Тема. «Скільки ще людей у футлярі залишилося, скільки їх іще буде!» Бесіда з позакласного читання Сенс художнього змалювання «футлярного життя»



Скачати 154.57 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір154.57 Kb.


Тема. «Скільки ще людей у футлярі залишилося, скільки їх іще буде!»

Бесіда з позакласного читання

Сенс художнього змалювання «футлярного життя» в оповіданні А.П.Чехова «Людина в футлярі»

Мета: розширити коло читацьких інтересів школярів, зацікавити життям і творчістю письменника А.Чехова, розкрити ідейно – тематичну сутність оповідання «Людина в футлярі», змістове наповнення назви твору; дослідити, як письменник викриває бездуховність, лицемірство інтелігентного суспільства; розвивати навички самостійного читання й поглибленого аналізу художніх творів, інтерпретації тексту; сприяти вихованню культури читання, естетичних смаків, загальнолюдських цінностей.

Обладнання: мультимедійна презентація, портрет письменника А.Чехова, виставка творів, ілюстрацій, кінофільм «Людина в футлярі», запис пісні «Віють вітри, віють буйні…», плакати.

Тип уроку: урок позакласного читання з елементами компаративного аналізу та дослідження.

Епіграф: Я лише хотів сказати людям: «Подивіться на себе, подивіться, як ви всі погано й нецікаво живете! Найголовніше, щоб люди зрозуміли, а коли вони те усвідомлять, неодмінно створять для себе інше, краще життя».

А.П.Чехов



Плакати

А.Чехов – незрівнянний художник. У нього все правдиво до ілюзій. Коли я читаю А.Чехова, мені здається, що я не тільки бачу його героїв, але й чую їхні голоси…

Л.Толстой

Тільки тоді людина стане краще, коли ви покажете їй, якою вона є.

А.Чехов

Я вірю, що діти мають рости в оточенні книжок і тварин.



Дж. Даррел

Добро є, браття, читання книжне…


Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань

Слово учителя. «Добре є, браття, читання книжне…» А чи кожен із вас так вважає? Сьогодні до вас завітав кореспондент місцевої газети, він хоче взяти у вас інтерв’ю .

Кореспондент. – Чи любите ви читати і які твори?

  • Що останнім часом ви читали не за програмою?

  • Чому надаєте перевагу в вільний час: читанню художньої літератури чи перегляду якихось кінофільмів?

  • Що дає вам читання?

  • Чи впливає читання на ваш характер, на формування світогляду?

  • Навіщо ви читаєте? Що вас приваблює в ньому?

  • Чи були у вашому житті такі дні, коли б ви не прочитали жодного рядка?

Учитель. Нині багато хто надає перевагу телебаченню, Інтернету, кінофільмам, але тільки не читанню книг, уважаючи, що кіно є рівноцінною заміною книги, за сценарієм якої його знято.

  • Як ви вважаєте, що більше корисне: читання чи перегляд фільму? Чому?

Насправді, переглядаючи кінофільми, ми сприймаємо інформацію лише візуально. Книга ж вимагає від читача роботи думки, душі, дає змогу перечитати уривки, замислитися над сторінками, що чимось зацікавили. Влучне красиве художнє слово приносить читачеві можливості отримувати естетичну насолоду. Тож і ми давайте спочатку переглянемо уривок із кінофільму.

Демонстрація уривка із кінофільму «Людина в футлярі» за однойменним оповіданням А.П.Чехова (2 – 3 хв.).

  • Який твір екранізував режисер?

ІІ. Оголошення теми, мети

Оповідання А.П.Чехова, яке ми сьогодні розглядатимемо, належить до кращих зразків художньої прози не лише російської, а й світової літератури. Воно увійшло до «маленьких трилогій»: «Агрус», «Про кохання», «Людина в футлярі».



  • Чи цікаво було читати оповідання?

ІІІ. Осмислення і сприйняття нового матеріалу

Учитель. 1. Про Антона Павловича ви, сподіваюсь, чули не одного разу.

  • Які твори його вам відомі? («Ванька», «Товстий і тонкий», «Хамелеон»). До цієї галереї добавимо ще й «Людина в футлярі».

Вислови А.Чехова стали афоризмами.

  • Які ви знаєте афоризми?

«Стислість – сестра таланту», «У людині все повинно бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки».

  • Хто ж він, що закликає нас висловлюватися стисло, але зрозуміло? Заглянемо в літературний салон, де як завжди, зібралися поціновувачи літератури, і там гамірно.

2. Діалог про життя та творчість письменника

1. Панове, я з впевненістю можу сказати, що Чехов – незрівняний художник. У нього все правдиво до ілюзій. Коли я читаю Чехова, мені здається, що я не тільки бачу його героїв, але й чую їхні голоси… (Л.Толстой).

2. А чи знаєте ви, що вибираючи свою позицію у літературі, шукаючи свою тему, молодий Чехов пробував себе одночасно і в гумористичних жанрах, і так би мовити, у «серйозних», наприклад, «Живий товар». Але все одно у них перемагає стихія гумору. Уявляєте, Антон Павлович підписувався псевдонімами: «Антоша Чехонте», «Лікар без пацієнтів», «Людина без селезінки», «Кропива», «Брат мого брата» - усього відомо понад 50 чеховських псевдонімів. Дивно, у нього ж такі чудові твори. 3. Чого ж він боявся? Григорович, наприклад, називав його оповідання переворотом літературі» і навіть надіслав Чехову фотографію з написом: «Від старого письменника на пам'ять молодому таланту».

4. О-о-о, Чехов умів писати так, що словам було тісно, а думкам просторо.

1. Після Антона Павловича письменник не має права вже сказати: тем нема. Чехов учив: «Запам’ятайте яке-небудь вражаюче слово, яке-небудь метке ім'я, а сюжет сам прийде».

2. В Антона Павловича замолоду відчувалася свідомість людської гідності, свідомість людини, яка не буде принижуватися ні перед чужим розумовим авторитетом, ні перед авторитетом матеріальної сили. Сімнадцятирічний Чехов писав братові: «Нікчемність свою усвідомлюй знаєш, де? Перед Богом, мабуть перед розумом, красою, природою, але не перед людьми».

3. У його оповіданнях уже у 80–х рр. визначився остаточно тип героя, а також головний об’єкт зображення. Це «середняк» і повсякденне життя. «Середня людина» - це інженер, лікар, учитель, адвокат, студент, офіцер, поміщик, селянин – розуміється як представник маси, як будь-яка людина. Головне у ньому – звичайність, типовість.

4. Чехов пройшов нелегкий, тернистий шлях веселого «Чехонте», котрий, бувало, по п’ять разів стукав у двері маленьких редакцій, щоб отримати зароблені гроші. А знаєте, він уранці міг безкоштовно розтинати нариви у простого люду, вдень планував новий сад, бібліотеку, школу, а вночі писав маленький шедевр. Все це робилося делікатно, з м’яким гумором і співчуттям.

1. А ви чули, на сторінках різних мемуарів і статей про Чехова писали, нібито він песиміст, «похмурий художник». Але він радше «жорстокий і суворий суддя вульгарності, ворог духовного рабства, людина високих вимог до життя».

3. Ну що ви, я знав Антона Павловича. Він був у житті таким, як і в творчості, – «рідкісної душевної шляхетності, вихованості й витонченості у найкращому значенні цих слів, м’якості й делікатності при незвичайній щирості й простоті, чуйності й ніжності при рідкісній правдивості».



3. Коментоване читання з елементами компаративістики.

1. Прочитаємо уривок із твору і порівняємо з фрагментом із кінофільму.

- Чи дотримується режисер авторського викладення сюжету?

- Чи можемо ми побачити опис персонажів А.Чехова в інтерпретації режисера?

- Чим відрізняється кіносценарій від сюжету твору?

- До якої думки ви схиляєтесь, читати чи дивитися кінофільм, чому все-таки надаєте перевагу?



4. Літературна вікторина «Чи уважний я читач?». Запитання в торбу: працюючи в парах, учні складають по одному каверзному запитанню за змістом твору, кидають у торбу, перемішується, а потім, не дивлячись, витягують запитання і, обговоривши відповідь, озвучують її.

5. Парад літературних героїв.

Представити кожного із персонажів оповідання, указати їх рід зайнятості.



  • Буркін – оповідач, сусід Бєлікова, учитель гімназії;

  • Бєліков - учитель грецької мова, товариш Буркіна;

  • Іван Іванович Чимша – Гімалайський – ветеринарний лікар;

  • Михайло Савович Коваленко – учитель географії, із хохлів;

  • Варєнька Коваленко – сестра Михайла, 30 – річна дівчина;

  • Мавра – дружина старости;

  • Педколектив гімназії (дати характеристику) .

а) Як усі герої пов’язані між собою?

б) Чи мали вони вплив один на одного?

в) Чи можна назвати їхні стосунки товариськими?

6. Гра «Бюро знахідок». Усі названі предмети належать цим героям. При яких обставинах їх було використано? Яким героям вони належать?

Трубка - курив Іван Іванович біля дверей сараю.

Парасолька, перочинний ножик, калоши, годинник, темні окуляри, пальто, чохол.


  • Що об’єднує усі ці предмети? (Вони належать Бєлікову і знаходились у чохлі, як і сам герой).

  • Де використані дані речі? (Це деталі, які характеризують Бєлікова при складанні портретної характеристики).

  • Зачитайте портрет, підтвердіть свою думку цитатою. Яка деталь домінує в описі?

  • Що ж таке чохол? Складіть синонімічний ряд із цим словом.

(Чохол (для речей) – футляр (життя) – ящик (спальня) – труна (мертвий Бєліков).

  • Про що свідчить така деталь? (Бажання сховатися від життя. У такої людини спостерігалося постійне непереборне намагання оточити себе оболонкою).

  • Від чого ж ховається Бєліков? (Від реального життя). Чому? («Прагне створити, так би мовити, футляр, який би відокремив його, захистив від зовнішніх впливів»).

7. Усне малювання. Уявіть собі, що ви біографи. Складіть анкетну характеристику Бєлікова, враховуючи дані пункти.

1. Прізвище, ім'я, по батькові героя.

2. Місце проживання. Місто. (Домашнє життя: халат, ковпак, віконниці, засуви, ціла низка всіляких заборон, обмежень. Пісне їсти шкідливо, а скоромного не можна, бо скажуть, що Бєліков не дотримується постів. Маленька спальня, ніби ящик, ліжко з завісою, накривався з головою ковдрою. Слуга – нетверезий, недоумкуватий Афанасій).

3. Вік. (Давно за сорок).

4. Професія. (Учитель давньогрецької мови. ) Що автор прагне цим підкреслити?

5. Рідня. (Автор це питання не висвітлює).

6. Друзі. (Ходив у гості до співробітників, сидів годину – дві, вважав, що так підтримує дружні стосунки).

7. Життєве кредо. («Коли б чого не сталося». Хвалить минуле, а сучасне засуджує).

8. Життєвий принцип. (Думку теж заховати в футляр. Зрозумілі тільки циркуляри і газетні статті, в яких заборонялося щось. Те, що дозволяється, викликає протест.

Виконує те, що написано в циркулярі).

9. Сім’я, кохання.

Звучить романс «Віють вітри, віють буйні…».

8. Коментоване читання. Зачитайте уривок з оповідання про зустріч Бєлікова з Варєнькою.

а) Чому Бєлікова зацікавила Варєнька?

б) Як дівчина поставилася до залицянь учителя? Чому?

в) Чи був закоханий наш герой?

(Буркін розповідає: «…Це виявилось неможливим. Він поставив на столі портрет Варі і ходив до мене і говорив про Варю, про родинне життя, про те, що шлюб є крок серйозний, часто бував у Коваленків, але способу життя не змінив ані трохи. Навіть, навпаки, рішення одружитися вплинуло на нього якось хворобливо, він схуд, зблід і, здавалося, ще глибше сховався у свій футляр»).

г) Знову символічна деталь - футляр. Що ховає Бєліков у цей футляр? (Почуття, які перетворили на хворобу; рішення одружитися, яке викликало хворобливий стан).



9. Чи могли вони створити ідеальну сім'ю, тобто чи були до вподоби одне одному? Використовуючи схему «Кола Вена», складіть порівняльну характеристику Бєлікова і Варі. Що є спільним, а чим вони різняться між собою? Використайте портретну характеристику обох героїв.


- Афродіта;

- мармелад;

- любить життя;

- співає;

- сміється;

- говорить живою мел мелодійною

українською мовою; мовою; - «дивне міркування»;

- висока, струнка,

чорнобрива;

- ні від кого не залежна;



- - тхір;

- - футляр;



  • - - боїться життя;

  • - - мовчазний;

  • - - «якби чого не сталося»;

  • - - захоплюється

  • ммалоросійською мовою,

  • - яка нагадує старогрецьку;

  • - - підтримує дружні

  • С стосунки;

  • - - міркування

  • зза циркуляром

  • -



- самотність;

- поміркованість;

- інтелігентність;

- прагнення створити сім'ю;

- мелодійна мова
Бєліков Варєнька

Портрет Варєньки: «Нова Афродіта виродилась із піни. Вона вже не молода, років 30, висока, струнка, чорнобрива, червонощока, не дівчина, а мармелад, і така спритна, гамірлива, все співає малоросійські романси і регоче. Ледь що, так і заллється голосистим сміхом: ха-ха-ха!». Варя любить життя і вміє йому радіти.

10. Бесіда

а) Що ж причарувало Бєлікова у Варєнці?

На іменинах директорши Варя проспівала романс «Віють вітри, віють буйні…» і всіх зачарувала – всіх, навіть Бєлікова «настільки, що він підсів до неї і почав розмову, що «малоросійська мова своєю ніжністю і приємною звучністю нагадує старогрецьку». Він порівняв те, що не можна порівнювати, стару мову, якою вже давно не говорять, «мертву», з живою, мелодійною малоросійською мовою. Приблизно так, як дві різні мови, й виглядали герої: людина в футлярі Бєліков та весела і життєрадісна Варя.

б) Як Варя сприймала міркування Бєлікова?

Вони їй сподобалися, і між ними зав’язалася розмова, хоча розмовляла тільки дівчина, розповідала про себе, свою батьківщину – Гадяцький повіт, про хутір, матусю, про те, що їй було миле і безкінечно дороге.

в) Чи можна уявити Бєлікова одруженим? «…Ми не припускали навіть думки, що людина, яка за всякої погоди ходить у калошах і спить за завісою, може закохатися. Бєлікова навіть уявити не можна одруженим».

г) Чи змінилося життя Бєлікова після загального рішення одружити його?

Він з’являється з Варєнькою в театрі в ложі директорши. «Варєнька – сяюча, щаслива, поруч з нею Бєліков – маленький, скрючений, ніби його з дому обценьками витягли» (порівняння); у Буркіна влаштовується вечірка, і їх туди теж запросили. Та це зовні: Бєліков ще більше сховався у свій футляр.

д) Чи переконали його колеги у тому, що потрібно одружитися?

Так, Варя була першою жінкою, яка поставилася до нього сердечно, прихильно. «Голова в нього пішла обертом, і він вирішив, що треба одружитися», але необхідно подумати. Шлюб – крок серйозний, треба спочатку зважити майбутні обов’язки, відповідальність, щоб потім чого не сталося.

е) Чи одружився герой чеховського оповідання? (Ні.) Чому? («Я боюся». У неї міркування дивне і характер дуже жвавий, а це не за циркуляром.)

є) Про який «скандал» говорить Буркін як грандіозний?

Карикатура, де зображений Бєліков у калошах і під парасолькою, а з ним під руку Варєнька, внизу підпис: «Закоханий антропос». «Які є нехороші, злі люди», - сказав він, і губи у нього затремтіли». А ще Бєліков побачив, як Варя їхала на велосипеді. Із зеленого він став білим і ніби заціпенів».

ж) Яке прізвисько дав Бєлікову Коваленко? («Глитай або ж павук»). Чому? (Обидва пригнічують, примушують боятися, живуть, оглядаючись. Слова молодого вчителя направлені не тільки проти Бєлікова, але й проти режиму духовного рабства. )

з) Як склалася доля Бєлікова?

Після падіння зі сходів та розкотистого «ха-ха-ха» завершилося все: і сватання, і земне існування Бєлікова». Повернувшись додому, він прибрав портрет Варі, а потім ліг і вже більше не піднімався. Через місяць Бєліков помер».

и) Що стало причиною смерті героя, як ви вважаєте?

Було зламано футляр, у який він ховався від життя, було порушено головний принцип: «Коли б чого не сталося?» Сталося. Без футляра він не міг існувати. Страх узяв гору, життя налякало так, що він помер.

і) Яким Буркін запам’ятав його в останню мить?

У нього лагідний, приємний вираз, навіть веселий, «ніби радів, що його поклали у футляр, з якого він уже ніколи не вийде! Так, він досяг свого ідеалу. І ніби на його честь, під час похорону була похмура погода, і всі ми були в калошах і з парасольками».

й) Чи змінилося життя в місті після смерті Бєлікова?

«Але минуло не більше тижня, і життя потекло по-старому, таке ж суворе, безладне, не заборонене циркулярами, але й не дозволене повністю, не стало краще. Та й справді, Бєлікова поховали, а скільки ще таких людей у футлярі залишилося, скільки їх ще буде!»



11. Проблемне запитання

а) Чи справді Бєліков був таким собі монстром?

б) Чи можна виправдати якось таке життя Бєлікова?

Індивідуальні завдання: виступи з захисною та звинувачувальною промовою?

ІV. Висновки


Обмеження в поведінці,

думці


Обережність,

«коли б чого не сталося»


12. Яке ж це «футлярне життя»? За допомогою методу «Гронування» створіть схему «футлярного життя».


Життя за циркуляром,

пристосування





Страх, самотність



Прагнення сховатися у свою шкарлупу



н е ж


Внутрішня несвобода, доноси
р и

я т

л т

т я

у

ф


13. Дослідницька робота. А.Чехов не єдиний у своєму погляді на таке життя. Е.Т.А.Гофман у повісті «Золотий горнець» розкрив життя подібного типу у німецькій літературі. Виступ учениці з дослідженням.

14. Чи присутні ознаки «футлярності» у нашому житті?

Із промови Івана Івановича: « А хіба те, що ми живемо в місті в задусі, в тісноті, пишемо непотрібні папери, граємо в вінт – хіба це не футляр? А те, що ми проводимо все життя серед нероб, сутяг, нерозумних і бездіяльних жінок, говоримо й слухаємо дурниці – хіба це не футляр? Бачити й чути як брешуть і тебе називають дурнем за те, що ти терпиш оту брехню; терпіти образи, приниження, не сміти відверто сказати, що ти на боці чесних, вільних людей, і самому брехати, посміхатися, і все це заради шматка хліба, заради теплого кутка, заради якогось чиночка, не варто й копійки, - ні, більше так жити неможливо!» Ці слова вистраждані, вони не залишають байдужими.



15. Застосовуючи метод «Кошика», які б думки А.Чехова ви взяли б з собою в кошик, а які викинули на смітник?

16. Інтерактивна вправа «Мікрофон». Продовжити речення: «Я вважаю, що в наш час «людина у футлярі» - це…»

V. Домашнє завдання

Підготуватися до контрольної роботи, повторити творчість Л.Толстого.

Виконати творчу роботу: написати міні-твір на тему «Що потрібно зробити, щоб уникнути «футлярного» життя»? або скласти запитання до психологічного тестування на тему «Чи затягує мене «бєліковщина»?

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Бакало Л.А. Зарубіжна література. 10 клас. Конспекти уроків. – Тернопіль: Мандрівець, 2007. – С.101 – 104.

2. Гладышев В.В. Ничтожен ли Беликов? Человек в футляре и глубоко порядочные люди глазами Чехова // Зарубіжна література. – 2007. - №1. – С.21 – 25.

3. Мурзо Т. Людина в футлярі: спроба нетрадиційного прочитання// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2010. - №2. – С.19 – 20.

4. Мухін В.О. Вивчення зарубіжної літератури. 10 клас. Авторський урок. – Х.: Ранок, 2004. – С.80 – 83.

5. Решетняк О.Д. Ні, більше жити так неможливо! Вивчення оповідання А.П.Чехова «Людина в футлярі». 10 клас // Зарубіжна література. – 2007. - №6. – С.16 – 20.

6. Тихомиров В.Н. «Человек в футляре» у А.П.Чехова и Э.Т.Гофмана // Зарубіжна література. – 2007. - №2. – С.9 – 10.

7. Чайка С.С. Зарубіжна література. Плани – конспекти. 10 клас. - Х.: Торсінг, 2003. – С. 123 – 127.



8. Чехов А.П. Рассказы и повести. – М.: Правда, 1984. – С.348 – 359.

З УСІХ МИСТЕЦТВ НАЙВАЖЛИВІШЕ МИСТЕЦТВО ЧИТАННЯ.

Й.В.Гете

ЧИТАННЯ ГАРНИХ КНИЖОК – ЦЕ РОЗМОВА З НАЙКРАЩИМИ ЛЮДЬМИ ЧАСІВ.

Рене Декарт

КНИЖКИ – ЦЕ ДВЕРІ, ВІДКРИТІ В ЧУЖІ ДУШІ, ВОРОТА, ЩО ВЕДУТЬ ДО ІНШИХ НАРОДІВ.

Андре Моруа


Є КНИЖКИ НА ОДИН ДЕНЬ, І Є ТАКІ, ЩО ПЕРЕХОДЯТЬ ВІД ПОКОЛІННЯ ДО ПОКОЛІННЯ.

Самуїл Маршак


А.ЧЕХОВ – НЕЗРІВНЯНИЙ ХУДОЖНИК. У НЬОГО ВСЕ ПРАВДИВО ДО ІЛЮЗІЙ.

Л.Толстой

Книги – морська глибина,

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

І. Франко


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка