Том Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5



Сторінка19/27
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.99 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   27

Література


1. Белошапкова В. А. Современный русский язык. Синтаксис / В. А. Белошапкова. – М. : Высшая школа, 1977. – 248 с.

2. Вихованець I. Р. Граматика української мови. Синтаксис / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – 368 с.

3. Слинько I. I., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної української мови. Проблемнi питання / І. І. Слинько, Н. В. Гуванюк, М. Ф. Кобилянська. – К. : Вища школа, 1994. – 467 с.

Аліса Садецька,

5 курсу Інституту філології.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. І. В. Шиманович
ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ ІНФІНІТИВУ ТА ІНФІНІТИВНИХ КОНСТРУКЦІЙ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
Останнім часом актуальними стають дослідження, пов’язані з особливостями перекладу граматичних одиниць з англійської мови на російську. Переклад інфінітиву та інфінітивних конструкцій постає окремим питанням у сфері лінгвістичних досліджень. Про це свідчать праці мовознавців С. Айзенкопа, Л. Дмитрієвої, І. Корунець та інших, які відзначають, що адекватний переклад залежить від функції, яку виконує інфінітив у тому чи іншому реченні.

Метою нашого дослідження є детальний аналіз особливостей перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій з англійської мови на російську, виявлення всіх можливих шляхів перекладу. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: 1) розглянути різні варіанти перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій; 2) виявити особливості й труднощі перекладу. Для вирішення поставлених завдань були використані такі методи дослідження, як описовий та порівняльно-зіставний. Джерелом нашого дослідження став роман О. Уайльда “Портрет Доріана Грея”. У ході дослідження ми виявили, що інфінітив у функції означення перекладається російською мовою, як правило, визначальним підрядним реченням з модальним дієслівним присудком, що виражає можливість, або ж дієсловом присудком у майбутньому часі.

Пасивна форма інфінітиву у функції означення зберігає за собою прийменник, з яким застосовують це дієслово, і перекладається зазвичай на російську мову як неозначено-особисте речення. В окремих випадках інфінітив у функції означення може перекладатися дієприкметником, прикметником або іменником з прийменником.

Учені погоджуються, що інфінітив у функції доповнення не викликає ускладнень при перекладі на російську мову, він зазвичай перекладається інфінітивом, інколи підрядним реченням.

Науковці доходять спільної думки щодо інфінітивних конструкцій. Речення з цим зворотом, як правило, перекладається складнопідрядним реченням, головне речення якого представляє собою неозначено-особове речення типу: “кажуть”; “Повідомляють”; “Відомо” і т.д., додаткове підрядне вводиться сполучниками “що” і “як”. В окремих випадках конструкція “називний з інфінітивом” може перекладатись простим реченням.

Інфінітивний комплекс може виконувати у реченні різноманітні функції і, як правило, перекладається російською мовою підрядним реченням і вводиться сполучниками “що”, “щоб”. Незалежна номінативна конструкція (іменник + інфінітив) стоїть в кінці речення і відокремлюється комою. Вона передає супутню обставину з модальним значенням повинності. На російську мову перекладається реченням зі сполучником “причому”.

Таким чином, можна дійти висновку, що при перекладі інфінітиву та інфінітивних конструкцій треба звертати увагу на функції, які вони виконують у реченні й враховувати поєднання слів у російській мові.
Література

1. Уайльд О. Избранное / О. Уайльд ; cост., послесл. и примеч. Б. И. Колесникова, О. К. Поддубного. – М. : Просвещение, 1990. – 384 с.

2. Уайльд О. Портрет Доріана Грея = The Picture of Dorian Gray/ O. Wilde ; авт. вступ. ст. та комент. Є. В. Бондаренко. – Харків : Ранок-НТ, 1998. – 288 с.

3. Уайльд О. Стихотворения. Портрет Дориана Грея. Тюремная исповедь / О. Уайльд ; сост., вступ. статья и примеч. Д. Урнова. – М. : Художественная литература, 1976.



Галина Абраменко,

2 курс Інституту філології.

Наук. керівник: асистент Р. М. Вербовий
ОСОБЛИВОСТІ РЕДАГУВАННЯ ІНТЕРНЕТ-ВИДАНЬ В УКРАЇНІ
Бурхливий розвиток новітніх технологій зумовив виникнення принципово нових каналів зв’язку. Одним із таких каналів є всесвітня глобальна комп’ютерна мережа – Інтернет. “Світове павутиння” утворює глобальний інформаційний простір, слугує фізичною основою доступу до веб-сайтів і багатьох систем (протоколів) передачі даних, є інформаційною магістраллю для доставки ЗМІ, спрямованою на організацію громадського дискурсу.

Актуальність роботи полягає у необхідності глибокого вивчення норм редагування веб-сторінок в українському медіапросторі, оскільки масово цей вид поширився лише за одне-два десятиліття. Незважаючи на це, галузеві норми редагування веб-сторінок потрібно якнайшвидше досліджувати, оскільки сфера їх використання постійно розширюється. У зв’язку з розповсюдженням комп’ютерних мереж, і перш за все Інтернету, необхідно збільшити кількість професіональних редакторів веб-сторінок, підвищити їх кадровий потенціал.

Мета дослідження: простежити закономірності функціонування українських Інтернет-видань та особливості їх редагування. Вирішення поставленої мети потребує розв’язання таких завдань: 1) сформулювати концепцію аксіоматичної нормативної теорії редагування Інтернет-видань; 2) з’ясувати особливості редагування україномовних веб-сторінок; 3) простежити реалізацію інформаційних норм редагування українських веб-сторінок. Під час дослідження було використано методи імперичного і теоретичного дослідження, класифікації та систематизації, контент-аналізу.

Інтернет виокремлюється насамперед своєю децентралізованою системою. Останнім часом в Україні з’являється все більше електронних видань, а звичні друковані видання, телепередачі та радіопрограми переходять в альтернативний Інтернет-формат, поєднуючи у собі обидві форми подання інформації. Кількість таких видань стрімко зростає, адже витрати на веб-сторінки Інтернет-видань значно менші, ніж на паперові.

Редагування веб-сторінок здійснюється в декілька етапів: авторський (збір матеріалу автором); редакційний (редагування веб-сторінок); конструювальний (розташування матеріалу на площині веб-сторінок, розміщення файлів з веб-сторінками на сервері); тестувальний (тестування веб-сторінок на різних типах обладнання та програмного забезпечення); оприлюднювальний (читання веб-сторінок отримувачами, редагування веб-сторінок у “прямому ефірі”); підсумковий етап (рекламування веб-сторінок видання при створенні нового сайту або нового розділу сайту; вироблення видавничої політики щодо вдосконалення інтернет-видання).

У результаті дослідження були з’ясовані особливості редагування україномовних веб-сторінок: 1) ефективність українських Інтернет-видань визначає якість не окремих повідомлень чи статей, а, звичайно, цілого видання, причому, як правило, за певний відрізок часу (місяць, квартал, рік). Це унеможливлює приділення більшої уваги до окремих найпопулярніших матеріалів; 2) надмірна автоматизація редакційного етапу підготовки українських Інтернет-видань згубно впливає на їх якість; 3) редакторам українських Інтернет-видань необхідно приділяти більше часу контролю відповідності методів відбору ілюстраційного матеріалу та відповідності його реципієнтській аудиторії; 4) в українських Інтернет-виданнях необхідно звертати увагу на використання механізму перехресних гіперпосилань.

У результаті дослідження було встановлено, що ефективність функціонування редакційного етапу українських Інтернет-видань не є достатньою. Для вирішення цієї проблеми необхідно поліпшити кадровий потенціал редакційних колективів, забезпечити більш ефективну реалізацію норм редагування українських веб-сторінок.
ЛІТЕРАТУРА

1. Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи : навчальний посібник / З. В. Партико. – Л. : Афіша, 2006. – 416 с.

2. Партико З. В. Комп’ютеризація видавничого процесу : навчальний посібник / З. В. Партико. – К. : Вища школа, 1996. – 208 с.

3. Різун В. В. Моделювання і технологія редакторських систем / В. В. Різун. – К., 1995. – 123 с.


ПИТАННЯ ЗАГАЛЬНОГО МОВОЗНАВСТВА
Ольга Павленко,

5 курс факультета иностранных языков.

Научн. руковод.: к.филол.н., доц. Е. В. Полякова

(Таганрогский государственный педагогический институт)


АНГЛО-ШОТЛАНДСКИЕ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧЕСКИЕ СООТВЕТСТВИЯ (ОБЩИЙ ПОДХОД К ПРОБЛЕМЕ)
Часто возникает вопрос, являются ли родственные идиомы (идиом – обобщающий термин для естественно-языковой знаковой системы; объединяет понятия язык, диалект, говор, социолект и др.) самостоятельными языками или же территориальными вариантами одного языка. Для решения этой проблемы принципиальным является выяснение степени сходства или отличия их словарного состава. Яркий пример близкого родства демонстрируют английский язык Англии и региональный язык равнинной Шотландии, часто именуемый в отечественной германистике шотландским языком. К материалу шотландского языка обращались многие исследователи, прежде всего диалектологи и социолингвисты. Существует обширная литература, посвященная разным аспектам изучения этого идиома [1]. Кроме того, шотландский язык отличается от других “малых” языков Европы тем, что его словарный состав подвергся детальному лексикографированию. При этом подробного сопоставительного описания лексического состава английского и шотландского языков до сих пор не проводилось, чем и обусловлена актуальность нашего исследования.

Цель предпринятого нами сопоставительного анализа словарного состава упомянутых близкородственных языков заключается в том, чтобы выяснить соотношение между общими и различительными элементами, выявляемыми на лексико-семантическом уровне, и определить место различительных элементов в сравниваемых системах [2]. Это позволит сделать определенные выводы о степени сходства данных систем. В исследовании применяется метод моделирования микро- и макросистем, который позволяет выявить структурные различия между рассматриваемыми языками и определить преобладают ли в них сходные черты или отличительные.

Близкородственные шотландский и английский языки восходят к древнеанглийским диалектам: шотландский – к нортумбрийскому, а английский – преимущественно к диалектам юго-восточной и центральной Англии, на основе которых сложился лондонский говор [3]. Ранний шотландский язык разделял большую часть словарного состава с северным среднеанглийским. Значительная часть шотландской лексики имеет англосаксонское происхождение. Это такие лексемы как bannock, ben, eldritch, gloamin, haffet, haugh, heuch, lanimer, wee и др.

Судьбы лексических заимствований в шотландском и английском языках во многом отличны. Это относится прежде всего ко многим скандинавизмам, сохранившимся только в шотландском, например, таким как bairn, brae, gate (road), graith, nieve, kirk, lass, big и др. Оба языка интенсивно заимствовали и из французского, однако в разные периоды и из разных диалектов. Этим обусловлены существенные различия данного слоя лексики в английском и шотландском. Например, только в шотландском есть лексемы подобные: leal, ashet, aumry, douce, haggis, gardyloo, Hogmanay и др. Начиная с XII в. шотландский язык заимствовал лексику из гэльского, например: cairn, cranreuch, glen, loch, strath, sporran, whisky и др. Позднее некоторые из этих кельтизмов проникли в английский язык. Результатом интенсивных контактов с Нидерландами стало появления в шотландском языке множества слов голландского происхождения, например: bucht, callan, croon, cuit, mutch, golf, scone и др.

Между английским и шотландским языками имеются существенные отличия и в других слоях заимствований, например в лексике латинского происхождения. Таким образом, уже на начальном этапе исследования можно прийти к выводу о том, что различия между двумя языками на лексико-семантическом уровне обусловлены: 1) несовпадением диалектной основы; 2) различными культурно-историческими и временными параметрами процесса заимствования (при общих его источниках); 3) несовпадением семантических полей общих лексем.
ЛИТЕРАТУРА

1. Jones Ch. The Edinburgh history of the Scots language. – Edinburgh, 1997. – 560 p.

2. Швейцер А. Д. Литературный английский язык в США и Англии. – М., 1971. – 200 с.

3. Grant W., Dixon M. J. Manual of modern Scots. – Cambridge, 1921. – Р. 198.



Дар’я Міснікова,

2 курс Інституту філології.

Наук. керівник: ст. викладач Н. М. Дяченко
Відмінності між британським й американським варіантом англійської мови
Англійська мова вперше проникла до Північної Америки на початку XVII століття. Перша колонія англійців на американському континенті була заснована у 1607 році. На відміну від британського варіанту, американська англійська більш гнучка, відкрита до змін і легка для сприйняття. Різниця між американською і британською англійською полягає не лише у лексиці, тобто у значенні тих чи інших слів, але також і у граматиці, і у вимові.

Необхідно знати особливості британської та американської англійської для того, щоб краще орієнтуватися при спілкуванні з людьми з різних частин світу – у цьому полягає актуальність нашої роботи.

Мета дослідження – виявити відмінності у лексиці, граматиці, фонетиці, орфографії британського й американського варіантів англійської мови, а завдання – визначити відмінність варіантів англійської мови, зіставно вивчити американський і британський варіанти англійської мови. Об’єктом дослідження у цій роботі є лексика англійської мови, предметом – відмінності у лексиці британського й американського варіантів англійської мови. Методом є порівняльний аналіз лексичного, граматичного, фонетичного, орфографічного складу британської й американської англійської мови.

Лексика. Різний клімат, природа, оточення і побут призвели до адаптації і виникнення у місцевому англійському нових слів і понять. До цієї категорії входять слова, які виникли саме у США і не набули поширення в Англії: назви рослин і тварин північноамериканського континенту (“moose” – “північноамериканський лось” при англійському “elk”, який у США отримав значення “ізюбра”), різних явищ, пов’язаних з державним і політичним устроєм США (“dixiecrat” – “демократ з південного штату”). Слово “faculty” в Англії вживається у значенні “факультет”, а в Америці – “професорсько-викладацький склад”. До розряду американізмів належать також слова, які в Англії перетворилися на архаїзми або діалектизми, але, як і раніше, поширені у США: “fall” – “осінь” замість франко-норманського “autumn”, “apartment”– “квартира” замість “flat” тощо.

Граматика. Американці у розмовній мові Perfect практично не вживають, а використовують замість нього час групи Simple (Indefinite). Порівняйте (британський / американський): “Have you heard the news?” / “Did you hear the news?”; “He’s just gone out” / “He just went out”; “I’ve got a sister” / “I have a sister”; “She hasn’t got a car” / “She doesn’t have a car”. В американському варіанті ніколи не використовується форма майбутнього часу “shall”, її замінює “will” або “gonna” (скор. від “going to”). Порівняйте (британський / американський): “I shall see a doctor tomorrow” / “I will see a doctor tomorrow”. Багато британських неправильних дієслів у американському варіанті стали правильними (наприклад, “burn – burned”, “dream – dreamed”).

Фонетика. Звуки у словах. Існують слова, у яких вимова американців і англійців відрізняється одним – двома звуками: “ask” читається [a:sk] у Британії та [əsk] – в Америці, “dance” вимовляють як [da:ns] в Англії і як [dǽns] – у США.

Інтонація у пропозиціях. Англійці використовують безліч інтонаційних моделей, а в розпорядженні американців усього два – рівна і спадна.

Орфографія. Найбільш часто вживані слова, написання яких має відмінності в американському та британському варіанті англійської мови, наприклад (американська англійська мова / британська англійська мова): “Аirplane” / “аeroplane”; “рaralyze” / “рaralyse”; “рrogram” / “рrogramme”; “сheck” / “сheque”; “sсeptical” / “skeptical”; “defense” / “defence”; “traveler” / “traveller”; “encyclopediа” / “enciclopaedia”; “tire” / “tyre”; “gray” / “grey” etc.

Таким чином, у роботі доведено, що у цілому, для американського варіанту англійської мови характерно спрощене написання (наприклад, усунення надлишкових знаків, винятків із правил, уживання менш поширених графічних варіантів слів більш поширеними). У дослідженні було досягнуто мету, а саме: виявлені відмінності у лексиці, граматиці, фонетиці, орфографії британського й американського варіантів англійської мови.
Література

1. http://www.homeenglish.ru/Articlesosnovn.htm

2. http://enghelp.ru/interesting-facts/640-razlichija-mezhdu-britanskim-i.html

3. Мюллер В. К. Англо-русский словарь / В. К. Мюллер. – 23 изд. – М. : Алькор+,1991. – 234 с.



Ольга Трюхан,

2 курс Інституту філології.

Наук. керівник: ст. викладач Т. Ю. Шевчінська
Когнітивна природа народної етимології (на прикладі англійської мови)
У сучасній лінгвістиці зростає інтерес до семантичного навантаження лексем, закономірностей їх появи, деформації та функціонування. Актуальність роботи зумовлена недостатнім вивченням явища народної етимології англійської мови, адже недостатньо дослідженими залишається парадигма питань: від визначення межи дії явища до класифікації його наслідків. “Переваги когнітивної лінгвістики й когнітивного підходу до мови <...> в тому, що вони відкривають широкі перспективи бачення мови в усіх її різноманітних зв’язках із людиною, з її інтелектом і розумом, з усіма мисленнєвими й пізнавальними процесами, нею здійснюваними, і, нарешті, з тими механізмами та структурами, які лежать у їх основі [1]”. Науковцями, що працювали у цій галузі, є Дж. Лакофф, Р. Лангакер, Р. Джекендофф, Ч. Філлмор, Ж. Фоконьє, А. Ченкі та інші.

Мета роботи – проаналізувати загальний характер і конкретний вияв функціонування народної етимології, зумовлення її когнітивними процесами індивіда та колективу. Досягнення мети здійснювалося за допомогою системно-функціональний підходу до вивчення літературних явищ, використання типологічного, культурно-історичного, порівняльно-історичного, описового методів, а також методу аналізу критичної літератури з теми.

Основоположними принципами когнітивної лінгвістики є експансіонізм (виходи в інші науки), антропоцентризм, функціоналізм, експланаторність. Виділяють декілька причин народно-етимологічної мотивації: 1) потреба у з’ясуванні внутрішньої форми слова, його поясненні; 2) необхідність у більш зрозумілій і зручній у фонетичному відношенні назві.

Явище народної етимології зазвичай виявляється у зміні слів іншомовного походження, складних та маловживаних, застарілих слів, діалектизмів, географічних назв. Воно діяло як засіб оптимізації комунікації, універсалізації лексико-семантичних одиниць. Народна етимологія виникала не тільки у результаті розумової діяльності простих людей, але також інтелігенції, отже, воно знайшло своє відображення у літературі [2]. Народна етимологія функціонує у річищі типізації мовних засобів. Унаслідок явища народної етимології виник, наприклад, словотворчий елемент “-burger” на базі слова “hamburger”, пов’язаного з містом Гамбургом у Німеччині. Носії англійської мови сприйняли слово “hamburger” як дві частини: “ham” (перші гамбургери були з яловичиною) та “burger”, причому друга частина почала асоціюватися з поняттям “паляниця, бутерброд” унаслідок дії механізму словотворення за аналогією: “chickenburger”, “fishburger”, “sausаgeburger”, “vegeburger” [2].

Може відбуватися також повторна метафоризація, своєрідна “перефразеологізація” під час формування та зміни комп’ютерних термінів. Про це йде мова під час вивчення нових одиниць інших сфер: інновацій економіки і ділової сфери, наприклад, “big bang” – “шокова терапія”, “радикальні економічні реформи”, (в астрофізиці це словосполучення означає “великий вибух” – теорію виникнення Всесвіту), “white knight” – “особа, яка фінансує фірму для запобігання захоплення її іншою фірмою” (порівняйте метафоричне вживання цього словосполучення у значенні “рятівник”) [2].

Явище повторної метафоризації спостерігається також у деформації фразеологізмів при зміні сфери їх використання. Так, словосполучення “junk food” виникло на позначення висококалорійної, шкідливої, важкої їжі, а тепер використовується для зниження цінності об’єкта, показ його типовості, банальності, легкого отримання, “fast food” вживається для позначення швидкого і легкого у використанні, побутового. Словосполучення “smoking bed” – “факти, які свідчать про розпутну поведінку (особливо політичного або громадського діяча)” – виникло за аналогією з існуючою фразеологічною одиницею “smoking gun”, неологізм “tortilla curtain” – “паркан, огорожа вдовж американсько-мексиканського кордону (для стримання нелегальної іміграції)” – було побудовано на основі словосполучення “iron curtain” [2].

Явище народної “етимологізації” слів переростає в каламбури: “English professor: “What is the difference between an active verb and a passive verb?” Student: “An active verb shows action, and a passive verb shows passion”, порівняйте: “active verb” – “активне дієслово”, “action” – “дія”, “passive verb” – “пасивне дієслово”, “passion” – “пристрасть” [3].

Ставлення до народної етимології є бінарним. На відміну від “ментального лексикону” внутрішній має більший ступінь упорядкованості, виявлення якого можливе на двох рівнях: мовному та позамовному [1]. Доведено, що між одиницями концептуальної та мовної освіти спостерігається дисонанс.


Література

1. http://kref.ru/infoenglish/137673/2.html

2. http://www.lib.ua-ru.net/inode/5593.html

3. http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/VZhDU/2009_45/26_45.pdf



Тетяна Іовова,

5 курс Інституту філології.

Наук. керівник: ст. викладач Т. Ю. Шевчінська
ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
Будь-яка мовленнєва взаємодія передбачає рівень включення його учасників у мовленнєвий обмін. Включення у широкому плані – засоби, що дають змогу встановити контакт; до них належать стереотипні формули, вигуки, звертання. Вони виступають у ролі зачинів, приступів до висловлювання, заповнення пауз (silence fillers), маркерів передачі слова, що ініціює реакцію відповіді співрозмовника, виходу з комунікації тощо, що є елементами комунікативно-дискурсивної межі висловлювання. Таким чином, дискурсивні одиниці є маркерами фатичних стратегій. При вивченні фатичної комунікації виникає низка важливих питань. У результаті можна визначити основний фактор, що дозволяє виявляти фатичний компонент, є фатична ознака, що володіє певними параметрами – нерелевантність, надмірність та аутореферентність. Аутореферентність є невід’ємною властивістю усіх видів фатичного мовлення, тому що фатичні висловлювання непрозорі, важливим є сам факт їх вимови.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що фатична комунікація на прикладі певних лексичних одиниць в англійській розмовній мові є маловивченою та водночас є важливим фактором у міжкультурному спілкуванні. Тему фатичної комунікації та дискурсу досліджують такі лінгвісти як В. Крисько, Т. Ларіна, Р. Якобсон та багато інших.

Мета дослідження – дослідити особливості фактичної комунікації у міжкультурному спілкуванні на матеріалі аналізу лексичних одиниць англійської розмовної мови, висвітлити тему емоційної забарвленості англійської мови. Дослідження цієї теми передбачає використання таких методів як: суцільна вибірка лексики, аналіз та систематизація фатичної лексики.

При вивченні національно-культурних особливостей комунікації особливої уваги заслуговує питання про вираження емоцій, при цьому важливо знати не тільки, які емоції переживають представники різних культур у тих чи інших ситуаціях, у чому простежується спільне, але, передусім, як вони їх проявляють. Не випадково прояв емоцій деякі дослідники відносять до важливих різновидів між культурами. Такі різновиди знаходять яскраве відображення у мові та вимові.

У міжкультурному спілкуванні важливо вміти правильно інтерпретувати ті чи інші прояви емоцій, давати їм правильне тлумачення, розуміти їх функціональну значущість, що зробити нелегко, оскільки зв’язок між проявами емоцій та почуттів, що відчувається при цьому, не завжди прямий та однозначний. У якості прикладу звернемося до англійської комунікативної культури та особливостей прояву емоції її представниками.

За усталеним стереотипом, “холодні та стримані англійці” дуже часто усміхаються один одному. Ця посмішка знаходить відображення і у вербальній комунікації, яка вирізняється експресивністю та виразністю. Вони часто дають підвищену оцінку як співрозмовнику, так і всьому, що відбувається, використовуючи для цього численні суперлативні одиниці (“How absolutely marvelous!” / “You are absolutely fantastic” / “You’re being extremely kind” / “That’s brilliant. I’m delighted you are coming, that’s fantastic. You are a dream come true” (викладач – до студентки за принесену чашку чаю) / “Your daughter is a genius, she is absolutely fantastic” (учитель батькам про їх дитину) тощо. Така особливість є характерною рисою сучасної розмовної англійської та знаходить відображення у прикметнику “enthusiastic”, що не має повного еквіваленту в українській мові. Щоб зрозуміти ці протиріччя, як і загалом особливості прояву емоцій у різних культурах, потрібно розрізняти поняття емоційність та емотивність. Емоційність – інстинктивний, неусвідомлений, незапланований прояв емоцій, що є психофізіологічною потребою людини; емотивність – усвідомлена, запланована демонстрація емоцій, що має певну комунікативну установку. У першому випадку емоції носять природний, спонтанний характер, є відкритою демонстрацією почуттів; в іншому – прояв емоцій несе передбачений характер і являє собою стратегію комунікативної поведінки. Емоційність та емотивність має різну спрямованість: перша сфокусована у більшій мірі на суб’єкті (це емоції для себе), а інша – на об’єкт (це емоції на інших). Повертаючись до прикладу із посмішкою – англійська посмішка частіше є емотивною, у той час як українська – емоційною.

Отже, проаналізувавши особливості фатичної комунікації на прикладі лексичних одиниць, виявлено, що вони не є релевантними, мають певні надмірності та перебільшення. Проаналізувавши лексичні засоби, вважаємо цю тему перспективною для подальшого розгляду.

1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   27


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка