Тема. Лицарі повстанської боротьби. Ганна Ткачук «Молитва і пісня»



Скачати 107.21 Kb.
Дата конвертації21.02.2016
Розмір107.21 Kb.
Урок літератури рідного краю
Тема. Лицарі повстанської боротьби. Ганна Ткачук

«Молитва і пісня».



Мета: ознайомити учнів із біографією та літературною спадщиною Ганни Антонівни Ткачук, формувати національну самосвідомість юного покоління українців; удосконалювати вміння логічно висловлювати думки, творчо сприймати поезію, пісню; уміти знаходити скарби , що надихають на роздуми, власну творчість, відлуння у сьогоденні; виховувати любов до України, бажання вивчати минуле рідного краю.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань. Інтегрований (з музикою , історією).

Форма проведення: урок – пошук.

Місце проведення: поза класом (штаб УПА).

Обладнання: портрет Ганни Ткачук, фотографії зустрічей учасників дій УПА, збірка Ганни Антонівни „Молитва і пісня”, книга Неоніли Крем’янчанки „Було в матері три сини”, поема-трилогія Георгія Петрука-Попика „Полум’я Волині”, відео- фрагмент екскурсії з місця розташування Кременецького куреня відділу УПА.
Епіграф.

Не треба нам ні сліз, ні співчуття,

Бо в нас не смерть, а бій перед очима.

УПА – це наша юність і життя,

УПА – це купина неопалима.

Г.А.Ткачук


Хід уроку

I. Актуалізація опорних знань.

Бесіда. Учитель історії.

Ми з вами знаходимося на схилі Залузької гори за селом Антонівці. Саме тут у період Другої світової війни існувала відома Антоновець - ка повстанська республіка – осередок діяльності Української повста- нської армії на території Південної Волині.

УПА виникла, коли обездержавлений український народ був змушений взятися за зброю, щоб відстояти свою свободу, честь та життя.

УПА була створена на Волині – одному з центрів національного руху – в умовах жорстокого окупаційного режиму нацистської Німеччини. Улітку 1942 р., коли стало зрозуміло, що нові німецькі загарбники нічим не кращі від попередніх, радянських, по селах нашого краю почали утворюватися боївки – загони самооборони, які захищали населення від каральних загонів та різношерсних банд. Політичне керівництво в цій організації тримала ОУН двох гілок – бандерівці та мельниківці. Уже наприкінці 1942 року виникла потреба в створенні більш широкої військової організації українців, яка із заснуванням прибрала назву УПА як спадкоємниця армії УНР. Перша військова акція, якою українці заявили про себе, - напад відділу УПА на Володимирець у січні 1943року.

Офіційно утворення УПА святкують 14 жовтня – свято Покрови Матері Божої, покровительки українського воїнства.

На Кременеччині бази УПА були засновані у березні 1943 року в районі Шумських лісів: відділ під проводом М. Медведського (Хрона) під Стіжком(формація ОУН (м)) та під проводом І.Климиши- на ( Крука) за Антонівцями (формація ОУН(б)).Основні завдання, які стояли перед відділами, - це не допустили масових каральних акцій німецьких військ над цивільним населенням та формувати ядро майбутньої української армії в умовах майбутньої боротьби за незалежну Українську державу проти окупантів.

Уже з перших тижнів відділи УПА на території нашого краю провели цілу низку акцій: бій у с. Лішня, розгром німецьких гарнізонів у В. Бережцях, звільнення в’язнів із Кременецької тюрми, захоплення Вишнівця. Практично були зірвані продпоставки у німецьку армію. Повстанський рух неабияк стурбував німецьку адміністрацію, що привело до спроби ліквідувати Антоновецьку республіку в серпні 1943 року. Але повстанці вистояли і восени почали все частіше здійснювати рейди на Правобережну Україну та Полісся з агітаційною метою.

Узимку 1944 року через наш край проходила лінія радянсько – німецького фронту. Підрозділи НКВС зуміли розгромити базу повстанців в Антонівцях. У Гурбах розгорівся найбільший бій між УПА та НКВС , з якого повстанці вийшли з честю. Незважаючи на ліквідацію Антоновецької республіки, повстанці ще довгий час опиралися окупантам, не даючи можливості встановити остаточно свою владу.

У 1952р. жителів Антоновець за те, що підтримували УПА, було виселено, а селище стерто з лиця землі.

На початку 50-х років повстанський рух зазнав поразки. Значну частину повстанців було знищено, багато з них поневірялися в радянських концтаборах. Але саме вони, переживши всі успіхи та невдачі національно-визвольного руху 40-х - поч. 50-х рр., були в перших рядах борців за здобуття сучасної незалежної Української держави.


ІІ. Мотивація навчальної діяльності

1.Пісня на слова Ганни Ткачук «Моя доля».

2. Вступне слово вчителя. Декламування епіграфа.

Важко, коли відходять із життя хороші люди, коли невблаганна смерть руйнує все, і вже нічого не можна поправити, нічого не можна повернути. У цю незвідану вічність відійшла і героїня нашого уроку Ганна Антонівна Ткачук – учителька, поетеса, піснетворка, учасниця дій УПА, свідок героїчних сторінок нашого рідного краю. Але залишилися ті, хто разом із нею тримав у руках зброю, у післявоєнні роки – працював, досліджував її творчість. Наш урок-пошук має символічну назву „Шукаю тебе”, тобто тих людей, хто може нам розповісти про Ганну Ткачук, про національно-визвольні змагання 40-х – 50-х років ХХ століття, про героїчну боротьбу на Кременеччині та Шумщині Української повстанської армії з окупантами.

Епіграфом до уроку я взяла слова нашої поетеси Ганни Антонівни з поезії „Неопалима купина”. У них – думка про те, що лицарі повстанської боротьби не думали про славу, не чекали на співчуття, вони жили єдиним заповітом: здобути Українську Державу або загинути в боротьбі за неї.
ІІІ. Повідомлення теми й мети уроку

(Тему уроку та епіграф учні записують у зошити).



ІV. Сприйняття й засвоєння матеріалу

  1. Слово вчителя.

Вам, юні кореспонденти, було дано завдання: побувати на екскурсії в колисці повстанської слави, у місці розташування Кременецького куреня відділу УПА біля села Антонівці; зустрітися із тими людьми, які знали Ганну Антонівну, побувати в неї на батьківщині; запросити вчителя історії нашої школи. Отже, слово за вами.


  1. Перший кореспондент.

Я намагався відшукати Неонілу Крем’янчанку, яка в 1999 році видала книгу про патріотів України „Було в матері три сини” (демонструє книгу), де кілька сторінок відведено Ганні Ткачук. На жаль, авторка збірки в даний час перебуває за кордоном.
Другий кореспондент.

Я зустрічалася із Лілією Адамівною Слідзінською, котра знала Ганну Антонівну. Вона розповіла мені про їхню останню зустріч, яка відбулася влітку 1997-го року в Малих Садках на Шумщині. А ще – подарувала декілька фотографій. Ось портрет поетеси у вишиванці (демонструє). А тут Ганна Ткачук разом із бойовими побратимами на місці колишнього повстанського табору (демонструє фотографії).


Третій кореспондент.

А я запросив поїхати з нами на екскурсію учителя історії школи-інтернату Савчука В.М., який розказав про ті умови, у яких гартувався, викристалізовувався талант нашої поетеси-піснетворки. (Демонструє відео- фрагмент виступу учителя історії).


Четвертий кореспондент.

Мені пощастило знайти людину, яка разом із Ганною Ткачук брала участь у діях УПА, зустрічалася з нашою героїнею у повоєнні роки. Це колишня медсестра загону Крука, учасниця повстанських боїв з фашистами і більшовиками Лариса Томчук-Медведчук.

Лариса Сергіївна побувала з нами на екскурсії в штабі УПА і поділилася спогадами про бойову подругу. (Демонструє відеофрагмент діалогу).


  1. Слово вчителя.

Воїни УПА продовжили справу героїв визвольних змагань українського народу 1917 – 1920 років. Як і січові стрільці, вони не тільки зі зброєю в руках відстоювали свободу та честь нашого народу, а й у короткочасні хвилини перепочинку творили поезію, складали пісні, намагаючись залишити нащадкам пам’ять про ті часи...

Ганна Антонівна була медсестрою, лікувала мужніх героїв, а також писала вірші, бо почала складати їх ще змалку.

Друкуватися в пресі почала в 1956-му році, але не довго. Загубилося її ім’я, притихла пісня... Чому? Про це в автобіографії сповідається поетка: „... до партії серце не горнулося, а брехати не вмію”.

Так було: боролась Україна – боролася й Ганнуся, страждала Україна – страждала й поетка, воскресла Україна – воскресла й вона. У 1996 році у Тернополі вийшла з друку збірка Ганни Ткачук „Молитва і пісня”. (Демонструє збірку).

Молитва її – з глибини душі переспраглої, пісня її – голос переболеного, але мужнього і вірного серця жіночого.

Давайте послухаємо пісню на слова Ганни Антонівни „Калинова краплина”. Це посвята дівчатам – борцям за Вкраїну.




  1. Дівчата виконують пісню „Калинова краплина”.

  2. Учениця декламує поезію Ганни Ткачук „Молитва і пісня”.

МОЛИТВА І ПІСНЯ

Молитва і пісня один голос мають.

Одна в них колиска, і тіло, і кров:

Від бід не змовкають, від куль не вмирають,

З могил випливають — і моляться знов.

Молитва і пісня — дві рідні сестриці,

Як перша сумує, то й друга сумна,

Молитва і пісня — дві чисті криниці,

Ніхто їх не випив й не вип'є до дна.

Шукаймо молитву і пісню шукаймо,

Знайдем їх у місті, знайдем і в селі -

Співаймо молитву і пісню співаймо

При кожній колисці на нашій землі.

Співаймо, то воля сльозою не сплине,

Молімось, то доля сплете нам вінки,

Любімось, то знову зійде небо синє

На наші святі золоті колоски.


  1. Слово вчителя.

Відомий поет Тернопільщини Георгій Петрук-Попик неодноразово зустрічався з Ганною Антонівною Ткачук та Ларисою Сергіївною Томчук-Медведчук. У своїй поемі-трилогії „Полум’я Волині” він присвятив декілька рядків ніжній Берізці та мужній Тополі.

6.1. Декламування учнями уривків з поеми Георгія Петрука-Попика „Полум’я Волині”.

Береза — юна ще Ганнуся —

Берізку гладить по корі.

Здалося дівчині: матуся

Озвалась в пісні на горі.

Немов з'явились перед нею

Вишневі Садки у садках,

Над льохом вишенька у глеї

І м'ята —рута на грядках;

Цибаті бусоли на клуні,

Криниця синьої води...

І чує стогони татуня:

«За що ви, іроди?.. Куди?..»

Згадалась сонячна гаївка

І річки плесо голубе...

І перша та в селі боївка,

В якій знайшла вона себе.


***

Тополя в мрії тополиній

Над раннім хилиться селом.

Шепоче те своїй калині,

Що гріє кров її теплом.

Летять листочки — думи — вісті —

Батькам про доню —тополя:

Над гордий Крем'янець, в Підлісці,

Де вже горить її земля.

Де та руйнується каплиця,

Що стала хресно під горбком,

В якій моливсь колись Хмельницький,

Блакитний стрінувся з Круком.

Ота свята, біля якої

Богданів нелинь —дуб розвивсь.

І де вона у неспокої

Зросла Тополею увись.


  1. Слово вчителя.

У таборі повстанців була сувора дисципліна. Тому й про кохання не думали. Курінний Крук не міг собі дозволити відповісти на почуття Берізки, бо не знав, чи залишиться живий.

„Не стрічалися ми, не кохалися ми”, - згадує Ганна Антонівна у вірші „До Крука”.




  1. Декламування вірша „До Крука”.

ДО КРУКА

В люті дні, в грізні дні

Квітла наша весна,

Ми цвіли у вогні,

Ти — один, я — одна.

Ти літав, наче птах,

Я молилась тобі,

Ти горів у боях,

А я тліла в журбі.

Не стрічалися ми,

Не кохалися ми,

Потом, кров'ю й слізьми

Обливалися ми.

І ніколи удвох

Ми не рвали квіток...

За що ж дав мені Бог

Твій терновий вінок?

Ой, прийди і скажи,

Де ти впав у бою?

Я вінок покладу

На могилу твою.

Я до зір піднесу

Твою горду красу,

І найкращий рушник

Я тобі принесу.

Ти на тім рушнику

Прочитаєш слова:

«Слався, Соколе мій,

Україна — жива!»

Не даремно ти йшов

Проти куль і заграв

І не марно любов

На жертовник поклав.


  1. Слово вчителя.

Цінність людського життя в лавах повстанців була понад усе, тому Лариса Сергіївна не змогла на всі ваші запитання дати відповідь. І це зрозуміло. Бо тоді не можна було багато про себе розповідати і цікавитися життям інших.

Наші кореспонденти побували на батьківщині поетеси. Прошу задавати їм питання, на які ви хотіли б почути відповідь.




  1. Перший учень.

  • Де народилася Ганна Антонівна? Як пройшло її дитинство?

Кореспондент.

Ганна Антонівна Ткачук народилася 10 липня 1923 року у Васьківцях на Шумщині, в хліборобській сім’ї. Батько, що мав п’ятеро дітей, надзвичайно любив поезію Т.Шевченка і зберігав його книгу поряд із Біблією під образами. Вечорами часто читав уголос. Тому маленька Ганя знала майже весь „Кобзар” напам’ять і з раннього дитинства плекала в серці любов до поезії та до рідної землі.

Вона росла великою мрійницею, вважала, що все довкола неї живе і має думку.

Ще в дитинстві почала писати вірші, грала в дитячому самодіяльному театрі, ходила з „Вертепом” заробляти гроші для церкви на новий іконостас.


Другий учень.

  • Яка доля спіткала батька поетеси?

Кореспондент.

У 1939 році, коли прийшли більшовики, батько Ганни, Антон Якович, повіривши гарним лозунгам, вийшов їм назустріч із хлібом-сіллю з такими словами: „Наша воля прийшла зі сходу!” Але він тяжко помилився. „Визволителі” його побили, обізвали куркулем, кинулися нищити пасіку.

У 1944 році більшовики вивезли в Сибір батька Ганни, зруйнували й розікрали її родинне гніздо. Одинадцять літ промучившись на каторзі, Антон Якович підірвав здоров’я й помер.
Третій учень.


  • Чи часто Ганна Антонівна розповідала про фашистську окупацію своїм учням?

Кореспондент.

Ганна Антонівна з болем згадувала ті часи. Особливо про те, як одного разу фашисти спеціально залишили на дорозі біля Антоновець гранату-крашанку, схожу на химерну іграшку. Гарна, блискуча, розмальована в білі, червоні, сині смуги, вона лежала на шляху, приваблюючи до себе очі малих пастушат. Діти зібралися довкола цяцьки. Хтось доторкнувся до неї... І тоді над селом пролунав страхітливий вибух, забравши життя вісімнадцяти діточок. Довго стояло над селом тужливе квиління їхніх нещасних матерів...



Четвертий учень.

  • Розкажіть про останні роки життя героїні.

Кореспондент.

Після проголошення незалежності України Ганна Антонівна не раз виступала на мітингах, розповідала про самовіддану боротьбу своїх ровесників за волю України, читала чудові вірші. Біля двох десятків рушників вишила своїми руками на могили героїв, похованих на лісовому повстанському цвинтарі. Стала вірною берегинею цього цвинтаря.

Не стало Ганни Антонівни 25 грудня 1997 року. Поховали її в рідному селі Васьківці.
V. Підбиття підсумків уроку


  1. Слово вчителя.

Нема вже серед нас цієї чудової людини, великої української патріотки. Але живуть світлі спогади про неї, живуть її вірші та пісні. Їх співають біля повстанських могил, звучать вони зі сцени, звучать із хорів новозбудованих, відроджених українських церков.


  1. Учні виконують пісню на слова Ганни Ткачук „Біжать у Почаїв стежки і дороги”.


VI. Узагальнення й систематизація знань.
Метод „Незакінчені речення”.

Учні, передаючи мікрофон, закінчують запропоновані вчителем речення.

На сьогоднішньому уроці я дізнався...

Я хочу, щоб...


VII. Домашнє завдання

Написати творчу роботу (на вибір): „Лист у вічність”, роздум „Нескорена Берізка”, новелу „Загублені долі”.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка