потім було перероблене на Іул. Юлії називалися нащадками Венери (тобто Афродіти, матері Енея), і Юлій Цезар нерідко підкреслював своє божественне походження. Розробляючи сказання про Енея, Вергілій створював не тільки поему про початок римської історії, але й про предків Августа.

Вергілій розпочав свою велику працю після завершення “Георгік”. У 26 році у літературних колах стало відомо, що він працює над поемою про Енея і створює епос за зразком гомерових поем. Перед Вергілієм стояло непросте завдання: створити поему, рівну шедеврам Гомера, орієнтовану на епічний стиль, але з урахуванням нових ідей – прославлення Римської держави та Августа, утвердження влади Риму над світом, оспівування ідеалу героя-римлянина. Складність виконання цього завдання була обумовлена самим матеріалом. Центральним героєм мав бути втікач, котрий полишив свою батьківщину. Цей образ – образ Енея – вимагав дуже делікатного трактування, бо міг викликати негативне ставлення читачів. Легенда про троянське походження Рима набувала соціально-політичної гостроти. Ще Юлій Цезар мріяв відновити Трою і зробити її столицею. “Енеїда” стверджувала владу нової столиці – Рима. Вергілій у своїй поемі утверджував панування нової держави і нової культури.

За задумом поета, твір мав складатися з 12 книг, кожна з яких містила відносно незалежні епізоди, котрі автор розробляв окремо. У ХІХ ст. “Енеїда” була загалом готова, але письменник хотів ще доробити її, зв’язати деякі епізоди. Він відвів на цю працю три роки, але важко захворів і не встиг завершити свій шедевр, тому “Енеїда” вважається незакінченою Однак і в такому вигляді вона свідчить про великий талант її творця, про велич його задуму.



  • Розповідь учителя про сюжет “Енеїди”.

  • Ігровий прийом «Дерево мудрості».

ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап.

Чи справдилися ваші сподівання щодо мистецтвознавчого салону?

Кольорова рефлексія (зобразити кольором свій настрій протягом уроку).

Оцініть роботу акторів на уроці.



  1. Домашнє завдання.

Опрацювати статтю підручника Б. Шалагінова на стор. 19-24, заповнити запропоновані схеми 1-3, опрацювати схему 4.

Прочитати 1, 6 книгу “Енеїди”. Охарактеризувати образ Енея, дібрати цитати до його характеристики.



Індивідуальне завдання. Підготувати повідомлення про вплив Вергілія на творчість І.Котляревського (“Енеїда”).

Групі учнів підготувати повідомлення про зв'язок «Енеїди» з поемами Гомера.

За бажанням: скласти ребуси, кросворди за матеріалом уроку й опрацьованого матеріалу.

Урок 11

Тема. Творче наслідування гомерівських поем «Одіссея» та «Іліада» у поемі Вергілія «Енеїда». Поетизація римської доблесті, патріотичного служіння державі.

Ідея батьківщини, своєї держави – ось що було тим незрілим вищим началом, заради якого кожний працював, що спонукало до дії, що було кінцевою метою або кінцевою метою світу кожного…



Гегель про римлян

Мета. Розкрити ідейно-художній зміст поеми Вергілія «Енеїда», зіставити її з гомерівськими поемами «Іліада» та «Одиссея», проаналізувати окремі уривки твору, показати вплив Вергілія на світову літературу, зокрема на творчість І. Котляревського, розвивати навички аналізу тексту, вміння робити повідомлення на задану тему, характеризувати образи, зіставляти літературні твори; виховувати інтерес до античної культури та літератури.

Обладнання. Репродукції: картина Франсуа Перр’є «Еней з товаришами відбиваються від гарпій», блюдо з майоліки «Еней на Делосі», «Енеїда. Мініатюра XV ст. Флоренція», бюст Вергілія; портрет І. Котляревського, текст «Енеїди» Вергілія, опорні схеми та таблиці.

Тип уроку. Систематизація та закріплення знань, умінь, навичок.

Хід уроку

І. Мотиваційний етап.

1. З’ясування емоційної готовності до уроку. («Обмін компліментами»: можна обмінятися компліментами усно в парах, а можна записати у зошит сусідові по парті.)

2. Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань. (Літературне бліц-опитування.)


          • Золотий вік” римської літератури припадає на ... (Кінець І ст. до н.е. – початок І ст. н.е.).

          • Золотий вік» римської літератури - це епоха правління імператора... (Октавіана Августа).

          • Політика Октавіана Августа.

          • Хто представляє літературу “золотої доби”?

          • Що ви знаєте про Вергілія?

          • Які твори він написав?

          • Назвіть поетичну збірку, в якій оспівується пастуше життя, мирні пейзажі, життєдайна сила кохання...

          • Яка поема написана на замовлення імператора Августа і присвячена Меценату ( в її основі – оспівування мистецтва давнього землеробства)?

          • Хто такий Меценат? В якому значенні вживається це слово, яке стало вже крилатим?


Цікаво знати.

Меценатом був російський купець Третьяков, який зібрав величезну колекцію картин російських художників і подарував її Москві. Тепер Третьяковська галерея - один із кращих музеїв світу.




  • Опитування по самостійно опрацьованому дома матеріалу схеми 1 «Енеїда».

          • За жанром твір Вергілія «Енеїда»…

          • За чиєю порадою написана поема?

          • Що взято за основу поеми?

          • Якою є мета поеми?

          • Що свідчить про скрупульозність праці Вергілія?

          • Назвіть і поясніть девіз поеми.

Поема «Енеїда» задумана як римська паралель до гомерівських «Іліади» та «Одіссеї».

За змістом вона поділяється на дві частини:



«ЕНЕЇДА» Схема 2.
І частина ІІ частина

( книги 1-6 ) ( книги 7-12 )

* розповіді про втечу Енея із зруйнованої Трої; * розповіді про війни Енея за становлення

* перебування Енея у карфагенської цариці Дідони; Рима та Римської держави;

* подорож до Сицилії; * перемога Енея над італійським вождем

* проведення ігор на честь померлого батька; Турном.

( 6 книга – найдраматичніша )

* подорож Енея до підземного царства;

* зустріч з тінню померлого батька;

* батько серед майбутніх правителів Риму називає

ім’я Августа, передрікаючи йому всесвітню славу;
розповідь про блукання Енея опис боїв в Італії

(так звана римська «Одіссея») (це нібито римська «Іліада»)


Написання поеми переслідувало кілька цілей:

  • створити в римській літературі твір, подібний до героїчного епосу Гомера;

  • художньо відтворити історію заснування войовничої держави – Риму;

  • показати історію роду, до якого належав Октавіан, і довести божественне походження влади Октавіана Августа.

Вергілій повністю виконав усі завдання і створив найкращий твір римської літератури.

  • Коментоване читання вчителем заспіву поеми з випереджувальним завданням.

«Енеїда» має чимало спільного з гомерівським епосом, що відчутно вже з перших рядків поеми. Назвіть цю спільність. КОМЕНТАРІ

  1. У заспіві, в якому стисло викладається тема «Енеїди» та міститься традиційне звертання до музи, Вергілій не згадує імені свого героя, бо кожний римлянин прекрасно знав, що з Трої до Лацію прибув саме Еней.

  2. Землі Лавінські – територія міста Лавінії на західному узбережжі Лацію, заснованого за легендою, Енеєм на честь Лавінії, дочки царя Латина, з якою він одружився після переможної війни з Турном. Еней веде війну за Лавінію.

  1. за любих аргейців – За греків. Юнона була на стороні греків під час Троянської війни. В Енеїді» вона далі переслідує троянців.

  1. присуд Парісів… - Троянський царевич Паріс присудив яблуко краси Венері, через що викликав гнів Анони і Мінерви, які претендували на титул найкрасивіші богині.

    • У заспіві поеми співець стисло визначає зміст поеми.

    • Троянська війна, довгі мандри головного героя. ( Еней – «перший із Трої, долею гнаний, прибув до Італії…», «Довго всевишня по суші і морю ним кидала сила».

    • Причина війни. Як в «Іліаді» Троянська війна точиться за жінку – прекрасну Єлену, так в «Енеїді» її герой веде війну за Лавінію.

    • Участь олімпійських богів у подіях. («Невблаганна у гніві Юнона була безпощадна» – причина всіх нещасть Енея, адже Паріс (троянець) надав перевагу Венері – матері Енея.)

      • Повідомлення групи учнів. Творче наслідування гомерівських поем Вергілієм.

1 учень. На відміну від гомерівського епосу, повністю заглибленого у минуле, у Вергілія міф завжди сплетений із сучасністю, а випробування Енея є лише значущою підготовкою до утвердження римської величі.

Поневіряння Одіссея в однойменній поемі були викликані гнівом Посейдона; мандри Енея обумовлені гнівом лютої Юнони. Ворожість Юнони до троянців — гомерівська традиція, ускладнена політичним мотивом: Юнона — покровителька Карфагена, віковічного ворога римлян. Основою композиції для першої частини «Енеїди» була та сама «Одіссея». Оповідь розпочинається з останніх мандрів Енея, і події, що передували їм, подаються як розповідь героя про його пригоди.



2 учень. У 1 книзі «Енеїди» розповідається про те, як Еней зі своєю флотилією наближався до Італії. Розгнівана Юнона посилає страшну бурю. Кораблі розкидані по всьому морю, їх доля невідома. І тут розповідь перериває сцена на Олімпі: Юпітер відкриває Венері майбутню долю Енея і його нащадків аж до часів Августа, віщує майбутню велич Римської держави. І надалі події із земного життя героїв, як і у Гомера, переплітаються з подіями, що відбуваються на Олімпі.

Щастя посміхнулося Енеєві. Вони перебувають у Лівії, неподалік від Карфагена, який заснувала Дідона. Дідона співчуває нещастям Трої, тому вона гостинно приймає й троянців. Особливе враження на неї справила доля Енея. Увечері під час бенкету вона просить його розповісти про свої поневіряння.

Цією експозицією любові Дідони до Енея завершується перша книга. Вона відповідає 5—8 книгам «Одіссеї»: плавання Одіссея, буря, яку підняв Посейдон, прибуття у країну феаків, прийом у царя Алкіноя, прохання розповісти про пригоди. Однак Вергілій творчо підходить до наслідування гомерівської поеми, у нього оповідь набуває зовсім іншого змісту. Основна тема — Рим і його велич — простежується тут від початку.

3 учень. Розповідь Енея звучить у 2 і 3 книгах. 2 книга присвячена падінню Трої. Згадується «троянський кінь», загибель троянських героїв, царя Пріама. Еней виносить на плечах свого батька, Анхіза, і до нього приєднуються інші троянці.

Третя книга містить подробиці блукань Енея світом.



  • Покинувши Трою, він висаджується у Фракії і засновує там місто Енеїду, але зловісні ознаки страхають його, і він залишає цю країну.

  • Оракул спонукає Енея пливти на острів Кріт. Моровиця на Кріті примушує його залишити цей острів, - пенати уві сні спрямовують до Італії.

  • Буря заносить троянців на Строфадські острови, де вони зустрічаються з гарпіями.

  • Далі троянці пристають у Сіцілії біля гори Етни. Ахеменід попереджає Енея про кіклопів, і троянці рятуються від їх нападу та благополучно прибувають до міста Дрепан у Сіцілії, де умирає Анхіс.

Мандрування героя асоціюється із мандрами Одіссея, однак Вергілій не дублює гомерівських пригод. Єдності мандрам героя надає те, що на кожній зупинці Енеєві або сниться віщий сон, або провидці віщують йому його долю.

4 учень. У 4 книзі розповідається про кохання Дідони до Енея. Дідона покохала Енея за його страждання і високі моральні якості. Кохання могутньої цариці сприяє піднесенню образу Енея. Дідона переживає психологічний конфлікт обов'язку і пристрасті, оскільки вона дала обітницю вірності покійному чоловікові. Це призводить до трагедії. Однак боги нагадують Енеєві про його велику місію, і герой полишає Карфаген. А Дідона спалює себе у вогні, перед тим убивши себе мечем, який їй подарував Еней.

5 книга знову нагадує про гомерівські поеми. Еней, прибувши до Сицилії, влаштовує похоронні ігри у роковини смерті Анхіса – корабельні перегони, змагання з бігу, бій навкулачки, стріляння з лука, дитячі ігри. У 23 книзі «Іліади» розповідається про ігри на честь поховання Патрокла. Ця тема була досить актуальною за часів імперії. Імператор нав'язував змагання знатній молоді, вважаючи їх старовинною схвальною традицією.



5 учень. У 6 книзі Еней робить зупинку поблизу міста Кум. Тут був знаменитий оракул Аполлона, а неподалік, за легендами, — вхід до царства мертвих. Зустріч з Цербером. Пророчиця Сивілла провіщає Енеєві боротьбу, яка чекає на нього в Лації, а потім супроводжує його у царство мертвих для зустрічі з Анхісом. У Гомера Одіссей також спускався у царство мертвих. Однак у Вергілія цей мотив набуває зовсім іншого змісту. Анхіс провіщає Енеєві майбутню славу і боротьбу за утвердження Римської держави. Фактично пророцтво Анхіса — це гімн Риму.

За мандрами героя настають війни. Їм присвячена друга частина поеми (7—12 книги), що містить легенди й факти з італійської давнини і мала бути паралеллю до «Іліади».

У 7 книзі Еней зупиняється у царя Латина, який прихильно приймає гостей і, згідно з велінням богів, готовий видати за Енея свою дочку Лавінію. Але, бажаючи розладнати цю згоду, Юнона підбурює проти Енея рутульського царя Турна.

Еней стає у певному розумінні Ахіллом. Заключна сцена битви Енея з Турном побудована за зразком битви Ахілла й Гектора. Еней перемагає, він готовий помилувати переможеного ворога, однак помічає на його плечі пов'язку загиблого Палланта і, як Ахілл, що помстився за смерть Патрокла, убиває Турна одним ударом меча.



  • Колективне складання схеми –«дерева»: СПІЛЬНЕ В ПОЕМАХ ВЕРГІЛІЯ І ГОМЕРА.

    • Що є спільного в поемах Гомера і Вергілія?(Вчитель кріпить до «дерева» листочки зі спільними рисами)

    • А яку відмінність ви помітили?(Вчитель кріпить біля дерева символи з відмінністю поем)



Використання міфологічних сюжетів

Відмінність

поем



Подорожі Енея і Одіссея
СПІЛЬНЕ

В

ПОЕМАХ

ГОМЕРА


Битви Енея – битви Ахілла
І

ВЕРГІЛІЯ


Використання міфологічних образів



Вплив богів на долю героїв



Епічний стиль



УТВЕРДЖЕННЯ ІДЕЇ РИМСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

ЕНЕЙ – ІДЕАЛ ГЕРОЯ - РИМЛЯНИНА


ГОМЕРІВСЬКИЙ


ПОЄДНАННЯ МІФА І СУЧАСНОСТІ

ВИКОРИСТАННЯ ФАКТІВ І ЛЕГЕНД РИМСЬКОЇ ІСТОРІЇ
ЕПОС

  • Виразне читання заспіву 1 книги «Енеїди» (вірші 1—33).

  • Бесіда за змістом 1 книги «Енеїди».

    • Якого героя прославляє Вергілій у заспіві?

  • Що з ним трапилося у 1 книзі?

  • Яку роль відіграє Юнона?

  • Знайдіть рядки, в яких возвеличується Еней та його «царський рід».

  • Що відбувається на Олімпі?

  • Куди потрапив Еней зі своїм флотом?

  • Як його зустріла Дідона?

  • Чим завершується 1 книга?

    • Виразне читання уривка із 6 книги «Енеїди» (вірші 752—853).

    • Бесіда на сприйняття.

  • Який епізод «Енеїди» відтворює цей уривок?

  • Кого показав Анхіс Енеєві в Аїді?

  • Доведіть, що тут переплітаються міф і римська історія.

  • Що пише автор про Августа? Як він характеризує цього правителя?

  • Який заповіт дає Енеєві батько? Як у цих словах виявляється авторська позиція?

  • Яке майбутнє Риму провіщає Анхіс?

    • Характеристика образів.

  • Схарактеризуйте образ Енея. Які риси героя возвеличує автор?

  • Схарактеризуйте образ Дідони.

    • Повідомлення учнів-«літературознавців» на тему: «Вплив поеми Вергілія «Енеїда»
      на творчість І. П. Котляревського».

  1. Рефлексивно-оцінювальний етап.

Чому, на вашу думку, Персі Шеллі стверджував: «Ми всі – греки»?

Чи збулися ваші передбачення щодо знайомства зі світом Античності7

Чи досягли ви поставлених цілей? Що сприяло (заважало) цьому?

  • Звернення до картки самоконтролю з теми «Античність», роботу над якою було розпочато на початку вивчення теми «Античність». Учні заповнюють графи: «Що я дізнався? Навіщо це мені? Що я з цим робитиму? Де зможу застосувати?»

Я

ЩО Я ПРО ЦЕ ЗНАЮ?

НАВІЩО ЦЕ МЕНІ?

ЩО Я ДІЗНАВСЯ?

ЩО Я З ЦИМ РОБИТИМУ? ДЕ ЗМОЖУ ЗАСТОСУВАТИ?

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка