Тема лекції: Лекційно-семінарська система навчання



Скачати 179.21 Kb.
Дата конвертації21.03.2016
Розмір179.21 Kb.
Хімічний факультет

Кафедра харчових технологій

Спеціальність – Хімія, 5 курс

Дисципліна – Нетрадиційні форми й методи викладання хімії в школі

Викладач – доц. Хмеловська С.О.

Тема лекції: Лекційно-семінарська система навчання
Відомо три системи організації навчання – це найпоширеніша класно-урочна система загальноосвітньої школи, лекційно-семінарська система, яка більше використовується у вищих навчальних закладах та індивідуальна система навчання, яка характерна для шкіл мистецтв та спортивних закладів.

Останнім часом у практику багатьох учителів увійшла лекційно-семінарська форма організації навчально-виховного процесу, яка використовується більше в старших класах, й тому одержала розвиток при викладанні хімії.

Лекційно-семінарська система навчання вирішує деякі проблеми традиційного уроку, а саме: забезпечує достатню кількість часу для пояснення й обговорення нового матеріалу; більшу послідовність і логічність викладання; подачу матеріалу великими, закінченими порціями тощо. Але ж лекційно-семінарська система не позбавлена важливих недоліків, які стримують її широке застосування в шкільній практиці. До них відносяться

обмежені можливості лекції для впровадження різноманітних форм вивчення нового матеріалу учнями, обмежені можливості семінарських занять для застосування ефективних методів поглиблення, перевірки й корекції занять учнів.

Лекційно-семінарська система включає п'ять типів уроків, які пов’язані один з одним:


  1. уроки-лекції;

  2. семінарські заняття;

  3. уроки-конференції;

  4. уроки з ролевими іграми;

  5. уроки-практикуми.

Першим типом уроків є уроки-лекції. Специфіка уроків-лекцій в тому, що перед учнями розкривається зміст великої порції навчального матеріалу, при цьому виклад іде в строгій логічній послідовності. Зміст лекцій на наступних уроках деталізується й заглиблюється, тобто йде подальший розвиток знань. Відмінність уроків-лекцій від уроку засвоєння нових знань є в тому, що на них виклад нового матеріалу зв'язаний один з одним сюжетно.

Уроки-лекції проводяться в старших класах і ціль цих уроків  первісне пояснення навчального матеріалу або його систематизація й узагальнення. При цьому слід пам’ятати, що лекції в школі відрізняються від лекції у вишах. На уроці-лекції в школі учитель повинен не тільки повідомити учням нову інформацію, але й забезпечити засвоєння її основного змісту за рахунок активної участі школярів.

На уроках-лекціях формуються уміння слухати лектора, виділяти головне в вивченому матеріалі, розкривати зміст теми в певній логічній послідовності, коротко записувати головні елементи змісту у вигляді тез, опорного конспекту, схем, таблиць, малюнків з написами, що пояснюють.

В курсі хімії уроки такого типу можна використовувати для пояснення складного теоретичного матеріалу  законів, теорій, закономірностей; виробничих питань, значення хімії в розвитку промисловості й сільського господарства; ролі наукової діяльності вчених-хіміків; огляду, систематизації або узагальненні знань, придбаних на різних уроках, у різних класах, наприклад, хімія елементів та їх сполук.

Основними завданнями уроку-лекції є: формування блоку знань, та їх узагальнення й систематизація; виховання вміння слухати лекцію, виділяти головне у вивченому, складати план, конспект, тези лекції за допомогою вчителя; виховання емоційно-вольової саморегуляції, довільної уваги, необхідної для сприйняття монологічної мови.

Обов’язковою умовою уроку-лекції є наявність опорного конспекту, який складається вчителем і видається учням, або поступово записується учнями на протязі уроку.

Розрізняють лекції вступні, поточні, заключні або оглядові й узагальнюючі, наприклад, «Введення в хімію органічних сполук», «Огляд хімії неметалів і їхніх сполук» і ін. Зміст лекцій може охоплювати тему одного або декількох уроків. При цьому розглядається коло загальних взаємозалежних питань («блок знань»), наприклад, «Сульфатна кислота, її властивості й застосування», «Генетичний зв'язок між класами органічних і неорганічних сполук». Питання однієї теми можуть розглядатися на одній або декількох лекціях, при цьому лекції чергуються з уроками інших типів, наприклад, семінарськими, практичними або розрахунковими. Оптимальне число уроків-лекцій, які можуть або повинні проводитися в старших класах - 1-2 у кожній темі.

Таке викладання навчального матеріалу великим блоком дає економію навчального часу, дозволяє на наступних уроках використовувати більше часу на формування навчальних умінь, розв’язок задач, проведення виховної роботи з учнями, обговорюючи з ними вивчене й навчаючи їх висловлювати свою думку, оцінювати зміст навчального матеріалу, а також відповіді товаришів.

Перед тим, як складати лекцію необхідно ознайомитися із програмою по хімії по заданій темі, викладом цієї теми в підручнику, усвідомити основні ідеї теми; вивчити зміст теми, усвідомити глибину й об'єм навчального матеріалу; вивчити методичні посібники з даної теми, довідкову літературу, словники, енциклопедії, для того, щоб знайти ілюстративний матеріал, нові факти, варіанти узагальнюючих таблиць.

При цьому дуже часто у вчителя виникають труднощі по підбору фактичного матеріалу лекцій і ілюстрації до них; організації уваги учнів на уроці під час проведення лекції; низьким результатам засвоєння знань.

Структура уроку-лекції включає чотири етапи: організаційна частина уроку або підготовка до лекції, де повідомляється тема лекції, розкривається її значення, пропонується план лекції, задається домашнє завдання; лекційний виклад нового навчального матеріалу, огляд або узагальнення, що проводиться відповідно до плану; пояснення й запам'ятовування основної частини лекції, де повторно звертаються до найбільш складної частини вивченого матеріалу, проводиться складання тез або конспекту за наявним планом, вчитель відповідає на питання учнів; заключна частина уроку підведення підсумків роботи (якщо необхідно, проводиться домашнього завдання, оформлення запису в зошитах). Найбільш тривалим є другий етап, але всі вони дуже важливі.

На уроках-лекціях використовуються засоби наочності, технічні засоби навчання. У середині або кінці лекції, з метою підтримки уваги, можуть бути використані самостійна робота, бесіда або демонстрація хімічних дослідів.

До уроків-лекцій існують певні вимоги. По-перше, повинен бути план лекції, який включає 4-5 питань, деякі пункти можна розділити на підпункти, але не деталізувати. По-друге, число нових термінів не повинно бути великим – не більше 5-9 на уроці. В третіх, фрази вчителя не повинні бути довгими й складними, тому що тоді важко зрозуміти зміст. В четвертих, необхідно враховувати темп читання, щоб учні встигли все зрозуміти й обміркувати зміст, розглянути деталі, малюнки тощо.

Під час лекції звертаються до матеріалу кілька разів – при ознайомленні із планом; безпосередньому прослуховуванні лекції; повторному роз'ясненню головної частини лекції за планом та конспектуванні.

Оптимальна лекція – лекція, яка складається з 3-4 частин. Першу частину доцільно присвятити історичному огляду теми. Необхідно показати учням міждисциплінарний характер знань, умовність розділення природнчих наук, предмет вивчення яких, по суті, один – природа. Зміст наступних частин визначається дидактичною метою, яку поставив викладач перед вивченням даної теми. В останній частині лекції важливо розкрити прикладний аспект знань, зв’язок науки з життям, вказати роль наукового знання в житті суспільства в цілому і окремої людини приватно. Для цього слід звернути увагу на екологічні аспекти розглянутої теми, вплив різних факторів на здоров’я людини, проблеми безпечної взаємодії людини і техносфери. Остання частина лекції має і великий виховний потенціал, вплив на формування ціннісного відношення учнів до змісту навчального матеріалу. Саме побудова тексту за схемою: історичний огляд – предметні знання – прикладний аспект – і надає лекції цілісність і закінченість.

Показниками ефективності лекції є загальне відношення класу до лекції; увага учнів, їх інтерес; якість засвоєння інформації, перевірена на наступних уроках; характер питань, що задають учні під час і після лекції; висловлення учнів із приводу змісту уроку. Ефективність навчання багато в чому залежить від особистих якостей учителя, його взаємин з учнями, уміння впливати на слухачів.

Одним з завдань школи є підготовка учнів до форми занять, яка більш поширена в вищих навчальних закладах та формування в них необхідних вмінь й навичок, які будуть необхідні при наступному навчанні. Тому при вивченні дисциплін в старшій школі необхідно використовувати такий вид уроків, як уроки-семінари. На таких уроках розвиваються певні якості розуму  критичність, самостійність, бажання міркувати, довести правильність висловленої точки зору, можливість самоствердитися в колективі.

Теоретичний навчальний матеріал, який був вивчений на уроках-лекціях, може бути закріпленим на уроках-семінарах. Саме ці уроки дають можливість учням розвинути свою розумову діяльність, активність, самостійність, в більшому ступені проявити свої індивідуальні особливості.

Уроки-семінари проводяться з метою оволодіння учнями теоретичними знаннями, удосконалення навчальних умінь і навчання школярів груповій і колективній роботі, а також з метою розвитку їхньої пізнавальної діяльності  переходу дій учнів від репродуктивних до дій по аналогії, а від них  до продуктивної самостійної роботи і виконання творчих завдань. Навчальна функція уроків-семінарів завжди повинна проявлятися більшою мірою, ніж контролююча.

Уроки-семінари можуть використовуватись для набуття знань, повторення або поглиблення їх. На семінарських заняттях можуть удосконалюватися вміння вирішувати хімічні задачі, користуватися логічними прийомами, виконувати хімічний експеримент, користуватися хімічною мовою, працювати з підручником і періодичною пресою.

Основні задачі уроків-семінарів – це оволодіння знаннями й удосконалювання вмінь учнів; навчання діалогічної мові; умінням здійснювати самопідготовку за завданням учителя, користуючись навчальною літературою, логічно складно викладати навчальний матеріал за наміченим планом; прислухатися до думки товаришів, ураховувати справедливі зауваження; надавати допомогу один одному в навчальній роботі; брати участь в обговоренні питань; відстоювати свою думку, контролювати час своєї роботи, об'єктивно оцінювати її результати. Треба пам’ятати, що освітня функція уроків-семінарів повинна проявлятися в більшому ступені, ніж контролююча.

Для організації навчальної діяльності учнів на уроках-семінарах треба враховувати певну, відпрацьовану великою кількістю вчителів, структуру уроку. Структура уроку-семінару включає також чотири етапи. Це організаційна частина уроку, на якій іде ознайомлення з темою семінару й планом; самопідготовка учнів до семінарського заняття, при якій учням дозволяється користуватися підручниками, зошитом, додатковою літературою, можлива індивідуальна й диференційована допомога відстаючим з боку вчителя або учнів-консультантів; основна (навчальна й контролююча) частина уроку-семінару, коли проводиться бесіда, під час якої колективно обговорюються відповіді на поставлені питання або проходить короткочасна письмова робота з питань, аналогічним розглянутим при підготовці до семінарського заняття, або виконуються спеціально підібрані вчителем завдання; заключна частина уроку, на якій проходить підведення вчителем підсумків роботи на уроці, оцінка знань учнів, уточнення домашнього завдання, розбір відповідей на питання.

На уроках-семінарах більш, ніж на уроках інших типів учні навчаються колективній роботі в класі, колективному обговоренню її результатів, висловлюють власні судження по оцінці своєї роботи. У такий спосіб на семінарських заняттях забезпечується не тільки навчальна, але й розвиваюча й виховна функції.

При проведенні уроків-семінарів учителю необхідно дуже точно визначати мету уроків-семінарів, пропонувати учням для підготовки до обговорення не більше 4-5 питань і завдань, які вони спроможні вирішити за відведений час, строго розподіляти цей час на уроці, попередньо вивчити й ретельно відбирати рекомендовану навчальну й додаткову літературу.

Необхідно, щоб семінарські заняття були системними, тобто проводилися протягом усього року бажано після кожної теми курсу хімії. Дуже важливо, щоб семінари містили завдання різного рівня складності, враховуючи при цьому рівень підготовки учнів. За допомогою цих завдань варто забезпечувати перехід учнів від діяльності повторювальної, репродуктивної до діяльності продуктивної, творчої; від дій за допомогою вчителя або товаришів до самостійного виконання завдань на уроці й поза ним.

Розрізняють такі типи уроків-семінарів:



  • семінар засвоєння нових знань: мета його – вивчення нової теми в ході самостійної роботи на уроці або вдома;

  • комбіноване семінарське заняття: мета такого заняття в оволодінні матеріалом та поглибленні знань, які були отримані в ході попередньої лекції чи в результаті самостійної навчально-пошукової роботи; обов’язкова умова – використання набутих знань в нових ситуаціях;

  • семінар повторювально-узагальнюючого типу: мета – повторення, поглиблення та узагальнення матеріалу вже відомого учням з узагальнюючої лекції або в ході вивчення деяких тем;

  • міжпредметний, комплексний семінар: мета – закріплення, поглиблення та узагальнення матеріалу з двох або більшої кількості предметів, розвиток вмінь бачити спільне в різних явищах і процесах з точки зору законів діалектики;

  • вищій рівень семінару, наближений до ти, які використовуються в методиці вищої школи: мета – вивчення нового матеріалу та його узагальнення.

Уроки-семінари можуть бути використані для підготовки до контрольних робіт, практичних занять, заліків. Вони можуть проводитися з метою вдосконалення вмінь учнів працювати з підручником і вирішувати завдання, особливо, якщо уроки-семінари присвячені рішенню хімічних задач.

На уроках-семінарах можуть відпрацьовуватись також навички роботи з літературою і виражати свою відповідь в усній або письмовій мові. У цьому випадку план-завдання повідомляється попередньо на одному з уроків, що передують семінару. Розгорнутий план семінару може бути заздалегідь вивішений у класі разом зі списком літератури, що рекомендується. Учні можуть вибрати будь-яке питання й готуватися до нього вдома. Тези відповіді, конспект або план роблять у робочому зошиті, залишивши поля для доповнень і виправлень після консультацій з учителем або в ході уроку-семінару.

Необхідно вчити учнів будувати свій виступ на основі наукових фактів, зв'язуючи його з актуальними проблемами сучасності, виробничими питаннями, залучаючи приклади з особистого життя, побуту, тобто доказово, переконливо викладати матеріал під час повідомлень на уроці. Варто постійно спостерігати за реакцією класу на усний виступ товаришів (питання, репліки, пожвавлення, сміх, шум або тиша): у всім цьому можна вловити різні настрої – від глибокої зацікавленості до повної байдужності. Питання до виступаючого (сигнали зворотного зв'язку) дають можливість учням і вчителеві точніше визначити, як сприйнято, зрозуміло, оцінене й наскільки запам'яталося слухачам головне в повідомленні. При неадекватній оцінці необхідно роз'яснити незрозуміле.

Не варто забувати про необхідність керування класом. Інакше урок може прийняти стихійний характер.

Особливо відповідальною є завершальна частина семінару, на якій учні показують придбані знання й уміння. Вони подумки аналізують виступи товаришів не тільки на уроці, але й після нього. Обмінюючись думкою, вони переконуються в правильності оцінки роботи, даної один одному або вчителем.

Не менш відповідальною є робота вчителя з підготовки уроку-семінару. Найчастіше підготовка проходить в три етапи:

І етап – вибір теми семінару, відбір змісту, складання плану та підборка завдань;

ІІ етап – самостійна робота учнів над завданнями, які виконуються або індивідуально, або групами;

ІІІ етап – проведення інструктивних консультацій для консультантів, головних помічників вчителя на семінарському занятті. На цьому етапі вчитель роз’яснює мету майбутнього семінару, знайомить учнів з карткою-завданням до заняття, наголошує питання, які можуть викликати більше всього ускладнень.

Зручно використовувати при підготовці до уроку-семінару таблиці, в якій наочно видно структуру заняття та розподіл питань за формою роботи учнів (див. табл. 6.3).


Таблиця 6.3

Загальна структура уроку-семінару з зазначенням форми роботи учнів





Основні питання семінару

Питання для підготовки учнів

Перелік посилань

Форма роботи учнів

1










Бесіда

2










Співбесіда

3










Дискусія

4










Повідомлення та доповіді

Успішному проведенню семінарів сприяють наступні умови: підготовленість класу, місце та роль семінару в вивченні предмету, важливість теми, її освітня та виховна функції, дотримання плану семінару, поєднання репродуктивних, евристичних та дослідницьких завдань для роботи всіх учнів на семінарі, проведення консультацій та, якщо потрібно, проведення екскурсій.

Серед активних форм організації навчання учнів хімії, уроки-семінари мають більш високе значення в порівнянні з уроками-лекціями.

Урок-конференція – це найбільш висока і складна форма організації роботи учнів, найбільш складне поєднання фронтальної й індивідуальної роботи.

Основні задачі уроків-конференцій в поглибленні й розширенні знань учнів у процесі самостійної роботи з додатковою літературою, розвитку інтересу до роботи з науковою літературою, формуванні умінь виступати перед товаришами, знаходити з ними контакт, виховувати впевненість у собі. На уроках-конференціях учні навчаються обговорювати, рецензувати, конспектувати усні виступи, об'єктивно оцінювати їх.

При підготовці повідомлення або реферату на задану тему учні повинні декілька разів проконсультуватися з вчителем. На першій консультації складається план виступу, визначаються джерела, ілюстрації. Далі учні самостійно складають конспект виступу, записують незрозумілі питання, які уточнюють на наступних консультаціях. На другій консультації уточнюються й розбираються найбільш істотні питання підготовленого повідомлення. На третій консультації вчитель перевіряє зміст виступу, ілюстрації, допомагає учнем попередньо опанувати технікою хімічного експерименту, проводить досвіди.

На уроках-конференціях можна використовувати всі можливі технічні засоби навчання.

Уроки-конференції вимагають кропіткої підготовки вчителя і учнів, тому проводити їх треба не частіше одного разу в чверть у кожному класі. Уроки-конференції можуть бути присвячені питанням, які знаходяться на стику двох чи трьох предметів, що вивчаються в школі. Тому в підготовці й проведенні таких уроків можуть брати участь учителя різних предметів, учні різних класів.

Уроки-конференції потребують ретельної підготовки вчителя, який повинен не тільки визначити тему конференції, навчальні завдання, час проведення, а й вивчити теоретичний матеріал по темі, обраної для конференції, використовуючи спеціальну літературу. Після розподілу завдань між учнями учитель проводить дві-три індивідуальні консультації, на яких допомагає доповідачам відібрати необхідний теоретичний матеріал, визначити об'єм виступу, скласти його конспект, перевіряє ілюстрації, уміння виконати хімічний експеримент.

Теми, які можуть бути рекомендовані для уроків-конференцій: «Життя й наукова діяльність Д.І. Менделєєва», «Використання харчових добавок в продуктах», «Мінеральні добрива та їх значення в рішенні екологічних проблем», «Основні напрямки органічного синтезу», «Білки», «Проблема охорони навколишнього середовища і її рішення на сучасному етапі розвитку хімічної науки». Крім того на уроках-конференціях можна підвести підсумки експериментальної роботи, попередньо виконаної школярами, узагальнити знання після навчальної екскурсії.

Структура уроку включає наступні етапи  вступне слово вчителя або учня, який повідомляє тему заняття, розкриває його значення, знайомить із планом проведення уроку й по черзі надає слово виступаючим та учасникам конференції; заключна частина, в якій підводяться підсумки роботи всього класу, визначаються позитивні моменти. Недоліки бажано обговорити індивідуально.

Під час виступу інші учні активно працюють: самостійно конспектують зміст виступів або готують рецензії до деяких з них. На уроках хімії предметом резензування можуть бути не тільки усні повідомлення, але й підготовлені ілюстрації або практичні дії (хімічний експеримент, таблиці, схеми, малюнки, рішення завдань).

Активізувати увагу учнів після прослуховування декількох повідомлень можна, організувавши дискусію по питанню, що обговорюється. Для цього вчителеві варто включити в обговорення проблемне питання, або запропонувати комусь зі школярів висловити власну думку з питання, яке розглядається, або звернути увагу на помилкове або невдале висловлення й попросити довести його помилковість.

Дискусія є важливим засобом пізнавальної діяльності у процесі навчання. Дискусія – це широке публічне обговорення спірного питання. Вона значною мірою сприяє розвиткові критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички обстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми. Існують головні організаційно-педагогічні підвалини, які є спільними для будь-яких різновидів дискусії:


  • проведення дискусії необхідно починати з висування конкретного дискусійного питання;

  • усі висловлювання мають стосуватися теми;

  • викладач повинен виправляти помилки і неточності;

  • усі твердження повинні супроводжуватися аргументацією;

  • дискусія може вирішуватися як консенсусом, так і збереженням існуючих розбіжностей між її учасниками.

Суттєвим елементом в дискусії є її вступна частина, оскільки саме в ній створюється емоційний та інтелектуальний настрій подальшої дискусії. Запорукою успішності дискусії є її чітка організація, що досягається завдяки: ретельному плануванню дискусії; чіткому дотриманню правил ведення дискусії усіма її учасниками; обов’язковому дотриманню регламенту; добре продуманому й ефективному керівництву перебігом дискусії з боку викладача.

На будь-якому етапі учителю дуже важливо підтримувати й заохочувати прояву в учнів пізнавальної активності, сприяти створенню творчих груп для ділового спілкування, у процесі якого учні надають консультативну допомогу один одному. Подібні взаємини між учнями позитивно впливають на формування в них віри у свої здатності, потреби активної участі в самостійному придбанні знань і оволодінні способами діяльності на наступних уроках.

Комбінована система навчально-виховного процесу Н.П. Гузика.

Активні методи навчання дозволяють формувати в учнів знання і вміння шляхом залучення їх в активну навчально-пізнавальну діяльність. Деякі активні прийоми навчання  евристична бесіда, проблемна побудова викладу матеріалу, рішення якісних і розрахункових хімічних задач, різні види самостійних робіт вже довгий час активно використовуються вчителями.

При цьому поширюються активні форми й методи організації учнів на уроках за допомогою уроків-лекцій, семінарів, конференцій, рольових ігор, консультацій, дискусій й ін.

Своєрідну власну технологію навчання, яка використовує лекційно-семінарську модель навчання, у всіх деталях розробив вчитель хімії Н.П. Гузик. Його система організації навчального процесу складається з 5-ти основних типів уроків:



  • уроки вивчення нового матеріалу, на яких здійснюється багаторазове пояснення хімічних понять;

  • комбіновані семінарські заняття (індивідуальна робота над матеріалом);

  • уроки узагальнення й систематизації (тематичні заліки);

  • уроки міжпредметного узагальнення й систематизації знань (захист тематичних завдань);

  • практичні заняття.

Крім цих основних типів уроків є уроки-диспути, уроки-конференції, комбіновані уроки.

Навчальні програми, що виконуються учнями, диференціюються на репродуктивні, частково-пошукові і творчі. Система оцінювання також пов'язана з цими програми, а самі програми тісно зв'язані між собою, тобто проявляється їх наступність. Це дозволяє учневі на будь-якому етапі навчання перемінити більш легку програму на більше складну. Розроблена Н.П. Гузиком система навчання також спрямована на розвиток мислення учнів у процесі навчання хімії. Так само як і в інших технологіях дуже велика увага приділяється контролю.

Розглянемо основні принципи цієї системи. Перший принцип – це принцип подачі матеріалу великими порціями. Вся програма реалізується на лекції, ділиться на великі розділи декількох тем. Цей принцип дозволяє охопити всю проблему в цілому, пізнати причинно-наслідкові зв'язки а також дозволяє визволити достатню кількість часу для поглибленого вивчання теми кожним учнем на уроці-семінарі під керівництвом учителя. Навчання організується за принципом переходу від загального до частки. Другий принцип  принцип навчання на високому рівні складності. Він реалізується на семінарських заняттях, де забезпечується глибока диференціація завдань. Диференційований підхід до навчання не здійснюється без третього принципу  принципу вільного вибору варіантів завдань. Принцип навчання на високому рівні складності забезпечується четвертим принципом. Це принцип багаторазового контролю за якістю й глибиною розумових операцій учнів. Первинний контроль за розумовою діяльністю відбувається на лекції, вторинний  на семінарському занятті, остаточний  на уроках тематичного контролю. Принцип багаторазовості контролю має безперечні переваги перед вибірковим контролем. Він забезпечує систематичність роботи всіх учнів, що лежить в основі формування системи знань, дає можливість ураховувати проблеми в знаннях.

Типи занять, які використовує на своїх уроках Н.П. Гузик, наступні.

Уроки вивчення нового матеріалу навчального блоку  в основному робота з пам'яттю. Використовуються такі методи  застосування опорних схем, таблиць, сигналів, метод зв'язку з почуттєвим сприйняттям, укрупнення дидактичних одиниць. Навчальний блок – частина програми, що формується навколо певної теорії або декількох теорій, які вже сформовані й відомі учням, тобто навколо однієї або декількох теорій формується певний зміст.

Заняття по фронтальному проробленню матеріалу. Завдання такого типу занять – це забезпечення засвоєння знань, спочатку показується зразок «роби як я», а потім «роби зі мною». Можна застосовувати різні форми експерименту  робота з інструктивним матеріалом, запам’ятовування алгоритму, практичні дії тощо.

Заняття по індивідуальному проробленню матеріалу навчального блоку  семінарські заняття. На цих заняттях докладно й заглиблено під різними девізами, які визначають відповідний напрямок семінару і по диференційованим завданням різних рівнів, проробляється матеріал навчального блоку. Це робиться з метою накопичення конкретних знань, засвоєння фактичного матеріалу.

Заняття по внутрішньопредметному й міжпредметному узагальненню й систематизації знань проводяться на уроках-семінарах узагальненого характеру. До них відносяться різні ділові ігри, брейн-ринг та ін.



Контроль знань – це формальний залік на уроках-семінарах, які складаються із двох частин: навчальної й контролюючої.

Залік включає захист творчої роботи по індивідуальній програмі.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка