Тези науково-дослідницьких робіт учасників ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт 2009 рік



Сторінка2/2
Дата конвертації09.03.2016
Розмір0.49 Mb.
1   2

Інтерпретація екзотичних сюжетів у літературних казках

Володимира Свідзінського


Соколова Олександра Олександрівна,

Володимир-Волинський НВК№ 3, 10 клас;

Яблонська Ольга Василівна, кандидат філологічних наук, доцент ВНУ імені Лесі Українки

Літературні казки українського поета В. Свідзінського майже не досліджені сучасним літературознавством. Мета наукової роботи – дослідити особливості художньої інтерпретації екзотичних сюжетів у літературних казках В. Свідзінського «Нанана Боселе. Зулуська казка» та «Сонцева помста. (Східна легенда)» на сюжетно-образному, ідейно-тематичному та формальному рівнях. Завдання: визначити фольклорні джерела, особливості розвитку та основні риси літературних казок «Нанана Боселе» та «Сонцева помста»; дослідити розвиток казкової традиції на сюжетному рівні у казці «Нанана Боселе»; з’ясувати особливості образної системи, зокрема опозицію добра і зла, персоніфікованих у Нанані Боселе та слоні; визначити способи трансформації східного сюжету в казці В. Свідзінського «Сонцева помста».

Казка «Нанана Боселе. Зулуська казка», яка базується на екзотичному сюжеті, в інтерпретації В.Свідзінського піддається суттєвій модифікації та національній адаптації. Авторське жанрове визначення «Сонцевої помсти» – східна легенда, проте за всіма жанровими ознаками твір В.Свідзінського не легенда, а саме казка, яка має такі жанрові ознаки як багатоепізодність, наявність виразного фантастичного елементу, архаїчний сюжетний мотив перетворення, сюжет запозичений з абхазької народної казки. Проте в першоджерелі відсутні образи сонця та крилатого змія, в літературній казці вони мають вагоме змістове навантаження. Казки В.Свідзінського спонукають до висновку: доброта, щирість, мужність, благородство обов’язково отримають нагороду, як у випадку із Нананою Боселе, а надмірна гордість, зухвалість карликів будуть покарані.

Роль французьких запозичень та мовних еквівалентів у формуванні сучасної лексики української мови

Виклюк Ірина Ярославівна, навчальний-виховний комплекс «Загальноосвітня школа I-III ступеня – колегіум»

м. Нововолинська, 10 клас;

Шовкович Наталія Федорівна, вчитель французької мови.

Інтеграція України в міжнародний культурний та інформаційний простір зумовила швидкий процес оновлення лексики української мови, особливо за рахунок запозичень та новотворів від запозичень, які стали невід'ємною частиною українського словника. Вся історія розвитку словникового складу української мови ще раз підтверджує позиції багатьох лінгвістів про те , що він розвивається не шляхом відміни старого і встановлення нового, а шляхом поповнення існуючого словника новими словами, що виникають внаслідок змін в суспільстві, культурному житті, економіці та науці. Ці слова – запозичення, універсальний світ символів, які збагачують мову та роблять її різнобарвною. Саме цьому ми вирішили дослідити та проаналізувати еволюцію та шляхи адаптації запозичень в українській мові, систематизувати та з’ясувати особливості їх вживання на шпальтах українських видань.

Необхідність і новизна нашого дослідження зумовлена надмірним вживанням запозичень, як в усній, так і в писемній мові, адже послуговуються іншомовними словами у всіх сферах повсякденного життя , про що свідчать приклади наведені у роботі. Оскільки дослідження цих слів є базою нашої роботи, то відповідно, для нас цікавою є роль неологізмів в сучасній українській мові, а також етапи їх проникнення на сторінки українських словників.

Зважаючи на неординарність та експресивність галліцизмів, дослідження та аналіз їх використання є досить актуальним питанням на сьогодні, адже все, що зв’язане із новими словами є цікавим. За словами сучасного мовознавця – Орисі Кульчицької : «Слів поганих не буває, треба тільки правильно їх вживати».


Стріла у руці

Закутня Юлія Олександрівна,

ЗОШ І-ІІІ ст. с. Липини Луцького р-ну, 10 клас; Ковальчук Олеся Григорівна, учитель української мови та літератури

До зібрання увійшли ранні твори. Роботу поділено на два розділи: поезія та проза. Поезія:

1. До першого тематичного блоку “Думки строєм” увійшли три вірші, назви яких говорять самі за себе: “Стріла в руці” та поезії “Без вибору”, “Подвиг”, що увійшли до диптиху “Крок у безсмертя”.

2. Верлібри у циклах. “У полоні амбіцій” – це п'ять віршів, у яких звучить мотив засліплення почуттями, а також відчутне протистояння добра та зла. “Фрески на осінньому тлі” – ліричні твори, навіяні холодною листопадовою порою, спокоєм і мудрістю природи. “Не-фрашки ліричні” – цикл із верлібрових мініатюр, у яких відображене ставлення авторки до різних сторін буття, є філософські узагальнення.

Проза:

1. У циклі “Шкіци мимохідь” лірична героїня перебуває сам на сам з природою, милується нею, роздумує над її довершеністю й виливає свої асоціації на папері.

2. “Етюди з ранкових снів” – це чотири твори, у яких відбито роздуми про час, тишу, важливість досягнення мети, мрію.

3. “Прийти до свого дерева” ­– модерна замальовка, яка може існувати і як самостійний твір, і як ескіз до майбутнього роману, що й визначено як жанр. Темою оповідання “Ангел”, написаного у стилі фентезі, є незвичайне кохання хлопця та ангела смерті, неземну дівчину, яка забрала з цього світу його батька.


Емоційно-експресивна лексика як елемент мовотворчості

в казках Лесі Українки,

Остапчук Маргарита Валеріївна, НВК № 9 м. Луцьк, 11 клас;

Тетяна Євгенівна Масицька, кандидат філологічних наук, доцент ВНУ імені Лесі Українки

Емоційно-експресивна лексика як особливе та специфічне явище української літературної мови досліджувалася із соціолінгвістичного, лексикологічного, національно-культорологічного та стилістичного напрямків. Сучасні досягнення експресології поки що не дають підстав уважати, що всі проблеми, пов’язані з експресивністю, вже розв’язані. Найменш дослідженою залишається семантика українського експресивного слова та його функціональні особливості, потреба їх аналізу зумовлює актуальність нашого дослідження.

Основна мета дослідження – охарактеризувати емоційно забарвлену лексику в казках Лесі Українки. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: розглянути поліфункціональність лексичних одиниць сучасної української літературної мови; проаналізувати словотвірні та частиномовні особливості емоційно-експресивної лексики; виявити особливості позитивно-негативно-оцінних лексем у казках Лесі Українки.

У казках Лесі Українки значну групу становлять слова, емоційність яких міститься в лексичному значенні, серед слів із позитивною оцінкою найчастіше вживається прикметник «ясний», серед лексем із негативним значенням – прикметник «темний», що функціонує для протиставлення, для підкреслення різкого контрасту. Досить вживаними є слова із суфіксами позитивно-оцінного значення, за допомогою яких створюється емоційна оцінка об’єкта. У досліджуваних казках Леся Українка майже не вживає слів із суфіксами, що вносять негативний відтінок, бо вони писалися для дітей, у яких своєрідне сприйняття навколишньої дійсності. Диспропорція в застосуванні письменницею лексем негативної і позитивної оцінки засвідчує перевагу «добра» над «злом».



Українські книжкові знаки першої половини ХХ століття в контексті світової екслібристики

Солонинка Христина Романівна,

Луцька гімназія №21 імені Михайла Кравчука, 11 клас;

Семенюк Інна Борисівна, керівник секції мистецтвознавства ВО МАН
Український екслібрис початку ХХ ст. займає вагому сторінку не лише в історії книжкового знака в Україні, але й у всесвітньому розвитку графічного мистецтва того періоду.

Актуальність роботи зумовлена важливістю комплексного вивчення і відродження традицій мистецтва українського екслібриса першої половини ХХ ст., а також необхідністю дослідження бібліотечного знака волинського художника Ніла Хасевича як виду книжкової графіки.

Мета роботи полягає в комплексному вивченні системи книжкових знаків першої половини ХХ ст. на прикладі творчості відомих українських художників. У роботі поставлено такі завдання: визначити різновиди оформлення книжкових знаків; простежити художньо-стильові тенденції розвитку екслібриса у творчості відомих світових та українських графіків; дослідити особливості бібліотечного знака Ніла Хасевича.

Своїй появі екслібрис завдячує книзі. Його батьківщиною була Німеччина. Найстарішим зразком бібліотечного знака визнається гербовий знак 1460 року. В Україні перший зразок екслібриса з’явився в 1601 році.

Вагомий внесок у створення українського книжкового знака вніс волинський графік Ніл Хасевич. Для творчості Ніла Хасевича характерний реалізм із спокійним класичним виразом. Головним художньо-графічним елементом, яким оперував мистець, був шрифт і початкові літери. Значним досягненням Хасевича стало органічне поєднання напису із зображенням.

Український книжковий знак, ґрунтуючись на світових традиціях, має водночас свою національну специфіку, якій характерний декоративізм, тобто тяжіння до народних традицій, подібність до силуетних витинанок, використання рослинної орнаментики.



1   2


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка