Том Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5



Сторінка20/27
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.99 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   27

Христина Сербінова,

5 курс Інституту філології.

Наук. керівник: ст. викладач Т. Ю. Шевчінська

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ АНГЛІЙСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ З ОБРАЗНИМ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНИМ КОМПОНЕНТОМ
Вивчення фразеологічних одиниць (ФО) є необхідною складовою частиною дослідження лінгвоментальності певного народу. Стійкі звороти відбивають досвід, накопичений протягом тисячоліть, та маніфестують концептуальний шар свідомості народу. Один із головних етапів дослідження сучасної англійської фразеологічної системи, який викликає значні труднощі, є переклад ФО з образним національно-культурним компонентом.

Існує значна кількість досліджень, які розглядають різні аспекти національно-культурної своєрідності фразеологічної системи англійської мови. Серед найвідоміших учених, які зверталися до цієї теми й до розгляду національно-культурної специфіки семантики ФО є як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники: Є. Арсентьєва, А. Вежбицька, С. Денисенко, Д. Добровольський, В. Маслова,О. Остапович, Л. Сміт, В. Телія, Ф. Kраас. Важливу роль відіграли розвідки з питань перекладу англійських фразеологізмів О. Куніна, А. Федорова, Я. Рецкера, А. Швейцера, В. Коміссарова. Мета дослідження полягає у спробі визначити особливості перекладу англійських фразеологічних одиниць з образним національно-культурним компонентом українською мовою.

Англійський фразеологічний фонд – це складний конгломерат запозичених і споконвічно-англійських фразеологізмів з яскраво вираженим національним характером. На думку Є. Арсентьєвої, фразеологізми, з погляду семантичної злитості компонентів, можна поділити на три групи [1]: 1) фразеологічні зрощення, або ідіоми – стійкі неподільні поєднання, загальне значення яких не залежить від значення складових їх слів: “kick the backet – померти, протягнути ноги”; 2) фразеологічні єдність – стійкі словосполучення, у яких за наявності загального переносного значення зберігаються ознаки семантичного розділення компонентів: “to have other fish to fry – мати важливіші справи”; 3) фразеологічні сполучення – стійкі обороти, що складаються зі слів як з вільним, так і з фразеологічно пов’язаним значенням: “rack one’s brains – ломати голову (посилено думати)”.

Переклад ФО з англійської мови на інші представляє значні труднощі. Це пояснюється тим, що більшість із них є яскравими, образними, лаконічними, багатозначними зворотами, які належать до певного мовленнєвого стилю та мають яскраво виражений національний характер. Тому при перекладі більшості ФО необхідно не лише добре знати основні типи фразеологічних відповідностей та засоби їх застосування, а й культурно-національні та історичні реалії, пов’язані з виникненням у мові тієї чи іншої ідіоми.

Для досягнення максимальної точності при перекладі необхідно використовувати різні види перекладу [2]: 1) еквівалентний, тобто знаходження в українській мові адекватного фразеологізму, співпадаючого з англійським як за змістом, так і за образною основою: “as cold as ice – холодний як лід”, “rest on one’s laurels – спочивати на лаврах”, “the salt of the earth – сіль землі”; 2) описовий, тобто переклад шляхом передачі змісту звороту вільним словосполученням: “to rob Peter to pay Paul – віддати одні борги, зробивши нові”, “to burn the candle on both ends – працювати з раннього ранку до пізньої ночі”; 3) аналоговий, тобто застосування українського фразеологізму, який за значенням співпадає з англійським, але за образною основою відрізняється від нього: “а drop in а bucket – крапля в морі”, “a fly in the ointment – ложка дьогтю в бочці меду”, “it is raining cats and dogs – ллє як із відра”; 4) антонімічний, тобто передача негативного значення за допомогою стверджувальної конструкції та навпаки: “to keep one’s head – не втрачати голови”, “to keep one’s head above water – не влазити в борги”, “to keep one’s pecker up – не падати духом”; 5) калькування або дослівний переклад фразеологізмів за наявності повного або часткового еквівалента, яке дає можливість донести живий образ англійського фразеологізму. Часто цей прийом використовується за наявності метафори, у грі слів і каламбурах, а також у літературних творах, де присутні авторські коментарі або фразеологічні синоніми: “the moon is not seen when the sun shines (пословица) – коли світить сонце, луни не видно”.

Слід відзначити, що навіть за наявності у фразеологічному словнику відповідності або способу перекладу того або іншого фразеологізму, не варто сліпо використовувати його при перекладі. Завжди потрібно співвідносити пропонований варіант з контекстом, у якому він знаходиться, оцінюючи яскравість, образність, виразність та національно-культурну специфіку мови.


ЛІТЕРАТУРА

1. Арсентьєва Є. Ф. Фразеологія та фразеографія у порівняльному аспекті (на матеріалі російської та англійської мов) / Є. Ф. Арсентьєва. – Казань : Вид-во Казанського державного університету, 2006. – 172 с.

2. Вежбицька А. Розуміння культур засобами ключових слів / А. Вежбицька ; [пер. з англ. А. Шмєльова]. – М. : Мови слов’янської культури, 2001. – 288 с.

3. Кунін О. В. Англійсько-російський фразеологічний словник / О. В. Кунін. – [3-е вид., стереотип.]. – М. : Рос. мова, 2001. – 512 с.



Наталя Баранник,

5 курс Інституту філології.

Наук. керівник: ст. викладач О. О. Каліберда
ДО ПИТАННЯ ПРО КЛАСИФІКАЦІЮ АНГЛІЙСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ
Фразеологія як наука виникла лише на початку ХХ століття. На сьогоднішній день нез’ясованими залишаються питання про статус фразеології, основоположників цієї дисципліни та велику кількість проблем з теорії цієї науки. Більшість мовознавців дотримується широкого визначення терміну “фразеологія” (гр. phrasis – “вираз, зворот”, logos – “слово, вчення”) – це 1) сукупність фразеологізмів певної мови; 2) розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови [36, с. 148]. Більш вузьке тлумачення терміну зустрічаємо у О. Куніна: “…фразеологія – це наука про фразеологічні одиниці, тобто про стійкі сполучення слів з ускладненою семантикою, які не утворюються за структурно-семантичними моделями змінних сполучень, що їх утворюють [40, с. 5]”.

“Оксфордський словник” подає узагальнене значення: “…фразеологія – вибір слів, формулювання [80, с. 639]”. У “Вебстерському словнику цей термін пояснюється як “спосіб вживання та систематизація слів [85, с. 753]”. У вітчизняних тлумачних словниках знаходимо тлумачення фразеології як “розділу мовознавства, що вивчає усталені звороти мови, фразеологізми [52, с. 701]”. О. Кунін також звертає увагу на те, що в англо-американській лінгвістичній літературі фразеології присвячено невелику кількість досліджень. Однак у них немає ґрунтовного розгляду основних питань фразеології [40, с. 8]. Таким чином, у нашому дослідженні ми спираємось переважно на праці вітчизняних дослідників. Існування великої кількості робіт, присвячених фразеології саме в нашій країні, значно полегшує здійснення пошуку у межах обраної теми.

В англо-американській лінгвістиці термін “фразеологізм” не вживається взагалі. Англійський фразеолог Л. Сміт використовує слово “idiom”, яке вживає у його вузькому значенні, “для визначення таких особливостей мови, які є мовленнєвими аномаліями, що порушують або правила граматики, або закони логіки [65, с. 10]”. “Оксфордський словник” подає тлумачення терміну “idiom” наступним чином: сукупність послідовно зв’язаних слів, які необхідно завчити як єдність, загальне значення якої важко або неможливо зрозуміти, виходячи зі змісту кожного слова [80, с. 156]. У “Вебстерському словнику” ця лексема також багатозначна: idiom – мова народу, країни, класу, спільноти чи рідше – особистості; структура звичайних моделей виразів мови; конструкція, вираз, тощо що має значення, відмінне від буквального, або що не відповідає звичайним моделям мови; характерне авторське вживання [85, с. 481].

У сучасному мовознавстві за семантичними ознаками виділяють три основні типи фразеологічних одиниць: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення. Належність фразеологізмів до певного типу встановлюється у кожному конкретному випадку методом визначення співвідношення між значенням фразеологізму у цілому і значеннями слів, що входять до його складу. Ці типи фразеологічних одиниць не охоплюють усього багатющого фразеологічного матеріалу. Тому у розвідках, присвячених вивченню фразеології, робляться спроби розширити межі цієї класифікації, зокрема до фразеології вчені відносять прислів’я, приказки, крилаті вирази, деякі порівняльні звороти, терміни складної будови.

Природа фразеологізмів та компонентів, що входять до їх складу, складна і суперечлива. Існує два протилежні погляди. Одні лінгвісти розглядають складові фразеологічних зворотів як внеслівні утворення, інші ж, які становлять переважну більшість, визнають слівну природу компонентів. Загалом компоненти не мають свого реального номінативного значення. Втім, вони не повністю втрачають свою семантику і “якоюсь мірою впливають” на загальне значення фразеологічного звороту. Отже, розглядаючи фразеологізми, не можна залишити поза увагою їхні основні риси – образність та експресивність, адже в більшості випадків ці характерні особливості і відрізняють сталі звороти від слів.
ЛІТЕРАТУРА

1. Алефіренко М. Ф. Проблема фразеологічного рівня мови / М. Ф. Алефіренко // Мовознавство. – 1984. – № 5. – С. 42-47.

2. Кунин А. В. Замена компонентов фразеологизмов как стилистический прием / А. В. Кунин // ИЯШ. – 1977. – № 2. – С. 3-12.

3. Смит Л. П. Фразеология английского языка ; пер. с англ. А. Р. Игнатьева / Л. П. Смит. – М., 1959. – 183 с.



Вікторія Подолянчук,

2 курс Інституту філології.

Наук. керівник: викладач Т. С. Розумна
Зв’язані конструкції з лексичним повторенням у сучасній англійській мові
Сучасна англійська мова, як і будь-яка інша, безперервно розвивається. Кожна мова прагне спрощення, через що виникають нові форми та структури. Одним з таких відносно нових явищ є зв’язані конструкції з лексичним повторенням. Учені ще не дійшли згоди, щодо визначення поняття “зв’язані конструкції з лексичним повторенням”, тому ця проблема є актуальною для сучасних дослідників, багато з яких тісно пов’язують це поняття з поняттям “тавтологія”.

Мета дослідження – виявлення особливостей зв’язаних конструкцій з лексичним повторенням у сучасній англійській мові та їх функцій. Основним методом дослідження є описовий та порівняльний. Явище тавтології вивчає багато вчених, зокрема, Н. Бєляк, М. Воронін, І. Голуб, Н. Гольцова, Л. Лісоченко, А. Ломов., Ф. Перевозчікова, Д. Шмельов та інші.

У зв’язаних конструкціях з лексичним повторенням можна виділити такі ознаки: шаблонність вислову, економія мовних засобів, структурна “неправильність”, синтаксична зумовленість попередніх реплік, тавтологічність.

Академік А. Граур та його послідовники С. Флокі і Т. Туліна розглядають тавтологію як просте або складне речення, у якому встановлюється відповідне граматичне відношення між двома елементами (членами речення), які мають однаковий зміст і виражаються однаковими словами [2, с. 248]. Н. Бєляк у статті “Тавтологические комплексы в современном английском языке” називає групу тавтологізмів, побудованих на повторенні однокореневих слів, тавтологічними комплексами, які характеризуються наявністю незмінної структури з лексичним змістом [1, с. 48].

За характером структурного значення тавтологічні комплекси поділяються на декілька груп, що означають: 1) послідовність, поступовість у часі і просторі: англ. N after N – “year after year”, “month after month”, “day after day”; N by N – “day by day”, “step by step”; N upon N – “mile upon mile”, “item upon item”; 2) охоплення всього об’єкту з урахуванням кінцевих пунктів, наприклад: англ. from N to N – “from time to time”, “from side to side”; 3) близькість чого-небудь або кого-небудь з ким-небудь або чим-небудь: англ. N to N – “face to face”, “shoulder to shoulder”; N in N – “hand in hand”; 4) невизначено великий етап у просторі, невизначено велику тривалість у часі: англ. N and N – “fields and fields”, “roads and roads”; 5) звичайність предмета і явища, типізація особи: N as N – “world as world”, “man as man”, “day as day”; 6) точне відтворення об’єму, форми чого-небудь із зазначенням характерних рис кожного з об’єктів, наприклад: англ. N as N – N for N – “life for life”, “eye for eye”.

Функції тавтологічних комплексів в англійській мові: 1) функція вираження елатива, наприклад: англ. “I want her to know that if the worst comes to the worst she can count on me (Maugham. The Moon and Sixpence) [3, с. 64]”; 2) функція вираження особової форми порівняльного ступеня. У цій функції тавтологічний комплекс означає поступове збільшення або зменшення ознаки, наприклад: англ. “The candle grew shorter and shorter (G. Steinbeck. Tortilla Hat) [3, c. 65]”; 3) функція інтенсивності дії, наприклад: англ. “Again and again she told herself that she must not blame him (D. Cussack. Say no to Death) [3, c. 50]”.

Таким чином, ми доходимо висновку, що існує багато типів зв’язаних конструкцій з лексичними повторами і багато засобів функціонування їх у мові. Але все це виявляється лише у межах структур, об’єднаних ознакою синтаксичної стійкості при наявності лексичного повтору, що і дозволяє аналізувати їх як один із видів синтаксично стійких конструкцій.
Література

1. Беляк Н. Б. Тавтологические комплексы в современном английском языке / Н. Б. Беляк // Функциональные особенности лингвистических единиц. – Краснодар, 1979. – № 5. – С. 46-51

2. Тулина Т. А. Типы предложений с тавтологией главных членов в русском языке / Т. А. Тулина // Исследования по русскому языку. – М. : МГУ, 1970. – С. 241-256.

3. Galperin I. R. Stylistics / I. R. Galperin. – M. : Higher school, 1977. – 250 p.




Юлія Стецюк,

1 курс Інституту філології.

Наук. керівник: викладач В. О. Кидалова
ҐЕНДЕРНА ЧУТЛИВІСТЬ КОМУНІКАЦІЇ
Ґендерні дослідження посідають особливе місце серед наук про людину і передбачають вивчення ґендеру як феномену, який містить комплекс соціальних, психологічних, а також культурних засад, що існують у соціумі та впливають на поведінку людини. Питання дослідження ґендерних аспектів мовлення є актуальним на сьогодні, адже зараз у лінгвістичній науці відсутнє послідовне вживання терміна ґендер, і робляться лише перші кроки у висвітленні основних розбіжностей крос- та моногендерної комунікації.

Актуальність роботи зумовлена необхідністю більш детального та глибокого вивчення ґендерних концептів, що є найважливішими компонентами мовної картини світу та віддзеркалюють за допомогою мовних засобів уявлення ґендерні відносини того чи іншого лінгвосоціуму. Метою роботи є встановлення особливостей вербальної репрезентації ґендерного концепту на матеріалі масиву ґендерномаркованої української та англійської лексики. Ми намагаємося зробити спробу концептуального аналізу відмінностей жіночого і чоловічого мовлення в англійському та українському лінгвокультурному просторі. Методи дослідження базуються на основних принципах філологічної школи та рецептивної естетики. У роботі використано також традиційні методи: порівняльно-історичний, типологічний, психоаналізу.

Ґендер як компонент комунікативної та індивідуальної свідомості вивчається у стереотипах вербальної та невербальної поведінки. На особливу увагу заслуговують у цьому річищі питання вербальної категоризації дійсності, статусу ґендерного компонента у семантиці слів та фразеологічних сполучень, утворення інновацій та їх перекладацькі аспекти. Вихід ґендерних досліджень за межі впливових європейських мов і розвиток лінгвокультурології дозволили одержати дані, що свідчать також про культурну зумовленість чоловічої і жіночої мови. Найбільш перспективним і обґрунтованим напрямком вивчення чоловічої і жіночої мови сьогодні вважається вивчення стратегій і тактик мовної поведінки чоловіків і жінок у різних комунікативних ситуаціях з обов’язковим урахуванням культурної традиції цього суспільства.

Преференції у використанні тих чи інших мовних засобів чоловіками і жінками у письмовій мові отримали назву чоловічого та жіночого стилів письма. (Термін не слід плутати з терміном “жіноче письмо”).

Наведені факти говорять про те, що між чоловічою і жіночою мовою в українському й англійському вербальному просторі, як письмовою, так і усною, існують певні розбіжності, що дозволяють говорити про систему факторів, що впливають на ці розбіжності чи зумовлюють їх.

Отже, ґендерні аспекти комунікативної поведінки інтегровані у комплекс діючих факторів спілкування, у якому віддзеркалюються загальнолюдські когнітивні концепти та варіативні нашарування.



ЛІТЕРАТУРА

1. Миронова Н. В. Гендер у лінгвістиці. Чоловіча і жіноча мова / Н. В. Миронова // Актуальні проблеми слов’янської філології : міжвуз. зб. наук. ст. ; редкол. В. О. Соболь (відп. ред.) та ін. – К. : Знання України, 2004. – Вип. 9 : Лінгвістика і літературознавство. – С. 347-354.

2. Назаренко Н. И., Дикая Е. А. Гендерная проблематика в языкознании / Н. И. Назаренко, Е. А. Дикая // Актуальні проблеми іноземної філології: лінгвістика та літературознавство : міжвуз. зб. наук. ст. / відп. ред. В. А. Зарва. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2007. – Вип. I. – С. 88-94.

3. Потапов В. В. Современное состояние гендерных исследований в англоязычных странах / В. В. Потапов // Гендер как интрига познания : гендерные исследования в лингвистике, литературоведении и теории коммуникации. – М. : Рудомино, 2002. – С. 94-117.



Вікторія Безпята,

1 курс Інституту філології.

Наук. керівник: викладач В. О. Кидалова
ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ В УКРАЇНСЬКОМУ ТА АНГЛІЙСЬКОМУ ЛІНГВОКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
ґендерна соціологія охоплює велике коло проблем – осмислення соціальних аспектів статі і взаємовідносин між представниками різних статей, аналіз соціальних і культурних відмінностей у житті чоловіків і жінок, вплив гендерних аспектів на соціалізацію особистості на різних етапах її становлення та життєдіяльності, зміни статевих відносин в умовах соціальних трансформацій, виявлення та осмислення ґендерної асиметрії тощо. У межах однієї статті неможливо розкрити зазначене коло питань, тому ми торкнемося лише деяких з них. ґендерними стереотипами називають стійкі уявлення про риси, якості, можливості і поведінку статей. Стереотипи тісно пов’язані з ґендерними ролями, закріпленими через систему культурних норм функціональними спеціалізаціями чоловіка і жінки у суспільстві

Об’єктом дослідження є вплив гендерних стереотипів на формування психологічних аспектів діяльності суспільства, на взаємини чоловіків і жінок у суспільстві. Предмет дослідження – взаємозв’язок ґендерних стереотипів з масовими групами, масовою свідомістю, соціальним інтелектом. Мета цієї роботи полягає в аналізі ролі ґендерних стереотипів у суспільних процесах, ефективності життєдіяльності суспільства, а також у визначенні впливу ґендерних стереотипів на соціальний інтелект і масову свідомість

Вивчення комунікації осіб однієї статі, але різного соціального і професійного статусу також знайшло низку розбіжностей. Так, мовна поведінка будь-якої особи вдома і на роботі, у знайомій і новій обстановці є різною. Вихід ґендерних досліджень за межі впливових європейських мов і розвиток лінгвокультурології дозволили одержати дані, що свідчать також про культурну зумовленість чоловічої і жіночої мови. Найбільш перспективним та обґрунтованим напрямком вивчення чоловічої і жіночої мови на сьогодні вважається вивчення стратегій і тактик мовної поведінки чоловіків і жінок у різних комунікативних ситуаціях з обов’язковим урахуванням культурної традиції означеного суспільства.

Дослідження з вираховуванням спеціальних параметрів, що враховують певні характеристики мовлення: зв’язаність, динамізм, якісність, предметність, складність та інше, використовувані при лінгвостатистичному аналізі тексту, виявили, що чоловічій письмовій мові, у порівнянні її з жіночою, в українському й англійському лінгвосоціумі, властиві такі особливості: речення за своєю довжиною в середньому коротші жіночих; більш висока частота використання іменників і прикметників, у свою чергу, набагато менше дієслів і часток. Чоловіки вживали також більше якісних і присвійних прикметників, причому якісні прикметники вживалися в основному в звичайному ступені, а не в порівняльному чи найвищому; значно частіше використовували прикметники й іменники жіночого роду, тобто існувала явна орієнтація на використання слів, “протилежних” за родом; превалювали раціоналістичні оцінки. Емоційних і сенсорних оцінок у мові чоловіків менше, бо вони виділяли частіше естетичну, ніж етичну сторону предмета чи явища навколишньої дійсності; саме чоловіки зображують світ і дійсність у більшій розмаїтості якісних характеристик, фарб і ознак, ніж це роблять жінки; при аналізі синтаксичної структури жіночих і чоловічих текстів було виявлено, що чоловіки частіше використовують підрядний, а не сурядний зв’язок; рідше зустрічаються окличні і питальні речення; зворотний порядок слів менш властивий чоловічій письмовій мові.

Преференції у використанні тих чи інших мовних засобів чоловіками і жінками у письмовій мові отримали назву чоловічого та жіночого стилів письма. (Не слід плутати з терміном “жіноче письмо”).

Наведені факти говорять про те, що між чоловічою і жіночою мовою в українському й англійському вербальному просторі, як письмовою, так і усною, існують певні розбіжності, що дозволяють говорити про цілу систему факторів, що впливають на ці розбіжності чи зумовлюють їх. Отже, ґендерні аспекти комунікативної поведінки інтегровані у комплекс діючих факторів спілкування, в якому віддзеркалюються загальнолюдські когнітивні концепти та варіативні нашарування.


ЛІТЕРАТУРА

1. Кирилина А. В. Гендер: лингвистические аспекты / А. В. Кирилина. – М. : Институт социологии РАН, 1999. – 180 с.

2. Кирилина А. В. Развитие гендерных исследований в лингвистике / А. В. Кирилина // Филологические науки. – 1998. – № 2. – С. 51-58.

3. Потапов В. В. Современное состояние гендерных исследований в англоязычных странах / В. В. Потапов // Гендер как интрига познания : гендерные исследования в лингвистике, литературоведении и теории коммуникации. – М. : Рудомино, 2002. – С. 94-117.



Ксенія Михайлова,

5 курс Інституту філології.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. І. В. Шиманович
ҐЕНДЕРНА СВОЄРІДНІСТЬ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВНИХ КАРТИНАХ СВІТУ
Ґендер – це одне з центральних і фундаментальних понять сучасного соціуму. Ґендерний підхід вніс певні корективи до аналізу структури сучасного суспільства, у всі сфери його життєдіяльності, тому це питання є актуальним для сучасного порівняльного мовознавства. Проблему ґендерного аспекту мови досліджували такі науковці, як: О. Бєссонова, Н. Борисенко, А. Гема, І. Гусейнова, Г. Двинянова, І. Зикова, І. Кобякова, В. Никольська та інші.

Метою цієї роботи є виокремлення особливостей лексичного вираження концептів “чоловік” і “жінка” в англійській та українській мовних картинах світу. У роботі використано методи: порівняльно-зіставний, метод суцільної вибірки лексичних одиниць із фразеологічних словників англійської та української мов.

У прислів’ях про людські якості слова “а person, a man” вказують на привілейовану роль чоловіка у суспільстві: “Rich men have no faults / У багатої людини немає недоліків”; “Every man is the architect of his own fortune / Будь-хто свого щастя коваль”; “A wise man is strong / Мудра людина – сильна”. Майже завжди на позначення людини використовується займенник чоловічого роду he або іменник man. У розумному, злагодженому “чоловічому світі” жінка здається непотрібною та зайвою і створює самі конфлікти: “Better the devil’s than a woman’s slave. The fewer the women, the less the trouble / Що менше жінок, то й менше проблем”; “Don’t marry a girl who wants strawberries in January [1]”.

Теоретичною основою угрупування лексики на позначення чоловіка / жінки є положення, згідно з яким словниковий склад будь-якої мови являє собою природну систему – це досить чітко окреслена цілісність, що складається з низки ділянок (лексико-семантичних полів), кожна з яких має свою власну будову та різний ступінь відкритості. З них виділяють: 1. Загальні позначення особи чоловічої / жіночої статі. Це лексичне угрупування об’єднує лексичні одиниці, що за своїм значенням протистоять двом мікрополям за ознакою “загальне – часткове”. Наприклад: “козак” – “чоловік або парубок взагалі”, “Johnny”“чоловік або хлопець взагалі”, “Адамове реберце” – “жінка”, “maggie” – “жінка або дівчина”. 2. Назви особи чоловічої / жіночої статі за характерними ознаками. Такі лексичні одиниці є типовими для даного мікрополя: “козир-дівка” – “смілива, спритна, гостра на язик дівчина”, “madcap” – “весела та імпульсивна молода жінка”, “peach” – “приваблива молода жінка”, “bugaboo” – “похмурий, непривітний чоловік”, “опецьок” – “невисокий на зріст, незграбний чоловік або хлопець”. 3. Оцінні назви особи чоловічої / жіночої статі. У цьому випадку оцінний компонент може, по-перше, виступати додатковим стосовно основного компонента значення, що характеризує певну лексичну одиницю (наприклад, у словах “ляскуха”, “торохкотіла” – до компонента виконуваної дії). По-друге, оцінка може накладатися на той чи інший компонент значення, що характеризує лексичну одиницю, утворюючи разом із цим компонентом складні об’єднання, наприклад: “bosthoon” – “грубий нетактовний чоловік”, “carpet knight” – “нероба, залицяльник”, “nerd, baboon” – “нетямущий, тупий чоловік”.

Виокремивши лексичні одиниці на позначення осіб чоловічої / жіночої статі, ми дійшли висновку, що вони складають певні лексичні угрупування, які об’єднуються семантичним компонентом ґендерної маркованості. Вивчення концептів чоловік і жінка дозволяє з’ясувати характеристики, які є більш властивими для осіб чоловічої і жіночої статі в англійській та українській мовах. Це дає змогу розкрити особливості національного світобачення у межах англійської та української мовних картинах світу.

1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   27


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка