Тема. Генріх белль. Життєвий І творчий шлях письменника. «Подорожній, коли ти прийдеш у спа…». Засудження жахів війни у творчості німця белля



Скачати 125.52 Kb.
Дата конвертації29.03.2016
Розмір125.52 Kb.
ТЕМА. ГЕНРІХ БЕЛЛЬ. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ПИСЬМЕННИКА.

«ПОДОРОЖНІЙ, КОЛИ ТИ ПРИЙДЕШ У СПА…». ЗАСУДЖЕННЯ

ЖАХІВ ВІЙНИ У ТВОРЧОСТІ НІМЦЯ БЕЛЛЯ.
МЕТА : ознайомити учнів із життям і творчістю німецького письменника Г.Белля, проаналізувати його оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»; розвивати навички переказу прочитаного, зв’язного мовлення, уміння визначати головну думку твору; виховувати у школярів розуміння протиприродності і антигуманності війни.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ: учень ( учениця) знає основні відомості про Г.Белля, дізнається більше про події Другої Світової війни, систему виховання у фашистських гімназіях і Спарті, вміє визначати головну думку твору, характеризує внутрішній стан героя.

РЕАЛІЗАЦІЯ НА УРОЦІ ЗМІСТОВИХ ЛІНІЙ ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ:

- емоційно – ціннісна : особисте ставлення до проблем, що порушені у творі, розвиток інтересу до літератури, що змальовує події трагічного минулого людства і засуджує війну;

- літературознавча : аналіз твору, засоби зображення психологічного стану скаліченого юнака, визначення головної думки твору;

- культурознавча : знайомство учнів зі зразками античного мистецтва, фотодокументи періоду Другої Світової війни.


ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу.
ОБЛАДНАННЯ: портрет письменника, презентація біографії Белля, матеріали для заочної екскурсії по гімназії, фотодокументи періоду Другої світової війни, мультимедійна дошка, комп*ютер, тлумачний словник, тексти оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…».

ОПОВІДАННЯ «ПОДОРОЖНІЙ, КОЛИ ТИ



ПРИЙДЕШ У СПА…» Є БЕЛЛІВСЬКИМ

ШЕДЕВРОМ, ОДНИМ ІЗ НАЙГОСТРІШИХ

АНТИВОЄННИХ ТВОРІВ СВІТОВОЇ

ЛІТЕРАТУРИ НАШОГО ЧАСУ ВЗАГАЛІ.

К. ШАХОВА
ХІД УРОКУ

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Слово вчителя. З творами, присвяченими подіям Другої Світової війни, ми почали знайомство на минулому уроці. Крім того, ви бачили фільми, присвячені цим подіям. Які асоціації виникають у вас, коли ви чуєте слово «війна»?
ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ХХ століття відзначилося у історії людства як століття двох великих воєн. А в умовах війни залишитися по – справжньому живою людиною не вдається практично нікому. Тому що той, хто пережив війну, тривалий час, якщо не завжди, буде вже іншим. Про це ми і поговоримо сьогодні на уроці
ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ І ОЧІКУВАНИХ НАВЧАЛЬНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
ІV. НАДАННЯ НЕОБХІДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
1. Слово учителя.

Друга світова війна була усвідомлена людством як найжахливіша за всю його історію. Вона перевершила найсумніші передчуття, якими повнилися мистецтво, філософія та культура від кінця ХІХ століття. Загальний театр бойових дій за часів цієї війни у 5,5 рази перевищував території, охоплені Першою світовою війною. Кількість її жертв налічувала десятки мільйонів. Лише у таборах смерті загинуло близько 11 мільйонів чоловік.

За цими сухими цифрами і фактами, які самі по собі вражають нечуваним розмахом масового знищення людей, стоять численні трагедії та непоправні втрати, обірвані життєві шляхи й зруйновані долі, знівечені тіла і розтоптані душі. Навіть через багато років після закінчення війни у творах мистецтва порушується ця тема. Адже людство не має права забувати увесь жах, усіх тих, хто ціною власного життя подарував нам мир. У творах письменників світу війна постає світовою трагедією і надприродним і антигуманним явищем.

Одним із найвідоміших письменників повоєнної Німеччини був Генріх Белль. Йому довелося жити у складний період історії своєї країни, коли жорстокі війни визначали буття цілих поколінь німців, коли німецьке суспільство йшло до духовного відродження через усвідомлення своєї історичної провини за розв’язання Другої світової війни та критичну переоцінку вчорашніх ідеалів.       


      Війна у творах німецького письменника Геріха Белля - це війна переможених. Він зображує її останній період - період відступу і поразки, проте Белля цікавила не війна як така, а людина на війні. "У величезній кількості жертв, - говорить він, - губиться окрема людина...", саме ця окрема людина, її страждання стають центральним об'єктом зображення.
      Герої Белля - солдати, єфрейтори, фельдфебелі, обер-лейтенанти - прості служаки, виконавці чужої волі, що не знайшли в собі сили протистояти фашизму, а тому самі певною мірою страждають від своєї причетності до його злочинів. Ні, Белль не виправдовує їх - він співчуває їм, як людям.
     У маленькому оповіданні Белля "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..." йдеться не тільки про заперечення фашизму, а й будь-якої війни. Отже, сьогодні наша розмова про Белля і його відношення до війни.


  1. Презентація групи учнів – біографів життєвого і творчого шляху Генріха Белля.

Перший учень. (СЛАЙД 2) Відомий німецький прозаїк і публіцист Генріх Белль народився 21 грудня 1917 року в м. Кельні у родині ремісника – теслі та скульптора – різьбяра. Час і місце народження великою мірою визначили його життєвий шлях: йому ніби на роду було написано стати підданим Третього рейху, далі – солдатом вермахту, потім – військовополоненим і нарешті – громаданином розтоптаної, зруйнованої, приниженої країни. Його батьки вирізнялися глибокою християнською вірою і в її традиціях виховували своїх дітей. Окрім того, батько завжди намагався виховати у дітях незалежні політичні переконання. (СЛАЙД 3) Саме під його впливом Генріх опинився серед тих декількох учнів гімназії, які не вступили до молодіжної нацистської організації «Гітлерюгенд» (гітлерівська молодь). А згодом він відмовився піти добровільно на військову службу.

Другий учень. (СЛАЙД 4). Однак гітлеризмові були вкрай потрібні солдати, і Белля спочатку мобілізували відбувати трудову повинність, а через деякий час відправили на військове навчання. І на довгі роки ( з 1939 по 1945) Г.Белль став солдатом гітлерівської армії, воював у Франції, Польщі, Румунії та Україні, був чотири рази поранений, переніс багато злигоднів, добре розуміючи трагічність і абсурдність цієї та й будь – якої іншої війни. «Солдатам – а я був солдатом – слід нарікати не на тих, проти кого їх послали воювати, а тільки на тих, хто послав їх на війну» -, скаже згодом Г.Белль. Незадовго до кінця війни йому вдалося здатися у полон до американців, де він дочекався звістки про капітуляцію Німеччини та кінець війни. Незабаром письменник напише про своє ставлення до війни та дасть їй таку оцінку : «Те, що легко засвоїлось у батьківській хаті з почуттям відрази, за ці шість років поглибилось до міцного, обгрунтованого роздумами і світоглядом переконання: немає нічого безглуздішого, більш сприятливого для отупіння, аніж солдатчина. І війна… стала для мене потворною машиною отупіння, кривавого отупіння».

Третій учень. ( СЛАЙД 5). Повернувшись з війни додому, Г.Белль вступив до Кельнського університету і твердо вирішив здійснити свою давню мрію – стати письменником. 1947 рік був особливим у творчості письменника: саме тоді виникло літературне об’єднання письменників під назвою «Група 47», яке упродовж довгих років визначало шляхи розвитку літератури Західної Німеччини. Його членом став і Генріх Белль, щоб уже незабаром отримати визнання, а у 1951 році – премію цієї групи за оповідання «Чорні вівці».

Четвертий учень. (СЛАЙД 6).Тема війни стає провідною у творчості Генріха Белля. Збірка оповідань «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…», повість «Поїзд приходить опівночі», роман «Де ти був, Адаме?» сповнені роздумів про гуманізм та варварство, про катів та їх жертв, про антилюдську суть війни. До кращих літературних здобутків митця належать романи «І не сказав жодного слова», «Дім без господаря», «Більярд о пів на десяту», «Очима клоуна», «Груповий портрет з дамою», повість «Хліб ранніх років». У 1969 році Г.Белль був обраний головою німецького ПЕН – центру, а в 1972 - му став президентом міжнародного ПЕН – клубу.

П᾿ятий учень. (СЛАЙД 7)

Творчі досягнення Генріха Белля високо оцінені людством: 1972 року він став лауреатом Нобелівської премії, у 1977 – 1978 роках було здійснене десятитомне видання його творів, яке перекладене 48 мовами світу



(СЛАЙД 8) .16 квітня 1985 року він помер. Письменник пройшов свій шлях, так і не давши нікому створити навколо себе хоч би такий – сякий міф, хоч би бліденьку легенду. Мабуть, найпереконливіше свідчення цьому – його могила. У невеликому селищі Мертен, що лежить між Бонном і Кельном, на кладовищі стоїть простий дерев*яний хрест. На ньому напис : « Генріх Белль. 1917 – 1985»


  1. Бесіда за змістом оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»

  • Яке ваше враження від оповідання?

  • Від чийого імені ведеться оповідь? (Від імені головного героя)

  • Яка роль такого прийому для сприйняття твору? (Твір сприймається як щира розповідь молодого хлопця, який був на війні, тепер поранений і тяжко страждає)

  • Як ви думаєте, чому герой не має імені? Чи є у творі його портрет? Чому? ( У тексті відсутнє ім᾿я героя, його портрет, ми нічого не знаємо про риси його характеру. Автор свідомо використовує такий прийом. Він створює узагальнений портрет німецьких хлопців, яких змусили йти на війну. Навіть якщо вони були членами гітлерюгенд, сліпо вірили у лозунги фашистів, все одно мали право на життя. У цьому полягає трагедія молодого покоління Німеччини.

  • Що нам відомо про героя? ( Дуже мало. Лише те, що три місяці назад він навчався у гімназії, і його зі шкільної лави забрали на фронт. І ось він тяжкопоранений).



  1. Слово вчителя.

А зараз ми пройдемо разом з вами коридорами гімназії, якими везли зовсім молоденького солдата вермахту. Уявімо приміщення, а потім побудемо разом із пораненим, який тільки три місяці тому навчався у цій гімназії, спробуємо пройнятись його почуттями.
6. Заочна екскурсія гімназією, яку проводить група учнів – «екскурсоводів».
Перший екскурсовод. Що ж бачить наш герой, коли його несуть сходами на другий поверх? (СЛАЙД 1). Двері з написом « 6 –А» і «6 – Б», між ними копія «Медеї» Фейербаха. (СЛАЙД 2) Далі двері з табличками «5 – А» і « 5 – Б», між ними фотографія скульптури «Хлопчик, що виймає терня». (СЛАЙД 3) Потім - вузький фриз Парфенону, а за ним – його макет із гіпсу. ( СЛАЙД 4) А ось і зображення грецького воїна. І вони, один за одним – великий курфюрст і Гітлер, «найкращі» взірці арійської раси.

Другий екскурсовод. (СЛАЙД 5) А коли поминули взірцевих арійців, за ними виринуло інше: троє погруддів – Цезар, Цицерон, Марк Аврелій – чудові копії, античні, поважні. А далі – мармиза Зевса. І знову двері з табличками «1 – А» і «1 – Б». (СЛАЙД 6) А між ними – у золотій рамі – портрет філософа Фрідріха Ніцше, половину якого було заліплено папером із написом «Легка хірургія».

Чому ж саме таким був інтер’єр гімназії? Звернімося до історії. На початку нової ери германці почали просуватись до меж Римської імперії. Першим описав германців Юлій Цезар у «Записках про галльську війну». Римський історик Тацит у праці «Про походження і місце проживання германців» ототожнює германських богів з тими, культ яких був у Римі. Ми ніби здійснили мандрівку машиною часу до витоків народження німецької нації. (СЛАЙД 4 ) Чудові взірці мистецтва античності у коридорах гімназії змінюють витвори арійської породи, символом якої є залізний хрест. (СЛАЙД 5) Увесь цей парад постатей, у якому виховувалась молодь, закінчується величезною мармизою Зевса над дверима зали для малювання.



Третій екскурсовод. Продовжуючи просуватись коридорами німецької гімназії, бачимо напівзаліплений портрет найвідомішого філософа Німеччини – Ніцше.(СЛАЙД 6) Це його твори із захопленням читали юні солдати вермахту. Це він сказав: «Бога немає, він помер». На аркуші паперу, який заліпив портрет Ніцше, написано «Легка хірургія». Від великої кількості богів античності до одного бога, а потім – безбожжя. А що замість цього? Чудова олеографія – краєвид Того: «І на першому плані… поперед негрів і німецького солдата, що безглуздо стовбичив там із гвинтівкою, на першому плані картини красувалася велика в’язка бананів.». І напис, який надряпав наш герой: «Хай живе Того!» До чого тут ТОГО? Того – це зразкова німецька колонія у Африці у1884 – 1914 роках. Ось і натяк на те, що треба знову повернути ці колонії Німеччині. І не тільки їх.

Четвертий екскурсовод. Белль показує читачеві, що подібний реквізит відповідає певній системі виховання і в даному випадку - виховання расизму, власної вищості і непереможності. (Коротка презентація фото)

Але все це було у іншому житті ліричного героя, а що сталося з ним тепер? Яким було повернення до свого міста, свого дому молодої людини, котра три місяці тому бігала, ні про що не думаючи, цими самими коридорами? Знову роздвоєння: очі бачать, а серце не може зрозуміти цього повернення у минуле. І все - таки повернення відбудеться.


V. ІНТЕРАКТИВНА ВПРАВА
1. Спостереження за психологічним станом героя.
Робота у групах.
Запитання для першої групи.

  • Яка деталь підкреслює політичні події у країні? («…третя гімназія називалася гімназія Адольфа Гітлера»)

  • Скажіть, будь ласка, чи швидко герой приходить до висновку, що це його рідна гімназія? (Цитата)

  • Яка деталь стає вирішальною в процесі «впізнання» гімназії? (Недописана героєм фраза «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…») (Цитата)


Історико – літературознавчий коментар
Ковзаючи поглядом по всіх картинах і скульптурах, герой залишається байдужим, тут все для нього "чуже". І лише потрапивши на операційний стіл, що знаходився в залі для малювання, він впізнає на дошці напис, зроблений його рукою: "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...". "Побачити своє письмо - гірше, ніж побачити себе самого в дзеркалі, - куди більше ймовірності. Ідентичність власного письма я вже ніяк не міг узяти під сумнів". І в цю ж мить він усвідомлює і свій стан - у нього немає обох рук і правої ноги. Ось чим закінчилась система виховання, яку встановили "вони" (фашисти) в гімназії Святого Хоми, християнській гімназії, один із постулатів якої, напевно, збігався з біблійною заповіддю: "Не вбий!". Школа, яка готувала до смерті, сама перетворилася на трупарню: в підвалах складали мертвих солдатів.
      Не випадково вчитель примушував писати на дошці саме давньогрецький двовірш Симоніда Кеоського про битву спартанських воїнів під Фермопілами. Вірш про цю битву - давня формула подвигу у справедливій війні.
      Спартанці загинули всі до одного, захищаючи батьківщину: "Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту, повідай там, що ти бачив: тут всі ми полягли, бо так звелів нам закон". Фашисти по-фарисейськи прагнули ототожнити себе зі спартанцями. Вбиваючи в голови молоді ідею про справедливі війни, готуючи їх до героїчної смерті, фашистські ідеологи насправді готували для Гітлера "гарматне м'ясо" - таке необхідне йому для звершення його антилюдських намірів. І у підсумку це привело до смерті мільйонів. (Презентація системи фашистського виховання)
Робота зі словником:

Фарисейство в сучасному розумінні є синонімом святенництва і лицемірства

Святенництво – карикатура на святість, показна форма благочестя і побожності

Лицемірство – нещирість, хитрість


  • Кого із знайомих бачить герой у гімназії? (Шкільного сторожа Біргелера)


Запитання для другої групи.

  • Як герой сприймає фразу : « Мерців сюди, чув? А решту сходами нагору, до зали малювання, зрозумів»? (Оскільки юнака понесли сходами нагору, він зробив висновок, що ще живий)

  • Що здивувало героя? (Те, що зала малювання перетворена у операційну)

  • Чому спогад про малювання йде паралельно з відчуттями пораненого? ( Тут він був востаннє тоді, коли все було добре, і єдиною неприємність була його нелюбов до малювання. Юнак розуміє, що навіть отих маленьких неприємностей не буде вже ніколи, залишиться тільки жах і біль).

  • Яке почуття переповнює юнака? Чи випадково воно виникає? ( Почуття переляку, а потім, мабуть, ненависті. Воно не випадкове. Ненависть до зали малювання переходить у ненависть до місця, де надія на життя може згаснути).


Запитання для третьої групи.

  • Як ви розумієте фразу: « Я знов заплющив очі і подумав: ти мусиш, мусиш дізнатися, що в тебе за рана і чи справді ти у своїй школі. Все тут було таке мені далеке і байдуже, неначе мене принесли до якогось музею міста мертвих, у світ, глибоко чужий для мене й нецікавий, який чомусь впізнавали мої очі, але самі тільки очі…»? (Мирне життя здається героєві таким далеким, навіть нереальним. Він не хоче сприймати цей світ, признаватися собі, що це його рідна гімназія, бо тут йому втокмачували в голову ідеї непереможності німецького солдата. А тепер?)

  • Яким побачив себе герой в операційній? ( Це скоріше те, що від нього залишилося. (Цитата, фото)

  • Яким було прохання героя у фіналі твору? Про що це свідчить? (Молока. Цей солдат пройшов пекло, але залишився дитиною).



  1. Бесіда з учнями.

  • Що ви можете сказати про психологічний стан героя? (Жах. Ненависть. Байдужість. Безсилля) (Схема або «Асоціативний кущ»)

  • Чи відчувається у творі авторське ставлення до героя? (Автор співчуває герою, він переживає разом з ним його біль, кричить від болю, як і герой. Кричить, щоб почули ті, хто розв*язує війни під будь – яким гаслом)

  • Чи можете ви спрогнозувати майбутнє юнака?


VІ. РЕФЛЕКСІЯ


  1. «Карусель»

- Про що твір «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…?

  • Яка головна думка твору?

  • Який фінал твору: оптимістичний чи песимістичний ?

  • Чи згодні ви з думкою К.Шахової щодо її оцінки твору Г. Белля?


VІІ. ПІДСУМОК

Інтерактивна вправа «Незакінчене речення»

  • Генріха Белля я уявляю як людину…

- Оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» засуджує…

- Я вражений тим фактом…


VІІІ. ОЦІНЮВАННЯ
ІХ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати статтю про Белля за системою «Поміч» (середній рівень), скласти план до твору, відповіді на запитання підручника с. 242 (рубрика «Спостереження»), підготувати коротку розповідь про Спарту і спартанське виховання (достатній рівень), відповідь на запитання підручника с. 242 (рубрика «Аналіз», 2, 3) ( високий рівень).


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка