Тема та завдання проекту



Скачати 262.29 Kb.
Дата конвертації19.02.2016
Розмір262.29 Kb.
Хоменко Світлана Миколаївна, вчитель початкових класів Лебединського НВК №2

Тема та завдання проекту Калина

Наш задум. Для чого це потрібно? Мета: розкрити образ калини в українському фольклорі; поглибити знання учнів про рослинний символ України - калину; як лікарську рослину; показати значення калини в житті людини; розвивати усне мовлення, увагу, пам'ять, спостережливість, уміння обмінюватися думками, слухати товариство; збагачувати активний словниковий запас; виховувати любов до рідної землі, України; а також провести дослідження як зображується калина в народній творчості та у творах митців.

Дидактична характеристика проекту:

  • тип проекту:

  • за предметною галуззю – міжпредметний;

  • за тривалістю – середньої тривалості;

  • за характером контактів – вчитель, учні 2 класу, їх родини, друзі;

  • за основною діяльністю – дослідницько-пошуковий;

  • за характером координації – з безпосередньою координацією;

  • за формою проведення – самостійна дослідницька робота дітей з наступною презентацією матеріалів проекту;

  • за кількістю учасників – груповий.

об’єкт пізнання: значення калини в житті людини.

  • навчальні цілі та очікувані результати: поглибити знання та сформувати власне ставлення до калини, як символу України ,як лікарської рослини, вчити працювати з додатковою літературою, та іншими джерелами інформації; розвивати вміння виконувати певну роботу в співпраці з однолітками, співпереживати за спільну справу, поважати думку інших; виховувати такі моральні якості, як доброта, співчуття, гуманність, милосердя;

  • спосіб вирішення проблеми: робота з додатковою літературою, використання інших засобів інформації, самостійна дослідницька та аналітична робота дітей з учителем, власна творчість дітей;

  • освітній продукт: презентація, власні книжки, альбоми, вироби.

План виконання проекту

    1. Мотивація значущості проектної діяльності з даної теми.

    2. Обговорення ідей, щодо вирішення проблеми та її представлення.

    3. Формулювання завдань, які вирішуватимуться.

    4. Визначення джерел потрібної інформації.

    5. Об'єднання у творчі групи. Розподіл обов’язків між учасниками.

    6. Вивчення та аналіз зібраної інформації.

    7. Визначення деталей, які можливо проілюструвати у колективній роботі.

    8. Оформлення колективної роботи.

    9. Аналіз та оцінювання роботи учасників проекту.

    10. Презентація матеріалів проекту


Правила взаємодії під час проекту:

  • Працювати дружно, злагоджено, разом.

  • Усе, що пропонує товариш, сприймати й обговорювати спокійно.

  • Викладати свої ідеї, думки по черзі, всіх вислуховувати до кінця, не перебивати.

  • Радитись з товаришами, дорослими, приймати рішення спільно.

  • «Запозичати» ідеї в інших груп з їхнього дозволу.

  • Бути доброзичливими, старанними, відповідальними.

  • Доводити свою справу до кінця.


Завдання


1. Узяти участь в операції „Калина".

Посадити кущ калини біля хати, біля школи.

2. Провести урок-конференцію «Я- калина, я краплина , твого серця, Україно!»

3. Прочитати та обговорити твори про калину.

4. Ознайомитись з репродукцією картини К. Білокур „Натюрморт з колосками та глечиком", де зображена калина на черкаській землі та іншими роботами художниці.

5. Вивчити українські народні пісні, вірші про калину.

6. Намалювати малюнки на тему « Без калини нема України»

7. Створити листівку – пам’ятку « Калина»

8. Кожного дня, кожну хвилину охороняти природу рідного краю. Чітко виконувати пам'ятку „Охоронця природи".

Хід конференції

І. Оголошення теми конференції та завдання.

Увага! Наші мікрофони встановлено в Лебединському НВК № 2.Учні 2 класу працювали над дослідницько – пошуковим проектом «Калина». Школярі шукали інформацію словниках, в науковій та художній літературі. Багато цікавого дізналися діти про цю рослину, вивчили вірші, склали загадки, спостерігали за калиною.

Запрошуємо на конференцію „ Я- калина, я краплина , твого серця, Україно!»

Цвіте калина в нашому саду,

Її просту одежу вінча вінок, як ніжну молоду.

Віночок із маленьких квіточок -

Непишних, некрасивих, непримітних.

Вона отак, як наша доля, квітне,

Вона Вкраїни рідної вінок!

А восени як ватра спалахне!

Своїм осіннім кетягом сяйне

І звеселить осінні тихі далі.

Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма,

Без калини нема України,

Без народу Вкраїни нема.

Калина

Я - калина земна краса



Для людей я - лікування

Пташкам завжди корисна і смачна

А ще я - символ поетичний

Кущ у мене пишний

Так, я калина,

З якої починається ненька - Україна.

Калина коло хати - здавна найкраща і найзначніша ознака оселі українця. Кущі милують зір білим цвітом рубіновими кетягами восени. Рубінові ягоди калини, за народними уявленнями, здавна символізували мужність людей, які проливали кров за Батьківщину в боротьбі з ворогами. Насіння з калини схоже на серце.

Сьогодні ми ще більше дізнаємося про калину від наших учнів-науковців, українознавців, митців, фольклористів, лікарів. До слова запрошуємо усіх, хто завітав на нашу конференцію.



Група « Науковці»

Калина звичайна , червона калина (лат. Viburnum opulus); місцеві назви: карина, калена, калинина бамбара, бальбанежа, гордина, карина, свіба— високий гіллястий кущ заввишки 2-4 м з сірою корою .Гарний плодовий і декоративний чагарник. Росте на всій території України, особливо в поліській та лісостеповій зонах. Латинська назва даної рослини зустрічається у творах Вергілія і походить від латинського слова vimen, що в перекладі означає лоза, прут, або плетений виріб, так як завдяки її довгим і гнучким гілкам калину використовували для плетіння кошиків і вінків. Свою слов’янську назву «калина» ця рослина одержала за забарвлення плодів, схоже з кольором розпеченого («каленого» з російської) заліза. Видова наукова назва рослини походить від слова opulus, яким в античні часи називали клен, і дана рослині за подібні до клена листки.

На нашій планеті існує понад 200 видів калини, а в Україні зустрічається два: звичайна та цілолиста. . Найпоширеніші такі види: калина гордовита, або звичайна, калина гордовита, форма золотисто-жовта, калина Карльса, калина звичайна, калина звичайна, форма “снігова куля”, калина Саржента, калина сливолистна.

Листки до 10 см завдовжки, супротивні, майже голі. Пластинка їх 3-5-лопатева з серцеподібною основою, зелена, черешки довгі. Квіти зібрані в плоскі суцвіття: крайові квітки - великі, білі, безплідні; серединні — дрібніші. Плоди — ягодоподібні червоні, овальні кістянки містять забарвлену червоним соком плоску тверду кісточку. Залишаються на гілках дуже довго і прикрашають кущ навіть зимою.

Калина звичайна росте в підліску мішаних і листяних лісів, по берегах рік і водойм. Краще росте на понижених, добре зволожених місцях. Рослина зимостійка, тіньовитривала але вимоглива до вологи. Цвіте у травні — червні, плоди достигають у вересні.

Гарна калина о будь-якій порі року! Корисна. І хоч кажуть, що не «бути калині малиною», та в Сибіру, де калина часто зустрічається й добре плодоносить, а іншої ягоди мало, вона інколи залишається основною природною поживою. Плоди на голках калини зберігаються дуже довго. Ягоди залишаються свіжими всю зиму.



Група українознавців.

Майже у всіх народів є улюблені рослини-символи. У росіян — берізка, у канадців — клен, а у нас, українців, — верба й калина.

Калина - дерево українського роду. Колись у сиву давнину вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Тому й отримала калина таке ім'я від старослов'янського назви Сонця - Коло. А оскільки ягоди калини червоного кольору, то й стали вони символом крові та безсмертного роду.

Понад 100 населених пунктів України, багато прізвищ мають корінь «калин»: Калинівка, Калинчук, Калинець… Це теж свідчить про шанобливе ставлення до калини.

Здавна на Україні існував звичай: хто переходив у новозбудовану хату — висаджував кущ калини за вікном.

А ще існувало повір'я: якщо з куща калини зробити сопілку — обов'язково повинен був народитися хлопчик, продовжувач роду.

Збирати калину до лісу або до річки ходили дівчата, як на свято. Вважалося, що дівчина, яка першою побачила кущ калини, буде щасливою. Навколо куща дівчата водили хороводи, співали пісень, славили красу калини та кликали свою долю. Першу гілку чіпляли за ікону і на причілку хати. Це означало, що в хаті живе дівчина на виданні.

Калина була символом дівочого кохання, вірності, свідком дівочих радощів і смутків. У кожній родині, де були дівчата на виданні, приносили якнайбільше калинових пучків. Кілька гілячок уносили до хати і підвішували до образів, а решту – під стріху, це означало, що можна приходити зі сватами до оселі. «Запишалася калина, наче красная дівчина». Без калини не обходилися при обрядах, особливо весільних. Неодмінно прикрашали весільний каравай калиною. Також калина вважалась «весільним деревом» і була обов'язковою учасницею весільного обряду. Гілками калини прикрашали столи, весільні короваї, дівочі вінки й гостинці.

Калина – це і пам’ять про матір, найдорожчу в світі людину, це і боротьба за національну незалежність, це і оберіг, що зігрівав оселю, вишитий на рушниках.

Другий вид символічної спорідненості калина — Україна притаманний найбільше стрілецьким і повстанським пісням. Плоди калини стали символом мужності людей, що віддали своє життя боротьбі за Україну. Калина – це й віра в те, що не дарма пролито кров за волю, що ми, сини й онуки полеглих у боях, будемо любити рідну землю й боронитимемо свій народ від усіх ворогів.

Калина - символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. У розлуці ми згадуємо калину, тужимо. Калина - це той символ, що пам'ять людська береже, нагадуючи про рідні краї, символ безсмертя. Козак, умираючи на чужині, просить: „...насипати високу могилу..., посадити в голову калину. Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти, будуть мені приносити від годиноньки вісті".

Так на могилі козака, який у серці зберігав образ калини, чи чумака, який вирушив у мандри і не зміг повернутися, загинув у дорозі, товариші саджали кущ калини, як ознаку того, що тут похований українець.

Стала червона калина символом отчого краю, нашої рідної України. Її вишивали на рушниках, сорочках, скатертинах. Коли в давнину козак вирушав у дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку, щоб нагадувала козаку домівку, матір, кохану, його рідну мову. Вишита сорочка, рушник та калина - з цього починається ненька-Україна.





Калина – це поетичний символ материнської любові, нашого краю та всього народу, нашої України. Вона уособлює все те святе, що тримає нас на землі, що робить нас людьми.



Група фольклористів

Калина – найчарівніша рослина, кущ, про неї складено найбільше художніх творів, пісень, легенд, прислів’їв, загадок. З давніх-давен вона була найулюбленішою рослиною, яка росла біля кожної хати українця. Калина давно стала символом України.

Кожен із нас усе життя пам’ятає пісні, які співала нам мама,– колискові. Вони передають материнську любов і ніжність. У своїх піснях матері виспівують своїй дитині щасливу долю, міцне здоров’я.

Колискові пісні

На калині мене мати колихала,

В чистім полі щастя-долі побажала.

Ой, калинонько червона, не хилися,

В чистім полі щастя-долі наберися.

Та літа давно минули, одлунали,

Як мене гілля високе колихало.

Знов калина коло млину розцвітає,

Мого рідного синочка забавляє.

Виростай же, мій синочку, мій соколе,

Тобі щастям колоситься рідне поле.

Пролягла тобі на зорі путь орлина,

І в дорогу проводжає цвіт калини.

Ой повішу колисочку та й на калиноньку,

Буде вітер колихати любу дитиноньку.

Буде вітер повівати, калину хитати.

Хибний дощик буде йти, дитя напувати.

Пташки будуть прилітати, дитині співати.

Люлю, дитя, спати, бо пішла десь мати.

Пішла на долину ламати калину.

А-а-а! А-а-а! А-а-а! А-а-а!

Калину ламати, дитя напувати.

Щоб росло здорове й мало чорні брови.

Ще й рум'яні щічки, ой поспи де трішки.

А-а-а! А-а-а! А-а-а! А-а-а!

Весільні пісні

Калина оспівується і в календарно-обрядових піснях: веснянках, русальних, петрівчаних, весільних. У весільних піснях калина – символ щасливого родинного життя. На стіл перед молодими ставили колоски з калиною, обвиті червоною стрічкою, кетягом калини прикрашали коровай, щоб доля була багатою на любов, добро та діток.

Гурт дружок співав:

Прощай, прощай Ганнусенько, сестро наша!

Тепер же ми не твої, ти не наша.

Цвісти було б, калинонько, із вітками,

Гулять було б, Ганнусенько, із дівками,

А тепер же оставайся із жінками.

Без калини не можна уявити собі пісенної творчості, пісень про неї не злічити. Калина була здавна уособленням жіночої краси. Дівчина, як у лузі калина - так говорять про красу дівочу. Одна половина - червона калина, друга половина - молода дівчина. Дівчину часто у піснях порівнюють з червоною калиною.

Ой ти, дівчино, червона калино,

Як мені на тебе дивитися мило.

У пісенній творчості калина для дівчат - це і подруга, порадниця, і взірець краси.

Хоровод „Ой, ягіл, ягілочку"

Усередині дівчина-калина.

Ой ягіл, ягілочку,

Умилася гарнесенько,

Устала ранесенько,

Панчішки поскидала,

Головоньку розчесала.

Возьми, дівко, в боки,

Покажи свої скоки,

Гнися, калинонько, гнися,

Дівчинонько, не журися.

З калинового цвіту

Вибирай собі квіту,

З калинового лугу

Вибирай собі другу,

З калинового плетю

Вибирай собі третю.

З калинового мосту

Вибирай собі шосту.

З калинового лому

Вибирай собі сьому.

З хрещатого барвінку

Вибирай собі дівку.

Калина в цвіту - це прикмета дівування, це дівчина на виданні.

Ой на горі калина,

Там дівчина ходила,

Калиноньку ламала,

На козака кидала.



Побутові пісні

Багато пісень складено про калину. Багато з них знаємо й ми. Серед них є веселі й сумні. Є пісні, які, проводжаючи свого сина в дорогу, співала мати:

Підеш ти, сину, по Україні,

Тож не журись.

А як зустрінеш в лузі калину,

То й прихились.

А як зустрінеш в лузі калину,

То й прихились,

Бо я любила, моя дитино,

Її колись.

Послухаймо улюблену пісню українців “Ой у лузі червона калина” (магнітофонний запис):

Ой у лузі червона калина похилилася,

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо.

Не хилися, червона калино: маєш білий цвіт.

Не журися, славна Україно, маєш добрий рід.

Виступають стрільці січовії у кривавий тан

визволяти братів-українців з ворожих кайдан.

А ми тії ворожі кайдани розіб’ємо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Гей у полі ярої пшенички золотистий лан.

Розпочали стрільці січовії з ворогами тан.

А ми тую ярую пшеничку ізберемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

Та й прославить по всій Україні січових стрільців.

А ми тую стрілецькую славу збережемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей розвеселимо!

Багато пісень про калину – як народних, так і авторських – ми можемо проспівати. Давайте зараз пригадаємо лише їхні назви.: “Люлі, дитя, спати...”, “Черемшина”, “Ой піду я на долину”, “Козаче, козаче”, “А як калина зацвіте”, “Била мене мати”, “Ой під калиною”, “Є у лісі калина”, “Ой у лузі цвіте калинонька”.

Вивчайте їх, співайте самі й навчайте інших. Завжди пам’ятайте, що не можна зневажати калину, бо в ній – душа того, хто посадив її, душа нашого народу.

Діти, пригадаймо інший жанр усної народної творчості – прислів’я і приказки.

– Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.

– Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

– Калина – одвічний символ України.

– Червона калина – символ України.

– Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоним.

– У лузі калина з квіточками, неначе мати з діточками.

- Без верби й калини немає України.

- Міцний - як дуб, красива – як калина.

- Весною калина білим цвітом квітує,

А восени червоні ягідки дарує.

- Залишилася калина, наче красная дівчина.

- Калина хвалилась, що з медом солодка.

- Пишна та корисна, мов червона калина.

- Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.

- Щоки червоні, як кетяги калинові.

- Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.

- Без калини нема України.

А тепер пригадайте ваш улюблений вид фольклору – загадки:

– Сидить півень над водою з червоною головою.

– Стоїть півень над водою, трясе бородою.

– Над річкою, над водою стоїть півень із бородою.

– Сидить дід над водою з червоною бородою.

Хто йде – не мине, за борідку ущипне.

– Стоїть дід над водою з червоною бородою.

Тільки сонце пригріє, борода його красніє.

– Серед ліса-ліса червоне плаття висить.

– У лісі, в пралісі черлені хусти висять.

– За лісом, за пралісом червоні чоботи висять.

– На калині, на билині ясна рожа висить.

– У вінку зеленолистім, у червоному намисті.

Видивляється у воду, на свою хорошу вроду.

– І не дівка, а червоні стрічки носить.

-Навесні – білим цвітом ,восени – червоним плодом.

-Стоїть дід над водоюз білою бородою.

Тільки сонечко пригріє, борода почервоніє.

- Навесні зацвіте білим цвітом,

А в жнива - червоним плодом.

- І не дівка, а червоне намисто носить.

- За хатиною в садочку

У зеленому віночку

Та в червоних намистах

Стоїть дівка молода.

І збігаються всі діти,

Щоб на неї поглядіти.

За намисто кожен - смик!

Та й укине на язик.

- У пучечках невеличких

На кущі живуть сестрички

Восени хто гляне -

Вмить добрішим стане:

З гіллячок звисають,

Вогником палають

Що це за красуня дивна?

То в гаї стоїть... (калина).

- Задаровує красою

Мати Україна,

Наче в лузі червоніє

Пишная... (калина).



Легенди

Ми з вами на уроках вивчали багато легенд. Деякі з них присвячені калині.

Колись давно нашу землю загарбали татари. Вони нападали на села й міста, спалювали їх, старих людей і дітей убивали, а молодих забирали в полон. Ось одного разу схопили вони зненацька кількох дівчат і наказали провести до великого міста. Дівчата завели лютих ворогів у непрохідні ліси. Коли зрозуміли вороги це, то було вже пізно, бо потрапили всі в густі хащі. Оскаженілі від люті, порубали вони дівчат шаблями. Там, де пролилася кров дівоча, виросли кущі з яскраво-червоними ягодами, ніби краплинами крові.

Було це давно, коли татарські орди нападали на нашу рідну землю. Жила в одному селі дуже гарна дівчина. Помітив її якось воєвода, вирішив продати, щоб мати великі гроші. Але дівчина була дуже швидкою, і була б утекла, якби не зачепилася своїм намистом за кущ калини. Розсипалося намисто. Дівчину було спіймано, так і загинула вона в неволі. А на тому місці, де розсипалося червоне намисто, виросли кущі з криваво-червоними плодами. Це була калина.

Легенда про походження назви "калина"

Колись давним-давно на нашу землю хто тільки не нападав. І ось налетіли турки. А було це ще за часів Київської Русі. Розлетілася тоді чутка, що головного турецького воєводу отруєною стрілою поранено, а отрута смертельна. І тому, хто врятує воєводу, обіцяли нагороду. Багато лікарів приїхало звідусіль, знахарів, але ніхто не зміг допомогти. Тоді прийшла в табір дівчина. Хоч в убогій одежі, та така красива, що неможливо було від неї очей відвести. Воєвода звелів пропустити її.

Увійшла дівчина в його шатро і не вклонилася, а стояла з гордо піднятою головою. Слуги кинулися до неї і занесли над її головою меч, та воєвода зупинив їх.

— Скажи, чому ти не вклонилася мені? Я завоював півсвіту, мені царі вклоняються, — сказав воєвода.

А дівчина відповіла:

— Ти мені повинен вклонитися, бо ти прийшов у мій дім, на мою землю. Тебе я не боюся. Ти через два дні помреш, а дорожчого за життя на цім світі немає нічого.

Воєвода зблід.

— Якщо ти не допоможеш мені своїм пророцтвом, я звелю відрубати тобі голову.

Дівчина сказала:

— Приснився мені сон. У сні я бачила орла. Носом він схожий на тебе. Він палив міста і села, а людей гнав у рабство у свою державу. Так йому щастило 307 днів. На 309 — він помер від отруєної стріли. Ось, воєводо, відрахуй всі дні твоєї слави.

Коли його слуги відрахували, все точно зійшлося.

— Що ж ти від мене хочеш? — спитав він.

— Найперше, вклонися до самої землі святої, і слуги твої нехай вклоняться.

Впали воєвода і всі слуги до самої землі.

— А тепер слухай, — сказала дівчина. — Життя тобі поверну. Відпусти всіх полонених у свої оселі. Їм треба сіяти, орати, дітей ростити. Покинь мою землю, кров'ю своєю напиши, що ніколи не прийдеш грабувати мій народ.

— Зроблю як скажеш. Тільки дай обіцянку, що підеш зі мною.

— На все піду за свій народ, завойовнику, — відповіла дівчина.

Вона вилікувала воєводу і поїхала з ним, а від'їжджаючи, прощаючись із сестрою Калиною, сказала: «Твоїм ім'ям, сестро, я назву цю рослину, яку я найбільше люблю, бо росте вона в найкращих куточках, милує людей своєю красою і повертає їм здоров'я». З того часу і пішла назва калина.

"Калина і Килина"

Дівчина Килина збирала у лісі ягоди і раптом побачила, що вороги - татари йдуть до села. Побігла вона у село і попередила односельців. Сміливо кинулись до бою козаки, але в багато разів більше було ворогів - спалили село, а Килину - дівчину-красуню у полон взяли. За те, що оповістила село, відтяли їй голову, і виріс на тому місці чудо-кущ, що за ім'ям дівчини Калиною нарекли. Люблять і пам'ятають люди Килину, а калина стала своєрідною пам'яткою про рідну землю, оберегом українців.

"Козацька легенда"

Билися козаки за волю, за рідну країну. І був серед них Іван - козак. Дуже гарно грав на сопілці хлопець. Одного разу смертельно поранили його в бою. Скликав він друзів і попросив: "Побратими, в чистім полі насипте могилу. Посадіть в головах червону калину: "Будуть птахи пролітать калиноньку їсти, Будуть мені приносити від родини вісті". Поховали козаки Івана і встромили у головах сопілку. Прилітали пташки, приходила старенька ненька - плакати над могилою сина. Від сліз її проросла калинова сопілка - виріс гарний кущ. Навесні нагадував він Івану наречену, восени - рідну матінку.

Жили собі мати і донька. Була донька дуже гарна і вміла людей лікувати. Одного разу Калинка у степу зілля збирала, там побачив її пан і хотів собі за жінку взяти. Втікала Калинка скільки сили мала, аж ось попереду річка, а далі вже і бігти нікуди. Вилізла Калинка на вербу, стрибнула у воду і втопилася. Кожного дня приходила на берег стара Килина - тужила за дочкою. Вросли у берег ноги старенької міцним корінням, руки стали вітами гнучкими, а серце перетворилося на калинові ягідки, що щедро дарує калина людям і пташкам, по сей день людей лікує.

"Найкраща"

Наскочили татари, захопили у полон дівчат і погнали у неволю. Була серед них і Марина - найкраща дівчина. Якось втекла вона від охорони вночі. Тікала, тікала, напевно б утекла, та зачепилася своїм червоним намистом. Розірвалася нитка і там, де впали намистинки, проклюнулися навесні тоненькі пагінці, що стали потім розлогими кущами калини. Навесні буяють білизною, наче наречені, а восени палахкотять цвітом любові до рідної землі. Гірка калина, як доля у неволі, і гарна, як рідна земля-матінка - найкраща!!!

"Як калина з'явилася..."

Гуляли край села сестричка з маленьким братиком. Глянув Івасик на небо - аж чорні хмари по небі пливуть - татари на село йдуть, позвав сестрицю. Та сховала Івасика на високій вербі, а сама побігла в село, оповістити. Але наздогнали дівчину татари, стяли голову і кинули в лісі край болота, то де краплини крові впали - виріс гарний кущ. І навесні нагадував він дівчину - білим цвітом, і восени, - кетягами ягід червоних, як серце дівоче гаряче. Нарекли люди той кущ калиною і щиро за ним наглядали - то по всій землі калина розселилася, біля кожної хати.

"Наречені"

Кохав козак дівчину і хотіли одружитися, але не могли, то став хлопець тереном, а дівчина калиною. То терен колючий, що дівчину оберігає, а калина гірка - за милим сумує. Приходять у поле матері, плачуть: вийшла сива мати того терну рвати; дівчиноньки мати калини ламати: "Це ж не тереночок - любий мій синочок! А це не калина - це моя дитина!"

Легенда про сестричок

Жила за татарської навали удова. Мала двох дівочок-квіточок. Гарні дівки вродилися, як писанки. З лиця воду, кажуть, пити можна. А майстрині! Чого лише не вміли - шили, пряли, вишивали, квіти ростили, хліб косили їх роботящі вправні руки... Прийшла біда - напали на село вороги... Запалали оселі, заплакали діти. Покликала мати дівчат: "Тікайте любі, краще смерть, ніж ворожа неволя". Схоронилися дівчата в лісі за селом... Спалили, пограбували село татари, лишивши згарище поїхали собі. Повернулися дівоньки - ні хати, ні матусі, лиш згарище. Заплакали дочки... Від сліз дівочих, що скочувалися з личок чарівних, виріс на згарищі кущ. А що матір звали Килиною, то в пам'ять про неї нарекли дівки рослину КАЛИНОК.

Група митців

Калину дуже любив наш Великий Кобзар – Тарас Шевченко. У “Кобзарі” слово “калина” зустрічається 385 разів! Красу рідної природи Тарас Шевченко подає через поетичний образ калини. Для нього калина – це символ дівочої краси.

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина – дитина.

Любо-любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Тече вода з-під явора,

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Сонце гріє, вітер віє

З поля на долину,

Над водою гне з вербою

Червону калину.

Защебече соловейко

В лузі на калині -

Заспіває козаченько

Ходя по долині.

Три явори посадила

Сестра при долині,

А дівчина - заручена

Червону калину.

“Над Дніпровою сагою”.

Над Дніпровою сагою

Стоїть явір меж лозою,

Меж лозою з ялиною,

З червоною калиною.

Дніпро берег риє-риє,

Яворові корінь миє.

Стоїть старий, похилився,

Мов козак той зажурився.

А калина з ялиною

Та гнучкою лозиною,

Мов дівчаточка із гаю,

Виходжаючи, співають.

Чарівний, але сумний образ калини створив Іван Франко в своїй поезії, яка давно стала піснею, часто її називають народною.

(Звучить грамзапис пісні “Червона калино, чого в лузі гнешся?”)

Калина надихає і сучасних поетів. Так, Микола Дмитренко оспівав кущ як символ краси й ніжності. (Учениця читає вірш Миколи Дмитренка “Немає вроди над калину...”):

Немає вроди над калину, –

Вродливіша лиш за калину

Моя кохана.

Троянда в світі найніжніша, –

Лише ніжніша за троянду

Душа матусі.

Багато є художніх творів про калину. Пригадаймо їх. (Огляд виставки):

Іван Драч, “Калинова балада”; Б.Харчук, “Калина”; Наталя Забіла, “Калинчине віконце”; Євген Гуцало, “Осінь”; Марія Познанська,”Ось калина над водою”; Володимир Вихрущ, “Полум’я калини”; Дмитро Білоус, “Диво калинове”; Платон Воронько, “Жаром калини зігріюсь”.

Зимова калина

Все жахав мороз калину:

- Побілієш ти, як сніг,

- Заморожу до загину.

- Заморозити ж не зміг.

Червоніла, пломеніла,

Грона жевріли, як жар,

Не лякалася, не біліла

- Не калина, а пожар.

А коли прибігли діти,

Любо мовила вона:

- Ви мене в коші беріте,

Я морожена - смачна.

Зустрічали з пиріжками

Свій Новий щасливий рік.

І солодкими цівками

Лився їм на губи сік.

Платон Воронько

Хай і знов калина

Червоніє, достигає,

Всьому світу заявляє:

„Я - країна Україна -

На горі калина!"

П. Тичина

Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво - луна.

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що як тато і мама - одна.

А. Камінчик

Без верби та калини нема України

Ми українці - велика родина,

Мова і пісня у нас солов'їна!

Квітне в садочку червона калина,

Рідна земля для нас всіх - Україна.

Послухайте вірш Антоніни Листопад “Калина”:

Посадіть калину коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхнулась щиро доля,

Материнський білий цвіт.

Посадіть калину на городі,

Щоб розквітнула земля!

Із роси пречиста врода,

З неба – почерк журавля.

Посадіть калину коло тину,

Щоби злагода цвіла!

Буде щедрою родина –

Буде честь їй і хвала.

Посадіть калину коло хати,

Щоб на всеньке на життя!

Стане кожен ранок святом,

Дітям буде вороття.

Посадіть калину в чистім полі!

Хай вона освятить час!

Рід наш дуже любить волю.

Хай же воля любить нас!

Синє небо, злоте поле...

Посадіть калину коло школи.

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів’янув в спориші,

Посадіте коло серця, щоб цвіла вона в душі.

Кожна пора року дарує нам свою красу. Весна -перші ніжні квіти, літо - буйну зелено, сонце, осінь - плоди. Погляньте на букет калини. Калина, символ краси, улітку радує білим цвітом, а восени - полум'яним намистом. Вона гарна в різні пори року, і тому художники оспівують її в своїх пейзажах, натюрмортах, розписах.

Прекрасні твори Тетяни Пати, Надії Білокінь, Марфи Тимченко, Марії Примаченко, Параски Хоми, Катерини Білокур.

Катери́на Васи́лівна Білоку́р - українська художниця, майстер народного декоративного живопису, представниця "народного примітиву" ("наївного мистецтва").

.

Мальви та троянди

Квіти і калина (1958)



Натюрморт з колоссям та глечиком



Цар-колос



Букет квітів



Декоративні квіти



Буйна


Тетяна Пата (1884-1976) народилася, працювала і стала відомою майстринею в селищі Петриківка на Дніпропетровщині.

Зозуля на калині



Кущ калини



В. Соколенко

Яскравим майстром петриківської витинанки 70 – 80-х років минулого сторіччя є Ганна Іванівна Гречанова (1907 – 1989

Весілля


Дружна сімейка



Хлібороби



Богдан Хмельницький



Група медиків

Калина застосовується в медицині; використовують і квіти, і плоди, і кору. Кору збирають навесні, квіти – в травні-червні, плоди – у вересні– листопаді.

Ягоди мають кисло-гіркуватий смак, що нагадує суміш валеріанки і яблук, але після морозів втрачають гіркуватість. Із плодів калини варять киселі, компоти, муси, печуть пиріжки і спеціальний хліб – калинники. Ще варять повидло, варення, мармелад, пастилу, соки, морси, джеми, приправи до м’ясних страв, екстракти. Незрівнянним делікатесом селянина були пиріжки з буряками та калиною.

Ягоди застосовують для виготовлення кондитерських та винно-горілчаних виробів. Вони містять в собі цукор, вітамін С, дубильні речовини та ефірну олію.

Та вирощували калину не лише заради харчування. Вона „виганяє" з хати чимало недугів: запалення верхніх дихальних шляхів, золотуху в дітей та багато інших захворювань. Використовуються не лише ягоди, а й листя, пагони, кора - практично вся рослина.

- Перетерті з цукром ягоди є добрим помічником у боротьбі з високим кров'яним тиском. Споживання щодня 5-10 грамів свіжих ягід допомагає від сильного сухого кашлю.

- Відвари кори, зібраної і висушеної напровесні в час сокоруху, вживають як кровоспинний та заспокійливій засіб. Розтовчену кору 1-4-річних гілок і пагонів використовують для лікування ран, ураженої шкіри, зупинки кровотечі.

- У відварі калинової кори купають дітей, що запобігає захворюванню і виліковує золотуху та інші хвороби.

– Ягоди покращують роботу серця, діють заспокійливо, лікують від задушливого кашлю, лихоманки, при охриплості голосу, від ракових захворювань, при гострих та хронічних запаленнях печінки та жовчних шляхів, від підвищеного кров’яного тиску, гастритів. Соком ягід полощуть горло при ангіні, змазують вугрі та лишаї на обличчі.

– Відвар кори звужує кровоносні судини і діє заспокійливо, має ранозагоювальні властивості.

- „Калино-сестричко, дай тепла", - зривали цвіт, сушили, а чи й сирим жували, би прибувала кров (бачу тепер: зникала анемія, налагоджувався кров'яний тиск, чистилися кров'яні артерії).

- Дівчата робили примочки з калинового цвіту на обличчя, „би не в'янула краса, би місяць силу не пив, не ловилися навроки чи чари". Сушеного калинового цвіту посипали у взуття, „би крижі не крутило" (не ломило кістки).

-Кора із-під верхівки калини прочищає ум, якщо відвар із неї потрошечки пити. Сира чи сушена - значення це не несе, - дізнаємось від стареньких. Калинова кора у поміч тільки молода, стара - руйнує серцевину, якщо тим часом трохи помагає.

- Калинова кора просушена, стерта в порошок - якщо її нюхати - прочищає кров. Нічого із калинової кори дітям давати не треба. Набагато міцніший, п'ють на ніч чоловіки, якщо болять, у стопах ноги. Бабкам напій з калинової кори (дуже легкий) налагоджує дихальну систему, додає сили. Хлопцям, якщо його п'ють - робить очищення духу, усмиряє плоть (це і проти прищавих висипів, що бувають в юні), виводить плоху кров.

– А ще калину клали між подвійними рамами вікон для краси та як оберіг.

– Кущ калини саджали біля криниці, щоб вода була смачною. Копали криницю недалеко від того місця, де росла калина, то вода буде чистою й смачною.

- Калину використовували як природний барвник. Так, відваром плодів фарбували шерсть у червоний колір, а відваром кори – в чорно-зелений колір. Сік плодів – це харчовий барвник.

- Деревина калини – прекрасний матеріал для виготовлення музичних інструментів.

- Листячко, що у калини найближче до землі і ближче стовбура дівчата розм'якшували в долонях (розминали) і тулили до лиця на провідну неділю, „аби Бог беріг від плохого розуму і ганьби", таким чином відмежовуючись від гріхів роду.

- Всохлу калину якщо зрубати і кинути на сміття, на болота там не буде купчитися зла сила - „відганяє від всякого спожилого хламу зло".

- Якщо мають садити у дворі калину, то спочатку очищують під неї земельний квадрат, „аби горе, що є коло цього роду від чужого зла, падало в яму".

Підсумок.

Тож бережіть калину, любуйтеся її цвітом і плодом. І пам'ятайте, що у злих, недобрих людей калина не росте. Будьте добрими і чуйними, посадіть біля своїх осель калину. Хай цей диво-кущ прикрасить ваш дім, хай у ньому соловейко зів'є собі гніздечко і співає вам пісню про незнищенність нашого українського народу.

Калина – це наша рідна Україна. Любімо її завжди – і в горі, і в щасті – впиваймося із цілющого джерела її символів.

Посадімо біля своєї оселі кущ калини, на щастя, на добро, на любов і славу нашої України, на наше безсмертя.

. Шановні друзі, ми вдячні всім за конференції, участь у ній.

Ми - українці - велика родина,

Мова і пісня у нас солов'їна.

Квітне в садочку червона калина,

Рідна земля для всіх нас - Україна.

Хай і знов калина червоніє, достигає,

Всьому світу заявляє:



Я - країна Україна

- На горі калина.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка