Тема уроку. Рельєф України. Загальний план будови поверхні. Мета уроку



Скачати 81.24 Kb.
Дата конвертації21.02.2016
Розмір81.24 Kb.
8 клас Урок № ___ Дата: ________

Тема уроку. Рельєф України. Загальний план будови поверхні.

Мета уроку: поглибити та систематизувати одержані з попередніх курсів знання про рельєф та сили, що беруть участь у його формуванні; сформувати знання про особливості розташування великих форм рельєфу на території України; удосконалити практичні навички роботи із фізичною картою України; виховувати почуття дбайливого господаря.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: фізична карта України, підручник географії, ілюстрації із зображенням невеликих форм рельєфу.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

Прийом „Шапка запитань”

Учні підготували запитання на аркушу паперу з попередньої теми. Питання складаються в шапку, перемішуються. Кожен учень дістає аркуш і відповідає на поставлене запитання. Якщо учень не дає правильної відповіді то відповідає „автор” запитання.



ІІ. Мотивація навчальної діяльності

  1. Що таке рельєф?

  2. Які чинники беруть участь у формуванні різноманітних типів і форм рельєфу?

  3. Які сили (процеси) зумовлюють утворення великих форм рельєфу

  4. Які сили (процеси) зумовлюють утворення невеликих форм рельєфу?


Вступне слово

На попередньому уроці ми з'ясували, що головним чинником фор­мування рельєфу є тектонічні рухи — прояв внутрішніх сил Землі. Водночас підняття чи опускання окремих ділянок земної кори супроводжується багатьма іншими рельєфоутворюючими процесами, на­приклад вулканізмом. Вулканізм також пов'язаний із внутрішніми процесами літосфери: завдяки йому утворилися такі форми рельє­фу, як Вулканічний хребет на Закарпатті та Карадазька гряда в Криму.


III. Пояснення нового матеріалу

Розповідь

Найбільші форми сучасного рельєфу країни сформувалися за останні 20—25 млн років у результаті так званих неотектонічних рухів. Залежно від їх інтенсивності й напрямку дії сформувалися гори, западини або рівни­ни. Так, у районі Євразійської літосферної плити інтенсивність руху була низькою, тому тут сформувалися рівнинні території. У районі Середзем­номорського складчастого поясу ці рухи були інтенсивними, у результаті утворилися складки молодих Карпат, відродилися Кримські гори. Одночас­но формувалися передгірні прогини, що являють собою лінійно витягнуті зниження, розташовані між платформою та областю складчастості.

Рельєф України переважно рівнинний.



Запитання.

Як ви вважаєте, з чим це пов’язано? (розташування її в межах Східноєвропейської рівнини).



Схема „Рельєф України”

Завдання. Розгляньте „Фізичну карту України” і доповніть схему, яка відображає загальні особливості будови поверхні України.

Отже, рівнини займають 95% площі України (з них 70% - низовини і 25% - височини), а гори лише 5 % ( 4% - Карпати, 1 % - Кримські гори).

Середня висота рівнинної частини України становить 175 м; вона рідко сягає 300-400 м., а на узбережжях морів знижується до 10 – 15 м. Важливим чинником є те, що піднесеність рівнинної частини території України над рівнем моря становить у середньому 175 м., а її максимальна відмітка розташована на Хотинській височині (г. Берда, 515 м).

Перегляд відеофрагментів:


  • Волинська та Подільська височини (0,51 хв);

  • Донецький кряж (0,27 хв);

  • Причорноморська низовина (0,15 хв)

Під впливом зовнішніх сил, насамперед денудації (сукупності процесів знесення з височин продуктів вивітрювання гірських порід із наступним їх­нім нагромадженням у зниженнях рельєфу), у горах утворилися вирівняні поверхні, наприклад яйли Кримських гір.

Геологічний розвиток території України триває і зараз. Продовжують підніматися Карпати, повільно опускається північне узбережжя Азовсько­го та Чорного морів. У зонах розломів земної кори відбуваються землетруси.



Невеликі форми рельєфу, як правило, формуються під впливом зовніш­ніх процесів. До них відносять вивітрювання, роботу текучих вод, морських хвиль, вітру й льодовиків. Вони протікають на поверхні й у верхніх шарах земної кори завдяки сонячній енергії та силі тяжіння.

Вивітрюванням називається процес руйнування та зміни твердої речови­ни літосфери (гірських порід) під впливом коливань температури повітря, води й живих організмів. Розрізняють три основні типи вивітрювання: фі­зичне, хімічне й органічне.
Доповідь учня про походження великих форм рельєфу (оронімів)

Зміст доповіді:

Аюдаг — мис і гора на Південному Березі Криму. Від татарського аю (ведмідь) і турецького даг (гора). Зовнішнім виглядом схожа на ведмедя, який ніби припав до моря і п'є воду.

Бабуган-яйла — найвищий масив Кримських гір; у перекладі з тюркської — «головне літнє пасовище».

Бескиди — гори зовнішньої частини Карпат. В українській мові набуло значення «стрімкий схил гори».

Говерла — від румунського - важке підняття.

Горгани — пасмо в Карпатах; діалектне — «кам'янисті розсипи­ща». Є версія походження від давньоруського ґорґа (порив вітру, шквал).

Карадаг — гірський масив (згаслий вулкан) у Криму. Від тюрк­ських слів кара (чорний) і даг (гора).

Карпати — назву виводять від західнослов'янського харбат, хрб (хребет). Румуни вважають, що топонім має основу кар, каро (ка­мінь).

Крим — від тюркського слова кермен, керем (фортеця, стіна).

Могила-Мечетна — вершина Донецького кряжу. «Могила» — горб, що нагадує рукотворний курган. «Мечетна» — тому що тут колись була мечеть.

Розточчя — височина на межі України та Польщі; назва похо­дить від вододілу (розтіччя) між басейнами Західного Бугу та Дні­стра.

Роман-Кош — вершина Кримських гір. Можливо, від тюрксько­го урман (ліс) і кош (стоянка, житло пастухів овечих отар).

Чорногора найвищий гірський масив Карпат, укритий тем­ним (чорним) ялиновим лісом.
ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Бесіда за запитаннями

  1. Які форми рельєфу переважають на території України?

  2. У яких частинах України розташовані рівнини, а в яких гори?

  3. Яка частина України відносно долини Дніпра вища за абсолютними висотами?

  4. Чому в гірських районах України немає льодовиків?

  5. У межах якої форми рельєфу розташована наша область?

Проведення комп’ютерного тестування за допомогою програми „My Test Student” (10 хв)
V. Підсумок уроку

Заключне слово

  • Знання особливостей рельєфу будь-якої місцевості має велике практичне значення, бо рельєф обумовлює розміщення сільськогосподарських угідь, застосування техніки, прокладання шляхів сполучення, тощо;

  • територія України характеризується різноманітним рельєфом, особливістю якого є переважання за площею низовин;

  • рівнинність рельєфу України сприяє господарському освоєнню її території.


VІ. Домашнє завдання.

§ 14, конспект.

Підготувати доповідь про одну з форм рельєфу України

Додатковий матеріал до уроку

На рівнинах, що складені пухкими породами, які легко розмиваються водою, де чергуються підвищені й знижені ділянки, ерозія призводить до утворення ярів. Поступово схили яру стають більш положистими, зароста­ють травою та іншою рослинністю, і, зрештою, яр перетворюється на балку. Вона являє собою заглиблення з положистими схилами, що поросли травою, чагарником, а іноді деревами.

Яри й балки відносять до дрібних, ерозійно-акумулятивних форм рельєфу

До роботи текучих вод також належить робота річок і підземних вод. Річ­ки мають більшу, порівняно зі струмками, потужність і можуть змивати, транспортувати й відкладати значні маси твердої речовини, перекочуючи їх дном і переносячи у зваженому вигляді. Ці процеси відбуваються сотні тисяч років і сприяють формуванню різних форм рельєфу. Серед них переважають ерозійно-акумулятивні — річкові долини з терасами, корінними берегами, заплавами.

Із дією води пов'язані й карстові процеси, що пояснюються розчинен­ням гірських порід. На поверхні карст призводить до утворення провалів, лійок. Частина води просочується під землю, утворюючи підземні «річки» і «струмки». Тут вони створюють порожнини, ходи, природні колодязі й пе­чери. Так, на плато Ай-Петрі представлені поверхневі й підземні карстові форми: досліджені понад 230 підземних порожнин, із них 35 печер. Най­глибша карстова порожнина — шахта Каскадна (246 м).

До гравітаційних форм відносять зсуви, осипи, обвали, селі, лавини. Вони формуються під впливом сили тяжіння та найбільш поширені в гірських районах Криму й Карпат. Зсуви характерні для вододільних поверхонь не тільки гірських областей, яле й Волинської, Подільської, Придніпровської, Приазовської та Донецької височин.

Вулканогенними формами рельєфу виділяють райони зі зруйнованими вулканами Вулканічного хребта Карпат і Південного берега Криму.

До льодовикових і водно-льодовикових форм рельєфу належать ками (па­горби, складені сортованими шаруватими пісками, галечниками й гравієм), ози (валоподібні звивисті пасма заввишки до кількох десятків метрів і за­вдовжки кілька кілометрів), моренні рівнини й пасма. Так, на Волинському Поліссі на 250 км із заходу на схід простяглеся моренне пасмо, що підні­мається на 40—50 м над навколишньою місцевістю. Залишки зруйнованих сучасними потоками моренних пасом характерні для найвищої частини Ук­раїнських Карпат.

У результаті дії вітрової ерозії виникають своєрідні форми еолового рельєфу, наприклад дюни.

Під дією морських хвиль утворюється береговий тип рельєфу з косами, морськими терасами, пляжами, барами (пасма в прибережній смузі морсько­го дна, утворені наносами).

У степовій і лісостеповій зонах поширені суфозійні форми рельєфу — «степові блюдця » та поди. Поди являють собою плоскодонні западини, часті­ше округлої форми, у поперечнику до кількох сотень метрів і завглибшки до кількох метрів. Як правило, вони утворюються в результаті просідання лесових порід, поширені на території Причорноморської низовини.

На сухостепових рівнинах Керченського півострова серед берегових те­рас можна побачити грязьові вулкани. Вони періодично викидають грязьові маси й горючі гази, часто з водою та нафтою.



До техногенних форм рельєфу відносять гігантські конуси териконів, кар'єри, відвали. Вони поширені в районах, де вівся або ведеться видобуток корисних копалин.
Доповідь учня про походження великих форм рельєфу (оронімів)

Зміст доповіді:

Аюдаг — мис і гора на Південному Березі Криму. Від татарського аю (ведмідь) і турецького даг (гора). Зовнішнім виглядом схожа на ведмедя, який ніби припав до моря і п'є воду.

Бабуган-яйла — найвищий масив Кримських гір; у перекладі з тюркської — «головне літнє пасовище».

Бескиди — гори зовнішньої частини Карпат. В українській мові набуло значення «стрімкий схил гори».

Говерла — від румунського - важке підняття.

Горганипасмо в Карпатах; діалектне — «кам'янисті розсипи­ща». Є версія походження від давньоруського ґорґа (порив вітру, шквал).

Карадаг — гірський масив (згаслий вулкан) у Криму. Від тюрк­ських слів кара (чорний) і даг (гора).

Карпати — назву виводять від західнослов'янського харбат, хрб (хребет). Румуни вважають, що топонім має основу кар, каро (ка­мінь).

Крим — від тюркського слова кермен, керем (фортеця, стіна).

Могила-Мечетна — вершина Донецького кряжу. «Могила» — горб, що нагадує рукотворний курган. «Мечетна» — тому що тут колись була мечеть.

Розточчя — височина на межі України та Польщі; назва похо­дить від вододілу (розтіччя) між басейнами Західного Бугу та Дні­стра.

Роман-Кош — вершина Кримських гір. Можливо, від тюрксько­го урман (ліс) і кош (стоянка, житло пастухів овечих отар).

Чорногора — найвищий гірський масив Карпат, укритий тем­ним (чорним) ялиновим лісом.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка