Тема. Хай оживає істина стара: людина починається з добра (За творами В. О. Сухомлинського). Мета



Скачати 117.83 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір117.83 Kb.


Рожнівський навчально-виховний комплекс

«Гуцульщина» ім. Ф.Погребенника НаУКМА

Косівської районної ради Івано-Франківської області

.



(За творами В.О.Сухомлинського)
4 клас

Вчитель-методист

Ясінська Марія Петрівна

с. Рожнів- 2012 р.


Тема. Хай оживає істина стара: людина починається з добра

(За творами В.О.Сухомлинського).

Мета. Активізувати і розширити знання дітей про життя і творчість видатного українського педагога і письменника; поглибити знання учнів про добро і зло, вчити учнів аналізувати позитивні і негативні вчинки; формувати необхідність вчитися жити серед людей; виховувати доброзичливість, людяність, бажання жити по совісті.
Обладнання. Портрет В.О.Сухомлинського, книжки з його творами, ключові слова.
Тип уроку. Урок позакласного читання.
ХІД УРОКУ
І. Організація класу.

Привітайтесь: «Добрий день!».

А зараз один одному посміхніться. Це означає, що ви бажаєте один одному добра.

- Діти, сьогодні ми вирушаємо у мандрівку до країни Добрих і Порядних людей. Спробуємо на своєму шляху відкрити багато цікавого і замислитися над простою і водночас складною істиною «Чому людина починається з добра».


ІІ. Прийом «Мозкова атака»


  1. Закінчіть речення «Добра людина – це та, яка…

  2. Совість –…


ІІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра.
Народився В.О.Сухомлинський на Кіровоградщині у селі Василівці в родині бідного селянина 28 вересня 1918 року. Тут він закінчив семирічку. Сухомлинському не виповнилося й 17 років, як він молодим учителем переступив поріг школи, де нещодавно сам був учнем.

У 1937 р. В.Сухомлинський успішно закінчив заочний відділ Полтавського учительського інституту і через кілька місяців, екстерном склавши екзамени, одержав диплом учителя української мови та літератури середньої школи. Його перевели в Онуфріївську середню школу. А незабаром призначили завучем.

З квітня 1941 р. В.О.Сухомлинський працював завідуючим Онуфріївським районним відділом народної освіти. Надмірне фізичне й моральне навантаження, тяжкі умови післявоєнних років різко погіршили і без того слабке здоров’я Василя Олександровича.

Після хвороби він не повернувся в районний відділ народної освіти. А в липні 1948 р. на його прохання був призначений директором Павлиської школи, якій віддав 22 роки життя. Тут сповна розкрився його талант учителя, керівника, педагога-дослідника.

Прожив Василь Олександрович 52 роки. Він написав понад 70 томів наукових праць, цікавих розповідей для дітей: мініатюр, казок, оповідань, легенд, притч, новел. Останні слова його були про школу: «Знову вересень… Дзвоник. Діти йдуть до школи, а я йду з життя…». 2 вересня його серце зупинилося.
ІV. Актуалізація знань учнів

1. а) Учні переказують зміст оповідання В.Сухомлинського «Прогулянка до лісу».

Одного вихідного дня пішли в ліс всією сім’єю: батько, мати, п’ятикласник Петрик і чотирирічний Сашко. У лісі було гарно і весело. Батьки показали дітям галявину, на якій цвіли конвалії. Поряд з галявиною ріс кущ шипшини. На ньому зацвіла перша запашна рожева квітка. Вся сім’я сіла під кущем. Батько читав книжку. Раптом загримів грім, упали перші краплі, а потім почалася злива.

Тато віддав свій плащ мамі, і дощ їй був не страшний.

Мама віддала свій плащ Петрику, і йому був дощ не страшний.

Сашко запитав:

- Мамо, чому це так: вам віддав свій плащ тато, Петрикові віддали свій плащ ви, а мене накрив своїм плащем Петрик? Чому кожен не вдягнув свій плащ?

- Кожен повинен захищати того, хто слабший, - відповіла мама.

- А я чому нікого не захищаю? Отже я слабший?

- Якщо ти нікого не захищаєш, ти справді слабший, - усміхаючись відповіла мама.

- Але я не хочу бути найслабшим! – рішуче сказав Сашко.

Він підійшов до куща шипшини, відгорнув полу плаща і накрив рожеву квітку: злива вже відірвала дві пелюстки, квітка поникла – слабка, беззахисна.


  • Тепер я не найслабший? – запитав Сашко.

  • Так, тепер ти уважний і добрий, - відповіла мама.


б) Робота над змістом оповідання.

- Куди пішла сім’я?

- Що їх здивувало в лісі?

- Де вони сіли відпочити?

- Як захищалася сім’я від зливи?

- Що зробив найменший член сім’ї?

- Чи можна його вчинок віднести до добрих? Чому?

- Чи є чого навчитися у маленького Сашка?


Учитель. Твори добро та будь завжди привітна,

Дитино! Ти приходиш для добра.

Любов у серденьку хай сонцем квітне,

Збагнути це тобі уже пора.


2. Проблемна ситуація.

а) - А чи знаєте ви, кого називають доброю і порядною людиною? (Учні висловлюють свої припущення).

- Для повного розуміння цього питання ми розглянемо наступну ситуацію.

Петрик та Іван були добрими друзями. Але якось з ними сталася ось така пригода.

Їхали вони в автобусі зі школи. На зупинці зайшли дві старенькі бабусі. Петрик помітив, що їм важко стояти і відвернув очі до вікна.

- Сідайте, будь ласка, бабусю, - раптом почув він і озирнувся.

Іванко стояв, рукою вказуючи на вільне місце для однієї з бабусь.

- Дякую, синку, - мовила та і погладила хлопчика по голівці, - з тебе виросте совісна людина.

Іванко усміхнувся. Йому стало так світло на душі від зробленого вчинку. А Петрикові стало соромно. Його щоки палали, та все ж він не поступився місцем бабусі.

На кінцевій зупинці бабуся звернулася до Петрика.

- А з тебе, сину, не виросте хорошої людини, бо не поважаєш ти старших. Але пам’ятай, як ти ставитимешся до людей, так і вони ставитимуться до тебе. Ти ще малий. Подумай над моїми словами.

Петрику стало так соромно, і він образився на свого друга. Адже, якби Іван не звільнив місця, то бабуся не звернула б на нього уваги.
б) Аналіз ситуації за запитаннями вчителя.

- Хто з хлопців вчинив правильно? Чому?

- Чи дійсно Петрику стало соромно?

- Чому Івана бабуся назвала чесною і совісною людиною?

- На кого ж повинен був образитися Петрик найперше?

- Чи можна було Петрикові виправити ситуацію? Як?
Учитель. Діти, бувають вчинки, про які ми шкодуємо все життя. Їх хочеться забути. А пам'ять повертає нас до них. Це совість не дає нам спокою.

V. Рефлексія

- Діти, ключовими словами на уроці є «Добро» і «Совість».

Я пропоную побудувати павутинку до слова «добро», вказавши, які добрі діла і вчинки ви вже зробили.

І в.



ДОБРО

ІІ в. Асоціативний кущ до слова «совість».





СОВІСТЬ


VІ. Фізкультхвилинка

(на мелодію до пісні «Усмішка», муз. В.Шаїнського)

Ця хвилинка так потрібна нам,

І легенька, і весела, мов пустунка.

Щоб радіти і навчатись знов,

Ти звучи для всіх дітей, фізкультхвилинко.
Щира пісенька у нас

Про веселий дружний клас,

І звучить вона так виразно і дзвінко.

Щоб бадьорість була в нас,

Посміхаймось у цей час.

Посміхнись і ти до нас, фізкультхвилинко.


VІІ. Розгадування кросворда


  • Пригадайте назви творів В.Сухомлинського, які ви читали, і впишіть у кросворд.










Д

О




С

О

Н

Е

Ч

К

О




Г

О

Р

Б

А

Т

Е

Н

Ь

К

А




Т

Р

И




П

Е

Т

Р

И

К










С

К

Л

Я

Н

Е







Л

І

Н

І

Й

К

А







В

О

Л

О

С

И

Н

К

А

С

П

И

С

А

В







О

Л

Е

Г

А







  1. Прогулянка … лісу (до).

  2. Сонце і … (сонечко).

  3. … дівчинка (горбатенька).

  4. … пиріжки (три).

  5. Бабуся й … (Петрик).

  6. … мишеня (скляне).

  7. Найкраща … (лінійка).

  8. Сива … (волосинка).

  9. Як Павлик … у Зіни задачу (списав).

  10. Чому голуби до … прилетіли (Олега).

- Прочитайте слово по вертикалі і дізнаєтесь назву ще одного оповідання

В.О.Сухомлинського, яке сьогодні прочитаємо.
ДОБРЕ СЛОВО
Була собі дівчинка Оля. Коли їй виповнилося п’ять рочків, вона занедужала. Застудилась і злягла. Кашляла і танула на очах. До нещасної дівчинки стали приходити родичі – Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив що-небудь смачненьке і поживне: липовий мед і солодке масло, свіжі лісові ягоди та горіхи, перепелині яєчка та бульйон із курячого крильця. Кожен казав: «Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям - і недуга втече у глухі ліси й на болота».

Оля їла медові щільники й солодке масло, лісові ягоди та горіхи, перепелині яєчка та бульйон із курячого крильця. Та нічого не помагало. Дівчинка вже ледве підводилась із постелі.

Якось біля її ліжечка зібрались усі родичі. Дев’яностолітній дідусь Панас і каже:


  • Чогось їй ще не вистачає. А чого – і сам не збагну.

Коли це відчиняються двері – й до хати заходить столітня прабабуся Надія. Про неї забули родичі, вже багато років сиділа прабабуся Надія дома, нікуди не ходила й ніде не бувала. Та як почула, що занедужала правнучка, одважилась провідати.

Підійшла до ліжечка хворої, сіла на стільчик, взяла Олину ручку в свою зморщену маленьку руку і каже:

- Немає в мене ні щільників медових, ні масла солодкого, ні свіжих лісових ягід і горіхів, ні яєчок перепелиних, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-однісінький подарунок – щире бажання. Одне бажання лишилося в мене в серці – аби ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечку.

Така могутня сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине сердечко забилось частіше, щічки стали рум’яні, в очах спалахнули радісні вогники.

Ось чого не вистачало, - сказав дід Панас. – Доброго слова.

VІІІ. Словникова робота
Неудача – хвороба.

Щільники - медові соти.


ІХ. Робота над змістом тексту


  1. Що приносили родичі Олі?

  2. Якими були побажання відвідувачів? (зачитати)

  3. Хто ще провідував Олю?

  4. Чого не було в прабабусі Надії?

  5. Що принесла бабуся правнучці?

  6. То яке бажання залишилося в серці бабусі?

  7. Як дід Панас назвав це щире бажання?

  8. Що допомогло одужати Олі?


Х. Підсумок уроку
Вчитель. У житті треба не тільки чекати добрих вчинків від інших, а й віддавати тепло своєї душі людям, що нас оточують. Адже людина живе для того, щоб творити добро. Творячи добре, вона стає чистішою, духовно багатшою. Її можна порівняти з чистим джерельцем, яке всіх радує своєю прохолодою, всі п’ють його чисту воду, а джерельце від цього не міліє…

То ж творіть добро, і воно повернеться до нас сторицею.

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш…

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти!


На жаль, у сучасному жорстокому світі не так часто, як хотілося б, ми зустрічаємо доброту. Наше життя – це вічна боротьба добра зі злом в ім’я перемоги добра на землі. Тож примножуймо доброту, щоб меншало зла на землі.

  • То якою ж має бути добра людина?

  • Напишіть по одній чесноті доброї людини на листочках (учні пишуть маркерами на розданих їм листочках-промінцях).


ХІ. Оцінювання вчителем роботи учнів на уроці
Заходить до класу дівчинка-доброта з калиною в руках і читає вірш.
Я – доброта людська. Невже мене забуто?

Я мир несу і радість у серця.

Тож не впускайте в душі зла отруту,

Бо зло лиш зло породжує все більше, без кінця.

Впустіть мене в думки і в душу,

Я принесу вам спокій і тепло.

Крижинки зла розтоплювать я мушу,

Щоби незгод між вами не було.

Дарує осінь вам плоди й калину,

А в ягідці калини – серця жар.

Я закликаю кожною дитину:

«Душі своєї відкривай вівтар!»

Наповніть душу ніжністю й теплом.

Добром, любов’ю, мудрістю зорійте!

За зло ніколи не віддячте злом,

Серця людей добром своїм зігрійте.

Я вірю: разом ми багато зможемо

І зло на світі переможемо.



А.Терещук
Вчитель. Сьогодні ви наповнили свої душі гарними справами доброти, тож засвітімо Сонечко Доброти тими чеснотами, які ви написали на промінчиках.

(У дівчинки-доброти в руках Сонечко, учні виходять і приставляють до нього промінчики).

У грудях сонечко любові засвіти.

Для себе, для родини й України.

Пильнуй вогонь добра від зла і марноти,



Бо ти на світі білому – Людина…



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка