Тема. Україна моя кохана Батьківщина



Скачати 155.25 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір155.25 Kb.
Виховна година «Україна – моя кохана Батьківщина»

до Дня Соборності України



Тема. Україна – моя кохана Батьківщина.

Мета. Розширити поняття про єдність, незалежність і суверенність нашої держави, сприяти формуванню національної самосвідомості школярів; розвивати в учнів активну громадянську позицію щодо єдиної, цілісної держави, почуття гордості за Україну, її історію та видатних людей; виховувати майбутнього захисника своєї Вітчизни, любов до рідного краю; виховувати шанобливе ставлення до державної символіки, культурного та історичного минулого України; виховувати людяність, гідність, справедливість, толерантність, відповідальність – основних моральних цінностей, що визначають ставлення до людей і сприяють єдності країни, стабільності, миру і злагоді в Україні; формування негативного ставлення до проявів дискримінації, жорстокості та насильства, засудження військової агресії.

Хід уроку

Учитель: Україна – незалежна держава, частина Європи, велика територія з величезною кількістю населення. Давайте згадаємо її історичне минуле – безмежна боротьба, величний порив волі, вічна сутичка з людьми, які зазіхали на землю, на котрій жили наші предки та житимуть в майбутньому наші діти.

Не оминають нашої пам’яті величні походи князів за часів Київської Русі, набіги татар на козаків під супроводом гетьманів, бунти під проводом Олекси Довбуша та Максима Залізняка, захист загальнонаціональних прав під час Першої і Другої Світових Воєн, від’єднання від СРСР та утворення самостійної держави. Люди боролися тому, що відчували себе частиною одного цілого, розуміли, що за них самих ніхто не побудує їхнього майбутнього. Нас роками відучували від рідної мови, українських традицій, культури і навіть історії. Нас хотіли знищити, як націю, але наш народ витримав усе, тому що кожен із нас є гідним сином і дочкою своєї держави.



Ведучий. Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, Батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна.

Учитель. Національні символи − це свідчення високого духу народу, його історичних прагнень, унікальності, своєрідний генетичний код нації. Вони покликані служити надійною основою формування громадянських рис особистості, її патріотизму, національної свідомості. Україна має такі державні символи: Державний Прапор, Гімн і Герб.

Ведуча. Національний Гімн України – це урочиста пісня, символ нашої державної єдності. Слова національного гімну написав у 60-х роках ХІХ століття відомий український поет, етнограф, фольклорист Павло Чубинський (1839-1884). Поезія, вперше надрукована 1863 року, швидко розійшлася в народі, серед інтелігенції, студентів, гімназистів. Музику написав західноукраїнський композитор і диригент Михайло Вербицький (1815-1870). З 16 січня 1991 року «Ще не вмерла Україна» - державний гімн України.

Звучить гімн України.

Державний гімн України

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.

Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,

В ріднім краю панувати не дамо нікому;

Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,

Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Душу, тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

А завзяття, праця щира свого ще докаже,

Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,

За Карпати відоб’ється, згомонить степами,

України слава стане поміж ворогами.

Душу, тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Ведучий. Герб-Тризуб був поширений в усіх князівствах Київської Русі, зазнав деяких змін (має понад 200 різновидів), але весь час зберігає первісну основу. Найдавніші археологічні знахідки тризуба на українських землях походять з 1 століття нашої ери. Зображення тризуба, яке дуже мало відрізнялося від офіційно прийнятого герба Української Народної Республіки (УНР), належить до рубежу Х-ХІ століть, часів князювання в Києві Володимира Великого, котрий міг успадкувати цей знак від своїх предків. Тризуб зберігся на золотих і срібних монетах Володимира. 12 лютого 1918 року тризуб на синьому тлі був схвалений Малою радою в Коростені як державний герб УНР, зображення опубліковано 1 березня 1918 року в Києві та затверджено Центральною Радою 22 березня 1918 року. Автором проектів був художник В.Кричевський. Як герб тризуб залишився і в часи гетьмана. Від часу об’єднання УНР і ЗУНР (акт Соборності України, проголошений у Києві 22 січня 1919 року) державним гербом став золотий тризуб на синьому тлію. Символіку із зображенням тризуба в 20-40-х роках ХХ ст.. використовували різні політичні угруповування Західної України. Тризуб із середнім зубом у формі хреста – релігійні угруповування, як державний герб тризуб було визнано 15 березня 1939 року Сеймом Карпатської України, що проголосив самостійність цього регіону. 19 лютого 1992 року Верховною Радою України тризуб затверджено як малий герб. Існує багато різних думок щодо значення Тризуба. Імовірно, що цей знак символізує триєдність та тривимірність світу, що пізніше трактовано християнством як єдність Бога-Батька, Бога-Духа і Бога-Духа Святого.

Герб

Знак країни головний –

Це тризубець золотий.

Він – як сонце в небі синім,

В ньому слава, в ньому сила,

В нім священне слово «воля»,

Що рятує від недолі.

Будь же, рідна Україно,

Під гербом цим вільна й сильна,

Хай про тебе в цілім світі

Знають всі: дорослі й діти.

Ведуча. Справжній український прапор започаткований Михайлом Грушевським в УНР. Золоте, жовте символізує Творця, Бога-Отця і взагалі Вищу Духовність. Вибір кольору був умотивований такими міркуваннями: символами України є чисте небо – символ миру (синій колір) та пшеничне поле – символ достатку (жовтий колір). Як національний прапор українського народу, синьо-жовте знамено було визнане окупаційною владою панської Польщі в Галичині (20-30 рр. ХХ ст..). Прапор вивішували на всіляких народних зборах з нагоди відзначення національних свят, святкування Шевченкових роковин. 28 січня 1992 року Верховною Радою України синьо-жовтий прапор визнано державним.

Прапор

Синій, як море, як день, золотий —

З неба і сонця наш прапор ясний.

Рідний наш прапор високо несім!

Хай він, уславлений, квітне усім!

Гляньте, на ньому волошки цвітуть,

Гляньте, жита в ньому золото ллють.

З жита й волошок наш прапор ясний.

З неба і сонця, як день весняний.

О. Олесь
Любіть Україну!

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

сіяє вона над віками…

Любіть Україну всім серцем своїм

і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячий усмішці, в дівочих очах

і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,

живе у стежках, у дібровах,

у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою —

і вічні ми будемо з нею.



Ведучий. Послухайте вірш «Батьківщина» Олексія Довгого

Моя рідна Батьківщина

Має назву Україна.

В мене й нація своя –

Українець в мами я.

Є у мене й рідна мова,

Де вкраїнське кожне слово.

Ведуча. Наша ненька Україна багата не тільки своєю пишною природою, своїми безкраїми просторами, а й мужніми, відданими синами та дочками. Скільки любові, скільки ніжності, почуття гордості за свій народ, за свою землю в серці кожного українця.З великою силою почуттів ця любов виливається на папері поетичними рядками. Пропоную вашій увазі вірш «Квітка-Україна» Ігоря Калиниченка.

Як радісно ввечері стежкою йти

У синім степу поміж трав кучерявих,

І квітку чарівну у лузі знайти

В сріблястім вбранні діамантів яскравих.

Наповнює душу п'янкий аромат,

В гаю солов'їна мелодія ллється.

У тиші ночей і в грому канонад

Ця квітка ясна Україною зветься.

Я ніжно до серця її притулю,

Відчую кохання і болісну муку,

Побачу село й рідну хату свою,

Криницю, садочок і мамині руки.

Як вогник у нашім нелегкім житті

Ця квітка для нас неповторна, єдина.

Як сонце, сплелись пелюстки золоті,

Немов пресвята українська родина.

Розлогі смереки, квітучі поля,

Блакитний туман і сади яблуневі,

Це все - Україна, кохана земля

З ясними очима джерел кришталевих.

Цвіти, розквітай кольоровим вогнем,

Любов’ю наповнюй серця незігріті.

З тобою ми щастя жадане знайдем,

Для мене завжди ти найкраща у світі!
О, Боже єдиний, здійсни мою мрію,

Не діли нашу землю на Захід і Схід,

Бо всі ми єдині, усі ми сім я ,

В усіх нас одна Батьківщина, одна,

Одна і єдина, як вічна любов,

За неї ще пращури лили свою кров.

За волю, за єдність боролись вони,

Щоб в вольній країні ми з вами росли.

За неї Шевченко ще в Бога благав,

У віршах своїх він про неї писав,

Писав і благав у свого народу,

Щоб він не проспав України свободу

Бо звір стоголовий уже не дрімає,

І пазурі гострі у серце впинає.

Не дай йому, Боже, не дай розірвати,

Не дай, щоби брат йшов війною на брата

Прожени той туман, що укутав усіх,

Щоб жити народ наш у спокої міг,

Щоби Україна завжди була вільна,

Завжди залишалась одна, неподільна.

І стяг синьо-жовтий здіймавсь аж до неба,

А більше для щастя нічого не треба!


Герої країни на захист повстали,

На захист тебе і на захист Держави!

В якій ще не вмерла ні слава, ні воля,

Якій посміхнеться ще краща доля!



Учитель. Важкі часи переживає зараз наша держава. Цією болючою темою переймаються всі: і дорослі, і малі. За страшний для України 2014 рік, коли в нас відібрали Крим, на Сході іде війна, складено дуже багато патріотичних віршів. Ось послухайте вірш Сергія Дроботенка «Не діли Україну ніколи».

Не діли Україну ніколи,

Не дозволь роз'єднати її

І коли все палає навколо

Залишайся на рідній землі.

Борони її від зазіхання

На свободу і волю людей,

Борони від біди і страждання,

Збережи її дух для дітей.

Залишайся з народом, не бійся,

Що не встати нам більше з колін,

Якщо мусиш – без сумніву бийся

За свою Україну, свій дім.

І коли вороги повтікають,

І цю Землю Святу залишать.

Запануємо в рідному краї

Від Донецьких ланів до Карпат.

Ведучий. Видатний український поет Тарас Григорович Шевченко писав:

Та не однаково мені,

Як Україну злії люди

Присплять лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять.

Ведуча. Мабуть, кожен українець згадав ці слова, коли в країні розпочався хаос. На захист нашої держави повстало дуже багато солдатів, а серед них і наш земляк Ігор Холо. Молодий, енергійний, життєрадісний Ігор Холо народився 9 вересня 1992 року в селі Олександрівка Жашківського району, у 2009 році закінчив місцеву школу та вступив до Львівської академії сухопутних військ ім. Сагайдачного на аеромобільний факультет. У 2013 році закінчив навчання, отримав направлення в м. Житомир, у 95 аеромобільну бригаду командиром взводу снайперів.

Ведучий. Ігор був доброю людиною, хорошим сином і братом , а головне – справжнім патріотом своєї держави, любив Україну і вважав за необхідне захистити її цілісність і незалежність.

Ведуча. Ігор – людина, яка з честю відстоювала суверенність своєї держави!

25 липня у селі Олександрівка Жашківського району провели в останню путь Ігоря Холо, який загинув під час проведення антитерористичної операції на сході України. Обласна влада посмертно відзначила Ігоря нагородою "За заслуги перед Черкащиною".



Ведучий. Вічна слава героям!

Сьогодні місто знов ховає земляка…

На серці - камінь, в горлі — ком, душусь сльозами…

Їм доля випала коротка та тяжка,

Життя віддати за країну, за нас з вами.

Хтось скаже: «Кожен шлях свій вибирає сам.

Таке життя. Йому , на жаль, не пощастило.»

Я відповім: » Моліться, люди, небесам,

Що він життя віддав своє, аби ми жили.»

Ми всі вклонитись мусимо його труні,

Що він наш спокій героїчно захищав,

Щоб ми без остраху ступали по землі,

Він саме цінне — він життя своє віддав.

Герою слава! Вічна пам’ять у серцях!

Тобі із вдячністю вклоняється країна,

Розкриє крила, наче гордовитий птах

Захищена тобою Батьківщина.

Світлана Александрова


Герої країни - загиблі Герої,

Залишаться в серці навіки з тобою.

За долю країни, за гідне буття,

Поклали вони своє власне життя.



Учитель. А зараз хвилиною мовчання вшануємо пам’ять загиблим воїнам АТО.

Тобі так мало було літ -

Не встиг прожити ще як слід,

Не взнавши щастя ще в житті,

Попрямував з бійцями ти на Схід.

Стояли там на передовій

Ви захищали єдність України,

Не знали ви тоді бійці ,

Що ви повернетесь у домовині.

Але ми знаємо одне,

Що ви не повмирали,

Перетворившись в білих журавлів,

Ви в небеса повідлітали.

Шкляренко Лілія



Ведучий. А зараз послухайте, будь ласка, вірш Ігоря Калиниченка «Моя Україна».

Моя Україно! Сади забуяли,

В озерах пливуть голубі небеса.

Печаль і тривога у серці зів'яли,

Квітує навколо чарівна краса.

Солодкий нектар розіславсь у повітрі,

Палає каштанами Київ дзвінкий,

Хміліють квітки в золотистому світлі

І пестить обличчя промінчик п'янкий.

Як гарно вдихати повітря духмяне,

Дивитись на стиглі, квітучі поля,

І знати, що ти, моя ненько кохана,

Уже незалежна і вільна земля.

Моя Україно! І де б я не їздив,

І де б не блукав я (о мати, прости!),

Завжди проклинав я отих комуністів,

Що довго тобі не давали цвісти.

Моя Україно, рожевий серпанок,

Напоєне збіжжя солодких полів.

В барвистій росі прокидається ранок

І віє над світом замріяний спів.

Моя Україно, розбиті дороги,

І зоряних лук золотисті сліди...

Ти знищила всі мої болі й тривоги,

Умила відром дзвінкової води.

Моя Україно! Ти сильна й багата,

У тебе мільйони найкращих синів,

І мова твоя, солов'їна й крилата,

Ще світу покаже величний мотив.

Я вірю, Вітчизно, ти станеш на ноги,

Махнуть золотистим крилом рушники,

І щастя затмить всі печалі й тривоги

На вічні роки і прийдешні віки!

Моя Україно - Волинь і Поділля,

Донбас, Придніпров'я, Карпати і Крим.

Тебе не здолало фашистське свавілля,

Не з'їли поляки, не вбив "Третій Рим"!

Хай весни твої гомонять калиново,

Летить крізь туман до майбутнього шлях,

Хай з вітром бринить від Луганська до Львова,

Від Ялти до Луцька блакитний твій стяг.

Моя Україно, народ мій коханий,

Брати-українці, мої земляки!

Здоров'я і щастя вам, рідні краяни,

Добробуту, миру на довгі роки!

Єднаймося, браття! Хай чиста іскрина

Запалить любов'ю гарячі серця,

Й піснями наповниться вся Україна

Від щастя, якому не буде кінця!
Єдина Україна

Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу,

Володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на світі в нас одна.

Дмитро Чередниченко


Молитва за Україну

О, Боже ласкавий, з високого неба,

Послухай молитву й благання до Тебе.

Спаси Україну від злої навали,

Щоб більше дітей батьки не ховали.

В молитві до Тебе всі руки складаєм,

Стоїмо на колінах, всі щиро благаєм:

Не дай рідну землю розділити й забрати,

Не дозволь в Україні знов кров проливати.

Захисти нас, Ісусе, єдина надіє,

І Ти, Непорочна Діво Маріє.

Послухай моління наших сердець,

Інакше прийде Україні кінець.

Не дозволь чужинцям рідну землю топтати,

Не дозволь матерям сльози знов проливати.

Захисти нас любов’ю і віру нам дай.

Щиро молиться нині український наш край!

В дні великого посту, в час молитви і віри,

Прибігаєм до Тебе, Мати Божа Маріє,

Просим щиро і молим гіркими сльозами:



Заступися, Небесна Царице, за нами.

Марія Сковронська


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка