Тема. Історія як навчальний предмет і наука. Мета



Сторінка14/16
Дата конвертації19.02.2016
Розмір3.46 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16
Тема. Україна на початку XX ст. На шляху до відродження укра­їнської державності. Мета: охарактеризувати події, що відбувалися на українських землях у 1914—1917 рр., спробу українців відродити Українську державу; закріпити навички аналізу і зістав­лення історичного матеріалу, вміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховувати учнів у дусі патріотизму, інтересу й поваги до історичного ми­нулого своєї країни. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта «Україна в період визвольних зма­гань».

Основні поняття і терміни: Перша світова війна, УСС, УЦР, Універсали, УНР.

Основні дати: 1914—1918 рр. — Перша світова війна; 1917р. — ство­рення УЦР; 1917 р. — проголошення УНР.

Структура уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Перевірка домашнього завдання

III. Вивчення нового матеріалу

1. Перша світова війна й українські землі.

2. Українські січові стрільці (УСС).

3. Вибух української революції. М. Грушевський.

IV. Закріплення нових знань учнів

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

---ХІД УРОКУ-:---



і. організація навчальної діяльності Г.тіЩбШЯЖЮв Учитель повідомляє тему й основні завдання уроку.

н. перевірка домашнього завдання жтшттшшшштяшятшю

Дидактична гра «Відгадай героя».

Правила гри. Один з учасників гри (ведучий) виходить за двері. Інші учні «загадують» ім'я будь-якого історичного діяча. Виклика­ється ведучий, який повинен відгадати ім'я діяча, яке загадали учні. Йому дозволяється задавати запитання, на які можна давати відпо­віді «так» чи «ні». Кількість запитань доцільно обмежити (напри­клад — 10), після чого учень має відгадати ім'я історичного діяча. Виграє той, хто відгадає ім'я за меншу кількість запитань. Бесіда за запитаннями.

1) Що таке Громади?

2) Яка мета їх діяльності?

3) Який підсумок їх діяльності?

4) Назвіть імена лідерів громадівського руху.



5) Охарактеризуйте діяльність одного з діячів українського руху другої половини XX ст.

6) Під владою яких держав перебували українські землі напри­кінці XIX ст.?

7) У чому полягала різниця умов життя українців під владою двох імперій — Російської та Австро-Угорської?



Узагальнюючи відповіді учнів, учитель підкреслює, що на початок XX ст. Україна як самостійна держава не існувала. її землі входи­ли до складу Російської та Австро-Угорської імперій, а їх населен­ня з об'єктивних причин було роз'єднаним. Проте у другій половині XIX ст. зріс могутній український рух, що заклав підвалини подаль­шої боротьби за незалежність.

iii. вивчення нового матеріалу · ?.

И 1. Перша світова війна й українські землі. Розповідь учителя.

На карті вчитель показує територію України початку XX ст., зо­середжуючи увагу учнів на межі розподілу українських земель між двома імперіями, яка стала лінією фронту Першої світової війни.

1 серпня 1914 р. в Європі вибухнула війна, яка в той час отримала йазву «Велика», а згодом Перша світова війна (1914—1918). Війна спалахнула міме двома ворогуючими угрупованнями європейських держав: Антантою, до якої входили Англія, Франція, Росія, та Тро­їстим союзом, куди входили Німеччина, Австро-Угорщина та Італія. (Під час війни склад учасників союзів змінився. Так, Троїстий союз став Четвертним, до нього приєдналися Туреччина та Болгарія, про­те залишила Італія, що перейшла на бік Антанти. Антанта значно збільшила кількість своїх учасників до декількох десятків.) Кожне угруповання переслідувало загарбницькі цілі. Україна в цих пла­нах посідала чільне місце. На українські землі претендували Росія, Австро-Угорщина, Німеччина й Румунія.

Не маючи власної держави, українці були змушені брати участь у воєнних діях за інтереси тих держав, що їх поневолювали.

Пригадайте, до складу яких держав входили землі України.



Це обернулось колосальною трагедією для українського народу. Так, 3,5 млн українців, мобілізованих до російської армії, були зму­шені воювати проти 250 тис. українців, що входили до складу австро-угорської армії.

Відразу після початку бойових дій українські землі стали театром воєнних дій між російською армією та військами австро-німецького блоку. Кордон між Російською імперією та Австро-Угорщиною став лінією фронту. ,

Спочатку росіянам сприяв успіх. Вони оволоділи Галичиною та Пів­нічною Буковиною і вийшли до карпатських перевалів. їм здавалося, що вони досягли своєї мети: оволодіти всіма українськими земля­ми. Вважаючи їх вже своїми, вони стали запроваджувати російську

179

мову і російські закони. Закривали українські школи, організації, церкви. Майже всіх представників української еліти, що залишилась у краї, а також верхівку греко-католицької церкви на чолі з митро­политом А. Шептицьким, було вивезено углиб Росії. Загалом до Росії було вивезено понад 100 тис. українців. До Галичини прибув навіть російський цар, щоб оглянути свої нові володіння. Та влада росіян протрималась лише до весни—літа 1915 р., коли під ударами могут­нього наступу німецької та австро-угорської армій російські війська й адміністрація змушені були відступити на Схід, втративши Галичи­ну, Буковину, Західну Волинь, Холмщину й Берестейщину.

Як і відступ росіян, що супроводжувався пограбуванням і виве­зенням усіляких цінностей, повернення австрійців не обіцяло нічого доброго українцям. Австрійці, підозрюючи українців у зраді, не по­ступалися у жорстокостях і переслідуваннях росіянам.

Та надовго повернути втрачене в 1914 р. австрійцям не довелося. Несподіваний наступ росіян навесні 1916 р., що увійшов в історію як Брусиловський прорив (отримав назву від прізвища генерала Олексія Брусилова, призначеного у березні 1916 р. командуючим цим фрон­том), знову примусив їх залишити значну частину Східної Галичини та Західної Волині. Окупація росіянами вдруге цих земель принесла нові страждання населенню. Цього разу росіяни протрималися дещо більше, до середини літа 1917р., але після невдалого наступу остаточ­но втратили ці території. Революційні події, що розгорнулися в Росії, змусили її вийти з війни, а згодом призвели до розпаду імперії.

Таким чином, бойові дії на українських землях, що тривали впро­довж 1914—1917 рр., принесли українцям жертви, руйнування, страждання й поневіряння.

Бесіда за запитаннями.

1) Коли почалася Перша світова війна?

2) Чому Перша світова війна стала для українців братовбивчою?

3) Які українські землі зазнали руйнувань від бойових дій?

II 2. Українські січові стрільці (УСС). Розповідь учителя.

Війна, що спалахнула, розколола національних провідників укра­їнства. Усі розуміли, що вона має змінити долю України, але на чий бік стати у цій війні: підтримати, Росію чи Австро-Угорщину?

Національно свідомі українці Австро-Угорщини у своїй більшос­ті вирішили підтримати воєнні зусилля двоєдиної монархії, споді­ваючись на майбутню підтримку. (Слід зазначити, що на той час у Росії була заборонена діяльність будь-яких українських організацій,

провідники українського руху були відправлені до заслання.) Ними -ли утворені організації, установи, які висловлювались за підтрим­уй Австро-УгОрщини.

Головна Українська Рада склала маніфест до українського народу, 5 якому зазначалося: «Ненаситність царської імперії загрожує також ашому національному життю... яке знайшло захист у конституцій-ому ладі австрійської держави... Нехай українське громадянство Іддасть всі свої матеріальні й моральні сили на те, щоб історичний ;рог України був розбитий! Нехай на руїнах царської імперії зійде нце визволеної України!» [20, с. 30]. , — Чим можна пояснити таку беззастережну підтримку з боку українців Австро-Угорщини?

її. Австрійський уряд в умовах, коли на фронтах для нього склада­йся несприятливе становище, був щедрим на обіцянки і дозволив складі австро-угорської армії створити національний український "ройний підрозділ, який отримав назву легіон Українських січових "трільців (УСС). Запис проводився на цілком добровільних засадах, сновний контингент становили молоді вихованці воєнізованих укра-ських організацій: громадянської — «Сокіл», пожежної — «Січ», .учнівсько-шкільної — «Пласт». Бажаючих вступити до легіону ви­явилось 28 тис. осіб. Австрійський уряд, боячись створити такий ве­ликий національний військовий підрозділ, зарахував до УСС лише 2,5 тис. осіб, озброївши їх старими рушницями. Незважаючи на це, січові стрільці виявилися найбільш боєздатними солдатами Австро-Угорської імперії. Попередні плани австрійського командування по­ступово знищити УСС у боях із противником були змінені. їм почали доручати відповідальні ділянки фронту. УСС відзначились у боях за гору Маківку, у звільненні Галичини від росіян. Але бій за гору Лисо-ня на Тернопільщині в 1916 р. став останнім для УСС. Вони зазнали великих втрат. Залишки вояків УСС були переведені на Волинь, де їх зобов'язали допомагати австрійській окупаційній владі поповнювати австрійську армію рекрутами з місцевого населення. Користуючись цим, січові стрільці відразу зосередились на освітній роботі, органі­зувавши 46 початкових шкіл, де працювали учителями. У 1917 р. підрозділ УСС було відновлено, та воювати їм за Австро-Угорську імперію вже не довелося. Насувалися події, які круто змінили долю України і, відповідно, вояків УСС.

Отже, війна розколола національно свідоме українство на при­хильників Росії та Австро-Угорщини. У складі австро-угорської ар­мії було створено український підрозділ. Згодом він став найбільш боєздатною частиною майбутньої української армії, якій довелося вести запеклу боротьбу за збереження Української держави.

181

Бесіда за запитаннями.

1) Коли було створено легіон УСС?

2) На чийому боці воювали стрільці у Першій світовій війні?

3) Чому стрільці були найосвіченішим підрозділом австрійської армії?

І 3. Вибух української революції. М. Грушевський. Розповідь учителя.

8 березня (23 лютого за старим стилем) 1917р.в Російській імперії, у її столиці Петрограді, вибухнула революція. Народ, доведений до відчаю й зубожіння невдалою для Росії війною, яка загострила всі проблеми країни, піднявся на боротьбу проти своїх кривдників. Цар Микола II, не маючи змоги приборкати повстання, 15 березня (2 бе­резня) 1917 р. зрікається трону. Царський режим, який століттями гнобив поневолені народи, розсипався за декілька днів.

Повалення царату поставило на порядок денний питання про по­дальшу долю імперії і про владу в ній. Суспільство розкололося на прибічників різних, іноді діаметрально протилежних поглядів на це питання. Одна частина суспільства, на чолі якої стояв утворений Тимчасовий уряд, дотримувалась ідеї свободи приватної власності, підприємництва та демократії. Тобто тих цінностей, на яких базу­ється європейська цивілізація. Для того щоб здійснити це, потрібно було, на їх думку, переможно завершити Першу світову війну. Проте їх погляди не поділяла основна маса селянства та робітництва, що згуртувалася навколо створених Рад робітничих і солдатських депу­татів. Вони стверджували, що пропоновані Тимчасовим урядом за­ходи є недостатніми і що необхідно забезпечити нормальне життя для більшої частини населення: покінчити, нарешті, з війною, дати се­лянам землю, створити дієву систему соціального захисту і гарантії прав та свобод. Найрадикальніші діячі (партія більшовиків) взагалі закликали до знищення приватної власності й встановлення загаль­ної рівності й справедливості, тобто встановлення соціалістичного (комуністичного) суспільства. Протистояння прихильників різних політичних поглядів зумовило гостру боротьбу, яка вилилася у гро­мадянську війну.

Вихор революції захопив і Україну. Головним питанням для укра­їнців у цих умовах була подальша її доля.

Для відстоювання прав українцям потрібен був керівний центр. Зусиллями українських діячів Києва було створено Українську Цент­ральну Раду. Спочатку це була одна з київських організацій, які ви­никли в місті під впливом революції. Головою УЦР було обрано най­

торитетнішого діяча українського руху, історика Михайла Гру-'вського. День обрання керівного складу УЦР 20 (7) березня 1917р. ажається датою її заснування.

Дуже швидко УЦР отримала підтримку з боку населення. Свід-їенням цього стали багатотисячні українські маніфестації під жовто-іакитними прапорами в Петербурзі та Києві.

Колективна робота за підручником.

Коментоване читання оповідання «Українська маніфестація» 1, с. 162—164].

Розповідь учителя.

Під час розповіді вчитель повинен пояснити такі терміни й по-яяття як національно-територіальна автономія, федерація, мен-.шни.

Маючи підтримку народу, діячі УЦР, особливо Грушевський, ;риступили до розробки програми дій та вимог українців, а також до .організаційного оформлення руху. Із цією метою на початку квітня було скликано Всеукраїнський національний конгрес. На нього з'їха-лося близько 1,5 тис. делегатів із різних куточків України. Своїм рішенням конгрес ухвалив домагання національно-територіальної автономії України в складі федеративної і демократичної Росії при забезпеченні прав усіх народів, що мешкають в Україні, і таких же прав української меншості в Росії.

Після конгресу УЦР із київської організації перетворилась на за­гальноукраїнську.

Конгрес та його рішення сприяли подальшому розгортанню укра­їнського руху, який почав охоплювати все нові прошарки суспіль­ства: селянство, робітництво і, особливо, військових (за роки війни до російської армії було мобілізовано 3,5 млн українців), які делегували до УЦР своїх представників. У результаті цих подій УЦР збільши­лась кількісно, а також із національного центру перетворилася на український представницький орган — парламент.

Натхненні такою підтримкою лідери УЦР вступили в переговори з Тимчасовим урядом. Суть вимог української делегації зводилась до того, щоб російський уряд заявив про своє прихильне ставлення до автономії України, а також визначив кордони майбутньої української автономії. Але Тимчасовий уряд відповів відмовою. Тоді українські діячі стали на шлях практичної реалізації ідеї автономії України без погодження з росіянами.

10 червня 1917р. на II Всеукраїнському військовому з'їзді В. Вин-ниченко зачитав текст / Універсалу УЦР, у якому проголошувалося:

183

«Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою Росій­ською, хай народ український на своїй землі має право сам поряд­кувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибра­ні все людним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські збори» [27, с. 5].

.Оприлюднення І Універсалу викликало спалах ентузіазму в укра­їнському суспільстві. УЦР досягла найвищої точки своєї популяр­ності.

Наступним кроком, який засвідчив серйозність намірів УЦР, стало утворення Генерального Секретаріату — українського уряду, який очолив В. Винниченко.

Стривожений таким розвитком подій, Тимчасовий уряд пішов на поступки. Між ним та УЦР було укладено договір, який був оформ­лений як // Універсал. Так, УЦР відкладає реалізацію ідеї прого­лошення автономії України до Всеросійських Установчих зборів, а Тимчасовий уряд зобов'язувався визнати Генеральний Секретаріат державним органом влади в п'яти українських губерніях: Київській, Полтавській, Чернігівській, Подільській та Волинській.

У розвитку української революції та діяльності УЦР настав мо­мент, коли потрібно було показати народу свою здатність управляти й вирішувати практичні проблеми. Але до цього українські діячі ви­явилися неготовими. Стрімко падав життєвий рівень населення. Тим часом розбурхана революцією Росія не могла стати до нормального життя. Різні політичні рухи за допомогою сили намагаються захопи­ти владу.

На початку листопада (наприкінці жовтня) 1917 р. більшовики вчинили заколот проти Тимчасового уряду і повалили його. УЦР по­стала перед вибором: підтримати прихильників поваленого Тимча­сового уряду, визнати владу більшовиків або взяти владу в Україні у свої руки, проголосивши утворення Української держави.

Розв'язання ситуації прискорили самі більшовики, які спробували захопити владу в Києві. 10 листопада (29 жовтня) 1917р. у місті розпочалися бої між більшовиками й прихильниками Тимчасового уряду. Скориставшись цим, війська, віддані УЦР, змусили ворогую­чі сторони припинити бої і встановили свій контроль над містом. На підтвердження своїх серйозних намірів 22 листопада ( 7 листопада) 1917р. УЦР видала свій/// Універсал. У ньому зазначалося: «Віднині Україна стає Українською Народною Республікою. Не відділяючись від Російської Республіки й зберігаючи єдність її, ми твердо стане-

на нашій землі, щоб уся Російська Республіка стала Федерацією 'вних і вільних народів. До Установчих Зборів України вся вдасть *орити лад на наших землях, давати закони й правити належить ам, Українській Центральній Раді, й нашому правительству— Ге-' ральному Секретаріатові України» [27, с. 10]. Крім цього III Універсал проголошував широку програму перетво-нь, що мали б змінити життя українців на краще.

'. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ с >. V - - -«.ч^ЛМШ*

Бесіда за запитаннями.

1) Коли розпочалась Перша світова війна?

2) Як складалася доля українців у цій війні?

3) Який був вплив війни на подальшу долю українців?

4) Хто такі Українські січові стрільці?

5) Коли виникла Українська Центральна Рада?

6) Чого вона домагалася?

7) Чи вдалось їй цього досягти?

Ч ПІДСУМКИ УРОКУ лш&жг»»«!!шж«шшииш

Заключне слово вчителя.

Учитель робить висновок, що проголошення Української Народ­ної Республіки стало актом великої історичної ваги: український народ після тривалого поневолення заявив про відродження власної держави.

На порядок денний стала проблема відстояти свою державу.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ і ,. 4^^ШЛ^ «Х^іШЯЯШІ

Опрацювати матеріал підручника § 21 [1, с. 159—165].

Тема. Встановлення радянської (більшовицької) влади в Укра­їні.

Мета: з'ясувати причини встановлення більшовицького режиму в Україні, розкрити суть цього режиму, показати його зло­чини проти українського народу; виховувати учнів у дусі патріотизму, сприяти утвердженню ідеалів демократії. Тип уроку: комбінований.

185

Обладнання: підручник, стінна карта «Україна в період визвольних зма­гань», ілюстративний матеріал.

Основні поняття і терміни: Директорія, УГА, ЗУНР, Акт Злуки, визвольні змагання, УСРР, радянська влада, терор, голодомор.

Основні дати: 1917—1920 рр. — визвольні змагання; 1918 р. — ство­рення ЗУНР; 22 січня 1918 р. — Акт Злуки; 1922 р. — ство­рення СРСР; 1932—1933 рр. — голодомор.

Структура уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Актуалізація опорних знань учнів

III. Вивчення нового матеріалу

1. Поразка визвольних змагань. Установлення більшовицької влади.

2. Більшовицький режим. Його злочини проти українського народу.

IV. Закріплення нових знань учнів

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

--ХІД УРОКУ-

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШШЦЯЙІІвІІІІІ Иі і І ЦіРіРаЮ Учитель повідомляє тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ ШШШШШШШШЕ

/сторичний диктант.

1) Коли почалась Перта світова війна?

2) У складі армій яких держав довелось воювати українцям під час Першої світової війни?

3) Коли почалась Українська революція?

4) Розшифруйте абревіатуру УЦР. б) Хто очолив УЦР?

6) Коли було прийнято І Універсал?

7) Хто очолив перший український уряд (Генеральний секрета­ріат)?

8) Яким Універсалом було проголошено Українську Народну Рес­публіку?

9) У якому місті відбувся Український Національний конгрес?

10) Який прапор був в УНР?

11) Для визволення з-під влади якої держави українці піднялися на революцію?

12) Яка подія прискорила проголошення УНР?

. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ - . ,

1. Поразка визвольних змагань. Установлення більшовицької влади.



Дане питання не передбачено ані програмою, ані матеріалом під­ручника, але практика викладання в школі доводить необхідність іого висвітлення. Матеріал доцільно подати у вигляді розповіді вчи­теля про подальший перебіг Української революції й визвольні зма­гання українського народу.

Розповідь учителя.

На попередньому уроці ви дізналися, як було відроджено укра­їнську державу. Та молодій державі відразу довелося вести запеклу боротьбу за своє існування. Плани щодо налагодження мирних відно­син добросусідства й співробітництва з іншими державами виявилися нездійсненними.

Тривала Перша світова війна. Більшовики, що прийшли до влади в Росії, прагнули встановити свою владу в усьому світі, закликаючи робітників до світової революції. У самій країни теж було неспокій-', но. Населення, стомлене війною і негараздами, розбурхане револю­цією, вимагало змін на краще і готове було повірити будь-кому, хто обіцяв нарешті краще життя. Першочерговим завданням було укла­дення миру й виведення України з Першої світової війни. Із цією метою розпочинаються переговори з Німеччиною та її союзниками.

Український уряд також прагнув упорядкувати відносини з біль­шовицькою Росією: налагодити нормальні торговельні зв'язки. Та це не влаштовувало більшовиків, що ніяк не могли змиритися з втратою величезних ресурсів України, які потрібні були їм для реалізації сво­їх планів Світової революції. Більшовицьке керівництво розробля­ло всілякі плани як мирного, так і воєнного усунення УЦР. Та коли більшість цих планів провалилася, більшовики вирішили вдатись до обману і прямого збройного втручання.

У грудні 1917р. в Харкові відбувся з'їзд прихильників більшови­ків, на якому було проголошено радянську владу в Україні й утво­рення Української Народної Республіки — радянської. Таким чином, на території України існували вже дві УНР. Враховуючи те, що біль­шість населення не вміли ні читати, ні писати, їх легко було ввести в оману. А щоб український уряд був поступливішим, йому пред'яви­ли ультиматум (категоричну вимогу), вимагаючи підкорення. Укра­їнський уряд відхилив цей ультиматум. Війна стала неминучою.

Україна виявилась до неї непідготовленою. Сподіваючись на мир­не співіснування із сусідами, УЦР мало уваги приділяла розбудові

187

армії. До того ж серед її провідників панувала думка, що регулярна армія взагалі непотрібна.

У грудні більшовицькі війська оволоділи Харковом, встановили свій контроль над Донбасом, а в січні 1918 р. — над півднем України. На черзі був Київ. Нечисленна українська армія, що була розпоро­шена по всіх фронтах, не могла стримати більшовицького наступу. Склалася ситуація, за якої захищати столицю виявилося нікому. Тоді національно свідома молодь Києва, в основному студенти, ви­ступила на захист міста. Та поспіхом організовані, слабо підготовле­ні підрозділи під станцією Крути полягли в нерівному бою. Самопо­жертва цих юнаків стала прикладом для наступних поколінь борців за незалежність України.

Наступ більшовиків розвіяв усі ілюзії про можливість спільного життя України та більшовицької Росії. У ніч на 22 січня 1918 р. УЦР проголосила свій IV Універсал. «Однині Українська Народна Респу­бліка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу. З усіма сусідніми державами, як-от: Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною та іншими — ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя Самостійної Української Республіки» [27, с. 13].

Війна тим часом тривала. Більшовицькі війська підступили до Ки­єва і вчинили жахливий кількаденний обстріл міста з важких гармат. Один із снарядів улучив у квартиру М. Ррушевського, знищивши біб­ліотеку і рукописи. Щоб уникнути непотрібних руйнувань міста та жертв серед мирного населення, УЦР прийняла рішення залишити Київ. Більшовицькі війська, що вступили в місто, вчинили погром, жертвами якого стали понад 5 тис. осіб.

УЦР, розуміючи, що власними силами їй не вдасться здолати біль­шовицьку агресію, вирішила звернутись по допомогу до Німеччини та Австро-Угорщини, із якими в цей час вела мирні переговори. Ті по­годились надати допомогу в обмін на українське продовольство й си­ровину. У лютому 1918 р. було підписано Берестейську угоду, що за­кріплювала домовленості. Крім того, була досягнута таємна угода, за якою українці, які проживають в Австро-Угорщині, будуть об'єднані в єдиний «коронний край».

Після укладення угоди півмільйонна армія Німеччини та Австро-Угорщини рушила в Україну. Більшовики не встояли проти такої сили і швидко відступали в Росію, знищуючи за собою все, що не мо­гли забрати.

Та союзники українців невдовзі показали своє справжнє обличчя. Вигнавши більшовиків, вони самі стали поводитись як окупанти: са­мочинно вилучали в населення продовольство, грабували, відновлю­

порядки, які існували ще за царя. Усе це не сприяло зміцненню оритету УЦР, яка в очах народу виглядала як зрадниця його інте--ів. Тим часом і німці прагнули замінити УЦР на більш поступливу ду. 29 квітня 1918 р. за сприяння німецьких військ у Києві було йснено переворот. УЦР було усунуто від влади, а на чолі України яо проголошено гетьмана П. СкоропадськЬго, нащадка колишнього 'гьмана І. Скоропадського.

.Колективнаробота за підручником.

і Шляхом коментованого читання опрацювати розповідь про геть-' на П. Скоропадського [1, с. 215].

а Розповідь учителя.

І Новій владі довелося діяти за німецькими вказівками. Будь-яким появам самостійності в здійсненні влади чинились перешкоди. Єди-сфера, де гетьману була надана свобода дій,— це сфера культурно-ітнього життя. Саме в розбудові культурного життя і досяг най-Ільших успіхів, гетьман.

За недовгий період його правління було відкрито два університети, слика кількість українських шкіл, засновано Українську Академію ук, організовано Національну бібліотеку, архів, галерею мистецтві ричний музей, театр тощо. Ці успіхи не могли врятувати гетьмана від "сотаючого невдоволення його владою, що підтримувалася окупантами, 'країнські діячі не могли пробачити йому те, що він насильно усунув їх ід влади, селянство — повернення поміщиків, робітники — обмеження прав, що були здобуті під час революції. Але поки були німці, влада ..^тьмана мала воєнну підтримку. Коли Німеччина програла у Першій світовій війні, стало зрозумілим, що довго П. Скоропадський владу не -Втримає. Українські партії стали готувати повстання проти гетьмана, центром якого мало стати місто Біла Церква. Для керівництва повстан-і нямбуло обрано керівний центр — Директорію, яка складалася з п'яти осіб, серед яких виділялися В. Винниченко і С. Петлюра. Поштовхом до рішучих дій повстанців стала грамота гетьмана про відмову від незалеж­ності України й повернення до складу майбутньої небільшовицької Росії. Повсталі, загальна кількість яких сягала понад 100 тис. осіб, завдали поразки військам гетьмана. Вирішальна битва відбулась біля станції Мотовилівка, неподалік Києва. 14 грудня 1918 р. війська Директорії вступили до Києва, П. Скоропадський зрікся влади і виїхав за кордон (загинув 1945 р. у Берліні).

Захопивши владу, Директорія оголосила про відновлення Укра­їнської Народної Республіки (УНР) і законів, що були прийняті за попередній період її існування.

189

У жовтні—листопаді 1918 р. сталися важливі зміни на західно­українських землях, що входили до складу Австро-Угорщини. Австро-Угорщина зазнала поразки, і народи, які вона об'єднувала, скористались нагодою стати на шлях самостійного життя.

1 листопада 1918 р. українські військові частини захопили Львів, Східну Галичину, а згодом на цій території було проголошено Захід­ноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР), президентом якої було обрано Є. Петрушевича. Прагнення українців створити власну дер­жаву зіштовхнулися з протидією. Поляки, які теж відродили свою державу, заявили про свої права на Галичину. Спалахнула Украї-но-польська війна. Українське населення Галичини, яке було більш національно свідоме й згуртоване, ніж у Наддніпрянщині, стало на захист батьківщини. Українська галицька армія (УГА) чинила за­взятий опір переважаючим силам поляків.

Дві українські держави — УНР і ЗУНР — природно мали об'єд­натися в одну. Ця подія сталася 22 січня 1919 р. Цього дня на Софій­ській площі в Києві було проголошено Акт Злуки, а цей день увійшов в історію української державності як день Соборності України. Під час урочистостей представник Директорії Федір Швець виголосив довгоочікуваний Універсал: «...Віднині воєдино зливаються століт­тями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західноукра­їнська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Ужгородська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український на­род, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має тепер змогу з'єдинити всі змагання своїх синів для утворення нероздільної неза­лежної української держави на добро й щастя робочого люду».

ЗУНР і УНР об'єднали свої зусилля проти спільних ворогів, яких виявилось занадто багато. Із півночі та сходу в Україну знову рушили більшовики, із півдня наступали війська Антанти і російських біло­гвардійців, що боролися проти більшовиків і прагнули відродити Ро­сійську імперію, із заходу наступали поляки.

Першими в Україну знову рушили більшовики, які вдруге праг­нули встановити свою владу. Влада Директорії, яка не встигла впо­рядкувати життя, опинилася перед загрозою бути знищеною. Щоб якось прикрити свою агресію, більшовики створили на території Ро­сії «український уряд», який заявив, що він обстоює інтереси укра­їнського народу. Директорія не змогла організувати відсіч більшо­вицькій агресії. У лютому 1919 р. більшовики захопили Київ, а трохи згодом майже всю Україну. Директорія з відданими військами утри­мувала невелику територію в районі міста Кам'янець-Подільський.

190

У цей же час сталися великі зміни і на українсько-польському нті. Поляки отримали значну допомогу від свого союзника Фран-', яка спорядила цілу армію під командуванням генерала Галл ера. 'А не змогла встояти проти навального наступу свіжих польських стин і змушена була відступати. Залишки УГА були затиснуті в кут ж Збручем і Дністром. Та це не зломило прагнення українців до пе-моги. Несподівано для поляків здавалося б уже розбита УГА пере-~ла в наступ, прорвала польський фронт під Чортковим («Чортків-ка офензива») і знов наблизилась до Львова. Цей наступ виснажив ганні сили УГА, і вона знову була змушена відступити. 17 липня 19 р. частини УГА перейшли через р. Збруч і з'єдналися з військами ректорії. Було прийнято рішення, що дві армії будуть вести спільну ротьбу. Після відступу УГА Польща остаточно захопила Галичину. Більшовики, що вдруге опанували Україною, почали запроваджу-ти свої порядки, які б давали змогу вповні використати її багатства, раїна стала називатись Українська Соціалістична Радянська Рес-бліка (УСРР) (із січня 1919 р.). На всі державні посади були при-ачені російські більшовики. Село було обкладено непосильними датками, а проти тих, хто відмовлявся віддавати хліб, застосовува-ся жорстокі заходи, аж до розстрілу. Було оголошено, що приватна [асність ліквідовується і все майно конфісковується. Звичайно, таку абіжницьку владу народ довго терпіти не міг. Проти більшовиків спалахнула справжня селянська війна. Селянські ватажки створю-ли збройні загони, які знищували загарбників. Найбільш відомим атажком селянських загонів був Нестор Махно. Об'єднання українських армій дало змогу їм організувати наступ 'дгроти більшовиків під гаслом «Через Київ на ЛьвівІ», тобто спочатку звільнити столицю України, розбити головного ворога — більшови­ків, а згодом звільнити Галичину від польського поневолення. Наступ українських армій розвивався успішно. ЗО серпня 1919 р. українські армії вступили до Києва. Здавалось, що перемога недалеко. Але, саме в той час, як відбувався наступ українських армій, із південного схо­ду на Лівобережжя проти більшовиків рушила біла армія російського генерала А. Денікіна, що боролася під гаслом «єдиної й неподільної Росії».

Армія Денікіна підійшла до Києва того самого дня, що й українці. У місті спалахнули вуличні бої. Менш численні українські війська були змушені залишити місто. Поразка під Києвом підірвала мораль­ний дух українського війська. До того ж її чисельність почала швидко скорочуватись через епідемію сипного тифу та постійну боротьбу з ар­мією Денікіна, що спрямував свої значні сили не проти більшовиків, а проти українців. '

Денікінці, які захопили майже всю Україну, почали запроваджувати нові порядки. За своєю жорстокістю вони мало чим поступалися більшо­викам. У котрий раз українських селян намагалися загнати під владу поміщиків, а робітники знову були позбавлені будь-яких прав.

Знекровлена українська армія опинилася у «чотирикутнику смерті» між поляками, більшовиками, білою армією й румунами, що теж прагну­ли прихопити частину українських земель. Весь цей час на чолі боротьби українців за незалежність стояв головний отаман Симон Петлюра.

Щоб знайти вихід зі скрутного становища, С. Петлюра вирішив до­мовитися з поляками про спільну боротьбу проти більшовиків (за це -він поступився західноукраїнськими землями), а тим часом частина української армії під проводом генерала Омеляновича-Павленка пе­рейшла до партизанських методів боротьби і здійснила п'ятимісяч­ний героїчний «Зимовий похід» тилами ворога.

Тим часом ситуація в Україні знову змінилась. Біла армія Денікіна була розгромлена селянськими повстанськими загонами й більшови­ками. Україну втретє захопили більшовики. На цей раз вони почали запроваджувати свої заходи більш обережно, намагаються не всту­пати в конфлікт із більшою частиною селянства, йдучи на поступки у національному питанні. Так, вони наголошували на самостійності України, але радянської.

Після підписання договору між УНР (С. Петлюрою) і Польщею 25 квітня 1920 р. польські війська і армія УНР вторглися в Україну, що стало початком радянсько-польської війни. Уже 7 травня польські війська вступали в Київ. Але для остаточної перемоги над більшови­ками сил у поляків і українців не вистачало. Більшовики перейшли у контрнаступ і відкинули поляків аж до Варшави. Знесилені тривалим наступом більшовики так і не змогли досягти своєї мети: підбурити в усіх країнах Європи революцію. Обидві протидіючі сторони були ка­тастрофічно знесилені й погодились укласти мир. У березні 1921 р. між РРФСР та УСРР, з одного боку, та Польщею, з іншого, був підписаний Ризький мир. Більшовики відмовилися на користь Польщі від Галичини та Волині. Укладення миру між більшовиками й Польщею поставило війська УНР у скрутне становище: притиснуті більшовиками до поль­ського кордону, вони не мали достатньо сил, щоб продовжити боротьбу, їх останньою бойовою операцією був «Другий зимовий похід», який за­вершився трагічно. Оточені й знесилені солдати військ УНР потрапили до більшовицького полону і були розстріляні неподалік міста Базар.

На той час в Україні завершувалася боротьба більшовиків із залиш­ками білої армії, що закріпилася в Криму і прагнула захопити весь південь. Більшовики, звільнивши війська польського фронту, завдали могутнього удару і вщент розгромили білі війська барона Врангеля.

192

Єдиним серйозним противником більшовиків в Україні залишалися s селянські партизанські загони. їх дії не давали можливості більшовикам : утвердити свою владу. Розгромивши зовнішніх ворогів, більшовики всі сили кинули на боротьбу з повстанським рухом. Але здолати його лише воєнною силою виявилось неможливим. Зрештою, більшовики пішли на поступки селянству, проголосивши нову економічну політику.

Визвольні змагання українського народу 1917—1920 рр. закінчи­лись поразкою. Незалежність, здобуту внаслідок революції 1917 р., > зберегти не вдалося. Проте вони засвідчили, що ідея незалежності України живе у різних верствах українського суспільства. Історичне значення визвольпих змагань 1917—1920 рр. полягає в тому, що було збережено й поглиблено процес українського державотворення, який . бере початок із часів Київської Русі.

Поразка визвольних змагань залишила нерозв'язаними найваж­ливіші проблеми життя суспільства. За їх вирішення взялась більшо­вицька партія, яка вбачала майбутнє лише в побудові комуністичного суспільства. Експерименти з побудови комунізму вилились у велику трагедію українського народу і коштували йому мільйонів жертв.

^ 2. Більшовицький режим. Його злочини проти українського народу.

Колективна робота за завданням.

Шляхом аналізу документів та коментованого читаппя опрацюва­ти документальні свідоцтва про голодомор 1932—1933 рр. та розпо­відь «Червона мітла» [1, с. 168—171].

Бесіда за запитаннями.

1) Яку трагедію українського народу породила спроба побудувати * світле майбутнє » ?

2) Чому голод 1932—1933 рр. отримав назву «голодомор» ?

3) Що ви дізнались про голодомор 1932—1933 рр.?

4) Чи можна побудувати «світле майбутнє» на трагедії народу?

Як показала практика роботи, є доцільним дати учням інформацію про долю західноукраїнських земель у 20—30-ті роки XX ст.

Додаткова інформація

Після поразки визвольних змагань (1918—1921) західноукраїн­ські землі потрапили під владу Польщі, Румунії та Чехословаччини, що було закріплено відповідними міжнародними угодами. Україн­ці виявилися єдиним великим народом у Європі (близько 37 млн), що після Першої світової війни був позбавлений права на створення власної держави.

Польща закріпила за собою такі українські землі, як Східну Га­личину, Західну Волинь, Холмщину, Підляшшя, Берестейщину. Румунія — Північну Буковину та Південну Бессарабію. Чехосло-ваччина — Закарпаття (тоді воно мало назву Підкарпатська Русь). Хоча, перебуваючи у складі цих держав, українці не зазнали жахів голодомору і страхітливого терору, як це було в СРСР, їх доля теж складалася не найкраще. Під владою Польщі та Румунії їм знову довелося зустрітися із заборонами на те, щоб їхня земля називалася українською, а вони українцями, їх намагалися перетворити на по­ляків та румунів, забороняючи спілкуватися і навчатися рідною мо­вою. У цих країнах закривалися українські школи і вищі навчальні заклади (у Румунії були закриті всі). Проти непокірних застосову­валась сила поліції та армії. Крім того уряди Румунії та Польщі не дбали про економічний розвиток цих земель.

Дещо іншою була ситуація в Закарпатті. Тут чеський уряд, навпа­ки, сприяв розвитку шкільництва та економіки краю. Проте вносив непорозуміння у мовне питання і категорично відмовлявся надати краю автономію, як це було закріплено в міжнародних договорах.

Така політика урядів Польщі, Румунії та Чехословаччини штов­хала українців на боротьбу за свої права. Найбільш могутній і ор­ганізований український рух існував у Східній Галичині, де ще пам'ятали про Західноукраїнську Народну Республіку, що у 1918— 1919 рр. мужньо виборювала свою незалежність. Попри утиски українці в Польщі користувалися правом створювати свої політичні партії і організації, які намагалися відстоювати права українства і продовжували боротьбу за незалежність. У цій боротьбі вони ви­користовували будь-які засоби: від участі у діяльності парламен­ту (Сему) Польщі до здійснення вбивств тих польських урядовців, що найбільш уславилися у переслідуваннях українців. Поступо-. во на чолі боротьби стала Організація Українських Націоналістів (ОУН), що утворилася в 1929 р. на чолі з Є. Коновальцем, колиш­нім командиром січових стрільців. Це була таємна організація, що прагнула будь-що вибороти незалежність України. У цій боротьбі вона покладалася на народне повстання проти поневолювачів. На­прикінці 30-х років XX ст. важливі події сталися в Закарпатті. Під тиском міжнародних обставин уряд Чехословаччини був змушений у жовтні 1938 р. надати автономні права краю. Незабаром на чолі автономного уряду став лідер українського руху в краї А. Волошин. Він у своїй діяльності намагався закласти підвалини майбутньої української держави. Проте у створенні української держави були не зацікавлені сусіди, особливо Угорщина, Польща та СРСР. Коли розгорталися події в краї, світ стрімко скочувався до розв'язання нової світової війни і Карпатська Україна (так стала називатися Під­карпатська Русь) стала картою у грі великих держав, які вирішили віддати її Угорщині. Але з цим не погодилися українці. 15 березня 1939 р. було проголошено незалежність Карпатської України, якій відразу довелося вести нерівну боротьбу із загарбниками. Після важ­

194

ких триденних боїв Карпатська Україна була захоплена угорцями. Ці події ще раз підтвердили прагнення українців до створення влас­ної держави.

IV. закріплення нових знань учнів м^і^ш^шт^^йтіж

Бесіда за запитаннями.

1) Чому українці зазнали поразки у визвольних змаганнях?

2) Якими методами радянська влада намагалась підкорити укра­їнців?

3) Що таке голодомор?



v. підсумки уроку ,..·»** і»*1 · ^м.-^йалг ·' · - *>* ***·.* * *

Заключне слово вчителя.

Учитель робить висновок, що, виборовши незалежність України, українці не зуміли її відстояти. Більшовики, які прийшли до влади, обіцяючи в майбутньому щасливе життя, жорстоко насаджували свою владу, знищуючи всіх, хто чинив або міг чинити опір. Щоб остаточно підірвати силу українців і волю до незалежності, був влаштований голодомор, жертвами якого стали мільйони людей. Щоб позбавити український рух провідників, було знищено цвіт української науки й культури.

vi. домашнє завдання шш?кяет^«яш»»ж»ш»яші

Опрацювати матеріал підручника § 22 [1, с. 166 171].

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка