Тема. Зустріч в Домі Книги: ознайомлення першокласників з бібліотекою



Сторінка6/13
Дата конвертації19.02.2016
Розмір3 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Для правильного ведення щоденника, вам необхідно вміти правильно визначити жанр твору. Ця табличка допоможе вам у цьому.




Серед епічних творів

Серед ліричних творів

Серед драматичних творв

казка

ліричний вірш

трагедія

байка

пісня

комедія

легенда

елегія

драма

оповідання







повість







новела







роман







Практична робота

А зараз щоб ви краще засвоїли цей матеріал зробимо невеличку роботу. Ви всі маєте зошити, за допомогою олівця і лінійки розграфіть сторіночки майбутнього “щоденника”. (діти виконують завдання)

Тепер, щоб ви краще запам’ятали порядок заповнення “щоденника” ми з вами постараємося зробити це разом. У кожного із вас є на парті твір Віри Марущак “Артисти”. (Коментоване читання твору, відповіді на питання)


  1. Визначіть жанр твору

  2. Назвіть головних героїв твору

  3. Стислий переказ твору

(робимо запис до “щоденника”)
Самостійне опрацювання твору.

  1. Читання оповідання В.Сухомлинського “Купа сміття”

  2. Запис в “Щоденник читача”

Перевірка та обговорення записів.
Підсумок уроку.

  • Які твори ми читали?

  • Як правильно вести “Щоденник читача”?

Отже, ви тепер побачили і зрозуміли як потрібно вести “Щоденник читача”. Тепер коли ви будете читати твори обов’язково робіть записи в “щоденнику”. А особливо він вам вам стане у нагоді, коли ви отримаєте завдання на літні канікули прочитати програмові твори. Зробивши записи, ви легко й швидко зможете потім пригадати про що читали в тому чи іншому творі.

Домашнє завдання: прочитати цікавий твір, записати у читацький щоденник.

Пальчевська О.М.
5 клас
Тема. Захист читацького формуляра.
Мета: визначити, яке місце у житті учнів посідає книга;

виховати у дітей повагу і любов до книги;

зацікавити їх читанням.

Хід уроку
Бібліотекар.

Книга – це велике диво, створене людиною. Ще не вміючи читати, ви розглядали малюнки до казок, слухали цікаві історії, які вам читали ваші мами чи бабусі. А коли дізналися і вивчили літери, навчилися з них складати слова, а зі слів – речення, ви й самі стали читачами. З дитячих років книжка допомагала вам пізнати себе і зрозуміти світ, що вас оточує. Є такий вислів: “Скажи мені з ким ти дружиш, і я скажу тобі, хто ти”. Перефразувавши це прислів’я можна сказати: “Скажи мені, що ти читаєш, і я скажу тобі, хто ти”. Так, людина яка не любить читати, дуже обділена людина. Вона на все життя залишається неосвіченою. А той, хто вміє і любить читати – щаслива людина. Круг неї завжди багато – багато друзів – розумних, добрих, вірних. Ці друзі – книги. Світ книг дуже різнобарвний. Книга допоможе вам дізнатися про таємниці Всесвіту, відвідати далекі планети, дасть змогу побувати в мандрівці, навіть за “20000 льє під водою”. З допомогою книги ми можемо навіть зазирнути в майбутнє...

Книги стали для нас звичними. Вони оточують нас всюди: у школі і вдома. А отже, сьогодні ми постараємось з’ясувати яке місце у вашому житті посідає книга, чи любите ви читати і які саме книги вам подобаються.

У цьому нам допоможуть ваші читацькі формуляри. Зробивши аналіз читацьких формулярів вашого класу, можна виділити кілька читачів нашої бібліотеки, які читають багато цікавої пізнавальної літератури. Серед них є пригодницькі і фантастичні книжки, літературні та народні казки, книги про природу, історична та науково – пізнавальна література. Звичайно, в кожного є улюблені книги, ті, що ви їх часто перечитуєте.

А зараз ми дізнаємося які ж саме книги подобаються учням вашого класу. Отже, захищати свій читацький формуляр ми пропонуємо кращим читачам шкільної бібліотеки. Це ...(прізвище, ім’я).

(Виступи дітей)

Я сподіваюсь, що не тільки найкращі читачі нашої бібліотеки читають книги. Підніміть, будь-ласка, руки ті учні, які люблять читати, які шанують книги. Молодці! Але мені хотілося б почути, які саме книги ви полюбляєте і чому? Давайте пограємо у таку гру: я передам одному з учнів вашого класу мікрофон і він дуже стисло скаже, яка книга, прочитана нещодавно запам’яталась йому найбільше. Потім цей учень передасть мікрофон своєму сусідові, потім той – наступному учню і таким чином ми дізнаємося про найулюбленіші книжки усього класу. Перед тим, як почати гру давайте домовимось: говорити дуже стисло і, якщо у вашому класі знайдуться такі учні, що не читають книг, то вони просто передають мікрофон наступному товаришеві.



(Мікрофон)
Запитання до читачів:

  • Яка книга залишила в твоїй пам’яті незабутній слід?

  • Що найбільше запам’яталось і сподобалось?

  • Хто головний герой книги?

  • Ти порадив би прочитати цю книгу своїм однокласникам?

Отже, ви почули сьогодні про безліч цікавих, захоплюючих книг, які прочитали ваші товариші. Чи зацікавили вони вас? Якщо так, то не гайте часу і прочитайте ці книги.

А я, в свою чергу, хочу запропонувати вам книги, які можна прочитати, завітавши до нашої шкільної бібліотеки. Для цього я запросила до вас незвичайну книжкову виставку. Шановна виставка, вам слово...



Виступ розмовляючої виставки:

Слайд 1 Я, книжкова виставка, така ж, як і інші мої сестри – виставки, які ви бачили і можете побачити у кожній бібліотеці. Але я незвичайна виставка, а розмовляюча.

Називаюсь я “У світі мрій та пригод” і маю навіть окремі розділи:



  1. “Гості з країни мрій”

  2. “Веселі пригоди”

Слайд 2 На кожній поважаючій себе виставці є звернення до читачів. А оскільки я розмовляюча, то дозвольте звернутися: “Юні друзі! Чи знаєте ви, як чудово іноді, сидячи вдома, в затишному куточку, мандрувати в далекі казкові країни, шукати скарби, сміятися разом з дотепними пустунами, мріяти про веселі пригоди. Тільки книги допоможуть вам здійснити усі ваші мрії. Розгорніть будь – яку і опиніться у чарівному світі літератури. Важливо лише не згаяти часу і встигнути прочитати усі ці прекрасні книжки, без яких неможливо уявити дитинство.”

Кожна поважаюча себе виставка також має цитату або висловлювання видатної людини за темою виставки. Отже, для мене прекрасно підходять слова І.Я. Франка: “Книги – морська глибина, хто в них пірне аж до дна, той хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить.”



Слайд 3 Ну а тепер прийшов час познайомити вас з моїми книжками та героями цих книг:

  1. Друзі! Ви чуєте??? Подув сильний східний вітер. Цей вітер приніс нашу першу героїню – гостю з далекої Англії...

Слайд 4 Мері Поппінс: Добрий день, діти! Ну що здогадалися хто перед вами, так, я найкраща няня у світі – Мері Поппінс. Мене вигадала англійська письменниця – Памела Треверс. Я дуже відома у всьому світі, адже про мене написано не одна, не дві, і навіть не три, а цілих чотири книжки.

Одного разу, коли подув сильний східний вітер, я несподівано з’явилася у домі під номером №17. А що ж трапилось потім, ви дізнаєтесь, коли прочитаєте про мене ось цю книжку. О! Ледве не забула. Не лякайтесь, якщо вам спочатку буде здаватись, що я дуже сувора та вимоглива. Цікаво, чому ж тоді у мене так закохалися малі бешкетники Джейн та Майкл Бенкс?!.. Мені пора, вітер міняється...



  1. Слайд 5 Цей хлопчик одягнений у костюм з сухого листя та прозорої смоли, літає мов птах, спить у повітрі, не падаючи, а ще у нього є улюблена подружка Венді та запеклий ворог - пірат Джез Крюк. Так, це - Пітер Пен. Про нього та його друзів написав казкову повість Джеймс Беррі. Прочитайте цю книжку і вам стане веселіше жити разом з Пітером та його невгамовними друзями. ( показати книгу )

  2. Слайд 6 А ось наш наступний герой. Але він чомусь зовсім не посміхається... Може в нього трапилась біда. Давайте послухаємо його історію.

Слайд 7 Тім Талер: Привіт, дівчата та хлопці! Мене звуть Тім. Я родом з Німеччини. Вигадав мене німецький письменник Джеймс Крюс.

Колись я був дуже веселим хлопцем, всюди було чути мій заливистий, дзвінкий сміх, я завжди жартував і радів життю. Але не всі люди раділи разом зі мною. Один дуже похмурий чоловік, його всі називали Бароном, запропонував мені одну угоду. Я прийняв його пропозицію, але потім мені вже було не до сміху. Хочете дізнатись, що зі мною сталося, прочитайте книжку “Тім Талер або проданий сміх”



Слайд 8 З цими героями ми побували у країні мрій. А попереду на вас чекають герої, які люблять пригоди.

1. Представляю вам незвичайну вигадницю , мрійницю, розумне і кмітливе дівча, чудового та надійного друга. Хто ж це така? А ось і вона сама, моя улюблена героїня.



Слайд 9 Пеппі Довгапанчоха: Привіт! Куди це я потрапила, до школи? От вляпалась, страшенно не люблю, коли мене виховують, а тим паче щось забороняють. І взагалі, не люблю я дорослих, живу сама по собі, сплю собі ногами на подушці.

Я – Пеппі Довга панчоха! Ви знаєте, що я маю величезну торбу грошей , можу запросто підняти в повітря коня, розправитися з купою розбишак, а тато в мене – негритянський король! І зовсім я нічого не вигадую, я просто велика мрійниця. А ще я дуже розумна і кмітлива. Не вірите, почитайте книжку про мене, яку написала шведська письменниця Астрід Ліндгрен. Спробуйте тільки не прочитати. А хто не прочитає – буде мати справу зі мною – Пеппі Довго панчохою. Бувайте!

2. Слайд 10 Про пригоди цього кумедного ведмедика знято чудовий мультик. Він вміє співати, складати віршики, він надзвичайно любить солодощі, ходити у гості і над усе він любить пригоди. Здогадалися, хто це? Так, це Вінні-Пух! Про нього написав книжку англійський письменник Алан Александр Мілн. Якщо прочитаєте цю книжку, то познайомитесь аж з 16 пригодами Вінні-Пуха! Приємного вам читання!

( показати книгу )

3. Слайд 11 Чи любите ви фільми про Джеймса Бонда, агента 007? У мене є кращий знайомий агент. Сьогодні він завітав до вас у гості!



Слайд 12 Суперагент 000: Привіт, малюки! Перед вами непереможний і відважний Cуперагент 000 Гриць Мамай! Я легко розкриваю найзаплутаніші злочини, долаю будь – які перешкоди, можу перемогти будь – кого, навіть страшних мутантів – павукощурів. У цьому мені допомагають вірні друзі – кіт Шніцель, крокодил Кирило та кохана золотокоса красуня Зореслава. А написала про мене книжку українська письменниця Леся Вороніна, якій я страшенно вдячний, адже тепер я справжній український супергерой. Прочитайте про мене, не пожалкуєте!

Слайд 13 - Дорогі діти! Запрошую вас до нашої шкільної бібліотеки. Прийдіть і візьміть почитати хоча б одну з цих чудових книг і вам не доведеться сумувати!

Бібліотекар: Ну що, сподобались вам книги та їх герої? Тоді я чекатиму на вас у нашій шкільній бібліотеці. А наш урок наближається до кінця. Отже, що нового ви дізналися на сьогоднішньому уроці? Чи сподобались вам книги, про які розповіли ваші однокласники? Яку саме книгу після сьогоднішнього уроку вам захочеться прочитати?

І на закінчення нашого уроку хочеться сказати:

У книги люди, наче бджоли в соти,

Знесли духовний, чародійний мед.

Сліпцеві очі ним протри, і вмент

Побачить сонце й голубі висоти,

Відчує мислі найстрімкіший лет,

Збагне людські страждання і турботи,

Поможе іншим темряву збороти.

Читайте, діти! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки з нової книги!



Пальчевська О.М.
5 клас
Тема. Країна, якої немає на карті.

Бібліотекар.

Сьогодні у нас незвичайний урок, а гра – подорож країною, якої немає на карті. Впродовж усього життя ми звертаємось до книги. Батьки читали вам казки, вірші, співали пісні, коли ви ще і говорити добре не вміли. З дитячих років книжка допомагала вам впізнати себе і зрозуміти світ, що вас оточує. І чим би ви в школі не захопилися – історією, географією, математикою, на допомогу вам завжди приходить книга. Недарма кажуть, що книга – це одне з чудес світу.

А яка ж була перша книга? Перша зупинка нашої подорожі – історична.

У давні часи на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Але потреба записувати, передавати іншим певні відомості, досвід, знання виникла у людей давно. Тож “сторінками” найдавніших книжок ставали камені, стіни печер, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому. Бо ж не було тоді ані паперу, ані пер, чи олівців, не знали люди і літер – їх замінювали малюнками.

Згодом винайшли перші абетки, додумалися писати на глиняних табличках. Та хіба на таких сторінках – цеглинах багато напишеш? Вони були дуже важкі.

З часом люди навчилися робити зручні і легкі книги з тонкої козячої шкіри. Першу таку книжку зробили в Малій Азії, в стародавньому Пергамі, у другому столітті до нашої ери. Тому папір із шкіри називали пергаментом. А потім були книги з папірусу – болотяної рослини. Наш сучасний папір винайшов китаєць Чай Лунь ще у 2 столітті нашої ери. На ньому ми вчимося писати, з його допомогою дізнаємося, що діялося і діється у світі. От і почали у багатьох країнах писати на папері, саме писати, бо книги були рукописними, й одну книжку переписували, бувало, кілька років. Минуло ще багато часу, поки з’явилося книгодрукування. У нашій країні це сталося в XVI столітті.

Друга зупинка нашої подорожі називається – “У світі книг”.

Книга має над людиною велику владу. Життя не вистачить, щоб перечитати усі книги. Але, щоб створити книгу потрібно добре попрацювати багатьом людям. Хто працює над книгою? Так, це письменники, редактори, художники, видавці.

Є книг багато – радісних, печальних, товстих, тонких, барвистих... Книги бувають різні: це книги-гіганти: атласи, словники, довідники, енциклопедії. А ще є книги – “малюки”. Як ви думаєте, яка книга практичніше? Звичайно, міні – книжка. Міні – видання дозволяють економити гори паперу. А чи знаєте ви, що для виготовлення одного підручника треба спиляти 1000 ялинок, а для середнього тиражу звичайної книги витрачається кілька гектарів прекрасного лісу. Для збереження лісу папір виготовляють з макулатури. 30 кг макулатури зберігає одну берізку. З 1 кг макулатури можна виготовити приблизно 25 учнівських зошитів. Отже, необхідно берегти книги, адже зберігаючи книги, ми бережемо ліс.

Але давайте повернемося до чудового, чарівного світу книги.


Цікаві повідомлення.

  1. Найбільша у світі книга знаходиться у Державній бібліотеці Німеччини – “книга рекордів Гіннеса” – це гігантський атлас вагою 120 кг. Виданий він у 1661 році і має розмір 170 на 110 см.

  2. Абсолютний рекорд з мікро видань (маленька книга) належить також німецьким майстрам. Вони створили книжку форматом трохи більше ніж 2 мм.

  3. Перлиною слов’янської поліграфії вважається книга “Байки” Крилова, надрукована 130 років тому. Ця книга трохи більша за звичайну марку.


Учень.

Послухайте стародавній переказ. Персидський вчений візир Сахиб (жив у середині X століття) дуже любив книги. Він мав бібліотеку, що нараховувала більше ста тисяч книг. Більшу частину життя візир проводив у сідлі, разом з собою брав у походи бібліотеку. Для перевезення книг було зайнято 400 верблюдів. Цей караван був свого роду каталогом. Верблюди завжди йшли у певному порядку. Потрібну Сахибу книгу знаходили швидко.


Бібліотекар.

Ми побували з вами у загадковій країні книг, а наступна зупинка – “Літературна”. Чи знаєте ви, що літературним героям у різних країнах світу встановлені пам’ ятники?


Цікаві повідомлення “Пам’ятники улюбленим героям”:

США – двом хлопчикам: Тому Сойєру та Гекельбері Финну.

Франция – пам’ятник мушкетеру д’Артаньяну.

Італія – довгоносому Піноккіо - старшому брату Буратіно.

Данія – у Копенгагенському порту дивиться на море ніжна Русалонька.
Конкурс: “З якої країни літературний герой?”

  1. Хто моторчик свій заводить?

З даху в гості, хто приходить?

Веселиться і співає

Та цукерки наминає.

Є у нього справжній друг,

Найцікавіший Малюк. (Карлсон. Країна – Швеція)


  1. В батька хлопчик дуже гарний:

Незвичайний, дерев’яний.

Любить дуже батько сина

Забіяку... (Буратіно. Країна – Росія)


  1. Виріс цей хлопчина з малої деревини,

У печі зміючку спік, сам на дерево утік,

Його гусятко врятувало, на крилечка свої взяло.

Принесло до тата й мами частуватись пирогами. (Івасик-Телесик. Країна – Україна)


  1. Я бабусі у корзинці і обід несу й гостинці.

Раптом – Сірий Вовк із хащі роззявляє хижу пащу.

Ти чого отут блукаєш? – розпитав, стрибнув у бік,

Блискавично в лісі зник...

Відгадайте-но, будь-ласка, звідки я, з якої казки?



(Червона Шапочка. Країна – Німеччина)

  1. З’їла жінка горошину, згодом народила сина.

Виріс, як з води, хлопчина, захищать пішов родину.

Бився із Змієм булавою, врятував братів з сестрою.



(Котигорошко. Країна – Україна)

  1. Жили собі дід та баба, та й горя не знали.

Мали собі господарство, ще й кота тримали.

Але кіт той вже постарів, був ледачий й слабий,

От і каже господарю його жінка – баба.

Їдь, мабуть, ти, діду, до лісу- там покинь котяку,

Бо від нього не діждешся ні мишей, ні дяки.

От поїхав дід до лісу, залишив у ньому

Свого кота старого, та й гайнув додому.

(Пан Коцький. Країна – Україна)

7. Я сміливий хлопчик – зух,

У мене могутній дух:

Як скубне хтось за чуприну,

Буде плакать, мов дитина,

Мені море по коліно,

А зовуся... (Цибулино. Країна – Італія)



8. Лише раз була у школі

Й більше не піду ніколи.

Я ніяка не дурепа,

Я весела... (Пеппі. Країна – Швеція)



9. До прогулянки він ласий,

Є на мед чутливий нюх.

В нього друг – хлопчина Робін.

Упізнали... (Вінні-Пух. Країна – Англія)



10. Якось в однієї жінки

В садочку стигли пиріжки.

Один, кругленький, з миски випав,

Лискучий, смажений бочок.

Дрібненькі крихітки насипав

На вишиваний рушничок. (Колобок. Країна – Україна)



Весела перерва:

Читака

Повернувшись з магазину,

Так сказала ненька:


  1. Ось тобі, коханий синку, книжечка новенька.

Не замурзай хоч цієї...

  1. Не журись, матусю, обіцяю, що до неї

Навіть не торкнуся.

Бібліотекар: Остання зупинка нашої захоплюючої подорожі країною, якої немає на карті називається “Бібліотека”.

Слово “бібліотека” грецького походження, а перекладається так: “бібліо” – книга, “тека” – зберігання. Отже, бібліотека – це місце, де зберігаються книжки. Ви заходите до бібліотеки і бачите на полицях десятки, сотні книг, які зберігаються протягом років, десятиліть і які містять у собі мудрість усього світу. А чи замислювалися ви над тим, скільки книг повинно бути, наприклад, у власній бібліотеці? Російський поет Олександр Блок колись сказав: “Інтелігентній людині достатньо мати бібліотеку у сто книг, але ці сто книг потрібно вибирати все життя”.



Цікаві повідомлення:

  1. Найменша бібліотека, яка є у світі знаходиться в Індійському місті Амрістарі. В ній зберігається одна книга.

  2. Одна з найбільших бібліотек світу – Національна бібліотека конгресу США. Її книжковий фонд складає 4 млн. примірників.

  3. Одна з найбільших сучасних дитячих бібліотек – бібліотека-музей ім. А.П. Гайдара, що знаходиться у місті Каневі на Черкащині.

Бібліотекар: Як ви вже знаєте, бібліотека має абонемент та читальну залу. “Абонемент”– слово французьке – означає право користуватись чим-небудь на визначений термін. Відділ, де книги не можна брати додому називається – читальна зала. У бібліотеці, а особливо у читальній залі, повинна бути тиша, адже тут працюють читачі. У читальній залі зберігаються найцінніші книги: енциклопедії, словники, довідники, періодичні видання, тобто газети та журнали.

Весела перерва:

Книгозбірня

  1. В тебе в хаті, Марку, ціла купа книг!

Чом ти досі шафи не придбав для них?

  1. Де ж її дістанеш? – Марко запитав.

  2. Там же де і книги ти свої дістав.

Марко глянув косо:

  1. В тебе розум є? Хто ж в бібліотеці шафи видає?

Бібліотекар: Мабуть, тепер ви вже можете відповісти на запитання, що ж то за країна, якої немає на карті. Правильно, ця країна – Бібліотека. Двері бібліотеки для вас завжди відчинені. Читайте, читайте і ще раз читайте, нехай у вашому житті не буде жодного дня без прочитаної книги!

Пальчевська О.М.
6 клас
Тема. Як народжується книга.
Мета: дати учням загальні відомості про книжку як історичну пам’ятку людства;

ознайомити з основними історичними етапами створення книги;

допомогти учням зорієнтуватися у книжковому світі;

сприяти відвідуванню школярами бібліотек, залучати їх до книг;

формувати вдумливого та уважного читача.
Обладнання: ілюстрації до художніх творів; куточок, присвячений українській духовності; виставка книг з історії книгодрукування, про книги та читання.
Хід уроку
Вступне слово вчителя.

Дорогі учні! Сьогодні в нас бібліотечний урок і водночас своєрідне свято бібліотекаря. Ми будемо проводити його у формі гри (уявної мандрівки) за такою темою: «Подорож до Книгограду», а епіграфом послужать слова древнього мудреця Цицерона: «Дім, в якому немає книг, подібний тіла, позбутого душі». І це дійсно так, бо книга – святиня, без якої немислиме життя людини, без книги воно стає сірим, одноманітним і буденним. Тому з книгами ми йдемо по життю, з ними почуваємо себе впевненішими і мудрішими.

Сьогоднішня мандрівка ставить перед нами та мету: дізнатися про перші книжки, навчитися орієнтуватися в книжковому світі. Допоможе нам у цьому виставка книг про книги та читання.

Перша зупинка має назву: «Книги - діти розуму» (Джонатан Свіфт).

Ми дізнаємося про те, як книга прийшла до людей і яке вона має значення для розвитку людства. Думаю, що цікавою і корисною буде для нас інформація, яку підготувала творча група на тему «Як книга прийшла до людей».

Багато-багато років тому не було ні чорнил, ні паперу, ні, тим більше, книг. Інформацію передавали від однієї людини до іншої. Але як же важко запам’ятати дуже різні й довгі історії. Тому люди придумали малювати картинки на камені, на стінах печер. Малюнки несли інформацію, яку можна виразити не одним словом, а цілим реченням. Але далеко тне все можна висловити за допомогою малюнків. Спробуйте, наприклад, намалювати вираз «У мого друга прекрасний характер». Боюся, що не вийде.Та й розуміли намальоване всі по-різному. Тому люди намагалися виконувати малюнки простіше.

Від малюнків утворилися ієрогліфи. Слово «ієрогліф» означає «священні знаки». Кожен ієрогліф означає слово або його частину. У наш час ієрогліфами пишуть народи Китаю та Японії.

У деяких стародавніх державах, таких як Вавилон, Ассирія, Шумер, писали на глині. Загостреними паличками люди видавлювали на сирій глині знаки, схожі на подовжені трикутники – клини. Тому такий лист називається клинописом. Покриті значками плитки сушили й обпалювали в печі для кращого збереження.

Кожна така книга складалася з десятків або навіть сотень глиняних «сторінок», укладених у дерев’яний ящик. Уже в цей час були створені бібліотеки. Під час розкопок була знайдена казково багата бібліотека ассірійського царя Ашшурбаніпала, що жив у ХІІ ст.. до н.е. Навіть пожежа не змогла знищити глиняні книги, вогонь їм не страшний. Він робить їх тільки міцнішими.

У давній Індії матеріалом для перших книг служило пальмове листя, яке висушували, нарізували довгими вузькими смужками. Текст писали тушшю тонким пензликом. Давні індійці першими здогадалися збирати написані сторіночки в купку та прошнуровувати. Інший їхній винахід – палітурка: стопка прошнурованих сторінок з обох боків закривали обструганими дерев’яними дощечками, щоб книга краще зберігалася. Палітурки прикрашалися яскравими картинками-мініатюрами. Пальмове листя - матеріал неміцний, тому прадавні індійські книги не вціліли до нашого часу.

В Африці по берегах річок і боліт росте очерет – папірус. Він удвічі вищий за людину, стовбур завтовшки з руку. З папірусу робили найнеобхідніші речі: тканина для одягу, річкові човни, вітрила, споживали, писали на ньому.

Процес виготовлення папірусу був досить складним

Разом з папірусом використовували дешевший матеріал для книг – віск. яким заповнювали дощечки, вистругані в середині. Такі дощечки скріплювали шнурками. Перша і остання дощечки воском не заповнювалися. Такі книжечки служили дуже довго: запис можна було стерти, а потім наново написати. На воскових дощечках писали сталевою або кістяною паличкою – стилем.

Найбільша бібліотека з папірусових сувоїв знаходилася в місті Олександрія. Вона налічувала близько 70 000 сувоїв. Але цар міста Пергама вирішив створити бібліотеку, яка перевершить олександрійську. Коли єгипетський цар дізнався про це, то заборонив вивозити папірус із Єгипту. Тоді жителі цього міста навчилися робити матеріал для листа зі шкіри тварин (телят, ягнят). Цей матеріал стали називати пергамент. Спочатку з нього продовжували робити свитки, але незабаром звернули увагу на міцність цього матеріалу: його можна складати, розрізати, листи з пергаменту можна зшивати й робити палітурку. Книга набула сучасної форми, яка називається – кодекс. На пергаменті писали пташиним пером, найчастіше гусячим, в урочистих випадках – лебединим. Писали особливим чорнилом, яке вбиралося у шкіру так глибоко, що його не можна було змити. Поки ними писали, вони були дуже блідими, а з часом чорніли.

Книги за давніх часів коштували дорого, оскільки створювалися повільно, ціною кропіткої праці переписувача. Він від руки переписував книгу впродовж декілька місяців, а іноді й років. Писали й переписували книги в основному при монастирях.

У давній Русі переписувачів називали літописцями. Вони писали на бересті – корі берези, яку обробляли спеціальним чином. Декілька сотень берестяних грамот було знайдено при розкопках у Новгороді.

У ІІ ст.. до н. є. в Китаї винайшли дешевший матеріал для листа – папір. Технологію виготовлення китайські майстри довгий час тримали в секреті. Лише в ХІІІ ст. навчилися виготовлювати папір у країнах Європи.

У давнину всі книги були рукописними, тому що їх писали від руки. Рукописні книги були справжніми витворами мистецтва. Багато прикрашалися і палітурки.

Наші предки читали літопис «Повість минулих літ, автором якого є Нестор.

У ХV ст. (1447 р.) Йоганн Гутенберг придумав металеві букви, з яких набирав текст, покривав букви фарбою і за допомогою пресу отримував відбиток на папері. Своє велике відкриття, винахід друкарського верстата, Гутенберг обмірковував і здійснював упродовж 10 років. Відома його книга Біблія, 150 екземплярів якої він віддрукував на папері і 35 – на пергаменті. Збереглося лише 47 екземплярів цієї першої друкарської книги. Сьогодні це найдорожча книга у світі. Гутенберга людство шанує як основоположника європейського книгодрукування.

Книги друкують у друкарні.

У Москві та Львові встановлені пам’ятники Івану Федорову. Людиною він був освіченою, книжкову справу знав добре. Працював на друкарському дворі, побудованому за наказом Івана Грозного недалеко від Кремля. Іван Федоров першим став друкувати книги на русі, його називають першодрукарем. Першу книгу надрукував у 1564 році – «Апостол». Було випущено майже 2000 книг. До наших днів збереглося близько 50 книг. Надрукував першу азбуку для дітей. В Україні Іван Федоров також став першодрукарем – 1574 році у Львові був надрукований «Апостол» та перший підручник «Буквар». Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання й короткої читанки – це був перший друкований підручник у східних слов’ян. До нас дійшов лише один примірник, який було знайдено в Римі в 1927 році, він зберігається в бібліотеці Гарвардського університету в США.
Учитель.

Я хочу звернутися до вас, учні, з таким запитанням: «Чому Свіфт казав, що «Книги – це діти розуму?» .Як ви розумієте цей вислів? Поясніть його, використовуючи цитати з прочитаних віршів.

З певністю можна сказати, що за часів Київської Русі книжка була у великій пошані. Так в одній з них читаємо: «Ум без книг, як птиця без крил. Як і вона злетіти не може, так і ум не домислиться досконалого розуму без книг». Для того, щоб виготовити одну копію рукописної книжки, необхідно було працювати не один день і не один місяць. Тому переписувачі й раділи, закінчивши роботу. І частенько залишали на згадку таку приписку: «Як радіє заєць, вирвавшись із тенет, а птах — із сіті, а боржник – од лихваря, а холоп — від господаря, так само радіє переписувач , закінчивши книгу, дописавши останню сторінку».

У Давній Русі переписувачі книг вигадливо прикрашали рукописні сторінки. Вони виділяли першу літеру рядка і надавали їй незвичайної форми та яскраво розфарбовували. Ось чому ми кажемо: «З червоного рядка».


Учитель.

Наступна зупинка нашої уявної мандрівки має назву: «У гості до книжкового дому». Щоб ви отримали краще уявлення про бібліотеку, до нас прибула гостя, бібліотекар школи. Запрошуємо її до слова.


Бібліотекар.

Слово «бібліотека» — грецького походження, а перекладається так: «бібліо» — книга, «тека» — зберігання. Отож, це місце, де зберігаються книги. Бібліотеки мають свої давні історії. В Стародавньому Єгипті бібліотеки мали дуже гарну назву: «Аптека душі» або «Притулок мудрості», або «Будинок життя», але користуватися ними могли тільки багаті знатні люди, фараони та жерці храмів. Для простого люду вхід до бібліотеки був закритий.

Були бібліотеки і в Передній Азії ще в VII-VI тисячолітті до н.е. Археологи при розкопках знайшли залишки палаців, в одному з яких була бібліотека, яка налічувала 30 тис. книг. Всі вони згоріли, тому що були зроблені з глини.

У нас на Батьківщині, ще за часів Київської Русі, книга була у великій пошані. Відомий школярам з історії київський князь Володимир Святославович (жив він тисячу років тому) відкривав школи, спеціальні майстерні, де переписували, розмножували книги. А в часи князювання .Ярослава Мудрого в Києві при Софійському соборі засновується перша у Київській Русі бібліотека.

Сиділи переписувачі в соборі, переписували книги, перекладали з інших мов. Потім з Києва книги потрапляли до інших міст. Варто нагадати, що коштували тоді книги дуже дорого, виготовлялися вони з пергаменту. А ще ж палітурка! Її оздоблювали коштовним камінням, золотом, сріблом. Тому не дивно, що до полиці книги частенько прикріплювали ланцюгом.

Велика бо користь від навчання книжного. Книги - мов ріки, які наповнюють собою увесь світ; це — джерело мудрості, в книгах — бездонна глибина, ми ними втішаємося в печалі, вони — узда для тіла й душі, в книгах — світило мудрості... ,.. якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то знайдеш велику втіху і користь для своєї душі».


Учитель.

Зараз ми послухаємо повідомлення, пов'язані з бібліотекою, під рубрикою «Це цікаво». І знову це зробить творча група.



1 учень. У Давній Русі книги складались у короби. Так вони краще зберігались. У далекому минулому книги зберігалися під монастирськими склепіннями, прикуті ланцюгами.

2 учень. Забудькуваті читачі були в усі часи. Так у 1975 році в одну із англійських бібліотек була повернена книжка «Вчись в'язати та вишивати», читачка так захопилася нею, що протримала її 43 роки.

3 учень. Рекорд неуважності був зафіксований у бібліотеці Кембріджського університету, куди книга була повернена через триста років! Отож, дійсно, краще пізно, ніж ніколи!

Учитель. Відомий російський класик Л.Толстой радив: «Читати все не варто, читати потрібно лише те, що відповідає на запитання, які виникають». Тому знову ми звертаємося до бібліотекаря, який нам допоможе зорієнтуватись у книжковому світі, навчить вибирати необхідну і цікаву книгу.
Бібліотекар.

Важливо знати, що всередині книги, крім сторінок тексту, є титул, а в окремих випадках і шмуцтитул, і фронтиспіс. На титулі (титульній сторінці) вміщують назву книги, прізвище автора, художника, назву видавництва, місце і рік видання, вказують, для кого вона призначена. Титул є також першою сторінкою книги. На звороті титулу друкують анотацію — короткий зміст книги. Шмуцтитул - окремий аркуш у книзі з назвою частини або розділу. Інколи шмуцтитул розміщують у верхній частині першої сторінки тексту даного розділу (частини).



Фронтиспіс — це малюнок, розташований поруч з титулом, на лівій сторінці. Він відображає характер всієї книги, або є ілюстрацією до найважливішого епізоду. Це може бути також і портрет автора або головного героя твору.

Є в книзі й вихідні дані. Це паспорт книги. Тут можна знайти ім'я та по батькові автора, його прізвище, прізвища видавничих працівників, які доклали; рук і вміння до створення книги (редактор, художній редактор, технічний редактор, коректор, відповідальний за випуск). Тут знайдемо, коли книжку здано до набору в друкарню і коли її почали друкувати, який її формат, тираж та ціна, а також - адреса поліграфічного підприємства, де виготовляли книгу.



Анотація до книги, зазвичай, розміщується на звороті титулу і слугує для попереднього ознайомлення читачів зі змістом книги. Іноді в анотації містяться елементи оцінки книги та короткі відомості про її автора. Таким чином, анотація — це один із важливих компонентів довідкового апарату книги.

Часто наприкінці книги можна знайти бібліографію. Це список книжок та статей на тему, що розглядається, або покажчик використаної літератури. За літературою, вказаною у бібліографії, можна більш докладно розглянути питання, що цікавлять читача.

Каталог — це складений у певній послідовності перелік книг. Це своєрідне «серце» кожної бібліотеки. Саме завдяки каталогам можна швидко дізнатися, чи є необхідна книга в бібліотеці. Для того, щоб легко було знайти потрібну книгу, існують різні види каталогів. Наприклад, алфавітний, в якому відомості про книги розміщені в алфавітному порядку; систематичний — де відомості про книги систематизовані за якимись ознаками.
Учитель.

Завершує нашу уявну мандрівку зупинка з такою назвою: «У шафі в мене - скарби століть...» (Давид Кугультинов), або «Твоя домашня бібліотека». Бібліотекар розповість про умови зберігання книг у домашній бібліотеці.


Бібліотекар.

Важливо знати, що книги у домашніх шафах краще ставити не абияк, а у певному порядку. Окремо — художні (вірші, казки, оповідання, повісті), окремо — науково-пізнавальні (про природу, техніку, науку тощо). У кожному з цих підрозділів зручно ставити книжки за абеткою; добре, коли бібліотека різноманітна за своїм характером, тому зручно, коли під рукою будуть і словники, і збірки прислів'їв та приказок. Необхідно берегти книги, тримати їх у гарному стані. При користуванні не слід робити поміток на її полях, загинати сторінки. Книжка від цього псується. Не варто вкладати між сторінок зайві предмети, треба пам'ятати, що пил і волога — запеклі вороги книги. Згубно діє на книжку і пряме сонячне проміння, від цього книги вицвітають, а також руйнується папір. На поличці книжки мають стояти вільно. Між верхніми обрізами книжок і верхньою поличкою слід залишити вільне місце для проникнення повітря.


Учитель (робить підсумок уроку).

Мандрівка наша закінчена. Дякую всім за участь у ній і висловлюю сподівання, що від сьогоднішнього дня ви ще більше будете любити книгу, яка є джерелом знань, бо тільки знання є нашим порятунком, вони можуть зробити нас духовно сильними, чесними, розумними людьми, які здатні щиро любити людину, поважати її працю і сердечно любуватися прекрасними плодами її безперервної великої творчості.

Бажаю успіхів вам на цій стежині пізнання!

Намєснік Д.С., Владова Н.М.

6 клас

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка