Тема педради



Скачати 170.14 Kb.
Дата конвертації16.03.2016
Розмір170.14 Kb.
Педагогічна рада – круглий стіл

Тема педради: «Будуємо дім без насильства»

Мета педради: з’ясувати найбільш оптимальні засоби, методи і прийоми по профілактиці насильства над дитиною, як антисоціального явища, підвищити психологічну грамотність педагогів.

Підготовка до педради

Колектив ділиться на п’ять груп: „теоретиків“, „юристів“, „психологів“, „соціологів“, „аналітиків“.

Основні питання для обговорення:

- насильство - як антисоціальне явище;

- профілактика насильства над дитиною в оточуючому середовищі;

- про дотримання закону, норм колективного життя підлітками;

- про дотримання та формування загальнолюдських норм гуманістичної моралі учнів (добра, взаєморозуміння, милосердя, толерантного ставлення до іншої людини), культури спілкування.
1 група «Теоретиків»

Насильство – це прояв агресії чи жорстокості по відношенню до іншої людини або людей. Агресія є природженою якістю будь-якої живої істоти. Вона може відігравати і позитивну роль. У жорстокості тільки одна оцінка – негативна.

Факти жорстокого поводження з дітьми і їхньої експлуатації відомі давно. Поглиблюючись в історію, можна знайти величезну кількість прикладів насильства над дітьми – жорстоких побиттів, сексуальних зловживань і навіть убивств. Думка про те, що дитина не може реагувати на що-небудь чи пам’ятати погане, збереглася і до наших часів, про що свідчить поширеність різних форм жорстокого поводження і зневаги до дітей.В даний час жорстоке поводження і зловживання дітьми в родині є однією з головних причин дитячого травматизму і смертності в усьому світі і являє собою одну з найгостріших проблем суспільного здоров’я.

Насильство в сім'ї відбувається в будь-яких верствах і категоріях населення, не зважаючи на класові, расові, культурні, релігійні, соціально-економічні аспекти. Воно є прикладом примусового контролю, який одна людина практикує над іншою. Насильство в сім'ї є реальна дія чи погроза фізичної, сексуальної, психологічної або економічної образи й насильства з боку однієї особи щодо іншої, із якою особа має або мала інтимні чи інші значущі відносини. Як правило, насильство в сім'ї має такі форми:

- якщо вже мало місце фізичне насильство, то, зазвичай, з кожним наступним разом зростає частота його повторення і ступінь жорстокості;

- насильство й образливе поводження чергуються з обіцянками змінитися та вибаченнями, нанесеними кривдником;

- при спробі порвати відносини спостерігається ескалація небезпеки для жертви.

Ознаки, що свідчать про здійснення насильства над дитиною: синці та рубці,опіки, поранення і подряпини, пошкодження скелету, поранення голови, внутрішні пошкодження, спричинені ударами в живіт; відсутність волосся або крововиливи під шкірою черепу, крововиливи під зовнішньою оболонкою мозку (через трясіння або удари); крововиливи або відділення сітківки (через трясіння);переломи щелепи і носу;вибиті або розхитані зуби; дуоденальні або інші гематоми, розриви вен; перитоніт - запалення брюшної порожнини; поранення печінки, селезінки або підшлункової залози;ниркові пошкодження; твердий, напружений живіт або больові відчуття у животі.

У наш час, безсумнівно, засоби масової інформації - є головною силою, що впливає на розвиток культури у всьому світі. Вони не лише збирають, обробляють і поширюють інформацію, а й визначають правила, за якими ця інформація подається аудиторії. З одного боку, ЗМІ засуджують насильство у відповідних статтях, репортажах, новинах, аналітичних матеріалах. З іншого - ЗМІ, що є провідниками «масової культури конфлікту», активно експлуатують тему насильства, створюючи привабливі образи агресорів. Передачі та статті, присвячені насильству й злочинності, складають значну частину телевізійного ефіру і газетних площ.

Екранний образ насильства є привабливим для підлітків, оскільки дозволяє їм виразити загальмовані архаїчні страхи й агресивність доти, доки вони бачать у цьому образі відображення свого несвідомого стану, а також викликає у них сильний наслідувальний ефект. Особливо це стосується тих підлітків, що почувають себе неповноцінними в порівнянні з ровесниками у фізичному, соціальному чи навчальному плані й піддаються дискримінації з боку однолітків, що найчастіше відбувається з хлопчиками і дівчатками з неблагополучних сімей. Таким чином, сучасні засоби масової інформації не враховують ні інтереси, ні психологічні особливості підлітків і впливають на становлення та розвиток насильницького поводження підлітків.

Ця проблема є надзвичайно актуальною в наш час. У зв’язку з тим, що діти часто стикаються з насиллям у мас-медіа, багато людей стурбовані тим, що подібна «відеодієта» може підвищити схильність до агресивної поведінки. І невипадково ця тема викликає особливий інтерес у вчених, психологів і педагогів, маючи високу соціальну значущість. Останнім часом вплив сцен насильства у ЗМІ на дитячу агресивність привертає велику увагу дослідників.

Як доводять вчені, не слід недооцінювати важливість залежності між високим рівнем насильства та сучасною кіно- і телепродукцією агресивного змісту.

Всі епізоди телеагресії розподілено на три групи:

• фізична агресія (пряма) – навмисне використання фізичної сили з метою нанесення шкоди;

• непряма агресія – навмисні, але не конкретизовані, або безпосередньо спрямовані на об’єкт дії нанесення шкоди;

• вербальна агресія – вияв негативних емоцій у словесній формі.



2 група «Юристи»


За сучасних умов ризик нехтування головними правами дитини помітно збільшується. Про це свідчать як соціологічні дослідження, так і статистика. Для багатьох погане поводження з дітьми визначається як таке, що має лише фізичні прояви. Насправді зловживання щодо дітей включають:

  • фізичні зловживання;

  • фізичну занедбаність;

  • сексуальні домагання;

  • порушення емоційних стосунків.

Проблема попередження насильства над дитиною є дуже актуальною. В звязку з наявністю цієї проблеми в Україні вийшов закон “Про попередження насильства в сімї” (м.Київ, 15 листопада 2001 року № 2789 – ІІІ), який визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сімї, організації та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сімї.

Основним правовим документом, що захищає дитину від жорстокої поведінки, є Конвенція 00Н про права дитини, яка передбачає в своїх статтях:



  • Ст. 6 - максимально можливе забезпечення здорового розвитку дитини;

  • Ст. 16 - захист від свавільного або незаконного втручання в особисте життя дитини, від зазіхань на її честь та репутацію;

  • Ст. 24 - забезпечення заходів для боротьби з хворобами та недоїданням;

  • Ст. 27 - визнання права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;

  • Ст. 34 - захист дитини від сексуальної спокуси;

  • Ст. 37 - захист дитини від інших форм жорстокої поведінки;

  • Ст. 39 - заходи допомоги дитині, що стала жертвою жорстокої поведінки.

КОНВЕНЦІЯ ПРО ПРАВА ДИТИНИ


Стаття 19 1. Держави-учасники вживають усіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних та просвітницьких заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи та зловживань, відсутності турботи та недбайливого ставлення, грубого поводження та експлуатації, включаючи сексуальне зловживання, з боку батьків, законних опікунів або будь-якої іншої особи, що турбується про дитину.

2. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають


ефективні процедури для розробки соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дітям та особам, які про неї піклуються, а також для здійснення інших форм попередження та виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та наступних заходів, пов'язаних з випадками жорстокої поведінки з дитиною, зазначених вище, а також, у випадку необхідності, для порушення судової процедури.

Школярі повинні знати, що Кримінальний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення прямо передбачають відповідальність за різні види посягань на життя, здоров’я свободу і недоторканність інших людей, на їх честь і гідність, власність, за різні способи заподіяння шкоди природі тощо.

Учень повинен чітко усвідомити, що:

1. До 14 років за свої аморальні вчинки він несе відповідальність перед школою, товаришами, сім’єю. При неодноразових правопорушеннях можлива відповідальність перед комісією у справах неповнолітніх.

2. У 14 років настає кримінальна відповідальність за вчинення ряду злочинів.

3. У 15 років настає майнова відповідальність за вчинення ряду злочинів, за заподіяння майнової шкоди.

4. У 16 років – кримінальна відповідальність за всі види злочинів.

5. 18 років – повне цивільне повноліття, коли відповідальність настає за всіма законами.

На даний час в школі немає учнів-правопорушників чи таких , які знаходяться на обліку в дитячій кримінальній міліції. Але 10% дітей школи потребують постійного контролю з боку соціального педагога, класних керівників, вони знаходяться на внутрішкільному обліку. Кожна третя середа місяця – день профілактики правопорушень. В школі працює школа сприяння здоров’я, щорічно проводяться акції „АнтиСНІД”, „Антинаркотик”, „Життя без паління”. Але в школі вже зо два роки не було тижня правових знань.

3 група «Психологи»

Втрачені або розмиті ідеали, відсутність віри в завтрашній день, відсутність моральних принципів, орієнтація на матеріальні цінності породжують у суспільстві безнадію і відчай, що ведуть до різних антисоціальних явищ, в тому числі і насильства. Дитина може стати жертвою насильства де завгодно: у школі, на вулиці, у компанії однолітків, особливо у суспільстві, де люди живуть в умовах економічної і соціальної кризи. Переживання насильства (як постійне, так і одноразове) здійснює руйнівний вплив на особистість підлітка. При цьому психологічні наслідки можуть бути не тільки від безпосереднього переживання дитиною насильства, а й при тому, що дитина стала свідком у родині, у групі однолітків і старших людей, у засобах масової інформації і кінофільмах, таких психотравмуючих подій, як зґвалтування, суїцидальні спроби, убивства. Підлітки, що живуть в умовах сімейного насильства, демонструють схильність до депресій, високий рівень стресових переживань, явні депресивні або істеричні симптоми. Такі підлітки характеризуються високим ступенем ризику алкоголізації і наркотизації, неадекватного віку сексуальною поведінкою.

Найнебезпечнішим є те, що насильство дає серйозні соціальні наслідки. Воно породжує терор, надмірну пильність за своєю поведінкою, безладдя: відчуття відсутності допомоги, безнадійності або безсилля; відсутність самоповаги, депресія, фобії, смуток; роздуми про самогубство; самозвинувачення; відчуття придушення волі; наркотична або алкогольна залежність; помста.

Можна виділити чотири типи жорстокого поводження з дітьми:

- фізичне насильство – будь-яке невипадкове нанесення ушкодження дитині;

- сексуальне насильство над дітьми – використання дитини або підлітка іншою особою для одержання сексуального задоволення;

- зневага – нездатність батьків забезпечити основні потреби дитини в одязі, їжі, житлі, медичному обслуговуванні, освітньому захисті;

- психологічне насильство – відсутність у родині доброзичливої, здорової атмосфери, що сприяє емоційному здоров’ю і росту самооцінки дитини.

Нерідко насильство виявляється як комбінація фізичної, сексуальної та емоційної (психологічної) образи. Щоб визначити ступінь насильницьких дій, достатньо з’ясувати такі випадки насильства:

• дитину штовхають, завдають болю ляпасами, стусанами й ударами кулаків;

• жбурляють у неї предмети;

• загрожують зброєю;

• фізично перешкоджають їй при спробі вийти з дому;

• ззовні закривають дитину в помешканні;

• залишають одну в небезпечних місцях;

• відмовляються допомогти, коли дитина хвора;

• не дають заснути вночі;

• не забезпечують дитину необхідними продуктами харчування, одягом та предметами першої необхідності.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА ПЕДАГОГАМ ТА БАТЬКАМ

ДОШКІЛЬНИЙ ВІК. Діти даного віку особливо чутливі до змін в звичках та порушення їхнього безпечного оточення. Оскільки їм не вистачає словесного та розумово-зорового досвіду, щоб самостійно впоратись з несподіваним стресом, вони особливо залежать від членів сім'ї, щоб заспокоїтись. В деяких випадках на них можуть впливати, більше або менше, реакції батьків або інших членів родини, оскільки вони знаходяться під їхнім прямим впливом. Відповіді можуть бути спрямовані на відновлення спокійного звичайного життя, забезпечуючи можливість як для невербального, так і словесного вираження дитячих почуттів та набуття нової впевненості.

МОЛОДШИЙ ШКІЛЬНИЙ ВІК: Регресивні вчинки особливо поширені в цьому віці. Діти можуть стати більш замкненими або агресивнішими. На них зокрема можуть подіяти втрата подарованих предметів або домашніх тварин. Потрібно заохочувати вербалізацію їхнього досвіду та проведення забав. Якщо звичні очікування відійдуть на задній план, то необхідно поставити мету, яка допоможе швидше відновити нормальне функціонування дитини.

ПІДЛІТКОВИЙ ВІК: Реакції однолітків дуже важливі для цієї вікової категорії. Діти потребують схвалення з боку товаришів, для них важливо, щоб їхні почуття та страхи були звичайними. Занепокоєння та напруження можуть проявитися у вигляді агресії, бунту, замкненості. В дітей цього віку може виникнути так звана "вина врятованого". Групові обговорення з однолітками та дорослими дуже ефективні для зменшення відчуття ізоляції та нормалізації дитячих почуттів. Також корисне відновлення групової активності, звичного способу заняття спортом, які можуть допомогти зняти напруження.

ЮНАЦЬКИЙ ВІК: Більша активність та зацікавленість дітей цього віку сконцентрована на однолітках. Страх перед тим, що відчуття та реакції можуть бути незвичайними і несприйнятими, може наштовхнути підлітків до занурення в себе або депресії. Психосоматичні реакції широко поширені. Підліток може бути незадоволений порушенням його розкладу, а також подразнюватися через те, що іноді на нього не покладають обов'язків в суспільстві як на дорослу людину.Роздратованість, злість або вина можуть проявлятися в безвідповідальних вчинках. Необхідно заохочувати підлітків, щоб вони підтримували стосунки з друзями та брали участь в спортивному та громадському житті. Дуже корисні для нормалізації їхніх почуттів є групові обговорення.

4 група «Соціологи»


Нашою групою було проведено анонімне анкетування учнів 7-9 класів.

Анкета учня «Будуємо дім без насильства»


  1. Твоя стать:

• Чоловіча • Жіноча

  1. Скільки тобі років__________

  2. Відміть всіх, хто живе разом з тобою

• Мама • Вітчим

• Тато • Мачуха

• Брати • Тітка

• Сестри • Дядько

• Бабуся • Інші

• Дідусь


  1. Чи є в тебе рідні брати (сестри):

• Так • Ні

  1. Якщо є, то скільки їх:

• Сестер_____ • Братів_____

  1. Де і ким працюють твої мама і тато:

• Мама працює:

Ким____________________________

Де______________________________

• Тато працює:

Ким____________________________

Де______________________________

• Мама не працює

• Тато не працює



  1. Як би ти описав відносини у Вашій сім’ї:

• Дружні

• Іноді бувають сварки

• Іноді ми навіть не вітаємося

• Постійні сварки

• Іноді бувають бійки

• Інші


  1. Як часто у тебе вдома вживають спиртні напої:

• Кожен день

• Кілька разів на тиждень

• Один, два рази на місяць

• Тільки у великі свята

• Ніколи


  1. Вкажи, які «методи виховання» найчастіше застосовують твої батьки по відношенню до тебе:

• Пояснюють, як треба себе поводити

• Хвалять тебе, якщо цього заслуговуєш

• Обіцяють нагороду за хороші вчинки.

• Забороняють тобі робити те, що тобі подобається (наприклад: дивитись телевізор, гуляти тощо).

• Кричать, сварять, обзивають

• Б’ють


• Інше

  1. Відміть, чи застосовують твої батьки до тебе тілесні покарання і як часто:

• Кожен день

• Через день

• Раз на тиждень

• Раз на місяць

• Раз на рік

• Ніколи


• Інше

  1. Напиши, за що тебе найчастіше карають:_____________________

________________________________

  1. Відзнач, хто тебе найчастіше карає:

• Мама • Тато • Інші

  1. Хто «сильніше» тебе карає:

• Мама • Тато • Інші

  1. Чи застосовують інші форми покарання. Якщо так, наведи приклади:____________________

________________________________

  1. Як ти вважаєш, чи завжди покарання застосовують справедливо:

• Завжди справедливо

• Майже завжди справедливо

• Частіше несправедливо

• Завжди несправедливо



  1. Чи вважаєш покарання насиллям щодо себе:

• Так • Ні • Не знаю

18. Чи втікав ти колись з дому:

• Так • Ні



  1. Якщо так, то вкажи причину

________________________________________________________________

  1. Чи виникали в тебе думки про втечу з дому:

• Так • Важко відповісти

• Виникали один раз • Ні



  1. Чи зустрічався ти з тим, що вчителі в класі принижували, ображали тебе або однокласників:

• Так, дуже часто

• Інколи


• Ніколи

  1. Якщо так, то наведи приклади

________________________________________________________________

  1. Зазнач, чи вчителі в твоїй школі застосовують тілесні покарання;

• Так, дуже часто • Часто

• Інколи • Ніколи



  1. Чи вчителі в твоїй школі допускають образи та приниження:

• Так, дуже часто • Часто

• Інколи • Ніколи



  1. Як ти оцінюєш такі вчинки вчителів:

• Це – насилля

• Це – виховні міри

• Не знаю як їх пояснити


  1. Відміть, чи траплялось тобі терпіти приниження або знущання зі сторони ровесників:

• Так, дуже часто • Часто

• Інколи • Ніколи



  1. Якщо так, то наведи приклад

________________________________________________________________

  1. Ти вважаєш, що це:

• Насилля

• Звичайне шкільне життя

• Не знаю як їх назвати


  1. Чи з тебе колись вимагали гроші:

• Так • Ні

  1. Кому ти про це розказав:

• Батькам • Друзям

• Нікому • Інше



  1. Вкажи, які почуття в тебе виникають, коли на тебе кричать, принижують, обзивають або б’ють:

• Образа

• Гнів


• Бажання втекти

• Байдужість

• Страх

• Ненависть



• Бажання вирости і відповісти тим самим

• Інше


  1. Вкажи, чи бував ти свідком або жертвою насилля на вулиці:

• Так • Ні • Інше

  1. Якщо так, то якого роду це насилля було:

• Сексуальне • Моральне

• Фізичне • Інше



  1. З ким з батьків або дорослих ти готовий поговорити про ці питання:

• Мама

• Тато


• Бабуся або дідусь

• Сестри або брати

• Ровесники

• Вчителі

• Інші працівники школи

• Інші дорослі (вкажи хто)



  1. Допомогу яких дорослих та спеціалістів ти потребуєш (кількість відповідей необмежена):

• Мами

• Тата


• Бабусі або дідуся

• Сестри або брата

• Вчителів

• Медиків

• Соціального педагога

• Психолога

• Юристів, адвокатів

• Психіатрів

• Допомоги зовсім не потребую

• Інше


  1. Чи вважаєш ти, що запитання цієї анкети є актуальними та їх треба вивчати:

• Так • Важко відповісти

• Ні • Не знаю

• Мені байдуже • Інше

Результати деяких питань анкети «Будуємо дім без насильства»




  1. Чи траплялося тобі терпіти приниження або знущання зі сторони однокласників?



  1. Чи траплялося тобі терпіти приниження або знущання зі сторони ровесників?




  1. Чи вважаєш що це:

4а) Чи був ти свідком насилля на вулиці?

4б) Якщо так, то якого роду насилля було?

5. Які почуття в тебе виникають коли принижують, обзивають чи б’ють?



5 група «Аналітики»

В нашій школі на виконання Указу Президента України від 04.05.2007 №376 «Про додаткові заходи щодо захисту прав та законних інтересів дітей»

були проведені такі заходи:


  1. Виявлено 4 учні, які потребують корекції розумового розвитку, троє з них переведено на індивідуальну форму навчання, тобто вони забезпечені належними умовами навчання.

  2. Проведено громадський огляд умов проживання сімей соціального ризику.

  3. Ведеться контроль за збереженням житлових і майнових прав дітей та відповідальністю осіб, на яких покладено вирішення цих питань.

  4. Згідно з Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учні школи оздоровилися в санаторіях міст:Євпаторії, Очакова, Одеси, Черкаси.

  5. У школі працюють гуртки «Вокальний», «Математичний», «Англійської мови», «Умілі руки», «Екологічний» тощо, спортивні секції, факультативи.

6. Проводяться шкільною комісією рейди-огляду умов проживання,

виховання та утримання дітей в сім’ях соціального ризику.

7. Постійно здійснюється контроль за відвідуванням учнями школи та

організацією їх харчування.

В рамках щорічної Міжнародної акції «16 днів проти насильства» було проведено:


  1. Години спілкування по класах.

  2. Анкетування з питань виявлення фактів вчинення насильства над дітьми.

  3. Тренінг «Будуємо дім без насильства».

  4. Проведення засідання круглого столу для батьків на тему «Насильство в сім’ї, шляхи його подолання».

  5. Індивідуальні консультації для учнів «Як уникнути насильства над собою».

  6. Диспут на тему: «Як уникнути насильства в школі».

  7. Групова консультація: «Як уникнути насильства».

  8. Розповсюдження буклетів з питань попередження насильства в сім’ї.

В школі діють гуртки, проводяться різноманітні заходи, тощо,

але питання профілактики насильства, як було так і залишається актуальним

про що свідчать і результати анкетування.

А вони свідчать про те, що всі підлітки якщо не були жертвою насильства, то були його свідком у реальному житті, а не тільки з екрана телевізора чи монітора комп’ютера. Хвилює те, що ненормативна лексика чи крик та подібні їм прояви насильства настільки стали звичними, що вважаються нормою. На основі обробки частини даних анкети можна стверджувати, що більшість учнів не вважать крик образою, а відносять його до норм життя.

Природа крику закладена у темпераменті й психоемоційній структурі людини: холерик і сангвінік запрограмовані на крик своєю психічною організацією, вони легко входять у стан емоційного збудження, доводячи себе до істерії, крик для них – їхня природа, вони кричать, скидають з себе напруження і легко заспокоюються.

Крик як форма вирішення службового конфлікту, або як фактор впливу на ситуацію, дійсно можна вважати серйозною соціальною проблемою нашого сьогодення. У нас кричать всі і всюди: у приватному спілкуванні, у службовій сфері, у родинному колі, у транспорті, у крамниці, просто на вулиці. Вас може облаяти начальник, чиновник, працівник соціальної служби, продавець, водій тощо і їм нічого за це не буде. Ви обуритесь, вступите з нахабником у дискусію, намагаючись захисти свою гідність, але це буде бій з вітряками. Про це багато пишуть, говорять, сперечаються та суспільна поведінка залишається без змін, тому що вважається нормальним:


  • якщо батьки кричать на дитину;

  • учитель кричить на учня, вкрикуючи йому поняття доброти і милосердя.

Кожна людина, кожна дитина – це особистий світ, а суспільство – це об’єднання цих світів. Зміна суспільства починається зі зміни внутрішнього світу його особистостей, а профілактика насильства в школі повинна починатися з психологічної культури учителя.

Істина проста: людина починається з добра.



j0297551

Рішення педагогічної ради:





  1. Класним керівникам:

    1. При підготовці навчальних занять, виховних заходів планувати питання правової освіти. Постійно

    2. Під час проведення позакласної роботи формувати в учнів загальнолюдські норми гуманістичної моралі учнів :добра, взаєморозуміння, милосердя, толерантного ставлення до іншої людини; культури спілкування. Постійно

  2. Соціальному педагогу:

    1. Організувати педагогічний лекторій для батьків, на якому розглядати питання про правове виховання дітей та зміцнення моральних цінностей. До 10.01

    2. Організувати творчу групу по вдосконаленню виховної системи школи. До 10.02

  3. Керівникам методооб’єднань:

    1. На засіданнях методооб’єднань розглядати питання, які пов’язані з збереженням психічного здоров’я учнів і працівників школи. Постійно

    2. Проводити практичні заняття, на яких розв’язувати педагогічні ситуації. Протягом року

  4. Адміністрації школи:

    1. Здійснити контроль за організацією правового виховання учнів, формуванню здорового способу життя. До 15.04

    2. Організувати роботу постійно-діючого психолого-педагогічного семінару, на якому вивчати основи педагогічної етики, культури взаємовідносин. До 10.09

    3. Спрямувати роботу педагогічного колективу школи на реалізацію заходів щодо виконання Указу Президента України від 04.05.2007 №376 «Про додаткові заходи щодо захисту прав та законних інтересів дітей». Постійно

  5. Контроль за виконання рішення педради покласти на директора школи.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка