Тернопільської міської ради Тернопільської області 9 листопада – День української писемності і мови



Дата конвертації07.03.2016
Розмір78.5 Kb.
Тернопільська загальноосвітня школа І—III ст. № 9

Тернопільської міської ради Тернопільської області
9 листопада – День української писемності і мови

(сценарій свята)

Старший вчитель

української мови та літератури

Патряк Лариса Андріївна

Тернопіль, 2011

Вчитель: 9 листопада, у день Преподобного Нестора Літописця ми відзначаємо День української писемності та мови. І це закономірно. Адже українська земля народила сина, який усвідомлював значення всього, що відбувалося на ній, прагнув зберегти національну пам’ять з вірою в те, що її не розгублять, а примножать нащадки. Нестор Літописець стояв біля витоків української писемності, збирав відомості про походження свого рідного Києва, його засновників, розповідав про події, що відбулися на його очах.

6 листопада 1997 року, до тисячоліття писемності, Президент України Л. Д. Кучма підписав Указ про відзначення цього свята. З цього часу щороку в Україні проводять масові заходи по відзначенню цієї події.





1-ша ведуча: 24 серпня ми з вами відзначали велику і урочисту подію, співучасниками якої ми є, - свято Незалежності. До неї йшлося століттями. Наша держава виникла як результат зусиль багатьох українців усього світу, які на вівтар любові до України поклали весь жар своїх сердець, а часто і життя.

Вчитуючись в героїчне минуле українського народу, вслухаючись в народну думу, замислюєшся: чи стали б на січу давні русичі, якби не мали отчої землі, отчої віри, отчого Слова?

Сьогодні ми живемо в молодій державі і нам всього не вистачає : згоди, демократії, цивілізованості, впевненості в завтрашньому дні. І в цей нелегкий і прекрасний час ми черпаємо снагу і надію в творах українських істориків, вчених письменників і поетів, які залишила нам багатий духовний спадок, що ним сьогодні маємо можливість скористатися.

2-й ведучий: 367 років виповнюється від часу створення «Граматики словенской» Івана Ужевича – першої відомої граматики староукраїнської літературної мови. Її рукопис зберігається в національній бібліотеці Франції. Іван Ужевич – тоді студент знаменитого паризького університету Сорбонни – створив незабутню пам’ятку і самому собі, і українській мові.

3-тя ведуча: А знамениті просвітителі святі Кирило і Мефодій заслужили право називатися слов’янськими тим, що створили першу слов’янську азбуку – глаголицю і запровадили норми першої літературної мови слов’ян – старослов’янської Їх невтомна просвітительська праця, освячена християнською любов’ю, дала щедрі плоди, здатні служити людям тисячоліття.

У 1845-1846 роках виникло Кирило-Мефодіївське товариство (братство), яке згуртувало інтелігенцію навколо Київського та Харківського університетів. Члени Товариства мали намір заснувати школи з рідною мовою викладання, мріяли про ті часи, коли мова збагатиться до такого рівня, що не тільки вітчизняна, а й світова історія буде викладатися українською мовою.



2-й ведучий:1868 року у Львові засновано культурно-освітню громадську організацію «Просвіта». Її основним завданням було згуртувати свій народ, зберегти і розвивати рідну мову, вживання якої всіляко обмежувалось і навіть переслідувалось.

У 1989 році на Установчих зборах Товариства української мови письменник Олесь Гончар сказав: «Хай де скромніше, а де яскравіше, та все щодалі помітніше рясніє Україна весняною прорістю живої думки, національної гідності»

(Пісня «Україно моя» у виконанні Мутерка В.)



1-ша ведуча: І в цьому перш за все великої заслуги майстрів слова, які роблять все від них залежне, щоб підтвердити пророчість шевченкових рядків: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…». Серед славних синів і дочок України височіють велетні духу в царині красного письменства, чия поетична муза і сьогодні лунає, як вибух найсильніших почуттів, великої внутрішньої сили і високої енергії душі.

3-тя ведуча: Тарас Шевченко і Леся Українка, Павло Грабовський і Іван Франко, Максим Рильський і Володимир Сосюра, Василь Симоненко і Василь Стус, Ліна Костенко і Іван Драч…Українські поети-патріоти підхопили естафету великого Кобзаря, який підніс рідне слово на небувалу духовну висоту.

2-й ведучий: Наш тернопільський поет Борис Демків у вірші «Дух відродження» писав:

Моя свята страждальна Україно,

Могутня мовою із мов,

Несхитна проти чорних змов,

Уже в єстві своїм нетлінна,
Ти вічний біль мій і любов.

(Пісня «Звучи, рідна мово» у виконанні Мурзи С.)



1-ша ведуча: У наш час, час відродження нашої національної самобутності, варто частіше відкривати душі і серця назустріч нашому високому Слову. Тож хай це Слово пробуджує можливість ще і ще раз відчути себе людьми.

(2-й ведучий і 3-тя ведуча зачитують «Мовні заповіді свідомого громадянина» Івана Огієнка)

1 учень: Мова – то серце народу: гине мова – гине народ.

2 учень: Стан літературної мови – то ступінь культурного розвитку народу.

3 учень: Як про духовну зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.

4 учень: Літературна мова – то головний двигун розвитку духовної культури народу.

5 учень: Кожний свідомий громадянин мусить практично знати свою соборну літературну мову й вимогу.

(Ігнатьєва Ілона «Жива вода»)

(«Ода мові» Сергій Плачинди)

(«Повторю молитву» у виконанні Мурзи С. і Яремчук Т.)



2-й ведучий: Мова, що має свою граматику, свої правила, свої в мовленні, які не перекласти іншою, а її поезія?! Хай спробують передати всю силу, всю велеч, витонченість, іншою!»

(Cтуденти Тернопільського національного університету імені В.Гнатюка читають власні вірші, присвяченій рідній мові)



3-тя ведуча: Могутність мови – це духовна могутність народу. Народ дає мові силу і красу. Він сам у піснях творить зразки неперевершеної поезії, а його генії і таланти високо підносять авторитет рідного слова, вплітаючи у вінок своєї і світової культури найпишніші троянди.

2-й ведучий: Так вже здавна повелося, що незважаючи ні на які житейські буревії, незгоди, наша душа завжди бажає свята. Щоб справжнього, щоб по-людськи, щоб як у наших предків – у розкішних вишиванках, серед смутних образів і барвистих рушників, з скринею і домашнім хлібом у прабабу синій хаті…

(Пісня «Вишиванка» під керівництвом Т. Ільчук)



1-ша ведуча: Ні перед ким не станеш спину гнути,

Не віддаєшся ворогу в ясу,

Якщо ти зміг, товаришу, збагнути

Свого народу велич і красу.

Ці поетичні рядки Василя Симоненка слугують нам і дороговказом, і керівництвом до дії. Дійсно, духовна культура – найбільше надбання нашого народу. Серцевина цієї культури, скарбниця людських цінностей та національної самобутності – рідна українська мова. Чи закипить у серці гнів, чи охопить його журба чи ніжність, чи буде воно у веселому жартівливому гуморі, - для всього народ має мову свою.

2-й ведучий: А народна творчість, дівоче вбрання і козацька люлька, топірець гуцула і спинка саней, бабусина скриня і мисник на стіні, вишиті рушник і сорочка, українська пісня і дума, ніжний ліричний чи запальний танок – все це дійшло до нас крізь віки.

Чисте, відшліфоване, збагачене колективною мудрістю народною, воно ставало справжнім витвором мистецтва, силою, що живила наш народ. Оберегом нашої духовності.



3-тя ведуча: Ми з вами люди третього тисячоліття, маємо довести всьому світові, що все те, що колись було на нашій землі, не тільки не загинуло, а живе і розвивається. Тож нехай сьогодні звучать серед нас наші прекрасні пісні і нехай закружляють вони нас у танці.

2-й ведучий: Зорянко й Катю! А скажіть, без чого не може розпочатися урок?

3-тя і 1-ша ведучі: Без дзвінка!

2-й ведучий: А балет?

1-ша ведуча: Без увертюри!

2-й ведучий: А без чого не може обійтися світський бал?

3-тя ведуча: Без вальсу.

2-й ведучий: Так, саме без нього! Отже, до вашої уваги вальс.

(Учні танцюють вальс)



3-тя ведуча співає: Танцювала риба з раком,

А петрушка з пастернаком,

А цибуля з часником,

А дівчина з козаком.



2-й ведучий: Парубки й дівчата, досить сумувати. Час буковинський танець танцювати.



1-ша ведуча: Михайле! На які подвиги ти готовий заради своєї дівчини?

2-ий ведучий: Ну… зірку з неба дістати, Кобзаря напам’ять вивчити, кривий танець продемонструвати.

1-ша ведуча: Я у твоїх здібностях не сумніваюсь, але кривий танець зараз виконають дівчата нашої школи.

2-й ведучий: Отож, кривий танець!

Слова кривого танцю

А ми кривого танцю йдем, танцю йдем,

А ми йому кінця не знайдем, не знайдем,



Приспів:

Там вода по камені, там вода по білому,

Стиха йдем, стиха йдем.

Ой там Роман зілля копає, копає,

Та сам не знає якеє, якеє.

Приспів

А перше зілєнько барвінок, барвінок,

То ж то дівонькам на вінок, на вінок.

Приспів

А третє зілєнько шальвія, шальвія,

То ж то дівонькам надія, надія.

Приспів

А, ви парубоньки, до ціпа, до ціпа,

А, ви дівчатонька до хліба, до хліба.

Приспів

А, ви парубоньки, до гною, до гною,

А, ви дівчатонька до строю, до строю.

Приспів

Пішли парубоньки на лови, на лови,

Та й до зеленої діброви.

Приспів

Та й зловили вони заяця, заяця,

Та ще й до того жеребця, жеребця

Приспів

Стали вони його лупити, лупити,

Та й між собою ділити, ділити

Приспів

Степанові дали та й литку, та й литку,

Його між дівками не видко, не видко.

Приспів

Іванові дали та й очі, та й очі,

Бо він ся женити не хоче, не хоче.

3-тя ведуча: Ой сьогодні на подвір’ї,

Музика заграла,

Щоб ся люди подивились,

Як ми танцювали.



1-ша ведуча: Дівчаточка молоденькі,

Й парубки завзяті,

Ми прийшли до вас,

Плескач танцювати.

(танець «Плескач»)

2-й ведучий: Мова матері, мова колосу,
І камін рясних у гаях

У мені бринить ніжним голосом,

Звитим щирістю солов’я.

1-ша ведуча: То замріяна, наче вишенька,

Усміхається у саду,

Куди стежечка – рушник вишитий –

Кличе дівчину молоду.



(Пісня «Калинова зоря» у виконанні вчителів та учнів)


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка