Тетяна Стеценко формування пізнавального інтересу молодших школярів шляхом упровадження нестандартних уроків



Скачати 106.88 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір106.88 Kb.
Тетяна Стеценко
ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ШЛЯХОМ УПРОВАДЖЕННЯ НЕСТАНДАРТНИХ УРОКІВ
Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні, згідно з Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті, є формування освіченої, творчої особистості, яке можливе лише за умови наявності в школярів стійкого інтересу до знань, зацікавленості, що виникає в процесі залучення учнів до активної та самостійної діяльності, перетворення їх у суб’єктів цієї діяльності.

Стійкий пізнавальний інтерес – ознака готовності дитини до навчання, внутрішня рушійна сила духовного розвитку дитини, а це, в свою чергу, великою мірою сприяє підвищенню ефективності навчання.

Важливо збуджувати пізнавальну активність учня. У цьому процесі найважливіше місце належить уроку – основній формі навчання, а також його різновиду – нестандартному уроку.

Нестандартні уроки виступають альтернативною формою організації навчання молодших школярів з метою виховання в них пізнавального інтересу. Це збагачення обох сторін навчального процесу інтелектуальними почуттями, це шанс вчителя спілкуватися з дітьми душею, це почуття краси, співпереживання, це радість пізнання, подолання труднощів та насолода від праці. Нестандартні уроки дають можливість ефективно оволодіти тим максимумом знань, який потрібен дітям. Наразі це є основним завданням учителя. Саме це і зумовило вибір теми роботи.

Проведення нестандартного уроку як одного із найважливіших напрямків підвищення пізнавального інтересу школярів розглядається у даній статті.

У роботі розкривається поняття «пізнавальний інтерес молодших школярів». Визначено особливості та умови розвитку пізнавальної інтересу учнів, підвищення рівня пізнавального інтересу учнів початкової школи через проведення нестандартних уроків. Подано класифікацію сучасних нестандартних уроків, на яких діти почувають себе впевнено, вільно висловлюють свої думки і спокійно сприймають зауваження, адже вони є активними учасниками навчального процесу. В атмосфері довіри та взаємодопомоги легко робити відкриття, усвідомлювати важливість здобутих знань. Саме за таких умов можливе виховання особистості, підготовленої до майбутнього, у якому необхідно розв’язувати проблеми та приймати конкретні рішення.

Розрахована для використання в навчально-виховній роботі як вчителів початківців так і вчителів з досвідом роботи.

Ключові слова: пізнавальний інтерес, нестандартний урок, навчальна діяльність.
Постановка проблеми. Проблема розвитку пізнавальних інтересів шляхом упровадження нестандартних уроків надзвичайно актуальна сьогодні. Аналіз практичного досвіду переконує нас у недостатній ефективності традиційного уроку, тому науковці та педагоги-практики беруть за мету створення нових форм і методів навчання. Нестандартні уроки як складова розвивального, проблемного та випереджального навчання виступають альтернативною формою організації навчання молодших школярів із метою виховання в них пізнавального інтересу. Це збагачення обох сторін навчального процесу інтелектуальними почуттями, це шанс учителя спілкуватися з дітьми душею, це відчуття краси, співпереживання, це радість пізнання, подолання труднощів та насолода від праці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Пошук шляхів розвитку пізнавальних інтересів учнів на уроках не нова проблема в дидактиці. Проблемами методики уроку, шляхів його вдосконалення переймалися багато вчених і вчителів, зокрема таких, як: А.М. Алексюк, Ю.К. Бабанський, Є.М. Ільїн, М.І. Махмутов, В.О. Оніщук, І.П. Підласий, Д.О. Тхоржевський, Н.М. Яковлев та інші.

Існує кілька поглядів на нестандартний урок. На думку О. Антипової, В. Паламарчук, Д. Рум’янцевої та ін., суть нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту й форм, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню [1]. Л. Лухтай називає нестандартним такий урок, який не вкладається (повністю або частково) в межі виробленого дидактикою навчального процесу, на якому вчитель не дотримується чітких етапів, методів, традиційних видів роботи [4]. Е. Печерська бачить головну особливість нестандартного уроку у викладанні певного матеріалу у формі, пов’язаній із численними асоціаціями, різними емоціями, що допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності [8]. О. Митник і В. Шпак наголошують, що нестандартний урок народжується завдяки нестандартній педагогічній теорії, вдумливому самоаналізу діяльності вчителя, передбаченню перебігу тих процесів, які відбуватимуться на уроці, а найголовніше – завдяки відсутності штампів у педагогічній технології [6].



Мета написання статті. Нашим завданням є дослідити процес розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів при впровадженні нестандартних уроків української мови в навчальний процес початкової школи як особливої форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Опрацювати наукову психолого-педагогічну та методичну літературу з цієї проблеми.

Виклад основного матеріалу. У деяких молодших школярів мотиви учіння пов’язані з привабливістю шкільного навчання, його атрибутами. Успіх організації нестандартного уроку під час розв’язання проблемної ситуації на етапі засвоєння нових знань чи виконання завдань на етапі застосування набутих знань на практиці залежить від того, як засвоєні школярами прийоми спілкування, розвинута техніка мовлення, мовленнєвий етикет, уміння володіти своїм організмом: мімікою, жестами, поглядом, поставою, манерою триматися під час розмови, зустрічі.

Ефективність навчально-виховної роботи визначається не тільки методами викладання – учіння, а також і формами її організації. На жаль, на сучасному етапі розвитку дидактичної науки немає чіткого визначення цього поняття, його сутності як педагогічної категорії [7].

Форма організації навчання як дидактична категорія означає зовнішній бік організації навчального процесу, пов’язаний з кількістю учнів, часом і місцем навчання, а також і з порядком його здійснення.

Звичайно, ця організація залежить від вибору дидактичних методів, прийомів і засобів, розуміння цілей і завдань процесу навчання, втілення рекомендацій психологічної і педагогічної наук, зокрема дидактичних закономірностей і принципів у практику роботи педагогів. Проте активна і змістова взаємодія учителів і учнів полягають саме в організації навчального процесу [9].

Саме тому ми усвідомили необхідність застосування під час викладання початковій школі таких форм і методів, які б збуджували творчість учнів, створювали атмосферу розкутості, емоційного піднесення, залучали позашкільні інтереси й захоплення дітей до навчального процесу.

Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням, зокрема другокласникам, викликають у них творчий інтерес [7].

Від середини 70-х років XX ст. у вітчизняній школі починає спостерігатися зниження інтересу учнів до навчання. На це школа відреагувала нестандартними (неординарними) уроками, які ставлять за мету зацікавити дітей навчальною працею й утримати цей інтерес.

Думки педагогів щодо таких уроків різні. Одні вбачають у них прогрес педагогічної думки, важливий шлях демократизації школи; інші – небезпечне порушення педагогічних принципів, відступом педагогів під натиском лінивих учнів, які не хочуть і не вміють серйозно трудитися [9].

Нестандартні уроки більше подобаються учням, ніж звичайні, буденні заняття з усталеною структурою й режимом роботи, тому практикувати такі уроки доцільно кожному вчителю, однак перетворювати це на панацею небажано [9].

Багато вчених і педагогів замислювалися над визначенням поняття «нестандартний урок». На думку науковців (О. Антипової, В. Паламарчук, Д. Румянцевої), сутність нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту й форми навчання, яке б викликало насамперед інтерес і сприяло оптимальному розвитку й вихованню учнів [1]. Л. Лухтай (м. Дніпропетровськ) називає нестандартним уроком такий урок, який не вміщується (повністю або частково) у рамки сформульованого дидактикою навчального процесу, на якому вчитель не дотримується чітких етапів, методів, традиційних видів роботи [4]. Е. Печерська (м. Одеса) вбачає головну відміну нестандартного уроку у викладанні певного матеріалу у формі, пов’язаній з численними асоціаціями, різними емоціями, допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності [8]. О. Митник і В. Шпак (м. Київ) наголошують на тому, що нестандартний урок народжується завдяки нетрадиційній педагогічній теорії, поміркованому самоаналізу вчителя, психологічному передбаченню перебігу тих процесів, які відбуваються на уроці, а найголовніше – завдяки відсутності штампів у педагогічній технології [6].

Аналіз робіт науковців, методистів, ознайомлення з досвідом роботи педагогів-практиків, дають підстави заявити, що форми уроків, які застосовуються в сучасній початковій школі, можна згрупувати наступним чином:

• бінарні уроки;

• інтегровані (міжпредметні) уроки;

• уроки-дискусії (урок-діалог, урок-диспут, урок запитань і відповідей, урок-засідання, урок-круглий стіл, урок-конгрес, урок-практикум, урок-прес-конференція, урок-проблемний стіл, урок-семінар, урок-суд, урок-телеміст);

• уроки-дослідження (урок-знайомство, урок-панорама ідей, урок-пошук, урок-самопізнання, урок «Слідство ведуть затоки», урок «Що? Де? Коли?»);

• уроки-звіти (урок-аукціон, урок-залік, урок-захист, урок-інтерв’ю, урок-екзамен, урок-ерудит, урок-композиція, урок-концерт, урок-огляд знань, урок-презентація,урок-ярмарок);

• уроки-змагання (урок-брейнг-ринг, урок-вікторина, урок-КВД-конкурс винахідливих та допитливих, урок-КВК-конкурс веселих та кмітливих, урок-конкурс, урок-мозкова атака, урок-турнір);

• уроки-мандрівки (урок-екскурс, урок-екскурсія, урок-марафон, урок-подорож);

• уроки-сюжетні замальовки (урок-віночок, урок-вечорниці, урок-драматизація, урок-казка, урок-картинна галерея, урок-ранок, урок-спектакль, урок-фестиваль, урок-усний журнал).

Отже, форма організації навчання є важливою дидактичною проблемою, яка безпосередньо впливає на результативний компонент навчального процесу, зокрема на розвиток пізнавального інтересу другокласників. Вона тісно пов’язана з методами й засобами навчання, бо кінцевий результат визначається комплексом дидактичних умов, серед яких важливе місце посідають організаційні форми навчання.

Стимулюючи творчість учителя та його вихованців, нетрадиційні заняття створюють сприятливі умови для співробітництва, що надзвичайно важливо в роботі початкової школи, якій належить значне місце у формуванні всебічного розвитку людини. А тривалі спостереження вчителів – практиків Д. Демчук й
І. Гукач дають змогу зробити висновок, що нетрадиційні форми роботи захоплюють учнів новизною, дозволяють вести міжпредметну розмову під час проведення занять, сприяють задоволенню навчальних інтересів школярів, а також забезпечують фундаментальні засвоєння або глибоку перевірку набутих знань.

Пізнавальний інтерес та пізнавальна активність учнів є найважливішими умовами формування інтелектуальних умінь, розвитку пізнавальних здібностей дітей молодшого шкільного віку. У навчальному процесі пізнавальний інтерес - мотив та умова успішного навчання, це особливість людини, що виявляється в її спрямованості на певні об’єкти, в прагненні пізнати їх, оволодіти ними.

Виховання стійкого інтересу – процес тривалий і складний. Основними умовами виховання інтересу є виховання свідомого, відповідального ставлення до навчальної діяльності; виховання позитивних емоцій, пов’язаних з навчальними заняттями; опосередковане виховання інтересу (використання наявних у дітей інтересів для виховання нових).

Формуванню пізнавальних інтересів школярів сприяє використання нестандартних уроків, які дають матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу і самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Пізнавальна діяльність учнів при таких способах її організації в основному має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб’єктів навчання, дає можливість обміну інтелектуальними цінностями, зіставленню і узгодженню різних точок зору про об’єкти, що вивчаються на уроці.

У молодших класах в учнів формуються основні інтелектуальні вміння, розвиваються пізнавальні сили й здібності, змінюються їх уміння й навички самостійно засвоювати та осмислювати навчальний матеріал. Найважливішою умовою виховання цих цінних якостей є підвищення пізнавальної активності дітей, розвиток у них пізнавальних інтересів.

У навчальному процесі пізнавальний інтерес виступає, з одного боку, як мотив навчання, а з другого, – як умова успішного навчання. Інтерес – це особливість людини, що виявляється в її спрямованості на певні об’єкти, в прагненні пізнати їх, оволодіти ними.

Основними шляхами виховання інтересу є виховання свідомого, відповідального ставлення до навчальної діяльності; виховання позитивних емоцій, пов’язаних із навчальними заняттями; опосередковане виховання інтересу (використання наявних у дітей інтересів для виховання нових).

Уміле поєднання традиційних і нетрадиційних форм роботи, використання вчителем таких занять у певній системі та досконале володіння методикою їх проведення забезпечують високу ефективність нестандартних уроків. Як показує досвід провідних учителів, проведення нестандартних уроків значно покращує навчання учнів, зацікавлює їх, виховує дух колективності, прищеплює любов до самого процесу навчання, розвиває пізнавальні інтереси, що так важливо саме в наш час.

Отже, психологічною й педагогічною наукою встановлено, що важливим мотивом діяльності молодших школярів є інтерес – вибіркова спрямованість особи на ті чи інші об’єкти, яка виявляється в прагненні пізнати їх, займатися саме цією діяльністю. Все, за що бореться людина, випливає з її інтересу. Тому перш, ніж шукати шляхи розвитку пізнавального інтересу учнів на уроках, слід дізнатися, що дітей особливо цікавить. Інтерес є тією іскоркою, з якої згодом розгортається жадоба до знань. Тому досить важливо розвивати його саме в маленьких дітей, бо це – основа розвитку нахилів учнів. Інтерес являє собою важливу спонукальну силу до учіння, до оволодіння основами наук, важливий засіб навчання [10].

Доцільно для розвитку пізнавального інтересу використовувати нестандартні форми проведення уроків, організовані в певну систему, які дають матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу й самостійність потребують творчої активності, позитивно впливають на загальний розумовий розвиток молодших школярів, їхні пізнавальні інтереси.



Висновки. Тобто, ми з’ясували, що проблема має теоретичну базу. Але питання розвитку пізнавального інтересу молодших школярів шляхом проведення нестандартних уроків потребує наступного розгляду.
Література

  1. Антипова О.Й. У пошуках нестандартного уроку / О.Й. Антипова, Д.І. Румянцева, В.Ф. Паламарчук // Радянська школа. – 1991. – № 1. – С. 65-69.

  2. Гордуз Н. Нестандартні форми навчання молодших школярів на уроках рідної мови / Н. Гордуз // Початкова школа. – 2003. - № 4. – С. 1-4.

  3. Канищенко А.П. Развитие познавательной активности младших школьников в процессе обучения: (На материале уроков украинского языка в школах с украинским языком обучения): Диссертация канд. пед. наук: 13.00.01/КГПН им. А.М. Горького. – К., 1985. – 231 с.

  4. Лухтай Л.К. Нестандартний урок / Л.К. Лухтай // Початкова Школа. – 2002. – № 3. – С. 31-35.

  5. Методика навчання української мови в початковій школі: навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За наук. ред. М.С. Вашуленка. – К.: Літера ЛТД, 2010. - 364 с.

  6. Митник О. Шпак В. Народження нестандартного уроку / О. Митник, В. Шпак // Початкова школа. – 1997. - № 12. – С. 11-23.

  7. Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка / Редкол. М. Вашуленко, А. Вихрущ, Л. Вознюк та ін. - Тернопіль: ТНПУ. - 2005. - Вип.1. - 178 с.

  8. Печерська Е. Уроки різні та незвичайні / Е. Печерська // Рідна школа. – 1999. – № 4. – С. 62-65.

  9. Савченко О.Я. Дидактичні особливості інтегрованих уроків / О.Я. Савченко // Початкова школа. – 2002. – № 1. – С. 2-8.

  10. Харламов І.Ф. Педагогіка / І. Ф. Харламов. – М.: Вища школа, 2000. – С. 346-347.


Відомості про автора

Стеценко Тетяна Володимирівна – студент-магістр ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди».
Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Гвардійський 7, кв. 64,
тел. 0932350644.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка