Тема. Історія як навчальний предмет і наука. Мета



Сторінка4/16
Дата конвертації19.02.2016
Розмір3.46 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
Тема. Географічні назви. Давні слов'яни. Мета: показати учням, яку назвах народів і географічних назвах відображаються історичні події, природні умови й життя місцевого населення; познайомити з витоками історії сучасних слов'янських народів; продовжити формуван­ня навичок роботи з історичного картою; зацікавити учнів таємницями, які приховані в географічних назвах нашої Батьківщини. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, атлас, сучасна політико-адміністративна карта України й виготовлені з кольорового паперу картки з на­звами історико-етнографічних регіонів України та східно­слов'янських союзів племен. Основні поняття і терміни: топоніми, етноніми, топоніміка, етноніміка, історико-етнографічні регіони, слов'яни, східні слов'яни, племена, союзи племен. Основні дати: кінець V ст. — заснування Києва; 1187 р. — перша згадка в літописі назви «Україна».

45

Структура уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Перевірка домашнього завдання

III. Актуалізація опорних знань учнів

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Початкові уявлення про етноніміку.

2. Давні слов'яни.

3. Про що можуть розповісти географічні назви.

4. Легенда про походження Києва.

5. Легенди про походження географічних назв рідного краю.

6. Історико-етнографічні регіони України

V. Закріплення нових знань учнів

VI. Підсумки уроку

VII. Домашнє завдання



--—-ХІД УРОКУ-=-

і. організація навчальної діяльності с*3£п*1№.шиеш

Учитель повідомляє тему й основні завдання уроку. Доцільно також повідомити учнів про завершення вивчення теми «Знайом­ство з історією» і про те, що на наступних двох уроках відбудеться узагальнення вивченого матеріалу та оцінювання навчальних до­сягнень учнів.

її. перевірка домашнього завдання тштшмшшшшшшшшшшт

Учитель перевіряє складені учнями герби й девізи до них. Перевір­ку домашнього завдання можна провести у формі конкурсу й зробити виставку кращих учнівських робіт.

Запитання та завдання.

1) Що таке нумізматика? Як стародавні монети допомагають істо­рикам вивчати минуле?

2) Покажіть на карті територію розселення скіфів. Розкажіть про життя скіфів.

3) Що ви знаєте про золоту пектораль, знайдену в кургані Товста Могила? Чим вона може допомогти у вивченні способу життя скіфів?

4) Покажіть на карті грецькі міста-держави Північного Причор­номор'я. Що ви дізналися про них?

5) Що вивчають такі науки, як геральдика та сфрагістика?

6) Розкажіть про малий Державний Герб України та його похо­дження.

iii. актуалізація опорних знань учнів

Запитання.

1) Звідки походить назва українці? А Україна?

2) Яку ви знаєте історію виникнення міста, села або місцевості?

iv. вивчення нового матеріалу г"?г>"v RW5*r»^ ****** +fi ·: Активізації роботи учнів під час розгляду нового матеріалу сприя­тиме дидактична гра «Чиста дошка».

Правила гри. Перед початком учитель записує на дошці пронуме­ровані в довільному порядку запитання. Вони можуть бути звичної форми або мати вигляд схеми, малюнка, фрагмента картини тощо й охоплювати матеріал нової теми. Учитель попереджає учнів, що -його розповідь буде містити відповіді на запитання, записані на дош-|ці. Періодично він буде запитувати учнів, чи готові вони відповісти на "будь-яке із наведених запитань. Якщо учні відповіли на запитання, /то воно стирається з дошки. Завдання гри полягає в тому, щоб у кінці * уроку дошка була чистою. ■

'v Гру можна організувати у формі конкурсу-змагання команд: пере-. можцем буде той ряд, який відповість на більшу кількість запитань. Іншим варіантом проведення гри можуть бути письмові відповіді іучнів у зошитах. Під час закріплення нового матеріалу вчитель ви­значає, хто з учнів відповів на більше запитань і наводить відповіді : на запитання, які залишилися без відповідей.

*

Запитання до гри «Чиста дошка» за темою «Географічні назви. ■ Давні слов'яни».

1) Розв'яжіть ребус, розташувавши склади у правильній послі­довності.

мі-, по-, ет-, ка-, ні-.

2) Чи пов'язані назви народів з географічними назвами? а) Так; б) ні.

3) Заповніть пропуски в схемі.

Слов'яни
















... гілка




... гілка




Східна гілка
















Поляки,чехи, словаки




Болгари, македонці, хорвати, словенці, чорногорці, серби







4) Укажіть спільну назву, яка об'єднує наведений перелік: поляни, деревляни, сіверяни, волиняни, уличі, тиверці, білі хорвати.

47

5) Що таке топоніми?

6) Що вивчає наука топоніміка?

7) Назвіть імена трьох братів і сестри, які, за легендою, заснували Київ.

8) Коли жив князь Кий?

9) Які топоніми на території Києва нагадують про легендарних засновників міста?

10) Яка історико-етнографічна назва українських земель походить від слова слобода?

11) Якою є історико-етнографічна назва місцевості, де ви живете?

12) Розв'яжіть ребус. Переставте літери так, щоб вийшло слово.

ИНЛГАЧАИ.

Ш 1. Початкові уявлення про етноніміку. Колективна робота за підручником.

Учитель доручає учням самостійно прочитати перші два абзаци па­раграфа «Загадкові назви» і відповісти на запитання:

1) Що означає слово етноніміка?

2) Що вивчає етноніміка?

3) Про що можуть дізнатися історики, досліджуючи назви на­родів?



Розповідь учителя.

Назви народів можуть розповісти дослідникам багато цікавого про їх носіїв. Зокрема, до скіфів причорноморські степи заселяли кім­мерійці. Це перший народ півдня сучасної України, який відомий нам за його власною назвою. Згадки про кіммерійців містяться у тво­рах істориків, письменників і поетів стародавнього світу. Дослідни­ки вважають, що назва кіммерійці походить від фінікійського слова камер — «темний». Імовірно, що кіммерійці були смуглявішими за інші народи й мали темніше волосся.

Скіфи, за переказами греків, виводили назву свого народу від іме­ні легендарного царя Скіфа — найменшого із синів Таргітая, сина грецького бога Зевса і доньки Борйсфена. А ось учені-етнографи вва­жають, що скіф означає блукач, вічний мандрівник, кочовий. Ціка­вим є походження назви сарматів — народу, який заселив Північне Причорномор'я після того, як його залишили скіфи. Назва цього во­йовничого народу походить від іранського слова саоромат — опере­заний мечем: сармати носили мечі при поясі.

Літописець Нестор у «Повісті минулих літ» розповідає про похо­дження назв східнослов'янських союзів племен. (Учитель привер­тає увагу учнів до карти «Розселення східних слов'ян» [2, с. 4].) Він

48

пов'язує їх походження з місцевостями, де жили східні слов'яни. По­лочани, наприклад, отримали свою назву за річкою Полота, деревля­ни від того, що жили в лісах (серед дерев), дреговичі від слова дрегва, тобто болото.

Ш 2. Давні слов'яни.

Розгляд цього питання вчитель може організувати за одним із за­пропонованих нижче варіантів.

І ВАРІАНТ '



Розповідь учителя на основі відповідного матеріалу підручника, наведеної схеми та карти «Розселення східних слов'ян».

Слов'яни







1

Західна гілка




Південна гілка




Східна гілка

1







Поляки,чехи.




Болгари, македонці, хорвати,




Білоруси, росіяни,

словаки




словенці, чорногорці, серби




українці

II ВАРІАНТ

Колективна робота за підручником.

Коментоване читання відповідного фрагмента параграфа «Загад­кові назви» [1, с. 30—31]. Систематизація матеріалу за допомогою наведеної вище схеми, карти та відповідей на запитання.

Запитання та завдання.

1) До якої групи народів належать українці?



2) Назвіть народи, котрі належать до східної гілки слов'ян.

3) Як називають об'єднання, якими жили давні слов'яни? (Пле­м'я — велика група людей, пов'язаних спільним походженням і спорідненістю мови. Союз племен — об'єднання кількох спо­ріднених племен, які заселяють спільну територію.)



4) Покажіть на карті територію розселення східних слов'ян.

5) Прикріпіть на стінній карті назви східнослов'янських племен у місцях їх розселення (учитель дає учням заздалегідь підго­товлені картки з назвами).

6) Назвіть і покажіть на карті річки, які протікали слов'янськи­ми землями.

7) Скільки східнослов'янських племінних союзів, за свідченням літописця, мешкали на території сучасної України?

8) Спираючись на карту, назвіть східнослов'янські союзи племен, котрі жили на українських землях.

* 3. Про що можуть розповісти географічні назви. Розповідь учителя.

Учитель наголошує на тому, що чимало цікавого про давні часи можна дізнатися за топонімами — назвами міст, сіл, селищ, гір, ви­сочин, лиманів, озер, річок. Про що можуть розповісти географічні назви, учитель пояснює на прикладах. Він пропонує учням прига­дати, які географічні назви вони зустрічали в попередніх парагра­фах. Це такі назви, як Львів, Київ, Чернігів, Трипілля, Іскоростень, Карпати, Буг, Дністер, Дніпро. Учитель розповідає про походження деяких із цих назв, використовуючи додаткову інформацію.

Додаткова інформація

За переказами, місто Львів заснував близько 1241 р. галицький князь Данило Романович і дав йому ім'я свого старшого сина Лева. Існує також переказ про те, що місто побудував сам Лев Данилович.

Назва Чернігова належить до тих, які вчені розгадати не змогли. • Уперше місто згадується в літописі близько 9Q7 року. Одна з легенд пов'язує назву Чернігова з князем Чорним, що правив у VII ст., інша — з княгинею Чорною, яка кинулася з терема й розбилася, аби не потрапити до рук загарбників. Ще згадують, ніби Чернігів звався колись Сернігів — від назви тварини серна, бо тоді в навколишніх лісах було багато серн.

Село Трипілля на Київщині, на думку одних, дістало назву від трьох полів — хліборобських рівнин, обмежених річками. Інші вва­жають, що на цьому місці був грецький опорний пункт на півночі, який звався Триполіс («тримісто»).

Літописний Іскоростень був головним містом деревлян. Давньо­руська княгиня Ольга знищила його, і лише в XVI ст. на цьому місці виник сучасний Коростень. Його назву виводять від давньослов'ян-ського слова корост — «камінь».

Походження назви Карпати остаточно не з'ясовано. Уперше це слово як назву гір стали використовувати давньогрецькі географи. Найновіші дослідження назви Карпат пов'язують з албанським сло­вом карпе — «скеля» в значенні «скелясті гори». Від цього слова походить також назва племені карпи, які, за повідомленням давньо­грецьких географів мешкали на цій території.

Цікавими є версії походження назв річок: Буг у давніх слов'ян перекладався як «течія»; Дністер походить від скіфського «дуй істрос» («річка швидка»); Дніпро, який скіфи називали Данапріс, пов'язують із давньою індо-іранською назвою «дана апара» — «во­дяна глибочінь».

Зверніть увагу!

Назва Україна, що означає країну і сучасну державу, має історичне походження і сягає своїм корінням доби Київської Русі. У писемних джерелах Україна вперше у значенні країни згадується у Київському літописі близько 1187 р. Згодом ця назва поширилася на територію всього Середнього Подніпров'я та суміжних земель, які раніше нази­валися Руссю.

Ш 4. Легенда про походження Києва.

Учитель зазначає, що в літописі «Повість минулих літ» наведено ле­генду про походження назви столиці нашої держави. Про неї розповіда­ється в оповіданні «Перша історія міста Києва» в підручнику [1, с. 34— 35]. За наявності часу учні читають оповідання на уроці й відповідають на запитання до нього. Можна доручити учням самостійно опрацювати його, виконуючи домашнє завдання. Передувати роботі з оповіданням має вступне слово вчителя з використання наведеного матеріалу.

Додаткова інформація

У «Повісті минулих літ» Нестер-літописець розповідає про за­снування Києва так: «І було три брати. Одному ім'я Кий, а друго­му -г- Щек, а третьому Хорив, і сестра їхня Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що й нині зветься Щекавиця, а Хорив на третій горі, що від нього прозвалося Хори-виця. І в ім'я брата свого старшого заклали городок і назвали його Київ. А ще є такі, які кажуть, що Кий був не князем, а простим пе­ревізником на Дніпрі. Для того щоб переправитися через могутню ріку, говорили: «Ідемо на Київ перевіз». Але чи можна повірити, що місто на Дніпрі назвали не на честь князя, а ім'ям простого чоловіка, який переправляв людей на своєму човні? «Коли б Кий був перевіз­ником, то не ходив бо до Царгорода. Але цей Кий княжив у роду своєму, і ходив він до царя, якого не знаю, але тільки знаю те, як переказують, що велику честь він мав від царя...»

За літописом, Кий був полянським князем, що започаткував династію Києвичів і правив наприкінці V на початку VI ст. Спо­чатку його резиденція була розташована на Замковій горі, на березі струмка Киянка біля Подолу. Свідоцтвом того, що Київ виник саме у цей час, є знайдені тут археологами візантійські монети імперато­рів Анастасія І (491—518 рр.) та ЮстиніанаІ (527—565 рр.). Згодом Кий спорудив укріплене городище на Старокиївській горі на висо­кому березі Дніпра. Рештки фортеці VVI ст., оточеної валом і ро­вом, було знайдено археологами на Старокиївській горі в 1908 році. Згадки про будівництва міста Києва (Куара) у країні полян (палуні) є також у вірменській хроніці VIII ст.

Ш 5. Легенди про походження географічних назв рідного краю.

Легенди й перекази рідної землі допоможуть наблизити матеріал до учнів, відчути подих історії у звичних назвах. Підготуватися до

51

розгляду цього питання вчитель зможе, залучивши місцевий матері­ал [див. 16,31, 32].

і 6. Історико-географічні регіони України.

Розглядаючи це питання, учитель звертає увагу на те, що терито­рію нашої держави складають регіони, які сформувалися історично й мають свої давні назви. Про них ми і дізнаємося на цьому уроці.

Далі можливі два варіанти розгляду питання. За першим варіан­том учитель організовує опрацювання відповідного тексту парагра­фа [1, с. 32] шляхом коментованого читання. Учитель розповідає про походження наведених назв історико-етнографічних регіонів Украї­ни, доручає учням знайти їх на карті «Історико-етнографічні регіо­ни України» в атласі [9, с. 1] І прикріпити карту з назвою регіону на стінній сучасній політико-адміністративній карті України,

За другим варіантом учитель залучає до своєї розповіді матеріал параграфа, наведену нижче інформацію й супроводжує розгляд пи­тання роботою з названими в першому варіанті картою атласу та стін­ною картою.

Додаткова інформація

Українські землі поділяються на Західноукраїнські землі (Схід­на Галичина, Північна Буковина, Закарпаття) і Наддніпрянську Україну, або Наддніпрянщину.

Перша письмова згадка про місто Галич, від якого походить на­зва Галичини, датується 1113 р. Походження назви.одні виводять від слов'янського племені галич, другі — від місця добування солі (у кельтських мовах збереглося слово гал — «сіль»), треті — від не­великого чорного птаха галки.

Походження назви Волинь пов'язують із давньослов'янським топонімом «горбиста» місцевість. Спочатку, вважають прихиль­ники такого тлумачення, Волинню називали місто, яке лежало на горбах.

Назва Поділля походить від слов 'янського слова дол (діл) — « по­низзя , рівнина між горами », адже поруч починається Прикарпаття. Ця назва відома з XVI ст.

Слово Буковина спочатку означало «буковий ліс». Наприкінці XV ст. так називали вкрите буковими лісами правобережжя річки Прут.

Цікавою є історія походження назви Кримського півострова. У давнину півострів називали Таврикою за народом таврів, що заселяли його чорну частину. Коли у ХНІ ст. ці землі захопи­ли татари, то півострів за назвою їхньої столиці стали називати Крим. Таврією Кримський півострів і сусідні землі стали нази­вати у XIX — на початку XX ст., коли вони увійшли до складу Російської імперії.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Учитель перевіряє результати дидактичної гри «Чиста дошка» або проводить бесіду.

Запитання та завдання.



1) Що досліджують такі науки, як етноніміка й топоніміка?

2) На карті України прикріпіть назви історико-етнографічних ре­гіонів:

а) Західноукраїнських земель;

б) Наддніпрянської України.

(При виконанні завдання використовуються заздалегідь підготов­лені вчителем картки з назвами регіонів.)

3) Яку історико-етнографічну назву має регіон, у якому ми з вами живемо? Покажіть його на карті.

4) Які три народи належать до східної гілки слов'ян?

5) Коли виникла назва «Україна»? Яке це століття? Перша чи друга його половина? Скільки років тому це відбулося?

6) Яка існує легенда про походження назви міста Києва?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ ілїЛ" . .«·'*..·„_......■ ::. і- .·;-г%7'*»л*« 1

Заключне слово вчителя.

Сьогодні ми завершуємо вивчання теми «Знайомство з історією». Під час вивчення ми дізналися про те, як історики досліджують ми­нуле. Наступний урок буде присвячено узагальненню матеріалу опра­цьованих вами параграфів.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ и^М^ЖЖ^І^^ШІШ^аКШШівЯНІІ

1) Опрацювати матеріал підручника § 5 [1, с. 29—36].

2) Повторити матеріал підручника § 1—5 та переглянути карти атласу (с. 1—4) до уроку узагальнення за темою.

*- урок №.7':;, * &

Тема. Узагальнення знань учнів за темою «Знайомство з історією».

Мета: повторити, узагальнити та закріпити знання, набуті учня­ми впродовж вивчення теми; розвивати вміння та нави­чки, які формувалися на попередніх уроках; виховний ас­пект уроку реалізується в результаті осмислення учнями подій минулого своєї Батьківщини й формування пози­тивного емоційно-особистісного ставлення до них; спо­нукати учнів до подальшого поглиблення знань.

53

Тип уроку: повторювапьно-узагальнюючий. Обладнання: підручник, атлас, стінні карти, що використовувалися впродовж вивчення теми, матеріали, підготовлені вчите­лем для проведення дидактичних ігор.

Структура уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Повторення й узагальнення знань учнів

III. Підсумки уроку

IV. Домашнє завдання



Методичні рекомендації щодо проведення уроку

Необхідність періодичної систематизації знань, умінь і навичок, котрі набуваються учнями під час вивчення матеріалу, не підлягає сумніву. У шкільній практиці осмисленню вивченого матеріалу слу­гують уроки узагальнюючого повторення за проблемами, темами, розділами курсу та підсумкове повторення за курсом у цілому. Мета повторювально-узагальнюючих уроків така:

систематизація й узагальнення набутих знань і навичок;

створення цілісної картини подій, явищ, процесів, які раніше розглядалися частинами;

допомога учням у переході від знання окремих фактів до їх узагальнення і встановлення причинно-наслідкових зв'язків між ними.



На думку авторів, у викладанні історії в школі узагальнення — це умовиводи загального характеру, які виникають у результаті аналізу окремих історичних фактів, поєднання їх у дещо єдине й формування загального висновку.

Звичайно, кожний урок має містити узагальнення набутих на ньо­му знань або висновки. Проте саме уроки узагальнення повинні ви­вести засвоєння учнями окремих історичних фактів на якісно новий рівень.

У сучасній методиці викладання історії в школі визначають багато прийомів повторення я узагальнення матеріалу:

питання до учнів у процесі розгорнутої бесіди за вивченою те­мою;

складання логічних схем, повторювально-узагальнюючих, хро­нологічних і синхроністичних таблиць;

виконання картографічних завдань;

аналіз наочно-історичного матеріалу;

робота з документами та першоджерелами за вивченою темою;

визначення проблеми й проведення уроку-дискусії з її обгово­рення;

підготовка й заслуховування повідомлення за матеріалом теми;

урок-мандрівка країною, історія якої вивчається. Звичайно, пропедевтичний курс «Вступ до історії України» дає

можливість використати лише деякі із цих прийомів. Проте їх вдале застосування забезпечить високу результативність уроку. Зокрема, особливості вікового розвитку учнів обумовлюють доцільність вклю­чення до повторювально-узагальнюючих уроків завдань в ігровій формі. Варто також пам'ятати, що в п'ятому класі учні отримують лише первинне уявлення про історію. Рівень узагальнення матеріалу та форми його здійснення мають відповідати меті та характеру курсу в цілому. На думку авторів, для того щоб повторювально-узагальню­ючий урок з історії у п'ятому класі був вдалим, доцільно дотримува­тися таких вимог:

узагальнення має бути цілеспрямованим;

матеріал, який винесено на повторення, має бути поділений на певні змістові групи, відповідно до змісту теми та мети узагальнення;

матеріал має містити образи головних фактів, а не повторювати все те, що було вивчено на уроках;

у процесі повторення й узагальнення мають використовуватися різноманітні прийоми та форми.

Ураховуючи , що тема «Знайомство з історією»є вступною до кур­су в цілому, автори пропонують підсумовувати й узагальнювати як первинні уявлення учнів про предмет, так і сформованість навичок роботи з термінами, історичними джерелами, картою й датами. Саме це обумовлює запропонований поділ матеріалу на змістові групи.

--— ХІД УРОКУ----—



I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ і£ї«Жйіі1йМИШШ

Учитель повідомляє учням тему уроку, його завдання та інформує про основні форми роботи.

II. ПОВТОРЕННЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ УЧНІВ іТ *» М -Ж 5ДО*1*

Учитель коротко нагадує основний матеріал, що вивчався впро­довж опрацюваної теми.

Вступна бесіда.

1) Вивчення якої теми ми завершили? Поясніть її назву.

2) Про що ви дізналися, вивчаючи тему?

55

3) Що серед вивченого було, на ваш погляд, найголовнішим? Об­ґрунтуйте свою думку.

4) Згадайте назви параграфів вивченої теми. Уявіть, що вам по­трібно "написати інші назви до них. Які ви запропонуєте? По­ясніть свій вибір.

Дидактична гра « Три на чотири».

Правила гри. Учитель готує декілька комплектів із 12 карток. Кожен комплект містить чотири дати, поділені на три складові: власне дата, назва події, відповідне століття або скільки років тому відбулася ця подія. Кожен учасник гри повинен за визначений час правильно скласти дати і розташувати їх у хронологічній послідов­ності. Перемагає той, хто виконає завдання першим. Рекомендова­но залучати до гри по 4—5 учнів. Переможці допомагають учителю оцінювати наступних учасників. Гра, як правило, відбувається ди­намічно й подобається учням. Одночасно із цим вона сприяє форму­ванню практичних навичок у хронології. Наводимо зразок карток для проведення гри.

Друга половина VII ст. до н. е.

Поява скіфів у Північ-ному Причорномор 'ї

Понад 2655 років тому

1187 р.

Перша згадка в літописі, назви «Україна»

Кінець XII ст.

1866—1834 рр.

Життя та діяльність М. Грушевського

Друга половина XIX перша половина XX ст.

1893 р.

Відкриття В. Хвойкою поселень трипільців

112 років тому

За результатами виконаних завдань учитель проводить бесіду за запитанням та завданнями.

1) Назвіть будь-яку дату першої половини VII ст. до н. е.

2) Назвіть останній рік XII століття.

3) Скільки років прожив Михайло Грушевський?

4) Назвіть перший рік XIX століття.

Розгорнута бесіда.

1) Що вивчає історія? Розкажіть, які історичні науки і як саме допомагають історикам досліджувати минуле.

2) Порівняйте життя й побут давніх мисливців та землеробів-три-пільців. Які зміни ви побачили?

3) Що розповіли археологічні пам'ятки про життя скіфів та гре­ків на українських землях? Чим воно відрізнялося?

4) Що ви дізналися про витоки історії українського народу? Як допомогли історикам дослідити її писемні історичні джерела?

Дидактична гра «Знайдіть, де він жив».

Правила гри. Учитель пропонує учням уявити, що до них потрапили' розповіді людей, які в різні часи заселяли українські землі. Необхідно встановити, де вони мешкали. Учитель зачитує розповідь, а учні ви­значають місцезнаходження подій, про які йдеться, і прикріплюють прапорець у відповідному місці настінній карті. Можна об'єднати клас у команди зарядами. Перемагає команда, котра має більше правильних відповідей. Гру можна також провести індивідуально. У цьому випадку учнів необхідно забезпечити картами й позначеннями.

1) Ми були давніми мисливцями кам'яного віку, полювали на ма­монтів. Своє поселення ми заснували на правому березі Десни. Наші майстри вміли вирізати з мамонтових кісток браслети, прикрашені складними різьбленими орнаментами. (Мізин.)

2) Мене завжди приваблювали пам'ятки далекого минулого, і то­му я присвятив своє життя археології. Одне з найбільших від­криттів мені пощастило зробити 1893 р. під час розкопок понад Дніпром на Київщини. (Трипілля.)

3) У цьому величному кургані ми, скіфські воїни, поховали свого царя. Місце його поховання ми спорудили в пониззі Борисфе-на, на правому березі ріки. Царя в його останню подорож ми спорядили в найкращий одяг і поклали йому на груди ознаку царської влади — золоту пектораль, на якій були зображені сюжети з життя й побуту нашого народу. (Товста Могила.)

4) Я — грецький купець. Із далекої Греції переселилися ми до Північного Причорномор'я. Головним моїм заняттям стала торгівля зі скіфами. Моє місто навіть називають «торжищем Борисфенітів», а розташоване воно на правому березі Дніпров­ського лиману. Проте ми, греки, називаємо його «Щаслива». (Ольвія.)

5) Я належу до східнослов'янського союзу сіверян. Наше місто розташоване на березі Десни. За легендою, воно отримало на­зву на честь свого засновника — слов'янського князя Чорного. (Чернігів.)

6) Я живу в незалежній Україні і є вашим сучасником. Наш регі­он належить до Західноукраїнських земель і охоплює терито­рію сучасних Івано-Франківської, Львівської областей і части­ну Тернопільської. Яка його назва? (Галичина.)

57

Підсумовуючи результати грі, учитель поглиблює уявлення учнів щодо ролі історичної карти в дослідженні минулого у формі бесіді.

Завдання.

1) Поясніть, що, на вашу думку, означає висловлювання «історич­на карта допомагає орієнтуватися в історичному просторі ».

2) Наведіть приклади того, як карти з історії України допомо­жуть вам зрозуміти події, котрі відбувалися на теренах нашої держави.

Дидактична гра «Конверт-сюрприз».

Правила гри. Учасники гри отримують від учителя конверти. До кожного конверта вкладено 3—4 набори слів, які, складені разом, ста­новлять визначення вивченого учнями поняття або терміна. Учням необхідно скласти зі слів визначення й назвати поняття, якому воно відповідає. Час виконання обмежується. У кожному конверті лежить бонус-сюрприз; картка з кількістю додаткових хвилин на виконання завдання або додаткові бали за правильно виконане завдання. Бонус залежить від складності визначення понять, які необхідно скласти учням, та їхньої кількості в конверті.

У грі беруть участь команди з 4—5 учасників. При підведенні під­сумків ураховуються швидкість виконання завдання, правильність зібраного визначення й названого поняття, а також бонусні бали. Цікава для учнів форма гри сприяє розвитку навичок засвоєння іс­торичних понять і термінів.

Гру доцільно завершити короткою бесідою.

. Запитання та завдання.

1) Поясніть, для чого необхідно знати визначення історичних по­нять і термінів.

2) Чи поділяєте ви твердження, що історичні поняття — це своє­рідні опори, які «тримають» усю історію? Чому?

III. ПІДСУМКИ УРОКУ ■ІМИІІШМІШІІІШіІ

Заключне слово вчителя.

Сьогодні на уроці ми пригадали те, що розглядали впродовж ви­вчення теми «Знайомство з історією». І надалі кожна тема буде за­вершуватися таким уроком, де ми, підсумувавши й узагальнивши вивчене, будемо визначати те головне, що повинні обов'язково за­пам'ятати. Наступний урок буде присвячено тематичному оціню­ванню.

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ ййі-і.^л^^а'^і^-:-/^ ·:.. ·=·'- Х^^ЛіЗДЖ

Підготуватися до тематичного оцінювання за темою «Знайомство з історією».

1 ' .<...;.. г .•.-.'гик мз ° -?-./^>.-Д4

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка