Тема. Історія як навчальний предмет і наука. Мета



Сторінка3/16
Дата конвертації19.02.2016
Розмір3.46 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
Тема. Нумізматика, сфрагістика та геральдика в історичній на­уці. Скіфські пам'ятки та грецькі міста-держави на тери­торії України.

Мета: дати початкове уявлення про монети, герби і печатки як історичні джерела; ознайомити учнів з витоками україн­ської державної символіки; сприяти формуванню нави­чок свідомого читання тексту, визначення його головної думки і пошуку в ньому відповідей на запитання; відріз­няти науково-популярний текст від художньо-образно­го; викликати в учнів зацікавлення історією українських грошей і шанобливе ставлення до державних символів України.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Обладнання: підручник, атлас, зображення різних монет, знайдених на території України, гербів, печаток, скіфської пекторалі з кургану Товста Могила та золотого гребеня із кургану Солоха, плакат «Державна символіка України».

Основні поняття і терміни: монета, нумізматика, геральдика, герб, сфрагістика, кургани, скіфи, пектораль.

Основні дати: VIII—VII ст. дон.е. — заснування перших поселень гре­ків у Північному Причорномор'ї; друга половина VII ст. до н. е. — поява скіфів у степах Північного Причорно­мор'я.

Структура уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Перевірка домашнього завдання

III. Актуалізація опорних знань учнів

35

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Початкові уявлення про нумізматику.

2. Скіфські пам'ятки та грецькі міста-держави на території України.

3. Початкові уявлення про геральдику та сфрагістику.

4. Тризуб —головний елемент сучасного герба України.

V. Закріплення нових знань учнів

VI. Підсумки уроку

VII. Домашнє завдання



-——-ХІД УРОКУ---

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ * Ч М ·'-о-г^Г ·. Учитель повідомляє тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ * .bA*^,dÜ«<«g ии.гЯа<

Головним у домашньому завданні попереднього уроку було під­готувати повідомлення про місцеві й родинні перекази та легенди. Учителеві доцільно перевірити його виконання всіма учнями. Цьому можна присвятити позаурочну годину, влаштувати конкурс або об­межитися перевіркою учнівських зошитів із виконаним завданням.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ Г ' ÍTT ' і І і ШИИШИи......

Історичний диктант. . . · .

1) Що означає слово археологія в перекладі з грецької мови?

2) Початку археологічних розкопок передує ....

3) Куди спочатку потрапляють знайдені археологами під час роз­копок предмети: до лабораторії чи музею?

4) Скільки тисяч років тому територію України заселили три­пільці?

5) Основним заняттям трипільців було ....

6) Чим прикрашали свій посуд трипільці?

7) Назвіть прізвище українського археолога, який відкрив посе­лення трипільців.

8) Предки трипільців були родом із північних країв: так чи ні?

9) Понад усе трипільці шанували землю: так чи ні?

10) Житла трипільців були зроблені з каменю чи з дерева, обмаза­ного глиною?

11) Як називають установи, у яких зберігаються важливі історичні пам'ятки?

12) У якому місті розташований Національний музей історії Укра­їни?

36

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Пропонується два варіанти проведення уроку. Перший варіант Ідередбачає поєднання словесних методів навчання (бесіда, розпо­відь, пояснення Тощо) з практичними — робота з текстом парагра­фу, розповіддю до нього і картою. У другому варіанті переважають фактичні методи навчання. Зокрема, учні вчаться поділяти текст на логічні уривки, визначати їхню головну думку і складати про­гни план. Відпрацьовувати це завдання вчитель може на тексті § 4 *Ключі від скарбів» або розповіді до нього «Золотосяйна Скіфія» 1, с. 25—27].

Для того щоб учні успішно опанували названі вище вміння, вони «початку читають текст, потім поділяють його на уривки, визна­чаючи їх перші та останні речення. Учитель пропонує визначити ловну думку уривків і дати їм назви. Простий план тексту вчитель іисує на дошці, а учні у зошити. Спочатку учитель як приклад робить це сам, потім частково допомагає учням і, нарешті, учні ви­конують усе самостійно, а вчитель лише організовує та контролює ей процес.

Пропонується розробка уроку за першим варіантом. За умови об-ання другого варіанта проведення уроку вчитель використовує для истематизації і поглиблення знань учнів окремі елементи з наведе-ого матеріалу.

1. Початкові уявлення про нумізматику.



Для наочності розповіді вчитель роздає учням зразки монет, за-аажуючи, що кожний із нас звик користуватися різними монетами, " авіть не замислюючись над тим, коли і як вони виникли.

Розповідь учителя.

Сьогодні ми з вами поговоримо про походження монет і те, що вони ожуть дати історикам для вивчення минулого. л — Уявіть, що ви історик. Про що вам може розповісти ця монета? г- Учитель підкресдює, що різні монети мають не лише держави, -і існують в один і той самий час, але й ті, що існували на певній риторії у різні часи. Переважна більшість володарів стародавніх "ержав карбувала власні монети. Тому вони можуть розповісти іс-рикам чимало цікавого про часи, у які їх використовували: який гляд мали володарі держав, коли вони правили, якими були їхні рби тощо.

До своєї розповіді вчитель може залучити наведені цікаві факти р історії монет.

Цікаво знати

Монети з'явилися у зв'язку з необхідністю обміну результатами праці між людьми. Перші в історії людства металеві гроші —монети виникли в VII ет. до н. е. у стародавній державі Лідія в Малій Азії. Виготовляли їх зі сплаву золота і срібла. Назва монета походить від назви храму Юнони — Монети у Стародавньому Римі, при Якому іс­нував монетний двір, де карбували гроші у вигляді круглих мета-левих пластинок.

Протягом понад двох тисячоліть основним матеріалом для ви­готовлення монет було срібло. Перші монети на території сучасної України розпочали карбувати не пізніше другої половини VI ст. до н. е. у грецьких містах-державах Північного Причорномор'я. Вони мали вигляд дельфінів і карбувалися з бронзи в Стародавній Ольвії.

Учитель звертає увагу учнів на зображення цих та інших мовет, що були в обігу або знайдені на території сучасної України [1, о. 23].

Колективна робота за підручником.

Коментоване читання тексту § 4 «Ключі до скарбів» [1, с. 22—23]. У ході читання учні повинні визначити головну думку кожного з чо­тирьох абзаців параграфа й дати їм назву.

Запитання.

1) Чому монети є важливим джерелом для вивчення історії?

2) Що таке нумізматика? Хто такий нумізмат?

3) Як карбували монети у давнину?



Додаткова інформація

До початку XI ст. практично єдиними грошима на українських землях були срібні монети — диргеми. На думку багатьох істори­ків, поряд із ними, як засіб обміну використовували хутро дикого звіра — куниці, вивірки тощо. Від тривалого використання диргеми зношувалися, а інколи їхній край обрізали любителі легкої поживи. Тому на початку XI ст. з них стали робити срібні зливки — грив­ни. Гривна мала масу 164 грами. В усіх давньоруських джерелах використовували назву гривна. Буква «Я» наприкінці цього слова з'явилася в XIX ст., ймовірно, під впливом західноукраїнських діа­лектів.

Першим карбувати власні золоті та срібні монети — златники й срібники — розпочав у Київській Русі князь Володимир Свято-славович. На лицьовому боці монет зображували князя, на зво­ротному — його герб «тризуб». Однак головною метою появи злат-ників князя Володимира було не задоволення потреб грошового обігу, а бажання сповістити світ про появу нової християнської держави.

38

Ш 2. Скіфські пам'ятки та грецькі міста-держави на території України. '

Нумізматика тісно пов'язана зархеологією. Монети, які археологи знаходять під час розкопок, допомагають їм установити вік знахідок. Відомий український археолог Борис Мозолевський присвятив своє життя вивченню пам'яток скіфів — войовничого народу, що з'явився в наших степах у другій половині VII ст. до н. е.

Підрахуйте, скільки років тому це було.



Відтоді майже тисяча років історія причорноморських степів була пов'язана з войовничими скіфами. Учитель привертає увагу до кар­ти атласу «Скіфи на українських землях» [9, с. 3] і знайомить учнів з основними фактами скіфської історії, використовуючи наведений матеріал.

Додаткова інформація

У другій половині VII ст. кіммерійців із причорноморських сте­пів витіснили нові кочовики — скіфи. Установивши своє пануван­ня в Північному Причорномор'ї, скіфи підпорядкували своїй владі також сусідні землі. Крім об'єднань скіфів-кочовиків та. царських скіфів до складу Великої Скіфії, як називав скіфську країну давньо­грецький історик Геродот, входили також скіфи-орачі. Вони заселяли український Лісостеп і вважаються далекими предками слов'ян.

Царські скіфи ставилися до решти населення Великої Скіфії, як до своїх невільників, й обкладали їх даниною. Землероби Лісостепу поста­чали скіфам пшеницю, а ремісники — необхідні вироби. Самі скіфи вва­жали гідними для себе лише дві справи — війну та розведення худоби.

Велика Скіфія досягла розквіту в IV ст. до н. е. за царя Атея, який ніби прожив 90 років. Він вів успішні війни зі своїми сусідами. Во­єнні успіхи скіфів обумовлювалися наявністю у них найкращої для свого часу зброї. Основною зброєю скіфського воїна був невеликий лук завдовжки 60 см, виготовлений із дерева та кістки, зі стрілами (до 200 на одного лучника). Протягом хвилини скіф випускав кіль­ка стріл, які долали відстань понад 500 м. Дуже поширеними були . . також списи й короткі залізні мечі. Звичним у скіфів було викорис-

тання захисного обладунку — щитів, панцирів, шоломів.

Від початку III ст. до н. е. відбувався поступовий занепад Великої Скіфії. Існуючі пасовиська в причорноморських степах виснажи­лися від надмірної кількості худоби. До того ж, відбулося раптове погіршення клімату в степовій смузі, яке остаточно зруйнувало ко­чове скотарство й спричинило значне зменшення населення Скіфії. УII ст. до н. е. майже спорожнілі території колишньої Великої Скі­фії зайняли нові кочовики — сармати.

Згадками про панування скіфів на українських землях залишилися величні земляні кургани — насипи над могилами заможних скіфів, їх відкрито кілька сотень. У пониззі Дніпра розташовані так звані

царські кургани». Знайдені в них унікальні вироби із золота та срібла дають уявлення про багатства скіфської знаті. Побудувати ці велетен­ські споруди (висота деяких перевищувала 20 м) було можливо лише завдяки тривалій праці тисяч людей під керівництвом досвідчених будівничих. На жаль, більшість скіфських курганів було пограбовано в давнину.



Борис Мозолевський назвав ці кургани «листами у вічність». У скіфському кургані Товста Могила археологу пощастило знайти одну з найвідоміших скіфських прикрас — золоту пектораль (ювелір­на прикраса, яку носили на грудях володарі давніх держав) [1, с. 26].

Славнозвісна скіфська пектораль вважається шедевром скіфсько­го мистецтва. Діаметр прикраси становив ЗО см, маса — 1150 грамів. Три її яруси мають вигляд півмісяця. Між витими джгутами розмі­щені сюжети із життя давнього народу. У центрі верхнього ярусу двоє скіфів шиють сорочку з овечої шкури, розтягнувши її за рукава. Біля них — горити (чохли) з луками й стрілами. Праворуч і ліворуч від них зображено молодих скіфів: один доїть вівцю, другий — сидить серед тварин, тримаючи арфу. На двох інших ярусах — сцени битві диких звірів та сюжети зі скіфського життя. За своїми художніми якостями пектораль із Товстої Могили не має рівних серед скіфських знахідок.

Іншою цікавою знахідкою є золотий гребінь із кургану Солоха [1, с. 28]. У верхній частині його над зубцями зображено п'ятьох ле­жачих левів. Над ними — скульптурна група, яка зображує битву кінного воїна з двомапішими. Добре показано одяг і озброєння воїнів.

Робота з ілюстративним матеріалом.

Розгляньте зображення скіфської пекторалі з кургану Товста Мо­гила, золотого гребеня з кургану Солоха, монети скіфського царя Атея й дайте відповіді на запитання.

1) Що можна дізнатися про заняття скіфів та їхнє життя за пек-тораллю з Товстої Могили?

2) Опишіть озброєння скіфських воїнів за зображенням золотого гребеня з кургану Солоха.

3) За монетою царя Атея встановіть, який вигляд мав скіфський кіннотник.

4) Визначте особливості зовнішнього вигляду скіфів за цими зо­браженнями.

За часів, коли українські степи заселяли войовничі скіфи, продо­вжує свою розповідь учитель, на узбережжі Чорного моря заснували свої поселення переселенці з Греції.

Колективна робота за підручником.

Коментоване читання тексту параграфа «Допитливим» [1, с. 28]. У ході читання вчитель привертає увагу учнів до ілюстрацій у під­ручнику й використовує наведений матеріал.

40

Додаткова інформація

Грецькі переселенці стали селитися на північному узбережжі Чорного й Азовського морів починаючи від середини VII ст. до н. е.

Переважну більшість переселенців складали землероби, які при­були сюди в пошуках вільної землі. Серед переселенців були також ремісники й торговці. Греки освоювали 5—10-кілометрову смугу морського й лиманного узбережжя, де тоді ніхто не мешкав, тому сутичок між греками-переселенцями та скіфами не було.

Спочатку греки створювали на нових землях невеликі пункти зі складами для торгівлі з місцевим населенням. Поступово з них виростали великі поселення; які оточувалися високими й товстими кам'яними мурами. Найбільшими містами були Ольвія (у перекладі «щаслива»), Tipa (від грецької назви Дністра), Херсонес (у перекла­ді «півострів») та Пантікапей (у перекладі «рибний шлях»). Життя в містах греки влаштовували за традиціями своєї Батьківщини. Бу­динки споруджувалися з каменю, який зовні вкривався кольоровим тиньком, та робили дах із черепиці. Кожна садиба мала затишний внутрішній дворик.

Грецькі поселенці займалися переважно хліборобством і вино-градництвом. Значну роль відігравало тваринництво, рибний про­мисел та ремесла. Великою популярністю серед скіфської знаті ко­ристувалися вишукані вироби із золота та срібла грецьких ювелірів. У торгівлі грецьких поселенців із Великою Скіфією головну роль відігравала Ольвія, яку називали «торжищем борисфенітів». Голов­ним товаром, який купували греки у місцевої людності, було зерно, а продавали переважно ремісничі вироби. Із сусідніми народами здійснювався в основному натуральний обмін, а в грецьких містах для потреб торгівлі карбували власну монету.

Грецькі міста мали значний вплив на розвиток Північного При­чорномор'я. Вони стали осередками поширення на українські зем­лі грецької культури, а наприкінці Іст. н. е. — перших паростків християнства.

Робота з історичною картою.

1) Назвіть скіфські кургани. У якому кургані було знайдено зо­лоту пектораль?

2) Яке грецьке поселення:

а) розташовувалося на правому березі Бузького лиману;

б) розташоване на південному заході Кримського півострова;

в) виникло на правому березі Керченської протоки;

г) засноване на правому березі Дністровського лиману.

3) Греки дали власні назви відомим їм річкам, морям і протокам. Назвіть сучасні назви Понту Евксинського, Меотиди, Борисфе-на та Гіпаніса.

3. Початкові уявлення про геральдику та.сфрагістику.



Активізації уваги учнів під час розгляду питання може сприяти проведення дидактичної гри «Від кінця до початку».

Правила гри. Учні повинні прослухати розповідь учителя, а після цього переповісти її навпаки по одному реченню — від закінчення до початку. Розпочати гру слід доручити найслабшим учням. Послідов­ність відповідей учнів визначає учитель. Відтворення учнями отри­маної інформації у такий досить незвичний спосіб дозволяє краще осмислити матеріал. Гру можна використовувати також для переказу самостійно опрацьованого матеріалу параграфа, закріплення, повто­рення й узагальнення вивченого.

Розповідь учителя.

Серед тих наук, які допомагають історикам досліджувати минуле, є дві дуже цікаві науки, із якими ми зараз познайомимося. Перша з них — це геральдика — історична наука, що вивчає герби та їх істо­рію. Учитель доручає учням прочитати відповідний абзац параграфа [1, с. 23—24] про геральдику й предмет її досліджень.

Запитання.

1) Що таке герб? (Герб — відмітний символічний знак держави, міста, роду окремої особи тощо, зображений на прапорах, мо­нетах, печатках, документах та ін.).

2) Що зображують на гербах?

3) Чим займається геральдика?

Історики вважають, продовжує свою розповідь учитель, що герби були започатковані в сиву давнину, коли перші люди почали ототож­нювати свої роди з певними тваринами. Вони вірили, що ця твари­на захищає їх, і ніколи не вбивали її на полюванні, вважаючи, що це може спричинити нещастя. Відтепер до імені людини додавали «...з роду Ведмедя», «...з роду Зубра» тощо. Зображення цієї твари­ни ставало символом, який шанували всі родичі. Коли якась хоробра людина очолювала групу людей, її родовий символ ставав спільним для всіх. Із часом родові символи багатьох володарів ставали герба­ми держав, якими вони правили. Під їхнім зображенням ішли у бій та укладали мирні угоди. Герб, шанований усім населенням, став символом влади—умовним речовим знаком, який ототожнювався з володарем держави.

Наявність герба була дуже зручною. Цим символічним знаком можна було позначити територію, приналежність речі, він був своє­рідним посвідченням особи. Саме тому з часом власні герби з'явилися у міст, земель, різноманітних товариств.

Минуло досить багато часу, і в Європі з'явилися хоробрі воїни — рицарі, що змагалися один з одним за звання найхоробрішого. У той ■час і були складені певні правила укладання й використання гербів. Кожен рицар мав власний герб, який розроблявся герольдами — роз­порядниками на урочистостях і змаганнях рицарів. Звідси й виникла назва науки про герби — геральдика.

Головним елементом герба є щит, на якому розміщено різноманіт­ні гербові фігури, виконані в стилізованій формі. На гербі викорис­товується п'ять основних кольорів — червоний, блакитний, зелений, пурпурний, чорний і два метали — золото й срібло. Герб, як правило, супроводжується девізом — коротким висловлом, який відображає иттеві принципи власника герба.

Учитель може продемонструвати учням історичні герби україн-ьких земель і міст різних часів, зокрема свого населеного пункту, ;й розказати про найпростіші правила укладання гербів. Цей матеріал (Знадобиться учням під час виконання домашнього завдання. Друга наука, про яку ви дізнаєтеся, називається сфрагістика.

Колективна робота за підручником. і Коментоване читання тексту параграфа «Допитливим» [1, с. 29].

Цікаво знати

Першими, хто почав використовувати печатки, були мешканці Давнього Шумеру. 5 тис. років тому печатка мала форму циліндра, вкритого надписами й зображеннями, відбиток із якого отримували, відтаскаючи його на сирій глиняній табличці з текстом документа. Пізніше з'явилися персневі печатки, які відтискали у воску. У Се­редньовіччі в західноєвропейських країнах та Візантії використову­вали вислі двосторонні печатки, які відтискали спеціальними щип­цями на металевій кульці й підвішували до документа.

у XIV—XV ст. у зв'язку з поширенням паперу, який не витри­мував ваги металевої печатки, з'явилися звичні сьогодні прикладні печатки. Вони відтискалися спочатку на воску або сургучу, а пізні­ше відбиток печатки робили за допомогою фарбників.

На українські землі перші печатки, як вважають, потрапили з грецьких міст-держав Північного Причорномор'я. Можливо, слу­гували печатками й персні, знайдені в похованнях скіфської зна­ті. Значного поширення набули вислі металеві печатки в Київській Русі. Археологами знайдено декілька сотень печаток цієї доби.

Запитання.

1) Що таке сфрагістика?

2) Що називають печаткою?

3) Яку роль відіграють печатки в дослідженні минулого?

43

11 4. Тризуб — головний елемент сучасного герба України Розповідь учителя.

Кожна держава має свої державні символи —герб, прапор і гімн. У 1992 р. Верховна Рада України затвердила тризуб — знак київсько­го князя Володимира Великого (980—1015 рр.) малим Державним гербом. Згідно з Конституцією України, прийнятою 1996 р., три­зуб — елемент великого Державного герба України. Учитель привер­тає увагу учнів до зображення малого Державного герба України.

У давні часи за князювання Володимира Великого тризуб був зна­ком княжої держави. Наявність.цього давнього символу в сучасному гербі України нагадує про витоки української державності.

Найдавніші археологічні знахідки із зображенням тризуба на те­риторії сучасної України сягають І ст. н. е. У ті часи він, імовірно, був знаком влади вождів або символом місцевих племен. Минали часи, але цей знак не загубився. Археологи знову зустріли зображення три­зуба при розкопках слов'янських поселень на Полтавщині й Київщи­ні. За часів Київської Русі він був великокнязівським знаком. Існують давні зображення воїнів київського князя Святослава (964—972 рр.) з прапорами, держаки яких увінчують тризубці. «Володимир на сто­лі, а це його срібло» — такий надпис супроводжував зображення три­зуба на золотих і срібних монетах князя Володимира.

Стосовно походження тризуба існує близько сорока версій. Однак головним є не це. Відомий український історик Михайло Грушев-ський, який був палким прихильником ідеї надання тризубу статусу Державного Герба України, вважав найважливішим те, що цей знак не є запозиченим, видуманим, а пов'язаний із тисячолітньою історією наших земель. Глиббке історичне коріння нашої державної симво­ліки є предметом гордості українців. Тому Конституція закріплює обов'язок усіх громадян України шанувати її державні символи.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ ІНІНШПННН

Ребус«У яблучко».

У ребусі сховані слова, які були роз­глянуті сьогодні на уроці. Знайдіть їх і поясніть, що вони означають.

Відповіді

1 коло — герб

2 коло — тризуб

3 коло — печатка, пектораль

4 коло — нумізматика, сфрагістика



VI. ПІДСУМКИ УРОКУ л . ~> .* -- * * ' "

Учитель робить висновки за матеріалом, розглянутим на уроці:

нумізматика — одна з тих наук, яка допомагає історикам дослі­джувати минуле. Тримаючи в руках звичайні монети, не забувайте, яку давню історію має сучасна українська гривня, пишайтесь її назвою;

герби завжди привертали увагу тих, хто цікавився історією. Вони можуть розповісти дослідникам багато цікавого про часи, за яких вони існували. Державний герб — це символ, яким пишається кожен громадянин своєї держави. Герб України, як і інших європей­ських держав, сягає витоками в сиву давнину нашого народу. Знати історію його походження повинна кожна освічена людина;

численні речові пам'ятки, відкриті археологами в Північному Причорномор'ї, дозволили нам дізнатись про ті далекі часи, коли тут мешкали скіфи та грецькі переселенці.



VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ íT^V^^v^^^V^*^»

1) Опрацювати матеріал підручника § 4 [1, с. 22—29].

2) На окремому аркуші паперу намалювали власний герб і придума­ти девіз до нього (доцільно наведені вище геральдичні правила ви­вісити в кабінеті або дати їх учням у роздрукованому вигляді).

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка