Тема. «Мово рідна, слово рідне! Хто вас забуває, той у грудях не серденько, а лиш камінь має»



Скачати 92.89 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір92.89 Kb.
Позакласний захід для учнів 5-9 класів.

Тема. «Мово рідна, слово рідне! Хто вас забуває, той у грудях не серденько, а лиш камінь має».

Мета: показати багатство української мови, довести, що рідна мова- це духовна святиня, найбільший і найдорожчий наш скарб;

розвивати в учнів уміння й навички спілкування рідною мовою, навички виразного читання й мовлення, почуття національної гордості;

виховувати любов до рідної мови, прагнення розвивати її надалі, збагачувати, шанувати, зберігати її, мов коштовний скарб.

Обладнання. Виставка творів українських поетів про мову.Вишивані

рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, портрет Т. Г. Шевченка, плакати "Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема", "Пісня - душа народу", "Кажуть, дитино, що мова наша - солов’їна".

«О мово рідна! Їй гаряче віддав я серце недарма.

Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема».

В.Сосюра.

Хід свята.

Звучить гімн України.



Учитель. 9 литопада- День писемності. Це свято вшановує вся наша держава. Ми зібрались, щоб вшанувати нашу рідну мову, бо вона- життя духовного основа.Цивілізоване суспільство не може існувати без мови- засобу спілкування між людьми, засобу вираження думки і передачі досвіду сучасникам і наступним поколінням.

Опановувати мову людина починає з дня народження. Спочатку- прислухаючись до слів матері, рідних, згодом вимовляючи звуки, склади, слова. Протягом життя- змалку і до останнього подиху- людину супроводжує мова. Словом можна створити красу, а можна і спотворити. Прекрасна наша мова, бо писалась людьми люблячими свою мову. Це- мова самого народу. Це- мова Кобзаря, якого ми любимо і шануємо, якого знає весь світ.



1-й ведучий.Багато є таємниць у світі, і одна з найбільших- це мова. З раннього дитинства й до глибокої старості людина невіддільно пов’язана з мовою, єдиним знаряддям, що підвищує людину над світом, робить її нездоланною в пошуках істини.

2-й ведучий.Бюбов до Батьківщини не можлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягнути своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як добрим ім’ям своєї родини.

1-й учень.

Зеленіє ліщина, зацвітає калина.

Степом котиться диво-луна.

Це- моя Україна, це-моя Батьківщина,

Що, як мама, як тато,одна.

1-йведучий

Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.



2-й учень.

Мова моя українська,


Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену –
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану
Не з словників насмикану

3-учень.

Ти у мені із кореня,


Полем мені наговорена,
Дзвоном коси накована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людським намокнута,
З кров’ю моєю змішана,
І аж до скону захищена.
4-учень.

Як ту мову можна забути,


Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила.
От тому плекайте, діти,
Рідненькую мову
І учіться говорити
Своїм рідним словом.

Учні виконують пісню "Це моя Україна":

Зацвітає калина,


Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна.
Приспів:
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, одна (двічі)
Пролягають дороги
У зелені діброви,
Що ростуть на початку села.

(Музика замовкає. Із глибини сцени виходить дівчина із запаленою свічкою, читає "Молитву" Ольги Яворської ).



Молитва

Гріховний світ вирує неспроста,


Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.

О Господи! Знайди нас всіх, знайди,


Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.

О  Господи! Зціли нас всіх, зціли,


Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово,


Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке  колись Шевченко покохав.

Ти все знесла насмішки і зневаги,


Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,


Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.

1-й ведучий

Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.


Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий.
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

(На сцену виходять учні 5 класу)



1-й учень.
Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені малому крила.
То як же не любить мені тебе!

2-й учень.
Люблю твої ліси, струмки, джерельця
І все-усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!

3-й учень.
Україна моя починається
Там, де доля моя усміхається,
І, як небо, як даль солов’їна,
Не кінчається Україна.

4-й учень.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.

5-й учень. 
На землі великій
Є одна країна:
Гарна, неповторна,
Красна, як калина.

6-й учень. 
І живуть тут люди
Добрі, працьовиті,
І скажу, до речі,
Ще й талановиті.

7-й учень.
Землю засівають.
І пісні співають,
На бандурі грають
І вірші складають
Про ліси і гори,
І про синє море,
Про людей і квіти...
То скажіть же, діти,
Що це за країна?

Разом. 
Наша велика славна Україна!

2-й ведучий. Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос –
Більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!...

(Виконується поезія Т.Г.Шевченка – на вибір, читає учень 9 класу)



1-й ведучий. Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне" а могутнє, "як хвилі буйні". Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

( На сцену виходять учні 6 класу)



1-й учень. 
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.

2-й учень. 
Мій друже, брате,
Звертаюсь сьогодні до тебе
Мовою землі твоєї,
Мовою матері твоєї,
Народу твого мовою.

3-й учень.
Вся історія народу - в мові,
Мова - душа народу.
Позбавити народ рідної мови -
Це означає вбити народ.

4-й учень. 
Слова летять у душу, як лебідки,
І пахнуть п’янко житом і росою,
Калиною, цілющою травою,
Вербички юної дівочою красою.

5-й учень. 
Зневажати мову мамину - біда,
Котра пустими зробить наші душі,
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калині сушить.

6-й учень.
Зневажати мову - зрадити себе,
А зрадників хто може поважати?
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мова.

7-й учень. 
О, не згуби свого народу,
Безсмертна мово, рідна і терпка.
Ти є душа співучого народу,
Що був і є, і буде у віках.

1-й ведучий.

Говоріть, як колись вас навчала матуся,


Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м’яко так, починайте казати,


Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.
Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,
Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –
Мелодійні, дзвінкі, українські слова.
Говоріть про любов і про віру у щастя,
Уникайте мовчання, нудьги і ниття,
Говоріть, хай в розмові слова веселяться,
Говоріть і продовжуйте мові життя.
(Олесь Лупій "Говоріть")

2-й ведучий.

Ой яка чудова українська мова!


Де береться це, звідкіля і як?
Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак,
І така розкішна і гнучка, як мрія...
Є в ній хурделиця, віхола,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата
Та звучало сміхом на полях плаката,
І за все це, мово, дякуєм тобі.

1-й ведучий.. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни, він любить її, поважає її закон і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.

2-й ведучий. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, у 1991 р. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.

1-й ведучий. Бо й не замовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна, наша українська мова.

(На сцену виходять учні 7 класу)



1-й учень. 
Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!

2-й учень.
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.

3-й учень.
В ній стільки слів,
що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.

4-й учень.

Слово рідне! Шум дерев!


Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між них левиний рев.
Неначе юна зоря світанкова,
Ти лісами, степами ідеш.
Українська чарівна мово,
Ти у серці народу живеш.
Мелодійна моя, промениста,
Як земля, твій багатий словник.
Українська мово пречиста,
Ти у серці народу навік!
Українська прабатьківська мово,
До зірок через терни ідеш.
Рідна мово моя, пелюсткова,
Ти у серці народу живеш!

2-й ведучий. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата.

5-й учень.
Не посмій забути
Маминої мови.
Нею квітне поле,
І гудуть діброви.
Можеш призабути
Запах рути-м’яти,
Але рідну мову
Мусиш пам’ятати.

6-й учень. 
Можеш не впізнати
Голосу діброви,
Та не смій зректися
Маминої мови.
Бо як відречешся,
Кине тебе пісня,
Будеш ти без неї
Наче вишня пізня.

7-й учень. 
Любіть свою мову й ніколи
Її не забудьте в житті.
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.

8-й учень. 
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот,
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.

Вчитель. Українська мова багата не тільки в піснях, а й у побуті. Хто з вас не був в українській хаті? Кругом вишивки, скатертини, серветки і рушники. Від сивої давнини і до наших днів, в радості й горі рушник - невід’ємна частинка нашого побуту. З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей. Ще й тепер у деяких селах жінки тчуть і вишивають рушники. Проводжаючи сина в далеку дорогу, мати дарує рушник, як оберіг від лиха.

(Учні виконують "Пісню про рушник", сл. А. Малишка, муз. П. Майбороди).



1-й учень.
Ми дуже славим весь наш край
І любим Україну:
Її лани, зелений гай,
В саду ясну калину.

2-й учень. 
Із слова починається людина,
Із мови починається людина,
Моя ласкава, мамина, єдина -
Щебече соловейко
на весь світ.

3-й учень. 
Бентежна, тополина, калинова,
Не випита, не вибрана до дна -
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.

4-й учень.
Моя земля - це гори темнолиці,
Навчили мови рідної мене
І підняли мене,
немовби птицю,
В склепіння неба тихе і ясне.

Вчитель. Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.

1-й учень. 
Ми - українці - велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках
червона калина,
Рідна земля для нас всіх -Україна.

2-й учень. 
Розвивайся, звеселяйся,
моя рідна мово!
У барвінки зодягайся,
українське слово.
Колосися житом в полі,
піснею в оселі,
Щоб на все життя
з тобою ми запам’ятали,
Як з дитячої колиски
мову покохали.

3-й учень. 
Вже кінчилось свято.
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Вітчизні.

Разом. 
Щастя, миру і добра.

Лунає пісня "Це моя Україна".



1-й ведучий

Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.



2-й ведучий.

Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.



(Звучить пісня про Україну)



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка