Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти Історична довідка



Сторінка1/3
Дата конвертації18.03.2016
Розмір0.59 Mb.
  1   2   3
Тернопільський обласний комунальний інститут

післядипломної педагогічної освіти
Історична довідка
Тернопільський обласний інститут удосконалення вчителів створено 1-го квітня 1940 р. На засіданні Президії Тернопільського облвиконкому від 15 березня 1940 р. була прийнята постанова, у якій стверджувалося, що:

«З метою покращення методичного керівництва в роботі Райпедкабінетів і шкіл Тернопільської області та удосконалення вчителів, підвищення їх ділової кваліфікації, покращення методичного керівництва роботою вчительських семінарів і мережі педагогічних курсів ­Президія Облвиконкому П О С Т А Н О В Л Я Є:

1.Організувати 1-го квітня 1940 р. в м. Тернополі Інститут удосконалення вчителів. Роботу по організації і здійсненні практичного керівництва діяльності інституту покласти на зав. Облвно тов. Смикалюка, якому доручити скласти кошторис та подати на затвердження Президії ОВК.

2.Зобовязати Зав. ОблВНО до 1-го квітня 1940 р. укомплектувати інститут удосконалення вчителів кваліфікованими кадрами з кращих педагогів і наукових робітників.

3.Зобов’язати Тернопільську міськраду в строк до 25-березня 1940 р. виділити приміщення для інституту удосконалення вчителів та будинок для квартир фахівців, наукових керівних робітників.

4. Облфінвідділу забезпечити фінансування інституту удосконалення вчителів в межах затверджених асигнувань.

5. Заслухати 15 квітня на Президії ОВК інформації Зав. ОблВНО про стан роботи інституту»[ТОДА, ф.2062]

У своїй діяльності інститут керувався положенням про обласний інститут удосконалення вчителів УРСР, затверджений наказом Народного комісара освіти від 21 лютого 1939 р., №1203, який визначав напрями і форми роботи інституту, структуру та керівництво, навчально-методичну базу, мету та завдання. Власне, йшлося про те, що інститут має діяти як:



  • вищий навчальний заклад і має за мету всебічне і систематичне вдосконалення кадрів народної освіти області;

  • на здійснення цього інститут організовує заходи для вчителів і керівних кадрів народної освіти;

  • забезпечує удосконалення кваліфікації педагогів у галузі підвищення їхнього теоретичного рівня за спеціальністю, загальних педагогічних знань і методичної майстерності;

  • вивчає досвід навчально-виховної роботи кращих учителів, узагальнює та поширює його серед педагогів;

  • проводить систематичне вивчення організації методичної роботи районних педагогічних кабінетів, кущових і районних об’єднань учителів і надає їм допомогу в здійсненні методичної роботи з учителями;

  • організовує допомогу кращим учителям і керівним працівникам школив їх підготовці до наукової діяльності.

Основними формами роботи інституту удосконалення кваліфікації вчителів були: курсові заходи підвищення кваліфікації; семінари і педагогічні практикуми з питань шкільної і керівної роботи; лекції через місцеві радіостанції; конференції, гуртки, наради і виставки з питань обміну кращими педагогічними досвідом; загальноосвітні й спеціальні навчальні екскурсії; систематичні консультації й інструктажі; видання й розповсюдження методичних матеріалів (стенограм уроків, методичних розробок, збірників); проведення науково-дослідної роботи з класом; закріплення кращих учителів, які готуються до наукової роботи, за кафедрами вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ тощо.

У положенні було також зазначено, що навчальною і методичною організацією є кабінет. Очолювати кабінети повинні професори і наукові працівники, які призначаються директором інституту й затверджуються завідувачем облвно. Свою навчальну роботу професорсько-викладацький склад і наукові працівники здійснюють за навчальними планами, програмами й інструктивно-методичними вказівками, затвердженими завідувачами облвно і НКО УРСР. Передбачалося, що навчально-методичною базою інституту повинні стати: кабінети інституту, університети, педагогічні у учительські інститути, районні (міські) педагогічні кабінети, кращі початкові, неповні середні та середні школи.

За короткий, трохи більше року, довоєнний період свого функціонування, до нас не дійшла яка-небудь інформація про діяльність інституту. Можна лише припустити, що працівниками інституту проводилася робота з організації підвищення кваліфікації вчителів шляхом курсової підготовки педагогічних кадрів, надання допомоги у створенні районних педагогічних кабінетів, надання допомоги в організації методичної роботи з учителями.

У січні 1940 р. Тернопільська область була поділена на 38 районів: Бережанський, Білобожницький. Борівський, Буданівський, Бучацький, Великобірківський, Великоглибочецький, Вишнівецький, Гриймалівський, Гусятинський, Заліщицький, Заложцівський, Збаразький, Зборівський, Золотниківський, Золотопотіцький, Катербурзький (з жовтня 1940 р.­ Великодедеркальський), Козівський, Козловський, Копичинський, Кременецький, Ланівецький, Мельнице-Подільський, Микулинецький, Монастириський, Новосільський, Підволочиський, Підгаєцький, Почаївський, Пробіжнянський, Скала-Подільський, Скалатський, Струсівський, Теребовлянський, Товстенський, Устя-Зеленський (з червня 1940 р. ­ Коропецький), Чортківський і Шумський. Місто Тернопіль було окремою адміністративно-територіальною одиницею. З огляду на це, можна лише уявити, який об’єм роботи необхідно було виконати тільки-но створеному інституту в реалізації завдань, визначених Положенням про обласний інститут удосконалення вчителів УРСР

Слухачами інституту Положення про обласні інститути вдосконалення кваліфікації вчителів вважало працівників народної освіти: учителів, завідувачів початковими школами, директорів семирічних і середніх шкіл, їх заступників, працівників педагогічних кабінетів, шкільних інспекторів, завідувачів районних і міських відділів освіти.

На жаль, відомостей про структуру інституту того часу, кількісний персональний та керівний склад не збереглося.

У 1941 р. у зв’язку з початком німецько-радянської війни та окупацією області німецькими військами діяльність інституту була припинена і поновлена у 1944 р. після визволення Тернопільської області радянськими військами відповідно до постанови Ради Народних Комісарів УРСР, Комісаріату народної освіти і наказу Тернопільського обласного відділу народної освіти. Директором інституту був призначено Федчишина С.В. Консультантами з предметів працювали Решетуха В.Є., Налукова С.Д., Айнлегер С.А., Бобер С.Й., Гродзіцький Я.Й., Шевчук І.О., Пронкевич А.І.; Ковальська О.О. ­бухгалтер, Ляснівська А.А. ­науковий робітник і Чубата О.П. ­ машиністка[ТОДА, ф. 2062, № 1, арк. 168].

Як свідчить книга наказів, 26 квітня 1944 р. Решетуху Володимира Єронімовича було призначено виконуючим обов’язки методиста з української мови і літератури Тернопільського інституту удосконалення вчителів. З 26 травня 1944 р. Айнлегера Самуїла Абрамовича було призначено консультантом природничих наук при Тернопільському інституті удосконалення вчителів. 8 червня 1944 р. Шевчука Івана Онуфрійовича призначено науковим працівником, консультантом І-ІV класів, а Федчишина Степана Васильовича виконуючим обов’язки заступника директора інституту і консультантом з педагогіки та психології. Новим директором став Назаренко Петро Іванович. Це був наступний період становлення інституту, забезпечення його науково-методичними кадрами, створення навчально-матеріальної бази.

На той час Тернопільський інститут удосконалення кваліфікації вчителів складався з двох структурних частин: 1.Навчальна частина; 2.Адміністративно-фінансова частина. Місце розташування інституту знаходилося в м. Чорткові (з’ясувати адресу, приміщення тощо), про що свідчать протоколи засідання інституту удосконалення кваліфікації вчителів від 11 серпня, 26 грудня 1944 р.; 20 січня 1945 р. На засіданнях інституту обговорювалися питання про організацію виставки для обласної наради партійно-господарського активу, про організацію й проведення семінару в Козлівському районі з питань: «Організація свідомої дисципліни в школі»; «Організація методичної роботи в школі»; «Методика пояснювального читання в ІІІ-ІV класах».

Затверджений директором Назаренком П.І. 7 серпня 1944 р. план трьохденного семінару для вчителів початкових класів у районах Тернопільської області передбачав 20 лекцій за темами: «Постанови партії і уряду про школу» (4 уроки); «Рішення ХІІ пленуму ЦК ВЛКСМ про роботу піонерських організацій в школі»; «Аналіз програм і підручників початкової школи»; «План роботи вчителя: а)календарний план на чверть»; «План роботи вчителя: б)поурочний план вчителя»; «Розпис уроків (в тому числі для з’єднаних класів)»; «План роботи класного керівника на чверть»; «Наочність в навчанні в початковій школі»; «Робота вчителя зі з’єднаними 2-ма і 3-ма класами»; «Методична розробка: Читання в початковій школі»; «Методична розробка: Вивчення доб. і букв. періоду Букваря»; «Методична розробка: Введення до числових уявлень дітей і лічба в м.10»; «Вивчення каліграфії в початковій школі»; «Методика розв’язування задач в початковій школі»; «Планування по історії в ІІІ­ІV кл.»; «Наочність і використання художньої літератури на уроках історії і географії в ІІІ­ІV кл.» [ТОДА, ф.2062, №1, арк.13].

У цьому ж році працівниками інституту було підготовлено навчальний план двотижневих курсів підвищення кваліфікації для піонерських вожатих в кількості 150 годин, під час яких на політику-політичну проблематику відводилося 10 годин; «Основи радянської педагогіки» ­ 20 годин; «Зміст роботи піонерської та комсомольської організації в школі в світлі рішень ХІІ пленуму ЦК ВЛКСМ» ­30; «Радянська література періоду Великої Вітчизняної війни» ­ 20; «Військово - фізкультурні вправи та ігри» ­ 20; «Пісні в школі (радянські, військові, дитячі, народні)» ­ 10[ТОДА, ф.2062, №1, арк.30].

За 1944­1945 навчальний рік інститутом проводилися наступні заходи:



  • організовувались семінари для вчителів історії, української мови і літератури, з виховної роботи тощо;

  • здійснювалася допомога в організації роботи райметодкабінетів;

  • забезпечувалася участь працівників інституту у проведенні січневих районних учительських конференцій;

  • проводилися кущові наради педагогічних і керівних кадрів народної освіти.

Протягом 1944­1945 рр. інститут удосконалення вчителів здебільшого вирішував організаційні питання. Це був період важкого становлення інституту в умовах повоєнних часів, забезпечення його науково-методичними кадрами, створення навчально-матеріальної бази, організація навчально-методичної роботи.

На нараді працівників Інституту удосконалення кваліфікації учителів від 26 грудня 1944 р. були підведені підсумки роботи за півріччя 1944 р. й обговорено планування роботи на ІІ півріччя 1945р. та участь працівників інституту в проведенні районних учительських конференцій.

Протягом 1944-1945 навчального року у районах області були проведені районні наради управлінських та педагогічних кадрів з метою роз’яснення постанови Уряду України від 21 червня 1944 р. «Про заходи з поліпшення якості навчання у школі». Положення постанови передбачали запровадження обов’язкових випускних іспитів для учнів початкової і семирічної школи Перед працівниками інституту постало завдання підготувати інструктивно-методичні матеріали, інструкції щодо проведення екзаменів. Було проведено наради з директорами шкіл щодо підготовки до складання іспитів.

У 1946 р. персональний та кількісний склад Тернопільського інституту виглядав наступним чином (за відомістю про зарплату працівникам): Дубовик Ф.А.­ директор, методисти Прищепа Л.Т., Решетуха В.Є., Гаркун І.К., Стрижак П.І., Перебийніс В.П., Верницька Л.К.; Вацик Р.Є.­ бібліотекар, Дронова Н.І.­ бухгалтер, Вовк Л.М.­ секретар, Сулетицький­ завідувач господарською частиною, Петаскуєв П.І.­ інструктор військово-фізкультурної підготовки, Некришевська­ прибиральниця.

Протягом 1947 р. двічі змінювався директор. Спочатку цю посаду займав Дубовик Ф.А., а на кінець 1947 р. цю посаду обіймав вже Дручок Василь Павлович.

Штатний розпис інституту на грудень 1947 р.



п/п


Прізвище, ім’я, по-батькові

Рік народження

Посада

Місячна зарплата, в крб.

Надбавка

1.

Дручок Василь Павлович

1918

директор

880

80

2.

Гаркун Іван Кирилович

1893

Зав. каб. математики

600

100

3.

Веліканов Йосиф Трофомович

1892

Зав.каб. фізики

600

100

4.

Решетуха Володимир Єронімович

1901

Зав. каб. укр.мови і літ.

600

100

5.

Вацик Роман Якович

1898

Зав. каб. початкових шкіл,бібліотекар

780

155

6.

Олійник Євдокія Яківна

1907

Зав. каб. біології та хімії

600

100

7.

Дубовик Андрій Семенович

1909

Зав. каб. військ.підг.

300

50

8.

Верницька Марія Євгенівна

1918

Зав. каб. рос.мови

300

50

9.

Прищепа Люба Трофімівна

1910

Зав. каб. георафії

300

50

10.

Дубовик Федір Олексійович

1912

Зав.каб. історії

300

50

11.

Чубата Ольга Павлівна

1914

Секретар-машиністка

360

110

12.

Салик Роман Михайлович

1910

Зав. госп. частиною

450

100

13.

Стальнова Олена Єгорівна

1900

Прибиральниця

225

110

14.

Дронова Наталя Іванівна

1911

Бухг.

410

110

Всього:

К-сть

шт. од.-14


1265 крб.


До початку 1947-1948 навчального року інституту удосконалення вчителів організував «Обласну педагогічну виставку», на якій було представлено більш ніж дві тисячі експонатів, що демонстрували навчально-виховну роботу кращих учителів та шкіл області. Виставка складалася із таких відділів:



  • Відділ української мови і літератури;

  • Відділ російської мови і літератури;

  • Відділ природознавства і хімії;

  • Відділ фізико-математичних наук;

  • Відділ історії і географії;

  • Відділ початкових класів (1­4 класів);

  • Робота технічних гуртків і дитячої технічної станції;

  • Робота «Палацу піонерів»;

  • Позакласна робота з учнями, які очолювали комсомольські організації в школі;

  • Робота райметодкабінетів і методична робота в школах області.

Перед початком 1947-1948 навчального року виставку відвідало 1500 учителів, понад 3000 учнів, представників організацій і установ ­ 300. Протягом року виставка постійно поповнювалася новими експонатами.

Як свідчить звіт Тернопільського інституту удосконалення вчителів за 1947-1948 рік, протягом цього року у всіх районах області було організовані відкриті уроки кращих учителів, досвід яких, методи роботи, досягнення педагогічної майстерності висвітлювалися в районній пресі, пропагувалися на курсах підготовки, семінарах тощо. Окрім того, на обласній нараді керівників методичних об’єднань викладачів мови і літератури було організовано відвідування відкритих уроків в школах обласного центру.

Протягом цього навчального року Інститутом було проведено дві наради завідувачів районними методкабінетами, на яких розглядалися такі питання:

1.Обмін практичним досвідом районів серед вчителів і систематизація цього досвіду.

2. Планування роботи за окремими дисциплінами.

3. Робота методичних об’єднань вчителів ­ предметників.

4. Організація районних педагогічних виставок.

5. Аналіз уроку.

Для підготовки керівників секційною роботою вчителів на серпневих учительських конференціях Інститут провів низку нарад з активом вчителів (400) області, на яких були заслухані доповіді за такими темами:

І. Секція учителів 1-4 класів.

1. Аналіз якості знань учнів за 1946­1947 р.(за матеріалами письмових та усних екзаменів);

2. Методи підвищення успішності російської мови у 2­4 класах шкіл з українською мовою викладання;

3. Пояснювальне читання у 1­4 класах;

4. Вирішення арифметичних задач з письмовим поясненням;

5. Планування роботи на І півріччя 1947­1948 навчальний рік.
ІІ. Секція мови і літератури.

1. Аналіз якості знань учнів за 1946­1947 навчальний рік;

2. Методи підвищення успішності по мові та літературі;

3. Робота літературного гуртка;

4. Творчий розвиток учнів;

5. Аналіз тексту літературних творів;

6. Літературне читання і граматика в школі;
ІІІ. Секція викладачів географії.

1. Методи викладання Конституції;

2. Робота історичного гуртка;

3. Історія як засіб ідейно-політичного виховання учнів;

4. Планування роботи на І-е півріччя.
ІV. Секція викладачів географії.

1. Завдання краєзнавчої роботи в школі;

2. Ідейно-політичне виховання учнів на уроках географії;

3. Робота географічних гуртків;

4. Планування роботи на І-е півріччя.
V. Секція викладачів математики-фізики.

1. Індивідуальне завдання учнів у зв’язку з повторенням пройденого;

2. Аналіз письмових робіт на екзаменах у 4-7 класах;

3. Виготовлення фізичних приборів силами учнів;

4. Ідейно-політичне виховання учнів на уроках математики і фізики.
VІ. Секція викладачів природничих дисциплін.

1. Практичні роботи учнів по природознавству і хімії;

2. Робота на пришкільній дослідній дільниці;

3. Переваги колективного сільського господарства у підвищенні врожайності і використання досягнень передової агрохімії.


VІІ. Секція викладачів фізвиховання і військової справи.

1. Міжнародне становище СРСР;

2. Фізкультура і спорт в СРСР;

3. Практичні уроки фізкультурі у 5-7, 8-10 класах.


VІІІ. Секція зав методкабінетом і районних інспекторів шкіл.

1. Планування роботи на І-е півріччя;

2. Роботи методоб’єднань вчителів ­ предметників.

3. Організація районних педагогічних виставок.

4. Міжнародне становище СРСР.
ІХ. Секція директорів і завідувачів навчальною частиною шкіл.

1. Міжнародне становище СРСР;

2. Урок як основна форма роботи;

3. Аналіз уроку;

4. Контроль і керівництво роботою вчителів;

5. Методи підвищення успішності учнів.


У грудні 1947 р. була проведена науково-педагогічна конференція викладачів історії і Конституції, на якій було прочитано і обговорено 19 лекцій, підготовлені працівниками інституту.

У 1947-1948 навчальному році розпочалася робота з впровадженням єдиної системи очно-заочного навчання з підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів, яка передбачала навчання паралельно із заочним навчанням у педагогічних навчальних закладах. Очно-заочники мали індивідуальні плани роботи і самостійно опрацьовували розділи програми. У цьому випадку діяльність інституту спрямовувалась на науково-методичне забезпечення навчального процесу за очно-заочною формою навчання.

Важливу роль у підвищенні кваліфікації вчителів відігравала допомога працівниками інституту на місцях, під час виїздів у райцентри та райони, де здійснювалася науково-педагогічна і методична допомога. Такі відрядження тривали від 7до 10 днів. Окрім того, кожен працівник інституту протягом року мав 3-4 відрядження з метою вивчення реального стану навчально-виховної роботи у школах, фахового рівня учителів, а також надання кваліфікованої допомоги у викладацькій роботі, у роботі кущових методичних об’єднань.

Протягом 1947-1948 рр. в масштабах всієї області були проведені контрольні письмові роботи у школах області (підготовлені працівниками інституту) у 4­10 класах за такими дисциплінами 1) українська мова і література; 2) російська мова і література; 3) арифметика, алгебра і геометрія з тригонометрією; 4) історія; 5) географія; 6) хімія. Працівниками інституту була підготовлена також тематика письмових контрольних робіт для аналізу якості знань у педагогічних училищах, школах робітничої і сільської молоді.

25-26 квітня 1948 р. була проведена обласна нарада за участю завідувачів районними відділами освіти і райметодкабінетами та працівників інституту. На нараді обговорювалися наступні питання:

1. Організація і проведення перевідних іспитів та випускних екзаменів. Контроль і керівництво екзаменами.

2. Норми оцінок під час складання письмових і усних екзаменів.

3. Підготовка екзаменаційних білетів тощо.

До початку екзаменів працівниками інституту були підготовлені інструктивно-методичні матеріали на тему: «Підготовка і проведення екзаменів і перевідних іспитів». За тиждень до початку екзаменів всі працівники Інституту були відряджені в райони для перевірки готовності шкіл до екзаменів, екзаменаційної документації, а також з метою проведення консультацій для апарату райвідділів освіти, директорів і заступників директорів шкіл. З 20 травня (початок екзаменів) всі працівники інституту протягом двох тижнів перебували у відрядженні у школах області. Зібраний і систематизований матеріал, аналіз результатів усних і письмових екзаменів був підготовлений у формі річного звіту для Тернопільського Облвно.

Протягом 1947­1948 рр. водночас із запровадженням очно-заочної форми навчання педагогів області вдосконалювались і такі традиційні форми підвищення кваліфікації: курси, семінари, лекції-консультації, двотижневі та місячні курси для педагогів і керівних кадрів. Так, у 1948 р. для керівного складу органів народної освіти (інструкторів шкіл, завідувачів райметодкабінетами, директорів шкіл) організовані місячні курси в районних центрах: Чортків, Бережани, Заліщики з прикріпленням до них інших районів.

Активну роботу проводив кабінет 1-4 класів. Методистами було підготовлені методичні матеріали за такими темами:

1. Методика пояснювального читання у 1-4 класах.

2. Пояснювальне читання на уроках української мови у ІІІ класі.

3. Методика вивчення орфографічних правил в початковій школі.

4. Система письмових вправ у І-4 класах.

5. Методика виразного читання в 1-4 класах.

6. Культура усної і письмової мови.

7. Методи підвищення успішності російської мови у школах з українською мовою викладання.

8. Складання планів виховної роботи.

9. Вивчення елементів геометрії у 3-4 класах.

10. Розв’язання арифметичних задач з письмовим поясненням.

11. Форми і методи повторення пройденого.

12. Повторення граматики у 4 класі у зв’язку з вивченням нового матеріалу.

13. План роботи директора і заступника початкової школи.

Робота інституту широко висвітлювалась в обласній («Вільне життя». ­17 вересня. ­1947р.)і районній пресі, а також у радіотрансляціях.

Переломним у системі післядипломної освіти педагогів області став 1947­1948 навчальний рік, у якому розпочалася робота із впровадження єдиної системи очно-заочного навчання з підвищення кваліфікації педагогів і керівних кадрів освітянської галузі на основі «Положення про єдину очно-заочну систему підвищення кваліфікації вчителів». Передбачалося, що інститути удосконалення вчителів повинні здійснювати підвищення кваліфікації шляхом організації очно-заочних курсів для працівників Райвно, завідувачів райпедкабінетами, директорів середніх і семирічних шкіл, завідувачів початковими школами, викладачів педучилищ, учителів початкових, семирічних і середніх шкіл, директорів і вчителів шкіл робітничої і селянської молоді, директорів дитячих будинків, вихователів дитячих будинків і дитячих садків.

Навчальний план очно-заочних курсів для всіх категорій вчителів, що повинні підвищувати свою кваліфікацію, був розрахований на 750 річних годин, з них 600 на самостійну заочну роботу вдома і 150 ­ на курсових заняттях.

Важливого значення набували літні курси підвищення кваліфікації учителів та працівників відділів народної освіти, які проводилися за навчальними планами Міністерства освіти, що охоплювали фаховий, педагогічний і політичний цикли та мали своїм завданням підвищення загальноосвітнього рівня вчителів початкових класів, вдосконалення наукових знань і методичної кваліфікації педагогів 5-7, 8-10 класів. Згідно рекомендаціям управління шкіл Міністерства освіти УРСР, літні курси підвищення кваліфікації учителів та працівників освіти проводилися в період між 1 червня і 15 серпня. Курси були розраховані на 25 робочих днів, що проводилися щоденно, крім вихідних, по 8 годин ­ всього 200 годин. Курси укомплектувалися вчителями, що мали педагогічну освіту і найбільше потребували науково-методичної допомоги. На курси викликали вчителів за заявками, що були раніше надіслані до Облвно. Викладачами на літні курси запрошували найбільш кваліфікованих фахівців із професорсько-викладацького складу університетів та педінститутів. Навчальні плани курсів розраховані на 150 навчальних годин, решту годин використовували на проведення додаткових занять, семінарів, епізодичних лекцій, практичних робіт, екскурсій тощо[ТОДА, ф.2062, №2, спр. 33, арк. 72].

План роботи Тернопільського обласного Інституту удосконалення кваліфікації вчителів на 1949­1950 навчальний рік передбачав такі форми роботи: річні курси очно-заочної форми, районні та міжрайонні семінари, обласні семінари і практикуми, підготовка і забезпечення методичних матеріалів, семінари по обміну досвідом, виїзд працівників інституту в райони, школи, дитячі будинки та дитячі садки для вивчення досвіду роботи і надання методичної допомоги працівниками народної освіти.

З метою підвищення ефективності курсів працівниками інституту навчальні плани курсів складалися із врахуванням освіти, рівня підготовки учителів, їх запитів і потреб, завдань народної освіти. Щодо визначення змісту, тематики курсової підготовки педагогічних кадрів, враховувалися вимоги щодо здійснення єдиної очно-заочної системи підвищення кваліфікації учителів та соціальні замовлення і потреби, що їх щоденно висувала педагогічна практика. Інститут тісно співпрацював з завідувачами РВНО, райпедкабінетами, із кращими вчителями з метою вивчення рівня професійної підготовки вчителів, стану викладання окремих предметів в школах області. Працівники Інституту відвідували уроки кращих вчителів, допомагали у складанні конспектів уроків тощо.

У зв’язку із запровадженням в практику єдиної очно-заочної системи підвищення кваліфікації інститутом було взято на облік всіх вчителів області, що мають закінчену педагогічну освіту і стаж роботи від 5 до 15 років, які згідно положення про єдину очно-заочну систему повинні працювати за річними планами очно-заочного навчання. На початку жовтня 1949 р. було проведено спеціальну нараду із зав. райпедкабінетами по питанню здійснення очно-заочної системи. На нараді було обговорено положення про єдину очно-заочну систему, визначено конкретні завдання щодо організації районних очно-заочних курсів учителів початкової школи. На початку жовтня 1949 р. працівниками інституту було проведено нараду з завідувачами райпедкабінетами з питання здійснення очно-заочної системи підвищення кваліфікації вчителів. За інформацією з районів, на той час районною курсовою підготовкою підвищення кваліфікації було охоплено 700 вчителів. Зазначалося також, що у деяких районах (Коропецькому, Тернопільському) з різних причин курси очно-заочної форми навчання не організовані.

Завідувачі райпедкабінетів отримали навчальні плани та програми для очно-заочної форми навчання. Рекомендовано завідувачам райпедкабінетам контролювати складання учителями в обов’язковому порядку індивідуальних планів роботи по підвищенню свого науково-теоретичного та фахового рівня. Згідно положення про очно-заочну систему підвищення кваліфікації вчителів вчителі - предметники проходили підготовку на обласних курсах, до яких було залучено 506 педагогів ­ це вчителі математики, фізики, біології, географії, російської мови і літератури, української мови і літератури, історії. Під січневих канікул були проведені настановчі семінари, на яких були проаналізовані програма та навчальний план, підготовлена тематика рефератів тощо. Проте дуже швидко з’ясувалося, що певна частина учителів і керівників шкіл байдуже ставилися до підвищення свого професійного рівня. Так, на настановчі семінари під час січневих канікул 1950 р. замість 60-70 вчителів з’явилося заледве від 6 до 12. Водночас робота інституту гальмувалася відсутністю кабінетів, гуртожитку, лекційних аудиторій, у яких можна було б здійснювати курсову підготовку учителів.

Протягом першого півріччя 1949-1950 навчального року інститут провів два семінари ­ семінар райвно та інспекторів райвно з питань:

а) планування роботи райвно;

б) методика інспектування та оформлення документації інспектування;

в) аналіз уроку;

г) робота райвно в справі підвищення ідейно-теоретичного та фахового рівня учителів.

Організовувались кущові семінари директорів середніх і семирічних шкіл та завідувачів початкових шкіл з питань:

а) контроль і керівництво директора навчально-виховною роботою школи;

б) планування роботи директора школи;

в) аналіз уроку.

Інститутом активно здійснювалася допомога райпедкабінетам, кущовим методоб’єднанням та учителям області. Насамперед, працівниками інституту були підготовлені і розіслані в райони методичні матеріали: «Робота на пришкільній ділянці в літньо-осінній період, «Методика розв’язування задач в початковій школі», «Культура математичного запису в початковій школі», «Перші уроки в початковій школі з німецької мови», «Форми і методи фізичного виховання учнів», «Зимові дитячі ігри в дитсадку», «Методика розв’язування математичних задач та складання рівнянь» тощо.

В кінці 1949 р. Міністерством освіти на базі Київського інституту удосконалення кваліфікації вчителів була проведена нарада директорів інститутів удосконалення вчителів з метою обміну і запозичення досвіду підвищення кваліфікації педагогічних працівників в Україні та використання і впровадження його у роботі системи підвищення кваліфікації вчителів в області. Перед інститутом поставало завдання добрати кадри і заповнити вакансії ­ зав. кабінетом педагогіки, математики, історії, української мови, фізичної підготовки, методистів іноземних мов, бібліотекаря. Адже незадовільні умови праці в інституті спричинювали плинність працівників.

У 1949 р. в інституті працювали: Катко А.П. ­ директор, Веліканов І.Т. ­ зав. кабінетом фізики, Рязанова З.П. ­ зав. кабінетом математики, Вацик Р.Я. ­ зав. кабінетом початкової школи, Дубовик Ф.А. ­ зав. кабінетом педагогіки, Лук’яненко ­ зав. кабінетом історії, Курило ­ зав. кабінетом хімії, Фоменко ­ зав. кабінетом фізичної підготовки, Дубовик А.С. ­ зав. кабінетом іноземних мов, Оліфер І.Ф. ­ зав. кабінетом української мови, Гаркун І.К. ­ зав. кабінетом географії, Кондратьєва А.А. ­ методист іноземних мов, Стрижак ­ зав. кабінетом природознавства, Пташинська ­ зав. дошкільним сектором, Любарцева В.А. ­ бібліотекар, Борисова Л.І. ­ бухгалтер, Чубата О.П. ­ секретар-машиністка, Березовський В.Ф. ­ завгосп, Тарасова Ф.Л. ­ прибиральниця.

За І півріччя 1949 р. Інститутом було детально і всесторонньо вивчено та проаналізовано виконання школами області навчальних програм, стан викладання предметів і дисциплін у районах області. Зазначалося, що чимало вчителів професійно підготовлені і здатні вирішувати складні актуальні проблеми навчання і виховання, подолання другорічництва, підвищення якості знань учнів. Стверджувалося, що порівняно з 1948-1949 навчальним роком якість знань і навиків учнів 1-4 класів в школах області значно покращилася і досягла 89,3 відсотка. Картина успішності в різних районах була наступною. Зокрема, у Козлівському районі, де нараховувалося 3421 учнів, успішність досягла 94,5 відсотка, не встигало 186 учнів; у Пробіжнянському районі на 2837 учнів не встигало 179 учнів, успішність становила 94 відсотки; у Товстенькому районі на 4162 учні не встигало 269, успішність становила 93,5 відсотка; у Золото-Потіцькому районі на 4596 учнів не встигало 687 учнів, успішність становила 85 відсотків; у Коропецькому районі на загальну кількість 3716 учнів не встигало 598, успішність складала 89 відсотків. У деяких районах зросла кількість учителів, які забезпечували у своїх класах 100 відсоткову успішність ­ у Товстенському, Новосільському, Густинському, Струсівському та інших районах. Зазначалося також, що частина вчителів не працює систематично над підвищенням свого фахового науково-методичного рівня. У зв’язку із запровадженням загального обов’язкового семирічного навчання був створений фонд в сумі 810641 крб. У різних районах організовано підвіз дітей. Зокрема, у Скалатському районі організовано підвіз дітей в Колодіївську семирічну школу з села Поплави, в Магдалівську семирічну школу із села Теклівки.

У плані роботи Тернопільського обласного інституту удосконалення кваліфікації вчителів на ІІ півріччя 1949-1950 навчального року окреслювалися такі форми роботи: річні курси очно-заочного навчання; районні і міжрайонні семінари; обласні семінари і практикуми; підготовка методичних розробок і забезпечення ними педагогів; виїзди в райони, школи, дитбудинки та дитсадки для вивчення кращого досвіду роботи і надання методичної допомоги працівникам народної освіти; підготовка до друку брошури «З досвіду роботи»(учителів, директорів шкіл, інспекторів райвно).

З 1952 р. директором інституту став Шепченко Д.Є., який працював на цій посаді до лютого 1958 р. Співробітниками інституту були: Веліканов І.Т. ­ зав. фізичним кабінетом, Вацик Р.Я. ­ зав. кабінетом І ­ ІV класів, Прищепа Л.Т. ­ завпед, Ковалевська М.В. ­ зав. кабінетом дошкільних закладів, Свириденко Е.Л. ­ зав. кабінетом біології, Сеферовська ­ зав. кабінетом географії, Гвавріна ­ зав. кабінетом фізичної підготовки, Рязанова Ф.І. ­ зав. кабінетом позашкільної роботи, Ткачук Р.В. ­ зав. кабінетом мов, Байдак В.І. ­ завпед, Жученко Л.К. ­ зав. кабінетом дитячих будинків, Чугай К.Р. ­ зав. кабінетом іноземних мов, Березовська Г.П.­ бібліотекар[ТОДА, ф. 2062, № 1/147, арк.95].

В плані роботи Тернопільського обласного інституту удосконалення вчителів на 1952-1953 навчальний рік одним із основних завдань визначалося вивчення кращого досвіду навчально-педагогічної роботи шкіл і вчителів та поширення його в школах Тернопільської області. Для здійснення цього завдання інститут організовує:

а) вивчення, узагальнення та поширення досвіду кращих вчителів, вихователів дитячих садків, дитячих будинків, піонервожатих і працівників позашкільної роботи;

б) вивчення, узагальнення та поширення кращого досвіду навчально-виховної роботи педагогічних колективів;

в) вивчення, узагальнення та поширення кращого досвіду виховної роботи у школах.

Пропаганда передового педагогічного досвіду була різною. Це і обговорення досвіду кращих вчителів на засіданнях педагогічних рад шкіл, методичних об’єднань, предметних кущових та районних комісій, під час проведення відкритих уроків, семінарів, обласних педагогічних читань, науково-педагогічних конференцій, на районних та обласних педагогічних виставках, у лекціях в системі єдиної очно-заочної форми навчання, що, зрозуміло, впливало на розширення кругозору педагогічних працівників, підвищення їх науково-методичної кваліфікації.

У 50­х роках Тернопільський обласний інститут удосконалення кваліфікації вчителів спрямовував свою роботу на вдосконалення науково-методичної роботи; вирішення завдань єдиної системи очно-заочної форми навчання вчителів, вихователів, керівників шкіл та дитячих установ, завідувачів райвно і райпедкабінетами, інспекторів; вивчення кращого і передового педагогічного досвіду, узагальнення і впровадження його серед педагогів області.

У плані роботи Інституту на 1953­1954 навчальний рік було визначено власне такі завдання: організувати всебічну допомогу освітянам області в підвищенні їхнього науково-теоретичного та методичного рівня, сприяння впровадженню політехнічної освіти. Адже у 1954­1955 навчальному році у школах вводилося вивчення основ сучасного виробництва. Зокрема, у початкових класах ­ ручна праця, у 5­8 класах ­ робота на пришкільних ділянках, навчання у шкільних майстернях, а в старших класах вводився навчальний курс «Основи виробництва». Як і в попередні роки, актуальними залишалися питання вивчення передового педагогічного досвіду; стану викладання предметів: української та російської мов і літератури, історії, Конституції та географії, математики і фізики, біології та хімії, фізичної культури, креслення; організації роботи і навчання вчителів І­VІ класів; провести районні та обласні «Педагогічні читання»; надання практичної допомоги школам, райпедкабінетам, педагогам.

У 1953 році в Тернопільському обласному інституті вдосконалення вчителів створена Рада Інституту. Було передбачено, що Рада проводить свої засідання один раз на місяць за обов’язкової присутності завідувачів кабінетами, методистів інституту і представника облвно. На засідання ради запрошувалися представники відділів народної освіти, завідувачі райпедкабінетами, директори, завучі та вчителі шкіл. План роботи Ради Інституту на 1953­1954 рік передбачав зокрема розгляд і обговорення актуальних питань з підготовки, навчально ­ методичного супроводу і проведення курсів та семінарів підвищення кваліфікації; стану позакласної і позашкільної роботи в Підволочиській СШ (доповідь директора Прус, співдоповідь зав. кабінетом Рязанової); поширення досвіду учителів Скалатського району Гладкого, Данилової, Мормульової, Щепітка (доповідь зав. Склалатським райпедкабінетом Кулаклі, співдоповідь зав. кабінетом Вацика); допомога молодим учителям (доповідь зав. Бережанським РПК Демиденка, співдоповідь зав. кабінетом мов і літератури Гнідовської); про підготовку до січневих нарад (доповідь завуча ІУКУ Кідрата); повторення навчального матеріалу як засіб поглиблення знань учнів у школах Теребовлянського району (доповідь зав. райпедкабінетом Теребовлянського району Заячківського, співдоповіді зав. кабінетом педагогіки Литовченко та директори шкіл); про газифікацію хімічного кабінету Кременецької СШ №1 (О. Михайлик і Е. Свириденко); підсумки проведення районних «Педагогічних нарад» (завуча ІУКУ Кіндрат); про підготовку до екзаменів (доповідь директора Шепченка); здійснення політехнічного навчання в Заліщицькій СШ (доповідь директора Заліщицької СШ Чижова, співдоповідачі зав. кабінетами біології, географії, математики і фізики); про роботу кабінетів дитячих будинків та дошкільного виховання (співдоповіді Ковалевської, Зайцевої); про стан громадсько-корисної роботи Загорецької семирічної школи Велико-Дедеркальського району (доповідь директора Загорецької школи Гедики, співдоповідь зав. кабінетом біології Свириденко); про стан підготовки шкіл до екзаменів (доповіді директорів Козлівської СШ і Кутковецької семирічної школи, співдоповідь зав. кабінетом педагогіки Литовченко); звіт про роботу ІУКУ (доповідь директора інститут УКУ Кіндрата); про підготовку до нового навчального року (доповідь завуча Інституту Кіндрата); про стан навчально-методичної роботи на курсах підвищення кваліфікації вчителів (доповідь зав. кабінетом педагогіки Литовченко, співдоповідь зав. курсами).

У 1954 р. штат Інституту розширився. У ньому працювали: Шепченко Дмитро Євгенович ­ директор (закінчив Харківський педінститут; нагороджений Грамотою Міністерства освіти УРСР, медаллю «За перемогу над Німеччиною», Орденом Червоного Трудового прапора); Гнідовська Ія Василівна ­ завуч (закінчила Омський педагогічний інститут, нагороджена медаллю «За доблесну працю»); Вацик Роман Якович ­ завідувач кабінетом початкових класів (закінчив Львівський університет, нагороджений значком «Відмінник народної освіти»); Лучанко Олена Василівна завідувач кабінетом позакласної і піонерської роботи (закінчила Львівський університет); Кучма Євген Іванович ­ завідувач кабінетом фізичного виховання (закінчив Львівський інститут фізичного виховання); Свириденко Єфросинія Лукінічна ­ зав. кабінетом біології і хімії, (Київський УНО нагороджена значком «Відмінник народної освіти»); Лесик Лідія Іванівна ­ завідувач кабінету мов і літератури (Київський педагогічний інститут); Трущак Микола Григорович ­ завідувач кабінетом педагогіки (Львівський університет); Макар Петро Андрійович ­ бібліотекар (Львівський університет, нагороджений значком «Відмінник освіти»); Сіренко Іван Григорович ­ завідувач кабінетом математики і фізики (Львівський педінститут); Пірогов Іван Спиридонович ­ завідувач кабінетом математики і фізики (Львівський педагогічний інститут, нагороджений орденами «Червоної зірки», «Слави» ІІІ ступеня, медалями «За перемогу над Німеччиною», «За взяття Берліна», «За визволення Варшави»); Пірогов Іван Спиридонович ­ завідувач кабінетом іноземних мов (Дніпропетровський університет); Міщенко Тамара Петрівна ­ методист з іноземних мов (Львівський університет); Осіна Любов Констятянтинівна ­ завідувач кабінету д/с (Харківський педагогічний інститут); Алапкін Сергій Іванович ­ завідувач кабінету історії і географії (Харківський університет); П’ятко Іван Костянтинович ­ завідувач кабінету трудового виховання (Ленінградський інститут механізації сільського господарства); Серга Степан Анатолійович ­ завідувача кабінетом навчального кіно (Київський педагогічний університет); Мазановська Н.Л. ­ методист географії (Київський університет); Угляр А.П. ­ методист кабінету педагогіки (Камянець-Подільський педагогічний інститут); Голик О.М. ­ методист кабінету хімії (Львівський педагогічний інститут); Говор К.А. ­ методист кабінету фізики (Харківський педагогічний інститут); Сич І.Т. ­ завідувач кабінету дитячих будинків.

У грудні 1958 р. був прийнятий закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям та про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР». Тернопільщина, як і інші області України, розпочала перебудову системи народної освіти відповідно до закону, який передбачав впровадження восьмирічної освіти та поєднання навчання з виробничою працею.

У 1958 р. Тернопільський обласний інститут підвищення кваліфікації вчителів очолив Богайчук Василь Іванович. З 1949 до 1954 р. навчався у Кременецькому вчительському інституті на історичному факультеті. Після закінчення інституту працював директором Баришівської середньої школи Скалатського району. З 1955 завідувач Скалатського районного відділу освіти Тернопільської області. Інститут очолював до 1968 р. У 1969 р. захистив дисертацію та здобув наукову ступінь кандидата історичних наук і став працювати в Тернопільському державному педагогічному інституті.

У 60-х роках інститут працював над виконанням урядової постанови «Про заходи дальшого вдосконалення роботи середньої загальноосвітньої школи» (1966) та постанови «Про підготовку і виховання учительських кадрів», які передбачали запровадження в Україні до 1970 р. загальнообов’язкової середньої освіти. Розпочалася робота над новими навчальними планами і програмами, відкривалися класи з поглибленим вивченням предметів у 9­10 класах, зокрема математики, фізики, хімії, біології, гуманітарних дисциплін, запроваджувалася кабінетна система навчання.

Перед методистами інституту постало завдання надання фахової кваліфікованої допомоги відділам освіти, райпедкабінетам, інспекторам, керівникам шкіл, вчителям, організаторам позакласної та позашкільної роботи, працівникам дошкільних закладів.

На виконання наказу Міністра освіти УРСР від 21.10.1966 р. №238 та наказу Тернопільського облвно від 9.11.1966 р. №287 в інституті було створено кабінет естетичного виховання; кабінет навчального кіно перейменований на кабінет технічних засобів навчання і наочних посібників; кабінет трудового навчання на кабінет трудового політехнічного навчання; кабінет дитячих будинків на кабінет інтернатних установ. Були проведені також кадрові зміни.

Вирішення освітніх завдань залежить безпосередньо від учителя, його кваліфікації, педагогічної майстерності, тому вся система роботи інституту із педагогічними кадрами була спрямована на підвищення ідейного, науково-теоретичного і методичного рівня всіх категорій педагогічних працівників. Однією із основних форм роботи з педагогічними кадрами залишалися курси підвищення фахової кваліфікації педагогічних працівників, які реалізовувалися у таких формах: одномісячні і двотижневі курси, дворічні очно-заочні курси директорів шкіл, заступників директорів шкіл, обласні і районні семінари, науково-практичні семінари, педагогічні читання.

У 1966­1967 навчальному році (з 1 вересня 1966 до 1 липня 1967) курсами підвищення кваліфікації було охоплено 1934 педагоги, зокрема на обласних одномісячних і двотижневих курсах 1095. В обласному інституті вдосконалення кваліфікації вчителів на місячних курсах пройшли навчання 148 директорів і заступників директорів шкіл, 147 вихователів дошкільних установ, 100 вчителів історії і суспільствознавства, 87 вчителів української мови і літератури, 85 вчителів російської мови і літератури. В Кременецькому педінституті на двотижневих курсах 162 вчителів біології, 32 вчителів хімії, на місячних курсах 57 вчителів математики середніх шкіл, 58 вчителів математики восьмирічних шкіл, 52 вчителів фізики і математики восьмирічних шкіл, 20 вчителів фізики восьмирічних шкіл. У Чортківському педучилищі пройшли місячні курси підвищення кваліфікації 147 директорів та вчителів початкових шкіл. Дворічною очно-заочною формою навчання було охоплено 839 педагогів, зокрема в Бережанському районі ­ 27 директорів і заступників директорів шкіл, 38 класних керівників і вихователів; в Чортківському районі ­ 12 директорів і заступників директорів шкіл, 20 класних керівників і вихователів; в Кременецькому районі ­ 20 директорів і заступників директорів шкіл; в Зборівському районі ­ 19 директорів і заступників директорів шкіл, 20 класних керівників і вихователів; в Козівському районі ­ 21 директор і заступників директорів шкіл, 21 класний керівник і вихователів; в Збаразькому ­ 25 класних керівників і вихователів.

У м. Тернополі очно-заочною формою навчання було охоплено 25 вчителів української мови і літератури, 23 вчителів російської мови і літератури, 28 вчителів історії і суспільствознавства, 23 вчителів географії, 32 вчителів початкових класів, 22 вчителі фізики, 32 вчителів математики.

В університетах наукових і педагогічних знань навчалося 320 вчителів:

а) на базі Кременецького педагогічного інститут 31 вчитель математики і фізики, 48 вчителів іноземних мов, 25 вчителів хімії, 27 вчителів фізичного виховання;

б) на базі Тернопільського медичного інституту 35 вчителів біології;

в) на базі Тернопільського філіалу Львівського політехнічного інституту 40 вчителів фізики і математики;

г) на базі Чортківського педучилища 27 вчителів початкових класів;

д) на базі Бережанського Будинку вчителя (університет передового педагогічного досвіду вчителів шкіл м. Бережани) ­ 27 педагогів.

В обласному лекторії при обласному інституті вдосконалення вчителів навчалися 85 працівників дошкільних установ м. Тернополя.

Під час навчання слухачам на місячних курсах підвищення кваліфікації заступників директорів восьмирічних шкіл в березні 1967 р. читалися лекції на такі теми: «Основні напрями розвитку педагогічної науки на сучасному етапі», «Сучасна генетика і медицина», «Психологічні основи навчання і виховання», «Плазма ­ четвертий стан речовин та проблеми її використання», «Проблеми космічної біології», «Наукова організація праці вчителів», «Найновіші досягнення в розвитку сучасної техніки», «Формування діалектико-матеріалістичного світогляду учнів в процесі вивчення предметів гуманітарного і природничо-математичного циклів», «Сучасне уявлення про будову речовин» та інші.

На курси підвищення кваліфікації вчителів запрошувалися наукові працівники вищих навчальних закладів міст Львова, Тернополя, Кременця, працівники облвно, методисти обласного інституту вдосконалення вчителів. Так, на двотижневих курсах підвищення кваліфікації вчителів української і російської літератури читалися лекції на такі теми «Проблема типового в мистецтві», «Про специфіку мови художньої літератури» (доцент Львівського університету Е.Ф. Морозова), «Наукові принципи аналізу літературного твору» (доцент В.В. Лесик), «Огляд сучасної прогресивної зарубіжної літератури» (професор Львівського університету В.О.Чечерін). Залучалися також доценти Львівського державного університету Т.В. Поляніна, Т.Ю. Уширенко, І.О. Денисюк, І.Й. Ощипко, В.Т. Інкін, кандидат педагогічних наук М.М. Шкільник, старший викладач А.С.Позняков, наукові працівники Кременецького педінституту ­ доценти, кандидати наук А.Р. Липник, Ю.О. Кікець, М.Д. Касіяненко, Г.М. Лисенко, І.П. Смолій, старші викладачі Д.О. Самолюк, В.П. Дручок, В.П. Андрієвський, Б.Е. Вуйлов, К.Д. Заушкевич, І.В. Следзінський, Л.Д. Дідух, наукові працівники Тернопільського медичного інституту ­ доценти І.І. Єременко, А.І. Шульга, І.В. Шуст, К.В. Кованов. З Київського державного університету запрошувалися професор В.П. Столяренко, заступник начальника програмно-методичного управління Міністерства освіти В.Г. Стіоса, науковий працівник НДІП В.П. Вечерський та інші.

Водночас з курсами підвищення кваліфікації педагогів області інститут систематично проводив обласні, міжрайонні і районні семінари і семінари-практикуми. У 1966­1967 навчальному році працівниками інституту було проведено 62 обласних і 38 районних семінарів і семінарів­практикумів, у яких взяло участь 3729 освітян.

Одним із основних напрямів діяльності Тернопільського обласного інституту підвищення кваліфікації вчителів було надання методичної допомоги рай(міськ)методкабінетам в організації методичної роботи, самоосвіти педагогічних кадрів. Методична допомога проводилася відповідно до існуючого Положення про методичну роботу і була спрямована на підвищення якості знань учнів, подолання другорічництва, удосконалення педагогічної майстерності вчителів.

Основними формами методичної роботи було обговорення доповідей з досвіду роботи, доповідей науково-теоретичного і психолого-педагогічного характеру, проведення відкритих уроків, організація практичних занять з питань проведення лабораторних і практичних робіт, надання консультацій тощо. Особливий наголос в роботі предметних і методичних комісій ставився на опрацювання питань науково-теоретичного і психолого-педагогічного характеру.

З метою організації ефективної методичної роботи у вересні-жовтні 1966 р. районним відділам освіти, районним і зональним педагогічним кабінетам, які функціонували на громадських засадах, керівникам предметних і методичних комісій та опорним школам орієнтовну тематику роботи предметних і методичних комісій та списки рекомендованої літератури.

Працівниками інституту були проведенні обласні одноденні і дводенні наради керівників предметних і методичних комісій по підготовці до січневих і серпневих нарад вчителів.



  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка