Тема. Зустріч в Домі Книги: ознайомлення першокласників з бібліотекою



Сторінка4/13
Дата конвертації19.02.2016
Розмір3 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Тема. Талант читача.
Мета: познайомити учнів із видами та нормами читання, необхідною швидкістю читання, правилами читання книги;

розвивати цікавість до книг;

виховувати інтерес до читання.
Обладнання: виставка літератури різної тематики
Хід уроку
Історія виникнення книги мудра й захоплююча: вузликове письмо, ієрогліфи, книги-плитки, книги з папірусу, книги з пергаменту, бересту й нарешті паперу.

На одній з єгипетських плит висічена чудова думка: "Зверни своє серце до книг…немає нічого вище книг".

Дані наукових досліджень говорять про те, що ставлення людини до книги формується у молодшому шкільному віці. Вирішується питання чи станете ви активними читачами? Це питання є надзвичайно важливим, адже при навчанні роль книги незмінно зростає. Хоча зараз поряд з книгою конкурують комп’ютери, а сучасні книги не завжди доступні. Учні читають все менше і менше, що призводить до низької техніки читання та погіршення навчання.

Сьогодні ми з вами познайомимося з основними видами читання. (Виступ підготовлених учнів)

Одним із видів є скорочитання – це читання більш ніж 300 слів на хвилину. Цікаво, що великі письменники, наприклад, О.Горький, читали 600 слів за хвилину. Найбільша швидкість читання зафіксована у американського президента Дж. Кеннеді – близько 2000 слів за хвилину. У деяких зарубіжних фірмах не беруть на керівну роль фахівця, якщо він читає менше 400 слів за хвилину.

Учням-читачам необхідне оптимальне читання. Це читання зі швидкістю розмовної мови, тобто в темпі від 120 до 150-ти слів за хвилину, саме при цій швидкості допускається краще розуміння тексту.

Наприклад, диктори телебачення варіюють свою швидкість читання – у межах від 90 до 170 слів за хвилину.

Випускник початкової школи повинен читати не менше 90 слів за хвилину.

За оцінками психологів на навчання впливає близько 200 факторів і одним із основних є швидкість й усвідомлення читання.

А згідно результатів у 6-8 класах успішно встигаючими є ті учні, які наприкінці початкового навчання читали 130-170 слів за хвилину, середній рівень навчання – ті, хто читав 100-140 слів , а низький рівень – 80-90 слів за хвилину.

При низькій швидкості читання учню старшої школи і 24-х годин не вистачить, щоб прочитати домашнє завдання. Таким чином, цей учень приречений на низький рівень навчання. Швидко читають зазвичай ті учні, які читають багато. У процесі читання вдосконалюється оперативна пам'ять і стійкість уваги. Від цих двох показників залежить розумова працездатність.

Для того, щоб добитися оптимальної швидкості читання, ви повинні багато читати додатково позапрограмових книг. Книги, які ви читаєте, повинні суворо відповідати вашому віку. Книги для дорослих не приносять користі для дітей. Читати потрібно книги на різну тематику: пригоди, казки, розповіді про тварин, про музику тощо. Дуже добре, коли ви читаєте книги вдома разом з батьками.

У вашому віці потрібно обирати книги яскраво ілюстровані, для того, щоб краще зрозуміти та запам’ятати прочитане.

Якщо ви виписуєте дитячий журнал це викличе у вас ще більший інтерес до читання, так щоразу ви будете чекати зустрічі з ним.


Правила читання книг

А чи знаєте ви, як читати книгу?

Уміння читати літературу – велике мистецтво. Справжній читач бере у книги все, що вона може дати: почуття, поетичне відкриття світу, знання, ерудованість.

Як навчитися правильно читати книги? Над цим задумувалось дуже багато людей. Наш видатний просвітитель Іван Іванович Огієнко (митрополит Іларіон) розробив для школярів 12 правил читання. Ось деякі з них. (Виступ підготовлених учнів)



  • читання навчає нас розуму, замінюючи нам життєвий досвід, крім цього, воно завжди дає нам високу естетичну насолоду. Тому при читанні книг не поспішайте, нехай навчання буде серйозніше, не "ковтайте" книги, не пропускайте слів;

  • передчасно не намагайтеся дізнатися про розв’язку книги: від цього увага слабне, інтерес до книги зникає;

  • читання – це праця, корисна та приємна. До всякої ж праці звичка набувається лише постійними вправами. Тому читайте завжди і всюди, де тільки є для цього можливість – тоді читання стане вашою звичкою;

  • при читанні жодне слово не повинне залишатися незрозумілим, тому завжди звертайтеся до словника;

  • читаючи художню літературу, намагайтеся уявити собі те, про що пише письменник, звертайте увагу на мову.

І найголовніше правило – любіть книги, бережіть їх, ставтеся до них з пошаною як до найвищого скарбу культурного життя людини, і вони віддячать вам знанням.
Як домогтись оптимальної швидкості читання?

Сьогодні я познайомлю вас із деякими вправами, виконуючи які, ви значно збільшите швидкість читання.



  1. Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ на читання. Пам'ять людини налаштована так, що краще запам’ятовується не постійне читання, а читання короткими порціями, але зі значною частотою.

  2. Добрі наслідки має читання перед сном, адже всі години сну людина знаходиться під впливом прочитаного.

  3. Вправа "Блискавка" полягає у чергуванні повільного та максимально швидкого читання.


Практичне закріплення знань.

Вправа "Буксир", коли дорослий читає зі швидкістю, доступною дітям, а діти намагаються читати про себе, стежити та встигати за дорослим. Перевірка проводиться шляхом раптової зупинки.


Підсумок уроку.

Як вибрати книгу для читання

  1. На книжковій виставці ти завжди знайдеш цікаві книги.

  2. У картотеках картки з назвами книг підібрані за окремими темами.

  3. Ти можеш сам вибрати книгу з полиць відкритого доступу.

  4. За систематичним каталогом можна довідатися, які книги, що цікавлять тебе, є в бібліотеці. Всі картотеки, як і книги на полицях, розставлені за галузями знань, в певній системі. Тому він так і називається.

  5. Переглянь бібліографічні покажчики. Це книги про книги. В них ти знайдеш анотації — короткі розповіді про хороші книги і поради, про що і що читати.


Вікторина

  1. Які існують види читання? (скорочитання, читання на швидкості розмовної мови)

  2. Які правила читання ви можете назвати?

  3. Як домогтися швидкості читання?


Розгадування зашифрованого вислову.

Лю

ваш



і

во

ре



кни

друг


біть

на

бе



гу -

жіть


Князєва Л.О.
4 клас
Тема. Художня та науково-пізнавальна книга. Збірки творів.

Хрестоматії для позакласного читання.
Мета: познайомити дітей художньою та науково-пізнавальною літературою, особливостями хрестоматій для позакласного читання;

навчити користуватись цією літературою;

виховувати інтерес і потребу працювати з книгою.
Обладнання: книжкова поличка з художніми, науково-пізнавальними книгами, хрестоматіями з позакласного читання.
Хід уроку
Художня література.

Наш бібліотечний урок присвячений як завжди книзі. Але сьогодні він незвичайний. Ви познайомитеся із різноманітними видами книг. Ми визначимо, які книги називаються художніми, які науково-пізнавальними та навіщо створюють хрестоматії для позакласного читання. А допоможе мені в цьому ваш добрий знайомий Пізнайко.


Пізнайко.

Я радий вас вітати, любі друзі! Сьогодні, як завжди ми відправляємося у мандрівку до чарівного книжкового світу. Почнемо із самих близьких та знайомих книг для кожної людини – художніх.

Сучасна людина живе в швидкоплинному часі. Усе навколо змінюється буквально на очах. У будь-який куточок землі можна потрапити за лічені дні, а то й години. Завдяки сучасним технологіям ми спостерігаємо у прямому ефірі або через мобільний зв'язок за виверженням вулкана чи цвітінням сакури в далекій Японії. Аквалангісти допомагають нам поглянути на океанське дно, а космонавти — на рідну Землю, колись таку велику й неосяжну, яка «перетворилася» на невеличку блакитну кульку, що мчить у космічному безмежжі. І все це ми бачимо, не виходячи з дому й без особливих зусиль...

Колись для того, аби побачити якесь диво, людині необхідно було опинитися безпосередньо на місці події. Скільки пригод упродовж свого життя могла пережити людина? Небагато. І вона створила книжку. Завдяки їй читач опинявся в найдивовижніших місцях, бачив життя далеких народів або здійснював мандрівку в часі.


Бібліотекар.

Через художню літературу, від батьків до дітей передавалися моральні й духовні цінності, закони життя. Казки та оповідання неначе попереджали людину: твори добро, бо рано чи пізно воно переможе зло; працьовитість і доброзичливість будуть винагороджені, а лінощі й пихатість – покарані.

Художній твір дає змогу подивитися на звичні речі іншими очима. Та художня література може не лише розповісти про якісь дива чи дати відповіді на найскладніші запитання. Вона здатна ще й зобразити життя звичайної людини і зберегти його для нащадків. Коли вперше вийшла друком повість Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра», жителі тисяч маленьких містечок США, почали стверджувати, що письменник розповів саме про них, їм було цікаво подивитися на себе збоку, пригадати дитинство, а тому краще зрозуміти власних дітей. Сучасні ж читачі, для яких XIX ст. давно стало історією, у цій повісті можуть безпосередньо ознайомитися з побутом і звичаями американського містечка позаминулого століття.

Пізнайко.

До художньої літератури належать різні твори: оповідання, повісті, казки ... В них розповідається про життя, працю, боротьбу людей, їх почуття, внутрішній світ, описується природа. Цілої книжки буде замало, щоб охопити все, про що розповідає художня література.

Художній твір створює письменник. Це досить складний процес, адже не кожна людина може писати твори. Спостерігаючи навколишню дійсність, письменник помічає різні події, людей, стосунки між ними, а потім намагається все це втілити у своєму творі. Головна мета письменника — зацікавити читача, привабити його своїм твором. Коли це вдається автору, читач отримує глибоку насолоду від читання. Художній твір вчить людину думати, замислюватись над прочитаним, а це розвиває її культуру, духовність.
Бібліотекар.

Ми вдячні Пізнайку за цікаву та змістовну розповідь. А зараз я пропоную кожному із вас назвати улюблену художню книгу.


Практичне закріплення знань. (Гра «Мікрофон»)
Пізнайко.

Я задоволений, що ви читаєте так багато художніх книг. Але на цьому наша подорож не завершується ми продожуємо мандрувати далі.


Науково-пізнавальна книга

Бібліотекар.

Наступний вид літератури з яким ми познайомимося – науково-пізнавальна книга. Вона відіграє велику роль у житті, а особливо навчанні людини. Допомагає пізнати багато цікавого та робить незрозуміле зрозумілим. Ми вивчаємо багато наук та зустрічаємося із безліччю питаннь для розв’язання яких треба звернутися до книги. І саме науково-пізнавальна література є нашим першим помічником.

Діти, давайте спробуємо розібратися, що значить науково-пізнавальна. (Відповіді: наука, пізнавати).
Бібліотекар.

Так. Наука. А які ви знаєте науки? (Відповіді: географія, медицина, математика, історія).


Пізнайко.

Вірно. Наук дуже багато і нам хотілось би знати, що вивчає кожна наука і можливо, поступово читаючи книжки про медицину, ви зрозумієте, що свій майбутній шлях ви бачите у медицині, бо для вас – це найкраща і найцікавіша наука.

А може знайомство з книгою викличе у вас бажання пов'язати своє життя з наукою математикою. Читаючи книжки по географії, учні зможуть багато дізнатися про інші країни і захочуть стати мандрівниками.

Тобто за допомогою цього виду літератури ми пізнаємо різні науки та можемо знайти відповідь на будь-яке запитаня.


Бібліотекар.

Науково-пізнавальна література – це така література, яка розказує про якусь науку, але так, щоб усі зрозуміли, щоб дуже складні поняття, терміни в науці змогли зрозуміти не тільки вчені люди, які працюють в якій-небудь науці, але і такі учні, як ви.

А які ж автори пишуть науково-пізнавальні книжки? Це вчені, які цікаво, дохідливо пишуть для дітей.

Автори цих книжок солідні вчені і їм хочеться, щоб і ви, діти, і ми, дорослі, змогли розібратися в тих проблемах, над якими вони працюють, зрозуміти і відкрити для себе багато нового і цікавого.


Практичне закріплення знань. (Робота в групах).

Давайте розглянемо запропоновану вам науково-пізнавальну літературу на різну тематику. Кожна з груп зачитає нам цікавий науковий факт, який вас найбільше вразив.


Збірки творів

Мозковий штурм

Бібліотекар.

Діти, ми з вами познайомилися із таким видом книг, як художні. Наступне наше питання тісно вазаємозв’язане із художніми книгами. Дайте, будь-ласка відповіді на такі запитання:



  • Як можна назвати казку, вірш чи оповідання автора? (літературний твір)

  • Як називається велика кількість творів одного автора в книзі? (збірка творів)

  • Чи знаєте ви, що таке збірка?

Збірка – назва видань авторських творів, пройнятих спільною чи близькою тематикою або зібраних у хронологічному порядку. Видаються збірки частіше однотомним виданням художніх творів одного автора та являються його літературною спадщиною.
Запитання

Які авторські збірки ви можете назвати?

Крім збірок оповідань, повістей, казок, віршів, бувають збірки фольклорних записів таких наприклад як: збірка дум, збірка пісень, збірка приказок.

Але, крім авторських збірок, існують ще збірки творів на певну тематику, так наприклад: вірші про Батьківщину, збірка історичних оповідань.


Пізнайко.

Назвіть із збірками на яку тематику ви зустрічалися?


Хрестоматії для позакласного читання

Бібліотекар.

Хрестоматія (від грец. chrestós – корисний і manthano – вчуся), учбова книга, що є збіркою систематично підібраних матеріалів по якій-небудь галузі знань, – художніх, наукових, а також різних документів. Зазвичай матеріали, що включаються в хрестоматію, підбираються відповідно до учбового предмету. Наприклад: хрестоматія з української літератури, хрестоматія для позакласного читання.
Інформаційне досьє від Пізнайка.

Вперше хрестоматією була названа збірка вибраних місць з творів грецьких письменників. Склав її Елладій у 4 ст. н.е.

  У ХІ столітті в Росії поряд з хрестоматіями історико-літературного характеру і хрестоматіями, створеними на основі тематичної і ідейно-художньої спільності окремих творів, існувало багато хрестоматій, відбір і розташування матеріалу в яких підкорялися завданню вивчення словесності.

Існують хрестоматії по предметах: літературі, мовознавству, мистецтву, історії і ін. Випускаються хрестоматії для студентів вузів, училищ. Найбільш поширені хрестоматії по художній літературі для вузів і учнів середньої школи.

  Включені в хрестоматії тексти часто супроводяться невеликими довідками про авторів і короткими коментарями. У старших класах середньої загальноосвітньої школи, хрестоматії застосовуються у поєднанні з підручниками, в середніх класах (4-7-х) хрестоматії по літературі мають самостійне значення учбової книги (підручника).
Бібліотекар.

  Різновид хрестоматій – книги для читання – "Рідна мова" (у початкових класах); у них поряд з художніми творами включаються статті по різних галузях знання – історії, географії, природознавстві і ін. Зразками таких хрестоматій є книги К.Д.Ушинського "Рідне слово" і "Дитячий світ". 

Пригадайте, будь-ласка, хоча б по одному твору із позакласного читання.
Практичне закріплення знань. (Гра «Мікрофон»).

Підсумок уроку.

Тестові завдання

1. До художніх книг не належать:

А) Казки

Б) Повісті



В) Підручники

Г) Оповідання


2. Науково-пізнавальна книга розповідає про:

А) Казкових героїв



Б) Різноманітні науки

В) Легенди рідного краю

Г) Красу українського слова
3. Хрестоматія для позакласного читання – це:

А) Учбова книга

Б) Словник

В) Енциклопедія

Г) Історичний твір


4. Яка із запропонованих книга не являється збіркою творів:

А) Поетична творчіть А.Малишка

Б) Кобзар

В) Вірші письменників Миколаївщини



Г) Казка «12 місяців».
5. Яка із книг є художньою:

А) Математика для допитливих

Б) «Пригоди барона Мюнхаузена»

В) Календар природи

Г) Географічні відкриття.

Князєва Л.О.
4 клас
Тема. Твої орієнтири у книжковому світі.
Мета: познайомити учнів із видами каталогів і картотек;

навчити по каталогах і картотеках знаходити необхідну літературу;

виховувати інформаційну культуру, вміння користуватися ДБА.
Обладнання: 1. Виставка літератури "Бібліотечно-бібліографічні знання для дітей". 2. Бібліотечні картки для каталогів.

3. Картотека газетно-журнальних статей.

4. Таблиці ББК.
Хід уроку
Девіз-епіграф: Каталоги й картотеки –

Гордість це бібліотеки.

Ви із ними подружіться –

Це в житті вам пригодиться.



Бібліотекар.

Діти, чи замислювались ви коли-небудь над тим, скільки книг на світі? Зробимо прості підрахунки: якщо людина прочитає в середньому за тиждень 2 книги, то за рік вона зможе прочитати 100 книг. А за 50 років близько 5 тисяч. Якщо в середній бібліотеці зберігається приблизно 20 тисяч книг, то це означає, що прочитати їх одній людині не вистачить усього життя. То як бути? Висновок один: читати треба найбільш потрібні і цікаві книги.

Скажіть, діти, коли ви приходите в бібліотеку, як ви запитуєте про книги? Чи вибираєте ви їх самі? (Відповідь учнів)

А що ще допоможе вам у виборі книг, ми детальніше розглянемо на бібліотечному уроці. Кожна бібліотека відкриває читачеві свої скарби за допомогою каталогів і картотек. Каталог – це перелік всіх творів друку, які є в бібліотеці. (запис на дошці).

Складаються каталоги з каталожних карток (демонструється картка). Кожну книжку, яка надійшла до бібліотеки, описують на картки, зазначаючи ім'я автора, назву книги, її тираж, рік видання, назву видавництва, місце, де вона була надрукована, кількість сторінок, вартість. Іноді на картці є короткі відомості про зміст книги (анотація).

У лівому верхньому кутку зазначено так званий шифр книги, під яким вона розміщується на книжковій полиці.У шифрі вказується розділ, у якому книжку треба знайти на полиці. Книжки на полицях розставлені за розділами (темами).



Учень 1. (каталожна карточка).

Хоч я карточка маленька,

В каталозі я важненька.

Я про книжку все знаю

Й залюбки розповідаю:

Про автора й назву

Скажу вам відразу.

Читаємо потім,

Хто малюнки малював,

Хто коли книгу видав.

Все розповім я,

Бо балакуча вся моя сім’я.


2. Алфавітний каталог

Бібліотекар.

Найбільш зручним у користуванні є алфавітний каталог. У ньому всі книги зібрані за алфавітом, тому тематика книг тут різна: можуть разом стояти художня книга і наукова. Користуватись алфавітним каталогом дуже просто. Для цього достатньо знати прізвище автора і назву книги. З алфавітного каталога можна дізнатися, чи є в бібліотеці потрібна книга.

Учень 2.

Я – алфавітний каталог

Знаю все тут назубок:

Які є книги в бібліотеці,

І де їх місце на полиці.

Учень 3.

Я складаюся з карток,

Які стоять в один рядок.

Найбільше я люблю порядок –

Тут алфавітний розпорядок.

Учень 4.

Всі картки в алфавіті

Гарненько тут поставлені,

Якщо уважно прочитаєш –

Про книгу ти багато взнаєш.

Учень 5.

Коли прийдуть книжки нові –

Буде поповнення мені

На кожну з них напишуть картку

Й поставлять в каталог на згадку.

Учень 6.

Хто зі мною щиро дружить,

Тому книга гарно служить.

Той у книжковому морі

Не заблудиться ніколи.
3. Систематичний каталог

Бібліотекар.

Але алфавітний каталог не може відповісти на запитання, які книги розповідають про ті, чи інші явища природи, історичні події, предмети. З цими запитаннями потрібно звертатися до систематичного каталогу.

Діти, давайте разом з вами ознайомимося з ним, його будовою, особливостями. Чому він так називається? Тому, що картки тут розміщені за системою. Кожній галузі знань відповідає той чи інший відділ систематичного каталогу, який має умовне позначення. Таке ж позначення є на книгах і називається індексом.

Картки в каталозі розміщуються згідно розділам Б.Б.К. (таблиці ББК). В таблиці кожна галузь знання отримує цифрове позначення. (учні оглядово знайомляться з таблицею, яка розміщується на дошці.)

Наприклад:

2 – Природничі науки

22.1 Математика

22.2 Механіка

22.3 Фізика

22.6 Астрономія

3 – Техніка

4 – Сільське та лісове господарство

5 – Охорона здоров’я та медицина

63 – Історичні науки

66 – Політика

67 – Держава і право

68 – Військова наука

71 – Культура

72 – Наука

73 – Інформатика

75 – Фізкультура і спорт

76 – Друк. Радіомовлення. Телебачення.

78 – Бібліотечна справа

80 – Філологічні науки

81 – Мовознавство

83 – Літературознавство

85 – Мистецтво

86 – Атеїзм. Релігія.

87 – Філософські науки.

88 – Психологія

92 – Довідкові видання

93 – Журнали

На основній каталожній карточці у правому нижньому кутку на першому місці проставляється індекс відділу, в якому вміщена книга на полиці.

Запам’ятовувати назви всіх відділів немає потреби, адже на кожному ящику систематичного каталогу є перелік відділів, які в ньому розміщені. Кожен великий відділ має розділи і підрозділи, назви яких написані на роздільниках. На центральному роздільнику пишеться назва основного відділу, а розділи та підрозділи – на бокових роздільниках.

З чого ж почати пошук?

Картку на книгу в каталозі шукають приблизно так, як товариша в незнайомому місці. В першу чергу потрібно дізнатись, де знаходиться вулиця, на якій живе товариш. Коли знайдеш вулицю, відшукай будинок. А ось і будинок. Залишилось знайти квартиру, і зустрінешся з товаришем. Так потрібно вести пошук і в каталозі. Замість вулиці – каталожний ящик, замість будинку – роздільник відділу, замість квартири – роздільник підвідділу.

Наприклад. Тобі потрібні книги про космічні кораблі, польоти в космос. Зрозуміло, що їх треба шукати у відділі „Техніка”. Який індекс мають книги з техніки? (Діти відповідають: 3).

Бібліотекар.

А підвідділ? Знаходимо в ящику роздільник з індексом 30.6. – Космонавтика. Польоти в космос. Відсуваємо цей роздільник – і перед нами картки з описом книг про космічні кораблі.


4. Предметний каталог

Бібліотекар.

Ще в бібліотеці є предметний каталог. Картки в ньому розташовуються за алфавітом предметних рубрик.

Предметні рубрики – це короткі словесні вирази з книг (запис на дошці). У предметному каталозі література про предмет збирається в одному місці.

Наприклад, знайти книги про дружбу. Де в каталозі можна їх знайти? Одразу вирішити важко. А за покажчиком легко. За буквою „Д” знаходимо картку з темою „Дружба”, на якій вказано індекс 87.7. Значить, в каталозі нам потрібно знайти відділ 87.7. „Етика”, де стоять картки на потрібні книги.

Учень 7. Нещодавно дуже дивно

Здавалося мені:

І як шукають діти

Найцікавіші книжки?

І навіть на полицях

Я впоратись не міг,

Шукаю й не знаходжу,

Що до душі мені.

Я потім, як на диво,

Натрапив каталог.

Як все тут просто, вміло.

Картки стоять в рядок.

Я все знайшов швиденько

„Незнайку” і казки.

Дякував чемненько,

І вже зібрався йти.

Але я хочу, діти,

У вас щось запитати.

Мені цікаво скільки

Ви могли запам’ятати?



ІІІ. Підсумок уроку.

Вікторина.

1. Що таке каталог?

2. Які ви каталоги знаєте?

3. Що таке алфавітний каталог?

4. Що таке систематичний каталог?

5. В якому каталозі ви будете шукати книгу про білочку або зайчика? (в предметному під рубрикою „Тварини”).

6. Де ви знайдете книгу про футбол? (в систематичному каталозі в розділі „Фізкультура і спорт”).

7. На яке прізвище і в якому каталозі ви будете шукати книгу Андерсена „Дюймовочка” (в алфавітному на літеру „А”).


Розв’язання кросворду.

Якщо правильно заповните клітини по горизонталі, то прочитаєте слово-відгадку по першій вертикалі.



  1. Країна з найбільшою кількістю населення в світі? (Китай).

  2. Корисна копалина, з якої одержують паливо для багатьох видів транспорту? (Нафта).

  3. Останній голосний звук у назві обласного центру (Черкаси)

  4. Явище природи, яке викликало в давнину страх у людей? (Грім).

  5. Велика морська хижа риба. (Акула).

Князєва Л.О.

4 клас
Тема. Твоє довідкове бюро.
Мета: дати учням поняття про довідкову літературу;

розкрити значення довідників та енциклопедій в житті людини;

навчити користуватися словниками, довідниками, енциклопедіями.
Обладнання: довідники, словники, енциклопедії.

Хід уроку
Сьогодні урок у нас незвичайний. Тему уроку ви маєте сказати самі. Давайте прочитатаємо прислів’я: "Золото добувають із землі, а знання – з книг". З яких книжок добувають знання? (Відповіді учнів).

Сьогодні ми познайомимося з довідковою літературою. Як ви гадаєте, яка це – довідкова література? (Відповіді учнів).

Ми ознайомимось з словниками, довідниками, енциклопедіями. З'ясуємо їх значення, чи потрібні вони нам узагалі, навчимося ними користуватися. Із довідковою літературою ви вже частково знайомі, переглядали дитячі кольорові енциклопедії, виконували домашні завдання, користувались словниками.

Довідкова література – це видання, які допомагають нам про щось дізнатися, уточнити, розтлумачити якесь поняття, перекласти слово, з однієї мови на іншу.
Словники.

Одним із видів довідкової літератури являється словник.

Словник – це зібрання слів, розміщених переважно в алфавітному порядку, з поясненням,тлумаченням чи перекладом іншою мовою. В перекладі з латини означає "колекція слів".

Словники почали укладати з практичних потреб, з необхідності пояснити застарілі, незрозумілі слова іншої мови, чи невідоме правильне написання слова. В Україні перший рукописний словничок з’явився в кінці 16 століття.

Словники бувають:


  • орфографічні, які допомагають правильно наголосити слово і вказують його правильне написання;

  • тлумачні, які розкривають значення слова;

  • перекладні, які перекладають слова з однієї мови на іншу;

  • іншомовних слів, які пояснють походження слова;

  • фразеологізмів;

  • синонімів;

  • термінологічні;

  • спеціальні (географічні, технічні, фізичні, тощо).

Широких відомостей словники не дають, вони лише допомагають в опануванні чогось або слугують для загального розвитку. Слід пам'ятати, що основна структура всіх словників однакова: слова розташовані в алфавітному порядку, тож, щоб відшукати потрібне слово, знаходять сторінку з літерою, із якої починається розшукуване слово, а за літерою вже знаходять саме слово, читаючи відповідне пояснення. Усі словники мають супровідні розділи, які допомагають нам у роботі з ними.
Практичне закріплення знань. Робота в групах.

І група – перекладіть на українську мову слова "внимание", "лепесток".

ІІ група – поясніть значення слова "айва", "Дажбог".

ІІІ група – що означає слово "айстра" (розділ "Рослини"), "мед" (розділ "Тварини").

Довідники.

Коли нам потрібні докладні й водночас стислі відомості, то словника вже не достатньо. Звертаємось в такому разі до довідника. Довідники бувають із різних галузей знань. Це видання (книги), що містять короткі відомості наукового, виробничого і прикладного характеру з певного питання.

Інформація в довідниках розміщуються в алфавітному, хронологічному порядку. Багато з них забезпечені допоміжними показчиками: алфавітними, предметними чи іменними. Алфавітний показчик дає змогу швидко знайти потрібне слово. Предметні показчики орієнтують у термінах і поняттях, вжитих у довіднику. Іменні показчики допомагають знаходити ті сторінки, де йдеться про певних людей. (Діти розглядають довідники).
Запитання:


  • Що таке довідник?

  • Для чого вони потрібні?

  • Яку структуру вони мають?

  • Чи можемо ми самі скласти невеличкий довідничок на певну тему?

  • Які знання нам у цьому допоможуть?


Практичне закріплення знань. Робота в групах.

І група – знайдіть у Довіднику з історії України, хто такий Грушевський Михайло Сергійович.

ІІ група – знайдіть у енциклопедичному довіднику відомості про державу Албанія.

ІІІ група – знайдіть у літературознавчому довіднику значення слова "автограф".
Енциклопедії.

Найбільшим за обсягом інформації є довідкове видання – енциклопедія. Це систематизоване зведення знань. Енциклопедія (від грецької – "коло знань") – наукове або науково-популярне довідкове видання, яке містить найістотнішу інформацію з усіх або окремих галузей знань та практичної діяльності.

По-іншому це слово перекладали як "інструмент на всі випадки життя". Перші книги такого характеру з’явились у Стародавньому Китаї ще в XII-X ст. н.е. У ХІV ст. центром енциклопедичної літератури став Єгипет. У ХVIII ст. в Європі з’явилася “Енциклопедія” Дені Дідро. Цей відомий письменник, філософ і просвітитель залучив до створення своєї “Енциклопедії” багатьох письменників і вчених Франції.

У 1825 році в Росії московський видавець Селіванський, видав «Енциклопедію», яка складалась із 45 томів. У 1890 році в Петербурзі вийшов «Енциклопедичний словник» Блокгауза і Ефрона, який налічував 60 томів. У словнику було зібрано статі з усіх галузей знань світу.


Нині виходять із друку сотні назв літератури енциклопедичного характеру. Енциклопедії містять відомості з різних галузей знань – універсальні: Велика радянська енциклопедія, Географічна енциклопедія тощо. У біографічних енциклопедичних словниках після прізвищ, імен та по батькові відомої людини стоять дати народження і смерті. Крім того, у деяких енциклопедіях є карти, таблиці, схеми, діаграми.
Практичне закріплення знань. Робота в групах.

Давайте розглянемо тематичні енциклопедії і дізнаємося:



І група – хто такі медузи (розділ "Підводний світ").

ІІ група – про епоху динозаврів (розділ "Перші знахідки динозаврів").

ІІІ група – із української радянської енциклопедії значення слова "спорт".
ІІІ. Підсумок уроку.

Тестування.

А тепер давайте перевіримо, чи стали ми з вами ерудитами з теми "Твоє довідкове бюро", розв’язавши такі тестові завдання.

1.Що відноситься до довідкової літератури?

а) довідники і словники;

б) газети, журнали, довідники, енциклопедії і словники.
2. В якому порядку розташовані слова в довідковій літературі?

а) в алфавітному;

б) хаотично.
3. У якому словнику, можна знайти значення слова?

а) тлумачному;

б) перекладному.
4. Яке слово у перекладі з латині означає "колекція слів"?

а) енциклопедія;

б) словник.
5. Що можемо дізнатися з довідкової літератури?

а) багато нового, цікавого, пізнавального;

б) нові казки, оповідання, приказки, загадки.
Відповіді: 1б, 2 а, 3 а, 4 б, 5 а.
З якою літературою ми сьогодні познайомилися?

Довідкові видання допомагають тим, хто бажає поглибити свої знання, мати уявлення про найважливіші напрямки науки і техніки; допоможуть глибше вивчити тему, зрозуміти прочитане. Тож поповнюйте свої знання, користуючись енциклопедіями, словниками та довідниками, черпайте нову і цікаву інформацію із дитячих газет і журналів.



Князєва Л.О.
5 клас
Тема. Книги і бібліотеки різних віків і народів.
Мета: ознайомити учнів з основними історичними етапами створення книги;

розвивати мислення, кругозір;

виховувати в дітей повагу до книги;

прищеплювати любов до читання.


Обладнання: інтерактивна дошка, слайдова презентація, книжкова виставка.

Книги-діти розуму.

Д. Свіфт

Бібліотекар.

Сьогодні ми зібралися, щоб зазирнути в минуле і дізнатися, якими були книги, бібліотеки в давні часи в різних країнах, як вони з часом змінювались.

Скажіть, з яких відомих вам матеріалів створювалися книги в давнину? Діти: Камінь, дерево, глина, тканина.

Матеріали названі правильно. Майже все, що більш-менш довго зберігає записи, використовувалося людством для письма. Додамо ще пальмове листя й папірус.

Записи зберігалися в спеціальних місцях – бібліотеках. Робимо висновок – бібліотеки з’явилися раніше, ніж папір. Отже, мабуть і вигляд мали не схожий на сучасний. Що таке бібліотека?

( Діти висловлюють свої думки).

Бібліотекар (підсумовує).

Це зібрання документів, книг, рукописів, до того ж ще й упорядковане зібрання (кожна книга має точно визначене місце). Давайте докладніше познайомимось з книгами давніх часів.



1-й учень. Один з найдавніших матеріалів, на якому робилися записи, що їх треба було зберегти, це – камінь. Є пам’ятки стародавнього письма на камені, що збереглися до сьогодні. Наприклад, Олександрійський обеліск.

Цій кам’яній книзі близько 9 тисяч років. Це приклад ієрогліфічного письма. Це – письмо в малюнках. Єгипетські написи тих часів схожі на наші ребуси. Одні знаки означають ціле слово, інші – склади, треті – літери.

Збереглися до сьогодні єгипетські записи на камені, на стінах пірамід. Але, звичайно, бібліотеку з таких «книг» не збереш.

Для створення книг у Єгипті використовували дуже цікавий матеріал, який виготовляли з очерету, що ріс уздовж річки Ніл (3 тисячоліття до н.е.), а називався він папірусом.



(Прислухайтесь: українське слово – папір, німецьке – папір, французьке – пап’є, англійське – пейпер).

У порівнянні з іншими матеріалами папірус мав ту перевагу, що довго зберігав написи. Якщо потрібно, можна було їх змити і зробити нові.

На таких папірусах, до речі, писали школярі. Був і недолік у цього матеріалу: його не можна було зігнути, як ми згинаємо листок паперу. Тому його згортали трубкою. Виходив сувій. Його не можна покласти до сумки, бо папірус – дуже крихкий матеріал. До того ж книга не завжди вміщалася на одному сувої. Кілька сувоїв складалися в короб з ременями. Коли заможний читач прямував до бібліотеки, за ним ішов раб для того, щоб нести папірусну книгу.

Величезна на ті часи бібліотека з таких сувоїв була зібрана в Олександрії. Багато науковців тих часів мандрували світом, щоб потрапити до неї та скористатися науковими працями, що в ній зберігалися. Треба зауважити, що книг налічувалось майже мільйон.



2-й учень. Книги-плитки. Такі книги існували за 700-600 років до Різдва Христова і писалися на глині. Плиточка була розмірами трохи більша за аркуш із зошита, завтовшки в палець. Вона покривалася записами, на ній ставився номер ( як номер сторінки в сучасній книзі), на кожній плитці записували назву твору. У куточку робився отвір для шнура.

Писали ці книги гострою тригранною паличкою. Паличка вдавлювалася в глину і тут же виймалася. Залишався її слід. Таке письмо називалося клинописом. Школярам було простіше, ніж писарям: вони заповнювали свої «шкільні зошити» - таблички, а після перевірки написаного вчителем згладжували глину. І можна було писати знову.

Сторінки-плитки відправлялися в піч (на зразок глечика). Плитка ставала твердою, напис зберігався. Плитки зв’язували шнурами. Кожна «книга» складалася з кількох десятків або сотень таких табличок. Зберігалися вони у великих скринях. Слайди 13-15

Така бібліотека була знайдена археологами в руїнах м. Ніневії і належала царю Ашурбаніпалу.



3-й учень. Книга з воску. Виявляється, були й такі. Винайшли цю форму ще за часів Давнього Риму, а проіснували вони майже вісімнадцять століть. Це кілька табличок-дощечок із заглибленням посередині, скріплені шнурочком через дірочки на двох кутах дощечки. Заглиблення заповнювалося жовтим або чорним воском. Перша і остання дощечки воском не заповнювалися. Писали сталевою паличкою, яка називалася «стило». З одного боку вона була гостра, а з іншого – тупа.

У Давньому Римі на центральній площі була «воскова газета». На великій навощеній дошці записували новини міста, розпорядження влади. Коли з’являлися чергові новини, старий запис затирався, а новий наносився.

На цьому зображенні – Слов’янська азбука, вирізана на зворотному боці дощечки – новгородської воскової таблички ХІІІ – ХІV століть.

4-й учень. Книга зі шкіри. Із часом книги з папірусу та воску стали витіснятися книгами зі шкіри. А поява «шкіряної книги» – досить цікава історія. Ви пам’ятаєте, що в Єгипетській Олександрії була найкраща в тогочасному світі наукова бібліотека. А треба сказати, що про могутність володаря судили тоді не тільки з того, яку він має казну та військо, але й з того, як він дбає про науки. І ось єгипетський фараон дізнається, що за морем в м. Пергамі з’явилася і швидко збільшується наукова бібліотека, набираючи популярності. Вирішив він розправитися з пергамською бібліотекою. Для цього заборонив продаж папірусу.

Цар Пергама, шукаючи вихід, наказав своїм науковцям і майстрам відшукати інший матеріал, з якого можна було б створювати книги.

Відкриття було здійснене: у Пергамі почали виготовляти матеріал для письма з овечих та козячих шкір. Пергам став на довгі роки всесвітньою майстернею пергаменту. Так назвали новий матеріал.

Він виявився значно кращим за папірус – більш міцний, його можна було згинати, різати, зшивати в зошити. Книга набула вже звичного для нас вигляду. Зверху й знизу листочки книги захищалися дошками (це – праобраз обкладинки), що часто обтягувалися тканиною чи шкірою, прикрашалися сріблом, дорогоцінним камінням.


Бібліотекар.

Часто книги мали замки, що закривалися хоронителями. Найцінніші книги приковувалися до стовпів, щоб ніхто не зміг їх вкрасти.

А ще в давнину використовувався такий спосіб захисту книги від грабіжників: на першій сторінці прописувалось страшне прокляття тому, хто вкраде книгу або заподіє їй якоїсь шкоди.

5-й учень. Зразки рукописних книг, зроблених на пергаменті, ми можемо побачити в Музеї книги, що знаходиться на території Києво-Печерської Лаври. Саме на пергаменті писав Нестор-літописець. Ось такий вигляд мали сторінки рукописних пергаментних книг.
Бібліотекар.

Хочу вам нагадати, що 1100 років тому брати Кирило та Мефодій принесли на землі слов’ян світло писемності та знань.

Це був час, який нам, сьогоденним людям, уявити важко. Учені і письменники жили при монастирях і храмах. І той, хто мріяв стати вчителем, обов’язково ставав священиком.

Про життя братів, про їхню боротьбу за слов’янську писемність, освіту слов’янських народів ви можете прочитати в книзі Валерія Воскобойнікова «Брати».

Всесвітньо відоме ім’я Нестора, ченця Печерського монастиря як автора «Повісті временних літ». Про його житіє розповідає Києво-Печерський патерик.

Нестор був високоосвіченою людиною. Про це свідчать його посилання в «Повісті» на грецьких літописців, роботи яких не перекладалися на слов’янську мову. Нестор об’єднав усі попередні літописи, відредагував, доповнив їх новими матеріалами та описами подій, очевидцем яких він був, а головне – докорінно переробив скупі перекази про початок Русі та її місце у світовій історії.

«Восьмим дивом світу» називали на Русі книги. Їх любили і високо цінували.

У стінах Софійського собору працювала перша на Русі бібліотека. Нестор із великою шаною і гордістю сповіщає нам, що «Ярослав любив книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов’янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості…» А ще книги та книжкова мудрість – це ріки, що напоюють всесвіт, це джерела мудрості».

Бібліотека Святої Софії була не тільки книгосховищем, а й майстернею, де писалися книжки. Поряд із церковною літературою тут створювалися праці з історії, філософії, географії, астрономії, складалися перші літописні зводи. При Софійському соборі працювала школа, де навчалися діти київської знаті.

У першій половині 13 ст. бібліотека Ярослава Мудрого загадково зникла. Одні кажуть, що вона загинула під час пожежі, інші – що її було знищено монголо-татарською навалою. Але вчені продовжують її шукати.

Були ще й «книги на бересті». Виникли вони в Київській Русі в ХІ ст. і використовувалися протягом 400 років. Літери наносилися на бересту гострим залізним або кістяним стержнем.

Як виготовлялися берестяні книги? Для їх виготовлення брали бересту, кип’ятили її, здирали внутрішній бік кори, а потім обрізали по краях, надаючи прямокутної форми. Пройшовши такий обробіток, береста ставала еластичною, м’якою.

6-й учень. Нарешті ми дібралися до звичної нам паперової книги.

Паперові фабрики або, як їх називали, «паперові млини», з’явились у Франції, Німеччині, Італії в ХІІІ ст. На Русь папір привезли купці новгородські. Із часом побудували і свої фабрики. Але спочатку не дуже довіряли паперу. На ньому записували тільки те, що не потрібно було довго зберігати.

Отже, книги й після появи паперу ще довгий час писалися на пергаменті. Саме писалися, бо друкування виникло й розповсюдилося в Європі в середині ХV ст., коли Йоганн Гутенберг у Німеччині надрукував так звану 42-рядкову Біблію.

Найдорожчим виданням у світі вважається «Біблія» Гутенберга, що вийшла в 1455 році. За один її екземпляр, надрукований на пергаменті, американець Уоллтер заплатив в 1926 році 350 тисяч доларів. Нині книга зберігається у Вашингтоні в Бібліотеці Конгресу.


Бібліотекар.

Першодрукар у нашій країні – це Іван Федоров, який у 1564 році випустив першу слов’янську книгу «Апостол». Подивіться, такий вигляд мали її сторінки.

Удосконалювалося друкарське обладнання, змінювалася якість паперу. Тепер уже й важливі записи стали робити на папері.

Пройде час, і сталеві велетні, а не маленькі типографські станки будуть примножувати кількість книг з небаченою швидкістю.

Книга зміниться зовні, вона буде надрукована різними шрифтами, із чудовими ілюстраціями, нарешті стане такою, якою ми її знаємо сьогодні.

Доля книги невід’ємна від долі людини. Коли ви були ще малі – у хаті з’явилися казки, пішли до школи – на столі лежали підручники, захопилися технічною творчістю – з’явилися книги з моделювання. І все життя – і в ранньому віці, і в повнолітті – ми звертаємося до художньої літератури.

Людина визначає долю книги, але й книга впливає на долю людини. Впливає непомітно, поволі, але невідступно.

Сьогодні нас скрізь оточують книги.

На рубежі ХХ і ХХІ ст. з’явилася зовсім нова, нетрадиційна форма книги: електронна.

Одна з таких книг допомогла нам сьогодні скласти уявлення про шлях розвитку книги – це енциклопедія Кирила і Мефодія. Електронна книга має вигляд знайомого вам компакт-диска.

Є вже й електронні бібліотеки, але ми познайомимося з ними іншим разом.

Ось i закiнчується наша маленька мандрiвка картою України. Якщо наша мандрiвка викликала у вас зацікавленість, спробуйте продовжити її самостiйно.

Є безліч країв, де ще ми не бували,

І безлiч людей на планетi живуть.

Та нам Україна лиш матiр’ю стала,

Земля ця, яку Батькiвщиною звуть.

Вiд вас, дорогi діти, залежить майбутнє нашої держави. Тож вивчайте минуле i сьогодення нашої країни, будьте гiдними громадянами своєї держави.

Пальчевська О.М.
5 клас

Тема. Дитячі енциклопедії.
Мета: познайомити учнів з поняттям «енциклопедія», з її історією, структурою, видами та її значенням в житті людини;

показати різноманітність енциклопедичних видань;

навчити учнів користуватися енциклопедіями; розвивати пізнавальну активність учнів;

виховувати шанобливе ставлення до книги.


Обладнання: виставка енциклопедій, слайд-презентація.
Хід уроку
Бібліотекар.

Діти! Сьогодні ми з вами познайомимося з великим, цікавим, різнобарвним світом дитячих енциклопедій. Ви читаєте книги, дивитеся телевізор, спілкуєтеся з іншими людьми, а тому, інколи зустрічаєте слова і поняття, які не можете пояснити. У таких випадках вам на допомогу приходить довідкова література - енциклопедії, словники, довідники.

А головне завдання довідкової літератури – дати читачеві корисну і цікаву інформацію у максимально стислому вигляді. Тож, давайте ми детально розглянемо і познайомимося з одним із найбільших за обсягом інформації видів довідкової літератури – енциклопедіями.

Слово «енциклопедія» у перекладі з давньогрецької означає «коло знань». Енциклопедія – це науковий довідник у формі словника, збірка наукових відомостей і довідок на різні теми, призначена для широкого кола читачів. Матеріал в енциклопедіях розміщено у алфавітному порядку.

Найдавніша енциклопедія, яка дійшла до наших часів, написана Плінієм ще в першому столітті до нашої ери в Римі. Вона називалася «Природнича історія». Вона складалася з 37 томів і утримувала більш ніж 20 тисяч статей. Цю книгу вважали настільки цінною, що до 1536 року перевидавали 43 рази. Перші словники енциклопедичного характеру з'явилися у давньому Китаї у ХІІ-Х століттях до нашої ери. Найбільшою енциклопедією була третя китайська енциклопедія. Вона складалася з 5020 томів.

В Європі перша «Енциклопедія» заявилась у XVIII столітті, автором якої був Дені Дідро. Цей відомий письменник, філософ і просвітитель залучив до створення своєї “Енциклопедії” багатьох прогресивних письменників і вчених Франції.

У 1825 році в Росії московський видавець Селіванський, видав «Енциклопедію», яка складалась із 45 томів. У 1890 році в Петербурзі вийшов «Енциклопедичний словник» Брокгауза і Ефрона, який налічував 60 томів. У словнику було зібрано статті з усіх галузей знань.

В Україні першою енциклопедією вважають – «Синопсис» (1674 р.). Автором «Синопсиса» був відомий український історик, культурний діяч І.Ґізель. Це був перший короткий систематичний виклад історичних подій в Україні та Росії з найдавніших часів до середини ХVІІ століття.

Енциклопедії залежно від обсягу умовно поділяють на великі (понад 12 томів), малі (7-12 томів), короткі (4-6 томів) та 1-3-томні.

За своїм характером енциклопедії поділяються на декілька видів: універсальні, галузеві, проблемні, персональні. З них ми розглянемо лише:




  • Універсальні - енциклопедії, які охоплюють все коло знань про світ і людину. Наприклад: «Дитяча енциклопедія»; «Велика радянська енциклопедія»; «Українська радянська енциклопедія» «Велика ілюстрована енциклопедія ерудита» та інші.

  • Галузеві - енциклопедії, які охоплюють певну галузь знань: «Географічна енциклопедія України»; «Юридична енциклопедія» «Літературна енциклопедія»; «Енциклопедія українознавства» тощо.


У чому схожість енциклопедій?

1. Вони дають правильність написання слів.

2. Пояснюють значення слів і понять.

3. Усі статті розташовані у алфавітному порядку.

4. У енциклопедіях є карти, таблиці, схеми, діаграми, малюнки.
Відомості в енциклопедіях розміщують в алфавітному, тематичному, хронологічному порядках. Багато з них забезпечені допоміжними покажчиками: алфавітними, предметними, іменними.

Знайомство з дитячими енциклопедіями:
«ДИТЯЧА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ»

(зміст)

Видавалась тричі: Перше видання – в 10 томах, друге – в 12 томах, третє – в 12 томах. Кожний том має назву і складається з декількох розділів.


«ДИТЯЧА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ» «ЩО ТАКЕ? ХТО ТАКИЙ?»

(алфавітний покажчик)

В 3 томах. Її назву придумав письменник Лев Кассіль. Містить більше ніж 1000 відповідей на 100 питань. Вони відкривають простір у неосяжний світ рослин і тварин, країн і народів.


«ВЕЛИКА ІЛЮСТРОВАНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ЕРУДИТА»

(зміст, алфавітний покажчик)

Ця універсальна енциклопедія являє собою джерело інформації з різних галузей знань. Вона містить великий обсяг необхідних кожній дитині відомостей про навколишній світ, досягнення науки і техніки, про видатних учених і винахідників.


«ВЕЛИКА ІЛЮСТРОВАНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ШКОЛЯРА»

(алфавітний покажчик)

Географія, історія, мистецтво, архітектура, фізичні закони й анатомія людського тіла – ці та чимало інших розділів книжки вдало доповнюють цікавими фактами шкільну програму.


«ВЕЛИКА ШКІЛЬНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ»

(зміст, алфавітний покажчик)

Містить цікаві відомості з багатьох галузей знань. Видання гарно ілюстроване фотографіями, малюнками, картами, схемами, таблицями.


Серія «Я ПІЗНАЮ СВІТ». ДИТЯЧІ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ «Українська мова», «Математика», «Хімія», «Тварини», «Рослини», «Екологія» «Музика», «Космос», «Спорт», «Автомобілі», «Міста світу», «Свята різних народів», «Релігії» та інші.

(предметно-іменний покажчик та зміст)

Багатотомна популярна енциклопедія для дітей.


ПОПУЛЯРНА ДИТЯЧА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ СЕРІЇ «ЩО? ЯК? ЧОМУ?»

«Світ мистецтва», «Світ моєї України», «Світ дивовижного та загадкового», «Світ таємниць землі» та інші

(зміст, алфавітно-предметний покажчик)

Допоможе поглибити свої знання, відкрити для себе світ мистецтва, дивовижного та загадкового, таємниці землі, світ нашої батьківщини – України.


Серія «ДИТЯЧА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ «МАХАОН»

«Динозаври», «Тварини», «Світ моря», «Вулкани», «Таємниці природи», «Міфи та легенди народів світу», «Світ лісу» та інші.

(зміст, алфавітний покажчик)

Книжки цієї серії допоможуть розширити кругозір, дізнатися про нові цікаві факти з життя Землі, про великі цивілізації, відкриють дивовижний світ природи.


ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ШКОЛЯРА «4000 ЦІКАВИХ ФАКТІВ» (РОЗДІЛИ: ПЛАНЕТА ЗЕМЛЯ, КОСМОС, ТВАРИНИ, ТІЛО ЛЮДИНИ) (алфавітний покажчик, зміст)

Унікальна енциклопедія найновіших відомостей і фактів з представлених галузей науки.


«ВЕЛИКА КНИГА ЗНАНЬ»

(зміст, алфавітний покажчик)

Дає дітям вичерпне уявлення про життя динозаврів, розвиток древніх цивілізацій, про таємниці космосу, про епоху рицарів, світ птахів і тварин і ще багато-багато цікавого і загадкового.


Енциклопедія «НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ДЛЯ ШКОЛЯРІВ»

(зміст)

Школярі знайдуть тут відповіді на численні питання, пов’язані з наданням невідкладної допомоги.


«ІЛЮСТРОВАНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ»

(матеріал розташовано в алфавітному порядку)
Бібліотекар.

У 90-х роках ХХ століття з розвитком мультимедійних технологій з’явилися електронні енциклопедії на компакт-дисках.

А з появою у нашому житті Інтернету з’явилися інтернет-енциклопедії: вільна енциклопедія «Вікіпедія», універсальна енциклопедія «ВикиЗнание», «Еdic» – енциклопедичний словник, «Floranimal» – енциклопедія про тварин і рослини та інші.

Давайте спробуємо з вами разом навчитися користуватися енциклопедіями, знайти в цих довідкових виданнях інформацію про деякі слова, поняття, події. Для оперативного пошуку нам допоможуть покажчики: алфавітний або предметний, які знаходяться на останніх сторінках енциклопедії. Шукаємо в покажчику потрібне нам слово в алфавітному порядку і знаходимо сторінку, на якій зможемо прочитати необхідну нам інформацію. Крім покажчиків у пошуку нам доможе зміст енциклопедії, якщо такий існує. У сучасних енциклопедіях для дітей зміст розміщено на самому початку видання. Але зміст розташовано за тематичним принципом, тож, він зручний для пошуку певної теми.


Практичне завдання: учні намагаються самі здійснити пошук інформації. Розглядають зміст енциклопедій, ілюстрації, знайомляться з покажчиками.
Бібліотекар.

Сьогодні на уроці ми з вами познайомились із енциклопедіями, навчилися правильно ними користуватися, відповіли на цікаві питання. Як ви бачити, енциклопедії містять багато цікавої інформації. Ці книги дуже цінні і працювати з ними можна тільки в читальній залі бібліотеки. Відношення до енциклопедій повинно бути дбайливе, щоб зберегти їх для наступних поколінь читачів.
А тепер давайте підведемо підсумки нашого уроку. Що нового ми дізналися на уроці?

  • Що у перекладі з давньогрецької означає слово «енциклопедія»?

  • Яку найдавнішу енциклопедію ви знаєте? В якому столітті вона була написана?

  • Хто першим створив енциклопедію в Європі? В якому столітті?

  • Назвіть першу українську енциклопедію?

  • На які види поділяються енциклопедії за своїм характером? А за обсягом?

  • За яким принципом розміщено інформацію в енциклопедіях?

  • Що таке енциклопедичний покажчик? Які покажчики ви знаєте?

  • Які енциклопедії вам запам’яталися найбільше? Чому?

  • Які електронні та інтернет-енциклопедії ви знаєте?


Бібліотекар.

Ну ось і завершився наш урок про книги, які знають все. Юні друзі, звертайтесь якнайчастіше до дитячих енциклопедій, які обов’язково допоможуть вам на шляху у світ знань.



Пальчевська О.М.
5 клас
Тема. Твої друзі – словники.
Мета: познайомити учнів із словниками як одним із видів довідкової літератури, з історією виникнення словників та їх видами;

показати різноманітність словників; навчити учнів користуватися словниками, допомогти виховати бажання працювати з ними;

розвивати пізнавальну активність учнів;

виховувати дбайливе ставлення до книги.


Обладнання: виставка словників:енциклопедичні словники, орфографічний словник української мови, словник правопису, тлумачний словник української мови, словник іншомовних слів та інші; слайд-презентація.
Хід уроку
Бібліотекар.

Ось перед вами виставка книг. Це книги – всезнайки, скупі й щирі одночасно, в них немає нічого зайвого і є багато потрібного. Одні підкажуть вам назви річок, міст, морів, гір. Інші розкажуть про слова, які ми запозичили у інших народів. Треті – розтлумачать нам незрозумілі слова. Такі книги називаються словниками. У перекладі з латині «словник» означає «колекція слів».



Словник – це зібрання слів, розміщених переважно в алфавітному або тематичному порядку, з поясненням, тлумаченням чи перекладом на іншу мову. За мовою опису розрізняють одномовні, дво- й багатомовні словники. За характером словники поділяються на 2 великі групи: термінологічні («Політичний словник», «Кінословник», «Економічний словник») і мовні («Орфографічний словник», «Тлумачний словник», «Словник антонімів», «Російсько-український словник») тощо.

Словники виникли дуже давно, їх почали укладати з практичних потреб: з необхідності пояснити застарілі, іншомовні, незрозумілі слова чи було невідоме правильне написання слова. Греки у V столітті до н.е. уклали глосарії – тлумачні словники, в яких пояснювалися слова. Найдавніший російський словник з'явився у 1282 році, у ньому давалося пояснення значення 174 маловідомих читачеві слів. В Україні словники «незрозумілих слів» з'явилися ще у часи Київської Русі, в XIII столітті. Спочатку слова розмащувалися без особливої послідовності, але з ХVІ ст. згідно алфавіту їх стали називати «азбуковниками».

Букви золотом відтиснено:

Кожне слово — золотник.

Між братів — народів визнано

Український наш словник.

Багато хто із вас, дорогі друзі, напевно чули про «Тлумачний словник» видатного вченого, лікаря, письменника Володимира Івановича Даля. 53 роки збирав Даль слова і прислів'я, казки і загадки. Цей словник охоплює 200 тисяч слів і до кожного автор знайшов тлумачення. Словник Даля багато разів перевидавався і сьогодні дуже високо цінується серед допитливих читачів. Поруч зі словником В.Даля стоїть і словник видатного українського письменника Бориса Грінченка, який підсумував майже столітні зусилля української інтелігенції у формуванні мови свого народу. За це він заслуговує на вічну пам’ять і пошану.

Буває, що слово

Відоме давно,

А знає не кожен,

Що значить воно –

І тут у пригоді

Стає визначник

Скарбів наших мовних

Тлумачний словник.

(Д.Білоус)



Яким словником користуватися? Це залежить від того, яке завдання необхідно виконати. Якщо ви хочете довідатись про різні природні явища, видатних людей, дізнатися про відкриття, історичні події, спортивні досягнення – звертайтеся до енциклопедичних словників. Енциклопедичні словники пояснюють не саме слово чи поняття, а подають повну інформацію про це слово. В енциклопедичному словнику, дивлячись слово Київ, можна знайти всі відомості про столицю України. Енциклопедичні словники містять більше довідкових матеріалів, багато ілюстрацій, таблиць, схем. Наприклад: «Енциклопедичний словник юного математика», «Енциклопедичний словник юного хіміка», «Енциклопедичний словник юного техніка» та інші.

Якщо вам необхідно визначити значення слова – його вимову, написання, особливості вживання, походження, перекласти слово іншою мовою – вам потрібен мовний словник.

Як же користуватися словниками? Щоб відшукати незрозуміле слово, необхідно, в першу чергу, добре знати алфавіт, адже всі слова у словниках розміщено у строгому алфавітному порядку. Користуючись словником, знаходять сторінку з літерою, з якої починається розшукування слово, а за літерою вже знаходять і потрібне слово, читаючи відповідне пояснення. В енциклопедичних словниках наприкінці книги є алфавітний покажчик, за яким ви можете легко знайти необхідне слово чи термін.

З розвитком мультимедійних технологій з’явилися електронні словники на компакт-дисках. А з появою у нашому житті Інтернету з’явилися інтернет-словники (приклади).

А тепер я запрошую вас узяти участь у грі-конкурсі “Хто краще? Хто швидше? Хто точніше?”. Клас ділимо на 2 команди. Вам потрібно за допомогою тлумачного словника визначити значення данних слів:

Тлумачний словник

1 команда

Мистецтво;

Фестиваль;

Країна;


Епіграф;

Кворум;


Фольклор.  


2 команда

Метафора;

Просвітитель;

Епілог


Буква;

Азбука;


Діалог.

Ви добре впоралися із завданнями, правильно пояснили значення слів. Так ви дізналися, що для того, щоб зрозуміти логічне значення слова, правильно його вживати, потрібно частіше звертатися до тлумачного словника.

А от якщо ви не знаєте, як писати чи вимовляти те чи інше слово, вам потрібно звернутися до орфографічного словника.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка